Сюжетність в циклічних формах музики для дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Сюжетність в циклічних формах музики для дітей

Ярошенко Олена Миколаївна старший викладач кафедри музикознавства, інструментальної та хореографічної підготовки

Україна

Анотація

У статті окреслено підходи та методи до використання і подання сюжетності (програмності) в аспекті розвитку циклічних фортепіанних форм як жанру музичного мистецтва з розглядом теоретичних засад форм сюжетності в суміжних з музикою видах мистецтв (література, живопис) та виявленням загальних ознак сюжетності в циклічних формах музики.

Розглянуто у статті поняття-синоніми сюжетності - наратив, фабула, синопсис, тотожні за якістю змісту з елементами доповнення одне одного, та поняття конфліктності як чинника сюжету і мистецької драматургії в цілому, втіленої в музичній інтонації, образному і жанровому вирішенні.

Значна увага приділена аналізу циклічних музичних форм - сюїтам, їх типам та дослідженню в них проявів сюжетної лінії, підходів до її використання та прийомів втілення сюжетності в українській фортепіанній музиці як фактору формування засобами сюжетності здатності до усвідомленого сприйняття музики циклічних форм із залученням сюжетно-образного асоціативного мислення.

Ключові слова: сюжетність, програмність, циклічні форми, конфліктність, суміжні види мистецтва, дитяча музика.

У багатогранному світі інновацій, технологій, мобільності та стрімкості часу і подій, варто пам'ятати про незмінні сталі основи інтелектуального, культурного розвитку особистості дитини та перегляд мистецьких цінностей. В умовах сучасної культури виникає потреба створення нових підходів та методів, які сприяють залученню дитячої аудиторі до музичної освіти та заохоченню юнацтва до подальшого розвитку в сфері мистецької діяльності. Як показує педагогічний досвід, на часі стають питання теоретичних і практичних аспектів сюжетності, її виявлення в музичній мові, розуміння ролі в процесі циклічного формоутворення музики у вихованні і формуванні естетичного смаку учнів.

У висвітленні зазначених питань існує багато проблем - і теоретико- методологічних, і практичних [1]. У продовж багатьох століть залишається актуальністю нашого сьогодення та привертає увагу багатьох педагогів, музикантів, науковців різних спеціальностей формування відчуття сюжетності у вихованців, емоційного осмисленого його сприйняття в контексті всього музичного твору. Г. Печонкін наполягає на тому, що музика розвиває у дітей емоційно-чуттєвий початок з точки зору музичного сприйняття, який формується, на наш погляд, саме в проявах сюжетної спрямованості музичного розвитку. Т. Петракова стверджує, що саме музика вчить «мислити образами», ставити себе на місце іншої людини, переживати, співчувати, жаліти, прощати, що відповідає динаміці почуттів, пов'язаних з етапами сюжетно-психологічного розвитку [2].

Мета статті полягає у теоретичному дослідженні проявів сюжетності в циклічних формах дитячої фортепіанної музики, підходів та методів до використання і подання сюжетності у суміжних видах мистецтв та творах композиторів минулого і сучасного як фактору усвідомленого сприйняття музики циклічних форм на основі сюжетно-образного асоціативного мислення. сюжетність фортепіанний музичний мистецтво

Сюжет є однією з найважливіших категорій мистецтва, яка утілює його специфіку як художньої, естетичної й культурологічної діяльності, водночас відображаючи неповторність цього втілення в кожному з його видів. Кожен вид мистецтва оперує специфічними засобами створення сюжетності: слово, рух і пластика, колір і перспектива, звук і ритм тощо. Сюжетність у музиці є одним із найскладніших понять для визначення, оскільки вона позбавлена як предметності, так і будь-якої наочної конкретності, втілюючи переважно емоційну інформацію та естетичні переживання, настрої і почуття.

Тлумачний словник щодо літературних творів розкриває поняття «сюжет» («сюжетність») як систему (наявність) подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору [3]. В музичних творах використовуються в основі теми сюжетів літературних та живописних творів, а способи викладення сюжету залежать від форми твору та виду мистецтва (часові, просторові та синтетичні).

Розгляд поняття сюжетності в суміжних з музикою видах мистецтв надає можливість виявлення досліджуваного поняття в мистецькому контексті та перетину його видів з циклічними формами музики. В образотворчому мистецтві термін «сюжетність» використовується з двома значеннями: широке - предмет художнього зображення (наприклад, пейзаж - «вид» природи, натюрморт - речі тощо), де сюжетний, тобто предметний живопис протиставляється безпредметному; вузьке - зображення дій, вчинків і взаємовідносин людей, які витікають з певної життєвої ситуації [4].

Музика, створена за сюжетами творів образотворчого мистецтва, будується завдяки музичним засобам, які зображують події картини. Слухачам передається настрій, відношення автора, характер подій, розкриваються характери героїв, передається певний конкретний образ або предмет зображення. Завдяки динамічним властивостям музики, предмети живописного твору отримують більше яскравого та «живого» забарвлення, мають певну динамічну музичну інтерпретацію. Такий музичний твір є доповненням до зображуваного на картині, що допомагає глядачам своєю фантазією окреслити деталі всіх подій сюжету [5]. Перед створенням музичного твору на основі живописного необхідно провести детальний аналіз другого, що включає в себе такі аспекти: що зображено, місце, час, дія, події, на що зроблено акцент. Аналіз сюжету вимагає вміння зрозуміти зміст і сенс зображених художником подій і подати їх в музиці як конкретний сюжетний зміст.

Існує також і безсюжетний (безпредметний) живопис, який сприймається і оцінюється в таких поняттях, як напруга, динаміка, гармонія, контраст, порив та вимагає особливих прийомів аналізу. Безпредметний живопис будує свою образність виключно на лінії і кольорі, їх ритмах, як на головних елементах виразності живописної мови. Прикладом безпредметного живопису є абстракціонізм, супрематизм. Композиторські роботи, основані на безсюжетних творах, отримали своє розповсюдження у балетах. Такий музичний матеріал є зручним та доречним для постановки хореографічних номерів або балету в цілому. Безпредметний живопис можна порівняти з опосередкованою сюжетністю в музиці. Загалом, за мотивами образотворчого мистецтва розкриваються такі види сюжетів як побутові сцени з життя, історичні, міфологічні, алегоричні, релігійні сюжети, батальні події тощо [5].

З урахуванням специфіки музичного мистецтва свої класифікації сюжету в музиці висувають М. Арановський, Л. Казанцева, Ю. Хохлов, які передбачають розгляд інструментальних творів, заснованих, зазвичай, на сюжетах літературних джерел. Так, М. Арановський у своїй роботі "Що таке програмна музика?" розглядає програмність з прикладу низки музичних творів і виділяє її види - не деталізуючи і даючи конкретної класифікації, але відзначаючи, що програми бувають різних типів [6].

За загальноприйнятою думкою програмна музика - це інструментальна музика, написана на певну тему (сюжет), викладена в словесній, переважно поетичній, програмі. Програма може бути оригінальною - «Прощальна симфонія» Гайдна, або ґрунтуватись на літературному чи мистецькому творі - симфонічна фантазія «Франческа да Ріміні» Чайковського на сюжет з «Божественної комедії» Данте, симфонічна поема «Лілея» Г. Майбороди на сюжет однойменної балади Шевченка, симфонічна картина «Запорожці» Р. М. Глієра за картиною Рєпіна [7]. Відповідно, існують різні види програмних творів. В одних переважають елементи образотворчості, в інших ідея (або сюжет) розкриваються у більш узагальненому плані, в третіх - образотворчість поєднується з узагальненістю. Рішення цілком залежить від творчого методу композитора - від того, як він розуміє завдання музики взагалі та програмою зокрема [6].

Питання програмності та сюжетності музичних творів взаємопов'язані між собою та доповнюють одне одного. Але, на нашу думку, сюжетність за своїми характеристиками має більш всеохоплюючий характер. Програмність же у даному випадку постає як одна зі змінних структурних частин сюжетності, яка може бути як присутньою, так і відсутньою.

До сюжетності та програмності відносяться і такі поняття, як наратив, фабула, синопсис - синоніми, які доповнюють одне одного, спираючись на певну окрему характеристику, хоча і несуть у собі однаковий за якістю зміст. Розглянемо ці терміни за тлумачним словником для конкретизації понять. Наратив - сукупність пов'язаних між собою реальних чи вигаданих подій, фактів або вражень, які складають оповідний текст, або процес повідомлення такого тексту (нарація) і метод впорядкування дискурсу. Фабула - хронологічне, послідовне зображення подій у художньому творі; чинник сюжету, ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних творах. Синопсис - у науковій номенклатурі стародавніх греків означало з додатку в одному загальному огляді одного цілого предмета або однієї галузі знань у стислій формі, без докладної аргументації та без детальних теоретичних міркувань. У наступні часи назва синопсис давалося насамперед історичним творам, які в хронологічному порядку викладали факти один за одним, відзначаючи ретельно їх дати [ 3].

Судячи з визначень даних термінів, ми можемо прослідкувати їх схожість у описаних подіях, які закладені у сюжет твору, але у різній кількості, під різним кутом та послідовністю. На нашу думку, поняття наративу та синопсису більш тотожні сюжетності музичних творів: через кількість поданої інформації вони виступають більш змістовними, аніж фабула та програмність твору, що мають більш стислий, конкретний, структурований виклад подій.

Розглядаючи сюжетність у суміжних з музикою видах мистецтв, необхідно зазначити, що їм притаманна конфліктність, яка є їх особливістю і «супутником» сюжету. Поняття конфліктності є чинником сюжету і мистецької драматургії, втіленої в музичній інтонації, образному і жанровому вирішенні. Саме конфліктність здатна відтворити об'єктивний світ у дії, поєднуючи в собі епічно- сценічне зображення подій та їх ліричне переживання персонажами. Конфліктність, не зважаючи на опосередкованість образної сфери музики, притаманна і музичному мистецтву. Конфлікт (колізія, інтрига) - це необхідна умова драматургії у мистецтві, де розкривається боротьба протилежно-супротивних явищ, та один із чинників, який сприяє сюжетному розвитку. Конфлікт в музичному творі втілюється в інтонаційному, образному, жанровому контрастах. Вирішення конфліктів в музично-сценічних, циклічних творах, в програмній інструментальній музиці та творах не програмних забезпечують засоби музичної виразності, які у поєднанні і взаємодії складають змістовну цілісність твору.

На думку дослідника Ілєчко М.П., цілісність є важливим компонентом художньо- композиційної досконалості циклічних творів та головним стрижнем різнопланової творчості багатьох композиторів. До одного з факторів цілісності як системи він відносить шлях нарощування внутрішніх зв'язків і взаємодію їх складових [8], що відповідає наявності сюжетності будь-якої форми. Тобто, циклічна форма передбачає певну логіку послідовності частин, єдність яких досягається наявністю сюжету, образу, конфлікту, подій тощо, що зробило цей жанр досить розвинутим і популярним. Зазначимо, що програмні мініатюри, відповідно до специфіки жанру, втілюють яскраво-образні характеристики чи динаміку їх розвитку, картини природи, жанрово-побутові сцени, ілюстрації до відомих мистецьких творів (живопис, скульптура, архітектура, література тощо). Серед них слід виділити жанрово-побутові, як правило, танцювальні п'єси (полька, мазурка, вальс, полонез, лендлер тощо), твори з певною жанровою основою-програмою (експромт, ноктюрн, прелюдія, «пісня без слів», «листок з альбому», музичний момент тощо).

Одним із найбільш розповсюджених та давніх різновидів циклічних форм у фортепіанній літературі є сюїта, до якої зверталися композитори, починаючи від XVi ст. до сьогодення. Корені жанру сюїти сягають традиції зіставлення повільного танця-ходи парного розміру та жвавого «стрибкового» танцю (як правило, тридольного), що були відомими у східних країнах ще у VII - VIII ст. Утвердження сюїти в західноєвропейській музиці пов'язують з появою в середині XVI ст. пари танців - павани (величавого, повільного танцю на 2/4) і гільярди (рухливого танцю зі стрибками в тридольному розмірі). Згодом цей принцип стає визначальним для всіх танцювальних циклів [9]. Отже, в старовинній сюїті прослідковується конфлікт характерних танців - повільного та жвавого, що означає наявність опосередкованого підходу до сюжетності.

Серед «знакових» циклів у фортепіанній літературі яскраво вирізняється «Пори року» П. Чайковського, в якому кожна з 12 п'єс - місяців року - своєрідна замальовка, яка має свою назву та віршований епіграф і при цьому є самостійною і завершеною за характером. У циклі є п'єси, типові для жанру мініатюри («Пісня жайворонка»), проте в низці п'єс циклу присутній складний психологічний зміст картини, людських переживань, які динамізують форму, «виводять» її за рамки мініатюри («Баркарола», «Осіння пісня», «На трійці» тощо). В циклі прослідковується конкретний підхід до сюжетності, який проявляється у змалюванні настроїв, емоцій, почуттів або відповідних явищ і дій (наприклад, «На трійці», «Жнива»), характерних для кожної пори року у відповідній природній послідовності.

У ХХ столітті під впливом архітектурних шедеврів - замків Франції та Іспанії були створені фортепіанні цикли п'єс “Замки Луари” та “Алькасар... Дзвони Арагону..." Л. Дичко. Композиторка здійснила велику роботу з вивчення історичного й культурного минулого цих країн, зокрема подій, що стали сюжетною основою для створення музики циклів. Дані опуси являють собою послідовно-сюжетну (“Алькасар... Дзвони Арагону...") та сюжетно-сюїтну (“Замки Луари") композиції. Головними кульмінаціями, до яких спрямований весь динамічний розвиток, є фінальні п'єси циклів. Цілісності і сюжетності композицій сприяють принцип репризності, тематичні зв'язки, лейтмотивні трансформації, сюжетні арки.

Вільний (мішаний) тип сюїти, який вперше був представлений у вітчизняній фортепіанній творчості “Українською сюїтою" В. Барвінського, може вбирати в себе будь-які елементи або ознаки узагальнено-програмного, картинно-програмного та пісенно-танцювального типів сюїти, а також всіх її різновидів.

В українській фортепіанній музиці періоду кінця ХІХ-початку ХХІ століть склався широкий жанровий комплекс сюїти, який своїми компонентами зумовив синтетичну місткість змісту у зв'язку з охопленням всіх груп літературного фонду з різними підходами до подання сюжетності. В процесі еволюції сюїти сформувались чотири основних її жанрових типи: узагальнено-програмний, програмно-картинний, пісенно-танцювальний, вільний (або мішаний). Фортепіанні цикли В. Сильвестрова «Дитяча музика №1», «Дитяча музика №2», «Музика у старовинному стилі» теж є своєрідними й цікавими зразками вільного типу сюїти з ієрархічно-концентричним поданням сюжетності.

Аналізуючи сюжетність в дитячій музиці, варто відмітити твори видатного українського композитора М. Лисенка: «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна», в яких логічно послідовна сюжетна драматургія народних улюблених казок віддзеркалила естетичні музичні погляди композитора і надихнула його послідовників - М. Вілінського, Ф. Надененка, В. Барвінського, Б. Яновського - до створення дитячої фортепіанної музики з використанням переважно опосередкованої сюжетної спрямованості, яка спостерігається і в «Дитячому альбомі» М. Вілінського, і у збірці п'єс «Бублики» Б. Яновського та низці дитячих творів Ф. Надененка [10]. Дитяча музика, в тому числі і циклічні твори - музика, призначена для слухання або виконання дітьми. Кращі зразки її характеризуються конкретністю, живим поетичним змістом, образністю, простотою й чіткістю форми. Інструментальній дитячій музиці властиві програмність, елементи зображувальності, звуконаслідування, танцювальність, простота музичної фактури, опора на фольклор, сюжетність [11].

Отже, сюжетність, що розгортається в часі, тобто, сюжетність в музиці, зокрема, в циклічних творах, складно піддається словесній характеристиці, але класифікується за певними видами щодо підходів композитора (митця) до використання: 1) конкретний у послідовно-сюжетній композиції, циклі; 2) опосередкований у сюжетно-сюїтній; 3) ієрархічно-концентрований в музичних альбомах. Втім, елементи сюжетності, її прояви та наявність відчуваються на рівні емоцій, структурної логіки розвитку твору завдяки динамічному характеру звукового потоку, який складається з найрізноманітніших компонентів музичної мови - мелодії, пульсації ритму, гармонії, регістру, оркестровки тощо. Сюжетність циклічних творів, сприйняття сюжетної лінії за допомогою специфічних засобів музичної виразності - ефективний спосіб формування і розвитку творчої активності як особистісної якості молоді шляхом виконання творчих завдань у мистецькому контексті, які, по-перше, спонукають до активного мислення, розширюють пізнавальні інтереси особистості; по-друге, через пошук відповідних образів, сюжету та асоціацій, розвивають уяву, фантазію, інтелектуальні здібності та навички, які перетинаються з певними явищами та подіями особистого життя.

Перспективи подальшого вивчення заявленої проблеми вбачаємо у дослідженні методів, форм, прийомів щодо використання знань про наявність сюжетності в циклічних творах музики для дітей та виявлення відповідного рівня сприйняття сюжетної лінії за допомогою специфіки музичної мови.

Список використаних джерел

1. Кашкадамова, Н.Б.(1998) Мистецтво викладання на клавішно-струнних інструментах. Тернопіль: Астон.

2. Петракова, Т.І. (1997) Духовні основи морального виховання. Москва: Мартис.

3. Бусел, В.Т. (ред.) (2005). Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, Ірпінь: Перун.

4. Сотська, Г.І & Шмельова, Т.В (2016) Словник мистецьких термінів. Херсон: Стар.

5. Степанова, А.С. (2016) К вопросу о классификации музыкальных произведений, созданных на живописный сюжет. В зеркале искусств, (43), 167-172.

6. Арановский, М.Г. (1962) Что такое программная музыка? Москва: Музгиз.

7. Українська музична енциклопедія (2018) (Т.5, с. 436-438). Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України, ПАВАНА-«POLIKAPП».

8. Илечко, М.П. (2016) Цикличность в украинской музыке конца ХХ века в жанрах сюиты и партиты. Актуальные проблемы гуманитарных и эстетических наук, (11), 14.

9. Калашник, М.П. (2012) К вопросу формирования профессионального тезауруса будущего преподавателя музыки: современные аспекты изучения музыкальных жанров. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики, (16), 64-69. Кропивницький: Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова.

10. Даюк, Ж.Ю. & Мосійчук А. (2019) Дитяча фортепіанна музика на теренах України. Нова педагогічна думка, ( 4), 170 - 172.

11. Кабалевский, Д.Б. (1981) Воспитание ума и сердца. Москва: Просвещение.

Размещено на Allbest.ru