Музичне мистецтво як засіб формування особистості

Размещено на http://allbest.ru

Музичне мистецтво як засіб формування особистості

Майданюк І.З. Майданюк Ірина Зіновіївна доктор філософських наук, доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри культурології, м. Київ, Цзін Тяньтянь Цзін Тяньтянь аспірантка, Національний університет біоресурсів і природокористування України, викладач, Коледж дошкільної освіти Чженчжоу, м. Чженчжоу, Китай, Салдан С.О. Салдан Світлана Олександрівна кандидат мистецтвознавства, доцент, в.о. завкафедри музичного мистецтва, Львівський національний Університет ім. Івана Франка

Анотація

Сучасному суспільстві, на даний момент розвитку, характерна наявність складних соціально-спрямованих, політичних, морально-естетичних проблем, для успішного вирішення яких, безсумнівно, необхідне створення системи виховання не тільки освіченої, а й естетично розвиненої особистості, здатної до саморозвитку, самовиховання та пошуку методів самовдосконалення.

Культура формує умови, які сприяють економічному та соціальному прогресу, а отже, стає фактором розвитку. Але роль культури у розвитку займає ще більш значне місце.

Сфера культури робить безпосередній внесок у економічне зростання та соціальний розвиток.

Культурні та творчі галузі, наприклад, генерують доходи, зайнятість та інші економічні вигоди, водночас надаючи можливості для культурної самореалізації як на національному, так і локальному рівні. У цих та багатьох інших відносинах культура може виступати не просто стимулятором, але також драйвером процесів розвитку. Мета цього дослідження - представити рамки аналізу CDIS, який поєднує культуру та розвиток відповідно до сучасного теоретичного та прикладного мислення в цій галузі.

У статті досліджуються аспекти виховання та розвитку особистості у музично-творчій діяльності, ролі музичного мистецтва у вихованні особистості. культура музичний мистецтво україна

З метою розвитку естетичного смаку особистості важливою умовою є накопичення та розвиток музичного досвіду спілкування з народною музикою, а також творами класичної музики вітчизняних та зарубіжних композиторів. Показано вплив нових інформаційних технологій на формування музичної молоді.

Розглядається вплив музики на розвиток ціннісно-смислової сфери особистості людини.

Крім цього, у статті розкриваються особливості формування ціннісних орієнтацій людини, йдеться про необхідність формування музично-естетичної культури.

Ключові слова: музичне мистецтво; особистість; музично-творча діяльність; духовно-моральний розвиток; музичне виховання; творчі здібності.

Abstract

Musical art as a means of personality formation

Maidaniuk Iryna Zinoviyivna Doctor of philosophical sciences, Head of Department of Culturology, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv,

Jing Tiantian post graduate student of National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, teacher, Zhengzhou College of Preschool Education, Zhengzhou, China,

Saldan Svitlana Oleksandrivna Candidate of Art History, Associate Professor, Acting Deputy Head of the Department of Musical Art, Ivan Franko Lviv National University

Modern society, at the moment of development, is characterized by the presence of complex socially oriented, political, moral and aesthetic problems, for the successful solution of which, undoubtedly, it is necessary to create a system of education of not only an educated, but also an aesthetically developed personality, capable of self-development, self-education and search methods of selfimprovement.

Culture creates the conditions that contribute to economic and social progress, and therefore becomes a factor of development. But the role of culture in development occupies an even more significant place. The sphere of culture makes a direct contribution to economic growth and social development. Cultural and creative industries, for example, generate income, employment and other economic benefits, while providing opportunities for cultural self-fulfilment both nationally and locally. In these and many other relations, culture can act not only as a stimulator, but also as a driver of development processes. The purpose of this study is to present a framework for CDIS analysis that combines culture and development in line with current theoretical and applied thinking in the field.

The article examines aspects of personality education and development in musical and creative activities, the role of musical art in personality education. In order to develop an individual's aesthetic taste, an important condition is the accumulation and development of musical experience of communication with folk music, as well as works of classical music by domestic and foreign composers. The impact of new information technologies on the formation of musical youth is shown. The influence of music on the development of the value-meaning sphere of a person's personality is considered. In addition, the article reveals the peculiarities of the formation of value orientations of a person, it is about the need for the formation of musical and aesthetic culture.

Keywords: musical art; personality; musical and creative activity; spiritual and moral development; musical education; creativity.

Вступ

Постановка проблеми. Протягом багатьох десятиліть багато зусиль було спрямовано в сферу розвитку на усунення бідності та зменшення нерівності. Проте успіх стратегії розвитку поліпшення добробуту людини залежить від визнання культурного контексту, у якого відбувається розвиток. Іншими словами, оскільки культура є невід'ємним елементом суспільства і пронизує всі аспекти життя, насправді вона є середовищем, в якому відбувається розвиток. Культура є невід'ємною частиною людської життєдіяльності. Сьогодні саме культура - один із головних факторів сталого економічного розвитку, створення робочих місць та збереження культурної різноманітності. Більше того, культура сприяє розширенню стратегій розвитку, боротьби з нерівністю та заохоченню захисту прав людини. Культура також може бути платформою для встановлення взаєморозуміння між країнами з метою зміцнення миру та забезпечення реалізації культурних прав кожної людини.

Сучасна ситуація демонструє нам той факт, що культура та культурна спадщина є не лише соціальними та особистісними характеристиками, а насамперед показниками розвиненості держави. Освіта, інфраструктура, соціальна рівність стали тотожними економічному розвитку та геополітичній стабільності країни та всіх її громадян [1].

Конвенція ЮНЕСКО про охорону та просування різноманітності форм культурного самовираження (2005) закликає до інтеграції культури у політику розвитку на всіх рівнях з метою створення сприятливих умов для сталого розвитку та просування різноманітності форм культурного самовираження. Проект Індикатори ЮНЕСКО «Культура для розвитку» (CDIS) пропонує нову методологію для демонстрації за допомогою емпіричних даних ролі культури як рушійної сили та посередника у процесах сталого розвитку суспільства у світлі низки резолюцій, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН [2].

Для оцінки багатовимірної ролі культури у розвитку, проект CDIS розглядає культуру не лише як галузь діяльності, але також з точки зору цінностей та норм, що орієнтують людську діяльність [3]. Таким чином, цей інноваційний інструмент заохочує загальне бачення взаємодії культури з розвитком, що виходить за рамки економічних благ для більшого вивчення нематеріальних благ, таких як соціальна згуртованість, толерантність та інтеграція. Для ситуації, що склалася на даний момент у сучасному суспільстві, характерна наявність складних соціально-спрямованих, політичних, морально-естетичних проблем, для успішного вирішення яких, безсумнівно, необхідне створення системи виховання не тільки освіченої, а й естетично розвиненої особистості, здатної до саморозвитку, самовиховання, постановки та пошуку методів самовдосконалення. Головна роль у становленні таких якостей особистості належить сучасній системі загальношкільної та додаткової освіти (у тому числі і музичної).

Основна мета початкового музичного виховання полягає не стільки у придбанні знань, скільки у спонуканні інтересу до пізнання і саморозвитку. У цьому зв'язку однією з важливих завдань вчителя музики є різнобічне висвітлення музичної спадщини людства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми впливу музичного мистецтва на формування особистості розглядалися багатьма спеціалістами. У той самий час спектр можливих напрямів аналізу процесів духовного виховання особистості засобами музичного мистецтва далеко ще не вичерпаний і надає широкі дослідницькі можливості, оскільки у низці мистецтв музика має особливо високий «педагогічний» потенціалом.

Протягом усієї історії людської культури музика використовувалася як виховання і формування вищих духовних якостей особистості. Піфагор у своїй школі встановив в якості одного з основних правил - виховання за допомогою музики (тих чи інших мелодій і ритмів), яке призводить до лікування людських вдач і пристрастей, відновлення гармонії душевних здібностей. Платон називав музичне мистецтво «гімнастикою душі» і розглядав його як важливий виховний засіб. Його висловлювання про музику стало хрестоматійним: «Хороша музика облагороджує, тоді як погана розбещує і псує». Тому Платон закликав використовувати тільки ту музику, яка відповідає високим моральним критеріям і необхідна для прививання громадянам суворості та простоти нравів, високих моральних якостей, що впливають на формування загальнолюдських цінностей. Вчення давньогрецьких філософів започаткували глибоке наукове осмислення проблеми духовного розвитку особистості засобами музичного мистецтва, пошуки вирішення якої продовжуються і в наш час [4]. Значна кількість наукових досліджень доводять, що відтворюючи емоційний досвід людства, музика виявляє здатність кожної людини переживати найскладніші почуття, надає людям моральні сили, виховує мужність, віру в життя, красу, збагачує почуття та інтелект.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження виховного потенціалу музичного мистецтва на основі аналізу педагогічних, психологічних, культурологічних, соціологічних та філософських аспектів формування особистості.

Виклад основного матеріалу

У вік, коли змінюється ієрархія соціальних та особистісних цінностей, особливої уваги потребує виховання підростаючого покоління. Протягом останніх кількох років у сучасній освітній ситуації великого інтересу набувають індивідуально-особистісні якості та здібності людини, а також усвідомлена, морально-ціннісна, відповідальна поведінка, адекватна соціальним реаліям.

У зв'язку з цим, орієнтація дітей шкільного віку на ціннісно-смисловий розвиток, виховання висококультурної особистості, що має активну громадянську позицію, прагненням до самореалізації носять не просто актуальний, а й соціально-значущий характер. Формування ціннісно-смислових орієнтацій особистості дитини відбувається на різних етапах соціалізації. Цей процес не рівномірний, визначається чинниками сімейного, шкільного виховання та навчання.

У міру того, як міжнародне співтовариство формує новий глобальний денний порядок (на період після 2015 року), суспільство повинно домогтися визнання перетворюючої сили культури як двигуна та каталізатора сталого розвитку.

У цьому полягає головна мета ЮНЕСКО, яка працює на глобальному та національному рівнях з метою розширити дискусії про сталий розвиток і виявити внесок культури у реалізацію основних економічних та неекономічних благ. Індикатори «Культура для розвитку» розроблені ЮНЕСКО за підтримки Уряду Іспанії, є подвійною - дослідницькою та пропагандистською ініціативою.

З погляду дослідження, показники втілюють інноваційну методику, яка за допомогою фактів та цифр демонструє багатовимірну роль культури у національному розвитку, привертаючи увагу до труднощів сьогодення та перспектив на майбутнє. В якості пропагандистської ініціативи інструменти реалізації CDIS задають напрями максимального політичного впливу у справі інтеграції культури в стратегії розвитку [1]. Індикатори CDIS можуть тим самим сприяти всебічному розумінню ставлення культури до розвитку на глобальному рівні, сприяти інтеграції культурних показників у системи вимірювання розвитку та впливу міжнародної політики [5].

Аналітичні рамки CDIS визнають подвійну роль культури як інструмент реалізації і драйвера розвитку і підтверджують численні ролі культури в процесі розвитку - як джерело економічного і соціального прогресу, а також як самостійний об'єкт розвитку.

Стійкість забезпечує відповідну всеосяжну парадигму для таких рамок, надаючи цілісне системне уявлення розвитку, в якому культура відіграє значну роль.

Індикатори ЮНЕСКО «Культура для розвитку» (CDIS) є комплексний набір 22 кількісних і якісних показників, згрупованих у 7 аспектів, викладений для висвітлення ролі культури для розвитку, особливо у країнах із низьким і середнім рівнем доходу (табл. 1).

CDIS покликані забезпечити предметно-обґрунтований та поінформований підхід до запровадження культури у національні та міжнародні стратегії розвитку, а також у формулювання культурної політики.

Таблиця 1.

Джерело: UNESCO Culture for Development Indicators. Methodology Manual. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization Diversity of Cultural Expressions. URL: http://creativecommons.org/licenses/by- sa/3.0/igo/

Проголошене Загальною декларацією прав людини [6], загальновизнане одним із п'яти основних культурних прав [7], право на освіту надається людям з глибокими знаннями та навичками, необхідними для становлення в якості уповноважених громадян, здатних адаптуватися до змін і сприяти розвитку свого суспільства, економіки та культури.

Культурні цінності передаються людині за трьома основними каналами: міжлюдськими контактами, що мають безпосередній і неформалізований характер. Це безпосередня передача традицій, обрядів та інших елементів музичної культури від авторитетних людей, друзів, колег по роботі між членами сімей. За допомогою певних установ (навчальні заклади, бібліотеки, музеї, культурні установи тощо). Засобами масової інформації та комунікації; загальним соціокультурним середовищем. Усі ці канали функціонують не ізольовано. Вони взаємопов'язані та перетинаються один з одним. Як показують результати дослідження, саме міжособистісні контакти є визначальними для формування поглядів і переконань молодої людини. Зазначимо, що традиційно найбільший вплив на формування поглядів, світогляду молодих людей, як і на їхнє ставлення до музики, має сім'я. Приклад батьків - основний чинник впливу на підростаюче покоління. Сім'я навіть сьогодні в умовах префігуративної культури продовжує впливати на процес соціалізації молодої людини [8]. Звідси можна вказати два основні канали впливу музичної культури на формування особистості: 1) через музичну культуру батьків; 2) через загальний культурний рівень, у якому велика увага приділяється загальнолюдським цінностям.

У сучасних умовах розвиток особистості, здатної до безперервної самоосвіти та саморозвитку, до вільного та компетентного визначення себе у внутрішньому та зовнішньому просторі, є однією з основних цілей освіти. Одним із шляхів досягнення цієї мети - залучення до музики як специфічного виду мистецтва, яке дозволяє розвинути вищі духовні та практичні сили людини, її здатність до творчого та внутрішнього перетворення за канонами істини, добра і краси. Мистецтво взагалі і музичне мистецтво, зокрема, має подвійну, матеріально-ідеальну природу: музичний твір фіксується в звучанні і тому чуттєво сприймається, водночас у вигляді матеріальної форми транслюється його духовна сутність. Якщо розглядати музичний твір як текст культури, то адекватне сприйняття - це прочитання тексту з позицій музично- мовних, жанрових, стилістичних та духовно-ціннісних принципів культури. Чим повніше особистість вбирає у собі досвід музичної та загальної культури, тим адекватніше (за інших рівних умов) виявляється властиве їй сприйняття.

«Адекватне сприйняття - свого роду місток, що поєднує твір з численними актами реального сприйняття» [8] і, відповідно, музичну психологію та педагогіку з семіотикою музики. Семіотичний «вимір» музики в аспекті особистісного розвитку також має бути розглянутий як з боку зовнішньої форми музичного мистецтва, так і з боку особливостей музичного сприйняття. Трактування музики як особливої мови, спорідненої мови слів, але й істотно відрізняється від нього, могла стати на міцну наукову основу лише з розвитком семіотики - науки, що зробила своїм предметом загальні закони зберігання та передачі інформації, для яких словесні інструменти виявлялися лише одним із багатьох комунікативних каналів. Музика повинна була розглядатися в цьому світлі як інша, несловесна, хоча й такою яка легко з'єднується зі словесною мовою людського спілкування. Безумовно, результати робіт багатьох учених переконливо говорять про те, що музика має, зокрема, знакову природу і що послідовність сприйманих сигналів, їх зв'язок та логіка явно виявляють риси, властиві й мові.

Дослідження в музикознавстві категорії «інтонація» послужило стимулом для звернення педагогів-музикантів до розробки інтонаційного підходу до змісту та методів музичної освіти [9]. Саме інтонаційний підхід сприяє вирішенню одного з головних протиріч, що виникає у процесі розвитку особистості в умовах музичної діяльності, суть якого в тому, що знання, вміння і навички засвоюються у певній послідовності, логічній схемі, тобто поетапно, тоді як оволодіння досвідом музичної діяльності має бути цілісним процесом і відбуватися в єдності безлічі напрямків. Іншими словами, буде педагогічно недоцільно спочатку знайомитися із засобами музичної виразності, з музичною мовою і лише потім наповнювати цю мову ціннісним змістом.

Ця суперечність, що виникає в процесі розвитку особистості в умовах музичної діяльності, призводить до необхідності розрізнення понять «музичний язик» та «музична мова». Їх розбіжність є важливим і впливає на подальший розгляд відносно до музичного мистецтва проблем знаку і значення. Як відомо, музична мова виникає, формується і розвивається в процесі музично-історичної практики і в цьому сенсі існує так само об'єктивно по відношенню до свідомості кожної людини, як і мова вербальна [10]. Вона передує окремому творчому акту та акту сприйняття, функціонує як явище соціальне, обумовлене наявним станом культури. Разом з тим у свідомості композиторів, виконавців та слухачів музична мова загалом та конкретні музичні твори представлені по-різному. Музична мова відображена у вигляді системи сенсорних еталонів - систем звукової організації, наборів граматичних конструкцій, композиційних норм, жанрових і стилістичних установок і, відповідно, у вигляді поля потенційних змістовних та комунікативних значень.

Музичні твори у свідомості, у музичній пам'яті представлені їх цілісними образами (образами в психологічному сенсі), у яких відображено як повторювані, так й індивідуальні властивості. Більше того, свідомість воліє згортати, симультувати образ музичного твору саме на індивідуальних, неповторних сторонах твору. Оскільки у реальному звучанні чи свідомості музичний твір завжди спрямований на слухача і представляє собою трансляцію певного сенсу, це - акт комунікації і, отже, музична мова. Механізми сприйняття язикової та мовної сторін музичних засобів у процесі слухання музичного твори також різні. Мовній стороні музичних засобів у сформованому, «навченому» сприйнятті відповідають лише процеси розпізнавання. Розпізнавання засноване на співвіднесенні сприймаємого із образами-еталонами, що зберігаються в пам'яті. Швидкість орієнтування в мовній стороні музичного твору визначається чіткістю, повнотою і міцністю цих еталонів.

При виникненні індивідуального, особистісного сенсу значення не зникає, а приховано присутнє у ньому, є його найважливішим компонентом. Це повертає нас до проблеми адекватного сприйняття як «культурного» сприйняття, яке забезпечує повне проникнення в найближчий зміст твору через його звукову форму, відкриваючи перед слухачем перспективу подальших різноманітних творчих тлумачень. При цьому розчинення культурно-інваріантного в унікальному досвіді слухача є принципово обов'язковим.

Зі сказаного випливає положення про існування настільки глибинних семантичних прошарків, які виходять за рамки власне музичної мови і належать мові художньої та загальної культури. Важливо наголосити, що музичний твір може одночасно чи послідовно виступати як носій різних верств змісту - найближчих та подальших значень. Оскільки подальші значення (особистісні смисли) резонансно порушуються художнім світом твори, отже, можуть виникнути лише за взаємодії найближчого змісту музики з культурно-художнім контекстом.

Проблема співвідношення «зовнішнього» і «внутрішнього», предметно- пізнавального і духовно-практичного має важливий педагогічний зміст у зв'язку з необхідністю більш диференційованого уявлення про різні форми детермінації музичної діяльності на різних етапах розвитку особистості. Відзначимо, що музична педагогіка, в основному, дотримується єдиної лінії музично-виховного процесу, не диференціюючи цей процес на особливі (в плані детермінації) стадії. Складність полягає в тому, щоб в умовах музичної діяльності як діяльності суб'єкта знайти специфічний педагогічний еквівалент розуміння «предметності». Оскільки розвиток особистості в умовах музичної діяльності розглядається не як статичний процес, суть якого зводиться до кількісного накопичення музичних вражень, а як процес якісних змін відносин особистості та музики, то в розумінні музичної предметності динаміка цих якісних змін має бути врахована, тобто музичний «предмет» як поняття повинен відображати в собі різні сторони відношення особистості та музики, які складаються в процесі розвитку [11].

Пріоритетне завдання художньої освіти - розвиток особистості засобами мистецтва, зокрема музикою. Засобами музичного виховання можна впливати на формування моральних ідеалів, на духовний розвиток особистості. Музика є мистецтвом прямого впливу на духовний світ людини і джерелом різних емоцій. Передати знання - не основна мета початкового музичного виховання, важливіше пробудити інтерес до пізнання і саморозвитку, оскільки вчитель не тільки педагог (хранитель знань), але й у певною мірою моральний наставник. Одним із важливих завдань вчителя музики можна назвати різнобічне висвітлення музичної спадщини людства, адже у повсякденному житті людина рідко може почути зразки класичного музичного мистецтва. Телебачення і радіомовлення неспроможні дати такого різнобічного погляду на музичні твори, тому долучити дітей до розмаїттю музичних образів і творів може лише педагог.

Музичне виховання і розвиток дитини залежить від передумов і умов, які визначаються вродженими музичними задатками, способом життя сім'ї, її традиціями, ставленням до музики та загальною культурою. Залучення дітей до музичного мистецтва здійснюється у процесі їх відвідування філармонічних концертів, органних залів, музичних спектаклів тощо. Знайомство з музичним мистецтвом розвиває в них інтерес і увагу до навколишнього світу, виховує художній та естетичний смак, встановлює емоційний контакт з дорослими та наповнює життя художнім змістом [9,10].

Класична музика несе в собі виразні образи вічних понять - краси і любові, добра і світла, смутку і трагедії, свята і радості - емоційні стани, властиві і дитині, і дорослому. У народній музиці, поряд з музичними достоїнствами, присутні і національні риси, які виховують такі почуття характеру, як патріотизм і моральність.

Засобами музичного мистецтва здійснюється формування моральних ідеалів, духовний розвиток особистості. У період виховання та розвиваючи особистості в процесі музично-творчої діяльності слідує:

- звернути увагу на збагачення духовного світу дитини яскравими музичними враженнями, викликаючи інтерес дітей до музики, передаючи традиції свого народу, сформувати основи музичної культури;

- розвивати музичні та творчі здібності дитини в процесі різних видів музично-творчої діяльності: сприйняття музики, виконавства, творчості, музично-освітньої діяльності;

- сприяти загальному розвитку дитини засобами музики [8].

Для повноцінної музичної освіти виділяться поєднання трьох аспектів:

1) розвиток здатності сприймати музику і якомога глибше відчувати вкладені в неї почуття;

2) розвиток здібностей та умінь, необхідних також для виконання музичних творів;

3) засвоєння необхідних для цього знань [9].

Перегляд чи прослуховування драматичних, вокальних чи інструментальних творів і є шлях прищеплення інтересу до мистецтва. Виходячи з цього, вчитель музики повинен навчити орієнтації у світі музики, розвинути смак учнів та сприяти формуванню їх духовно-моральних цінностей у процесі музично-творчої діяльності. Основними завданнями музичного виховання та освіти мають стати:

- розвиток музично-творчого потенціалу особистості;

- пробудження інтересу до пізнання музичної культури;

- формування активної життєвої позиції;

- здобуття різнобічних музично-теоретичних знань;

- отримання та застосування практичних навичок.

Сучасна програма, що відповідає вимогам створення гармонійно розвиненої особистості, передбачає різнобічність навчання школярів. Це не лише виконання музичних творів, а й гра на музичних інструментах, співи, диригування, включення елементів живопису та пластики. Все, що є доступним для вивчення, має бути використане для збагачення особистості. Відвідування філармоній, концертів класичної музики, прослуховування та аналіз класичних творів разом з педагогом - все це покликане сприяти духовному збагаченню та формуванню моральних ідеалів та цінностей, вихованню та розвитку музично-творчої діяльності. Вважаються

обов'язковими для програми, що реалізує цілі музичної освіти, такі елементи:

- прослуховування визнаних, загальновідомих класичних музичних творів;

- виконання їх на слух;

- виконання з листа;

- естетичний аналіз з використанням додаткових методик для вираження отриманого емоційного досвіду.

Музична культура формується зовнішніми умовами середовища, поширеними формами соціальної взаємодії: нова для людини структура соціальної взаємодії на основі інформаційно-телекомунікаційних технологій спочатку формується в його зовнішній діяльності і лише згодом може «перейти всередину», стати структурою, що визначає її внутрішні процеси. А внутрішнім джерелом інтересу є потреби індивіда, але соціальне середовище, впливаючи на індивіда, тим самим визначає конкретний вид і форму реалізації його природних переваг [11]. Інтенсивність інтересу пов'язана з його поглибленістю в межах одного виду діяльності: це проявляється в частоті або регулярності занять (слухає класичну музику або тільки «модну» естрадну), у перевазі окремих тем і жанрів.

Сьогодні дозвільна самореалізація молоді здійснюється, як правило, поза установами культури і відносно помітно обумовлена впливом лише телебачення та Інтернет - найвпливовішого інституційного джерела не лише естетичного, а й загалом соціалізованого впливу. Можна сказати, що формування духовних інтересів призводить до розгортання та розвитку інтелектуальних, естетичних та емоційних потреб, які задовольняються музикою. Однак бідне в культурному відношенні середовище може сприяти тому, що такі духовні потреби просто не розвиваються. Процес відтворення музичної культури є основним, тому що дозволяє музиці виконувати соціалізуючу та інкультуруючу функції у суспільстві. Але в умовах становлення масової системи комунікацій традиційні агенти соціалізації та інкультурації (родина, освіта, однолітки) поступаються місцем мережевого спілкування, що веде до індивідуалізації процесів відтворення музичної культури. Ще одна проблема сучасного суспільства пов'язана з глобальною комп'ютеризацією. Багато вчених вважають, що це сприяє втрати образного мислення і навичок творчого самопізнання, тому заняття музичним мистецтвом стають особливо актуальними.

Таким чином, головна мета музичного мистецтва у світлі виховання та розвитку музично-творчої діяльності при створенні умов для становлення, розвитку та саморозвитку особистості така:

- надати допомогу в розкритті та саморозкритті творчого потенціалу особистості, закладеного в ній від природи;

- за наявності критеріїв рівня оцінки та самооцінки музичних здібностей направити особистість на самостійний пізнавальний пошук.

Виходячи з вищевикладеного, можливо зробити висновок, що виховання та розвиток музично-творчої діяльності особистості - це спеціально організована, цілеспрямована взаємодія вчителя та учня, організація такого виховного простору, де створюються оптимальні умови для всебічного розвитку всіх його задатків і здібностей, для самореалізації всіх його можливостей, і щоб музика стала духовною потребою та важливим джерелом його душевних сил.

Освіта має важливе значення для всебічного і сталого людського розвитку та вирішальне значення для становлення суспільства, заснованого на знаннях, здатного розробляти інноваційні стратегії для того, щоб протистояти майбутнім викликам. Вважається, що кожен додатковий рік навчання збільшує середньорічне зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) на 0.37% [12]. Освіта відіграє ключову роль у сприянні соціальній інтеграції, толерантності та повазі різноманітності. Було доведено, що освіта формує та поширює загальні цінності та здібності, сприяє інтеграції всіх прошарків суспільства та створює сприятливі можливості для соціальної взаємодії та взаємозв'язку. Нарешті, слід наголосити, що шкільні програми значно залежать від їхнього культурного контексту: від методик викладання до підручників, культурних та соціальних рекомендацій з усього вивчення щодо форми та змісту. Освіта, і зокрема, культурні навчальні матеріали та методи, важливі для ініціювання людей у своїй культурі та суспільстві.

Висновки

Культура багато в чому формує багатовимірний розвиток на користь людей, починаючи від сприяння економічному зростанню, творчості та інноваціям, до розширення можливостей суспільства та заохочення почуття причетності. У свою чергу досягнення такого розвитку сприяє реалізації ключових всеосяжних цілей розвитку, поставлених на національному та міжнародному рівні, на основі цінностей рівності, прав людини та сталого розвитку. Позитивна взаємодія завершується цим розвитком, результати якого розуміються як вигідна зміна, що надалі зміцнює та покращує загальний стан, що призводить до збереження та зміцнення культурних активів для майбутнього розвитку.

В цілому, культура та розвиток не можуть розглядатися як протилежні сили, незважаючи на те, що перше є традицією, останнє - змінною. Швидше, вони мають бути з'єднані як частини одного і того ж циклу постійного благотворного перетворення, з ефектами зворотного зв'язку та взаємозалежностей, що підкреслюють цілісну систему розвитку.

Роль музичного мистецтва у вихованні особистості (яке перебуває на стадії розвитку і становлення - діти дошкільного віку, школярі, студенти), важко переоцінити. Музично-естетичний розвиток особистості необхідний для фундаментального виховного процесу, в основі якого лежить розвиток особистості.

Література

1. UNESCO Culture for Development Indicators. Methodology Manual. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization Diversity of Cultural Expressions. URL:http:// creativecommons.org/licenses/by- sa/3.0/igo/

2. Resolution A/RES/65/166 2010, Resolution A/RES/66/208 2011, Resolution A/RES/68/223 2013, and Resolution A/RES/69/230 2014. URL:https://documents.un.org/access. nsf/get? OpenAgent&DS=A/RES/69/230&Lang=R

3. CDIS. URL:https://www.unesco.org/creativity/CDIS

4. Роль музики у вихованні особистості. URL:https://www.creativeschool.com.ua/blog/ rol-muzyky-u-vyhovanni-osobystosti/

5. 18 MDGs Results, consequences and success factors of the Culture and Development program. URL:http://www.mdgfund.org/sites/default/files/Culture_Thematic%20Study.pdf

6. Universal Declaration of Human Rights (1948). Article 26. URL: https://www. chathamhouse.org/topics/human-rights-and-security?gad_source

7. UNESCO World Report Investing in Cultural Diversity and Intercultural Dialogue, (UNESCO, 2009), pp. 227-228. URL:https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000184755

8. Мельник Л.В., Малашевська І.В., Лазука М.М. Виховний вплив музичного мистецтва на формування особистості: ретроспективний аналіз. Теорія і методика професійної освіти. Інноваційна педагогіка. 2021. Випуск. 31. Том 1. С. 121-124.

9. Газіна І.О. Методика музичного виховання дітей дошкільного віку. Навчально- методичний посібник для студентів напряму підготовки «Дошкільна освіта. Кам'янець- Подільський. Аксіома, 2013. 196 с.

10. Кисельова О.І. Морально-етичне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами. Педагогіка і психологія професійної освіти. Одеса, 2009. 22 с.

11. Картава Ю.А. Виховний вплив музичного мистецтва на формування особистості дитини. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2015, № 3 (47). С. 274-281.

12. Learning Graphs: Towards the Millennium Development Goals (UNESCO, 2010). URL:http://unesdoc.unesco.org/images/0019/001902/190214e.pdf

References

2. Resolution A/RES/65/166 2010, Resolution A/RES/66/208 2011, Resolution A/RES/ 68/223 2013, and Resolution A/RES/69/230 2014. URL:https://documents.un.org/ access.nsf/get? OpenAgent&DS=A/RES/69/230&Lang=R [in English].

3. CDIS. URL:https://www.unesco.org/creativity/CDIS [in English].

4. Rol muzyky u vykhovanni osobystosti [The role of music in personality education]. URE:https://www.creativeschool.com.ua/blog/rol-muzyky-u-vyhovanni-osobystosti/ [in Ukrainian]

5. 18 MDGs Results, consequences and success factors of the Culture and Development program. URL:http://www.mdgfund.org/sites/default/files/Culture_Thematic%20Study.pdf

6. Universal Declaration of Human Rights (1948). Article 26. URL: https://www. chathamhouse.org/topics/human-rights-and-security?gad_source [in English].

7. UNESCO World Report Investing in Cultural Diversity and Intercultural Dialogue, (UNESCO, 2009), pp. 227-228. URL:https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000184755

8. Melnyk, L.V., Malashevska, I.V., Lazuka, M.M. (2021).Vykhovnyy vplyv muzychnoho mystetstva na formuvannya osobystosti: retrospektyvnyy analiz [The educational influence of musical art on personality formation: a retrospective analysis]. Teoriya i metodyka profesiynoyi osvity. Innovatsiyna pedahohika [Theory and methodology of professional education. Innovative pedagogy]. 2021. Vypusk. 31. Tom 1. pp. 121-124. [in Ukrainian]

9. Hazina, I.O. (2013). Metodyka muzychnoho vykhovannya ditey doshkilnoho viku [Methodology of musical education of preschool children]. Navchalno-metodychnyy posibnyk dlya studentiv napryamu pidhotovky «Doshkilna osvita»[Educational and methodological manual for students of the "Preschool education”]. Kamyanets-Podilskyy. Aksioma, 2013. 196 s. [in Ukrainian]

10. Kyselova, O.I. (2009). Moralno-etychne vykhovannya ditey starshoho doshkilnoho viku zasobamy [Moral and ethical education of children of older preschool age by means]. Pedahohika ipsykholohiyaprofesiynoyi osvity [Pedagogy and psychology of professional education]. Odesa. 22 s.

11. Kartava, YU.A. (2015). Vykhovnyy vplyv muzychnoho mystetstva na formuvannya osobystosti dytyny [The educational influence of musical art on the formation of a child's personality]. Pedahohichni nauky: teoriya, istoriya, innovatsiyni tekhnolohiyi [Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies], 2015, № 3 (47). С. 274-281. [in Ukrainian]

12. Learning Graphs: Towards the Millennium Development Goals (UNESCO, 2010). URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0019/001902/190214e.pdf [in English].

Размещено на Allbest.ru