Від ієрархічної моделі даних до цифрового репозиторію: перехідний етап упорядкування колекції українського музичного фольклору київської лабораторії етномузикології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Від ієрархічної моделі даних до цифрового репозиторію: перехідний етап упорядкування колекції українського музичного фольклору київської лабораторії етномузикології

Олександр Кропивний, аспірант кафедри історії української музики та музичної фольклористики Національної музичної академії України



З огляду на надзвичайну цінність та унікальність фольклорних матеріалів, які зберігаються в архівах українських наукових установ і в приватних колекціях дослідників, збереження цих матеріалів є дуже важливим завданням, особливо в умовах російської агресії в Україні. Сучасні цифрові технології відкривають нові можливості для збереження, наукового дослідження та поширення українського музичного фольклору. Однак для ефективного використання цих можливостей необхідно розробити абсолютно нові підходи до створення цифрових аудіовізуальних архівів. Попри те, що повноцінна реалізація подібних проєктів наразі малоймовірна (через обмежені технічні та фінансові ресурси установ і держави загалом), можна організувати легкий доступ до матеріалів фольклорних колекцій за допомогою вже наявних підходів - шляхом їх оптимізації.

У статті проаналізовано стан аналогової та цифрової колекцій українського музичного фольклору, що зберігається в Київській лабораторії етномузикології (Проблемна науково-дослідна лабораторія етномузикології Національної музичної академії України): висвітлено особливості організації колекції та виявлено проблеми, які виникають під час роботи з нею. Запропоновано ідею впровадження перехідного етапу в упорядкуванні колекції музичного фольклору, що дозволило б більш ефективно підготувати наступний етап створення архівів нового типу й вирішити низку актуальних проблем у нинішніх несприятливих умовах.

Ключові слова: український музичний фольклор, етномузикологія, архівування, цифровий архів, систематизація.



Oleksandr Kropyvnyi, postgraduate the Department of History of Ukrainian Music and Musical Folklore of National Music Academy of Ukraine

Hierarchical Data Model to Digital Repository: Transition Stage in Organizing the Ukrainian Musical Folklore Collection of the Kyiv Laboratory of Ethnomusicology

Due to the extraordinary value and uniqueness of folklore materials in the Ukrainian archives and private collections of scholars, preserving these materials is an extremely important task, especially in the context of Russian aggression in Ukraine. Modern digital technologies open up new opportunities for the preservation, research, and dissemination of Ukrainian musical folklore. However, in order to effectively utilize these opportunities, it is necessary to develop completely new approaches to the creation of digital audiovisual archives. Despite the fact that the possibility of fully implementing such projects in the future is rather difficult due to limited technical and financial resources, the possibility of easy access to the materials of folklore collections can be organized using existing approaches by optimizing them.

The article analyzes the current state of the analog and digital collection of Ukrainian musical folklore in the Kyiv Laboratory of Ethnomusicology (officially known as the Problematic Research Laboratory of Ethnomusicology of the Ukrainian National Music Academy). The article also highlights the main features of the musical folklore collection organization and the problems that arise when working with them. Author proposes the idea of introducing a transitional stage in the organization of musical folklore collections, which would allow to prepare more effectively the transition to the new type of archives and solve a number of existing problems in the current challenging conditions.

Keywords: Ukrainian musical folklore, ethnomusicology, archiving, digital archive, ordering. український музичний фольклор етномузикологія



Актуальність теми. Контекст

Повномасштабне військове вторгнення російської федерації до України в лютому 2022 року (як і початок російсько-української війни у 2014 році) змістило фокус бачення першочергових завдань української етномузикології в бік ширшого та глибшого дослідження устрою аудіовізуальних архівів українського музичного фольклору.

Така зміна дослідницьких пріоритетів - превалювання „архівної” тематики, помітне на всіх фахових конференціях останнього року, - продиктована необхідністю зберегти унікальні архівні матеріали від небезпеки в умовах воєнного стану, наростаючої загрози окупації та постійних ракетних атак, що тривають від початку активних бойових дій і не припиняються дотепер.

Зважаючи на виняткову цінність та унікальність фольклорних матеріалів, що розміщені в архівах українських наукових установ або в приватних колекціях науковців, та з огляду на загрозу їх фізичного знищення окупаційними військами як випадково в процесі бойових дій, так і цілеспрямовано (оскільки саме фольклор є одним із тих маркерів, що перекреслюють найгучніші російські ідеологічні штампи), українські науковці незадовго перед початком вторгнення розпочали підготовку до можливої евакуації архівів. На той час активно велася дискусія про необхідність невідкладного резервного копіювання: воно розпочалося вже в перші дні вторгнення, але остаточно так і не завершилося та триває досі.

Серед практичних заходів цього напрямку та порушених у нещодавніх публікаціях питань, присвячених роботі з аудіовізуальними фольклорними архівами, виокремимо кілька найбільш важливих моментів:

- знайомство автора з практикою організації аналогових і цифрових колекцій музичного фольклору в Канаді (Архів українського фольклору імені Богдана Медвідського Центру українського та канадського фольклору імені Петра і Дорис Кулів при Університеті Альберти, м. Едмонтон), Польщі (Фольклорний архів Інституту мистецтвознавства Польської академії наук, м. Варшава), Словенії (Науково-дослідницький центр Словенської академії наук та мистецтва, м. Любляна);

- організація постійних тематичних секцій на українських етно- музикологічних конференціях („Україна. Європа. Світ” (Київ-2022, 2023), „Колессівські читання” (Львів-2023)), доповнених засіданнями робочих груп онлайн - за участі як етномузикологів, так і ІТ-спеціалістів;

- виступи з цієї теми на міжнародних конференціях (The 93^rd annual Music Library Association meeting, St. Louis, USA (І. Клименко, О. Кропивний, 2022); XVII International Scientific Conference “Music Science Today: The Permanent and the Changeable”, Daugavpils University, Latvia (О. Кропивний, 2023); 2023 IASA CONFERENCE & ICTMD FORUM, Istanbul, Turkey (А. Мазуренко, О. Кропив- ний, 2023) та ін.);

- публікації Андрія Вовчака [2022] та автора цієї статті [Кропив- ний 2022, 2023];

- ініціативи створення та наповнення вебсайтів-архівів традиційної музики (координатори проєктів - Галина Лук'янець, Олег Коробов).

У цій статті продовжимо розкривати тему становлення й трансформації цифрової колекції Київської лабораторії етномузикології (ЛЕК).

Київська лабораторія, як один із ключових етномузикологічних осередків України (поряд з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної академії наук України та Проблемною науково-дослідною лабораторією музичної етнології Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка - ПНДЛМЕ), була залучена до глобальних акцій, завданням яких було врятувати фонди українського музичного фольклору від можливого пошкодження чи знищення.

Серед найвагоміших кроків, які виконали співробітники ЛЕК для порятунку фондів у 2013-2022 роках, назвемо такі:

- дві хвилі евакуації аналогових та цифрових фондів лабораторії у більш безпечні місця (у 2014 та 2022 роках);

- резервне копіювання стиснених звукових файлів (у форматі .mp3) до приватних хмарних сховищ на сервісі Google Drive (2014 рік);

- централізоване резервне копіювання інформації до хмарних сховищ, наданих Литовською академією музики та театру (технологія Synology, розмір сховища - 40 Тб) та Університетом Індіани, США (Google Drive, безлімітний обсяг на момент надання доступу). Зважаючи на великі обсяги даних, передусім велося копіювання унікальної інформації, яка не мала попередніх резервних копій (час виконання: від лютого 2022 року - дотепер).

- створення копій переносних жорстких дисків на носіях, закуплених за спонсорські кошти (диски WD Red об'ємом 4 Тб) etc.

У 2023 році (як і раніше, у 2014-му), у період порівняного затишшя воєнних дій біля Києва, частина евакуйованого фонду повернулася до приміщення лабораторії, а з вересня розпочався новий етап копіювання цифрових даних до хмарного сховища, наданого НМАУ (технологія Google Drive, обсяг - 40 Тб).

Сучасні цифрові технології відкривають нові можливості для збереження, дослідження та поширення музичного фольклору. Од- нак для їх ефективного використання необхідні абсолютно нові підходи до створення цифрових аудіовізуальних сховищ, концепції яких були описані в згаданих вище статтях [Вовчак 2022; Кропивний 2022, 2023]. Сьогодні згадані концепції не можуть бути втілені повною мірою через низку причин (зокрема через брак фінансування та гострий дефіцит апаратури) і вимагають певного перехідного етапу, що дозволив би ефективніше підготувати перехід до сховищ нового типу, а також вирішити низку наявних проблем вже в теперішніх несприятливих для повноцінної роботи умовах.

У цій статті автор ставить такі завдання:

а) поінформувати читачів про сучасний стан аналогової та цифрової колекції українського музичного фольклору, яка зберігається силами працівників ЛЕК;

б) висвітлити засадничі особливості організації архіву ЛЕК, а також закцентувати на проблемах, що постають у процесі роботи з ним;

в) запропонувати варіанти оптимізації актуальної структури з перспективою подальшого розвитку в бік єдиної екосистеми цифрового репозиторію українського музичного фольклору (далі - ЦР УМФ).

Останній пункт відповідає критерію новизни, адже вносить нові пропозиції у розробку наукової концепції аудіоархіву як спеціалізованого сховища матеріалів, придатного для виконання дослідницьких завдань.

Фонд ЛЕК. Структура колекції матеріалів

Фонд записів, який утримує Київська лабораторія етномузико- логії, як і практично всі подібні архіви, не є єдиним цілісним архівом, створеним за одним набором методик, а являє собою конгломерат різних колекцій. Його початкову основу складають записи студентських експедицій 1982-1990-х років, їх доповнює серія приватних колекцій від низки дослідників-етномузикологів (такі матеріали передали на зберігання самі збирачі або їхні родичі).

Шерег публікацій, що описують зміст та структуру аудіовізуального фонду ЛЕК (далі - LEK_AVF), розпочала стаття Євгена Ефремова та Ірини Клименко [1989]: це перша спроба опису аналогового фонду (магнітних плівок у формі касет і бобін) тодішнього Кабінету народної творчості (КНТ), який від 1991 року був реорганізований у дослідницьку лабораторію. Пізніше з'являлися нерегулярні дописи про актуальний стан фонду - статті І. Клименко [2008], І. Данилейко [2010], де містилися нові та більш детальні відомості.

У статті І. Клименко [2008, с. 53-64] подано такий опис структури колекції - фізичних носіїв аналогових звуко/відеозаписів та супровідної документації:

- Аудіофонд (А): складається з аудіозаписів, які створили працівники Київської консерваторії / Національної музичної академії України, починаючи з 1962 року. Він включає дві кардинально різні частини: аналогову (магнітофонні бобіни та касети, зберігаються в шухлядах без забезпечення умов тривалого зберігання - сталої невисокої температури та вологості) та цифрову (записи на DAT-касетах та жорстких дисках цифрових рекордерів).

- Відеофонд (V): був започаткований у 1991 році, складається теж із двох частин - (А) оцифрованих записів окремих польових сюжетів (1990-х років), виконаних на касетах VHS (оригінали касет у ЛЕК наявні частково), та (В) повних відеозаписів експедиційних сеансів, здійснених на жорстких дисках цифрових відеокамер.

- Фотофонд (F): у цьому фонді розміщуються фотонегативи, їх контрольні роздруківки та збільшені роздруківки найкращих фотографій від 1983 року до середини 1990-х. Зберігаються в кількох картонних папках на полиці шафи. Знімки „цифрового періоду” зберігаються разом із відео у відповідних папках на цифрових носіях.

- Рукописний фонд (N): польові зошити та пізніші текстові транскрипції, виконані в стаціонарних умовах (рукописом або машинописом), включають текстові матеріали, які стосуються записаних пісень, етнографічної інформації, а також рукописні нотні транскрипції. Зберігаються в кількох десятках картонних папок на полицях шафи.

- Бібліотечний фонд (B): видання з фольклору та етнографії з 1900 до 2023 року. Його доповнює також „рукописний фонд”: не- опубліковані наукові праці дослідників ЛЕК (рукописи, машинописи або роздруківки електронних версій), паперові версії дисертацій співробітників ЛЕК та випускників кафедри музичної фольклористики, дипломних робіт бакалаврів та магістрів НМАУ

Ключова особливість такого устрою колекції - це роздрібненість інформації, адже початковий її поділ відбувається за типом інформації, а не за умовною „подією”, яка фіксується у фонді. Крім того, фіксації власне польових фольклорних записів не відділені від інших типів інформації, як-от фіксацій етнографічних концертів, фольклорних фестивалів за участі як автентичних носіїв, так і виконавців руху ревіталізації фольклору, побутових фото, не дотичних безпосередньо до сеансу тощо. Усі ці дані перебувають у спільних частинах певного фонду, ключовою характеристикою якого є саме фізичний тип даних.

Усе це створює значні труднощі під час намагання зібрати воєдино всі матеріали певної експедиції / збирацького сеансу, дуже ускладнює пошук потрібних даних та уповільнює процедури дигіталізації. Тож першим необхідним кроком систематизації колекції є її зведення до єдиного структурного стандарту.

Окремої уваги заслуговує і правова сторона функціонування колекції: наразі вона за інерцією продовжує існувати в правовому полі колишнього СРСР, де питанню авторського права під час запису фольклору не надавалося уваги - як правам респондента-виконав- ця, так і правам записувача-інтерв'юера. Ці питання є складними та вимагають глибокого вивчення, тому в цій статті торкатися їх не будемо.

Фонд ЛЕК. Початки й перспективи дигіталізації

Описана структурна схема фізичного фонду була перенесена й на організацію цифрового архіву, який почав формуватися з 2004 року. Коротку історію цього етапу архівування викладено в статті І. Клименко [2008, с. 64-68]. Причиною такого підходу, крім механічного дублювання наявної багаторічної фізичної структури фондів, був брак віртуального простору для зберігання цифрових даних на тодішніх комп'ютерах слабкої потужності. Від 2010-х і дотепер основними носіями дигіталізованої інформації є переносні жорсткі диски об'ємом 1-2 Тб (придбані за спонсорські кошти) - автономність кожного диска зі серії теж не сприяла створенню єдиної структури для цифрової колекції (див. про це далі).

Зараз, коли стали доступними хмарні цифрові сховища великого обсягу, для оптимального структурування інформації слід укласти новий варіант ієрархічної структури архіву, спираючись уже не на тип даних, а на їх зміст.

Початково потрібно відділити польові фіксації фольклору (власне аудіовізуальний фонд записів фольклору - LEK_AVF) від блоку іншої інформації, яку складають головно:

- відеозаписи фольклорних концертів та наукових конференцій, ініційованих ЛЕК;

- фонд наукового доробку дослідників, які працюють у ЛЕК - їхні робочі матеріали, бази даних, текстові й нотні публікації;

- дидактичні матеріали, зокрема фонохрестоматії різного типу;

- цифрова бібліотека.

Важливим критерієм поділу даних, що зберігаються в хмарі, є також критерій їх унікальності: найбільш важливою є та частина фондів, яка є унікальним збором саме співробітників ЛЕК. Іншу частину матеріалів становлять різноманітні копії даних, отримані з різних зовнішніх джерел. До таких належать: бібліотека, копії опублікованих аудіоальбомів (дискографія музичного фольклору), зовнішні надходження (наприклад, приватні записи дослідників, передані на зберігання).

У фокусі цієї статті перебуває аудіовізуальна колекція польових записів українського музичного фольклору - LEK_AVF, тож саме її структурі буде приділено основну увагу, інші ж елементи колекції ЛЕК згадаємо побіжно.

Зважаючи на те, що підходи до створення, обробки та зберігання цифрових фіксацій аналогових носіїв та власне цифрових записів різняться, пропонуємо глобально поділяти фонд на аналоговий та цифровий і надалі описувати ці дві групи окремо.



Аналогова колекція. Критерії оцифрування

Аналогова аудіовізуальна колекція ЛЕК представлена у вигляді носів із магнітними плівками. Наразі в колекції налічується:

- близько 1000 одиниць магнітофонних аудіокасет різного типу та якості;

- близько 200 одиниць магнітофонних бобін;

- відеокасети формату VHS.

Магнітофонні касети. Більшість фонду магнітофонних аудіока- сет описана (наявні паспортні дані носія й укладений реєстр творів та їх метаданих різного ступеня інформативності) та оцифрована (за винятком загублених одиниць).

Перші спроби оцифрування аудіокасет розпочалися у 2007-2010 роках - із використанням побутового відтворювального обладнання та аудіокарти, інтегрованої до материнської плати персонального комп'ютера. Незважаючи на вибір достатньо високих характеристик бітрейту та глибини розрядності (48 kHz, 24 bit), вони нівелюються скромними технічними характеристиками інтегрованої аудіокарти. Отримані звукові файли спочатку зберігалися у форматі .wav, проте через брак дискового простору були конвертовані в економний стиснутий формат .mp3. Копії оригінальних .wav файлів було розміщено лише на CD та DVD носіях.

Паперові реєстри даних, що зберігаються у футлярах касет разом із плівками, були відскановані, але не були переведені в текстовий формат - вони досі залишаються у вигляді сканованих зображень (формат .jpg).

Якість описаних цифрових фіксацій не відповідає сучасним міжнародним архівним нормам (зокрема IASA-TC 04 [Bradley 2009]): вважається, що такі записи можуть слугувати лише для знайомства з матеріалом. Щоправда, вітчизняна аналітична (мелотипологічна) ет- номузикологія досягає високих наукових результатів, базуючись на цих матеріалах - зокрема на цій основі зроблено сотні нотних транскрипцій, які після типологічного опрацювання склали основу мело- географічного атласу [Клименко 2020].

Однак для, наприклад, різного роду акустичних вимірювань, дуже актуальних у сучасній європейській та американській науці, така якість вважається недостатньою. Тому наступним етапом оцифру- вання аудіокасет стали спроби їх повторної дигіталізації за допомогою дискретних звукових карт (Terratec Phase X24 FW, Focusrite Scarlett 2i2, RME Fireface 400) у 2022-2023 роках. Технічні параметри нового оцифрування: 96 kHz, 24 bit, формат - .wav.

Ці спроби відбуваються за технічної підтримки кількох зарубіжних інституцій - Інституту мистецтв Польської академії наук (Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk, IS PAN) та Інституту етномузикології Словенської академії наук (Glasbenonarodopisni institut ZRC SAZU), працівники яких надають технічні консультації.

Магнітофонні бобіни. На відміну від фонду магнітофонних аудіо- касет, фонд магнітофонних бобін описаний та оцифрований лише частково - пріоритет оцифрування касет пояснюється тим, що більша частина записів на бобінах є копіями з касет. Проте частина записів на бобінах є унікальною і вимагає термінового опрацювання. На жаль, станом на зараз оцифрування бобін в умовах лабораторії є фактично неможливим через відсутність обладнання для їх відтворення.

Відеокасети VHS, записані в польових умовах, починаючи з 1991 року - оцифровані та описані. Обладнання, яке було використано для оцифрування відео, - невідоме, формати та параметри оцифру- вання не є сталими.

Дефекти та пошкодження аналогових носіїв

Окремої уваги потребує фізичний стан аналогових носіїв, які тривалий час зберігаються в невідповідних температурних умовах і були пошкоджені в процесі зберігання.

Номенклатура аудіокасет фонду ЛЕК досить розлога. Переважну більшість записів зроблено на низькоякісних касетах радянського виробництва (продукція 1980-1990-х років, у якій часто псується механізм протягування стрічки, пересихають ракорди, осипається магнітне покриття). Меншу частину записів (експедиції 1990-х, початку 2000-х років) виконували на імпортних касетах (продукція 19802000-х років - хороша якість плівки, рідкісні).

Найчастіше використано такі типи касет (подано за спаданням кількості зразків):

касети радянського виробництва -	касети закордонного виробництва -
МК Свема МК60-5	МК Foton:90
МК АссоФото МК-60-1	МК TDK:D60
МК Рига:60	МК JO:90 МК Denon DX1:90 МК AGFA-chrom:90 МК BASF:60 МК Foton:60 МК BASF LH-E1:90 МК MAXIM LN:90 МК INDEX МК master AL:90 МК YOKO:90 МК Sony HF:60 МК TDK FE-90

Найбільш проблемною серією, яка вимагає тривалої фізичної реставрації, є партія з приблизно 50 аудіокасет МК-60-6 у білому корпусі 1991 року випуску, що була випущена із заводським браком. Окрім того, ці носії зазнали додаткових пошкоджень через неправильне зберігання, що призвело до сильного скрипу магнітної стрічки під час програвання, тому якість відтворення звукової доріжки погіршується до такого стану, коли вже неможливо розрізнити текст та мелодію твору.

Отже, за невеликими винятками, аналогова колекція Київської лабораторії етномузикології наразі потребує повторного оцифруван- ня за стандартами архівного зберігання, а фонд бобін - додатково попереднього опису й систематизації.

Цифрова колекція: проблеми та виклики

Цифрова колекція ЛЕК почала формуватися від перших спроб дигіталізації аналогових записів на початку 2000-х років та системно збільшувалась після появи нової звукозаписувальної цифрової техніки (з 2008 року), що дозволило виконувати цифрові записи в польових умовах.

Наразі ця частина аудіовізуального зібрання є більш масштабною, оскільки цифрова фіксація перестала вимагати жорсткої економії плівки під час збирацького сеансу, як це відбувалося в часи аналогових записів на магнітну стрічку.

Основні носії інформації, на яких зберігається цифрова колекція ЛЕК, - переносні жорсткі диски з різним об'ємом пам'яті (1-3 Тб) та технічними характеристиками. Вони були придбані за особисті кошти працівників лабораторії або ж за спонсорські донейти.

На початку формування цифрового архіву було створено серію харддисків, кожен із яких мав певну „спеціалізацію” (подібно до типів інформації, що були показані вище для аналогового архіву). У зв'язку зі спеціалізацією кожен жорсткий диск отримав унікальну назву та/або умовне неформальне „ім'я”, яке певним чином характеризувало його зміст. У цій статті обмежимося лише публікацією згаданих вище назв, докладно не пояснюючи обставин їх виникнення:

- FED („Федя”) - містить аудіофонд, документацію лабораторії, бібліотечний фонд;

- NFED - зберігає дзеркальну копію диска FED, а також колекцію Прип'ятського Полісся (ОАЗ - особистий архів збирача І. Клименко);

- УІТя - містить відеофонд: окремі відеофіксації польових сеансів та записи заходів, організованих лабораторією (лекції, концерти, конференції);

- ARX=ARK („Архип”) - жорсткий диск та його дзеркальна копія, на яких зберігалися нові цифрові записи, створені після 2010 року, у посеансовому викладі;

- ПАШ („Паша”) - диск, призначений для поточної роботи;

- „Дормідонт” - втрачений (через несправність) диск для віддаленого зберігання матеріалів (за межами ЛЕК), на якому розміщувалися ранні резервні копії.

Кожен харддиск мав мінімум одну фізичну копію, до того ж у разі заповнення дискового простору створювали нову версію, що „продовжувала” попередній диск. Такий принцип упорядкування архіву спричинює велику плутанину, оскільки резервні копії не є дзеркальними й не оновлюються автоматично в разі зміни основної інформації та вимагають ручного коригування. З часом через одночасну роботу різних працівників лабораторії із різними дисками стало неможливо визначити, є певна інформація оригіналом чи його копією. Тому наразі цифровий фонд потребує повного ручного впорядкування за однією системою та очищення від дублів.

Крім зовнішніх жорстких дисків, частини цифрового фонду (в основному - резервні копії архівних записів) також зберігаються в кількох хмарних сховищах, які було надано іноземними партнерами (згадані вище), а також на CD та DVD.

Наразі точно підрахувати обсяг цифрового архіву не вдається, оскільки неможливо відслідкувати унікальність інформації, що зберігається на різних носіях. Приблизні підрахунки показують, що мінімальний обсяг цифрових даних складає близько 35 терабайтів разом із резервними копіями.

Шляхи реорганізації аудіовізуальної колекції

Названі проблеми технічної організації цифрового архіву ЛЕК пов'язані в основному з відсутністю єдиного дискового масиву, який міг би вмістити всю накопичену цифрову інформацію - зберігання колекції на розрізнених носіях та відсутність автоматичного резервного копіювання неминуче призводить до невпорядкованості, ускладнює доступ до інформації, а також збільшує шанси випадкової втрати цінних даних під час роботи з архівом.

До 2022 року лабораторія не мала дискового простору для зберігання цифрової колекції в її повному та цілісному вигляді. Наразі в розпорядженні ЛЕК є два хмарні сховища, загальним об'ємом 80 Тб, одне з яких належить НМАУ (друге, об'ємом 40 Тб, - надане у тимчасове користування Литовською академією музики і театру) і було передане в пряме користування лабораторії з вересня 2023 року. Ці хмарні сховища можуть бути використані як основне місце зберігання архіву, а також слугувати інструментом його ручного впорядкування за новою оптимізованою системою.

Основними етапами систематизації цифрової колекції визначено такі:

- завантаження усієї наявної інформації до хмарного сховища в незміненому вигляді;

- розробка єдиної уніфікованої ієрархічної структури, а також літерно-цифрових кодів;

- створення системи папок (тек) у хмарному сховищі, що відповідають розробленій структурі;

- процес ручного переміщення даних та їх перейменування відповідно до розроблених кодів.

Пропонується такий варіант ієрархічної структури аудіовізуального фонду (див. Рис. 1 на наступній сторінці). Відповідно до поданої схеми, колекція лабораторії складається з кількох основних фондів, як-от:

LEK - основний фонд;

LEKNZ - аудіовізуальний фонд зовнішніх надходжень, що охоплює матеріали індивідуальних збирачів (кожен дослідник має індивідуальний трилітерний код - RES);

FED - дискографія етномузики українців та інших етносів, що слугує дидактичним матеріалом для навчальних курсів НМАУ (код кожної окремої країни вказується у форматі ISO 3166-1 A3 - ISO);

BIB - цифровий бібліотечний фонд;

Основний фонд (LEK), своєю чергою, складається з трьох компонентів:

LEK_AVF - основний аудіовізуальний фонд;

LEK_ACT - фіксації фольклористично-етнографічних акцій (таких заходів, як концерти, конференції тощо), які проводили працівники лабораторії (кожна подія шифрується її датою у форматі рік- місяць-день - YYYY-MM-DD);

LEK_DOC - поточна та архівна документація ЛЕК.

У структурі основного фонду лабораторії (LEK_AVF) та фонду зовнішніх надходжень (LEKNZ), що має аналогічну внутрішню структуру, для цифрових копій аналогових експедиційних записів поряд із прийнятою в ЛЕК посеансовою структурою (регіональний фонд - експедиція - сеанс - твір) доцільно зберігати і єдиний файл цифрової фіксації носія, як того вимагають міжнародні архівні стандарти, зокрема IASA-TC 04 [Bradley 2009], позначаючи їх як:

МС - магнітофонна касета;

TR - магнітофонна бобіна;

DAT - DAT-касета;

VHS - касета формату VHS.



Рис. 1. Схема оновленої ієрархічної структури фонду ЛЕК та суміжних матеріалів та надаючи їм індивідуальний порядковий номер із чотирьох цифр, відповідно до реєстру (XXXX). У теці кожного окремого носія, своєю чергою, розміщені підпапки, які визначають тип інформації, що стосується цього носія:

A - аудіозаписи (V - відеозаписи);

R - реєстр аналогового носія (у вигляді сканкопії паперового реєстру);

С - обкладинка аналогового носія (скановане зображення в форматі .jpg).

Основний посеансовий виклад фонду ЛЕК розміщується в папці LEK_SEA, де зберігаються папки сеансів (їх назва складається з коду експедиції (xEXPx) та коду сеансу (xSEAx).

У папці сеансу є підпапки, що вміщують дані певного типу:

A - аудіозаписи (MT - багатоканальні аудіозаписи);

V - відеозаписи;

F - фото;

D - документація сеансу (усі наявні дані, які пов'язані зі сеансом і які не належать до попередніх категорій, - листки збирача, рукописні реєстри, нотатки тощо).

Окремі сеанси, організовані поза експедиційним обстеженням (записи, зроблені на концертах, фестивалях, спонтанні записи тощо), розміщуються в папці IS (індивідуальні сеанси), що має аналогічну структуру.

Подана схема ієрархічної структури відповідає усталеним в українських етномузикологічних інституціях нормам зберігання інформації [Вовчак 2022], а також полегшує пошук та ідентифікацію інформації, яка надалі буде розташована на єдиному носії.

Станом на жовтень 2023 року продовжується завантаження інформації ЛЕК до хмарного середовища, обмежене особливостями системи Google Drive та шириною інтернет-каналу - вона дозволяє завантажувати лише 750 Гб даних за добу. З огляду на особливості системи (відсутність перевірки хеш-сум, помилки в разі переривання інтернет-з'єднання тощо), завантаження повного об'єму цифрової колекції вимагає ручного контролю та може бути тривалим у часі.

Повна інформація про вміст колекції, як-от метадані та аналітичні характеристики, розміщується в цифрових реєстрах, створених у форматі таблиць MS Excel. За умови їх доопрацювання, у майбутньому згадані реєстри можуть слугувати основою нової пошуково- аналітичної бази даних - ядра репозиторію.

Перспективи цифрового архіву та необхідність перехідного етапу

Створення єдиного уніфікованого цифрового сховища об'єктів традиційної музичної культури українців, яке охоплюватиме всі можливі форми фіксації музичних фольклорних матеріалів, є важливим етапом їх збереження. Реалізація цієї глобальної ідеї вимагає одночасної розробки технічної та логічної складових сховища групами дослідників, які будуть спільно координувати свої зусилля. У зв'язку з відсутністю достатніх технічних та фінансових ресурсів, можливість повноцінної реалізації такого проєкту в осяжній перспективі стає маловірогідною. Водночас забезпечити легкий доступ до матеріалів фольклорних колекцій можна й за допомогою наявних підходів, оптимізувавши їх. Тому перехідний етап, що передбачає струк- турування та фільтрування наявної інформації, варто розглядати як важливий крок на шляху до майбутнього розвитку репозиторію українського музичного фольклору.

Досвід зарубіжних інституцій, як-от Фонографічного зібрання IS PAN із їх системою “etnofon.pl” [Etnofon 2017], показує, що створення такого сховища, яке слугувало б джерелом інформації про музичну традицію українців для фольклорних виконавців та базою аналітичних даних для науковців-етномузикологів, - цілком досяжний проєкт і наразі він є конче необхідним в українському інформаційному полі.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вовчак, А. (2022). Архівна організація електронних польових фольклорних матеріалів. Проблеми етномузикології. Вип. 17. С. 79-87. Київ. DOI: https://doi.org/10.31318/2522-4212.2022.17.270907

2. Данилейко, І. (2010). Аудіофонд Київської лабораторії етномузикології: польові записи 2004-2010 років. Проблеми етномузикології. Вип. 5. С. 232241 + К48. Київ.

3. Єфремов, Є. - Клименко, І. (1989). Київська консерваторія [збирацька діяльність музичних вузів України]. Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музики. С. 87-92. Київ.

4. Клименко, І. (2008). Аудіофонд українського фольклору, 1982-2008: Засади устрою і перспективи електронної архівації. Проблеми етномузикології. Вип. 3. С. 53-105. Київ.

5. Клименко, І. (2020). Обрядові мелодії українців у контексті слов'яно- балтського ранньотрадиційного меломасиву: типологія і географія. Т. 1. 360 с. Київ.

6. Кропивний, О. (2023). На шляху формування цифрових архівів (репози- торіїв) музичного фольклору в Україні (розробка інфраструктури робочого середовища). Музикознавча думка Дніпропетровщини. Вип. 24. С. 229-247. Дніпро. DOI: https://doi.Org/https://doi.org/10.33287/222313

7. Кропивний, О. (2022). Цифровий репозиторій українського музичного фольклору: передумови створення, шляхи реалізації концепту, загальні особливості структури. Проблеми етномузикології. Вип. 17. С. 79-87. Київ. DOI: https://doi.org/10.31318/2522-4212.2022.17.270908

8. Bradley, K. (ed.) (2009). IASA Technical Committee. Guidelines on the Production and Preservation of Digital Audio Objects. Second edition (= Standards, Recommended Practices and Strategies, IASA-TC 04). www.iasa-web.org/tc04/ audio-preservation (access: 05.08.2023)

9. Etnofon (2017). Katalog online Zbiorow Fonograficznych IS PAN.Warszawa. https://etnofon.ispan.pl/

REFERENCES

1. Bradley, K. (ed.) (2009). IASA Technical Committee. Guidelines on the Production and Preservation of Digital Audio Objects. Second edition (= Standards, Recommended Practices and Strategies, IASA-TC 04). www.iasa-web.org/tc04/ audio-preservation (access: 05.08.2023) (in English).

2. Danyleiko, I. (2010). Audiofond Kyivskoi laboratorii etnomuzykolohii: po- lovi zapysy 2004-2010 rokiv [Kyiv Ethnomusicological Laboratory Audio Fund: Field Records of 2004-2010]. Problemy etnomuzykolohii [Problems of Ethnomusicology]. Iss. 5. P 232-241+ maps K48. Kyiv (in Ukrainian).

3. Etnofon (2017). Katalog online Zbiorow Fonograficznych IS PAN. Warsaw. https://etnofon.ispan.pl/ (access: 07.08.2023) (in Polish).

4. Klymenko, I. (2008). Audiofond ukrainskoho folkloru, 1982-2008: Zasady ustroiu i perspektyvy elektronnoi arkhivatsii [Audio Fund of Ukrainian Folklore, 1982-2008: Principles of Organization and Perspectives of Electronic Archiving]. Problemy etnomuzykolohii [Problems of Ethnomusicology]. Iss. 3. P 53-105. Kyiv (in Ukrainian).

5. Klymenko, I. (2020). Obriadovi melodii ukraintsiv u konteksti sloviano-balts- koho rannotradytsiinoho melomasyvu: typolohiia i heohrafiia [RitualMelodies of the Ukrainians in the Context of the Slavic-Baltic Early-Traditional Melomas- sive: Typology and Geography]. Vol. 1. 360 p. Kyiv (in Ukrainian).

6. Kropyvnyi, O. (2022). Tsyfrovyi repozytorii ukrainskoho muzychnoho folk- loru: peredumovy stvorennia, shliakhy realizatsii kontseptu, zahalni osoblyvosti struktury [Digital Repository of Ukrainian Musical Folklore: Prerequisites for Creation, Ways of Implementing the Concept, General Features of the Structure]. Problemy etnomuzykolohii [Problems of Ethnomusicology]. Iss. 17. P 79-87. Kyiv (in Ukrainian).

7. Kropyvnyi, O. (2023). Na shliakhu formuvannia tsyfrovykh arkhiviv (repo- zytoriiv) muzychnoho folkloru v Ukraini (rozrobka infrastruktury robochoho sere- dovyshcha) [Towards the Establishment of Digital Musical Folklore Archives (repositories) in Ukraine (Development of the Workspace Infrastructure)]. Muzyko- znavcha dumka Dnipropetrovshchyny [Musicological Thought of Dnipropetrovsk region], Iss. 24. P 229-247. Dnipro (in Ukrainian).

8. Vovchak, A. (2022). Arkhivna orhanizatsiia elektronnykh polovykh folklor- nykh materialiv [Archival Organization of Electronic Field Folklore Materials]. Problemy etnomuzykolohii [Problems of Ethnomusicology]. Iss. 17. P 44-78. Kyiv (in Ukrainian).

9. Yefremov, Ye. - Klymenko, I. (1989). Zbyratska diialnist muzychnykh vuziv Ukrainy: Kyivska konservatoriia [Collection Activities of Ukrainian Higher Education Music Institutions: Kyiv Conservatory]. Aktualni pytannia metodyky fik- satsii ta transkryptsii tvoriv narodnoi muzyky [Current Issues in the Methodology of Recording and Transcription of Folk Music]. P 87-92. Kyiv (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru

...