Виконавське мистецтво Ірини Кондри як ознака фаховості українських піаністів північноамериканської діаспори другої половини ХХ ст.

Размещено на http://allbest.ru

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Навчально-науковий інститут музичного мистецтва

Виконавське мистецтво Ірини Кондри як ознака фаховості українських піаністів північноамериканської діаспори другої половини ХХ ст.

Осмачко Юлія Олександрівна аспірантка

кафедри методики музичного виховання і диригування

Науковий керівник:

Бермес Ірина Лаврентіївна доктор мистецтвознавства, професор,

завідувачка кафедри методики музичного виховання і диригування

м. Дрогобич, Україна

Анотація

Виконавська майстерність загалом, і піаністична зокрема, як складний творчий процес передбачає якісний рівень діяльності, пов'язаний із застосуванням музично-теоретичних знань, практичних навичок, психологічною готовністю до публічних виступі, вольовими якостями виконавця. музичний фортепіанний мистецтво піаніст

Музикант-виконавець - це художник, здатний творчо осмислити авторський текст і реалізувати його у концертних виступах, звукозаписах тощо. До когорти славетних піаністів, котрі завдяки винятковому таланту і титанічній праці над собою зуміли досягти успіху на концертній естраді, безперечно, належать Микола Полевський, Борис Максимович, Роман Савицький, Дарія Гординська-Каранович, Вадим Кіпа, Таїсія Богданська, Євгенія Чапельська, Галина Клим, Богдан Перфецький, Євген Маслюк, Тома Гриньків, Марія Цісик, Любомир Горницький, Христина Чвартацька, Роман Рудницький,

Богдан Сперкач, Олександр Слободяник, Юліана Осінчук, Лариса Крупа, Лідія Артимів, Ірина Кондра (1940-2010), котра своєю самовідданою, наполегливою працею досягла вершин фортепіанного виконавства та зуміла вибороти місце у когорті визначних піаністів діаспори.

Ключові слова: Ірина Кондра, фортепіанне мистецтво; концертні виступи; репертуар; індивідуальний виконавський стиль.

Виклад основного матеріалу

Ірина Кондра - концертуюча піаністка належить до тих талановитих людей, котрі формують еліту будь-якого суспільства. Як і більшість українських діаспорян вона ніколи не забувала про своє походження і докладала чимало зусиль, аби про Україну знали і пам'ятали у світі. Народилася Ірина в українській родині, що славилася своїми мистецькими традиціями й талантами. Музичну освіту здобула в Українському музичному інституті (УМІ) в Філадельфії, який з відзнакою закінчила 1959 року.

Саме тут, під пильним керівництвом досвідчених педагогів, відбувалося формування творчої особистості концертуючої піаністки. Відтак, практичні навички гри на фортепіано І. Кондра засвоювала у класі видатного піаніста та педагога, організатора та довголітнього керівника УМІ - Романа Савицького (керівник у 1952-1960 рр.); теоретичні предмети та хор - в Юрія Оранського (Плевако). Саме Р. Савицький відіграв ключову роль у становленні творчої постаті Кондри-піаністки. Заняття у класі професора були послідовними й систематичними. Головна мета досягнення успіху полягала у цілковитому усвідомленні навчальної мети, важливою складовою якої, окрім подолання технічних труднощів, було також розв'язання творчих завдань, створення учнями власної інтерпретації та виконавської концепції твору. Педагог був твердо переконаний, що інтерпретація - це творча репродукція, вміння передати думки композитора найбільш вірно, стилево й естетично [9]. Загалом педагог розглядав процес навчання гри на фортепіано як точну наукову систему основою якої є формування відповідного творчого мислення виконавця.

Окрім Р. Савицького, в Інституті викладали і провадили активну мистецьку діяльність Дарія Гординська-Каранович (фортепіано), Надія Недільська-Слободян (фортепіано), Богдан Перфецький (фортепіано), Ольга Сімович (скрипка), Іванна Черняхівська (солоспів) та багато інших талановитих педагогів, які виховали плеяду здібних музикантів.

Серед перших учнів навчального закладу, які помітно спричинилися до піднесення культурно-мистецького життя, зайнялися активною концертно- виконавською практикою, Олег Маслюк, Ждана Кравців, Галина Сагата, Марія Винницька, Роман Савицький-мол., Тетяна Збир та піаністка І. Кондра [6, с. 46]. Ще в роки навчання в УМІ Ірина постійно виступала на різноманітних мистецьких заходах, що відбувалися у стінах інституту. Завдяки своєму винятковому виконавському таланту та вмінню глибоко відчувати особливості кожного з виконуваних творів, піаністка доволі швидко здобула визнання серед поціновувачів музичного мистецтва.

Серед низки концертів за участі І. Кондри можемо виокремити концерт «Визначних учнів УМІ», який датується 16 березня 1958 року (Балтимор) [3, с. 3]. Наступного року виконавиця взяла участь у черговому концерті «Визначних учнів УМІ» в Нью-Йорку.

Перший сольний концерт І. Кондри відбувся 31 травня 1959 року, що став своєрідним підсумком навчання піаністки в УМІ. Програма концерту складалася з творів Л.-В. Бетговена (Соната ор. 10, ч. 3), Ф. Шопена (Скерцо cis-moll op. 39, Етюд cis-moll, op. 25), Й. Брамса, Ф. Ліста, С. Прокоф'єва, С. Рахманінова, К. Дебюсі, а також Л. Ревуцького та Н. Нижанківського. Концерт мав надзвичайний успіх, про який довідуємося з позитивних відгуків у періодиці. Так, відомий український диригент і педагог Ю. Оранський (Плевако) писав: «Програма - глибоко змістовна, різноманітна стилями і багата різнородними настроями та нюансами. Панна Кондра виявила себе, як тип людини музично та технічно обдарованої, але з власною індивідуальністю. Щоб зрозуміти, в якій мірі молода піаністка володіє технікою свого інструменту, треба було вслухатись в її повнозвучний і рівний, сильний і ніжний тон, почути соковиті, чисті октави, чіткість, свобідність в пасажах, пізнати її загальне уміння здобувати технічно - кольористі ефекти типові для фортепіянового звучання» [5, с. 3].

Більш активне концертне життя І. Кондри припадає на 1960-ті роки, коли вона стала студенткою Джуліардської школи музики (Juilliard School of Music) у Нью-Йорку (клас О. Музиченка та Л. Бернштейна). Заснований у 1905 році навчальний заклад - світовий лідер у сфері мистецької освіти, що забезпечує найвищий рівень художнього розвитку здібних музикантів, танцівників, акторів, композиторів і драматургів з усього світу. Показово, що серед студентів школи були й українські піаністи з діаспори Уляна Яц (клас Р. Савицького), Марта Чапельська (клас Є. Чапельськлої) Марта Цибик (клас Г. Клим), Р. Рудницький (клас А. Рудницького), Ю. Осінчук (клас Р. Савицького й І. Соневицького) та багато інших, що є показником фаховості українських музичних педагогів діаспори [1, с. 3].

Черговий виступ виконавиці відбувся 17 лютого 1962 року в залі при Катедрі св. Володимира. У концертній програмі прозвучали фортепіанні опуси Й.-С. Бaxa, Ф. Бузоні, В.-А. Моцарта, Ф. Ліста, П. Чайковського, композиції Н. Нижанківського, В. Косенка та інших. Тоді І. Кондра продемонструвала свій піаністичний талант, виконавши Концерт для фортепіано з оркестром G-dur (ІІ ч.) П. Чайковського (партія оркестру - О. Музиченко) [10, с. 3].

13 грудня 1964 року І. Кондра виступила як солістка на першому концерті Кружка Українських Студентів (КУС) Колумбійського Університету та Джуліардської школи музики. Піаністка виконала Сонатину М. Равеля, Ноктюрн Des-dur і Скерцо b-moll Ф. Шопена, три фортепіанних настрої Р. Шумана, Концертний етюд f-moll Ф. Ліста, «Інтермеццо» Н. Нижанківського, остаточно переконавши публіку у винятковості свого піаністичного таланту.

Про виступ І. Кондри відомий український диригент, організатор і керівник чоловічого хору «Думка» в Нью-Йорку Леонтій Крушельницький писав: «Ірена Кондра опанувала засоби доброї фортепіянової гри. її техніка, фразування і зрозуміння стилів виконуваних композиторів вповні задовольняють. Фразування було гарне і логічне» [4, с. 3].

4 грудня 1965 року І. Кондра виступила на літературно-музичному вечорі влаштованому Об'єднанням Українських Письменників (ОУП) «Слово» і Літературно-Мистецьким Клубом у Філадельфії, виконавши доволі цікаву програму композиторів-романтиків, зокрема твори Ф. Шопена (Ноктюрн с-moll), Ф. Ліста (Концертний Етюд f-moll) та М. Лисенка («Гавот») [7, с. 4].

25 лютого 1973 року в залі Українського Інституту Америки відбувся черговий концерт за участі піаністки, організований з нагоди ювілейних святкувань УМІ, на якому прозвучали твори як світових, так і українських композиторів [2, с. 4].

25 березня цього ж року в залі української католицької церкви, при співпраці Церковного Хору, Рідної Школи та місцевого Відділу Союзу Українок, відбувся концерт на пошану Т. Шевченка у програмі якого І. Кондра виконала ряд композицій В.-А. Моцарта, Л.-В. Бетговена та Н. Нижанківського [8, с. 5].

Бездоганний піаністичний апарат, ґрунтовні знання й досконале володіння інструментом надавали можливість І. Кондрі виконувати надзвичайно різноманітну програму, проте вона завжди тяжіла до композицій глибокого інтерпретаційного плану, які вимагали значних зусиль у розкритті образного змісту. Піаністка ніколи не практикувала механічну гру, а навпаки користувалася виключно живою інтонацією, що додавало її виконавському мистецтву особливої виразності й чуттєвості. У побудові концертних програм І. Кондри панує різноманітність. Тут виконавиця співставляє композиції різних епох, жанрів і стилів від кращих зразків світової класики (Й.-С. Беж, Ф. Бузоні, В.-А. Моцарт, Л.-В. Бетговен, Ф. Шопен, Р. Шуман, Ф. Ліста, П. Чайковський, Й. Брамс, С. Прокоф'єв, С. Рахманінов, М. Равель, К. Дебюсі) до творчості українських композиторів (М. Лисенко, В. Косенко, Н. Нижанківський, Л. Ревуцький), музикою яких особливо захоплювалася.

Висновки

Впродовж усього свого творчого шляху І. Кондра завжди була віддана мистецтву. Володіючи досконалим технічним апаратом, вона з легкістю вдавалася до виконання навіть найскладніших мистецьких завдань. її повнозвучний, рівний і делікатний тон, чисті октави, чіткість та свобода в проведеннях пасажів, стильове фразування ніби створюють рельєфний образ виконуваних композицій, а глибоке відчуття особливостей авторського стилю, дає можливість слухачеві відчути всю палітру людських емоцій, закладених у мелодичних лініях кожного твору, який виринає з-під пальців піаністки.

Незрівнянний талант та систематична титанічна праця над собою - якості, котрі є запорукою мистецького успіху І. Кондри, чия піаністична діяльність сприяла піднесенню не лише світового, а й українського музичного мистецтва на новий, вищий щабель.

Список використаних джерел

[1] [О. С.] (1960). Українці в Джульярд Скул. Свобода, (95), 3.

[2] Богданська Т. (1973). Перед концертом алюмнів УМІ. Свобода, (33), 4.

[3] Концерти визначних учнів УМІ. (1958). Свобода, (43), 3.

[4] Крушельницький Л. (1965). Студентський концерт в Ню Йорку. Свобода, (10), 3.

[5] Оранський Ю. (1959). Самостійний концерт Ірини Кондри абсольвентки УМІ. Свобода, (126), 3.

[6] Оранський Ю. (1963). Філядельфія, Па. Пропам'ятна Книга Українського Музичного Інституту в Америці з нагоди десятиліття його існування. І. Соневицький (ред.). New- York D.N. : East Side Press.

[7] Рибак М. (1966). Літературно-Музичний вечір. Свобода, (2), 4.

[8] Ровд Айленд Шевченкові. (1973). Свобода, (77), 5.

[9] Савицький Р. (1994). Основні засади фортепіанної педагогіки. Львів.

[10] Штембер О. (1962). Концерт учнів Олега Музиченка. Свобода, (44), 3.

Размещено на Allbest.ru