Фортепіанна мініатюра сучасних українських композиторів: виконавський аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія сухопутних військ

імені гетьмана Петра Сагайдачного, Україна

Фортепіанна мініатюра сучасних українських композиторів: виконавський аспект

Ваврик Руслана Василівна

канд. пед. наук, доцент, доцент кафедри музичного мистецтва

Розмірковуючи про творчий доробок сучасних українських композиторів в жанрі фортепіанної мініатюри (В.Антонюк, О.Білаш, Я.Бобалік, Е.Брилін, Ю.Діброва, Ю.Корженко, М.Ластовецький, Р.Панчук, О.Серова, В.Сильвестров, М.Скорик, Б.Фільц, О.Шимко, М.Шоренков та ін.), необхідно зазначити, що у ХХІ - столітті мініатюра ніби переживає своє відродження у творчості багатьох з них та віддзеркалює найбільш впливові тенденції часу, пов'язані з мінімалістичними, неоромантичними, неофольклорними, авангардними, джазовими течіями, приваблюючи виконавців свіжими тональними зіставленнями, різноманітними фактурними засобами, індивідуальним типом музичного мислення.

Одночасно в жанрі фортепіанної мініатюри знаходять своє відображення безліч художніх концепцій постмодернізму, обумовлених філософією нової еклектики, нової простоти та ін. Крім того спостерігається перебудова виражальних засобів в разі висунення на перший план ритму, тембру, штрихів, динаміки та ін. Попри своєрідність творчого стилю кожного з митців, особливостей індивідуального світобачення і музичного мислення, значній частині творів цього жанру все ж таки притаманні такі характерні риси як зв'язок з українською народною образністю, різновидом національної мелодики, опорою на класично-романтичні засоби музичної виразності.

Головним завданням композитора в жанрі фортепіанної мініатюри є вміння і здатність наповнити невеликий за обсягом художній твір значним змістом, який не порушував би вимог одночастинної, дво або три частинної форми та зміг би ущільнювати музичну інформацію. Окреслюючи фортепіанні мініатюри, які об'єднуються в цикли, зазначимо, що їм притаманна одна з таких відмінних властивостей як функціональна однотипність частин, що входять в цикл. Наприклад, в циклах прелюдій, ліричних п'єс чи вальсів на першому плані виявляється ідентичність жанру. Окрім того, твори об'єднані в цикли за назвою, кожен зокрема носять програмний характер та є цілком самостійні й завершені. Програмні назви конкретної фортепіанної п'єси разом із всіма виразовими засобами сприяють розкриттю художнього задуму.

Г.Г. Макаренко наголошував, що під час музикування виникає стан катарсису: «Зазначений феномен слід визначити як могутній афективний стан, що відчуває людина під час (або/і після) сприйняття твору мистецтва будь-якої жанрової спрямованості... Із позицій психологічної науки "катарсис" розглядається як сильне емоційне потрясіння, яке викликається не реальними життєвими подіями, а їх символічним відображенням (наприклад, творами мистецтва). і визначає ті мікроскопічні параметри художнього, які роблять мистецтво мистецтвом» [1].

Фортепіанні мініатюри за своїм змістом - це глибоко емоційно насичені твори, що суто індивідуально віддзеркалюють внутрішній світ композитора. Ця особливість жанру сприяє його залученню в навчально-педагогічний репертуар із фортепіано вищої і середньої ланки навчальних музичних закладів та обумовлює неабиякий вплив на формування музиканта-виконавця. У фортепіанній мініатюрі всі елементи музичної мови: мелодичної, гармонічної, ритмічної мають своєрідну піаністичну фактуру, що передбачає залучення можливостей інструменту для досягнення образної насиченості. Виконання твору малої форми вимагає ґрунтовного прочитання авторського тексту, вислуховування усіх подробиць ритму, гармонії, врахування особливостей фактури, функції голосів, їх взаємодію, динамічний план, загальне фразування та адекватного відтворення на інструменті.

Під час уроку викладач допомагає студенту: грамотно розпланувати поетапність опрацювання твору на інструменті; визначає методи подолання існуючих технічних труднощів; аналізує гру, звертаючи увагу на звуковий результат практичних дій; усуває різноманітні недоліки; набуває та поглиблює теоретичні й практичні знання учня, заохочує вдосконалювати його виконавські вміння та навички; зосереджує увагу на розкритті художнього змісту фортепіанної мініатюри; готує до публічного виконання на концертному виступі. фортепіанна мініатюра композитор

Роботу над технічними складностями у творі слід розпочинати з аналізу фактурних і піаністичних особливостей викладу та пошуку відповідних виконавських прийомів. Одним з найефективніших методів роботи над технічно складними місцями у п'єсі є метод “виокремлення труднощів”, який передбачає їх усунення за рахунок правильно підібраної аплікатури, враховуючи анатомічну побудову руки музиканта, і посиленої праці над більш важкими місцями, також «доцільною є послідовна зміна навчання від загального до конкретного, від цілого до часткового і навпаки» [2].

В роботі над мініатюрою виконавцю необхідно приділити значну увагу розкриттю тембрових можливостей фортепіано. Композитор, відкриваючи шляхи втілення творчої фантазії, в першу чергу розраховує на можливості звучання інструменту при розкритті та висвітленні різноманітних художніх образів. Наприклад, надзвичайно рухливий ритмізований звуковий матеріал не завжди повинен зосереджувати увагу виконавця на віртуозності, а вимагатиме від нього майстерності володіння туше. З огляду на це, характер музики може вимагати відповідного інтонування й туше та різноманітного динамічного забарвлення. У сучасній фортепіанній мініатюрі використання педалі стає одним із основних виразових або звукозображальних засобів. Завдяки

педалізації можливо досягнути враження звукового об'єму й просторовості. Застосування педально-обертонових барв неодмінно забезпечить гармонійність звучання та підсилить зображальні ефекти. Також великого значення набуває праця над художнім змістом твору, в якому завжди існує відповідне емоційне насичення. Для розкриття художньо-образної сторони п'єс різних за характером та жанрами музиканту-виконавцю необхідно розвивати різноманітні прийоми оволодіння фортепіанної техніки та всіх засобів музичної виразності.

Під час гри необхідно якомога точніше передати задум композитора, відтворити заданий настрій, усвідомити індивідуальний характер і своєрідність його музичного мислення, творчої праці та висвітлити особистісне виконавське бачення художнього змісту музичного твору. Музично-виконавський досвід роботи над п'єсою охоплює не тільки розуміння стилю, жанру, форми, авторської концепції музичного твору, відчуття художнього змісту, а формування і використання прийомів асоціативного мислення, багатозначного світосприйняття. В процесі музикування студент виступає як виконавець і як співавтор твору та несе повну відповідальність за реалізацію його художнього задуму. З огляду на це, створюються відповідні умови втілення загальних вимог щодо виконавської інтерпретацій твору. «Твори малих форм - особлива галузь музики, яка потребуе і особливих інтерпретаторських здібностей. Мала форма - це як ліричний вірш чи жанрова картина ... Сказати багато що лаконічно - велика майстерність » [3].

Висновки

Залучення творів фортепіанної мініатюри сучасних українських композиторів у навчально-педагогічний репертуар студентів кафедри загального та спеціалізованого фортепіано активізує їх творчу діяльність, виховує художній смак, ставить перед ними різноманітні завдання щодо інтерпретації, сприяє розвитку їх музичного мислення, виконавської майстерності та професійному зростанню. Перспективи подальших науково- педагогічних досліджень у цьому напрямі спонукають до пошуку нових форм, способів і умов удосконалення їх музично-професійної підготовки.

Список використаних джерел

Макаренко Г.Г. Творчість диригента в контексті інтегративного підходу: Автореф. дис... д- ра мистецтвознав.: 17.00.01 / Нац. муз. акад. України ім. П.І. Чайковського. - К., 2006. - 34 с.

Якимович Т. (2020) Діагностика й оцінювання під час професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців. Теорія контрольності та актуальні проблеми сучасної психології, Матеріали наукових читань, присвячених 115-й річниці від дня народження Ярослава Івановича Цурковського - відомого українського вченого- психолога, громадського діяча. Львів, 86-90.

Раабен Л., Шульпяков О. (1984) Михаил Вайман - исполнитель и педагог. - Л.: Советский композитор, 1984. - 95 с.

Размещено на Allbest.ru/