К. Данькевич як унікальне явище в українському музичному мистецтві ХХ сторіччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

К. Данькевич як унікальне явище в українському музичному мистецтві ХХ сторіччя

Максим Циганок

(студент IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Назаренко М. П.

У статті розглядається життєвий і творчий шлях видатного українського композитора К. Данькевича, аналізуються музичні стилістичні особливості, композиторська техніка, музична мова творів, наголошується на винятковій мистецькій вартості творчості К. Данькевича для розвитку української музичної культури.

Ключові слова: біографія, вокально-хорова музика, композитор, музична спадщина, оперна творчість, українська музична культура.

Постановка проблеми

данькевич український композитор

У наш час актуальним залишається вивчення життя і творчості славнозвісного українського композитора К. Данькевича, який був виразником прогресивних для свого часу ідей, творчий метод якого базувався на передових художньо-естетичних принципах народності, реалізму, історичної правди у мистецтві

Аналіз досліджень і публікацій. Творча спадщина К. Данькевича є дуже вагомою, багатогранною і фундаментальною, його творчий доробок не лише наповнив вітчизняну скарбницю духовних надбань, але і став відомою частиною світового музичного мистецтва. Музична спадщина К. Данькевича була предметом дослідження багатьох видатних вітчизняних науковців і мистецьких діячів. Олександр Сокіл, ректор Одеської державної музичної академії ім. А. В. Нежданової, згадує про Данькевича: ... «Потім раптом стоячи, без попередження, зовсім несподівано пройшовся клавішами (промайнули уривки з Дебюссі або Равеля), потім ще раз і ще раз, і «це було все». Я ніколи не чув, щоби так грали на роялі. Своєю величезною рукою він витягував найніжніші, мерехтливі, неймовірної легкості та саме піаністичної барвистості пасажі. Це виконання пасажів забути неможливо. Далі він міг робити з нами все, що завгодно. Він грав, співав, декламував, зображував оркестр. (Пізніше я дізнався, що так він демонстрував у театрі свої опери, виконуючи партії всіх дійових осіб, декламуючи, граючи, коментуючи, роз'яснюючи). На наших очах опера театральна перетворилася на ораторську монооперу. І мені здалося в результаті, що він був двічі геніальним - як драматичний актор і як виконавець. Як композитор він тільки намагався злити ці дві іпостасі в одну. І це пізніше проявилося, злившись у однієї грандіозної особистості «ЛЮДИНИ-АРТИСТА» (композитора, виконавця, оратора, поета, організатора, педагога тощо.)[5]. Свої акценти розставляє диригент Ігор Блажков: «Данькевич - людина-амплуа. Як у опері-буфф, де має бути персонаж-бас, відповідальний певним вимогам епохи. На всіх урядових концертах він виступав з тим самим номером - співав свою пісню на власний текст під власний акомпанемент. До наступного концерту нову напише, але приблизно такого ж змісту. Здоровий був чоловік, величезний. Як зараз пам'ятаю: рояль на похилий сцені Жовтневого палацу раптом починає їхати. І він, продовжуючи співати про партію і граючи лівою рукою, правою його як пушинку себе притягує!»[6].

Мета статті - проаналізувати основні етапи життя і творчості славетного українського композитора К. Данькевича

Виклад основного матеріалу дослідження

4 грудня виповнилося 118 років від дня народження видатного українського композитора ХХ століття Костянтина Данькевича (1905-1984). Народився композитор в Одесі у звичайній родині, початкову освіту він здобув у гімназії. Після смерті батька у 1919 році вступив до електротехнікуму, проте бажання займатися музикою не полишало хлопця, тож він вирішує здобути музичну освіту в Одеському музично-драматичному інституті (нині Одеська музична Академія імені Антоніни Нежданової) на факультетах фортепіано та композиції. Завдяки своїй неймовірній харизмі та творчому обдаруванню, яке майстерно виявлялося не лише у віртуозному володінні фортепіано, але і неабияких акторських та вокальних здібностях, він швидко завойовує авторитет серед педагогів та любов публіки. У 1930 році молодий композитор одержав перемогу на всеукраїнському фортепіанному конкурсі, мистецька еліта Одеси пророкувала йому видатну славу, за рівнем майстерності порівнюючи його з видатним піаністом та композитором Антоном Рубінштейном, однак Костянтина Данькевича захоплювала більше композиція, що не завжди знаходило підтримку у його оточенні. Деякі друзі, слухаючи перші здобутки молодого композитора казали, що «талант Кості-композитора не завжди дотягує до вражаючого рівня обдарованості його як піаніста, диригента та співака». Проте, з часом, композитор зумів знайти власний музичний стиль, який одержить схвальні відгуки музикознавців та глядачів, а його самого вважатимуть одним із кращих українських класичних композиторів ХХ століття.

Говорячи про велич обдарування цього музиканта, неможливо не згадати його захоплення поезією, яке відігравало величезну роль у формуванні його світогляду та творчості. Серед них і величезна любов до творів Тараса Шевченка, які композитор високо цінував та часто читав напам'ять. Можливо саме тому, великі успіхи композитора пов'язані саме з музичною Шевченкіаною. Це чудовий балет «Лілея» та симфонічна поема «Тарас Шевченко», написані у 1939 році. Прем'єра балету «Лілея», який з великим успіхом ставиться у Національній опері і по нині, принесла композитору всеукраїнське визнання та звання Заслуженого артиста, а за створення симфонічної поеми до 125-річчя від дня народження Кобзаря, він був нагороджений Пам'ятною медаллю.

Неабияке враження Костянтин Федорович справляв і на солістів опери з якими він працював незадовго до прем'єр своїх опер. Він любив доносити концепцію вистави, граючи та співаючи усі партії, перетворюючи репетицію на справжню моновиставу, де глядачі народні та заслужені артисти дивились на нього затамувавши подих. Вже в зрілому віці, під час гастролей Данькевич любив дивувати публіку своїм майстерним виконанням не лише відомих арій з басового репертуару у власному фортепіанному супроводі, але й найскладніших фортепіанних творів. Глядачі не могли не дивуватися, як такої кремезної фактури чоловік, з величезними руками, може грати найніжніші звуки та віртуозно вигравати найдрібніші та найвитонченіші пасажі!

Під час другої світової війни Костянтин Данькевич очолює Ансамбль пісні й танцю НКВС Закавказзя у Тбілісі, а у 1944 році стає ректором Одеської консерваторії, яку очолює до 1954 року. За ці роки, композитору вдалося сформувати чудовий професійний колектив видатних педагогів та музичних діячів, імена яких і понині золотими літерами вписані в історію навчального закладу: К.Пігров, В. Селявін, О.Благовидова, С. Орфеєв, Д. Загрецький, М. Старкова, Ф. Дубиненко, Л. Гінзбург, та інші. Їхні знамениті численні вихованці неодноразово були переможцями найпрестижніших музичних конкурсів, з величезним успіхом представляли та продовжують представляти українське класичне мистецтво

На початку 50-х років, Костянтин Данькевич зосереджується на роботі у Спілці композиторів, яку він очолював 12 років.

Серед великих творчих здобутків того часу вважається опера «Богдан Хмельницький» написана у 1951 році. У шерензі українських національних героїв (принаймні на день сьогоднішній) Богдан Хмельницький займає якщо не перше, то одне з перших місць. Його ім'я обросло численними легендами. Іноді навіть важко сказати, де тут закінчується правда й починається вигадка.

Опера «Богдан Xмельницький» К. Данькевича (лібрето B. Bасилевської та О. Корнійчука за історичною п'єсою О. Корнійчука) відтворює одну з най6ільш героїчних і водночас трагічних стоpінoк національної історії - визвольну війну українського народу 1648-1654 pp. проти польської шляхти. Тема визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, а також останнього гайдамацького руху під керівництвом Залізняка і Гонти хвилювала композитора ще зі студентських років, надихаючи до створення музичних творів. Тому замовлення героїко-патріотичної опери про гетьмана Хмельницького, яке надійшло від столичної опери, К. Данькевич прийняв із радістю. У першій редакції опера «Богдан Хмельницький» 6ула показана в Києві (січень) та Одесі (лютий) 1951 р., в червні цього ж року на декаді українського мистецтва в Москві, а потім і в Ленінграді. Саме тоді й розпочалися поневіряння опери, коли після грандіозного успіху її 6уло піддано гострій критиці, зокрема з політичних та ідеологічних причин (статті у газеті «Правда» від 16 червня та 20 липня 1951 р.). Вистави Київського й Одеського театрів 6ули за6оронені, а композитор і автори лі6рето упродовж двох років 6ули змушені переробляти оперу під «пильним наглядом» партійного керівництва [1].

До лі6рето 6ули внесені значні зміни, що продиктовані не стільки законами оперної драматургії, скільки політичними та ідеологічними міркуваннями: скорочено кількість дійових осіб, введені нові персонажі (Нива, Хурба, Потоцький, Калиновський), додано першу й п'яту картини, дія яких сприяла загостренню основного конфлікту твору. Для зняття обвинувачення в безпринципності та ідеологічних перекручуваннях композитор 6ув змушений змінити фінал, для чого йому прийшлося повністю переписати четверту дію: опера у другій редакції закінчується урочистим святом воз'єднання українського й російського народів на Переяславській Раді. Крім того, для підсилення ідеї «нерушимої дружби братніх народів» у другій дії опери з'явилася сцена з донськими козаками, що приходять на допомогу запорожцям. Отже, у другій редакції (1953) опера «Богдан Хмельницький» являла собою монументальний чотириактний твір, який з успіхом йшов у оперних театрах Одеси, Харкова, Києва, Львова, Т6ілісі.

До 100 річчя від дня смерті Тараса Шевченка, композитор знову звертається до творчості Кобзаря. На Шевченківський сюжет Данькевич пише оперу «Назар Стодоля», прем'єри якої відбуваються у Києві, Львові, Харкові та Одесі. Незважаючи на успіх вистави у публіки, виставу рішенням Урядового комітету знімають, а самого композитора знімають з номінації на Шевченківську премію. Це спричиняє глибоку кризу у житті композитора, яка триватиме 10 років. За цей час він фактично не виходить з дому, та майже не пише нові твори.

І лише робота над постановкою балету «Лілея» у Київському оперному Театрі, поступово поверне композиторові життєві сили та жагу творчості.

А у 1977 році новостворений оперний театр у Дніпрі розпочне свій творчий шлях постановкою опери «Богдан Хмельницький», під керівництвом видатного українського диригента Костянтина Симеонова. Успіх вистави був надзвичайним та одержав звання кращої вистави року, а композитор та постановники вистави відзначені найпрестижнішою мистецькою премією імені Тараса Шевченка.

Серед основних творів українського композитора є такі як: опери: «Трагедійна ніч» (прем'єра - 22 травня 1935, Одеса), «Богдан Хмельницький» (лібрето B. Василевської та О. Корнійчука, 1950, прем'єра -20 січня 1951, Київ, 2-а ред. - 1953,), «Назар Стодоля» (лібрето Л. Предславича за Т. Шевченком, 1959, Київ); балет: «Лілея» (лібрето В. Чаговця за Т. Шевченком, 1940, прем'єра - 26 серпня 1940, Київ); фільм-балет «Лілея» (1958); «Золоті ключі» (лібрето Я. Зіскінда та Г. Колтунова, 1943, Тбілісі).

Інші твори: Ораторія «Жовтень» (1958, слова сучасних українських поетів); кантата «Зоря комунізму над нами зійшла», «Дума про Україну» (слова власні), 1961.

Твори для симфонічного оркестру: Урочиста увертюра (1928), Урочистий марш (1928), поема «Отелло» (1937), Перша симфонія (1937), поема «Тарас Шевченко» (1938), сюїти -- «No pasaran!» (1938), «Богдан Хмельницький» (1940), «Лілея» (1940), Друга симфонія (1945). Камерно-інструментальні ансамблі: Струнний квартет (1928), Тріо для скрипки, віолончель та фортепіано (1930), «Пісня і танець» для скрипки і фортепіано (1930).

Твори для фортепіано: Соната (1928), Три п'єси (1929), Поема (1956).

Для хору з супроводом: «На півдні Вітчизни, де море шумить», слова Л. Барабанова (1955), кантата «Юнацький привіт Москві», слова П. Воронька (1956), «На прапорі Києва - Леніна орден», слова власні (1956) тощо;

Також відомі хори без супроводу: «До Червоної армії», слова В. Сосюри (1942), «Пісні про людство» слова Олексія Суркова (1961).

Композитор зробив обробки українських і російських народних пісень; написав близько 100 пісень на слова радянських поетів.

К. Данькевич писав також музику до театральних вистав та кінофільмів: «Слуга двох панів» Карло Ґольдоні (1934), «Отелло» (1935), «Багато галасу даремно» (1940) і «Гамлет» (1956) Вільяма Шекспіра, «Борис Годунов» Олександра Пушкіна (1937), «Правда» (1937), «Богдан Хмельницький» (1939), «Загибель ескадри» (1951) Олександра Корнійчука, «Народжені бурею» (1957), «Лілея» (1958) тощо.

Музика К. Данькевича актуальна саме сьогодні у буремний час для України ХХІ ст.

Після отримання Україною незалежності 1991 р. від6улася переоцінка історичних подій. Нова постановка опери К. Данькевича «Богдан Хмельницький» в Донецьку 24 грудня 2005 р. стала свідченням відтворення історичних реалій XVII ст. з точки зору сучасності, бо «Богдан Хмельницький як Гетьман, як полководець, як політик цікавий нині <...> як представник демократичної козацької влади, в якому відо6ражена ціла епоха України. Лицарство...Перемога...Слава... Як утримати її хоч на якийсь час <...> [2]. Вистава мала неабиякий успіх, за що диригент вистави Василь Василенко, режисер Василь Вовкун, а також виконавці головних партій були відзначені престижними театральними преміями та нагородами. 22 січня 2007 року, з нагоди дня Злуки виставу було показано на сцені Національної опери, де вона також мала величезний успіх.

Висновок

Творчість митця мала неабияке значення для розвитку у середині ХХ сторіччя історичної української опери та балету. На честь Костянтина Данькевича у Києві було названо вулицю, а на будинку на Пушкінській, де він мешкав встановили меморіальну дошку. У рідному місті композитора його ім'я носить Одеський коледж Мистецтв - заклад який тісно пов'язаний з становленням митця та його юнацькими роками. За роки викладання у консерваторії митець виховав і цілу плеяду талановитих учнів, серед яких Леся Дичко, Борис Алексєєнко та інші.

Музика Костянтина Данькевича вражає своєю монументальністю, в ній відчувався зв'язок з класичними традиціями опери ХІХ сторіччя. Водночас характерним для композиторського стилю Данькевича є щирість ліричного висловлення, досягнення глибокої художньої переконливості у створенні лірико -драматичних образів, мелодизм пісенного характеру, тонке розуміння особливостей вокалу.

Список використаних джерел

1. Бєлік-Золотарьова Н. Хорова драматургія опери К. Данькевича «Богдан Хмельницький: аналіз post factum. Музичне мистецтво і культура. 2012, вип. 15 С.202-212

2. Дaнькевич К. Бoгдaн Хмельницький: orapa нв 3 дії: пpoгpaмa опери. Донецьк : Донец. aкaд. держ. теaтp опери ya бaлетy ім. A. Б. Солов'янєнки, 2005. 8 с.

3. Кралюк П. Богдан Хмельницький: легенда і людина. Харків: «Фоліо», 2017. С.3-9.

4. Асадчева Т. «Вечірній Київ». URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/47848/

5. Musica Ukrainica Александр Сокол. Человек-Артист: О встрече с К.Данькевичем Архивная копия от 19 августа 2007 на Wayback Machine

6. Р. Юсипей. Партитуры не горят // «Зеркало недели», № 35 (714), 20 - 26 сентября 2008.

Размещено на Allbest.ru