Екскурс в історію виконання музики Ріхарда Ваґнера в Одесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екскурс в історію виконання музики Ріхарда Ваґнера в Одесі

Остроухова Наталія Володимирівна -- кандидатка мистецтвознавства, доцентка, доцентка кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової

Nataliia Ostroukhova -- PhD in Art History, associate professor, associate professor of the department of general and specialized piano of A.V. Nezhdanova Odesa National Academy of Music

З укладанням миру після закінчення Кримської війни (1853-1856) торгівля в Одесі пожвавилася, міські доходи стали надходити в достатку, не вистачало тільки гарного театру. музика композитор ваґнер

З 1857 р. антрепренером був Валентіно Серматтеі. Незважаючи на думку диригента Л. Джервазі, що «...Серматтеі і К° протягом 8 років поставив багато старих, щорічно повторюваних опер, і 21 нову, але зі старими декораціями і костюмами»¹, треба пам'ятати, що антрепренер прийняв театр в самому жалюгідному вигляді після тривалого закриття. Оркестр уявляв собою лише залишки колишнього складу, хори зменшились наполовину, замість декорацій -- брудні шматки полотна, замість гардеробу -- склад ганчір'я, а головне -- була відсутня матеріальна допомога від міста.

Проте на початку 1860-х років в культурному житті Одеси спостерігалося пожвавлення. Було утворено Філармонічне товариство, яке давало концерти в залі Одеської товарної біржі. Відкрився Марійський театр для виконання російських опер. Італійська опера антрепризи Валентіно Джервази Л. Исторический очерк итальянской оперы в Одессе с 1838 по февраль 1870 года // Новороссийский телеграф. 1870. № 97, 3-15 мая. С. 1-2. Серматтеі в Міському театрі розрослася до 105 осіб, а оркестр поповнився арфою, рогами й трубами. У виставах театру брали участь два оркестри -- театральний і «Філармонія-Германія». Таке технічне забезпечення дозволяло сподіватися на виконання ваґнерівської музики, яку на той час уже знали в Європі та деяких містах Росії. «Ми чули, -- пишуть у газеті «Одесский вестник» 1861 року, -- що Одеське філармонічне товариство має намір у майбутньому виконати увертюру до “Тангейзера”, але навряд чи стане у нього на це коштів по відношенню до мідних інструментів» Н. С. Городской листок. Внутреннее обозрение за минувший год. Статья 2-я // Одесский вестник. 1861. № 2. 5 января. С. 7.. Дійсно, 15 березня 1862 року оркестр «Філармонія-Германія», посилений групою інструментів, виконав увертюру з опери Р. Ваґнера «Тангойзер».

26 липня 1881 року в свій бенефіс капельмейстер Гаетано Грацья виконав марш з опери Р. Ваґнера «Тангойзер» Бенефис капельмейстера Гаэтано Грациа // Одесский вестник. 1881. № 165. 26 июля. С. 2., а 10 липня 1883 р. -- хор з цієї ж опери та Кантату П. Чайковського (вперше в Одесі) Бенефис капельмейстера Гаэтано Грациа // Одесский вестник. 1883. № 150. 9 июля. С. 2..

Першою оперою Р. Ваґнера, виконаною в Одесі, був «Лоенґрін». Він прозвучав в суботу 18 лютого 1889 року в новій будівлі Одеської опери під керівництвом диригента Рікардо Бонічолі 18 февраля «Лоэнгрин» Р. Вагнера. Впервые в Одессе // Одесский вест-ник. 1889. № 47. 18 февраля. С. 4.. «Оркестр, -- пише критик W., -- посилений декількома духовими інструментами, шумів менше, ніж можна було очікувати, але після 13 репетицій міг би грати стрункіше та чистіше. Загалом можна сказати, що одесити чули кілька уривків з «Лоенгріна» в порядному виконанні, але самого «Лоенгріна» не бачили і, мабуть, не скоро почують» W. Городской театр // Одесский вестник. 1889. № 49. 21 февраля. С. 3.. Критики відзначали виконавців Антоніо Д'Андраде (Лоенґрін), Розу Калігаріс (Ельза) та інших, але докоряли антрепренеру Івану Черепеннікову в бідності костюмів і еклектичності декорацій.

Велику роль у знайомстві одеситів з музикою Р. Ваґнера зіграла критика. Публікації газети «Одесский вестник» описували боротьбу між ваґнеристами-радикалами і консерваторами, готували публіку до розуміння його музики, акцентували увагу на її своєрідності і новизні.

Так, будучі великим прихильником Р. Ваґнера, музичний критик І. Кузьмінський оцінював виконання опери О. Даргомижського «Русалка» (1870, трупа Ф. Бергера) з погляду ваґнерівської філософії: «''Русалка” Даргомижського -- високе, майже геніальне явище в оперному світі. Для Даргомижського підготував у нас ґрунт Гуно. У таланті цих двох композиторів є споріднені риси: підпорядкування музики вимогам драми, чудова декламація, сценічність музики та чудове оздоблення подробиць (деталей). Музичні фарби “Русалки” густі, соковиті. Даргомижський писав оперу в 50-х роках, коли ще не було в ході серйозних вимог до опери, коли ще Вагнер не поставив прямо догмату, що “опера є драма”, коли ще не було Гуно, і оркестрові розробки Вагнера, Берліоза, Ліста тільки-но виходили на сцену, але у “Русалці” на першому місці -- драма» К. По поводу «Русалки», оперы Даргомыжского на одесской сцене // Одесский вестник. 1870. № 105. 16 мая. С. 333..

Навіть критикуючи першу постановку на одеській сцені опери Дж. Мейєрбера «Пророк» (1871) за велику кількість скорочень, критик порівнює її з постановками Вагнера: «Виступивши на ту ж дорогу нескінченно довгих опер, Ваґнер розбиває свої “Нібелунґи” на кілька днів -- вистав з антрактами та відпочинками» Мгн. Заметки меломана. «Пророк» Мейербера на одесской сцене // Одесский вестник. 1872. № 8. 12 января. С. 29-31..

У 1876 році І. М. Кузьмінський звертав увагу на те, що доктрини і твори Р. Ваґнера продовжують хвилювати музичний світ. В Байройті для виконання ваґнерівської тетралогії був побудований спеціальний театр, в якому вистави йтимуть в кінці майбутнього серпня 4 вечора поспіль і будуть повторені ще 2 рази, тобто всього 12 днів.

«Своєрідність музики Р. Вагнера, -- писав І. Кузьмінський, -- проявляється в деталях, в особливостях мелодійних побудов, дуже розтягнутих, в посиленому застосуванні секвенцій, в зловживаннях нонаккордів в різних видах, в старанному уникненні каденцій (в “Мейстерзинґерах” є великі номери навіть без головної каденції)» Бемоль (И. М. Кузьминский). Музыкальная хроника. Статья 2-я // Одесский вестник. 1876. № 42. 24 февраля. С. 1-2..

Коментуючи характер композитора, автор вказує: «Вагнер посварився з найкращим виконавцем своєї музики тенором Нейманом за те, що той відлучився на 2 дні до хворої дружини. Вагнер -- це музичний Бісмарк. Він йде до мети, незважаючи на жодні перешкоди» Там само. Театр и музыка // Одесский вестник. 1882. № 218. 1 октября. С. 2..

Той же критик негативно ставився до опер «Ріголетто», «Трубадур» і «Травіата», що принесли Дж. Верді світову популярність. Він вважав, що ці опери «не задовольняють найвищим вимогам драматичної музики». «У той час весь музичний світ, -- пише він, -- був схвильований перетворювальними ідеями Вагнера та його прихильників, які кинули жорстокій, але справедливій критиці рутинні прийоми італійської опери», Верді, на думку критика, «стояв осторонь цього прогресивного руху в області опери»¹¹.

Без коментарів преса інформує про те, що «Ріхард Вагнер поступився відомій музичній фірмі Шотта в Майнці виданням всіх своїх музичних творів і доходом від вистав його опери за щотижневу ренту в 150 000 марок (75 000 руб.) довічно...» Там само..

Критик Ж. проводив паралель з тезою К. В. Глюка з передмови до опери «Альцеста» в 1769 році про те, що «музика для поезії те ж саме, що жвавість фарби та вдалий розподіл світла та тіні для правильного малюнка». «Розвиваючи це положення, -- пише критик, -- Вагнер висунув цілу низку умов, яким має задовольняти опера для того, щоб стати музичною драмою» Ж. Городской театр // Одесский вестник. 1888. № 278. 16 октября. С. 2..

Критик W. вважав, що оперу А. Бойто «Мефістофель» написав прихильник Р. Ваґнера: «Якщо “Фауст” нічим не відрізняється від кращих творів старої італійської школи (“Трубадур”, “Ріголетто” тощо), то “Мефістофель” написаний прихильником Вагнера. У його опері немає жодної мелодії, яка могла б за красою зрівнятися з найкращими місцями “Фауста”, натомість у ній немає мотивів, т. з. квадратного стилю» W. Городской театр // Одесский вестник. 1889. № 49. 25 февраля. С. 3..

12 січня 1891 року при антрепренері Йосипі Сєтові репертуар Міського театру поповнився оперою «Тангойзер». Диригував Джованні Пагані, який з жовтня 1889 року керував в одеській італійській опері оркестром з 53 осіб. М. Варварцев відзначав, що «виконавській творчості Пагані, особливо в західноєвропейському репертуарі, були притаманні темпераментне диригування оркестром і хорами, вміння рельєфно передати красу музичних сюжетів» Варварцев М. М. Італійці в Україні (XIX ст.): біогр. словник діячів куль-тури. К.: Ін-т історії України НАН України, 1994. С. 123.. Хорові репетиції капельмейстер почав ще в серпні. Тоді ж почалися роботи по виготовленню декорацій Искусство и литература // Одесский вестник. 1890. № 190. 20 июля. С. 3.. Таке ставлення дало свої плоди. Прем'єра опери «Тангойзер» «...пройшла з рідкісним чудовим ансамблем», -- зазначають «Одесские новости». -- Не можна не висловити бенефіціанту -- диригенту Джованні Пагані, артистам хору, оркестру та солістам повне схвалення за їхнє зразкове ставлення до справи» Solo. Итальянская опера // Одесские новости. 1891. 14 января. С. 3.. «Одесский вестник» підкреслював: «Обставлена шістьма декораціями... опера була б виконана з бездоганним ансамблем, якби співав Броджі, а не Метеліо (несимпатичний голос). Всі інші виконавці (пані Аркель, Тансіні, Пелерміні) співали дуже добре» Maestro. Опера в 1891 году // Одесский вестник. 1892. № 1. 1 января. С. 7.. В інших рецензіях, навпаки, зверталася увага на особливо виразне виконання партії Тангойзера солістом Метеліо і видатний талант солістки Аркель.

З 1894 року в Міському театрі працював постійний диригент Йосип Прібік, постійний хормейстер Акілла Кавалліні і постійний міський оркестр. Це давало можливість послідовної стабільної роботи в умовах антрепризи. Під час оперних вистав оркестр збільшувався на п'ятнадцять музикантів. У симфонічних концертах оркестр посилювався до 70 осіб. У хорі працювало 60 співаків. І цей період відрізняється активною постановкою опер Р. Ваґнера.

У 1896 році «Тангойзер» виконувався в короткому літньому сезоні Російського оперного товариства артистів під керівництвом Михайла Медведєва і Павла Борисова.

У зимовому сезоні того ж року в складі італійської оперної трупи в опері «Тангойзер» виступала Соломія Крушельницька. За її словами, «...зі всіх артисток, що тут (в Одесі) разом зі мною виступають, мене прославили як таку, що найліпше грає. По газетах так і розхвалюють за таку реальну, правдиву і відчуту гру...» Крушельницька С. Лист від 10.02.1897 до М. Павлика з Одеси // Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування: у 2 т. К.: Музична Україна, 1979. Т. 2. 437 с. С. 281.. Після виконання опери «Тангойзер» «Одесские новости» писали: «Найбільше сподобалася публіці оркестрова увертюра. З виконавців виділилися пані Крушельницька та п. Менотті. Шановний маестро Прібік був викликаний на сцену на одностайну вимогу публіки. Арію Єлизавети в першому акті та молитву в останньому пані Крушельницька виконала дуже виразно. Менотті (Вольфрам) прекрасно виконав відомий романс в третьому акті й блиснув незрівнянною грою» Viola. «Тангейзер» // Одесские новости. 1896. № 3833. 15 декабря. С. 3.. Публіці також сподобався хор мандрівників.

3 і 10 березня 1897 року на сцені Міського театру виступала американська оперна співачка-сопрано Ада Адіні (Адель Чапмен), дружина іспанського тенора Антоніо Арамбуру. Вона художньо виконала сцени Ельзи, Ізольди, Брунгільди і Валькірії з опер Р. Ваґнера, арії К. В. Глюка, Ш. Гуно та арію з опери К. Сен-Санса «Асканіо». У концерті брав участь Еміль Млинарський (скрипка).

Відомості про сезон італійської опери з листопада 1899 року по лютий 1900-го свідчать про те, що найчастіше ставили оперу Р. Ваґнера «Лоенґрін» -- вона виконувалася 10 разів, а «Тангойзер» -- 4 рази Музыка в провинции: Одесса // Русская музыкальная газета. 1900. № 12. 19 марта. С. 355.. Всього пройшло 85 вистав.

У 1902 році оперу «Тангойзер» виконувала трупа Михайла Бородая Музыка в провинции: Одесса (от нашего корреспондента) // Русская музыкальная газета. 1902. № 22-23. 1-8 июня. С. 600.. На початку 1905 року спектакль був відновлений, але після другого виконання оперу зняли, тому що вона виявилася занадто складною для місцевої італійської трупи Музыка в провинции: Одесса (корреспонденция) // Русская музыкаль-ная газета. 1905. № 8. 20 февраля. С. 244-245..

1910 рік став переломним у репертуарній політиці одеського театру. Це був перший сезон «Русской лирико-комической оперы» антрепризи Олександра Сибірякова. Художнє відродження позначилося й у виконанні творів Р. Ваґнера, що було близько режисеру Миколі Векову, який вважав, що «Ансамбль є найважливішим початком будь-якого мистецького підприємства. Завдання наше -- дати оперу як щось цілісне. Плани -- постановка “Валькірії” Вагнера. Спеціально пишуться декорації та шиються оригінальні костюми. Потім постановка опер “Лоенґрін” і “Тангейзер”» Ч-кий Л. Театральные беседы // Одесское обозрение театров. 1911. № 13.

23 сентября. С. 3-4..

Прем'єра «Валькірії» відбулася 2 грудня 1911 року. За 10 днів до прем'єри декорації було закінчено та поставлено на місця для розгляду спеціальною комісією. «Пазовський витратив багато праці на музичну постановку. Збільшено чисельний склад оркестру. Веков задумав цікаві мізансцени на зразок Prinz-Regenton Theater. Нові декорації Садовнікова на зразок Мюнхенського театру. Аксесуари, бутафорія, ціла колекція прикрас та атрибутів для “Валькірії” спеціально були виписані від відомої фірми Лайферта. Для посилення світла та досягнення необхідних ефектів на сцені встановлено 6 спеціальних моторних машин. Квитки розбираються дуже жваво» Хроника. Завтра первое представление «Валькирии» // Одесское обоз-рение театров. 1911. № 80. 1 декабря. С. 4., -- зазначалося в «Одесском обозрении театров».

«Досі Одеса знала лише Вагнера першого періоду творчості -- “Тангейзер” та “Лоенгрін”, переважно за вельми сумнівними постановками італійців. Нинішнього року з'явилася можливість ознайомитися з глибшою та значною творчістю Вагнера. Загальне виконання чудове» Энгель Р. Корреспонденция из Одессы // Русская музыкальная газета. 1912. № 9. 26 февраля. С. 218-221.. Особливо переконливо виступив П. Цесевич, створивши глибокий і цілісний образ Вотана. Публіку вражали його сцени з Валькірією, душевний перелом і внутрішня боротьба, чудовий фінал (чари вогню). Партії виконували: Є. Воронець-Монтвід (Зіґлінда), П. Карпова (Брунгільда), О. Мейчик (Фрікка), О. Розанов (Зіґмунд), В. Лубенцов (Гундінґ), П. Цесевич (Вотан), вісім валькірій: М. Гребенецька (Хельмвіга), А. Федосєєва (Ортлінда), Е. Пфейфер (Ґерхільда), Боронкіна (Вальтраута), Н. Развадовська (Зіґруна), С. Володимирова (Росвейса), М. Янса (Ґрімгерда), Е. Мейнгард (Швертлейта) Хроника // Одесское обозрение театров. 1911. № 82. 3 декабря. С. 4..

Особливу увагу рецензент звернув на те, що, будучи однією з найскладніших музичних драм великого реформатора, «Валькірія» за вказівкою автора вимагала наявності в оркестрі 16 перших та 16 других скрипок, 12 альтів, 12 віолончелей, цілої армії дерев'яних та мідних духових інструментів і майже 6 арф, що створювало великі проблеми. «Але талант і робота дали можливість молодому диригенту А. Пазовському блискуче впоратися із цією постановкою... У музиці, передачі емоцій відчувався дух Р. Вагнера, стиль його фактури, характерні для його генія штрихи, колорит плутаного контрапункту, прекрасне ведення лейтмотивів і дивовижна врівноваженість звукових сил окремих груп оркестру. Необхідні купюри, які зробив талановитий маестро, дуже вправні та цілком обґрунтовані. Загалом зараз можна сміливо сказати, що в особі Пазовського опера Багрова має величину, рівної якій у провінції, мабуть, не знайдеш» Доминант. «Валькирия» // Одесское обозрение театров. 1911. № 83-84. 5 декабря. С. 2..

5 грудня 1912 року відбулася нова постановка опери Р. Ваґнера «Лоенґрін» російською мовою. Щодо декорацій вистави було висловлено різні думки. Газета «Ведомости одесского градоначальства» повідомляла, що виготовлено нові декорації, костюми та бутафорія. Дуже красиві декорації 1-ї картини першої дії. А «Русская музыкальная газета» пише: «Лоенгрін», поставлений у бенефіс А. Розанова, -- це велич та безсмертя. Але декорації старі та зношені, шаблонні. Хори ледве впораються із найважчими партіями. Оркестр п/у диригента Й. Прібіка звучить струнко і не без підйому, хоча мідна група бажає кращого. А. Розанов створює своєрідний образ Лоенгріна. Деталі продумані, у співі та грі багато краси та шляхетності. Партію Ельзи виконують М. Боріна та О. Нестеренко. Н. Боріна гарна як у грі, так і у виконанні. О. Нестеренко спрощує образ, але виявляє дуже чистий та осмислений спів. Дуже гарний С. Залевський (Фрідріх), вільна гра та багатий голос. Гарні Л. Мілова у партії Ортруди та Є. Ольховський у ролі Королівського глашатая. Для С. Сергєєва партія Генріха складна. Вистава залишає бадьоре і хвилююче враження» Энгель Р. Хроника // РМГ. 1913. № 6. 9 февраля. С. 166-169..

Історія залишила нам цікаві факти. Пригадаємо 31 січня та 2 лютого 1913 року, коли Айседора Дункан танцювала в Міському театрі «Вакханалію» з «Тангойзера» Р. Ваґнера та «Іфігенію в Тавриді» К. В. Глюка. Оркестром Міського театру диригував Генер Скін. Рецензент звернув увагу на те, що при виконанні «Вакханалії» знаменита босоніжка якось вся перетворилася, ожила. У «Вакханалії» більше постатей, більше рухів. Це публіці зрозуміло, доступно, і весь театр, як одна людина, вибухнула громом оплесків Тальма. Около кулис // Одесское обозрение театров. 1913. 2 февраля. С. 6..

4 березня 1913 року в опері «Лоенґрін» головну партію виконував Леонід Собінов. «Знаменитий артист дуже своєрідно тлумачить свого Лоенгріна, -- коментує газета «Ведомости одесского градоначальства», -- і це тлумачення дуже наближається до думки та образу, створеного творцем цієї опери. Собінов, звичайно, був на висоті свого визнання і співав чудово. Найсильніше враження справив його дует з Ельзою» Городской театр // Ведомости Одесского градоначальства. 1913. № 51. 6 марта. С. 2.. Кореспондент «Русской музыкальной газеты» Р. Енгель мав іншу думку: «Дуже ефектний оперний герой, але типовий і шаблонний, не було невимовного смутку та туги» Энгель Р. Хроника: Одесса (корреспонденция) // Русская музыкальная газета. 1913. № 15/16. 14-21 апреля. С. 422-424.. А. Гозенпуд підкреслює тонку натхненність і переконливість образу, він називає це явище «російський Лоенгрін, що прийшов на сцену разом із Собіновим», чий образ «внутрішньо і навіть зовні принципово відрізнявся від німецьких Лоенгрінів» Гозенпуд А. «Лоэнгрин» // Краткий оперный словарь. К.: Муз. Україна. 1986. С. 122-123..

У жовтні -- листопаді 1913 року оперна антреприза О. Сибірякова проводила Ваґнерівські урочистості в Міському театрі до 100-річчя від дня народження та 30-х роковин від дня смерті великого митця. Була набрана дуже велика трупа, хор збільшений до 85, а оркестр -- до 65 артистів. В оркестрі вперше з'явився потрійний склад дерев'яних інструментів. У програмі -- постановки опер «Трістан та Ізольда», «Валькірія» і «Тангойзер».

Надзвичайне зацікавлення публіки і преси викликала прем'єра музичної драми Р. Ваґнера «Трістан та Ізольда» 17 жовтня 1913 року. «Постановка “Трістана” -- найбільша подія». Ця постановка «перша не лише в Одесі, а й взагалі на російській провінційній сцені» «Тристан и Изольда». Премьера оперы Р. Вагнера // Аполлон. 1913. № 9, сентябрь., -- писав «Аполлон». Інтерес посилився завдяки спеціальному запрошенню артистки Маріїнської опери Маріанни Черкаської на партію Ізольди, яка «створила образ, сповнений чарівності, могутності та шляхетності, у співі багато тепла, чарівної краси та дивовижної музичності. Рідкісна виконавиця Вагнера. Дімано (Трістан) справляє гарне враження. Партію виконує німецькою мовою з явно німецькою школою. Образ вдалий. Першими двома спектаклями диригував Й. В. Прібік, потім диригент та режисер Антон Ейхенвальд -- з великим захопленням, нюансами, нервовим піднесенням, почуттям міри. Декорації писали 3 художники: 1-й акт -- Дмитрієв (найкращий), 2-й акт -- Балюзік, 3-й акт -- Садовніков (шаблонно)» Энгель Р. Хроника: Одесса (корреспонденция) // Русская музыкальная газета. 1913. № 48. 1 декабря. С. 1114-1116., -- рецензує Р. Енгель.

12 листопада 1913 року «Тангойзер» Р. Ваґнера вперше виконувався російською мовою, тому що досі його ставили тільки італійці. «Постановка зроблена на зразок Віденського Королівського театру. Декорації, бутафорія та костюми виготовлені там же. Вистава справляє дуже гарне, часом чарівне враження, особливо виділяється зал змагань з картинним розташуванням груп. Диригент та режисер А. О. Ейхенвальд. Як режисер він бездоганний. Як диригент -- часто викликає подив. Багато темпів взято із зайвою швидкістю, скомкана геніальна увертюра. Дивно, що Ейхенвальд, який так чудово диригував “Трістаном”, так грубо виконує “Тангейзер”. А. Дімано (Тангейзер) -- надзвичайно добре створює яскравий та глибокий образ співака-страждальця. Багато пристрасного та нервового піднесення та рідкісного артистичного благородства. Інші створюють дружний і стрункий ансамбль» Энгель Р. Хроника: Одесса (корреспонденция) // Русская музыкальная газета. 1914. № 3. 19 января. С. 86-88..

За підсумками оперного сезону 17 вересня 1913 -- 16 лютого 1914 років дізнаємося, що в репертуарі було 27 опер, які пройшли 158 разів. Опери Р. Ваґнера «Валькірія», «Тангойзер», «Трістан та Ізольда» виконувалися 24 рази.

Слід наголосити на тому, що диригент Й. В. Прібік активно запроваджував у репертуар Одеської опери новинки останніх років, і часто це були твори композиторів, які наслідували філософії Р. Ваґнера. Досить згадати оперу К. Гольдмарка «Цариця Савська» та його ж симфонію «Сільське весілля»: «Стиль -- між Мейербером та Вагнером. Пристрасність мелодій та блискуче оркестрування» «Царица Савская» Гольдмарка // Одесские новости. 1899. № 4533. 6 фев-раля. С. 3-4.. Інтерес викликала опера «Біанка Капелло» послідовника Р. Ваґнера Антоніо Лоцці Музыка в провинции: Энгель Р. Одеса (корреспонденция): (Великопостный сезон итальянской оперы Д. Кастеллано // Русская музыкальная газета. 1910. № 20/21. 16-23 мая. С. 505-507. тощо.

У концертах твори Р. Ваґнера часто звучали поряд з новою музикою, що привертало увагу слухачів. Оркестр оперного театру, який мав також обов'язки філармонічного оркестру, починаючи з 1907-го протягом кількох років постійно проводив сезони літніх концертів на відкритих майданчиках міста.

Наведемо приклади виконання творів Р. Ваґнера:

- 1897 р. -- увертюра до опери «Тангойзер» Р. Ваґнера та перше виконання сюїти Й. Прібіка;

- 1899 р., травень -- гастролі Артура Нікіша з його оркестром. У трьох концертах виконувалися увертюри Р. Ваґнера до опер «Моряк-блукач» («Летючий голландець»), «Тангойзер», «Лоенґрін», «Трістан та Ізольда», «Парсіфаль» та «Зіґфрід». Поряд з ними вперше в Одесі звучала Фантазія «Буря» П. Чайковського, твори Л. ван Бетховена, К.-М. Вебера, Г. Берліоза, К. Сен-Санса, Ф. Ліста Maestro. Симфонические концерты. Первый дебют Никиша с его орке-стром // Одесские новости. 1899. № 4619. 10 мая. С. 3; Вчера в цирке состоялся третий концерт Никиша // Одесские новости. 1899. № 4620. 11 мая. С. 3.;

- 1906 р. -- одеський оперний оркестр виконав увертюру до опери «Летючий голландець» Р. Ваґнера та твори Р. Шумана, Р. Штрауса, Г. Берліоза, Ж. Массне і Е. Ельгара;

- 1909 р. -- поряд з «Пасторальною симфонією» Л. ван Бетховена, яка не йшла 12 років, звучала увертюра до опери «Тангойзер» та вперше в Одесі виконувались уривки з «Персня нібелунґа» Р. Ваґнера («Поїздка Зіґфріда по Рейну» і «Політ валькірій»);

- 1913 р., 30 липня -- концерт п/у Антона Ейхенвальда за участю Віктора Селявіна. Виконувалися: 3-я симфонія В. Малишевського, вступ до опери О. Іллінського «Бахчисарайський фонтан», твори Р. Ваґнера та М. Римського-Корсакова;

- 1913 р., 31 серпня -- концерт за участю Адама Дідура та директора Варшавської філармонії диригента Здзіслава Бірнбаума. У програмі: прощання Вотана з опери «Валькірія» Р. Ваґнера, сцена з опери «Борис Годунов» М. Мусоргського та симфонічна поема З. Московського «Степ» (вперше в Одесі);

- 1923 р., 19 травня -- в літньому саду Воронцовського палацу п/у Г. Столярова звучали увертюри з опер «Летючий голландець» і «Рієнці» Р. Ваґнера, Симфонія № 5 Л. ван Бетховена, симфонічна поема «Epos» С. Василенка (перше виконання), «Шехерезада» М. Римського-Корсакова (соло на скрипці -- М. Файнгет), твори К. Сен-Санса;

- 1923 р., 5 липня -- концерт гастролера -- диригента, професора Московської консерваторії Миколи Малька. Виконувалися Симфонія № 5 Л. ван Бетховена, увертюри з опер «Сутінки богів» і «Тангойзер» Р. Ваґнера;

- 1924 р., 10 червня -- звучала увертюра з опери Р. Ваґнера «Рієнці» і «Пастораль» Л. Штейнберга.

У 1926 році Одеський державний оперний театр отримав звання «академічного», а згодом -- назву «Одеський державний академічний театр опери та балету». Музичні та філософські ідеї німецького реформатора не завжди співпадали з тими ідеалами, які проводило тоді в життя керівництво нашої країни. Цим пояснюється доволі рідке виконання творів Р. Ваґнера в Одесі після 1926 року.

Доречно згадати думку Святослава Теофіловича Ріхтера про Одеську оперу тих років: «Як концертмейстер Одеської опери я постійно грав так, якби я виступаю в концерті... всі зі мною охоче працювали. Опера в Одесі тоді мала таке ж значення, як сьогодні в Мюнхені, і мала великий репертуар. Там були дуже цікаві постановки, як, наприклад, “Турандот” Пуччіні, “Джонні награє” Кшенека або сучасні радянські опери і, звичайно, Верді, Чайковський і Вагнер» Гинзбург Л. Музыканты в беседах // Музыкальная жизнь. 1996. № 3-4.

С. 3..

У 1933 році в театрі проводились Ваґнерівські дні до 50-х роковин по смерті композитора. У рамках цієї події 28 лютого відбувся концерт симфонічного оркестру, в якому брали участь диригент Арнольд Маргулян, солісти Семен Ільїн та Віктор Селявін Вагнерівський концерт // Чорноморська комуна. 1933. № 1064. 28 люто-го. С. 4.. А наприкінці травня відбулася прем'єра опери «Лоенґрін». Головну роль виконував Сергій Данченко. Режисер-постановник Микола Боголюбов згадував: «Для цієї постановки я запросив художника П. Ф. Шварца, чудового знавця епохи. У художнику я не помилився -- постановка вийшла чудовою. Дуже важливе питання про диригента “Лоенгріна” мене теж дуже хвилювало. Мені здавалося, що тут потрібний молодий і свіжий дар, що сформувався в області симфонічної музики. Диригентом вистави має бути людина, яка розуміє та цінує людський голос у його поєднанні з інструментальними звучаннями оркестру. Придивившись до молодого, освіченого диригента Покровського, я зупинився на ньому. Покровський, добре знаючи хоровий спів, умів благотворно впливати на співаків. З режисерського боку я, досвідчений у цьому роді мистецтва, зробив усе, щоб опера пройшла добре. “Лоенгрін” мав великий та заслужений успіх» Боголюбов Н. Н. 60 лет в оперном театре: Воспоминания режиссёра. М., 1967. С. 302..

Навіть критики, які сховалися за анонімними літерами «АН, Г., Е ГР.», у статті «Зауваження з приводу. одної програмки» досить високо оцінюють виконання: «У нашому оперному театрі поставили “Лоенгріна”, поставили з великим дбанням, багато, з вигадкою, використавши, нарешті, чималі світлові можливості, орган тощо. Не треба бути музичним критиком, щоб побачити, що хори співають краще, диригент Покровський попрацював з оркестром старанно і грає з піднесенням» АН, Г., Е ГР. Зауваження з приводу... одної програмки // Чорноморська комуна. 1933. № 1145. 9 червня. C. 4..

Але у тій же рецензії автор, ймовірно згідно з державною ідеологією того часу, звертає нашу увагу на те, що «у “Лоенгріні” є глибокі й політичні риси містики. Опера цілком ідеалістична. Позбутися неможливо, але можна не підкреслювати цих рис. Таку мету і ставили собі постановники опери, як пишуть у програмці: “Завдання постановника -- уникати містики та релігійних акцентів, репрезентуючи поставу в плані умовного реалізму”. А на ділі мефістофельська характеристика Ортруди (вона корчиться в плямі червоного світла) непотрібна. Сцена Фрідріх -- Ортруда створена в дусі містичному: чорні фарби, “демонічна” гра. Програма передусім неграмотна. “Музичний мислитель”, який “створив нову музичну епоху опер”, “патос протесту”, пантеїзм -- релігію філософії, світогляду, якийсь Байрейт, якийсь Брабант» АН, Г., Е ГР. Зауваження з приводу... одної програмки // Чорноморська комуна. 1933. № 1145. 9 червня. C. 4..

Протягом багатьох років музика Ріхарда Ваґнера не звучала у Одесі. Тільки у червні 1977 року Львівська опера успішно виконала «Тангойзер» Р. Ваґнера в українському перекладі Бориса Тена. Диригент І. Лацанич, режисер Є. Кушаков, сценограф Є. Лисік, хормейстер О. Олійник, балетмейстер М. Трегубов. Виконавці: В. Ігнатенко, О. Данильчук (Тангойзер), Л. Божко, Т. Дідик, Н. Тичинська (Єлизавета), Т. Куценко, Н. Тичинська (Венера). Крім «Тангойзера» львів'яни привезли балет Ц. Пуні «Есмеральда» та оперу М. Кармінського «Десять днів, які вразили світ».

Важливу роль у поширенні інтересу до музики Р. Ваґнера в Україні зіграло створення в Україні наприкінці 90-х років Ваґнерівських товариств у Львові, Харкові та Києві. Молодіжний стипендіальний фонд, який з давніх часів існує при Ваґнерівському фестивалі у Байройті, став виділяти стипендії також для представників українських товариств. З 1999 року кожне з них одержало змогу щорічно направляти до Байройту для відвідування фестивалю по двоє молодих митців віком до 35 років. У зв'язку з цим пригадується стаття з газети «Одесский вестник» 1883 року, яка вийшла одразу після смерті Р. Ваґнера. В ній йдеться про те, що покровитель композитора король Людвиг ІІ Баварський придбав віллу Ванфрід, яка була приватною власністю родини автора «Парсіфаля». «Вілла ця буде приєднана до парків у королівських володіннях, і могила Вагнера стане метою паломництва для любителів музики майбутнього» Расположение короля Баварского к Рихарду Вагнеру не уменьшилось и по смерти этого знаменитого композитора // Одесский вестник. 1883. № 75. 5 апреля. С. 2.. Нащадки Ваґнера і керівники Байройтського фестивалю завжди виконували заповіт композитора, саме за ініціативою якого передбачалося безплатне відвідування фестивалю представниками молодого покоління.

Однак повернімося до одеських подій останніх років. У жовтні 2009 року на посаду головного диригента Одеської опери був запрошений Олександру Самоїле. Він втілив у життя свою мрію і заново «відкрив» Ваґнера для Одеси. Важливу та складну роботу по виконанню хором музики Р. Ваґнера на високому рівні здійснював головний хормейстер театру Леонід Бутенко. Його діяльність успішно зараз продовжує головний хормейстер театру Йосип Регрут. Головне, що у театрі є солісти, яких можна визначити як «ваґнерівських»!

16 грудня 2012 року почалося нове відродження «Всесвіту Ваґнера». Протягом трьох годин слухачі мали змогу поринути у нову реальність. Увертюра, арія Голландця та балада Сенти з опери «Летючий голландець»; «Політ валькірій» з опери «Валькірія»; прелюдія і «Смерть Ізольди» з опери «Трістан та Ізольда»; оркестровий антракт до третьої дії і «Весільний хор» з опери «Лоенґрін»; увертюра і хорал Св. Іоанну з першої дії опери «Нюрнберзькі мейстерзинґери»; вихідна арія Єлизавети, хор пілігримів, молитва і «Святковий марш» з опери «Тангойзер» йшли при повному залі.

До ювілею композитора у 2013 році Олександру Самоїле склав програму таким чином, щоб найкращі зразки ваґнерівської творчості виконувалися єдиним полотном. Прозвучала музика з опер «Летючий голландець», «Валькірія», «Трістан та Ізольда», «Лоенґрін», «Нюрнберзькі мейстерзинґери», «Тангойзер» у виконанні оркестру, хору та солістів театру -- Наталії Павленко (драматичне сопрано) і Віктора Мітюшкіна (драматичний баритон) Всесвіт Вагнера. URL: https://operahouse.od.ua/events/wagners-universe/.

Подією Третього міжнародного фестивалю мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері» 15 вересня 2017 року стало концертне виконання опери Ріхарда Ваґнера «Тангойзер». Солісти Олександр Шульц (Тангойзер), Гаррі Гукасян (Вольфрам), Тетяна Спаська (Венера), Наталія Павленко (Єлизавета), хор (хормейстер Леонід Бутенко) та диригент Олександру Самоїле гідно передали задум байройтського майстра. Вступне слово перед початком вистави зробила академік Марина Черкашина-Губаренко Адлер Ирэн. Без вакханалии, но с рыцарями и богами: в одесской Опере прошла премьера вагнеровского «Тангейзера» // Думская. 1917. 15 сентября. URL: https://dumskaya.net/news/ bez-vakhanalii-no-s-rytcaryami-i-bogami-v-odessk-077024/2017. В обзорі подій фестивалю у газеті «День» М. Р. Черкашина-Губаренко підкреслила, що «Диригент зупинився на основних ключових моментах ваґнерівської партитури в її другій, паризькій редакції 1861 року. Зрозуміло, що у концертній версії не можна було обійтися без купюр великого складного твору. <...> Однак у всіх епізодах, що прозвучали, була збережена та виразно підкреслена диригентом цілісність ваґнерівської симфонічної драми, унікальна динаміка безперервного руху музичних подій. Отже, після тривалої перерви Ваґнер повернувся на одеську сцену, хай поки що твір його прозвучав у концертному варіанті» Черкашина-Губаренко Марина. Музыкальный Эверест Вагнера // День. 2017. № 166. 20 сентября..

Знов ця опера була виконана 23 травня 2018 р. Постановчу групу очолив головний диригент Олександру Самуїле. Режисер-постановник -- Оксана Тараненко, хормейстер-постановник -- Леонід Бутенко, відеогра- фія -- Віталій Галак, художник по світлу -- Вячеслав Ушеренко. Виконавці ті ж самі, тільки партію Вольфрама було доручено Олександру Стрюку.

П'ятий Міжнародний фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері» відкрився 30 серпня 2019 року постановкою опери Ріхарда Ваґнера «Лоенґрін». Нова постановча група: диригент Ігор Шаврук, режисер Павло Кошка, художник по костюмах Сергій Васильєв -- вибрала сценічний формат semi-stage -- без декорацій, але з вибудованими мізансценами, костюмами та відеоінсталяціями на шести екранах, встановлених на заднику. Три години чистої дії вистави («Лоенґрін» йде у трьох актах із двома антрактами -- майже 4 години) пролетіли непомітно. Партії виконували: Наталія Павленко (Ельза), яка бере участь у ва- ґнерівському проєкті з першого концерту, Олександр Шульц (Лоенґрін), Василь Навротський (Генріх Птахолов), Тетяна Спаська (Ортруда), Богдан Панченко (Гарольд) та соліст Дніпропетровського академічного театру опери та балету Олександр Форкушак (Тельрамунд), хор та оркестр театру Кац Инна. В Одесской опере поставили «Лоэнгрина» Вагнера. 02.09.2019. URL: http://viknaodessa.od.ua/news/?news=152939.

Музика Ріхарда Ваґнера в Одесі звучить не тільки в опері, але й у виконанні Національного одеського філармонійного оркестру. Так, 16 березня 2018 р. диригент Ігор Шаврук представив фрагменти з опери Р. Ваґнера «Валькірія» за участі Василя Навротського та Наталії Павленко, поряд з якими прозвучали також Серенада для струнного оркестру Гі Ропарца та Concerto grosso Віталія Губаренка.

11 та 12 лютого 2022 р. Національний одеський филармонійний оркестр під управлінням маестро Хобарта Ерла виконав програму під назвою «Музика на біс», в рамках якої, поряд з творами П. Чайковського, А. Хачатуряна, Е. Гранадоса та Дж. Верді, відбулася прем'єра в Україні маловідомої концертної версії прелюдії Р. Ваґнера «Трістан та Ізольда» (1859).

Слід додати, що у 2021 році випускниця Одеської музичної академії імені А. В. Нежданової Людмила Костянтинівна Холодова захистила в Одесі кандидатську дисертацію на тему: «Ріхард Ваґнер: становлення митця у ранні роки творчості (1813-1839)». Науковий керівник -- доктор мистецтвознавства, професор Марина Романівна Черкашина-Губаренко, професор кафедри історії світової музики Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Слідом була видана монографія.

Музика Р. Ваґнера, яка має на одеській оперній сцені свою розгалужену і привабливу історію, неодмінно буде повертатися до одеського звукового простору і збагачувати як оперний, так і концертний репертуар. Запорукою цього є потужний професійний склад хору і оркестру театру, активна філармонійна діяльність симфонічного оркестру, наявність в складі оперної трупи справжніх «ваґнерівських» голосів, а також творча спрямованість політики художнього керівництва театру та філармонії, які враховують зростання інтересу до музики великого німецького композитора серед одеської театральної й філармонійної аудиторій.

Размещено на Allbest.ru