Методологічні засади формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні засади формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки

Юй Цютун

аспірантка кафедри музичного мистецтва і хореографії, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», м. Одеса

Анотація

Стаття присвячена методологічним засадам формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки. В даному аспекті автор наголошує на необхідності введення в навчально-виховних процес низки наукових підходів та принципів, які б сприяли формуванню досліджуваного феномену. Сутність аксіологічно-консолідаційного підходу полягає в його спрямованості на формування системи професійних цінностей здобувачів, що визначають їх ставлення до праці, до себе як особистості та професіонала, усвідомленні тісного зв'язку комунікативної компетентності з професійною майстерністю музиканта-педагога; використання герменевтично-наративного підходу призводить до створення складної комунікації між композитором, музичним твором і його змістом, а також між власним «Я» виконавця, з його набутим досвідом, баченням і художньо-ціннісним ставленням. Застосування феноменологічного підходу дає змогу виявити факт творчої самореалізації митця, визначити роль його творчості у національній школі, культурі певної країни, і ширше - всієї епохи, а отже, зрозуміти сутність стилю композитора як феномену. Обрання полісуб'єктно-ресурсного підходу педбачало, що полісуб'єктність відображає єдність розвитку внутрішнього змісту реальних сутностей у суб'єкт-суб'єктних відносинах, які об'єднані спільною творчою діяльністю. Інтерактивно-синергетичний підхід, застосовуваний під час інтерпретації хорового твору, виступає в якості інструменту осягнення його інтонаційно-драматургічної та композиційної логіки. Акмеологічний підхід розглядається як індивідуальний супровід процесу розвитку та самовдосконалення особистісних і професійних якостей суб'єкта з метою досягнення вершин у намічених напрямах, формування установки на високу результативність і самореалізацію особистості. Розглянуто принципи формування досліджуваної компетентності, як-от: художньо-виконавської афіліації, інтеграції інтерсуб'єктивних цінностей і смислів, художньо-семантичної експлікації, антиципації, принцип іманентного аналізу, художньо-творчої партиципації, інтерсуб'єктної інтеграції синергії виконавсько-вольових зусиль, прямого і зворотного зв'язку (фітбеку), перепроєктування виконавсько-педагогічних стратегій.

Ключові слова: полікомунікативна компетентність; хормейстер; хор; наукові підходи формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки; принципи формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки.

Abstract

Yu Qiutong postgraduate student of the Department of Musical Art and Choreography, South Ukrainian K. D. Ushinsky National Pedagogical University State Institution, Odesa

METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF THE FORMATION OF POLYCOMMUNICATIVE COMPETENCE OF HIGHER ART AND PEDAGOGICAL EDUCATION STUDENTS IN THE PROCESS OF CHOIR MASTER TRAINING

The article is devoted to the methodological principles of the formation of polycommunicative competence of students of higher artistic and pedagogical education in the process of choir master training. In this aspect, the author emphasizes the need to introduce a number of scientific approaches and principles into the educational process, which would contribute to the formation of the studied phenomenon. The essence of the axiological-consolidation approach lies in its focus on the formation of the system of professional values of students, which determine their attitude to work, to themselves as individuals and professionals, awareness of the close connection of communicative competence with the professional skill of a musician-pedagogue; the use of a hermeneutic-narrative approach leads to the creation of complex communication between the composer, the real work and its content, as well as between the performer's own "I" with his acquired experience, vision and artistic value attitude. the application of the phenomenological approach makes it possible to reveal the fact of the artist's creative self-realization, to determine the role of his creativity in the national school, the culture of a certain country, and more broadly - of the entire era, and therefore to understand the essence of the composer's style as a phenomenon. The choice of the polysubject-resource approach ensured that the polysubject reflects the unity of the development of the internal content of real entities in subject-subject relations, which are united by joint creative activity. The interactive-synergistic approach used during the interpretation of a choral piece acts as a tool for understanding its intonation-dramatological and compositional logic. We considered the acmeological approach as an individual accompaniment of the process of development and selfimprovement of the subject's personal and professional qualities with the aim of reaching the peaks in the intended directions, forming an attitude towards high performance and self-realization of the individual. The principles of formation of the researched formation are considered: artistic and performing affiliation; integration of intersubjective values and meanings; artistic and semantic explanation; anticipations; principle of immanent analysis; artistic and creative participation; intersubjective integration of the synergy of executive and volitional efforts; direct and feedback (feedback); re-designing performance-pedagogical strategies.

Keywords: polycommunicative competence; choir master; choir; scientific approaches to the formation of polycommunicative competence of students of higher artistic and pedagogical education in the process of choir master training; principles of formation of polycommunicative competence of students of higher artistic and pedagogical education in the process of choir master training.

Постановка проблеми

полікомунікативна компетентність освіта хормейстерський

Масштабні економічні та духовно-культурні зміни, які відбулися в сучасному суспільстві, проявилися в послабленні впливу музики на розвиток, формування та виховання особистості. Такі виклики ставлять нові вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі музичної освіти, здатних реалізувати інформаційні потреби, сформувати світогляд і духовно-ціннісні орієнтації молоді. У вихованні майбутнього педагога-музиканта головним пріоритетом має бути розвиток його комунікативних навичок, які забезпечуватимуть уміння розшифровувати нотний текст музичного твору та інтерпретувати його художньо-образний зміст за допомогою невербальної та вербальної мови. Тому формування у здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти полікомунікативної компетентності є важливим елементом професійної освіти у ЗВО, зокрема, в процесі хормейстерської підготовки. З цим пов'язано зростання соціокультурної ролі педагога-музиканта, який доносить до здобувачів національні та світові культурні цінності людяності, духовності та художньо-естетичних ідеалів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам комунікативної компетентності і комунікативної діяльності в аспекті професійного розвитку присвячені праці низки сучасних українських і зарубіжних дослідників, серед яких Т. Бутенко, Л. Гавриляк, Ю. Капрпюк, О. Касаткін, А. Палмер, Н. Самборська, К. Фосс, І. Чеботарьова та інші. На окрему увагу заслуговують дослідження комунікативної компетентності психологів та педагогів (Н. Данилішин, Т. Іванова, О. Корніяка, О. Максимова, О. Рудницька та інші.). Серед музикантів- педагогів важливу роль комунікативних компетентностей, здібностей та умінь відмічали В. Дряпіка, Т. Кремешна, Л. Коваль, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Щербініна, О. Щолокова та інші. Комунікативні аспекти професійної майстерності у контексті диригентсько-хорової діяльності досліджували Н. Білова, Ван Яцзюнь, А. Ладний, О. Кедіс, П. Ковалик, А. Козир, О. Прокулевич, Сє Ліфен та інші.

Мета статті - висвітлити провідні наукові підходи та принципи формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки.

Виклад основного матеріалу

Побудова методологічної бази дослідження вимагає визначення основних наукових підходів і принципів, відповідно до яких відбуватиметься побудова його загальної концепції. Як відомо, сутність наукового підходу полягає в наступних аспектах: з якої точки зору оцінювати предмет, на основі яких уявлень про предмет проводити дослідження, якими орієнтирами і принципами керуватися, якими методами і техніками керуватись, з якими уявленнями про предмет проводити дослідження тощо [7]. Фактичний результат дослідження залежить від того, наскільки обраний підхід є адекватним, тобто сприяє успіху дослідницької діяльності та досягненню її цілей. Неадекватність підходу може бути наслідком того, що він застосовується до об'єктів, які вимагають іншого підходу, тобто підхід повинен бути адекватним природі самого об'єкта.

Здійснений аналіз теоретичних засад формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки дозволив визначити ключові наукові підходи до формування досліджуваного феномену. Серед них: аксіологічно-консоліда- ційний; герменевт ично-нарат ивний; феноменологічний; полісуб'єкт но-ресурсний; інтерактивно-синергетичний; акмеологічно-стратегічний.

Так, одним з основних наукових підходів є аксіологічно-консолідаційний. Звернення до філософської теорії цінностей в контексті педагогіки дозволяє розглядати зміст і структуру педагогічної освіти як сферу суб'єкт-суб'єктних і міжсуб'єктних зв'язків, у якій знання, студенти та викладачі тісно пов'язані ціннісним ставленням до дійсності. На особистісному рівні аксіологічно- консолідаційний підхід педагогічної взаємодії веде до усвідомлення оптима-льних шляхів реалізації актуальних професійних цінностей у практичній діяльності.

Аналіз наукових праць, присвячених проблемі цінностей (Т. Бутківська, Л. Долинська, Л. Коберник, Л. Савченко, О. Целякова та ін.) надав можливість стверджувати, що досліджуване поняття розглядається науковцями з точки зору системного аналізу людської діяльності та визначається в різних підходах як будь-який значущий для людини об'єкт чи явище; ознака предмета чи явища, що визначає інтереси індивіда; орієнтир у суб'єктивній чи соціальній реальності; мета-ідеал або засіб досягнення мети; об'єкт, що відповідає потребам людини; відображення явищ навколишнього світу з точки зору їх відповідності чи невідповідності потребам особистості, суспільства тощо.

Звернемось до педагогічної аксіології, провідними поняттями якої є: освітні цінності, педагогічні цінності, виховні цінності. Як вважають науковці (Е. Заредінова, Р. Винничук, Т. Калюжна, С. Мукомел та ін.), педагогічна дійсність, як частина соціальної реальності, включає сукупність конкретних педагогічних явищ, пов'язаних між собою належністю до цілеспрямованого процесу формування особистості. Педагогічні явища (зміст навчально- виховного процесу, його засоби, форми, суб'єкти тощо) якісно відрізняються за змістом, що й визначає їх педагогічну цінність. Саме тому, педагогічні явища мають аксіологічний характер.

Особливу цінність для майбутнього педагога-музиканта може представ-ляти все те, що становитиме важливий капітал у його професійному та особистісному розвитку. Саме тому, запровадження аксіологічно-консоліда- ційного підходу є особливо актуальним.

Нижче окреслимо ті цінності, які складають основу для формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки. Серед них особливо важливими є ті, що визначають ставлення особистості до досліджуваної компетентності, а відтак і мотивацію здобувачів освіти до навчально-пізнавальної діяльності в процесі професійної підготовки:

-- усвідомлення важливої ролі професійної комунікативної діяльності та необхідності набуття нових комунікативних компетентностей, як важливих умов ефективного існування людини в сучасному суспільстві;

-- усвідомлення тісного взаємозв'язку між комунікативною компе-тентністю, професійними навичками музиканта-педагога та його готовністю до професійної діяльності;

-- розуміння природи хормейстерської діяльності, як такої, де вирішальне значення має багатовекторність каналів комунікації.

Таким чином, сутність аксіологічно-консолідаційного підходу в процесі формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько- педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки полягає в його спрямованості на формування системи професійних цінностей студентів, що визначають їх ставлення до праці, до себе як особистості та професіонала, усвідомленні тісного зв'язку комунікативної компетентності з професійною майстерністю музиканта-педагога, стимулюванні вираження особистісних смислів учасників навчально-виховного процесу, консолідації і направленні енергетично-духовних потоків хорового колективу в процесі виконання музичного твору та осягненні його художнього змісту.

Обираючи герменевтично-наративний підхід ми зверталися до досягнень герменевтики - науки про глибоке розуміння та інтерпретацію художнього змісту (Ф. Шлеєрмахер, У. Дільтей, М. Хайдеггер та ін.), керувалися теорією інтерпретації Х. Гадамера [17], яка базується на твердженні, що художній досвід є досвідом пізнання істини, оскільки він містить розуміння і тому сам по собі є герменевтичним феноменом. На іншому боці розуміння знаходиться факт зустрічі з твором мистецтва, який можна пояснити лише шляхом його аналізу [18, с. 146].

Проблема розуміння особливої значущості набуває в музично- виконавській діяльності, яка тісно пов'язана з інтерпретацією та тлумаченням художніх текстів. Питання комплексного аналізу музичних творів давно є предметом науково-методичних досліджень вітчизняних музикознавців і педагогів (А. Бакреу, М. Давидов, В. Лелеко, І. Левицька, А. Семешко, Д. Юник та ін.), у працях яких закладено основи методики та методології інструментального аналізу. Ці дослідження містять широкий теоретичний аналіз тексту, який є одним із найпоширеніших художньо-педагогічних практик. Вченими підкреслюється, що відсутність глибокого розуміння музичного змісту виконавець часто компенсує демонстрацією технічних можливостей. Відтак, важливе посилення акценту на вихованні музиканта- мислителя, здатного глибоко проникнути в суть композиторського задуму та передати художньо-образний зміст твору.

Вивчення хорових творів у ракурсі герменевтико-наративного підходу передбачає інтерпретацію, декодування вербальних і невербальних текстів, символів, асоціативних і слухових уявлень, змісту художніх образів, звукової архітектоніки, художнього тексту. Крім того, герменевтично-наративний підхід передбачає застосування конкретних дій для об'єднання учасників художньо-комунікативного процесу з метою розуміння художньої семантики художніх творів. Серед них:

-- побудова міжособистісних взаємодій між суб'єктами художньо- педагогічної діяльності на основі діалогу, рефлексії, толерантності та емпатії;

-- організація простору розуміння в художньо-педагогічному процесі;

-- розвиток здатності студента до саморозуміння та самоіденти- фікації [15, с. 79].

Таким чином, використання герменевтично-наративного підходу приз-водить до створення складної комунікації між композитором, музичним твором, інтерпретацією його змісту виконавціями, а також між власним «Я» інтерпретатора-виконавця з його набутим досвідом, баченням і художньо- ціннісним ставленням (аутокомунікація); опосередковує створення продуктів художньої творчості у процесі співпраці учасників хорового колективу; пропонує ефективні вербальні та невербальні засоби впливу на виконавців у контексті вербально-виконавської інтерпретації виконуваних музичних творів.

Феноменологічний підхід. Основоположником вчення про феноменологію вважають німецького філософа Е. Гуссерля, який, розділяючи погляди Ф. Брентана, запропонував віднаходити відмінності між зв'язками істин, переживань та речей в теорії, а не взаємозв'язки між ними. Наша свідомість сприймає фізичні (відчуття, звук, запах, колір тощо) та психічні явища (сприйняття, судження, емоції). При цьому, спосіб психічного сприйняття повинен відрізнятися від способу фізичного виявлення феноменів. Таким чином, у феноменологічному підході головним є не поведінка, а зміст свідомості, яка здатна до переживання та сприймання: що я бачу в своїй свідомості, як я це переживаю. Феномен - це думка, сприйняття, відчуття, уявлення. Феноменологія являє собою шлях до знаходження та пізнання істини, що не стільки сприймається раціональним способом, скільки стає моментом її переживання, проживання та осмислення, що є визначальним у музичному мистецтві.

З метою розуміння значущості феноменологічного підходу в контексті нашого дослідження звернемось до праць О. Лосєва, який тлумачив зміст феноменологічного методу як ключ до розуміння музики, зокрема, процесуально-темпорального характеру. На думку філософа, художнє та поетичне зображення в словах сутності музичного твору може бути описом справжнього музичного феномена. І якщо художній критик вірно відбив художню сутність музичного твору, їм слід дорожити і керуватись [6, с. 13]. На думку А. Каріпової, застосовуючи феноменологічний підхід в проєкції на музичний твір важливо враховувати, що його сутність осягається і виражається в чуттєвих образах [5, с. 12]. З думкою А. Каріпової співзвучні погляди О. Копелюка: «у контексті феноменологічного дослідження сутність музики не може бути виявленою без чуттєвого сприйняття» [6, с. 13].

Отже, застосування феноменологічного підходу дає змогу виявити всі аспекти складних відносин світу і людини-творця, життєві факти, які в більшій чи меншій мірі мали вплив на становлення композиторського стилю, як от: національна приналежність, роки творчого становлення, соціальне оточення тощо. Це дасть змогу виявити факт творчої самореалізації митця, визначити роль його творчості у національній школі, культурі певної країни, і ширше - всієї епохи, а отже, зрозуміти сутність стилю композитора як феномену.

Обираючи полісуб'єктно-ресурсний підхід ми брали до уваги, що полісуб'єктність відображає єдність розвитку внутрішнього змісту реальних сутностей у суб'єкт-суб'єктних відносинах, які об'єднані спільною творчою діяльністю. Полісуб'єктні утворення здатні до активності, ефективності та інтеграції. Вони готові перетворювати навколишній світ і себе, діяти як єдине ціле відносно до процесу саморозвитку і у відносинах з іншими полісуб'єктами. Полісуб'єктна взаємодія - це така форма взаємодії суб'єктів між собою, яка здатна породжувати їх взаємну обумовленість та особливий тип подібності [4].

Музичний твір - це складна форма утворення, яка, крім тексту, що міститься в графічному нотному записі і відображає канву предмета художнього образу, охоплює весь соціокультурний контекст створення твору, характерні особливості композиторського стилю, його ставлення до створюваного художнього образу тощо. Особливе значення має емоційна програма музичної композиції, яка відображає сутність ліричного героя, його переживання, світогляд і дає змогу взаємодіяти з цим героєм як педагогу, так і студентам в аспекті сприйняття та інтерпретації музики. Музичні інтерпретації здійснюються в реальних педагогічних ситуаціях і можуть бути реалізовані лише багатьма суб'єктами - на основі полісуб'єктної взаємодії. При цьому, інтерпретація постає як центральна ланка педагогічної ситуації, яка пов'язує музично-педагогічний процес з полісуб'єктом та його компонентами.

Інтерактивно-синергетичний підхід. Як відомо, синергетика (від грецьк. син- «спільне» і ергос- «дія») виникла як міждисциплінарний напрямок наукових досліджень, в основі якого - вивчення природних явищ і процесів на основі принципів самоорганізації систем та складових їх підсистем, вивчення закономірності переходів «порядку з хаосу» та «хаосу з порядку».

Погоджуючись з Н. Ільніцькою, вважаємо, що процес професійної підготовки здобувачів у галузі музичної освіти представляє собою взаємодію трьох систем, що знаходяться в постійному саморозвитку. До цих систем відноситься: світ музики та музично-педагогічних цінностей, особистість студента та особистість викладача [3, с. 66]. Враховуючи те, що центральним поняттям синергетики є системність, при організації системи хормейстерської підготовки здобувачів вищої мистецької освіти слід керуватися такими принципами, як цілісність, ієрархічність, функціональність та детермінованість [8]. Специфіку цього виду професійної підготовки студентів можна дослідити та обґрунтувати за допомогою таких категорій синергії, як відкритість, емерджентність, когерентність, нелінійність, атракторність, флуктуаційність, фрактальність, та самоорганізація.

Поруч з дослідженням людської свідомості, соціальних, у тому числі й педагогічних явищ, синергетика стає актуальною й у дослідженні явищ мистецьких, шляхом залучення до процесів інтерпретації у просторово- часових видах мистецтва, в тому числі й музики. Так, інтерактивно- синергетичний підхід, застосовуваний під час інтерпретації хорового твору, виступає в якості інструменту осягнення його інтонаційно-драматургічної та композиційної логіки. Слід зазначити, що особливого значення даний підхід набуває при інтерпретації творів, що представляють сучасне музичне мистецтво. Так, як і в посткласичній картині світу, в сучасній музичній формі втратили свою актуальність притаманні їй циклічна завершеність, повернення до вихідного логічного тезису, детермінованість, що базується на причинно- наслідкових зв'язках тощо. Натомість, пріоритетними стали нелінійність, багатомірність, розімкнутість.

Акмеологічно-стратегічний підхід. У контексті формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки особливого значення набуває акмеологія - наука, що вивчає формули та технології досягнення вершин професіоналізму та творчості. Особливістю акмеологічного підходу (О. Антонова, М. Євтух, Т. Скорик, А. Бондар та ін.) до поняття «професіоналізм» є його розгляд як системи, що складається з двох взаємопов'язаних підсистем - професіоналізму особистості і професіоналізму діяльності. Акмеологічний підхід - це індивідуальний супровід процесу розвитку та самовдосконалення особистісних і професійних якостей суб'єкта з метою досягнення вершин у намічених напрямах, формування установки на високу результативність і самореалізацію особистості.

У контексті нашого дослідження важливо звернути увагу на використання акмеологічного потенціалу самоаналізу й самооцінки «фахового Я» в процесі хормейстерської підготовки; актуалізацію суб'єктної рефлексивної позиції студентів щодо аксіологізації фахових позитивних самозмін у виконавсько-хоровій діяльності.

Здійснення акмеологічно-стратегічного підходу до формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки сприяє стимулюванню результа-тивності комплексного вирішення поставленої проблеми. Реалізації зазначеного підходу відповідають етапи акмеологічно спрямованої дослідницької роботи, які включають звернення до положень методології творчості та розробку на її основі педагогічно обґрунтованої методики формування досліджуваної компетентності.

Як відомо, під принципами педагогічного процесу (лат. principium - основа, початок) розуміється система основних вимог до навчання і виховання, дотримання яких дозволяє ефективно вирішувати проблеми всебічного розвитку особистості [2, с. 187]. Серед принципів формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки виокремимо наступні: художньо-виконавської афіліації; інтеграції інтерсуб 'єктивних цінностей і смислів; художньо-семантичної експлікації; антиципації; принцип іманентного аналізу; художньо-творчої партиципації; інтерсуб'єктної інтеграції синергії виконавсько-вольових зусиль; прямого і зворотного зв 'язку (фітбеку); перепроєктування виконавсько-педагогічних стратегій. Розглянемо їх детальніше.

Принцип художньо-виконавської афіліації. У психологічній науці афіліація («affiliation» - зв'язок) тлумачиться як потреба і актуалізація людини в установленні та збереженні на довгий час дружніх, емоційно позитивних стосунків з іншими людьми, у визнанні своєї особистості оточуючими [11, с. 32]. Відомо, що люди з переважанням мотиву афіліації досягають вищих результатів у роботі, коли вони працюють не самі, а в групі, з членами якої встановилися дружні стосунки.

Запровадження даного принципу в процесі формування полікомуніка- тивної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки передбачає активний розвиток емпатії, конгруентності студентів у процесі емоційно насиченої художньо-педагогічної комунікації. Важливо зазначити, що положення даного принципу лежать в основі різних етапів диригентсько-хорової діяльності, адже афіліація передбачає формування довіри серед учасників хорового колективу, створення сприятливих умов для творчості, відбувається взаємодія і обмін інформацією та інноваціями, осягається художній образ, а виконавці мотивуються на самовіддану працю [10].

Принцип інтеграції інтерсуб 'єктивних цінностей і смислів. У сучасній філософській науці інтерсуб'єктивність розглядається як особлива якість міжособистісних комунікацій - максимальний рівень їх інтеграції, що набуває смислової, духовно-моральної та світоглядної нормативності, яка переводить конкретний зміст комунікацій у світоглядний та ціннісно-смисловий ракурс. Відтак, запровадження принципу інтеграції інтерсуб'єктивних цінностей і смислів передбачає формування у студентів певної сукупності установок, переконань та ідей, що характеризуються спільністю, виходять за сферу індивідуальної свідомості суб'єкта і є загальнозначущими для всіх суб'єктів навчально-виховного процесу. Серед них: усвідомлення важливої ролі професійної комунікативної діяльності та необхідності набуття нових комунікативних компетенцій; розуміння значення комунікації для здійснення хормейстерської діяльності тощо.

Слід зазначити, що в даному аспекті важливого значення набуває діяльність педагога, спрямована на створення сприятливих умов для саморозвитку та самореалізації іншого суб'єкта шляхом об'єднання всіх учасників навчально-виховного процесу на засадах партнерства, взаємоповаги, усвідомлення прав один одного.

Принцип художньо-семантичної експлікації (експлікація - від лат. «explicatio» - розгортання, пояснення, мовне знаково-символічно вираження й трансляція [13]) передбачає наявність плану втілення хорового твору, який деталізує й пояснює кожен його етап, що призведе до змістовно й художньо цілісного результату. Процес диригентської інтерпретації передбачає створення художньої концепції твору, а також трактовку хору та його виражальних можливостей під час взаємодії суб'єкта та об'єкта інтерпретації, та окремо - хорового колективу і диригента. Зазначимо, що процес диригентської інтерпретації складається з трьох взаємопов'язаних стадій: самостійно-передрепетиційної, репетиційної та концертної.

Принцип антиципації. Антиципація (від лат. «anticipation» - передбачення) трактується як здатність передбачати результати вчинків, дій ще до їх здійснення, прогнозувати явища, «моделювати» у свідомості події, які мають відбутися [11, с. 22]. Особливе значення антиципації в діяльності хорового колективу полягає в тому, що як у процесі підготовки до виконавського процесу, так і під час його здійснення всім учасникам необхідно постійно контролювати, регулювати та координувати сумісну діяльність. Це стає можливим завдяки здатності хористів передбачати, передчувати різного роду виконавські проблеми (інтонаційно-звукові, художньо-образні тощо). У цьому полягає суть антиципації як ознаки синтонності, тобто такого психологічного стану, який характеризує взаємну легкість творчого спілкування хористів. Антиципація, як складний психомоторний процес, у хоровій творчості пов'язана зі здатністю музикантів постійно перебувати в стані готовності до передбачення. Під готовністю до процесу антиципації розуміємо психологічний стан зосередження уваги на очікуваному сигналі (дії) або процес відволікання уваги, спрямований на те, щоб помітити будь-яку непрогнозовану інформацію.

Принцип іманентного аналізу. Термін іманентний (від лат. immanens - властивий, притаманний чомусь) тлумачиться як властивий природі самого предмета або явища, процесу, який відбувається незалежно від зовнішніх впливів [1, с. 244], неприпустимий відносно позатекстових пхроекцій. Так, принцип іманентного аналізу спрямований на зміст і структуру твору, на його формальні елементи, їх співвідношення та функції, він не передбачає виходу за рамки тексту.

Принцип художньо-творчої партиципації. Партиципація, або партисипація (лат. participatio - участь, англ. participation - причетність) - термін, що позначає культуру участі або співучасті людей [14]. Феномен партиципації у виконавсько-творчій діяльності розглядають О. Реброва [12], У Сюань [16] та ін. Так, з погляду О. Ребрової, специфіка педагогічної галузі безпосередньо пов'язана із залученням всіх учасників навчально-виховного процесу до активної співтворчості, демонстрації художньо-творчої ідеї, того чи іншого варіанту виконавської інтерпретації. Дослідниця зазначає, що така сумісна діяльність під час здійснення творчих процесів породжує ефект синергії, що сприяє результативності у їх вирішенні. Принцип художньо- творчої партиципації знаходить свій прояв у психологічних механізмах імітації, навіювання та зараження, спрямованості хористів один на одного. Лише за умови творчого партнерства, співробітництва та самовіддачі доречно говорити про «зараження» художньо-творчою ідеєю як самих музикантів, так і слухачів під час концертного виступу.

Принцип інтерсуб'єктної інтеграції синергії виконавсько-вольових зусиль розглядаємо як упровадження в навчально-виховний процесі найбільш ефективних впливів, відмову від тих, що заважають досягненню поставленої мети, поєднання різних видів професійної підготовки студентів з урахуванням особливостей диригентсько-хорової практики. Даний принцип спрямований на побудову освітньої траєкторії кожного здобувача, зорієнтований на формування їх полікомунікативної компетентності в процесі хормейстерської підготовки, і ширше - на професійний розвиток, стимулювання до творчої діяльності.

Принцип прямого і зворотного зв 'язку (фідбеку). «Feedback» у перекладі з англійської означає відгук, зворотній зв'язок. Фідбек є невід'ємним елементом усіх видів спілкування, зокрема його комунікативного, інтерактивного та перцептивного аспектів.

Система зворотного зв'язку у нашому дослідженні направлена на діагностування недоліків в освітньому процесі репетиційного опанування хоровими творами, спрямованому на формування полікомунікативної компе-тентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормей-стерської підготовки; оцінку сформованості навичок інтонаційно-слухової симультанності та сукцесивності в процесі подолання інтонаційно- виконавських недоліків; на максимальне використання отриманої інформації, що зумовлює збільшення ефективності та продуктивності процесу формування полікомунікативної компетентності здобувачів як хормейстерів.

Важливо відмітити роль даного принципу в здійсненні виконавсько- колективної діяльності. Так, зворотній зв'язок: направлений на адаптацію хорового колективу до мінливих умов; сприяє синхронізації діяльності кожного учасника хорового колективу; допомагає консолідувати виконавські зусилля хористів через створення сприятливої атмосфери взаємоповаги, довіри, спільних художньо-особистісних цінностей, що спонукає до ефективної творчої поведінки учасників хорового колективу щодо якісного втілення виконавської концепції хорового твору.

Принцип перепроєктування виконавсько-педагогічних стратегій знахо-диться у тісному зв'язку з рефлексивними уміннями майбутніх фахівців у галузі мистецької освіти, що знаходять свій прояв у їх здатності до критичного самоаналізу, самооцінки і корекції виконавсько-педагогічних досягнень «фахового Я» [9, с. 2]. На думку Мінь Шаовей, це сприяє мобілізації особистісно-фахових ресурсів, що направлені на розширення і модифікацію мистецько-педагогічного досвіду, який забезпечує професійно-творчу само- ідентифікацію та досягнення фахових акмевершин [9, с. 2].

Так, зазначений принцип передбачає здатність здобувачів до швидкого та якісного відстеження емпатійно-оцінних реакцій слухацької аудиторії в процесі здійснення публічного виступу, саморегуляції професійних дій під час здійснення виконавської інтерпретації хорового твору, здатність до швидкого та обґрунтованого зворотного зв'язку стосовно корекції прийомів вербальної та невербальної експресії художньо-педагогічної комунікації.

Висновки

Таким чином, сукупність визначених наукових підходів та принципів є тим підґрунтям, на основі якого відбувається побудова загальної концепції дослідження проблеми формування полікомунікативної компетент-ності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки.

Виявлено, що методологічну основу формування досліджуваної компетентності у здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки складають наступні підходи: аксіологічно-консолідаційний; герменевтично-наративний; феноменологічний; полісуб'єктно- ресурсний; інтерактивно-синергетичний; акмеологічно-стратегічний.

Принципи навчання, виступаючи категорією мистецької дидактики, характеризують способи використання закономірностей педагогічного процесу у відповідності з поставленими цілями. Аналіз наукової літератури з проблеми дозволив виокремити низку принципів, покликаних сприяти формуванню досліджуваного феномену у здобувачів: художньо-виконавської афіліації; інтеграції інтерсуб'єктивних цінностей і смислів; художньо-семантичної експлікації; антиципації; принцип іманентного аналізу; художньо-творчої партиципації; інтерсуб'єктної інтеграції синергії виконавсько-вольових зусиль; прямого і зворотного зв'язку (фітбеку); перепроєктування виконавсько-педагогічних стратегій.

Отже, сукупність вищезазначених наукових підходів і принципів регламентує систему, процес та діяльність з формування полікомунікативної компетентності здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти в процесі хормейстерської підготовки з метою створення і забезпечення педагогічних умов, що сприятимуть здатності майбутніх фахівців у галузі мистецької освіти організовувати, регулювати, сповнювати емоційним змістом та духовним смислом процес взаємодії учасників хорового колективу, перетворюючи його на художньо-полікомунікативний творчий акт.

Література:

1. Бибик С., Сюта Г. Словник іншомовних слів. Харків : Фоліо, 2006. 472 с.

2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 373 с.

3. Ільніцька Н. Синергетичний підхід у контексті фахової підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва. Наукові записки Центральноукраїнського державного університету імені В.Винниченка. Серія: Педагогічні науки. 2019. Вип. 170. С. 65-68.

4. Казачкова Т. Інноваційність полісуб'єктної взаємодії в освіті. [Електронный pecypc]: http://www.itiprao.ru/index.php (дата звернення 08.07.2024 р.).

5. Каріпова А. Феноменологія музики та концепція темпоральності у філософії Е. Гуссерля. URL: https://is.cuni.cz/webapps/zzp/detail/132333/?lang=en (дата звернення: 08.07.2024).

6. Копелюк О. Феноменологія стилю як музикологічний дискурс. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. 2019. Вип. 55. С. 13.

7. Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій. Тернопіль: Економічна думка, 2005. 124 с.

8. Кушнір В.А. Теоретико-методологічні основи системного аналізу педагогічного процесу вищої школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.04. Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2003. 43 с.9. Мінь Шаовей. Формування рефлексивних умінь майбутніх учителів музики в процесі фортепіанної підготовки: дис. ... доктора філософії: 13.00.02. Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Одеса, 2017. 230 с.

10. Прокулевич О. Основи хорового диригування : навчальний посібник Умань : ФОП Жовтий О.О., 2016. 139 с.

11. Психологічний словник / Авт.-уклад. В.В. Синявський, О.П. Сергєєнкова / За ред. Н.А. Побірченко. Київ : Науковий світ, 2007. 336 с.

12. Реброва О.Є. Текто-партисипативний підхід як нова методологічна парадигма мистецької освіти. Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 701: Педагогіка та психологія. 2014. С. 138-144.

13. Словник іншомовних слів за ред. О. С. Мельничука. 2-е видання, випр. і доп. Київ : Головна редакція УРЕ, 1985. 966 с.

14. Словник української мови : в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред.

І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970-1980.

15. Сюй Міньї. Формування художньо-комунікативних умінь майбутнього вчителя музичного мистецтва в процесі фортепіанної підготовки: дис. . доктора філософії: 01 Освіта / Педагогіка 014 Середня освіта (Музичне мистецтво). ДЗ «ПДПУ імені К.Д.Ушинського». Одеса, 2024. 200 с.

16. У Сюань. Партисипативні технології в педагогіці мистецтва. Музична та хореографічна освіта в контексті культурного розвитку суспільства. Матеріали і тези IV Міжнародної конференції молодих учених та студентів (Одеса 12-13 жовтня 2018 р.). Т.1. Одеса : ПНПУ імені К.Д.Ушинського, 2018. 118-119 с.

17. Gadamer H.-G. Kleine Schriften, Bd. 4. Tubingen, 1977. S. 256-261.

18. Gadamer H.-G. Gesammelte Werke. Bd. 1. Hermeneutik I. Wahrheit und Methode. Tubingen, 1990. 494 s.

References:

1. Bybyk, S., Syuta, H. (2006). Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words]. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

2. Honcharenko, S.V. (1997). Ukrayins'kyy pedahohichnyy slovnyk [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. Kyyiv: Lybid' [in Ukrainian].

3. Il'nits'ka, N. (2019). Synerhetychnyy pidkhid u konteksti fakhovoyi pidhotovky maybutn'oho vchytelya muzychnoho mystetstva [Synergetic approach in the context of professional training of the future music teacher]. Naukovi zapysky Tsentral'noukrayins'koho derzhavnoho universytetu imeni V.Vynnychenka. Seriya: Pedahohichni nauky. Vyp. 170, 65-68 [in Ukrainian].

4. Kazachkova, T. Innovatsiynist' polisub'yektnoyi vzayemodiyi v osviti [Innovation of polysubject interaction in education]. Retrieved from http://www.itiprao.ru/index.php [in Ukrainian].

5. Karipova, A. Fenomenolohiya muzyky ta kontseptsiya temporal'nosti u filosofiyi E. Husserlya [Phenomenology of music and the concept of temporality in E. Husserl's philosophy]. Retrieved from https://is.cuni.cz/webapps/zzp/ detail/132333/?lang=en [in Ukrainian].

6. Kopelyuk, O. (2019). Fenomenolohiya stylyu yak muzykolohichnyy dyskurs [Phenomenology of style as a musicological discourse]. Problemy vzayemodiyi mystetstva, pedahohiky ta teoriyi ipraktyky osvity. Vyp. 55, 13 [in Ukrainian].

7. Kustovs'ka, O.V. (2005). Metodolohiya systemnoho pidkhodu ta naukovykh doslidzhen' [Methodology of the system approach and scientific research]. Ternopil': Ekonomichna dumka [in Ukrainian].

8. Kushnir, V.A. (2003). Teoretyko-metodolohichni osnovy systemnoho analizu pedahohichnoho protsesu vyshchoyi shkoly [Theoretical and methodological foundations of the system analysis of the pedagogical process of the higher school] Extended abstract of candidate's thesis. Kyyiv: In-t pedahohiky i psykholohiyi profesiynoyi osvity APN Ukrayiny [in Ukrainian].

9. Min' Shaovey (2017). Formuvannya refleksyvnykh umin' maybutnikh uchyteliv muzyky v protsesi fortepiannoyi pidhotovky [Formation of reflective skills of future music teachers in the process of piano training]. Candidate's thesis. Odesa: Pivdennoukrayins'kyy natsional'nyy pedahohichnyy universytet imeni K. D. Ushyns'koho [in Ukrainian].

10. Prokulevych, O. (2016). Osnovy khorovoho dyryhuvannya [Fundamentals of choral conducting: a study guide] Uman': FOP Zhovtyy O.O. [in Ukrainian].

11. Synyavs'kyy, V., Serhyeyenkova, O. (Eds.). (2007). Psykholohichnyy slovnyk[Psychological dictionary]. Kyyiv : Naukovyy svit [in Ukrainian].

12. Rebrova, O. (2014). Tekto-partysypatyvnyy pidkhid yak nova metodolohichna paradyhma mystets'koyi osvity [The tecto-participative approach as a new methodological paradigm of art education]. Naukovyy visnyk Chernivets'koho universytetu. Vyp. 701: Pedahohika ta psykholohiya, 138-144 [in Ukrainian].

13. Mel'nychuk, O. (Eds.). (1985). Slovnykinshomovnykh sliv [Dictionary offoreign words]. Kyyiv: Holovna redaktsiya URE [in Ukrainian].

14. Bilodid І. (Eds.). (1970-1980). Slovnyk ukrayins'koyi movy [Dictionary of the Ukrainian language]. Kyyiv : Naukova dumka [in Ukrainian].

15. Syuy Min'yi (2024). Formuvannya khudozhn'o-komunikatyvnykh umin' maybutn'oho vchytelya muzychnoho mystetstva v protsesi fortepiannoyi pidhotovky [Formation of artistic and communicative skills of the future music teacher in the process of piano training] Candidate's thesis. Odesa: Pivdennoukrayins'kyy natsional'nyy pedahohichnyy universytet imeni K. D. Ushyns'koho [in Ukrainian].

16. U Syuan' (2018). Partysypatyvni tekhnolohiyi v pedahohitsi mystetstva [Participatory technologies in art pedagogy]. Proceedings from: IV Mizhnarodnoyi konferentsiyi molodykh uchenykh ta studentiv - IV International Conference of Young Scientists and Students (рр. 118-119) Odesa : PNPU imeni K.D.Ushyns'koho [in Ukrainian].

17. Gadamer, H.-G. (1977). Kleine Schriften, Bd. 4. Tubingen [in German].

18. Gadamer H.-G. (1990). Gesammelte Werke. Bd. 1. Hermeneutik I. Wahrheit und Methode. Tubingen [in German].

Размещено на Allbest.ru