Сучасна баянна творчість: погляд на традиції і новаторство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівського державного університету фізичної культури ім. Івана Боберського

Сучасна баянна творчість: погляд на традиції і новаторство

Кисляк Богдан Миколайович, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хореографії та мистецтвознавства

Анотація

Мета статті полягає в комплексному аналізі сучасного стану та розвитку баянної творчості, з фокусом на взаємодію традиційних елементів та новаторських підходів. Дослідження має на меті виявити вплив сучасних технологій, музичних напрямків і творчих вподобань на виконавську практику та композиторську діяльність у галузі баянної музики, а також спрямована на підкреслення важливості збереження та вдосконалення традицій у контексті сучасного музичного мистецтва й підтримки творчого потенціалу сучасних баянних виконавців. Методологія наукової роботи базується на комплексному аналізі сучасного стану та розвитку баянної музики. Основним методом є аналіз, що включає в себе систематизацію та критичний огляд наукових публікацій, аналіз музичних творів і творчості сучасних баянних виконавців. Наукова новизна полягає у вдосконаленні та глибшому розумінні еволюції баянної творчості. Робота проникає в особливості сучасного баянного виконавства, розкриваючи вплив інноваційних та експериментальних підходів на традиційний музичний контекст. Висновки. Незважаючи на різноманіття сучасної баянної музики, інноваційне тяжіння українських композиторів все ж порушило баланс між традиціями і новаторством, на користь очевидного розширення концепції інновацій та абсолютизації ідеї нескінченного розвитку-оновлення. У контексті нинішнього панування музичного модерну, позначеного «технологічною стихією» нашої епохи, інноваційність баянної творчості стає не лише аргументом на користь її консолідації із сучасним мистецтвом, а й стимулом до пошуку нових імпульсів задля подальшої актуалізації. Наскільки ж симптоматика інноваційного позитивізму баянної творчості виявиться органічною як унікальний шар сучасної музики, покаже час, протягом якого повинна дозріти власна, історично визнана, своєрідна баянна традиція. баянний музичний композиторський

Ключові слова: сучасна баянна творчість, новаторський підхід, технологічний прогрес, традиційність, інноваційність, класичне виконання.

Abstract

Kislyak Bohdan, candidate of art history, docent of Lviv Ivan Bobersky University, department of choreography and art history.

Contemporary bayan creativity: exploring traditions and innovation

The purpose of this research is to conduct a comprehensive analysis of the current state and development of bayan creativity, with a focus on the interaction between traditional elements and innovative approaches. The study aims to identify the impact of modern technologies, musical trends, and creative preferences on performance practices and compositional activities in the field of bayan music. The methodology of this research is based on a comprehensive analysis of the current state and development of bayan music. The primary method employed is literary analysis, which includes the systematic organization and critical review of scholarly publications, as well as the analysis of musical compositions and the creativity of contemporary bayan performers. The scientific novelty lies in the refinement and deeper understanding of the evolution of this unique musical genre. The work delves into the intricacies and subtleties of contemporary bayan performance, revealing the impact of innovative and experimental approaches on the traditional musical context. Conclusions. Despite the diversity of contemporary accordion music, the innovative drive of Ukrainian composers has still disrupted the balance between tradition and innovation in favor of an evident expansion of the concept of innovation and the absolutization of the idea of endless development - renewal. In the context of the current dominance of musical modernism, marked by the «technological element» of our era, the innovativeness of accordion creativity becomes not only an argument in favor of its consolidation with contemporary art, but also a stimulus for seeking new impulses for further actualization. The extent to which the symptomatology of innovative positivism in accordion creativity will prove to be organic as a unique layer of contemporary music will be revealed by time, during which its historically recognized, significant accordion tradition must mature.

The key words: contemporary bayan creativity, innovative approaches, technological progress, traditionality, innovativeness, classical performance.

Постановка проблеми дослідження полягає в обґрунтуванні важливості та актуальності аналізу взаємодії традиційних елементів та новаторських підходів у сучасній баянній творчості. Основною проблемою є виявлення впливу інноваційних технологій, творчого експерименту та сучасних музичних тенденцій на розвиток цього музичного напряму.

Актуальність теми дослідження виявляється у контексті сучасних тенденцій в музичній сфері. Розгляд традицій та новаторських підходів у баянній творчості має велике значення для розуміння її розвитку в сучасному музичному світі. Дослідження спрямоване у векторі виявлення впливу інновацій на музичний процес та розкриття нових можливостей задля творчого самовираження.

Аналіз публікацій. У працях таких авторів як Р. Безугла [2], В. Багацький [1], О. Берегова [3], М. Булда [4], А. Василенко, А. Сташевський [5], Г. Голяка [6], М. Давидов [7], Ю. Дяченко [8], М. Іхманицький [9], В. Сподаренко [10] розглянуті тенденції сучасної баянної творчості, що, на жаль, не позначені взаємодією, водночас, традицій та новаторства.

Мета статті полягає в комплексному аналізі сучасного стану та розвитку баянної творчості, з фокусом на взаємодію традиційних елементів та новаторських підходів.

Об'єктом дослідження є сучасна баянна творчість у контексті взаємодії традиційних та інноваційних підходів до музичного виконавства, а предметом - специфічні ознаки взаємодії традицій та новаторства у сучасній баянній творчості.

Основний матеріал. Баянна творчість є важливим аспектом сучасної музичної культури. Вона охоплює широкий спектр стилів і жанрів, від класичної музики до сучасних експериментальних напрямків. У цьому контексті, важливим є взаємодія традиційних елементів баянної музики із новаторськими підходами сучасних композиторів. Традиції баянної музики мають коріння в глибині української культури та народної музичної спадщини. Баян, як музичний інструмент, здатен виразно передавати настрій та емоції, і він був невід'ємною частиною українського музичного фольклору. Однак, сучасні композитори й виконавці розширюють ці рамки, впроваджуючи нові техніки, звукові ефекти та експерименти. Їхні твори можуть поєднувати у собі елементи різних стилів та напрямків, від класики до сучасного авангарду.

І. Лісняк пише: «На сучасному етапі розвитку мистецтвознавства є міждисциплінарні дослідження, що значною мірою спрямовані на цілісне охоплення обраних мистецьких явищ, осмислення їх у мистецьких, культурологічних контекстах» [11, 266].

Серед актуальних аспектів дослідження заслуговує на увагу погляд на баянну творчість із позицій традицій і новаторства. Такий підхід дає змогу глибше усвідомити сутнісні ознаки об'єкта у його розвитку та взаємодії здобутків минулого і сучасного, зокрема й простежити закономірності процесів заміни «старого» на «нове», переосмислити традиції, а також краще зрозуміти логіку функціонування цього мистецтва.

У більшості формулювань понять традицій і новаторства дослідники слушно застерігають від їх штучного виокремлення, або навіть протиставлення. Принаймні в художній творчості вони тісно пов'язані діалектичною єдністю, де традиція є посередником між минулим і сучасністю. Тісний зв'язок традицій і новаторства виявляє себе через взаємопроникнення, внаслідок чого вони не існують окремо. Різною мірою елементи новаторства присутні у традиційних творах. Водночас у новаторських композиціях, які здавалось би заперечують будь-які традиції, не є рідкісними ознаки спадковості у вигляді принаймні натяків на знайоме, впізнавальне. Відтак, коаліція традицій і новаторства є специфічною складною системою, яка передбачає низку внутрішньо взаємопов'язаних компонентів і водночас протиборство старого і нового, а також різний характер і ступінь активності змін. Як доводить багатовікова історія художньої культури, переваги і життєвість художньої творчості залежать від того, наскільки новаторство опирається на поживний ґрунт традицій, з яких проростають нові ідеї, збагачуючи мистецтво.

Взаємодія традицій та новаторства властива також українській баянній творчості як будь-якому іншому мистецькому явищу, що зазнало еволюційних трансформацій - від створеного фонду традицій до яскраво новаторських тенденцій сьогодення. У нашому випадку - від періоду традиціоналізму творчості 30-60-х рр. ХХ ст., до її протилежності - баянного екстріму останніх десятиліть. Втім, баянні традиції й новаторство мають свої безперечні особливості. Вони пов'язані з коротким періодом становлення української баянної творчості (трохи більше півстолітнього періоду), що зумовило специфічну мистецьку конфігурацію її традицій і новаторства, сформованих не внаслідок тривалого розвитку, властивого, наприклад, академічному європейському мистецтву, а у спресованому режимі, впродовж усього декількох останніх десятиліть.

Відтак, за своїми стислими хронологічними параметрами кристалізації традицій, баянна творчість не співставна із жодним класичним музичним жанром, чий розвиток, як відомо, тривав століттями. На цей феномен акселератного розвитку баянного мистецтва вказує М. Імханицький: «Досягнення в усіх галузях цієї великої сфери (професійного народно-інструментального мистецтва - Б.К.) протягом ХХ ст., і особливо декількох останніх десятиліть, виявились направду феноменальними. За короткий час було пройдено шлях, на який багатьом «класичним» інструментам - фортепіано, скрипці, віолончелі, органу та іншим - знадобилося декілька століть» [9, 232].

Як чинник прокладання інтелектуально-естетичного містка до вищих сфер камерно-інструментального мистецтва, баянний екстрім (з усіма його контроверсіями несподіваного перетворення) був своєрідним відгуком на беззастережну фаворизацію елітних цінностей технократичного суспільства ХХ - початку ХХІ ст. [3, 105]. В ньому відображена глобальна закономірність еволюції сучасної музики, позначеної прискореною зміною музичних напрямів, форм та творчих методів компонування. З історії сучасної музики відомо, що чимало композиторів ХХ-ХХІ ст. віддали данину авангарду, який концентровано фокусує новаторські винаходи сучасної музики.

Сферою інтенсивного новаторства стає також українська баянна музика кінця ХХ - початку ХХІ століть. Її автори - відомі представники авангардного крила сучасної музики В. Рунчак, К. Цепколенко, Ю. Гомельська, Л. Самодаєва, В. Польова, О. Щетинський, А. Карнак, С. Пілютиков, А. Загайкевич знайшли в баяні новий інструментально-тембровий ресурс втілення сучасних ідей та образів. Музику цих композиторів об'єднують характерні спільні риси притаманні модерній лексиці: насичена дисонансами хроматизована гармонія, вихід у полі- та атональність, складні ритми, знахідки «нового звуку» та сучасні композиторські техніки.

На «низовому» рівні емпіричного сприйняття такий ускладнений виразовий комплекс разюче відрізнявся від мови баянних творів минулого періоду, традиційно афільованої у благозвуччя пісенно- інтонаційної основи. Сформувався специфічний і досі незнаний масив мовно-креативних структур нового музичного вислову в межах згаданого феномену модерн-баян. Як наслідок, такий зсув до сфер музичного авангарду не міг не вплинути на його слухацьке сприйняття (радше несприйняття) широкою публікою, орієнтованою переважно на традиційну музику.

Вирішальний крок баяна до берегів модерну був стимульований також естетичним чинником у вигляді потреб сучасного слухача (передусім обізнаного й з належним слуховим досвідом) в оновленні й збагаченні своїх музичних запитів. Як свідчить історія музики, внаслідок їх мінливого характеру відбувався перманентний процес переоцінки традицій і виникнення нових уподобань, стимульованих появою відповідно нових форм вираження, що виникають із свіжого погляду на традиції. Водночас відбувався й зворотній процес традиціоналізації нового. Внаслідок «багаторазового засвоєння» й тривалого культивування усяке відкриття із часом втрачало свою якість новотвору як «узвичаєння нового», перетворюючись на традицію у ближчій чи дальшій її перспективі. Така доля новаторства віддзеркалює тяглий характер традиційно-новаторського континууму з усіма його естетичними наслідками впливу на слухача, а в кінцевому рахунку й на актуальність самого мистецького явища. Внаслідок поступового перетворення новацій у конвенціональний формат (мова, звісно, про окремі прийоми авангарду) вони стають усе ближчими слухачеві, викликаючи потребу повторного їх сприйняття. Як доводить багатовіковий досвід музичного мистецтва, саме так відбувалось поступове розширення кола шанувальників нової музики як природної й унормованої даності.

Було б, однак, спрощенням лінійно сприймати такий перебіг системно взаємодіючих традицій і новаторства як самодостатній та універсальний у мистецькому сенсі механізм, який сам собою стимулює і забезпечує плідний розвиток мистецтва певної епохи. З огляду на діалектичний зв'язок традицій і новаторства, ця диспозиція їх обопільної синергії формально не викликає заперечень.

Притаманну музичному мистецтву конкурентність поглядів і критеріїв щодо прогресу, виявляє в тому числі й українська баянна творчість. У ній дотепер співіснують незалежні від часу появи й ужитковості твори традиційні за мовою (В. Власов, А. Білошицький, В. Подгорний, А.Гайденко), а також модерні композиції (В. Рунчак, К. Цепколенко, Л. Самодаєва, О. Щетинський тощо).

Кожен із цих полярних репертуарних сегментів має своїх шанувальників у вигляді, з одного боку, елітної частини прихильників модерн-баяна, з другого - любителів традиційної баянної музики (в тому числі конвенціональних обробок, варіацій, попурі на теми тощо. Останню «інерційний слухач» сприймає як безперечний абсолют природної баяністичності. Що більше, така локальна класика жанру «на рівні своєї аудиторії», що не без успіху опонує баянному авангарду, який загальноприйнято асоціювати з новим словом у мистецтві й прогресом; що йде в ногу із часом. Та для традиційнної авдиторії він не є жодним феноменом прогресу як принципово чужий баянові.

Опираючись на досвід сучасної музики ХХ-ХХІ ст., композитори баянного жанру прагнуть розширити джерельну базу баянної творчості як молодої традиції, вільної від консерватизму композиторського мислення ще недалекого минулого. Відтак, на хвилі інтеграції баяна до модерної музики ХХ - початку ХХІ ст., композиторами було зроблено важливий крок у напрямі акцентуації типових рис її універсального словника звуковияву та технологій. На цій основі відтворення-трансляції парадигм сучасних мовно- нову якість реально новаторського мистецтва. Його показовим наслідком стає кристалізація характерних тенденцій баянної творчості, узгодженої з провідними течіями сучасної музики. Це - неофольклоризм Зубицького, Тараненка; авангард Рунчака, Цепколенко, Гомельскої, Щетинського; постмодерн і естрадно- джазові перегуки творів Власова, Ю. Шамо.

Висновки

Узагальнюючи думки про сучасну баянну творчість, можна сказати, що вона демонструє динамічний розвиток у зіставленні традицій та новаторства. Українські композитори активно вносять інновації, розширюючи горизонти поняття новаторства і сприяючи його утвердженню як важливої складової сучасної музики. У контексті сучасного музичного середовища, що визначене технологічними витоками нашої епохи, баянна творчість стає не лише важливим компонентом культурної спадщини, а й джерелом нових ідей та напрямів у музичному мистецтві. Ця тенденція дозволяє баянній творчості залишатися актуальною та цікавою для аудиторії різного віку та музичних смаків. Важливою є і взаємодія баянної музики з іншими музичними напрямами, що сприяє виникненню нових творчих ідей та напрямків розвитку.

Перспективи подальшого вивчення. Подальше вивчення цього явища музичного мистецтва варто розглядати як детальний аналіз взаємозв'язку між традиціями і новаторством. Велике поле досліджень відкривається перед вченими та митцями, які прагнуть розкрити сутність цього симбіозу. Вивчення впливу традиційних мотивів на сучасну баянну творчість розкриває важливість спадкового зв'язку із минулим, що несе у собі потужний емоційний заряд задля майбутнього.

Список використаних джерел і літератури

1. Багацький В., Кормич Л. Культурологія: історія і теорія світової культури ХХ ст.: навч. пос. Київ: Кондор, 2007. 304 с.

2. Безугла Р. Баянне мистецтво в музичній культурі України (ІІ пол. ХХ ст.). автореф. дис. ... канд. мист.: 17.00.03. Київ, 2014. 19 с.

3. Берегова О. Стильові тенденції в камерній музиці українських композиторів 80-90-х років ХХ ст. Українське музикознавство. Вип. 29, 2000. С. 103-108.

4. Булда М. Естрадно-джазова музика в акордеонно-баянном мистецтві України другої половини ХХ - початку ХХІ ст.: композиторська творчість і виконавство. автореф. дис. ... канд. мист.: 17.00.03. Харків, 2007. 19 с.

5. Василенко А. Сташевський А. Історія виконавства на народних інструментах (українська академічна школа). Київ: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2015. С. 258259.

6. Голяка Г. Творчість Володимира Зубицького в контексті розвитку сучасного баянного репертуару: автореф. дис. ... канд. мист.: 17.00.03. Харків, 2009. 16 с.

7. Давидов М., Самітов В. Анатолій Білошицький «Перерваний каданс». Історія виконавства на народних інструментах (українська академічна школа). Київ: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2005. С. 229-232.

8. Дяченко Ю. Естрадно-джазовий напрям баянно-акордеонного мистецтва ХХ - початку ХХІ століть: композиторські та виконавські виміри: автореф. дис. . канд. мист.: 17.00.03. Київ, 2017. 19 с.

9. Імханицький М., Власов В. Історія виконавства на народних інструментах (українська акад. школа). Київ: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2005. С. 232-235.

10. Сподаренко В. Неоромантичні риси акордеонно-баяної творчості Анатолія Білошицького. Виконавське музикознавство. Вип. 22. 2016. С. 330-343.

11. Лісняк І. Академічне бандурне мистецтво України кінця ХХ - початку ХХІ ст. Київ: Видавництво ІМФЕ, 2019. 266 с.

References

1. Bahackiy, V., Kormych, L. (2017). Kulturologiya: istoriya i teoriya svitovoyi kultury XX st: navch. posibnyk. [Culturology: History and Theory of World Culture in the 20th Century: Textbook] Kyiv: Kondor, 304 [in Ukrainian].

2. Bezuhla, R. (2014). Bayanne mystetstvo v muzychniy kulturi Ukrayiny (II pol. XX st.). [The Bayan Art in the Musical Culture of Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

3. Berehova, O. (2000). Stylovi tendentsii v kamerniy muzytsi ukrayinskykh kompozytoriv 80-90-kh rokiv XX stolittya. Ukrayinske muzykoznavstvo. [Stylistic Trends in Chamber Music of Ukrainian Composers in the 1980s - 1990s. Postmodern Situation. Ukrainian Musicology], 29, 103-108 [in Ukrainian].

4. Bulda, M. (2007). Estradno-dzhazova muzyka v akordeonno-bayannom mystetstvi Ukrayiny druhoyi polovyny XX - pochatku XXI stolittya: kompozytorskaya tvorchist' i vykonavstvo. [Popular and Jazz Music in the Accordion-Bayan Art of Ukraine from the Second Half of the 20th Century to the Beginning of the 21st Centuries: Compositional Creativity and Performance]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

5. Vasylenko, A. Stashevskyy, A. (2015). Istoriya vykonavstva na narodnykh instrumentakh (Ukrayins'ka akademichna shkola). [The History of Performance on Folk Instruments] Kyiv: NMAU im. P.I. Chaykovs'koho, 258 -259 [in Ukrainian].

6. Holiaka, H. (2009). Tvorchist' Volodymyra Zubyt'skoho v konteksti rozvytku suchasnoho bayannoho repertuaru [The Creative Work of Volodymyr Zubitsky in the Context of Contemporary Bayan Repertoire Development]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

7. Davidov M., Samitov, V. (2005). Anatoliy Biloshchits'kyy «Perervanyy kadans». Istoriya vykonavstva na narodnykh instrumentakh (Ukrayins'ka akademichna shkola). [Anatoliy Biloshitsky 'Interrupted Cadence'. History of Performance on Folk Instruments]. Kyiv: NMAU im. P.I. Chaykovs'koho, 229-232 [in Ukrainian].

8. Dyachenko, Yu. (2017). Estradno-dzhazovyy napryam bayanno-akordeonnoho mystetstva KhKh - pochatku KhKhI stolitt': kompozytorskyy ta vykonavskyy vymiry. [The Pop and Jazz Direction of Accordion-Bayan Art from the 20th to the Beginning of the 21st Century: Compositional and Performance Aspects]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

9. Imkhanits'kyy, M., Vlasov, V. (2005). Istoriya vykonavstva na narodnykh instrumentakh (Ukrayins'ka akademichna shkola). Pidruchnyk dlya vyshchykh ta serednikh muzychnykh navchal'nykh zakladiv. [The History of Performance on Folk Instruments] Kyiv: NMAU im. P.I. Chaykovs'koho, 232-235 [in Ukrainian].

10. Spodarenko V. (2016) Neoromantichni rysy akordeonno-bayanoji tvorchosti A.Biloshchits'koho. Naukovyy visnyk Vykonavs'ke muzykoznavstvo. [Neo-Romantic Features in the Accordion-Bayan Art of A. Biloshitsky], 22, 330-343 [in Ukrainian].

11. Lisnyak, I. (2019). Akademichne bandurne mystetstvo Ukrayiny kintsya 20 - pochatku 21 st [The Academic Bandura Art of Ukraine from the End of the 20th to the Beginning of the 21st Century]. Kyiv: Vydavnytstvo IMFYE, 266 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru