Увага учнів молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості уваги у молодшому шкільному віці та способи педагогічного керування увагою

1.1 Визначення уваги, функції, види і властивості уваги

1.2 Властивості уваги та особливості їх розвинутості у молодшому шкільному віці

1.3 Шляхи організації та способи керування увагою молодших школярів

Розділ 2. Емпіричне дослідження процесу організації та керування увагою молодших школярів на уроках малювання

2.1 Психологічне спостереження як метод об'єктивного дослідження

2.2 Спостереження за організацією та керуванням увагою молодших школярів на уроках

2.3 Виховання уваги учнів на уроці

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

увага учень школа

Актуальність теми дослідження. Найважливішою умовою будь-якої діяльності людини є увага. Сама сутність життя потребує того, щоб сигнал про значущість навколишніх предметів та явищ був для людини сигналом "Увага!".

Людина постійно знаходиться під впливом безлічі різноманітних подразників, і її свідомість не може охопити всі ці об'єкти з усією ясністю. З великої кількості предметів і явищ людина виокремлює ті, що мають для неї інтерес та відповідають її життєвим планам та потребам.

Будь-яка діяльність людини вимагає виділення об'єкта та зосередженості на ньому. Така зосередженість та спрямованість свідомості на певних предметах називається увагою.

Увага людини має соціальну природу. Вона виникає в процесі праці і на основі праці. Без зосередження уваги людина припускається безлічі помилок, неточностей та пропусків у своїй роботі та сприйнятті в цілому. Не активізуючи уваги, ми дивимося й не бачимо, слухаємо і не чуємо, їмо та не відчуваємо смаку.

Проблема уваги широко досліджується у психології. У працях зарубіжних учених (В. Джеймса, В. Вундта, Е. Тітченера, Т. Рібо, К. Кофки) було сформульовано фундаментальні поняття психології уваги і запропоновано важливі парадигми його експериментального дослідження. У вітчизняній психології проблему уваги вивчали в межах загальнотеоретичних підходів Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе. Дослідженням властивостей уваги займались учені під керівництвом М. Добриніна, І. Страхова, Ф. Гоноболіна. Глибоко досліджували розвиток уваги молодших школярів в учбовій діяльності Л. Божович, О. Леонтьєв, М. Добринін, І. Страхов та ін. Зокрема, П. Гальперін, С. Кабильницька обґрунтували формування уваги як розвиток самоконтролю у процесі поетапного формування розумових дій. М. Задесенець, Т. Лисянська, М. Горбач, М. Лила виявили співвідношення та динаміку мимовільної і довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку на різних етапах навчання у початковій школі. А. Осипова, Л. Малашинська досліджували проблему діагностики і корекції уваги у молодших школярів.Л. Бадалян, Л. Журкова, Є. Мастюкова вивчали синдром дефіциту уваги та причини його появи у дітей. Та все ж залишилося ще багато невисвітлених аспектів даної проблеми. Сучасна психологія продовжує науковий пошук нез'ясованих питань методологічного, теоретичного та експериментального плану.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження даної курсової робити.

Об'єктом дослідження виступає увага учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - психологічні особливості уваги молодших школярів, а також шляхи організації та способи керування увагою молодших школярів.

Мета дослідження полягає у дослідженні особливостей уваги дітей у молодшому шкільному віці та визначенні найефективніших шляхів організації та способів керування увагою молодших школярів.

Гіпотезу даного курсового дослідження можна сформувати наступним чином:

Характерна риса уваги дітей молодшого дошкільного віку - значна відволікаємість. Проте чим сильніше виражений інтерес до об'єкту, тим стійкіше мимовільна увага дитини. Довільна увага особлива інтенсивно розвивається в іграх, де дотримання правил ігор вимагає від дитини зосередженості і концентрації уваги.

Практичне значеня полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.

Розділ 1. Особливості уваги у молодшому шкільному віці та способи педагогічного керування увагою

1.1 Визначення уваги, функції, види і властивості уваги

Психологія уваги - одна з класичних областей психології. Її вивченням займалися Н.Н. Ланге, П.Я. Гальперін, Н.Ф. Добринін і багато інших. У її арсеналі накопичена велика кількість способів, що дозволяють досліджувати і проводити діагностику різних сторін уваги, безліч загальних рекомендацій і конкретних прийомів для активного розвитку уваги дітей різного віку і дорослих.

Без уваги як уміння активно зосередитися на чомусь одному, головному, відкинувши все випадкове, в даний момент непотрібне, життя неможливе.

Увага - це динамічна сторона свідомості, що характеризує ступінь його спрямованості на об'єкт і зосередження на нім. Увага виявляється у виборчому віддзеркаленні об'єктів відповідно до потреб суб'єкта, цілей і завдань його діяльності. Увага учнів - одна з основних умов ефективності учбово-виховного процесу[17].

Увага, очевидно, один з тих пізнавальних процесів людини, на самостійний розгляд яких серед психологів до цих пір як не було, так і немає згоди, хоча її дослідження ведуться вже багато століть. Одні учені стверджували, що як особливого, незалежного процесу уваги не існує, що воно виступає лише як сторона або момент будь-якого іншого психологічного процесу або діяльності людини[16].

Інші вважали, що увагою є цілком незалежний психічний стан людини, специфічний внутрішній процес, що має свої особливості, що не зводяться до характеристик інших пізнавальних процесів.

Як обґрунтування своєї точки зору прихильники останньої думки указували на те, що в мозку людини можна виявити і виділити особливого роду структури, що мають відношення до уваги, анатомічно і фізіологічно відносно автономні від тих, які забезпечують функціонування решти пізнавальних процесів.

Наприклад, ми не почнемо скидати з рахунків, роль ретикулярної формації в забезпеченні уваги, або орієнтовний рефлекс як його можливий природжений механізм, а також домінанту, досліджену і описану А. Ухтомським [8].

Визначень увазі можна дати стільки ж, напевно, скільки людей зможе це зробити. Кожен психолог дав декількох визначень і описів уваги, але, мабуть, більше всіх відрізнився в цьому У. Джемс, і навіть багато сучасних психологів вважають, що його описи уваги стилістично точні і абсолютно достатні[9].

На думку У. Джемса, функція відбору є основою уваги: "Це коли розум охоплює в ясній і виразній формі щось, в чому бачиться одночасно декілька можливих об'єктів або ходів думки. Зосередження, концентрація свідомості - ось її суть. Це означає відвернення від одних речей заради того, щоб ефективно працювати з іншими".

Функцію уваги можна порівняти з роботою спеціального фільтру, що відбирає необхідну інформацію на основі сенсорних ознак зі всієї доступної для органів чуття різноманітної інформації. Стимули, що приходять, обробляються, піддавшись фізичним і іншим видам аналізу. Можливості обробки інформації не великі і когнітивні процеси, що відповідають за селекцію подразників, відбирають їх по ступеню важливості, гучності або яскравості[16].

Подивимося, що ж відбувається з нами, якими функціями уваги ми володіємо. Увага в житті і діяльності кожного виконує багато різних функцій. Воно активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент психологічні і фізіологічні процеси, сприяє організованому і цілеспрямованому відбору інформації, що поступає в організм, відповідно до необхідних потреб, забезпечує виборчу і тривалу зосередженість психічної активності на одному і тому ж об'єкті або виді діяльності.

З нашою увагою пов'язана як спрямованість, так і вибірковість пізнавальних процесів. Їх настройка безпосередньо залежить від того, що в даний момент часу представляється найбільш важливим для даного організму, для реалізації інтересів особи. Увагою визначається точність і деталізація сприйняття, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність розумової діяльності, тобто, якість і результати функціонування всієї пізнавальної активності [11].

Виділяють три види уваги[6]:

1) мимовільна - пасивна, само собою виникаюча увага, викликана дією сильного, контрастного або нового, несподіваного подразника або значущого подразника, що викликає відгук;

2) довільне - активне, вольове, свідомо регульоване зосередження на об'єкті. Швидко стомлює, вимагає вольових зусиль для підтримки.

3) післядовільна - викликається через входження в діяльність і інтерес, що виникає у зв'язку з цим, в результаті тривалий час зберігається цілеспрямованість, знімається напруга, і людина не втомлюється, хоча післядовільна увага може тривати годинами.

Розрізняючи довільну і мимовільну увагу, не потрібно, проте, відривати одне від іншого і зовні протиставляти їх один одному. Не підлягає сумніву, що довільна увага розвивається з мимовільної. З іншого боку, довільна увага переходить в мимовільну. Мимовільна увага зазвичай обумовлена безпосереднім інтересом [5].

До основних характеристик уваги відносять об'єм, вибірковість, стійкість, концентрацію, розподіл і перемикання.

Під об'ємом уваги розуміється та кількість об'єктів, які можуть бути виразно сприйняті у відносно короткий період часу. Ряд дослідників в розумінні об'єму уваги пропонує виходити з об'єму інформації, на якому може зосередитися свідомість суб'єкта з тим, щоб оперувати цією інформацією[7].

Стійкість уваги - це здатність суб'єкта не відхилятися від спрямованості психічній активності і зберігати зосередженість на об'єкті уваги. Характеристиками стійкості уваги є тимчасові параметри тривалості збереження спрямованості і зосередженості психічної активності без відхилення від початкового якісного рівня. Необхідною умовою стійкості уваги є різноманітність вражень або виконуваних дій, інтерес.

Властивість, протилежна стійкості, - коливання, періодичне ослаблення уваги до конкретного об'єкту діяльності, що пояснюється безперервною зміною збудження і гальмування в корі головного мозку.

Концентрація уваги передбачає так визначення здатності суб'єкта зберігати зосередженість на об'єкті уваги за наявності перешкод. Оцінку концентрації уваги проводять по інтенсивності перешкод. Чим менше круг об'єктів уваги, тим вище концентрація. Зосередження на об'єкті забезпечує поглиблене вивчення пізнаваних об'єктів і явищ, вносить ясність до уявлень людини про той або інший предмет.

Розподіл уваги свідчить про можливість суб'єкта направляти і зосереджувати увагу на декількох незалежних змінних одномоментно. Характеристиками розподілу уваги в експерименті є тимчасові показники, отримані в результаті зіставлення тривалості правильного виконання одного завдання і виконання цього ж завдання спільно з іншими (двома або більш) завданнями.

Перемиканням уваги є переміщення її спрямованості і зосередженості з одного об'єкту на іншій або з одного виду діяльності на іншу. Характеристикою перемикання уваги є ступінь трудності його здійснення, вимірюваний швидкістю переходу суб'єкта від одного виду діяльності до іншого. Встановлено, що швидкість перемикання уваги залежить як від стимульного матеріалу, так і від характеру діяльності суб'єкта з ним. Легкість або трудність перемикання уваги обумовлюється також індивідуальними особливостями суб'єкта, а саме властивостями його нервової системи. У осіб, що характеризуються рухомою нервовою системою (швидким переходом від збудження до гальмування і назад), перемикання уваги здійснюється легшим[4]. Не менш значущі при перемиканні уваги і особові особливості випробовуваних, а саме: їх активність і зацікавленість, рівень мотивації і так далі.

Всі перераховані характеристики уваги представляють функціональну єдність, і їх розділення є чисто експериментальним прийомом. Разом з ним в наші дні все більш розвивається системний підхід до вивчення уваги, який передбачає використання методик інших наук, суміжних з психологією. Прикладом такої міждисциплінарної інтеграції може служити дослідження особливостей уваги у зв'язку із загальною активацією діяльності мозку і континуумом рівнів неспання.

1.2 Властивості уваги та особливості їх розвинутості у молодшому шкільному віці

Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку залежить від розвитку їхньої нервової системи. Процеси збудження і гальмування в корі великих півкуль у молодших школярів змінюються порівняно швидко. Цим пояснюється те, що діти дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник. Тому новий осередок збудження, що виник в корі мозку змушує дитину відволікатись від того, на чому вона була зосереджена. Виходить деяка нестійкість уваги, мимовільне переключення її з одного предмета на інший. Цьому сприяє дуже розвинутий орієнтувальний рефлекс. Завдяки дитячій вразливості увагу молодшого школяра привертають насамперед яскравий, образний, наочний навчальний матеріал, жвавий і емоційний виклад[15].

Одна із загальних особливостей уваги молодшого школяра - це здатність легше зосереджуватися на предметах зовнішнього світу, ніж на власних думках і уявленнях.

В перші місяці навчання в школі дитина однаково уважна до різних видів робіт, її більше цікавить її не зміст навчального матеріалу, а процес навчання.

Але поступово їх увага стає більш зосереджена на заняттях з певних навчальних предметів або про виконанні тих ж самих видів навчальної роботи. Це залежить від розвитку диференційованих інтересів учня.

Таким чином, хоч у дітей велику роль відіграє мимовільна увага, але вже в дошкільному віці в них починає розвиватися довільна увага. Вона є результат виховання, спілкування дітей з дорослими, спільної діяльності з ними.

Нерідко дітям буває важко підтримувати довільну увагу не лише тому, що вони не звикли до вольових зусиль й у них ще не має вміння працювати терпляче, не поспішати. Це особливо відчувається коли діти мають зрозуміти суть задачі. Навчальне завдання як на уроці, так і вдома, не можна виконати, якщо на них не зосередитися. Поступово учень звикає працювати уважно, у нього розвивається післядовільна увага[15].

Зосередженість, концентрація уваги в учня може бути інтенсивною, особливо під час виконання цікавої роботи. І ці моменти він не помічає того, що відбувається навколо. Але стійкість уваги не досить розвинена. Інколи незначний факт або малопомітний для інших предмет відволікає увагу дітей. Буває, що навчальний матеріал породжує у дітей непотрібні асоціації, і це причиною відвернення уваги.

Учителю, яки проводить заняття з першокласниками, особливо важливо стежити за тим, щоб який-небудь предмет або факт негативно не вплинув на спрямування думки учня, не відвертав їх від роботи.

Обсяг уваги значною мірою залежить від набутого досвіду людини. У молодшого школяра досвіду небагато. Тому діти майже не спроможні тримати в полі зору кілька об'єктів. Так, першокласник знає, що переходити вулицю можна лише на зелене світло світлофора і обов'язково треба дивитися, чи не їде машина. Проте дитина не завжди виконує це, тому що обсяг її уваги малий. Навіть пізніше, коли вона переходить до наступного класу, дитина може захопитись грою в м'яча і побігти за ним на середину вулиці, не звертаючи уваги на транспорт, що рухається[14].

Обмеженість уваги, особлива помітна в семирічних дітей, починає швидко зникати в школі, коли орієнтування розширюється.

Вміння розподіляти увагу в школярів І класу розвинене ще не досить. Якщо учень знаходить відповідь відповідь на запитання задачі, то він уже не в змозі стежити за своєю поведінкою, підстрибує, піднімає високо руку, забуваючи, що цього не можна робити.

Іноді невміння уже розподіляти свою увагу педагог помилково оцінює як неуважність і недисциплінованість школяра. Так, коли учень, якого викликали продовжувати читати оповідання, не знаходить місця, на якому зупинився товариш, що перед ним читав, вчитель думає, що дитина займалася чимось стороннім. Насправді школяреві важко читати про себе і стежити за читанням товариша. Для цього треба певною мірою розподіляти увагу.

Проте не можна сказати, що молодші школярі взагалі неспроможні розподіляти увагу. Завдяки навчальні роботі в класі і вдома швидко розвиваються ця якість, і діти звикають працювати, стежити за собою, слухати вчителя і бачити, що пише товариш на дошці.

Про переключення уваги з одного предмета на інший можна сказати те саме. На початку уроку першокласники після дзвінка на урок не відразу можуть зосередитися на заняттях, і вчителю доводиться їх заспокоювати, настроювати на роботу. Зміна занять теж пов'язана з деякою втратою часу. Але потім (вже в І класі) діти звикають швидше переключати свою увагу з відпочинку під час перерви на роботу або з одного виду занять на інший.

Для молодшого школяра характерна неуважність. Вона пов'язана із загальною нестійкістю уваги. Хиби сприйняття дитини нерідко пояснюються неуважністю, яка найчастіше залежить від особливостей дитячого сприйняття; хиби сприйняття - це неточність у розпізнаванні схожих предметів, в наслідок чого діти можуть припускатися помилок під час читання, плутаючи літери або склади. Так, замість слова “перестав” вони читають “пристав”, замість “Маша” читають “мама”, крім того діти часто “вгадують”, що написано замість того, щоб уважно вдивлятися в літери слова. Часто це призводить до помилок[2].

Нерідко неуважність учня зумовлюється втомою. У цьому разі дитині треба відпочити, відволіктися. Однією з причин неуважності молодшого школяра є такий його стан, коли він ніби перебуває “в полоні” якоїсь упередженої думки. Це буває тому, що дитині бракує життєвого досвіду і потрібних знань.

Слабкість довільної уваги і занадто розвинена мимовільна увага в молодших школярів можуть спричинити до лінощів і слабовілля. Довільна увага спостерігається, особливо в учнів ІІ-IV класів, тоді, коли безпосередній інтерес не захоплює дітей. Якщо для дошкільника потрібні сильні емоційні фактори, щоб зосередитися на навчальній діяльності, то для старших достатньо буває інколи тільки усвідомлення вважливості завдання. З цього, звичайно, не можна робити висновки про те, що не слід турбуватися про емоційні фактори під час організації діяльності учнів цього віку. Слід зважати і на загальну нестійкість, легке відволікання їх уваги, яка спостерігається тим більше, чим менше цікавий об'єкт, на якому концентрується увага[1].

У навчальній роботі треба вміти зосереджуватися. Адже в багатьох дітей, які тільки-но вступили до школи, домінанта, що утворилася надто слабка. Вона утворюється дуже нелегко і легко гасне. На зміну одній, що швидко зникає, з'являється інша. Увага дитини ковзає з одного предмета ні інший, ніде не затримуючись довго; її відвертає будь-який, навіть незначний вплив із зовні, бо сила її концентрації поки що дуже мала.

Дослідження психологів показали, що вікові особливості молодшого школяра не завжди потребують великих спрощень навчального матеріалу, тому в школах майже повністю ліквідовано пропедевтику (підготовку) навчання. Тепер систематичні наукові обґрунтовані курси навчальних предметів вивчають починаючи з молодших класів [15].

1.3 Шляхи організації та способи керування увагою молодших школярів

Увага учнів - обов'язкова і необхідна умова для успішної учбової роботи. Основні засоби збудження уваги учнів - динамічне ведення занять із застосуванням різноманітних прийомів організації активності учнів, чіткий і ясний виклад матеріалу. Необхідне перемикання уваги учнів з одного виду діяльності на іншій, усунення відволікаючих подразників, окрім цього, поступове формування здатності протистояти їм, боротися з відволікаючими чинниками (робочий шум в класі, шуми в коридорі або на вулиці, наявність в учбовому класі нових предметів, експонатів, присутність нових людей). Інакше, якщо учень не здібний до перенесення уваги, він перетвориться в зніжена істоту із стійкою звичкою працювати тільки в абсолютній тиші[13].

Інша форма виразу позитивних мотивів учення - наявність учбових матеріалів. Учбові інтереси, як правило, дуже виборчі. Учбовий інтерес залежить від того, наскільки зрозуміло учневі значення висловлюваного викладачем матеріалу, наскільки зрозуміло йому значення цього матеріалу, наскільки матеріал пов'язаний з позаучбовими інтересами. При цьому величезне значення мають також методи викладу цього матеріалу, наскільки вони активні і різноманітні. Інтерес може бути непрямим, опосередкованим, коли він визначається не просто зацікавленістю, а глибоким усвідомленням значення предмету або матеріалу, життєвій важливості тих або інших відомостей.

Тільки привчивши дітей бути уважним, вчитель може розраховувати на успіх своєї роботи.

Індивідуальні особливості уваги - це виділення свідомістю певних предметів і явищ з навколишнього світу з одночасним відверненням від всього останнього, що ми зовсім перестаємо помічати. Іншими словами під увагою розуміється зосередженість нашої свідомості на якомусь предметі або явищі [18].

У ранньому дитинстві у дітей переважає мимовільна увага. Його викликає перш за все сильні зовнішні подразники: гучні звуки, яскраві кольори, блискучі або рухомі предмети і так далі Пізніше у дитини починає розвиватися і довільна увага. Зі вступом дітей до школи наступає період подальшого швидкого розвитку у них і мимовільної і довільної уваги.

Учень повинен добре уявляти собі, для чого треба бути уважним. Наприклад, вчитель говорить, що треба стежити по підручнику, коли читають текст інші учні. Школяр не виконує цієї вимоги, оскільки не усвідомлює, навіщо це потрібно. Тоді я ставлю перед ним завдання чіткіше: стеж, як читає товариш, відмітиш помилку, виправлятимеш. Тепер школяр уважно стежить за читанням - він усвідомив необхідність бути уважним. Така увага називається довільною.

Щоб управляти увагою дітей, треба знати її природу, її фізіологічні основи. Тоді кожному дорослому стане ясно, що дітей треба спочатку навчити бути уважними, а не вимагати їх зосередженість повністю в сформованому вигляді.

Важливе значення в розвитку уваги має виховання у дітей стійкого інтересу до навчання, прагнення до кращого виконання всіх учбових завдань.

Найважливішою умовою успіху учбової і виховної роботи вчителя є увага учнів до того, що відбувається в класі, що виконує сам учень, працюючи під керівництвом вчителя або самостійно. Без уваги неможливе ні сприйняття нового учбового матеріалу, ні його розуміння, ні його засвоєння. Тому проблема виховання уваги учнів викликає особливий інтерес вчителів.

Від зібраності уваги учнів залежить і чітке сприйняття матеріалу, і його розуміння, швидке засвоєння знань і, нарешті, дисципліна під час учбових занять. Організованість уваги школярів на уроці означає направити їх свідомість на зміст учбової роботи, включити в дію, змусити думати. Наприклад, навчаючи учнів розглядати картини, звертаючи їх увагу на потрібний об'єкт або його окремі сторони і якості.

Організуючі вказівки примушують учнів направляти увагу на даний об'єкт, відволікаючись від всіх інших предметів, зображених на даній картині.

Стан учнів на початку уроку сильно впливає на їх увагу протягом всього уроку. Особливо важливі перші хвилини уроку, коли визначається перебудова психічного стану учнів, перехід від часом досить великої схвильованості під час зміни до спокійної зосередженості, необхідної для роботи на уроці [19].

Вчитель прагне максимально використовувати час на уроці, щоб ніщо не відволікало дітей від справи. Важливо почати урок, відразу оволодівши увагою дітей. Варто на хвилину уповільнювати з початком, щось пошукати в сумці, заглянути в журнал, когось запитати - і діловий настрій гасне.

Увага учнів у великій мірі залежить від самого вчителя: його наполегливості, глибокої зацікавленості в своїй справі і уміння самому бути цілеспрямованим, організованим, вчителеві необхідно володіти високо розвиненою здатністю: бути уважним до всього, що відбувається на уроці.

Уважність вчителя є своєрідним педагогічним умінням.

Особливо необхідно стежити вчителеві за тим, наскільки уважні учні до учбової роботи на уроках, чи вірно направлена їх увага, чи достатньо зосереджені для розуміння учбового матеріалу і виконання самостійної роботи[8].

Своєчасна дія вчителя попереджає ослаблення зосередженості, що починається, в роботі учнів. Якщо ж вчитель, побачивши ослаблення уваги учнів, не приймає потрібних заходів, це приводить до подальшого погіршення уваги учнів на уроці.

Величезне значення в роботі вчителя має розподіл уваги. Працюючи з учнями в класі, вчитель знаходиться в невпинно змінній обстановці: кожен учень вимагає до себе особливої уваги.

Головна умова виховання уваги учнів - різноманітність їх роботи на уроці.

Важливо почати урок, оволодівши увагою дітей. А найголовніше - кожному уроці потрібно не тільки навчати: але і виховувати: без хороших навиків працьовитості, наполегливості, дисципліни, акуратності при виконанні роботи не може бути гарної успішності.

Для збудження і підтримки уваги учнів під час опитування вчителеві необхідно правильно поєднувати роботу з класом і з опитуваними учнями.

Потрібно організовувати роботу так, щоб під час опиту все учні були у полі зору вчителя, щоб вони ретельно стежили за відповідями товаришів, вчасно поправляли їх. Коли до виправлення неправильної відповіді притягується весь клас, то цим перевіряються знання і уміння багатьох учнів.

Необхідність давати правильне і доступне пояснення нового матеріалу, підтримувати увагу всіх учнів зобов'язує вчителя бути зосередженим в перебігу всього уроку. Велике значення має роз'яснення теми і мети уроку[11].

При закріпленні матеріалу, також як і при опиті, важливо уміти поєднувати роботу з класом і окремими учнями. Закріплення нового матеріалу - найважливіший етап уроку, що полегшує підготовку до наступних уроків. Важливо, щоб і на цьому етапі уроку увага учнів були організовано.

Завдання додому - окремий етап уроку, який займає різне місце: в кінці уроку, залежно від складності завдання і від зв'язку його з матеріалом, що вивчається. Необхідно і на цьому етапі уроку організувати увагу учнів.

Вольову зосередженість слід підтримувати різноманітними видами учбових занять, позакласною і домашньою роботою. Молодші школярі швидко стомлюються від напруги, тут треба дати дітям хвилину відпочинку. Кращий відпочинок від розумової роботи дають фізкультхвилинки.

Велике значення у вихованні уваги має наочність. Наочність дає ясність сприйняття, викликає і підтримує увагу, полегшує таким, що вчиться розуміння матеріалу, що вивчається, і тому сприяє міцному і глибокому засвоєнню знань. Використовую набори різних наочних і сюжетних картинок в роботі по розвитку мови[10].

Істотна умова успішного навчання - це виховання у дітей звички бути уважним до всього того, що говорить і що робить вчитель в класі, а також до відповідей своїх товаришів. Увага - необхідна умова для залучення дитини до знань і особливо знань по математиці. Багато помилок учня в математичних роботах не тільки в першому, але і в подальших класах, пояснюються недоліком уваги при виконанні роботи[3].

Систематична робота вчителя по вихованню уваги завжди дає позитивний результат - у учнів розвивається звичка будь-яку роботу виконувати уважно.

Розділ 2. Емпіричне дослідження процесу організації та керування увагою молодших школярів на уроках малювання

2.1 Психологічне спостереження як метод об'єктивного дослідження

Як всі природні і суспільні науки, психологія має в своєму розпорядженні два методи здобуття фактів, що підлягають подальшому аналізу, - методами спостереження і експерименту, які, у свою чергу, мають ряд модифікацій, що не змінюють їх єства.

Спостереження стає методом психічного вивчення лише в тому випадку, якщо воно не обмежується описом зовнішніх явищ, а здійснює перехід до пояснення психологічної природи цих явищ. Сутність спостереження не в одній лише реєстрації фактів, а в науковому поясненні причин цих психологічних фактів. Реєстрацією фактів обмежуються так звані життєві спостереження, в яких чоловік на дотик відшукує причини тих або інших вчинків і дій. Життєві спостереження відрізняються від наукового спостереження перш за все своєю випадковістю, неорганізованістю і безплановістю[15].

Наукове психологічне спостереження на відміну від житейського передбачає необхідний перехід від опису спостережуваного факту поведінки, діяльності до пояснення його внутрішнього психологічного єства.

Спостереження - метод психологічного дослідження, який полягає у спостереженні за об'єктом дослідження, реєстрації та поясненні психологічних фактів. Метод спостережень характеризується безпосереднім сприйняттям явищ і процесів у їхній цілісності і динаміці[3].

Спостереження як метод психологічного дослідження відрізняється від звичайного спостереження тим, що попередньо планується і проводиться з дотриманням певних вимог. Зокрема, воно передбачає етап висування і перевірки гіпотези - судження про природу і сутність явища, що вивчається. Спостереження ведеться за планом, фіксується, в тому числі й з використанням технічних засобів. Застосування цього методу потребує спостережливості дослідника - вміння помічати характерні риси людини. Недоліки цього методу - вплив на результати спостереження рівня кваліфікації та індивідуально-психологічних особливостей спостерігача, його ставлення до об'єкта спостереження, непідконтрольність досліджуваного об'єкта, часто довга тривалість цього методу дослідження. Проте лише спостереженню психіка відкриває себе як осередок життя людини, тобто у її цілісності й повноті[15].

Позитивною стороною спостереження є також те, що під час спостереження не порушується природний хід психологічних явищ. Недоліком - те, що дослідник змушений чекати, коли виникне явище, яке його цікавить.

Види спостережень[3]:

Зовнішнє (об'єктивне) - збір даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження зі сторони.

Внутрішнє (суб'єктивне) або самоспостереження - використовується тоді, коли психолог-дослідник вивчає явища в тому вигляді, в якому вони відбиваються безпосередньо в його свідомості. Психолог-дослідник спостерігає за своїми образами, думками, почуттями, переживаннями.

Вільне - не має наперед встановлених рамок, програми, процедури проведення.

Стандартизоване - має наперед встановлені рамки, програму, процедуру проведення.

Включене - дослідник виступає в ролі безпосереднього учасника того процесу, за ходом якого він веде дослідження.

Стороннє - не передбачає особисту участь спостерігача в тому процесі, який він вивчає.

Кожен з названих видів спостереження має свої особливості і використовується там, де він може дати найбільш достовірні результати.

Зовнішнє спостереження менш суб'єктивне, ніж самоспостереження і частіше використовується там, де ознаки, за якими потрібно спостерігати, легко можуть бути виділенні і оцінені зовні.

2.2 Спостереження за організацією та керуванням увагою молодших школярів на уроках

Для свого дослідження я обрала метод стороннього психологічного спостереження. Спостереження використовується у процесі дослідження явищ, що підлягають безпосередньому сприйманню, і як метод наукового пізнання змістовно відрізняється від спостереження як засобу пізнання в буденному житті.

Я досліджувала шляхи і способи організаціі та керування увагою молодших школярів Криворізької ЗОСШІ №5. В досліді брали участь 24 учні 3 класу.

Увага таких дітей достатньо розвинута, але через відсутність необхідної спрямованості вони складають враження розсіяних. Неуважні молодші школярі сильно відволікаються, погано концентрують увагу, для них характерна нестійка увага, що в значній мірі впливає на результати навчання.

Учні часто відволікаються на дрібниці, не можуть зосередитись на навчальному процесі, тому вчитель застосовує деякі прийоми, що активізують увагу учнів.

З метою активізації довільної уваги учнів на уроці вчитель насамперед зазначає, на чому в цей момент потрібно зосередитися школярам. Під час опитування ставить завдання, на що саме у відповіді учня потрібно звернути увагу класу (доказовість думки, правильність мови, її виразність, повнота знань).

Викладаючи матеріал, вчитель прискорює чи сповільнює темп мовлення, змінює інтонацію на важливих уривках матеріалу, виразна мова привертає увагу своєю формою, активізує довільну увагу школярів. Коли клас відволікається, вчитель призупиняє розповідь, робить тривалу паузу, не робить зауваження, адже воно лише приверне увагу інших учнів на того, хто порушив дисципліну, і відірве їх від навчальної роботи. Іноді вчитель починає говорити не очікуючи абсолютної тиші в класі, що привертає увагу учнів, які ще не встигли зосередитися.

Великий успіх у розвитку і активізації учнівської уваги мають ігри, що містять матеріал уроку, або ж тї, що не містять цього матеріалу, але також сприяють розвитку уваги вцілому - ігри у фізкультхфилинки.

Вчитель провів кілька ігор, спрямованих на розвиток та активізацію уваги:

«Букви алфавіту» (кожному присвоюється певна буква алфавіту. Ведучий називає букву, а дитина, якій присвоєна ця буква, плескає 1 раз у долоні).

«Світлофор» (зелений - марширують, жовтий - плескають у долоні, червоний - стоять).

Після ігор діти активно включилися в роботу, з новими силами, підвищеним настроєм. Решта уроку пройшла доволі успішно, учні були сконцентровані на навчальному процесі, майже не відволікалися.

Напротязі дослідження я також мала змогу ознайомитися зі списком рекомендацій вчителям щодо розвитку уваги учнів на уроці. Серед них наступні:

· Принцип побудови уроку, на якому мимовільна увага підтримується інтересом, - це змістовність матеріалу, викладеного в захопливій формі; різноманітність форм і методів роботи; захопленість самого вчителя матеріалом, який викладається; жвавість, емоційність, насиченість уроку.

· Необхідно навчити дітей правил самоорганізації уваги при засвоєнні навчального матеріалу.

· Навчити батьків прийомів розвитку уваги дітей.

· Вводити ігри, що розвивають увагу, у фізкультхвилинки, в програми свят та інші позакласні заходи.

· Забезпечити кожну дитину пам'ятками самоорганізації уваги під час вивчення навчального матеріалу.

З даного практичного дослідження можна зробити загальний висновок:

Фактором, що організовує і активізує увагу учнів молодших класів, є велика сприйнятливість їх до впливу вчителя. Слово вчителя - для них закон, усе, чого вимагає вчитель, вони виконують звичайно з великою старанністю, хоч часто ще й не так, як треба.

Вчитель повинен з перших уроків навчання наполегливо вчити дітей умінню працювати в колективі, спілкуватися один з одним і з учителем, оволодівати навичками користування навчальним приладдям, уважно слухати пояснення на уроках. Усе це дуже важливо для формування позитивного ставлення дитини до навчання.

Головною особливістю розвитку уваги молодшого шкільного віку є посилення їх пізнавальної діяльності під впливом шкільного навчання. Діяльність молодшого школяра перших днів підпорядковане чіткому режиму, загальному ритму життя школи, новим для нього вимогам поведінки. За несприятливих умов до школи звички в поведінці дитини втрачають свою силу, а навіть створюються повільно, і вона залишається на якийсь час безпорадною. Це виявляється у деякій розгубленості молодшого школяра, іноді замкнутості чи підвищеній збудливості.

2.3 Виховання уваги учнів на уроці

Навчання в школі - найсильніший стимул розвитку уваги. Увага - одна з основних умов успішної навчальної діяльності, в той же час у навчальній діяльності вона і розвивається. У школі увага учня підпорядковується розпорядку навчальної роботи, школяреві необхідно бути уважним не тільки до того, що викликає безпосередній інтерес, але й до того, що є менш цікавим, але обов'язковим для нього як учня. Навчальна діяльність вимагає від дитини певних вольових зусиль, а також постановки мети: вивчити, написати, зробити, слухати, і він змушує себе виконувати необхідне. На цій основі відбувається поступовий перехід від переважної на початкових етапах навчання мимовільної і нестійкої уваги до зміцнення і розвитку довільної, зосередженої і стійкої уваги. Уміння керувати своєю увагою наростає з кожним роком[12].

Вчителю необхідно враховувати вікові особливості уваги школярів, особливо молодших. Їм, наприклад, буває важко довго й зосереджено працювати, тому одноманітна діяльність швидко стомлює їх, і вони відволікаються від роботи. Для створення зосередженості уваги необхідно викликати в дитини інтерес до роботи, давати можливість активно брати участь в навчальному процесі, звертати увагу і на емоційні моменти в навчанні. Розподілити увагу, особливо в I - II класах, дитині важко. Якщо учень захопився навчальною роботою, то одночасно контролювати свою поведінку він часто не в змозі, тож розмовляє вголос, підхоплюється з місця, відповідає без виклику вчителя, приймає неправильні і некрасиві пози.

Як же організовувати увагу учнів на уроці і на цій основі поступово розвивати довільну увагу, формувати уважність як рису особистості?

Увага розвивається не в результаті окремих заходів, не шляхом застосування окремих прийомів, а всією системою навчальної та виховної роботи школи. Успішне виховання уваги залежить від наступних основних умов[12]:

1. Виховання довільної уваги зводиться до виховання почуття відповідальності і до тренування вольового зусилля. В учня необхідно поступово і наполегливо виховувати прагнення домагатися мети, неодмінно зробити намічене. Вимагати, щоб учень завжди, в будь-якій діяльності, при виконанні будь-якої роботи, навіть якщо вона звична, легка, добре освоєна, був уважним. Ніколи не працювати неуважно. Тільки в цьому випадку буде вихована звичка бути уважним. Треба цілеспрямовано виховувати у школяра вміння самому змушувати себе бути уважним. Учень повинен повірити в свої сили, повірити, що він може це зробити.

До речі, не слід абсолютизувати в принципі правильну вимогу, щоб робота учня відбувалася в сприятливій обстановці, без перешкод і відволікаючих подразників. У таких умовах може виробитися знижена, розпещена увагу, і учень (а потім і доросла людина) не зможе працювати при різного роду перешкодах (наприклад, інженер не зможе зосередитися в умовах виробничого шуму). Тому іноді корисно загартовувати, тренувати увагу учня, привчати його працювати в будь-яких умовах, не завжди цілком сприятливих, привчати не відволікатися на сторонні подразники, а не просто усувати їх.

2. Вихованню звички бути уважним сприяє чітка організація уроку. Робочий ритм уроку, динамічне ведення занять, яскравість і новизна викладу, образна, виразна мова вчителя, поєднання емоційності та логічності викладу створюють в учнів установку бути уважними. Особливо важливо знайти оптимальний темп ведення уроку, не поспішно-квапливий, але і не нарочито уповільнений, оскільки квапливість у роботі учнів призводить до їх неуважність і помилок, а уповільнений, млявий темп роботи сприяє відверненню уваги. Треба пам'ятати, що одноманітна, монотонна робота швидко стомлює, з чим пов'язано притуплення і відволікання уваги. Діти ж стомлюються від одноманітної роботи швидше, ніж дорослі. Тому необхідно урізноманітнити роботу учнів на уроці. Зрозуміло, занадто часта зміна занять не сприяє формуванню стійкої уваги - учень не встигне втягнутися в одну роботу, як йому доводиться перемикатися на іншу.

3. Необхідно створювати умови для активної, самостійної і творчої роботи учнів. Спостереження показують, що прямі словесно виражені вимоги вчителя до школярів бути уважними, не відволікатися часто не приводять до мети. Якщо ж учитель активізує розумову діяльність учнів, домагається, щоб учні були захоплені роботою, а не перебували в стані інтелектуальної пасивності, бездумно слухаючи вчителя і споглядаючи те, що він їм показує, якщо вони активно осмислюють матеріал, виробляють з ним певні дії - порівнюють, зіставляють, спостерігають, роблять висновки, вирішують конкретні завдання, то в цьому випадку не виникає необхідності спеціально піклуватися про увагу школярів. Особливо важливо, щоб і при опитуванні окремих учнів активно працював увесь клас, адже багатьом просто набридає слухати відповіді товаришів (особливо слабких). «Доповни відповідь»; «Поправ товариша», «Хто скаже коротше і точніше?»; «Приведи приклад» - таким чином вчитель включає в опитування весь клас.

Виконувана дітьми робота повинна бути посильною для них, не надмірно важкою і складною, але і не дуже простою і легкою. Якщо робота надто важка, то учень швидко втомлюється, втрачає інтерес до неї, починає відволікатися. Якщо робота дуже легка, вона також перестає цікавити учня, увага його розсіюється.

4. Як уже згадувалося, мимовільна увага учнів пов'язана з безпосереднім інтересом до матеріалу уроку. Одне із завдань вчителя - зробити урок цікавим для учнів. Але це не означає, що урок завжди повинен бути цікавим. По-перше, тому, що на цій основі у школярів може виробитися знову-таки-розпещена увага - звичка звертати увагу тільки на те, що цікаво. По-друге, не весь навчальний матеріал може представляти безпосередній інтерес для школярів. Щось є цікаве, щось менш цікаво, а дещо і взагалі не може викликати безпосереднього інтересу, хоча надзвичайно важливо і потрібно. Учень повинен звикати бути уважним у будь-якому випадку.

Великий російський педагог К. Д. Ушинський з цього приводу писав: «Звичайно, зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися набриднути дітям, але пам'ятайте, що не все може бути цікавим в навчанні, а неодмінно є й нудні речі, і повинні бути . Привчіть же дитину робити не тільки те, що її займає, але і те, що не займає - робити заради задоволення виконати свій обов'язок »

Справжній інтерес учня до навчального предмету повинен обумовлюватися не зовнішньої цікавістю. Справжній інтерес залежить від змісту навчального матеріалу, коли учні усвідомлюють, що знання, які їм повідомляє учитель, нехай і позбавлені зовнішньої цікавості, але мають велике пізнавальне і практичне значення. Учитель спеціально підкреслює це: «Те, що я вам зараз повідомлю, може бути, і не дуже цікаво, але дуже важливо в житті, це постійно вам буде потрібно».

5. Важлива умова виховання уваги - праця школярів у шкільних майстернях, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах підприємств на фермах колгоспів і радгоспів. Суворий режим праці, визначений його розпорядок, правильна організація робочого місця, необхідність точно виконувати вказівки інструктора мобілізують увагу, привчають зосереджуватися на роботі.

6. Важливо керувати довільною увагою школярів (особливо молодшого віку), виховуючи їх спостережливість. Вчити школярів спостерігати на уроці, вдома, в природі. Учити дитину орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил вуличного руху.

7. Велике значення має громадська думка класу. Колектив повинен бути організований так, щоб весь клас працював уважно, засуджував тих, хто відволікається, працює неуважно і заважає працювати іншим.

8. Нарешті, вчителю слід знати індивідуальні особливості уваги кожного учня. Тільки тоді можна ставити певні завдання по вихованню уваги і усуненню певних недоліків у кожної дитини. Треба знати причини, що породили недоліки уваги і постаратися усунути їх.

Висновок

Отже, увага як форма психічної діяльності молодшого школяра відіграє одну з ключових ролей у його навчальній діяльності, що виявляється в спрямованості і зосередженості його свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення.

У навчальній діяльності молодший школяр використовує всі види уваги, а саме: мимовільну, довільну, післядовільну

Мимовільною називають таку увагу, яка складається в ході взаємовідношень людини з середовищем поза її свідомим наміром. Загальні властивості подразників, які легко викликають мимовільну увагу: раптовість дії, сила впливу, зміна його інтенсивності і положення в просторі, співвідношення з фоном.

У навчальному процесі слід використовувати такі методи та форми роботи, щоб молодший школяр зміг швидко зосереджуватись на певному об'єкті, зацікавлювати його. Разом з тим великої ролі відіграє і зміна видів діяльності, що зумовлює переключення уваги дитини.

Довільною називають увагу, яка свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Таку увагу в початковій школі слід розвивати поступово. Засобами для цього є спостереження за природою, прочитання творів, прослуховування грамзаписів тощо.

Післядовільною називають увагу, яка виникає з довільної уваги при появі у людини інтересу до виконуваної діяльності. Така форма уваги є вищим її проявом і в молодших школярів має розвиватися вправами, що розраховані на тривалий термін виконання. При цьому необхідно зацікавлювати молодшого школяра до виконання таких завдань, надавати йому змоги зрозуміти суть того чи іншого явища.

Увага характеризується рядом особливостей, до яких належать:

Стійкість уваги - властивість, яка визначається часом, протягом якого

людина залишається зосередженою на якомусь об'єкті.

Коливання уваги - це періодичні короткочасні мимовільні зміни ступеня її інтенсивності.

Обсяг уваги - кількість об'єктів, актуально усвідомлюваних людиною в даний момент.

Розподіл уваги - проявляється в здатності людини одночасно виконувати два і більше різних видів діяльності.

Переключення уваги - свідоме переміщення уваги з одного об'єкта на інший.

Усі ці особливості поступово розвиваються протягом всього шкільного навчання. Великої ролі надається при цьому початковій ланки освіти, адже саме в цей час найбільшої зосередженості потребує і роль педагога в розвитку уваги молодшого школяра.

Гіпотеза дослідження підтверджена.

Список використаних джерел

1. Бондаренко А.К. Словесні ігри у дитячому саду / Анатолій Кирилович Бондаренко. - М. : Просвітництво, 1974. - 260 с.

2. Бурменська Г.В. Хрестоматія з дитячої психології / Галина Вікторівна Бурменська. - М. : Просвітництво, 1996. - 372 с.

3. Петровський А.В. Вікова і педагогічна психологія / Петровський А. В. - М. : Просвітництво, 1979. - 450 с.

4. Волкова Н.В. Увага дітей під час занять / Наталія Володимирівна Волкова. - М. : Просвітництво, 1971. - 235 с.

5. Розвиток вищих форм уваги у дитячому віці / [ Виготський Л.С., Леонтьєв А.Н., Пузирєй А.А., Романов В.Я.]. - М. : Просвітництво, 1976. - 430 c.

6. Виготський Л.С. Історія розвитку вищих психологічних функцій / Виготський Л.С. - М. : Просвітництво, 1983. - 240 с. (Збірка творів; т. 3).

7. Гальпєрін П.Я. До проблеми уваги / Гальпєрін П.Я. - М. : МГУ ім. М.В. Ломоносова, 1958. - 240 с.

8. Гоноболін Ф.Н. Увага та його вихователь / Федор Назарович Гонобілін. - М. : Просвітництво, 1972. - 280 с.

9. Добринін Н.Ф. Вікова психологія : Курс лекцій / Добринін Н. Ф. - М.: Просвітництво, - 1965. - 240 с.

10. Добринін Н.Ф. Про теорію і виховання уваги / Добринін Н.Ф. - К. : Радянська школа, 1938. - 205 с. - (Радянська педагогіка).

11. Звєрєва Г.І. Про виховання уваги / Звєрєва Г.І. - К.: Радянська школа, 1960. 246 с.

12. Крутецький В.А. Психологія: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Крутецький В.А. - М. : Просвещение, 1980. - 352 с.

13. Люблінська А.А. Дитяча психологія / Люблінська А.А. - М. : Просвітництво, 1971. - 412 с.

14. Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Мухіна В.С. - М. : Академія, 1999. - 456 с.

15. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: навч. посіб. / М'ясоїд П.А. - К. : Вища школа, 2001. - 487 с.

16. Набатнікова Л.В. Вплив соціально значущих подразників на характер уваги / Набатнікова Л.В. - М. : Академія, 1970. - 362 с. - (Дошкільне виховання).

17. Рутман Э.М. Дослідження розвитку уваги в онтогенезі / Рутман Э.М. - М. : Просвещение, 1990. - 245 с. - (Питання психології).

18. Смірнов А.А. Психологія дитини и підлітка / Смірнов А.А. М. : Просвітництво, 1999. - 462 с.

19. Тихомирова Л.Ф. Розвиток пізнавальних можливостей у дітей: Популярний посібник для батьків і педагогів. Ярославль: Академія розвиток, Академія холдінг, 1996. 275 с.

Размещено на Allbest.ru

...