Національне виховання шкільної молоді

Аналізуючи ефективність політінформації, доцільно з'ясувати актуальність теми, рівень підготовленості учнів-політінформаторів, зацікавленість та активність слухачів. Учитель має звернути увагу на доступність інформації, використовувані учнями джерела, уміння узагальнювати, робити висновки. Поза його увагою не може бути й політична спрямованість інформації. Дуже важлива під час політінформації позиція й активність учителя.

Година класного керівника - дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів, їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми, обговорення книг та ін. Годину класного керівника наприкінці кожного місяця доцільно присвятити підведенню підсумків навчально-виховної роботи классу [ 18, c.41 ].

Різноманітні форми та методи роботи з періодичною пресою передбачають, зокрема, колективне читання й обговорення чергового номера газети, огляд газет з певної теми, використання їх матеріалів на політінформаціях тощо. Передусім необхідно дізнатись, які газети передплачують учні, як вони їх читають, з ким і як обговорюють прочитане, що цікавить їх найбільше.

Можна запланувати обговорення з учнями окремих матеріалів з газет, виготовлення альбомів з газетних вирізок, ознайомлення школярів з роботою місцевої друкарні й редакції та ін. Вчителеві самому слід регулярно читати газети, добираючи матеріал для читання й обговорення на політичні, моральні, спортивні та інші теми. Підібрані статті доцільно поділити на такі, що призначені для читання вголос, для самостійного читання і для переказу. Можна дати учням завдання: навчитися правильно, грамотно читати конкретну статтю і переказувати її зміст. Розподіляючи матеріал для читання, враховують уподобання учнів [ 18, c.42 ].

Випуск стінної газети - загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше учнів через створення редакційних колегій, кореспондентської мережі. Така діяльність сприяє розвитку спостережливості, вміння аналізувати, визначати власну позицію щодо фактів і явищ життя.

Кожен черговий випуск газети повинен мати нове оформлення (крім заголовка). Вивішувати газету доцільно в спеціально відведеному місці в школі, щоб вона інформувала про стан справ у класі учнів школи.

Необхідно дбати також про культуру мови, стиль викладу [18, c.45 ].

Радіо - і телепередачі, художні фільми мають важливе значення у виховній роботі. Крім передач Українського радіо, важливо слухати місцеве радіомовлення, а також радіоцентри шкіл. У школах практикують спеціальні радіопередачі про всі аспекти її життя і тих, хто так чи інакше відзначився останнім часом. Шкільне радіо транслює репортажі з засідань учнівського комітету, комісії дисципліни і порядку, іншу інформацію. Радіопередачі виховної тематики слухають безпосередньо під час їх транслювання або в магнітофонному запису. Учням пропонують визначити, чим керувався у своїй поведінці герой радіопостановки, чи правильно поводився з погляду моралі та права, в разі потреби коментують окремі місця передачі. Нерідко класні керівники рекомендують учням прослухати певну радіопередачу, а згодом у бесіді на класній годині використовують цей матеріал. При цьому важливо вчасно прокоментувати інформацію.

Без перебільшень, першою школою сучасного школяра стали телеекран і кіно. Дані соціологічних досліджень свідчать, що дві третини вільного часу він віддає кінематографу, проводячи протягом року перед екраном телевізора і в кінотеатрі стільки ж часу, скільки й у стінах школи. Враховуючи вікові особливості дітей, у молодших школярів за допомогою перегляду фільмів-казок і мультиплікаційних фільмів формують уявлення про "добро" і "зло", відповідне ставлення до них [ 18, c.47 ].

Учитель покликаний допомогти учням глибоко і критично сприймати побачене на екрані, правильно оцінювати події, явища, героїв, що сприяє виробленню правильних уявлень про норми і правила поведінки. Проте нерідко учні дивляться і кінопродукцію, адресовану дорослим, і не завжди можуть правильно зорієнтуватися в її змісті, часто захоплюються саме тим, що критикує автор, скептично ставляться до морально-правових норм поведінки, які пропагує фільм. Якщо до того ж врахувати, що неповнолітні надто захоплюються пригодницькими детективними фільмами, то стає зрозумілим їх намагання наслідувати в своїх діях і вчинках героїв цих фільмів. Тому педагоги повинні цікавитися, до яких кінофільмів вони виявляють інтерес, і відповідно коригувати цю роботу.

Під час обговорення кінофільму створюються сприятливі умови для відвертої розмови, з'ясування позиції кожного учня. Педагог має можливість привернути їх увагу до проблем соціально-правового характеру, формувати почуття поваги до закону, непримиренність до правопорушень тощо [ 19 ].

Індивідуальні форми виховної роботи

Потреба індивідуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через "внутрішні умови". Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів. Велике значення при цьому має авторитет вихователя, знання ним вихованців, уміння швидко зорієнтуватися у ситуації, передбачити наслідки своїх дій.

Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями.[17]

В індивідуальній виховній роботі осмислюють і визначають термін педагогічного впливу: розрахований він на отримання очікуваних результатів негайно чи внаслідок тривалого впливу на особистість. В одних випадках реагують на вчинок одразу, в інших - детально аналізують його і лише тоді вирішують, яких заходів виховного впливу вжити.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. В кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. Індивідуальний виховний вплив здійснюють через безпосередній вплив педагога на особистість учня або через колектив. Ці способи взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного. Безпосередній виховний вплив на вихованця педагог здійснює наодинці з ним або в присутності учнів, батьків, педагогів (що посилює виховний вплив, проте зловживати цим не слід, оскільки страждає почуття гідності дитини). В опосередкованому впливі на вихованця між ним і педагогом з'являється нова ланка - колектив. Вплив колективу може бути відкритий (вихователь явно ставить перед ним завдання впливу на конкретного учня), або прихований (завдання ставиться з таким розрахунком, що його виконання колективом само по собі позитивно вплине на учня). У першому випадку вихованець знає, що виховний вплив спрямований на нього, у другому - і він, і колектив можуть лише здогадуватися про це [ 23 ].

В індивідуальній виховній роботі необхідно передбачити координування впливів на учня педагогів, батьків і колективу. Така координація здійснюється за умови щоденного аналізу результатів виховного впливу, обміну думками з питань життя і діяльності вихованців.

Для успішного ведення цієї роботи потрібне її планування, що враховує характеристики особистості й передбачувані результати виховного впливу (проект особистості). Це дає змогу управляти процесом виховання, координувати всі виховні впливи, поглиблювати й розширювати цілі та завдання виховання. Наявність проекту на кожного (чи хоча б на педагогічне занедбаного) вихованця робить індивідуальну роботу педагогічне доцільною, цілеспрямованою [ 11].

В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов'язують з груповими і фронтальними.

Позакласне читання має на меті формування в учнів здорових читацьких інтересів, вироблення культури читання. Педагог повинен пояснити дітям та їх батькам, що і як слід читати, скільки відводити часу на позакласне читання залежно від вікових та індивідуальних особливостей. Важливо, щоб читання літератури було системним. Складаючи індивідуальний план читача, слід враховувати вимоги до читання в конкретному класі. На матеріалі прочитаних книг доцільно проводити бесіди, під час яких учні матимуть можливість обмінятися думками про улюблені твори [3].

національне виховання позакласна

Висновки до розділу ІІ

Національно- виховна діяльність проводиться за такими напрямками:

- Національно- патріотичне;

- Інтелектуально- духовне;

- Громадянсько- правове;

- Моральне, екологічне , трудове та естетичне виховання.

Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною.

Позакласна робота - різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Позашкільна робота - освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Завдання позакласної та позашкільної роботи - закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Година класного керівника - дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів, їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми, обговорення книг та ін. Годину класного керівника наприкінці кожного місяця доцільно присвятити підведенню підсумків навчально-виховної роботи класу.

Випуск стінної газети - загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше учнів через створення редакційних колегій, кореспондентської мережі. Така діяльність сприяє розвитку спостережливості, вміння аналізувати, визначати власну позицію щодо фактів і явищ життя.

Кожен черговий випуск газети повинен мати нове оформлення (крім заголовка). Вивішувати газету доцільно в спеціально відведеному місці в школі, щоб вона інформувала про стан справ у класі учнів школи.

Необхідно дбати також про культуру мови, стиль викладу

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. В кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. Індивідуальний виховний вплив здійснюють через безпосередній вплив педагога на особистість учня або через колектив. Ці способи взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного. Безпосередній виховний вплив на вихованця педагог здійснює наодинці з ним або в присутності учнів, батьків, педагогів (що посилює виховний вплив, проте зловживати цим не слід, оскільки страждає почуття гідності дитини). В опосередкованому впливі на вихованця між ним і педагогом з'являється нова ланка - колектив. Вплив колективу може бути відкритий (вихователь явно ставить перед ним завдання впливу на конкретного учня), або прихований (завдання ставиться з таким розрахунком, що його виконання колективом само по собі позитивно вплине на учня).

Загальні висновки

Національне виховання -- це виховання, яке здійснює все суспільство в цілому: сім'я, навчальні заклади, формальні і неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об'єднання та ін.

Найвагомішою складовою національного виховання є виховання, яке здійснюється державними установами, інститутами тощо. Але останнє є вужчим, поодиноким стосовно національного, що діє поза межами державного і має значно ширший діапазон впливу на процес соціалізації особистості. Загальноосвітні навчальні заклади покликані реалізувати вповні мету й основні завдання національного виховання. Водночас вони мають ряд специфічних виховних завдань: формування в учнів основ наукового світогляду, розвиток пізнавальної активності, культури розумової праці, вироблення уміння самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці тощо. Тому головними напрямами виховання дітей та молоді в практичній діяльності школи є : розумове, патріотичне, моральне, правове, трудове, екологічне, художньо-естетичне, фізичне, статеве виховання.

В умовах перехідного періоду центр ваги у формуванні всебічно розвиненої особистості переміщується на виховання громадянськості, яка акумулює системно-утворювальну характеристику громадянина незалежної України. «Реально метою виховання в умовах екологічної, економічної і духовної кризи нашого суспільства має стати виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який би у своїй життєдіяльності керувався культурно-національними і вселюдськими принципами». Установка на виховання активного в діях та вчинках громадянина сприятиме розвитку фізичного, психічного, соціального й духовного потенціалів індивідуальності вихованця.

Національна система виховання ґрунтується на засадах національного світогляду, наукової філософії і ідеології, родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що ввібрала в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну й систематичну виховну діяльність сім'ї, державних і громадських навчально-виховних закладів (практичний аспект).

У пошуках нової системи виховання на перший план висуваються гуманістичні ідеї та орієнтири, що ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її розвиток. Такий підхід передбачає визнання кожного вихованця як унікальної особистості, його прав, ставлення до нього як до суб'єкта власного розвитку.

Кожен громадянин суверенної України повинен мати свою національну свідомість і самосвідомість. Без духовного багатства, сконденсованого в цих поняттях, неможливий повноцінний внутрішній світ людини-громадянина. Національна свідомість формується всіма засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народними традиціями і звичаями тощо. Надійним фундаментом, на якому успішно формується національна свідомість українців, є історична пам'ять, що зберігає кожну сторінку життя, боротьби! рідного народу за соціальні, політичні і національні права на всіх етапах його розвитку.

Завдання позакласної та позашкільної роботи - закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1998. - с.204 .

2. Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Поч. Школа. № 12, 2001 р., с.32- 35.

3. Васякович Г. П., Черніков П. І. Етнопедагогіка і морально-естетичне виховання учнів: Методичний посібник. - Чернігів: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1994. - с.24.

4. Живодьор В. та ін. Видатні українські педагоги ХХ століття: Про національні основи виховання та традиційні народні моральні заповіді // Шкільна б-ка.-- 2003.-- №7.-- с. 62-63.

5..Виховання особистості. Навчально-методичний посібник. ; Київ. «Либідь». 2003.- с.31.

6. Стаття «Виховна робота в школі». Видавнича група «Основа». № 3 (40). Березень 2008

7. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - с.376.

8. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.). - К.: МО України, 1994.- с.15.

9. Закон України про загальну середню освіту// Освіта України. - 1999. - 23 червня.- с.32.

10. Карпенчук Світлана Григорівна Теорія і методика виховання.- К.: Вища школа, 2005.-с. 344.

11. Концептуальні засади та реформування освіти в Україні. - К.: Школяр, 1997. - с. 12.

12. Кучинський М. Педагог і вчений (Софія Русова) // Історичний календар.-- 2001 .-- К., 2001.-- с. 115--118.

13. Курлянд З.Н. Сутність процесу виховання. У кн.: Лекції з педагогіки: Навчальний посібник. - Одеса: Південноукраїнський держ. пед. ін-т ім. К.Д.Ушинського, 1999. - с.192 .

14. Максименко С.Д. , Соловієнко В.О. Загальна психологія : Навч. Посібник.- К: МАУП, 2000.- с.256 .

15. Матвієнко Олена Валеріївна Виховання школярів: педагогічні задачі та завдання.- К.: ПЦ "Фоліант", 2005- с.200.

16. Москалець В. Психологічне обґрунтування української школи. - Л.: Світ, 1994 - с. 119.

17. Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ століття.- с.13.

18. «Основи національного виховання» ( ч. 1 ) ; Київ/1993- с.75.

19. «Основи шкільного виховання.» Навчальний посібник. ; І.О.Трукін , О.Г.Шпак ; Київ/2004-.с.47.

20. Теоретичні засади виховання національної самосвідомості.- К.: ІЗМН, 1998.- с.151.

21. «Педагогіка» підручник. ; І.В.Зайченко. Київ. «Освіта України». 2006- с.13.

22. Положення про загальноосвітній навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. // Позакласний час. - № 17. - 2000.

23. Пометун О., Ремех Т., Ламах Е. Кроки до демократії: уроки громадянської освіти. - К.: АПН, 2001. - с.128.

24. Проект цільвої державної програми "Вчитель" // Освіта України 3- 10 квітня 2002.

25. Проскура О.В. Софія Русова-- вчений, педагог, громадський діяч // Педагогіка і психологія.-- 1996.-- №1.-- с. 171--180.

26. Рехтета Л. О. Громадянське виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності: Автореф. дис… канд. пед. наук. - К., 2003. - с.20 .

27. Сележан Й. Ю. Основи національного виховання (історичний, філософсько-релігієзнавчий аспекти): Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2004. - с.320

28. Тимошенко О. М. Національна ідея як головний фактор національного відродження України: Автореф. дис… канд. філос. наук. - К., 2000. - с. 24 .

29. Чередниченко Д. Софія Русова і сучасна школа // Українська мова і література в школі.-- 1992.-- №1.-- с. 38--42.

30. Ярошенко А. О. Формування духовних цінностей в сучасній вищій школі засобами гуманітарних наук: Автореф. дис… канд. філос. наук. - К., 2003. - с.17.

Додаток

Ми - громадяни України.

Мета: формувати національну свідомість, належність до рідної землі, народу, мови, історії; виховувати почуття патріотизму та гордості за свою Батьківщину.

Хід заняття.

Учень. На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани...

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

1 квіти усюди ростуть...

Та тільки одну батьківщину

Ми маєм...її Україною звуть.

Вчитель. Діти, пропоную вам відгадати кілька загадок, які допоможуть сформулювати тему нашої розмови.

( Діти працюють у двох групах).

- У світі одна, всім потрібна вона. (Батьківщина)

- Щедра, багата!, хлібна, барвиста, рідна.(Земля)

Дидактична гра «СМС - повідомлення»

Користуючись наведеним цифробуквенним кодом, прочитати назви понять і вписати їх поряд з відповідним визначенням. Кожен із вас вміє користуватися мобільним телефоном. Отже, користуючись кнопками вашого уявного телефону, вам треба встановити, які слова зашифровано.

1 АБВГ	2 ГДЕ	3 ЄЖЗ
4 ИІЇЙ	5 КЛМ	6 НОП
7 РСТ	8 УФХ	9 ЦЧЩ
	0 ЩЬЮЯ

1	7	6	5	1	2	0	6	4	6

1. Особа, що належить до постійного населення якоїсь держави, користується правами та виконує обов'язки, встановлені цією державою.

6	1	7	7	4	6	7	4	3	5

2. Почуття, яке виникає у людини, яка палко любить свою Батьківщину.

Ви правильно відгадали. Давайте ж прочитаємо з дошки тему заняття.

Спробуйте спрогнозувати, що нового ви відкриєте для себе під час нашої розмови. (Інтерактивний прийом «Очікуваний результат» ).

Вчитель Ми живемо в державі, яка виникла зовсім недавно, але відома в усьому світі із давніх-давен своєю історією, традиціями, культурою. Розбудова молодої демократичної держави не є легкою та швидкою справою, але вкрай потрібною для нашого майбутнього.

Учень. Я - твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна, Україна - мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Я хочу знать, яким було життя,

За що боролись та вмирали люди.

Бо без минулого немає майбуття,

А майбуття... яким воно в нас буде?

Вчитель Кожна людина -- патріот своєї держави, її свідомий громадянин.

Як ви розумієте значення слова «патріот»? (Патріот -- це людина, яка любить свою вітчизну, віддана своєму народові.)

А що означає слово «громадянин»? (Громадянин -- той, хто належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави. Кожний справжній громадянин -- це патріот, який працює на благо своєї країни, бореться за іі незалежність, щастя і процвітання.)

Чи може школяр відчувати себе справжнім громадянином своєї вітчизни, її патріотом? Що для цього треба робили? (Головне завдання школярів -- оволодівати знаннями, щоб у майбутньому давати користь своїй країні)

Яким має бути громадянин. Розповідь учителя.

Ми з вами живемо в Україні та є її громадянами. Те, якою є наша держава, залежить від нас самих. Стикаючись із тим, що нам не подобається, не слід розраховувати на покращення ситуації без нашої участі. Лише ми самі, громадяни України, можемо своєю активною діяльністю сприяти розвитку нашої держави.

Важливо зрозуміти, що називатися громадянином означає мати не лише, права, а й обов'язки. Вони є тим, що людина робить для своєї держави, відбивають її любов до неї, турботу та захист її інтересів. Саме в цьому полягає різниця між тим, щоб називатися громадянином і дійсно бути ним.

Які почуття та якості притаманні громадянину демократичного суспільства.

Побутує думка, що проявити себе справжнім громадянином можна лише за надзвичайних обставин. Так, однією з найтрагічніших сторінок сучасної історії України була катастрофа на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Тієї ночі вибухнув один з блоків реактора. На станції виникла пожежа. Почалося швидке радіоактивне забруднення довкілля. Учасники ліквідації аварії згадували: «Навіть вимірювальні прилади зашкалювали. Білизну ми мали змінювати тричі на день. Вода, яку споживали для пиття і якою милися, була привозною. її доставляли для ліквідаторів у бочках... Двічі на день мусили митися, щоб хоч якось змити той радіоактивний бруд, якого там понабиралися... Пересувалися по тридцяти кілометровій зоні транспортом, аби якнайменше перебувати на відкритому повітрі. Але іноді транспортних засобів не вистачало, тоді долали відстані пішки».

З пожежників, які брали участь у її ліквідації, 9 осіб дістали опіки різного ступеня, а кілька померли у лікарні. За героїзм і мужність, виявлені під час гасіння пожежі, Віталій Правик, Віктор Кібенок (обидва - посмертно) і Леонід Телятников удостоєні звання Героїв Радянського Союзу. Ця сторінка нашої історії назавжди пов'язана з людьми, в серці яких жила любов до інших, до свого дому, краю, батьківщини, з Громадянами.

На долю кожної держави випадають важкі часи. Навіть сьогодні в Україні є чимало людей, зокрема молодих, які пов'язують свої плани на краще майбутнє з іншими країнами, сподіваючись на те, що там вони зможуть реалізувати себе краще. Проте ми знаємо й інше: протягом багатьох тисячоліть української історії дуже багато людей, які жили і в добрі і в скрутні часи, пишалися своєю на-лежністю до України. Не залежно від того, чи були вони знаними в світі, а чи пересічними людьми, але за певних обставин усі вони виявляли особливі якості, що свідчили про те, що вони є Громадянами.

Завдання. Загляньте у «Скарбничку мудрості» (додаток А ). Проаналізуйте і оберіть те висловлювання, яке, на вашу думку найбільш точно відображає тему нашого заняття «Ми -- громадяни України». Поясніть свою точку зору, свій вибір.

( Прослухати думки присутніх із висловлювань знаменитих людей, їх докази на користь вибору.)

Вчитель Наш Основний закон - Конституція України - визначає обов'язки громадян України. Це такі обов'язки:

1. кожен громадянин повинен захищати Батьківщину та її незалежність.

2. ШАНУВАТИ ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ

3. не чинити шкоди природі, культурній спадщині українського народу.

4. сплачувати податки

5. додержуватися Конституції України та законів України

6. не порушувати права й свободи, честь і гідність інших людей.

Вчитель: В ХУІ столітті англійський філософ Джон Локк сказав, що від правильного виховання дітей залежить благоустрій всього народу. І з цим можна погодитись. Адже, ви - діти України, її майбутнє. А як не буде вас - розумних, освічених, добрих, то не буде нового повноцінного покоління і не буде майбутнього у нашої держави України.

Завдання: Проаналізуйте наведені ситуації і дайте оцінку громадянській позиції їх учасників.

а) У суботу у дворі свого будинку Андрій і Дмитро обговорювали, що будуть робити завтра їхні батьки. На неділю були призначені вибори депутатів Верховної Ради України. Андрій розповів, що його батьки збираються завтра вранці обов'язково піти на свою виборчу дільницю й проголосувати, а потім вони всі разом підуть до кінотеатру. Дмитро сказав, що його батько йти голосувати завтра взагалі не збирається, оскільки вважає, що все одно нічого не зміниться і поїде в село до родичів.

б) Поряд із будинком, де жили Оленка й Катруся, розпочалося будівництво супермаркету. Унаслідок цього могли зникнути дитячий майданчик і частина парку. Усі були дуже незадоволені. Батько Оленки пішов на будівельний майданчик посварився з робітниками, але так нічого й не домігся. Батько Катрусі організував збір підписів під листом до голови міськради й підготував скаргу жителів будинку до суду. Будівництво припинили.

Завдання: Працюючи в групах, розподіліть подані нижче твердження між колонками таблиці.

Патріотичні вчинки	Непатріотичні вчинки

* Патріотом не може бути людина, яка не поважає Гімн і Герб держави.

* Щоб бути патріотом, треба знати українську мову, знати і поважати Гімн і Герб нашої країни, багато працювати і не купувати іноземні продукти.

* Патріоти не носять імпортного одягу і не слухають іноземної музики.

* Якщо ви розмовляєте з іноземцями тільки українською мовою - це патріотично.

* Патріот може зневажати державну мову, відмовляється її вивчати.

* Частина громадян вважає, що про відсутність патріотизму свідчить той факт, що люди не беруть участі у виборах. Інші стверджують, що людина, яка не бере участі у виборах, може бути патріотом.

* Патріотом не може бути людина, яка не хоче працювати, не сплачує податки, приховує свої прибутки від держави.

* Патріот підтримує уряд і не критикує його, навіть якщо не згоден з його політикою.

* Більшість людей вважає, що уряд не лише не повинен підтримувати продаж іноземних товарів, але й повинен з ним боротися. Значна кількість людей висловлюється проти вільної торгівлі імпортними товарами, але купує здебільшого іноземні товари.

* Багато хто вважає, що немає значення, де жити і якою мовою розмовляти, головне - любити людей, бачити світ і розвивати свої здібності.

* Багато хто вважає, що не треба купувати імпортні продукти, оскільки це шкодить вітчизняному виробнику сільськогосподарської продукції.

* Патріот обов'язково віддаватиме перевагу роботі у вітчизняній приватній фірмі, ніж в іноземній.

* Патріот думає передусім про себе, шукаючи вигіднішої роботи та кращих умов життя.

Справжній патріотизм приносить користь державі, але коли відмовляються від знання мови і культури інших народів, від купівлі іноземних товарів або від толерантного спілкування з представниками інших країн - це неправильне розуміння патріотизму, яке може породжувати серйозні конфлікти в суспільстві. Якщо людина проголошує лозунги про перевагу одного народу чи національності над іншими, про нетерпимість та вороже ставлення до інших народів, це вже не є патріотизмом - це шовінізм. З іншого боку, є люди, які вважають себе такими, що належать всьому світові і людству, а приналежність до однієї країни називають обмеженістю. Вони мають право на такий світогляд, але їх важко назвати патріотами.

Вчитель: Отже, давайте зробимо підсумки. Ми з вами - громадяни сучасної України. Від нас залежить, якою стане наша рідна держава - сильною і розвиненою, з високим рівнем життя її громадян чи слабкою, залежною від волі інших держав, з незахищеним і малозабезпеченим населенням. Ми - громадяни, дотримуючись законів, використовуючи свої права та обов'язки, зміцнюємо державу, підтримуємо її. Допомагаємо їй рухатись вперед. Ось що таке - бути громадянином України.

Тож нехай не забракне нам сили на сходження до нових вершин. Віддаймо свої сили, свою творчість, вогонь наших сердець нашій Україні, живімо й творімо для неї, для її сьогоднішнього і майбутнього. Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її, будьте гідними своїх предків, поважайте свій народ. Шануймо себе і свою гідність і шановані будемо іншими.

Размещено на www.allbest.

...