Дійсно, якщо поглянути на будь-який вид виробничої діяльності людини, то він представлений у вигляді саме досвіду такої діяльності, який був накопичений у продовж минулих десятиліть, а то й століть. Вказаний досвід не лише використовується в процесі створення чогось нового, а й виступає підґрунтям для подальшої еволюції суспільства, і, зокрема розвитку технологій та виробництва. З розвитком цих технологій відбувається значне збільшення відповідних об'ємів наукової та іншої спеціалізованої інформації. В тому числі й тієї, яка стосується об'єктів технологічної діяльності людини. Тому важливою рисою сучасного дизайнера або фахівця будь-якої галузі виробництва, є не стільки утримання в пам'яті всіх можливих варіантів конструкції та інших специфічних відомостей про виріб, як вміння здійснювати аналіз інформації, що стосується проекту і, зокрема тієї інформації яка стосується безпосередньо об'єкту проектування [1, с. 17].

Процес проектування та виготовлення будь-якого виробу чи технологічного об'єкту підлягає закону, який можна назвати законом історичної детермінації або еволюції об'єктів технологічної діяльності людини.

Суть цього закону полягає в тому, що: створення нового пристрою чи будь-якого технічного чи технологічного об'єкту (процесу) відбувається з опорою на вже відомі знання, практичний досвід використання аналогічних об'єктів чи процесів.

Створення виробу починають із всебічного вивчення всіх питань, які в першу чергу стосуються історії створення подібних виробів, різних його комбінацій, дослідження ідей чи закономірностей, що закладені у принцип дії історичних попередників об'єкту проектування.

Якщо ми проектуємо автомобіль, то закон еволюції технічних об'єктів можна виразити через такі запитання: «Яким автомобіль є сьогодні, яким був раніше, і, яким буде завтра»? Відповідаючи на поставлені запитання дизайнер враховує кращий досвід в історії створення та розвитку даного технічного об'єкту, окремо переглядає його недоліки (технічні, конструкторські, ергономічні тощо) та переваги, і на основі цього пропонує нові ідеї стосовно майбутнього авто. Отже, це своєрідний моніторинг, що проводиться стосовно існуючих аналогів об'єкту проектування, суть якого зводиться до того, що складають ряди, в яких відображають розвиток форми, конструкції, стилю, композиції і т.д., майбутнього виробу. Кожна наступна модель автомобіля в цілому за формою та конструкцією може бути схожою на попередню, проте має незначні відмінності, які покращують її ергономічні чи технологічні показники. Отже, дизайнер під час створення автомобіля не вигадує абсолютно щось нове, а спирається на вже відомі зразки, аналізує їх та вносить в їхню конструкцію нові елементи, змінює форму тощо.

Аналіз, розподіл, класифікація - методи розумової діяльності винахідника. Як ми вже згадували вище, не кожна людина здатна утримувати всю інформацію про об'єкт проектування. Тому вчені досить часто вдаються до класифікації технічних об'єктів, намагаються систематизувати їх в певній послідовності з метою докладного аналізу. Тут аналіз слід розуміти як метод, що дозволяє одержати необхідну інформацію про структуру об'єкта дослідження (виріб який проектують) [1, с. 17].

Аналіз -- операція уявного чи реального поділу цілого (об'єкту, властивості, процесу або співвідношення між предметами) на складові частини, яка виконується у процесі пізнання або предметно-практичної чи дослідницької діяльності людини.

Аналіз у роботі дизайнера, конструктора - це метод наукового дослідження виробів, найголовніша складова художнього конструювання.

Аналіз як метод наукового дослідження, дає змогу здійснювати класифікацію. Тому, як правило кажуть, що аналізувати - це значить досліджувати, розкладати на складові частини об'єкт дослідження.

Розподілом називають процес мислення, при якому розглядається певний клас об'єктів, який уявно поділяють на два або більше підкласів.

Наприклад, серед технічних об'єктів візьмемо клас двигунів, і уявимо що ми розподілили його на два підкласи: двигуни, які працюють на основі ЕРС (електрорушійної сили) і двигуни, що працюють за рахунок тиску води, яка створює відповідну реактивну силу.

В наведеному прикладі клас розглядуваних об'єктів слід вважати родом (двигуни) по відношенню до більш вузького класу об'єктів, які мають певну особливість (двигуни, що працюють на основі ЕРС). По відношенню до всього класу більш вузький клас двигунів буде називатись видом, а особливість (ЕРС), за якою ми його відібрали - його видовою відмінністю.

Якщо клас об'єктів розподілити на два підкласи, що мають протилежні видові відмінності - двигуни, які працюють за рахунок тиску газу, і двигуни які не працюють на основі газу, - то, такий процес розподілу об'єктів називають дихотомією [1, с. 17].

Класифікацію розуміють як процес мислення, у ході якого уявно об'єднують у групи предмети, які мають визначені ознаки спільні для кожної групи.

Результатом проведеної класифікації може бути зведена таблиця, в якій досліджувані предмети чи об'єкти укладені в різні групи.

Прикладом класифікації, як процесу мислення, може бути таблиця В.О. Горського, за допомогою якої представлена еволюція двигунів.

Зрозуміло, що вона не претендує на вичерпну енциклопедію двигуна, проте дає змогу зробити аналіз того узагальненого історичного досвіду, який склався у винахідництві та будуванні двигунів.

Класифікація промислової продукції є провідною умовою всебічного визначення її якості. У зв'язку з цим розрізняють різні види аналізу: художньо-конструкторський, функціональний та ін. Для визначення різних підходів у проведені аналізу промислових виробів, їх розподіляють на групи (підкласи).

Так, промислові вироби як окремий клас поділяють на чотири підкласи:

а) вироби, що безпосередньо обслуговують людину (меблі, одяг, взуття тощо);

б) вироби, що обслуговують людину і водночас виконують технічну функцію (електроарматура, побутові прибори, пристрої тощо);

в)вироби, що виконують певну роботу і частково обслуговують людину (засоби транспорту, прибори, станки тощо);

г) вироби, які виконують лише певну роботу (автоматизовані системи, вузли механізмів машин тощо).

Отже, підсумовуючи можна відзначити, що аналіз, класифікація виробу проектування чи його аналогів - це трудомісткий процес розумової діяльності, який спрямований не лише на позитивні чи негативні сторони конструкції виробу, а й враховує всі аспекти роботи над виробом від його форми та кольору до реклами як продукту певної торгівельної марки. Тому під час аналізу дизайнер дає відповідь на запитання, що стосуються не лише того, що було чи що є, а й більш докладно визначає, які власне є потреби у вдосконаленні об'єкту проектування за такими напрямками, як:

1. предметний (художня цінність виробу, нові конструктивні елементи чи функції, форма, колір, конструкційний матеріал з якого виготовляється виріб);

2. виробничий (технологічність об'єкту, автоматизація під час виготовлення, низька енергоємність виготовлення, уніфікація тощо);

3. експлуатаційний (надійність, зручність в обслуговуванні і т.д.)

4. торгівельний (транспортування, тара чи упаковка до виробу, товарний вигляд, реклама на упаковці і т.д.).

Дизайнер зобов'язаний аналізувати всі об'єкти власної творчої роботи - від загальних попередніх міркувань, до того, як почнеться процес проектування, на всіх етапах проектування та виготовлення виробу, і навіть після того як виріб випущено у серійне виробництво [1, с. 17].

Недостатній аналіз на окремих стадіях роботи знижує цінність виробу, ще на стадії його проектування. Відсутність обґрунтованого художньо-конструкторського аналізу під час проектування може призвести до морального знецінення виробу, ще до того, як почнуть його серійний випуск.

Аналіз об'єкту проектування передбачає поєднання різноманітних факторів, вимог, умов, шляхів реалізації проекту. Наприклад, якщо розглядати лише функціональну сторону об'єкта проектування, і не враховувати конструкційний матеріал, форму виробу в цілому, конструктивні особливості, технологію його виготовлення, то аналіз виробу буде неповним, і таким, що не виявлятиме всіх проблем, які можуть виникати під час його проектування та виготовлення [16, с. 45].

Після того як визначено напрямок чи напрямки, за якими будуть вдосконалювати (змінювати) або «розвивати» конструкцію майбутнього виробу, чітко окреслюють об'єм необхідних для цього робіт, і відповідно на основі цього формують завдання. Визначаючи завдання дизайнер в першу чергу з'ясовує два основних питання: по-перше, який кінцевий результат необхідно одержати, і, по-друге, чи буде одержано розв'язок проблеми, над якою працюють? Зрозуміло, що, коли розв'язуються проблеми високого рівня складності, однозначної відповіді на поставлені питання одержати не можливо. Проте, якщо завдання формулювати в контексті цих питань, і у ході роботи час від часу до них повертатись, то ефективність розв'язання проблеми значно зростає. Розглядаючи кожен можливий варіант розв'язку (мається на увазі форма виробу, колір чи обраний конструкційний матеріал, з якого його виготовлятимуть) дизайнер враховує позитивні та негативні наслідки від прийнятого рішення, як це буде впливати на остаточний варіант, тобто розв'язок поставлених завдань.

Висновки

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність студентів - індивідуальну, парну або групову. Передбачає розв'язання певної проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого - інтегрування знань і умінь з різних галузей науки, техніки, творчості. Технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

На основі теоретичного аналізу визначень педагогічної творчості у психолого-педагогічній літературі я дійшов висновку, що педагогічна творчість є цілісний процес професійної реалізації та самореалізації. Ланкою педагогічної творчості є особистісно-орієнтована розвивальна взаємодія суб`єктів навчально-виховного процесу, зумовлена специфікою психолого-педагогічних відносин між ними і спрямована на розвиток творчого потенціалу.

Список використаних джерел

1. Альтов Г.И. И тут появился изобретатель / Г.И.Альтов. - М.: Дет. л-ра., 1989. - 129 с.

2. Альтшулер Г.С. Найти идею / Г.С. Альтшулер. - Новосибирск: Наука, 1986. - 352 с.

3. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень / М.Т. Білуха -- К.: Науковий світ, 2002. - 308 с.

4. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підр. / А.В. Войчак - К.: КНЕУ, 2000. -397с.

5. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. - 4-те вид. доп. / С.С. Гаркавенко - К.: Лібра, 2006. - 720 с.

6. Голубенко М.К. Проектна діяльність у школі / М.К. Голубенко - К.: Шк.світ., 2007. - 128 с.

7. Дибкова Л.М. Інформатика та комп'ютерна техніка: Посібник / Л.М. Дибкова - К.: Видавничий центр «Академія»., 2002. - 692 с.

8. Економіка виробничого підприємства: Навч.пос./ Й.М.Петрович, І.О.Будіщева, І.Г.Устінова, Г.С.Домарадзька та ін.; За ред.Й.М.Петровича. - Л.: Оскарт, 1996.

9. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф.Покропивного. - К.: Хвиля-Прес, 2001.

10. Інформатика. Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: [антологія / упоряд.: Л. Таран, О. Лагутенко]. -- К.: Грані-Т, 2007. -- 190 с.

11. Коберника О. М. Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання: теорія і методика / О. М. Коберника - К.: Науковий світ, 2003. - 172 с.

12. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу; Навч. Посібник / А. М. Колот - К.: КНЕУ, 1998. 155 с.

13. Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів: Підручник. / Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова - К.: Знання, 2006. - 334 с.

14. Ластовицкий В.О., Миронюк О.В. Ефективність господарювання: оцінка, аналіз, фактори, резерви: Пос. / В.О. Ластовицкий, О.В. Миронюк. - Чернівці,: Оскарт, 1995. - 307 с.

15. Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия / Е. В. Маслов - М. 2000. 225 с.

16. Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / [ Вітвіцький В. В., Кисляченко М. Ф., Лобастов І. В., Нечипорук А. А.]. -- К.: НДІ "Украгропромпродуктивність", 2006. -- 106 с. -- (Бібліотека спеціаліста АПК. Економічні нормативи). Иванцевич Дж. М., Лобанов А.А. Человеческие ресурсы управления. -- М.: Дело;1993.

17. Петрина Ю.Д. Основи наукових досліджень для інженерів: Навч.посібник. / Ю. Д. Петрина - Дрогобич: Видавничий центр Дрогобицького механічного технікуму, 2004. - 153 с.

18. Петюх В. М. Управління персоналом: Навч.- метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / В. М. Петюх - К: КНЕУ, 2000. 197 с.

19. Сіверський О. Б. Економіка інтелектуальної власності / О. Б. Сіверський - К.: Ін-т інтел. власн. і права., 2004. - 296 с.

20. Трач С. К. Велика ілюстрована енциклопедія ерудита / С. К. Трач - К.: Махон-Україна., 2005. - 140 с.

21. Управление персоналом в современных организация: [ Пер.с англ. Н.Г.Владимирова. ] - М.: ООО "Вершина", 2004. 543 с.

22. Фатхундинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент / Р.А. Фатхундинов - М.: Маркетинг, 2002. - 892 с.

23. Хансейкер Ф.А. Алессандров Э.В. Искусство управления людьми / Ф.А.Хансейкер, Э.В.Алессандров - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. 215 с.

24. Хведченя С. Методичні вказівки до вивчення курсу "Архітектура композиція. Композиція-сприйняття". Частина 1 [Електронний ресурс] / Сергій Хведченя.

Размещено на allbest.ru