Психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою психічного розвитку. Психогенно-зумовлена форма ЗПР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему

«Психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою психічного розвитку. Психогенно-зумовлена форма ЗПР»

Київ-2012

План

Вступ

1. Затримка психічного розвитку, причини, загальна характеристика, види

2. Характеристика дітей з психогенно-зумовленою формою ЗПР

3. Корекційно-виховна робота з дітьми з психогенно-зумовленою формою ЗПР

Висновок

Вступ

Діти із затримкою психічного розвитку становлять найчисленнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціально-трудової адаптації. Вони значною мірою визначають контингент учнів, особливо початкової школи, які стійко не встигають. Тому своєчасна корекція цієї специфіки в розвитку дітей є водночас і розв'язанням проблеми шкільного невистигання та правопорушень учнів. Справді, деякі дослідники наводять статистичні дані про те, що більше половини неповнолітніх правопорушників мають знижений рівень інтелектуального розвитку. Причини такого взаємозв'язку досить очевидні: дитина, яка не знайшла свого місця в школі через труднощі в навчанні, стає здобиччю вулиці, шукає самоствердження в асоціальній поведінці.

Отже, налагодження системи допомоги дітям із затримкою психічного розвитку набуває важливого суспільного значення.

1. Затримка психічного розвитку, причини, загальна характеристика, види

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - варіант психічного дизонтогенеза, до якого відносяться як випадки сповільненого психічного розвитку ("затримка темпу психічного розвитку"), так і відносно стійкі стани незрілості емоційно-вольової сфери і інтелектуальної недостатності, що не досягає ступеня недоумства. Процес розвитку пізнавальних здібностей при ЗПР часто ускладнюється різними негрубими, але нерідко стійкими нервово-психічними розладами (астенічними, церебрастеничними, невротичними і ін.), що порушують інтелектуальну працездатність дитини.

Це відхилення у дитини може бути спричинене як біологічними, так і соціальними факторами, а також різними варіантами їх поєднання.

Причини виникнення ЗПР:

· органічна недостатність нервової системи, частіше залишкового характеру, у зв'язку з патологією вагітності і пологів;

· хронічні соматичні захворювання;

· конституціональні (спадкові) чинники;

· несприятливі умови виховання (рання депривация, поганий догляд, бездоглядність і ін.).

У дошкільників із затримкою психічного розвитку неповноцінні всі передумови, необхідні для формування і розвитку процесу спілкування: пізнавальна і мовна активність, речемислітельной діяльності, не сформовані всі види мовленнєвої діяльності та її компоненти.

Спілкування з однолітками у дітей зі слабко виражені відхиленнями у психофізичному розвитку носить епізодичний характер. Діти, які не мають відхилень у розвитку, зазвичай спілкуються з такими дітьми рідко, майже не приймають їх в свої ігри. Перебуваючи в групі однолітків, які нормально розвиваються, дитина із затримкою психічного розвитку практично з нею не взаємодіє. Більшість дітей віддають грати поодинці. У тих випадках, коли діти грають удвох, їх дії часто носять неузгоджений характер. Сюжетно-рольову гру дошкільників із затримкою психічного розвитку можна визначити швидше як гру «поруч», ніж як спільну діяльність. Спілкування з приводу гри спостерігається рідко. На заняттях діти воліють працювати на самоті. При виконанні практичних завдань, які передбачають спільну діяльність, співробітництво спостерігається вкрай рідко, діти майже не спілкуються один з одним. Можна говорити про значне відставання в формуванні навичок спілкування в процесі бесіди у дошкільнят зі слабко виражені відхиленнями у психічному розвитку. Це відставання зумовлено як недорозвиненням всіх психічних процесів, так і динамічними порушеннями всіх видів мовленнєвої діяльності, що виражаються в невмінні повно і чітко відповідати на питання, питати, висловлюватися у присутності оточуючих, слухати інших, продовжувати розпочату розмову. Діти із затримкою психічного розвитку мають тягу до контакту з дітьми більш молодшого віку, які краще їх приймають. А у деяких дітей виникає страх перед дитячим колективом, і вони уникають його.

У дошкільників із затримкою психічного розвитку спостерігається відставання у розвитку емоцій, найбільш вираженими проявами якого є емоційна нестійкість, лабільність, слабкість вольових зусиль, несамостійність і сугестивність, наголошується стан занепокоєння, тривожність, особиста незрілість в цілому, легкість зміни настроїв і контрастних проявів емоцій. Вони легко і, з точки зору спостерігача, часто невмотивовано переходять від сміху до плачу і навпаки. привід може викликати емоційне збудження і навіть різку афективну реакцію, неадекватну ситуацію. Така дитина то проявляє доброзичливість по відношенню до інших, то раптом стає злим і агресивним. При цьому агресія направляється не на дію особистості, а на саму особистість.

Значною своєрідністю відрізняється розвиток особистості дітей даної категорії.Для них характерна низька самооцінка, невпевненість у собі (особливо у школярів, які якийсь час до спеціальної школи навчалися в школі загального призначення). Грати вони воліють поодинці. У них не відзначається виражених прихильностей до кого-небудь, емоційних переваг когось із однолітків, тобто не виділяються друзі, міжособистісні стосунки нестійкі.

У дітей із затримкою психічного розвитку спостерігається відставання у розвитку емоційної сфери, що у свою чергу впливає на розвиток основних компонентів пізнання: на відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення. В результаті неблагополуччя в сфері міжособистісних відносин у дітей створюється негативне уявлення про самого себе: вони мало вірять у власні здібності і низько оцінюють свої можливості.

За класифікацією К.С. Лебединської виділяють 4 основні типи ЗПР:

1. Конституційно зумовлена форма ЗПР

2. Соматично-зумовлена форма ЗПР

3. Психогенно-зумовлена форма ЗПР

4. Церебрально-органічна форма ЗПР

2. Характеристика дітей з психогенно-зумовленою формою ЗПР

затримка психічний корекційний виховний

Психогенно-зумовлена форма затримки психічного розвитку виникає внаслідок дефіциту спілкування в ранньому дитинстві, відсутності материнської турботи, любові. Дуже часто цей тип ЗПР виникає у дітей, які виховуються психічно хворими батьками. Така форма пов'язана з несприятливими умовами виховання, які обмежують або спотворюють стимуляцію психічного розвитку дитини на ранніх етапах розвитку. Відхилення у психофізичному розвитку дітей визначаються психотравмувальним впливом середовища.

Цей тип порушення пов'язаний з несприятливими умовами виховання, які рано виникли і довгостроково діють. ЗПР такого типу виникає в трьох основних випадках:

1. Недостатня опіка, бездоглядність. Це варіант, який зустрічається найбільш часто. У таких випадках у дитини спостерігається аномальний розвиток особистості за типом психічної нестійкості. У дитини не виховуються форми поведінки, пов'язані з активним гальмуванням афекту. Не стимулюється розвиток пізнавальної діяльності, інтелектуальних інтересів. Спостерігаються риси незрілості емоційно-вольової сфери, а саме: афективна лабільність, імпульсивність, підвищена сугестивність. Так само спостерігається недолік базових знань і уявлень, необхідних для засвоєння шкільної програми. Лебединська зазначає окремо, що цей тип ЗПР слід відрізняти від явищ педагогічної занедбаності, які є не патологічним явищем, а обмеженим дефіцитом знань і умінь внаслідок нестачі інтелектуальної інформації.

2. Гіперопіка, чи виховання за типом «кумира сім'ї». Найчастіше буває у тривожних батьків. Вони «прив'язують» дитини до себе, одночасно і потураючи капризам дитини, і примушуючи її діяти найбільш зручним і безпечним для батьків способом. З оточення дитини усуваються будь-які перешкоди або небезпеки, як реальні так і уявні. Таким чином, дитина позбавляється можливості самостійно долати труднощі, співвідносити свої бажання і потреби із зусиллями які треба докласти щоб їх реалізувати, в результаті, виникає все та ж нездатність до гальмування власного афекту, емоційна лабільність, і т. д. Дитина не самостійна, не ініціативна, егоцентрична, не здатна до тривалого вольового зусилля, надмірно залежна від дорослих. Розвиток особистості йде за принципом психогенного інфантилізму.

3. Розвиток особистості по невротичному типу. Спостерігається в сім'ях з дуже авторитарними батьками або там де допускається постійне фізичне насильство, грубість, деспотичність, агресія до дитини іншими членами сім'ї. У дитини можуть виникнути нав'язливості, неврози або неврозоподібні стани. Формується емоційно-незріла особистість, для якої характерні страхи, підвищений рівень тривожності, нерішучість, безініціатівність, можливий і синдром вивченої безпорадності. Інтелектуальна сфера страждає, так як вся діяльності дитини підпорядкована мотиву уникнення невдачі, а не досягнення успіху, отже такі діти, в принципі, не будуть робити нічого, що могло б зайвий раз підтвердити їх неспроможність.

3. Корекційно-виховна робота з дітьми з психогенно-зумовленою формою ЗПР

Прогноз психічного розвитку і успішність навчання дітей в значній мірі визначаються ранньою діагностикою ЗПР, своєчасним лікуванням нервово-психічних розладів, організацією відповідних коректувально-розвиваючих заходів в дошкільному і шкільному віці, сприятливим психологічним кліматом в сім'ї.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і системної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням був підпорядкований не тільки урок, а й робота по виконанню домашнього завдання, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини. Однак основним коригуючим чинником у розвитку школяра її затримкою психічного розвитку є навчальний процес з відповідним до їх розвитку темпом засвоєння матеріалу, методів його викладу та тривалості навчання, високою індивідуалізацією педагогічної роботи з кожним учнем.

Діти даної нозології потребують високого рівня індивідуалізації, виходячи з рівня знань і навичок дитини та з її темпу засвоєння навчального матеріалу. Для індивідуальних корекційних занять навчальним планом передбачений спеціальний час.

Переважна кількість дітей із затримкою психічного розвитку в початковий період навчання потребує допомоги логопеда, а саме: обстеження та занять із ним.

Завдяки систематичній корекційній роботі протягом початкового навчання дитина із затримкою психічного розвитку досягає такого, рівня навчальної діяльності, що може надалі навчатися в загальноосвітній школі, з важкими симптомами затримки психічного розвитку продовжують навчатися або в спеціальній школі інтенсивної педагогічної корекції, або в спеціальному класі при загальноосвітній школі, або за індивідуальною формою навчання.

Важливою умовою успішної корекції розвитку дитини є підтримання її активності та інтересу до виконуваної справи. Збуджує інтерес тільки те завдання яке дитина може свідомо й успішно виконати. Водночас воно не повинно бути надто легким, таким, що не потребує жодних зусиль. Поступове нарощування складності завдань тренує інтелектуальні та вольові здібності дитини.

Для подолання пасивності дітей із затримкою психічного розвитку, яка становить таку серйозну перешкоду в конкретній роботі з ними, виняткове значення має позитивна оцінка їх діяльності. Слід мати на увазі, що пасивність цих дітей часто зумовлюються не тільки об'єктивною складністю для них важкого завдання, а й невпевненістю у власних силах.

Корекційна робота з дітьми із затримкою психічного розвитку вимагає постійної організації їх діяльності, бо на відміну від дітей, що нормально розвиваються, учень, який має подібні труднощі, потребує ретельного психолого-педагогічного вивчення для визначення оптимальних та ефективних методів навчання. Робота з батьками таких дітей має виключно важливе значення, оскільки їхнє розуміння природи труднощів і відповідна допомога в колі родини сприятимуть подоланню труднощів у навчанні. Ефективність корекційних заходів при психогенному типі ЗПР насамперед також пов'язана з можливістю перебудови несприятливого сімейного клімату і подолання типу сімейного виховання, яке розпещує або нехтує дитину.

Висновок

Діти із затримкою психічного розвитку становлять найчисленнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціально-трудової адаптації. Звичайно, цей стан пов'язують з дошкільним та молодшим шкільним віком дитини.

За класифікацією К.С. Лебединської виділяють 4 основні типи ЗПР:

1. Конституційно зумовлена форма ЗПР

2. Соматично-зумовлена форма ЗПР

3. Психогенно-зумовлена форма ЗПР

4. Церебрально-органічна форма ЗПР

Психогенно-зумовлена форма затримки психічного розвитку виникає внаслідок дефіциту спілкування в ранньому дитинстві, відсутності материнської турботи, любові.

Цей тип порушення пов'язаний з несприятливими умовами виховання, які рано виникли і довгостроково діють. ЗПР такого типу виникає в трьох основних випадках:

1. Недостатня опіка, бездоглядність. Це варіант, який зустрічається найбільш часто.

2. Гіперопіка, чи виховання за типом «кумира сім'ї». Найчастіше буває у тривожних батьків.

3. Розвиток особистості по невротичному типу. Спостерігається в сім'ях з дуже авторитарними батьками або там де допускається постійне фізичне насильство, грубість, деспотичність, агресія до дитини іншими членами сім'ї.

Прогноз психічного розвитку і успішність навчання дітей в значній мірі визначаються ранньою діагностикою ЗПР, своєчасним лікуванням нервово-психічних розладів, організацією відповідних коректувально-розвиваючих заходів в дошкільному і шкільному віці, сприятливим психологічним кліматом в сім'ї.

Список використаних джерел

1. Ілляшенко Т. Затримка психічного розвитку у дітей: причини виникнення та корекція

2. К. С. Лебединская глава «Основные вопросы клиники и систематики задержки психического развития»

3. Мартинчук О.В. - Основи корекційної педагогіки

4.Спеціалізований сайт Inkluzia -

https://sites.google.com/site/inkluzia/korekcijna-pedagogika/hvoroba-dauna/zpr/zatrimkapsihicnogorozvitku

5. http://ru.wikipedia.org/wiki/Задержка_психического_развития

Размещено на Allbest.ru