Формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Основною проблемою сучасної системи вищої освіти є пошук оптимальних шляхів підготовки висококваліфікованих спеціалістів з високим рівнем конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки. У цьому зв'язку адаптація молодих фахівців до нових умов праці вимагає від них глибоких професійних знань, умінь до співпраці, стійкої працездатності, фізичного здоров'я, які у своїй єдності сприяють високій продуктивності праці. У зв'язку з цим у Цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання - здоров'я нації» перед вищими навчальними закладами поставлено завдання сприяти вихованню в студентів морально-вольових якостей, покращенню їх фізичного і психічного здоров'я. У вирішенні цього завдання велике значення належить фізичному вихованню. Тому формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення розглядається як один з перспективних напрямів їх діяльності.

Аналіз програми з фізичного виховання для вищих технічних навчальних закладів свідчить про те, що вона в цілому зорієнтована на вирішення завдань фізичного вдосконалення студентів з урахуванням специфіки їхньої майбутньої діяльності. Така спрямованість знайшла вирішення у професійно-прикладній фізичній підготовці, яка є складовою частиною змісту навчальної програми, навчально-методичних посібників та підручників. У той же час низький рівень рухової підготовленості, розвитку в студентів психофізичних і вольових якостей гальмує їх особистісне зростання.

Подолання зазначеної однобокості й раціональне використання засобів фізичної культури і спорту в процесі навчання у вищому технічному навчальному закладі можливе, на нашу думку, за умови формування в студентів стійкої потреби фізичного вдосконалення. При такому підході відкриваються широкі можливості у підвищенні рухової активності студентів, фізичної підготовленості та розвитку в них базових фізичних якостей. Крім того, пізнання закономірностей та механізмів формування в студентів потреби фізичного вдосконалення сприятиме вихованню у них звички до самостійних занять фізичними вправами.

Зазначимо, що загальнотеоретичні питання формування потреб особистості розглянуті в роботах В.Г. Афанасьєва, Р.О. Довбуша, Б.С. Кобзаря, О.В.Ліселкіна, М.І. Михайлова, В.М. Оржеховської, Л.П. Станкевича та ін.; психологічні основи формування потреб особистості розкриваються у працях Б.Г. Ананьєва, І.Д. Беха, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, О.Г. Ковальова, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, К.К. Платонова, С.Л. Рубінштейна та ін.; професійно-педагогічна спрямованість особистості розглядається у роботах О.Д. Бутовського, Ф.Н. Гоноболіна, В.А. Крутецького, Н.В. Кузьміної, В.Ф. Новосельського, В.М. Платонова, В.А. Сластеніна, Б.М. Шияна, О.І. Щербакова та ін.; основи формування в учнів потреб фізичного вдосконалення розроблені у дослідженнях В.Г. Ареф'єва, Г.І. Власюк, Л.Д. Гурмана, М.І. Жаваронкової, Ю.С. Жилки, М.Д. Зубалія, М.П. Козленка, В.В. Лесика, О.І. Остапенка, І.І. Петренка, М.С. Солопчука, В.В. Столітенка, А.Л. Турчака, Є.М. Франківа, Н.М. Хоменко та ін.; питання формування мотивів, потреб і ставлення студентів до занять фізичними вправами розглянуті в роботах В.О. Бауера, С.Н. Бубки, М.Я.Віленського, Л.В. Волкова, Г.Е.Іванова, В.І.Ільїнича, І.М. Каплана, М.Ю. Кутепова, О.С. Куца, Ю.Т. Похолінчука, А.Г. Рибковського, В.А. Щербини та ін.; питання формування потреб фізичного вдосконалення у студентів вищих педагогічних навчальних закладів розглянуті в дисертаційних роботах О.П. Внукова і П.І. Щербака.

При цьому аналіз літературних джерел та дисертаційних досліджень свідчить про те, що проблема формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби в заняттях фізичними вправами не була предметом спеціального вивчення. ЇЇ актуальність, недостатня розробка, вимоги практики і обумовили вибір теми дослідження: «Формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до теми «Управління процесом фізичного виховання і спортивного тренування» зведеного плану Міністерства освіти і науки України, тематичного плану науково-дослідних робіт Інституту проблем виховання АПН України і є складовою частиною теми «Педагогічні основи фізичного і військово-патріотичного виховання дітей та молоді в сучасних умовах», державний реєстраційний номер 0198U008173. Тема дослідження затверджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень Академії педагогічних наук України в галузі педагогіки та психології, протокол №5 від 20 червня 2000 р.

Об'єкт дослідження: процес формування у студентів потреби фізичного вдосконалення.

Предмет дослідження: зміст, засоби і методи формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність змісту, засобів і методів формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів у процесі проведення обов'язкових занять з фізичного виховання, спортивного вдосконалення та самостійних занять фізичними вправами.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що ефективність роботи вищих технічних навчальних закладів по формуванню в студентів потреби фізичного вдосконалення значно підвищиться за умов: оволодіння системою знань про особливості впливу занять фізичною культурою і спортом на розвиток професійно-значущих якостей особистості; вдосконалення змісту фізичного виховання, орієнтованого на формування у студентів потреби фізичного вдосконалення; практичного залучення студентів до самостійних занять фізичними вправами; впровадження в навчально-виховний процес особистісно зорієнтованої методики формування потреби фізичного вдосконалення; систематичного залучення студентів до занять фізичними вправами.

Для реалізації поставленої мети й перевірки гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Вивчити стан проблеми формування в студентів потреби фізичного вдосконалення у педагогічній теорії і практиці.

2. Обґрунтувати і експериментально перевірити зміст, засоби і методи формування у студентів потреби фізичного вдосконалення.

3. Визначити критерії оцінювання і показники сформованості у студентів потреби фізичного вдосконалення.

4. Розробити методичні рекомендації щодо формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові положення загальної теорії діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв), дослідження проблем мотивації (С.Л. Рубінштейн, В.Г. Асєєв, І.О. Джидар'ян, Д.О.Кікнадзе, Л.Н. Коган), теоретичні розробки з професійно-прикладної фізичної підготовки студентів (О.Д. Бутовський, Р.Т. Раєвський, В.І.Ільїнич), а також питання формування потреб фізичного вдосконалення в учнів та студентів вищих навчальних закладів (М.П. Козленко, М.С. Солопчук, Н.М. Хоменко, М.Я.Віленський, О.П. Внуков, І.М. Каплан, П.І. Щербак).

Методи дослідження. В процесі експериментальної роботи був використаний комплекс методів дослідження, який включає: аналіз і узагальнення психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження; вивчення навчальних програм і нормативних документів з фізичного виховання; вивчення стану роботи вищих технічних навчальних закладів щодо формування в студентів потреби фізичного вдосконалення; вивчення документів планування навчально-виховної роботи; бесіди, опитування, інтерв'ю та анкетування студентів; педагогічний експеримент; педагогічне спостереження у процесі обов'язкових занять фізичними вправами, фізичного вдосконалення та самостійних занять; методики визначення рівнів розвитку основних фізичних якостей; визначення динаміки фізичної підготовленості студентів експериментальних і контрольних груп; порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи; математичні методи.

Експериментальна робота з формування в студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення проводилась протягом 1996-2001 років у три етапи.

На першому етапі (1996-1997 рр.) аналізувалася психолого-педагогічна, філософська, соціологічна та спортивна література з теми дослідження, вивчався стан роботи вищих технічних навчальних закладів з формування у студентів потреби фізичного вдосконалення, зміст навчальних програм з фізичного виховання,

визначалася структура вільного часу студентів, вивчалася їхня життєдіяльність, ставлення і мотивація до занять фізичною культурою і спортом. Здійснений констатуючий експеримент, у процесі якого були визначені рівні сформованості у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення. Вивченням було охоплено 630 студентів вищих технічних навчальних закладів України.

На другому етапі (1998-2000 рр.) проводився формуючий експеримент, у ході якого перевірялися зміст, засоби і методи формування в студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення у процесі обов'язкових занять, спортивного вдосконалення та самостійних занять фізичними вправами. Експеримент проводився на базі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і Кременчуцького державного політехнічного університету.

На третьому етапі (2001 р.) проводився порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи, формулювалися і перевірялися висновки та методичні рекомендації щодо формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення, здійснювалося літературне оформлення дисертаційної роботи, проводилося обговорення і друкування результатів дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні організаційних форм виховання потреби фізичного вдосконалення та підвищення рівня фізичної підготовленості студентів вищих технічних навчальних закладів в процесі обов'язкових занять, спортивного вдосконалення та самостійної підготовки; обґрунтуванні змісту, засобів і методів формування в студентів потреби фізичного вдосконалення; розробці критеріїв, показників і рівнів сформованості потреби фізичного вдосконалення студентів вищих технічних навчальних закладів; розробці методики формування в студентів потреби фізичного вдосконалення.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття «потреба фізичного вдосконалення»; обґрунтуванні основних компонентів потреби фізичного вдосконалення; розробці умов мотиваційного забезпечення занять фізичними вправами; визначені компонентів і структурних елементів потреби фізичного вдосконалення; розробці діагностики визначення сформованості у студентів потреби фізичного вдосконалення.

Практичне значення дослідження полягає в розробці науково-обгрунтованої методики формування в студентів потреби фізичного вдосконалення у процесі обов'язкових занять, спортивної діяльності та самостійної підготовки; впровадженні в практику розроблених методичних рекомендацій щодо формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби в заняттях фізичними вправами; включенні матеріалів дослідження до змісту циклу лекцій на тему: «Формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів», які автор читає студентам факультету фізичного виховання і спорту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні основних компонентів потреби фізичного вдосконалення студентів; розробці методики формування в студентів потреби фізичного вдосконалення; визначенні змісту, засобів і методів виховання у студентів потреби занять фізичними вправами; розробці критеріїв і показників сформованості у студентів потреби в заняттях фізичними вправами; підготовці методичних рекомендацій щодо формування в студентів потреби фізичного вдосконалення для викладачів вищих технічних навчальних закладів, тренерів.

Достовірність і обґрунтованість результатів дослідження і основних висновків забезпечена теоретичною і методологічною обґрунтованістю вихідних положень; відповідністю застосованого комплексу методів дослідження його конкретній меті й завданням; дотриманням вимог щодо організації та проведення педагогічного експерименту; багаторічним експериментальним дослідженням та критичним аналізом фактичного матеріалу і результатів констатуючого та формуючого експериментів; покращенням об'єктивних показників рівнів теоретичної та фізичної підготовленості студентів експериментальних груп; математичною обробкою кількісних показників; застосуванням сучасної діагностичної апаратури.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалось у вищих технічних навчальних закладах, на базі яких проводився педагогічний експеримент. Отримані результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедр фізичного виховання Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (м. Київ, 1998, 1999, 2000 рр.), Кременчуцького державного політехнічного університету (м. Кременчук, 2000, 2001 рр.), на радах факультету фізичного виховання і спорту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (м. Київ, 1999, 2000, 2001 рр.), на засіданнях лабораторії фізичного виховання Інституту проблем виховання АПН України (м. Київ, 1999, 2000, 2001 рр.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості» (м. Київ, 17-18 жовтня 2001 р.). Висновки та основні положення дисертації були також використанні в процесі читання лекцій і проведення практичних занять на факультеті фізичного виховання і спорту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» та кафедрі фізичного виховання Кременчуцького державного політехнічного університету.

Положення, що виносяться на захист:

теоретичне й експериментальне обґрунтування методики формування у

студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення;

зміст, засоби і методи виховання в студентів потреби фізичного вдосконалення, які сприяють підвищенню рівня фізичної підготовленості, покращенню функціонального стану та загальної працездатності;

критерії і показники сформованості у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 16 наукових та науково-методичних працях (з них 8 публікацій одноосібних, 4 у фахових виданнях).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (304 джерел), додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 193 сторінки друкованого тексту, з яких 156 сторінок основного тексту, 26 сторінок списку літератури, 11 сторінок додатків. Робота містить 13 таблиць, 12 рисунків.

Основний зміст дисертації

фізичний потреба студент методичний

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічну основу та методи дослідження, етапи його проведення, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, вірогідність одержаних результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, особистий внесок автора, визначено експериментальну базу дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі «Формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення як педагогічна проблема» дається аналіз психолого-педагогічних досліджень та літератури з теорії і методики фізичного виховання, в якій розкриваються питання формування у молоді потреби в заняттях фізичними вправами, розглядається сутність і складові компоненти цієї потреби, яка є джерелом людської активності у різних сферах діяльності, в тому числі й у фізичному вихованні. Аналіз наукової літератури (Л.В. Волков, М.І. Жаворонкова, Ю.С. Жилка, І.І. Петренко, М.С. Солопчук, Н.М. Хоменко, Б.М. Шиян та ін.) вказує на те, що формування потреби фізичного вдосконалення і розвиток фізичних якостей - два взаємопов'язані педагогічні завдання, які вирішуються засобами певного спрямування. Це обгрунтовано у дослідженні М.П. Козленка. Він переконливо показав, що процес формування в молоді потреби фізичного вдосконалення включає виховання інтересу до занять фізичними вправами, отримання необхідних знань з фізичної культури, біології, фізіології тощо. Знання і інтерес є основою виховання переконаності в необхідності регулярних занять фізичними вправами, формування умінь і навичок самостійних тренувань та привчання учнів до щоденного використання засобів фізичної культури у режимі дня. Ці положення були уточнені в роботах Б.Ф. Ведмеденка, М.Я.Віленського, А.П. Внукова, М.Д. Зубалія, І.М. Каплана, М.Ю. Кутепова, О.І. Остапенка, В.В. Столітенка, П.І. Щербака та інших авторів, які досліджували дану проблему. Вони одностайні в тому, що потреба фізичного вдосконалення має професійну спрямованість і визначається як психічне утворення потребністно-мотиваційної сфери індивіда, що грунтується на усвідомлені суспільної і особистістної значущості цієї діяльності та відповідних вимог її до людини в сучасних умовах і проявляється в прагненні оволодіти необхідними знаннями, вміннями та професійно значущими якостями.

Вивчення стану роботи вищих технічних навчальних закладів з формування в студентів потреби фізичного вдосконалення показало, що фізичне виховання складає органічну частину всього навчально-виховного процесу і покликано підтримувати високу працездатність студентів протягом усіх років навчання, забезпечувати їхній всебічний розвиток та освіту. Але багатьма фахівцями (Г.Е.Іванов, В.І.Ільїнич, В.А. Щербина та ін.) відмічається, що незважаючи на спроби вдосконалення процесу фізичного виховання в системі вищої технічної освіти, студенти як і раніше не співвідносять заняття фізкультурою і спортом зі станом власного здоров'я, недостатньо усвідомлюють роль фізичної культури в життєдіяльності людини й лише 5-7% займаються фізичними вправами у вільний від навчання час. Це призвело до того, що тільки 18,6% студентів мають високий рівень сформованості потреби фізичного вдосконалення, 24,1% - середній і 57,3% - низький. Більшість опитаних студентів показали також низький рівень знань з фізичної культури, не були переконані в необхідності регулярно займатися фізкультурно-спортивною діяльністю, не розуміли позитивного впливу професійно-прикладних фізичних якостей на майбутню інженерну діяльність, не володіли уміннями і навичками самостійних занять фізичною культурою, мали низький рівень фізичної підготовленості.

У другому розділі «Зміст, засоби і методи формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення» розкривається експериментальна програма і методика формування в студентів потреби фізичного вдосконалення в процесі обов'язкових занять, спортивного вдосконалення та самостійних занять фізичними вправами.

Експериментальна робота у процесі обов'язкових занять з фізичного виховання здійснювалась за такими напрямками: вдосконалення змісту теоретичних і практичних занять з фізичного виховання та перевірка його впливу на формування у студентів потреби фізичного вдосконалення; вдосконалення навчально-виховного процесу з фізичного виховання з урахуванням професійної підготовки майбутніх інженерів; активізація пропаганди занять фізичною культурою і спортом у навчальному закладі; усвідомлення студентами ролі фізичної культури і спорту в майбутній професійній діяльності; зближення бажань та інтересів студентів з завданнями фізичного виховання у вищих технічних навчальних закладах; здійснення органічного зв'язку навчальних занять, позанавчальної роботи з фізичного виховання та самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання.

Формування потреби фізичного вдосконалення студентів в процесі обов'язкових занять проводилося поетапно. На першому етапі визначалось ставлення студентів до занять фізичними вправами; приймалися нормативи з фізичної підготовки; з'ясовувався рівень знань, умінь і навичок з фізичної культури і спорту. На другому етапі формувалась позитивна мотивація студентів до занять фізичними вправами; розвивався інтерес до фізичної культури і спорту; формувалася звичка самостійно займатися фізичними вправами. На третьому здійснювались заходи щодо роз'яснення першокурсникам мети занять фізичними вправами; залучення студентів до суддівства спортивних змагань, інструкторської роботи, організації і проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходів; підвищення активності студентів на заняттях фізичними вправами. На четвертому етапі в студентів формувалися вміння використовувати на практиці набуті знання для розвитку професійно-прикладних фізичних якостей, необхідних майбутньому інженеру. Застосування в процесі обов'язкових занять з фізичного виховання експериментальної методики формування в студентів потреби фізичного вдосконалення сприяло збільшенню в експериментальній групі у 2,75 рази, кількості студентів з високим рівнем сформованості потреби фізичного вдосконалення, тоді як у контрольній лише в 1,4 рази.

Програма формування в студентів потреби занять фізичними вправами в процесі спортивного вдосконалення передбачала створення клубів з видів спорту; прилучення студентів до систематичних занять різними видами спорту; вдосконалення основних рухових якостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності); регулярну участь студентів у спортивних змаганнях; придбання необхідних умінь і навичок тренерської та інструкторської роботи. Створення клубів з видів спорту суттєво вдосконалило педагогічний процес з фізичного виховання у вищих технічних навчальних закладах, заповнило важливу прогалину в спортивній роботі з обдарованою молоддю, сприяло створенню збірних команд з видів спорту. Крім того, були відмічені позитивні результати і в сформованості в студентів експериментальної групи потреби в заняттях фізичними вправами. Якщо на початку дослідження кількість студентів з високим рівнем сформованості потреби фізичного вдосконалення в експериментальній і контрольній групах було відповідно - 10 (40,0%) і 12 (37,5%), то після експерименту їх стало - 15 (60,0%) і 13 (40,6%) студентів.

Робота з виховання в майбутніх інженерів потреби фізичного вдосконалення в процесі самостійних занять фізичними вправами включала методичну підготовку студентів; вивчення прийомів самоконтролю за динамікою фізичної підготовленості; впровадження в побут студентів різних форм і методів самостійних занять фізичними вправами; застосування оперативних методів і прийомів самооцінки ефективності самостійних занять і їх впливу на підвищення рівня фізичного розвитку та рухової підготовленості студентів. Впровадження в режим дня самостійних занять сприяло розвитку в студентів стійкого інтересу до фізичної культури і спорту; допомогло навчити їх здійснювати оперативний контроль за своїм фізичним розвитком і руховою підготовленістю; сприяло формуванню в студентів навичок самостійно займатися ранковою гігієнічною гімнастикою, загартуванням та фізичними вправами під час проведення фізкультурних пауз протягом дня. Виконання студентами експериментальної групи запланованих фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів сприяло доведенню тривалості їхнього рухового режиму до 8-10 годин на тиждень, тоді як у контрольній групі цей показник був 5 годин на тиждень (див. рис. 1). Дотримання в експериментальній групі цього режиму дозволило в 3 рази збільшити кількість студентів з високим рівнем сформованості потреби в самостійних заняттях фізичними вправами, тоді як у контрольній цей показник склав 1,5 рази.

Аналіз результатів формуючого експерименту показав, що формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів в основному залежить від їхнього способу життя, фізичної підготовленості та щоденних занять фізичною культурою і спортом. Регулярні заняття фізичними вправами не тільки позитивно впливають на їхній фізичний розвиток, становлення функцій організму, підвищення фізичної підготовленості, але й формують у студентів протягом усіх років навчання у вищому технічному навчальному закладі орієнтації на покращення здоров'я, уміння самостійно займатися фізичними вправами, уміло використовувати їх з метою проведення активного дозвілля та фізичного вдосконалення.

Отже, в процесі проведення експериментальної роботи відбулися позитивні зміни у свідомості студентів, сформованості потреби фізичного вдосконалення та підвищенні рівнів їхньої фізичної підготовленості. Цьому сприяли правильно спланований руховий режим дня, приділення більшої уваги своєму здоров'ю, сформовані уміння керувати своїми емоціями та контролювати свою поведінку. Одержані данні підтвердили ефективність методики формування у студентів потреби фізичного вдосконалення в процесі обов'язкових занять, спортивного вдосконалення та самостійних занять фізичними вправами.

Висновки дослідження

1. Вивчення психолого-педагогічної літератури та дисертаційних досліджень вказує на те, що проблема формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення не була предметом спеціального дослідження. Вийшли лише окремі статті з виховання у студентів потреби в заняттях фізичною культурою в процесі проведення обов'язкових та самостійних занять фізичними вправами. В цих роботах показано, що рухова активність сучасних студентів знаходиться на низькому рівні, що негативно відбивається на їх працездатності та стані здоров'я. У студентів також не сформовані вміння і навички самостійно займатися фізичними вправами, відсутні знання про значення занять фізичною культурою і спортом для покращення здоров'я та рухової підготовленості.

2. Система фізичного виховання, що склалася у вищих технічних навчальних закладах в цілому зорієнтована на вирішення завдань пошуку ефективних засобів і методів фізичного виховання студентів з урахуванням специфіки їхньої майбутньої інженерної діяльності. Цей підхід знайшов певне вирішення у професійно-прикладній фізичній підготовці. У той же час низька моторна щільність занять, мала інтенсивність фізичних навантажень та недостатнє використання самостійних тренувань не задовольняють природних потреб студентів у руховій активності. Це вказує на необхідність докорінної перебудови їхнього рухового режиму. Життя наполегливо вимагає розробки принципово нових підходів до організації режиму дня студентів, відведення в ньому значного місця заняттям фізичними вправами як найефективнішому засобу викорінення шкідливих звичок та ведення здорового способу життя. Це свідчить про доцільність впровадження в життєдіяльність студентів додаткових нетрадиційних форм і методів організації фізкультурно-масової і спортивної роботи, яка відповідає їхнім інтересам і запитам.

3. Експериментальна робота показала, що застосування у процесі обов'язкових занять системи методів і прийомів формування у студентів вищих технічних закладів потреби в заняттях фізичними вправами, удосконалення змісту навчальних занять, залікових вимог та навчальних нормативів сприяло організації такої життєдіяльності студентів, за якої вони поступово накопичували знання, уміння і навички занять фізичними вправами, розвивали свої професійно-прикладні фізичні якості, необхідні для майбутньої інженерної діяльності. Вміле поєднання фізкультурно-спортивної мотивації з широкими професійними мотивами забезпечувало узгодженість зовнішніх і внутрішніх чинників, що сприяло формуванню у студентів позитивного ставлення до обов'язкових занять фізичною культурою і спортом.

4. Ефективними нетрадиційними формами спортивного вдосконалення студентів є спортивні клуби та секції з видів спорту, в яких вони мають можливість у вільний від навчання час регулярно займатися фізичними вправами. Організація груп спортивного вдосконалення дала можливість вдало поєднувати навчальну і спортивну діяльність студентів, розвити індивідуальні рухові здібності, допомогла їм адаптуватися до спортивного життя навчального закладу, розвивати рухову активність та підвищувати фізичну підготовленість. Широке застосування на заняттях груп спортивного вдосконалення нетрадиційних форм, засобів і методів розвитку фізичних якостей дозволило вирішити цілий ряд навчально-виховних завдань з фізичної культури: сформувати свідоме ставлення студентів до занять фізичними вправами; закріпити теоретичні й методичні знання з фізичного виховання; вдосконалити практичні уміння та навички, необхідні для спортивної діяльності і майбутньої інженерної праці; сформувати потребу і звичку до щоденних занять фізичними вправами.

5. Реалізація на практиці програми самостійних занять фізичними вправами дозволила сформувати в студентів експериментальної групи необхідні уміння і навички регулярно займатися фізичними вправами й довести їхню рухову активність до 8-10 годин на тиждень. Цьому сприяло підвищення особистої відповідальності за свою фізичну підготовленість, покращення здоров'я, розширення знань з фізичної культури і спорту. В цих студентів також сформувався стійкий інтерес до самостійних занять фізичними вправами у навчальному закладі, гуртожитку та за іншим місцем проживання. Виконання цієї програми, усвідомлення студентами необхідності регулярних занять фізичними вправами сприяло формуванню переконань у соціальних цінностях фізичної культури, які стали важливою умовою виховання в студентів потреби фізичного вдосконалення.

6. Експериментальна робота дозволила визначити місце і роль фізичної культури в житті майбутніх інженерів, в умовах реальної роботи на виробництві. Цьому сприяло спеціально організоване навчання, яке передбачало: забезпечення наступності навчальних та позааудиторних занять студентів фізичними вправами на основі вдосконалення змісту, форми й методів фізичного виховання; підвищення активності студентів у фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходах; розвиток різних форм і методів самостійних занять студентів у навчальному закладі, гуртожитку та за іншим місцем проживання; створення у навчальному закладі умов для підвищення престижності занять студентів фізичною культурою і спортом; проведення у навчальному закладі агітаційно-пропагандистських заходів з показом можливостей фізичної підготовленості у попередженні стомлюваності студентів, підвищенні витривалості та опірності організму до несприятливих умов зовнішнього середовища.

7. Результати експериментальної роботи показали, що потреба фізичного вдосконалення як відносно самостійне внутрішнє структурне утворення проявляється як на психологічному, так і на поведінковому рівнях. У першому випадку це приводить до виникнення у студентів почуття впевненості в своїх силах, прагнення до успіху, вміння переборювати довготривалі навантаження, проявляти наполегливість у досягненні поставленої мети. В другому випадку це веде до виникнення у студентів здатності до самостійної регуляції своїх станів, здійснення контролю за своєю поведінкою з метою підвищення ефективності занять фізичними вправами.

8. У процесі дослідження було підтверджено положення про те, що формування в студентів потреби фізичного вдосконалення залежить від глибини мотивів занять фізичними вправами. У зв'язку з цим, перед викладачами фізичного виховання стоїть завдання починаючи з першого курсу наполегливо формувати в студентів позитивну мотивацію до фізичного вдосконалення. Цьому сприяє використання на навчальних заняттях прикладів позитивного впливу засобів фізичної культури на підвищення опірності організму до несприятливих факторів, впровадження передового досвіду фізичного виховання, систематичне проведення у навчальних закладах спортивних змагань та різних агітаційно-пропагандистських заходів. Позитивно впливає на формування в студентів мотивів до регулярних занять фізичними вправами роз'яснення значення занять фізичними вправами на формування особистості майбутнього інженера, проведення постійного контролю за рівнем засвоєння студентами знань з фізичної культури, оволодіння руховими вміннями і навичкам, а також дотримання такого рухового режиму, який забезпечує їхню природну потребу в рухах.

9. Аналіз результатів дослідження показує, що формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення протікає успішніше, якщо їх цілеспрямовано привчати самостійно займатися фізичними вправами у навчальному закладі, гуртожитках та за іншим місцем проживання. Досягнення цієї мети можливе тільки за умов виховання у майбутніх інженерів стійкого інтересу до фізичної культури, формування в них умінь та навичок самостійно займатись фізичними вправами, впровадження фізичної культури і спорту в режим дня. Студенти з перших курсів повинні отримувати конкретні індивідуальні завдання для самостійних занять фізичними вправами у навчальному закладі, гуртожитку та за іншим місцем проживання. Їх необхідно реалізовувати через впровадження в режим дня ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультурних пауз під час підготовки семінарських занять та самостійного виконання домашніх завдань з фізичного виховання. Від курсу до курсу студентам необхідно пред'являти підвищені вимоги до самостійного вибору і виконання фізичних вправ, контролю та оцінювання своїх досягнень і зрушень в рівнях рухової підготовленості.

10. Матеріали проведеного дослідження переконливо свідчать про те, що в результаті реалізації чотирирічної програми в експериментальних групах переміщення студентів з нижчого рівня сформованості потреби фізичного вдосконалення в середній і високий рівень відбувалося більш інтенсивно, ніж у контрольних групах. Так, після експерименту кількість студентів експериментальних групах з високим рівнем сформованості потреби фізичного вдосконалення збільшилося у 2,06 рази, з середнім - в 1,2, з низьким зменшилося в 3,2 рази. В контрольних групах число студентів з високим рівнем сформованості потреби збільшилось лише в - 1,2 рази, з середнім - в 1,07 рази, з низьким зменшилося у 1,3 рази. Ці дані показують, що цілеспрямована робота з формування потреби фізичного вдосконалення у студентів експериментальних груп дала кращі результати, ніж у контрольних, де навчання проводилося за традиційною методикою. Такі результати зафіксовано як у кількісних, так і в якісних показниках.

11. Апробовані в процесі експериментальної роботи методи і прийоми формування у майбутніх інженерів потреби фізичного вдосконалення можуть бути використанні викладачами фізичного виховання вищих технічних навчальних закладів на теоретичних і практичних заняттях. Доцільно також застосовувати викладачами фізичного виховання на обов'язкових і самостійних заняттях та в процесі спортивного вдосконалення апробований комплекс діагностичних методів і прийомів визначення у студентів рівнів сформованості потреби фізичного вдосконалення. Цінним для викладачів фізичного виховання вищих технічних навчальних закладів є також матеріал для навчальних занять на тему: «Формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів» та методичні рекомендації щодо підвищення рівня їхньої фізичної підготовленості.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Сычев С.А. Методы и приемы формирования у студентов потребности физического совершенствования в процессе обязательных занятий // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сборник научных трудов. - Харьков: ХХПИ, 2001. - №5. - С. 56-62.

2. Сичов С.О. Формування у студентів вищих технічних навчальних закладів потреби фізичного вдосконалення в процесі самостійних занять // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць. - Харків: ХХПІ, 2001. - №21. - С. 14-21.

3. Сичов С.О. Основи формування у школярів і студентів потреби фізичного вдосконалення // Фізичне виховання в школі. - 2001. - №4 - С. 22-26.

4. Сичов С.О. Методи і прийоми формування у студентів потреби фізичного вдосконалення у процесі обов'язкових занять // Теорія і практика фізичного виховання. - Донецьк: ДНУ, 2001. - №3-4. - С. 14-20.

5. Сычев С.А. Методические указания к организации физкультурно-массовой и спортивной работы со студентами в технических вузах во внеурочное время, выходные и праздничные дни. - К.: КПИ «Укрвузполиграф», 1989. - 23 с.

6. Гучек Ю.Л., Синицын И.П., Сычев С.А. и др. Методические указания к подготовке туристических кадров и спортивной классификации маршрутов. - К.: КПИ «Укрвузполиграф», 1989. - 22 с.

7. Некрашевич А.И., Сычев С.А., Пантелеев В.П. Методические указания по подготовке организаторов и судей спортивно-массовой работы на ФОП. - К.: КПИ «Укрвузполиграф», 1990. - 24 с.

8. Сычев С.А. Организация физкультурно-массовой и спортивной работы со студентами и сотрудниками во внеурочное время в Киевском политехническом институте: // SBORNОK PEFERВT? X. VЗDECKЗ KONFERENCE, T? LESNВ YYCHOVA (г. Брно, 25-28 октября 1989 г.). - Брно, 1989. - С. 25-28.

9. Сичов С.О., Некрашевич О.І. Фізична культура та спорт в Україні: Методичні вказівки з теоретичного розділу програми фізичного виховання студентів. - К.: НТУУ «КПІ», 1996. - 28 с.

10. Сичов С.О. Атлетизм: Навчальний посібник. - К., 1997. - 62 с.

11. Некрашевич О.І., Петрушевський І.І., Сичов С.О., Пасічна Т.В. Вступ до спеціальності «Основи самостійної та науково-дослідної роботи студентів» // Конспекти лекцій для студентів факультету фізичного виховання і спорту. - К.: НТУУ «КПІ», 1997. - 72 с.

12. Бочкова Н.Л., Сичов С.О., Латенко С.Б. Методичні вказівки до вивчення курсу «Спортивна морфологія» для студентів факультету фізичного виховання і спорту всіх форм навчання. - К.: НТУУ «КПІ», 1998. - 20 с.

13. Бочкова Н.Л., Сичов С.О., Новицький Ю.В. Методичні вказівки до вивчення курсу «Фізіологічні основи фізичної культури і спорту» для студентів факультету фізичного виховання і спорту. - К.: НТУУ «КПІ», 1998. - 20 с.

14. Вихляєв Ю.М., Сичов С.О., Щербаченко В.К. Оцінка фізичної підготовленості студентів // Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 28-29 квітня 1998 р.) - К., 1998. - С. 111.

15. Сичов С.О. Теоретичні основи формування у студентів потреби фізичного вдосконалення // Теорія і практика фізичного виховання. - Донецьк: ДНУ, 2001. - №1-2. - С. 5-11.

Размещено на Allbest.ru