Екзистенціалізм і врахування дитячої свободи у вихованні
Теорія екзистенціальної педагогіки. Свобода як загальнолюдська цінність. Врахування дитячої свободи у вихованні. Подія - ключове поняття для екзистенціальної педагогіки. Суб'єктивне ставлення дитини до події у власному житті, педагогічний супровід події.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.02.2013 |
| Размер файла | 22,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернігівський національний університет імені Т.Г. Шевченка
Філологічний факультет
Реферат
на тему:
"Екзистенціалізм і врахування дитячої свободи у вихованні"
Виконала: студентка 12 групи
Глоба Катерина Миколаївна
Чернігів 2012
Зміст
- Вступ
- 1) Екзистенціалізм. Теорія екзистенціальної педагогіки
- 2) Врахування дитячої свободи у вихованні
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Щоб відповісти на питання "що таке свобода?", слід зробити багато уточнень. А саме, про що йде мова - про політичне становище чи про внутрішнє самовідчуття? Людина, закута в кайдани, вкрай обмежена у своїх правах і вчинках. Але її гордий дух, можливо, непохитний. Іншому індивідові ніхто не робить перепон, він вільний розпоряджатися собою. Але, всупереч щасливим обставинам, він добровільно закабаляє себе.
Свобода - одна з незаперечних загальнолюдських цінностей. Однак навіть найрадикальніші мислителі минулого, які виступали на захист цієї святині, нерідко виявляли нерішучість та половинчастість. Ні, вважали вони, свобода не абсолютна. Надайте індивідові право розпоряджатися власним життям - і наступить вік хаосу. Адже в людині сильні інстинкти сваволі, егоїзму, руйнівності. Свобода. Звісно, добре, але чудово, коли людина добровільно підпорядковується загальній волі, свідомо вгамовує свої пориви. Людина прагне свободи. Але чи так? Ніцше і К'єркегор звернули увагу на той факт, що багато людей просто не здатні на особистісний вчинок. Вони віддають перевагу керуватися складеними вже у суспільстві духовними стандартами. Небажання людини йти за свободою - безперечно, одне з вражаючих філософських відкриттів. Виявляється, свобода - доля не багатьох. І ось парадокс: в цьому добровільному закабаленні винна, щонайперше, сама мораль. Саме через неї, як писав Ніцше у "Генеалогії моралі", ніколи не буде досягнута можлива сама по собі міць і краса типу людини". Дати відповіді, пов'язані з проблемою свободи, намагалися майже всі філософи та філософські течії. Оригінальний розгляд проблеми свободи здійснив саме екзистенціалізм.
1) Екзистенціалізм. Теорія екзистенціальної педагогіки
Поняття "екзистенціалізм" (від пізньолатинського exsistentia - "існування") означає "філософію існування", тобто течію у філософській думці, де центральною проблемою є існування людини у світі, де намагаються дати відповіді на важливі питання, котрі завжди хвилюють людей: "Для чого живе людина? У чому сенс її життя? Який вибір нею свого життєвого шляху?". Екзистенціалісти виходять з одиничного людського існування, котре характеризується комплексом негативних емоцій - турбота, страх, усвідомлення кінця свого буття тощо.
Постав екзистенціалізм в часі двома світовими війнами (1918 - 1939 рр.) і охопив велику частину Старого і Нового Світу. Це був час осмислення пережитих втрат і розчарувань, час передчувань нових, ще більш страшніших потрясінь, час кардинальних переоцінок попередніх ідеалів і формування нових. Якщо атмосфера початку ХХ ст. ще залишала місце для витончених почуттів, проникнутих "світлим сумом" (естетика декадансу), за котрими ховається надія на ліпше, то війна 1914-1918 рр. Показала людству реальність "кінця цивілізації". Наче з глибин первісної свідомості назовні вирвалися найтаємніші сторони людської натури: жорстокість, прагнення до панування, знищення. Були відкинуті християнські цінності, що культивувалися протягом тисячоліть. У Німеччині, Італії та Іспанії зароджувалися й стрімко йшли до влади фашистські режими, що опиралися на ниці і тваринні інстинкти людей. Самотність, індивідуалізм, втрата відчуття співпричетності до того, що відбувається, неприкаяність - ось головні риси менталітету тої епохи. Саме в цей час формується екзистенціалізм - одна з найірраціональніших і песимістичних філософських течій, в якій, наче у дзеркалі, відбилося загальне світовідчуття людей тої епохи.
Екзистенціальна педагогіка оперує тими самими категоріями, що і загальна педагогіка. Вона використовує такі категорії як освіта, виховання, розвиток, навчання, педагогічна система, педагогічний процес, педагогічна задача.
Основною ідеєю екзистенціальної педагогіки є виділення в якості "ідеальної мети формування людини, що вміє прожити своє життя на основі зробленого нею екзистенціального вибору, що усвідомлює її зміст і реалізує себе відповідно до цього вибору" (М.І. Рожков). Реалізація цієї мети можлива лише через педагогічний вплив на життя дитини, яка складається з певних значущих для нього подій.
Подія для екзістенційної педагогіки може вважатися ключовим поняттям. Подія є головним елементом людського життя. Со-буття. Буття зі мною. Тобто те явище, яке значуще для людини. Життя людини можна представити як складну лінію, у яких дві крайні точки: народження і смерть. А між ними відбувається безліч інших подій різного емоційного забарвлення, які залишають або не залишають слід у його пам'яті.
Дитина, наприклад, з радістю згадує день народження і улюблену іграшку, яку їй подарували. Саме в цей момент вона відчула приплив радості, який згадується їй все життя. Також запам'ятовуються образи, несправедливі покарання, хвороби, смерть близьких та інші події, що викликали негативні емоції. Ми виходимо з того, що тільки значуща подія може робити істотний вплив на розвиток дитини.
Що ж є об'єктом екзистенціальної педагогіки. Виходячи з вищесказаного, ми вважаємо, що в якості такого слід визначити суб'єктивне ставлення дитини до події в його житті. Логічно при цьому висунути в якості предмета екзистенціальної педагогіки педагогічний супровід цієї події, яка передбачає допомогу дитині у розвитку його особистості та індивідуальності.
2) Врахування дитячої свободи у вихованні
Розвиток особистості, безперечно, має бути вільним, без насильства і примусу, тому що особистість і свобода - це два боки однієї медалі. Адже людина як суб'єкт вільної (доцільної, свідомо мотивованої) діяльності кваліфікується як особистість. Це означає, що у вихованця має сформуватися переконання не про свободу взагалі, а про свободу його волі.
Зважимо на те, що внутрішня свобода особистості рівнозначна її внутрішній волі. Вольова дія, точніше процес прийняття довільного рішення і формування відповідного наміру, є піковим моментом переживання суб'єктом стану свободи. Нерідко особистість сама віддає собі наказ і сама ж його виконує. Тому в необхідності "я повинен" особистість відчуває певну свободу. Наголосимо, що це не свобода ситуативних бажань, а свобода сили людської думки, умовиводу. Здійснюючи такі вільні акти спочатку спільно з дорослим, а згодом і самостійно, дитина щоразу переживає сильне почуття влади. І тут важливо, щоб воно закарбувалося у її свідомості як "влада - разом", а не як "влада - над", оскільки це може призвести до розвитку не свідомої, доброї волі, а свавілля.
Уже в ранньому віці дитина прагне встановити "владу - над" через непомірні бажання, потреби. Ця спонука психологічно надзвичайно руйнівна, бо виправдовує у свідомості вихованця приниження інших дітей, зневагу до них. Тож його слід вправляти в переживанні багатьох успішних дій разом з іншими, щоб виникло почуття "влади - разом". Тоді й зникне зверхність, яка заважає об'єктивно оцінювати досягнення інших і самого себе.
Свобода, яку проявляє дитина через задоволення своїх імпульсів чи ситуативних бажань, - це сліпа свобода, піднесення її до свідомого рівня можливе через розгортання процесів внутрішнього мовлення, без якого не буває повноцінного особистісного розвитку людини.
Тільки довільно приймаючи рішення, здійснюючи моральний вибір, дитина порівнює певні поведінкові варіанти, вчиться позбавлятися своїх егоцентричних поглядів і приймати позицію іншої людини. У таких ситуаціях вона вправляється у справжній духовній свободі.
Розглядаючи свободу як тривалий життєвий процес, у якому дитина поступово опановує її мірою свого розумового розвитку, не можна погодитися з тим, що найважливіше завдання педагога - дати дитині вже в дошкільному віці можливість робити те, що вона хоче. Так, вихованцеві слід надавати можливість діяти вільно, але в межах загальноприйнятих стандартів.
Свобода поведінки набувається дитиною через постійні роз'яснення дорослим її справжнього характеру і необхідну корекцію в напрямі її суспільної значущості. Дисципліна, яка тримається на примусі як у школі, так і в сім'ї, побічно, але невідворотно готує дітей до поневолення. Тільки за допомогою свободи можна підготувати до свободи, тільки за допомогою співпраці можна підготувати до співпраці, тільки за допомогою демократії можна підготувати до демократії.
Підростаюча особистість має набути досвіду відповідальної свободи вибору. Досвід вільного й відповідального вибору є одним із найглибших джерел позитивних особистісних змін. Свобода буде обманом без усвідомлення своїх прав та обов'язків,
Справжня людська свобода без відповідальності неможлива. Почуття відповідальності виступає, з одного боку, дійовим підґрунтям формування і розвитку свободи волі як духовного стрижня людини, а з другого - заслоном для перетворення її в свавілля. Тож доцільніше було б не залишати дитину сам на сам у коловерті свободи, де вона може потонути (це пропонують згадані нами філософсько-психологічні течії), а спрямовувати до неї. Відповідальність - важка поклажа, яку здатна нести особистість лише з належним рівнем власної зрілості.
Лише особистісно орієнтованому вихованню під силу досягнення особистісно розвивальної мети, бо воно спрямоване на усвідомлення вихованцем себе як особистості, на його вільне і відповідальне самовираження. Цього неможливо досягти без поважливого, доброчинного ставлення до дитини значущих для неї дорослих.
За традиційної шкільної виховної практики не тільки в молодших, а й у наступних класах до учнів ставляться, як правило, без справжнього інтересу і поваги; в результаті в них немає підстав для сприйняття самих себе на серйозному рівні. Чи не з цим здебільшого пов'язана інфантилізація підростаючих поколінь зі всіма її наслідками?
Особистісно орієнтоване виховання не знає ситуацій, коли намагання вихованця досягти певних виховних цілей не помічаються, зате будь-яка його похибка викликає яскраво виражене незадоволення, наголошується на його невідповідності тим чи іншим суспільним нормативам, навіюється, що дитина не така, якою її хотіли б бачити дорослі.
Підлягає також безумовному запереченню та обставина, коли, замість конструктивного використання природної дитячої потреби в доброму ставленні до неї значущих людей, для заохочення розвитку позитивних задатків і прагнень вихователі пригноблюють її, не дають їй реалізуватися, вимагають від дитини неможливого, а коли вона не справляється з цими вимогами, постійно принижують. Таке приниження викликає протест і ворожість дитини до вихователів, тому що їй важливо зберігати почуття власної гідності, відповідати уявленню про саму себе як про особу, гідну поваги.
екзистенціальна педагогіка свобода виховання
Висновки
Отже, девізом вільного виховання стало: "йдучи від дитини". Прихильників цієї течії об'єднала відмова від старих авторитарних виховних традицій, ідея вільного розвитку творчих сил кожної дитини. Вони вважали, що дитина може наочно уявити лише те, що вона пережила, тому провідну роль у вихованні і навчанні повинні відігравати дитячі переживання і накопичений дитиною власний досвід.
А прихильники філософії екзистенціалізму вважають, що людина повинна творити себе сама, вірити у себе, у свої власні сили. Своєрідним гаслом стали для прихильників цієї філософської течії слова Ж. - П. Сартра "людина є не що інше як те, якою вона творить себе". Таке "творіння себе" відбувається у життєвих ситуаціях, коли людині доводиться робити вибір, приймати рішення, керуючись такими загальнолюдськими моральними категоріями, як доброта, довіра, терпимість, любов, вдячність, допомога.
Список використаної літератури
1. Гароди Р. Свобода // Философская энциклопедия / Гл. ред. Ф.В. Константинов. - М.: Сов. Энциклопедия, 1967. - Т.4. - С.562-563.
2. М.В. Левківський "Історія педагогіки"
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття процесу, становлення та розвиток системи виховання дітей засобами народної педагогіки. Методика вивчення ставлення молодших школярів до здобутків рідного народу. Виховні можливості козацької педагогіки як невід’ємної частини народної педагогіки.
курсовая работа [87,3 K], добавлен 27.10.2013- Формування культури поведінки молодших школярів засобами навчальних дисциплін та народної педагогіки
Завдання культури поведінки учнів початкових класів. Методи формування культури поведінки молодших школярів. Потенціал навчальних дисциплін у вихованні культури поведінки молодших школярів. Використання народної педагогіки у вихованні культури поведінки.
дипломная работа [163,8 K], добавлен 11.08.2014 Традиції – неоціненна спадщина українського народу. Сімейні традиції та обрядовість. Родинне виховання на засадах народної педагогіки. Виховний потенціал української родини. З досвіду роботи вчителів по використанню ідей народної педагогіки у навчанні.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 12.05.2008Народна педагогіка, її завдання та становлення як явища суспільного життя, свідомості та психології. Висвітлення досвіду виховання дітей в педагогічній літературі. Засоби народної педагогіки в роботі дошкільних закладів. Батько і мати – вихователі дітей.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 26.01.2009Педагогічна культура батьків. Заповіді традиційної сімейної педагогіки: "Материнська школа" Яна Амоса Каменського; "Думки про виховання" Джона Локка; педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо; погляди Костянтина Ушинського на зміст і методику виховання дітей.
дипломная работа [111,8 K], добавлен 22.04.2010Ступені у вихованні (козацькому вишколі) національно свідомих козаків та берегинь: родинно-дошкільне, громадсько-родинне і родинно-шкільне виховання козаченяти та леліняти. Концепція, сутність і особливість, впровадження української козацької педагогіки.
книга [1,4 M], добавлен 30.10.2009Поняття та завдання превентивної педагогіки як соціально-педагогічної науки. Методи превентивної педагогіки. Методи ранньої превенції. Класифікація методів індивідуальної роботи, які використовуються соціальним педагогом з профілактичною метою.
реферат [21,0 K], добавлен 18.12.2007Питання виховання гуманної поведінки дітей старшого дошкільного віку. Обґрунтування необхідності використання засобів народної педагогіки. Взаємодія вихователів дошкільних навчальних закладів з батьками дітей у вихованні гуманної поведінки дошкільників.
статья [28,0 K], добавлен 13.11.2017Розвиток педагогіки, як науки. Педагогіка - наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Предмет, завдання і методологія педагогіки. Методи і порядок науково-педагогічного дослідження. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
реферат [40,9 K], добавлен 02.02.2009Можливість розширення життєвого простору, індивідуальних здібностей і задатків кожної дитини при використанні гендерного підходу у спортивному вихованні. Особливість залучення учнівської молоді до занять з фізичної культури та зростання здорової нації.
статья [22,1 K], добавлен 18.12.2017Сімейне виховання як соціально-педагогічна проблема. Видатні педагоги про роль сім'ї у вихованні дітей. Обґрунтування ролі сім'ї у вихованні дітей молодшого шкільного віку. Оцінка вагомості внеску сімейного виховання в становлення людини як особистості.
курсовая работа [97,9 K], добавлен 31.01.2014Сутнісна характеристика поняття дитячої творчості. Особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі. Визначення та обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах.
курсовая работа [70,7 K], добавлен 03.10.2012Становлення педагогіки як наукової дисципліни. Історичний розвиток української педагогіки, стадії її формування. Внесок видатних педагогів і науковців в українську педагогічну думку. Об'єкт, предмет і категорії науки, її структура и основні завдання.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 17.10.2010Становлення соціальної педагогіки як сфери практичної діяльності в Україні. Прогноз розвитку соціальної педагогіки як наукової дисципліни. Шкільна дезадаптація при депресивних станах у дітей і підлітків. Корекція рольових позицій дитини в родині.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 09.04.2010Соціальне, сімейне і шкільне виховання. Педагогічний аналіз проблеми співпраці школи і сім’ї. Співпраця педагогів та батьків в оптимізації виховання сучасних молодших школярів. Форми родинно-шкільної співпраці у вихованні сучасних молодших школярів.
курсовая работа [90,0 K], добавлен 21.01.2015Діяльність автора "Батьківської педагогіки" В. Сухомлинського. Основне завдання сім'ї та школи - формування у вихованців моральної готовності до батьківства. Дитина як дзеркало духовного життя батьків. Значення відповідального ставлення батьків до дітей.
доклад [44,9 K], добавлен 12.01.2011Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки. Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства. Актуалізація, трансформація та перспективи соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби.
диссертация [546,9 K], добавлен 05.12.2013Розвиток естетичної культури підростаючого покоління. Значення творчості та пізнавальної діяльності в вихованні школярів. Роль школи, сім’ї і суспільства в художньо-естетичному вихованні дитини. Дослідження психолого-фізіологічних особливостей учнів.
курсовая работа [35,0 K], добавлен 11.08.2014Соціальна педагогіка - підтримка людей в процесі становлення нових умов життя. Науково-технічна структура соціальної педагогіки, її історичний розвиток. Принципи соціальної педагогіки, що випливають із особливостей цілісного навчально-виховного процесу.
контрольная работа [40,3 K], добавлен 26.11.2010Педагогічні аспекти народної педагогіки В.О. Сухомлинського в сучасній школі. Національні традиції та їх роль у вихованні дітей. Український фольклор як засіб виховання. Головні особливості використання українських традицій в родинній педагогіці.
курсовая работа [38,1 K], добавлен 13.10.2012
