Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні основи використання дидактичної гри при формуванні уявлень про геометричні фігури та форми предмета у старших дошкільнят

1. Математичне розвиток старших дошкільників як психолого-педагогічна проблема

Розвиток науки і техніки, загальна комп'ютеризація визначають зростаючу роль математичної підготовки підростаючого покоління. Входження дітей у світ математики починається вже в дошкільному віці. Вони порівнюють предмети за величиною, засвоюють геометричні еталони, опановують моделюючої діяльністю. Математика дає величезні можливості для розвитку мислення. На наш погляд математика повинна займати особливе місце в інтелектуальному розвитку дітей, належний рівень якого визначається якісними особливостями засвоєння дітьми таких вихідних математичних уявлень і понять як геометричні фігури і форми предмета. Звідси очевидно, що зміст навчання має бути спрямоване на формування у дітей цих основних математичних уявлень і понять та озброєння їх прийомами математичного мислення - порівнянням, аналізом, міркуванням, узагальненням, умовиводом.

Існує ряд альтернативних програм («Розвиток». «Веселка», «Дитинство», «Витоки» та ін), заснованих на різних теоретичних підходах. Відповідно, зміст навчання математики в цих програмах займає центральне місце і має свої особливості.

Формування елементарних математичних уявлень передбачає знайомство дітей з геометричними фігурами і їх різновидами. Проблему знайомства дітей з геометричними фігурами та формою предмета такі педагоги як А.А. Столяр [9], А.М. Леушина [3], Л.А. Парамонова [2], розглядали в плані сенсорного сприйняття.

Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя висуває перед теорією і практикою дошкільного виховання завдання розробки й використання найбільш ефективних засобів і методів сенсорного виховання. Велике значення в сенсорному вихованні має дидактична гра.

«Для того, щоб знати, чому і як навчати дітей на різних етапах їх розвитку, треба, перш за все, проаналізувати особливості сенсорного сприйняття дітьми форми предмета, в тому числі і фігури» - стверджує Л.А. Венгер [6], А.Л. Смоленцева [10] пропонує вже в цьому віці знайомити дітей з колом, квадратом, овалом, прямокутником, трикутником. Вони пропонують організувати такі дії з предметами, при яких для отримання потрібного результату потрібно зіставити їх за формою. Спочатку діти не можуть виконати зіставлення візуально, тому використовується прийом накладення. Від зовнішніх прийомів зіставлення діти поступово і переходять до зіставлення на-віч. Це дає їм можливість встановлювати тотожність і відмінність між такими предметами, які не можна накласти один на одного.

Л.А. Венгер [6] і А.Л. Смоленцева [10] вважають за доцільне знайомити дітей з геометричними фігурами, пропонуючи їм овали з різним співвідношенням осей і прямокутники, що розрізняються за співвідношенням сторін, а також прямокутні, гострокутні, тупоугольние трикутники.

Н.П. Сакуліна [11] стверджувала, що важливе значення має питання про доцільність використання площинних і об'ємних геометричних фігур. Площинні фігури відображають найбільш суттєву для сприйняття бік форми предмета - його контур, і можуть бути використані в якості зразків при сприйнятті форми і об'ємних і площинних предметів. Введення ж об'ємних фігур може викликати лише додаткові труднощі.

Про важливу роль предметного дії у розвитку сприйняття геометричних фігур і форми предметів свідчать дослідження А.А. Прессман [12]. Заповнення вкладишів дітьми старшого віку показало, що у них процес зорового сприйняття ще не відокремлений від предметного дії. І лише в дошкільному віці виявляються спеціальні зорові реакції простежування контурів, співвіднесення форми фігур, що передують виконання практичної дії.

С.Г. Якобсон [13], яка вивчала впізнавання геометричних фігур і форми предметів у дітей старшого дошкільного віку, показала, що діти набагато краще впізнавали геометричні фігури, якщо їм на початку дозволялося обмацати фігуру, а потім знайти її серед інших фігур.

Досліди Т.О. Гіневской [14], в яких дітям пропонували ознайомитися з постатями шляхом дотику, з зав'язаними очима. У дітей старшого дошкільного віку дії руки, носять ще по перевазі встановлений, що фіксує характер. Намагаючись з'ясувати, що це за предмет, дитина міцно затискає його пензлем руки, не проводячи з ним будь-яких пошукових обмацують рухів.

А.А. Столяр [9] вважає, що вельми важливу, а вірніше, основну роль у сприйнятті геометричних фігур і форми предмета, має обстеження.

А.А. Столяр [9], відзначає, що у дітей старшого дошкільного віку спостерігається досить низький рівень обстеження геометричних фігур і форми предмета, не розрізняють повністю фігури овал і коло, прямокутник і квадрат.

О.М. Леушина [3] вважає, що в пізнанні форми навколишніх предметів особливу роль грають геометричні фігури, з якими зіставляються предмети навколишнього світу. Тому вона вважає важливим як можна раніше познайомити дітей з основними геометричними фігурами, навчити розрізняти, називати їх. Знання геометричних фігур і форм предметів є у відомому сенсі вищий рівень знань, оскільки в них сконцентровані в відверненому вигляді найбільш загальні властивості форми реальних предметів.

Поряд з цим важливо дати дітям знання основних геометричних фігур і форм предметів, і надати їх можливість користуватися класифікацією ці форм (конічні, циліндричні, прямокутні).

Зазвичай дітей знайомлять з геометричними фігурами, що різко відрізняються один від одного по своїй конфігурації, - з колом, квадратом, трикутником. М.П. Сакуліна [11] пропонує для успішного освоєння дітьми геометричних фігур, навчити їх більш тонко диференціювати геометричні форми, що входять до групи округлих і в групу прямолінійних.

О.М. Леушина [3] зазначає, що у старшому дошкільному віці діти не дізнаються квадрата, якщо він повернуть на 45°. Щоб пізнати квадрат, треба подумки перевернути його, що дошкільник зробити не може. тому О.М. Леушина [3] робить висновок, що дитина ще не бачить тотожності фігур і форм предметів.

М.М. Подд 'яков [16] виявив, що наявність у дітей уявлень про коло та кола аж ніяк не забезпечує вирішення більш складної задачі, яка виникає часто у продуктивних видах діяльності.

Спираючись на дослідження, проведені під керівництвом В.В. Давидова [21], в області формування геометричних уявлень ми запропонували вести дітей від загального до конкретного. Так дошкільнятами спочатку дають уявлення про багатокутнику, а потім знайомлять з тим, як називаються деякі його форми - квадрат, прямокутник, трапеція. У цьому випадку діти старшого віку самі можуть виділити загальні ознаки різних класів геометричних фігур, а на цій будувати їх визначення. Не домагаючись обов'язкового і однакового для всіх запам'ятовування назв, можливо, значно розширити геометричний кругозір дітей.

Таким чином, в психолого-педагогічній літературі зазначено, що формування уявлень про геометричні фігури та форми предмета є важливою частиною математичного розвитку старших дошкільників. Досліджено психологічні механізми освоєння математичних знань, простежено зв'язок математичного розвитку з сенсорним вихованням.

2. Особливості уявлень про геометричні фігури та форми предмета у старших дошкільнят

Досліджуючи особливості сприйняття геометричних фігур дітьми А.А. Столяр [9] приходить до висновку, що геометричне мислення «цілком можливо розвинути ще в дошкільному віці. У розвитку» геометричних знань «у дітей простежується кілька різних рівнів.

Перший рівень характеризується тим, що фігура сприймається дітьми як ціле, дитина ще не вміє виділятися в ній окремі елементи, не помічає подібності і, розрізняючи між фігурами, кожну з них сприймає відокремлено [3].

На другому рівні дитина вже виділяє елементи у фігурі і встановлює відносини, як між ними, так і між окремими фігурами, проте ще не усвідомлює спільності між фігурами. [3]

На третьому рівні дитина в стані встановлювати зв'язки між властивостями і структурою фігур, зв'язки між самими властивостями. [3]

Тому навчання слід організувати так, щоб у зв'язку із засвоєнням знань про геометричні фігури у дітей розвивалося і елементарне геометричне мислення.

С.Л. Рубінштейн [16] вважав, що аналітичне сприйняття геометричної фігури, вміння виділити в ній виражені і явно відчутні елементи і властивості створюють умови для подальшого більш поглибленого пізнання структурних її елементів. [3]

Одним із властивостей навколишніх предметів є їх форма. Форма предметів отримала узагальнене відображення в геометричних фігурах. Геометричні фігури є еталонами, користуючись якими діти визначають форму предметів і їх частин. [3]

Проблему знайомства дітей з геометричними фігурами та їх властивостями потрібно розглядати в 2-х аспектах: у плані сенсорного сприйняття форм геометричних фігур і використання їх як еталонів в пізнанні форм навколишніх предметів, а також у сенсі пізнання особливостей їх структури властивостей, основних зв'язків і закономірностей у їх побудові, тобто власне геометричного матеріалу. [3]

Щоб знати, чому і як навчати дітей на різних етапах їх розвитку, треба перш за все проаналізувати особливості сенсорного сприйняття та дітьми форми будь-якого предмета, в тому числі і фігури, а потім шляхи подальшого розвитку геометричних уявлень і елементарного геометричного мислення, і далі як відбувається перехід від чуттєвого сприйняття форми до її логічного усвідомлення. [3]

Сенсорного сприйняття форми предмета повинно бути спрямоване не тільки на те, щоб бачити, пізнавати форми поряд з іншими його ознаками, але вміти абстрагувати форму від речі її і в інших речах. Такому сприйняттю форми предметів і її узагальнення і сприяє знання дітьми еталонів - геометричних фігур. [3].

Пізнання структури предмета, його форми і розміру здійснюється не тільки в процесі сприйняття тієї чи іншої форми зором, але і шляхом активного дотику, обмацування її під контролем зору і позначення словами. Спільна робота всіх аналізаторів сприяє більш точному сприйняттю форми предметів. [3]

Пізнання геометричних фігур, їх властивостей і відносин розширює кругозір дітей, дозволяє їм більш точно і різносторонньо сприймати форму навколишніх предметів, що позитивно позначається на їх продуктивної діяльності.

Геометричний матеріал не виділений в програмі у вигляді окремої теми. Він вивчається невеликими порціями. Також геометричний матеріал використовується часто в якості засобів наочності при розгляді деяких питань, а також як засіб застосування знань. При знайомстві з геометричними фігурами всі їхні властивості виявляються експериментальним шляхом. Звідси особливості організації діяльності дітей, підбір методів: велике місце повинні займати практичні методи і наочні (вправи і практичні роботи), також необхідно організувати моделювання дітьми досліджуваних фігур.

Формування уявлення про геометричні фігури відбувається поступово і проходить ряд етапів:

- Інструктивний рівень формування уявлень;

- Формування уявлень про геометричні фігури з виділенням істотних ознак (ознак відображають суть даної фігури);

- Завдання, в яких геометричні фігури та їх елементи є об'єктами для перераховування (також ведеться робота і по засвоєнню необхідної термінології, формуються вміння впізнавати і розрізняти геометричні фігури);

- Завдання на класифікацію фігур;

- На поділ фігур на частини і на складання одних геометричних фігур з інших;

- На виявлення геометричної форми реальних об'єктів або їх частин;

- Завдання, пов'язані з формуванням елементарних навичок і вмінь.

Формування уявлення про геометричні фігури сприяє організація роботи з моделями геометричних фігур. Моделювання фігур з паперу, паличок, пластиліну. Також виконання найпростіших завдань на побудову геометричних фігур, виконуються за зразком.

Розглянувши конкретну геометричну фігуру, виділивши її ознаки, дітям даються завдання накреслити таку фігуру, на листку, причому даються відповідні орієнтири. У геометричних задачах на побудову фігур різних розмірів.

Діти знайомляться з геометричними фігурами: квадратом, прямокутником, колом, трикутником; об'ємними тілами: кулею, кубом, циліндром. Ці знання надалі закріплюються і поглиблюються. [1]

Дітей знайомлять з новою для них фігурою - овалом. Вони вже самостійно відрізняють овал від кола. Знайомство з овалом має відбуватися на основі обстеження фігури, знаходження відмінності між овалом і кругом. Накладаючи коло на фігуру овальної форми, вихователь показує дітям, що ці фігури неоднакові, підкреслює їх відмінність. Повідомляє назву фігури - овал. Самостійно обстежуючи моделі фігур, розглядаючи їх, накладаючи одну на іншу, дошкільнята повинні спробувати сформулювати висновок про їх подібності і відмінностях. Надалі у дітей починають формувати уявлення про чотирикутнику. Чотирикутник - це узагальнене поняття фігури, яка має певними ознаками: чотири кінці чотири сторони. Найбільш цінним для розумового розвитку дитини є формування цього узагальнення на основі обстеження моделей фігури, зіставлення з іншими фігурами, виділення істотних ознак даної фігури. Підводячи дітей до нового для них поняття, слід виходити зі сформованих уявлень. [1]

Діти вже знайомляться з основними геометричними фігурами. Тепер вони знайомляться з різновидами кожної з цих фігур, вчаться називати їх із зазначенням ознаки. У процесі зорового і дотикального обстеження різноманітних предметів, які мають складну форму, діти вчаться давати докладний словесний опис форми, впізнавати предмети за описом. [2]

На заняттях з математики дітей вчать розрізняти моделі близьких за формою фігур, виробляти елементарний аналіз сприймаються фігур, виділяти і описувати їх деякі властивості. Дітей знайомлять з різними видами трикутників, фігур овальної форми, вчать бачити зміни за формою, знаходити тотожні фігури, навчають послідовно обстежувати і описувати форму предметів, знаходити її схожість з геометричним створюючи і відміну від нього. У старшій групі кожна фігура представляється дітям моделями різного забарвлення, різного розміру і з різним співвідношенням сторін, зробленими з різних матеріалів. Використовують таблиці і картки для індивідуальної роботи, на яких малюнки фігур одного виду або різних видів розташовані в різному просторовому положенні.

Всю роботу будують на основі зіставлення і протиставлення моделей геометричних фігур. Для виявлення ознак подібності й відмінності фігур, їх моделі спочатку зіставляють попарно, потім зіставляють відразу від 3 до 5 дулю кожного виду. [4]

Характерні властивості кожної з геометричних фігур, виявляються шляхом зіставлення 4-5 її моделей, що відрізняються модельної забарвленням, розміром, матеріалом. [4]

Істотне значення як і раніше має використання прийому осязательно-рухового обстеження моделей. Для виявлення ознак відмінності фігур один від одного продовжують використовувати прийоми накладення і додатку. [4]

Важливо навчити дітей порівнянні форми предметів з геометричними фігурами, як еталонами предметної форми. У дитини необхідно розвивати вміння бачити, який геометричній фігурі, або якому їх поєднанню відповідає форма того чи іншого предмета. Це сприяє більш повного, цілеспрямованому розпізнаванню предметів навколишнього світу і відтворення їх в малюнку, ліпленні, аплікації.

Добре засвоївши геометричні фігури, дитина завжди успішно справляється з обстеженням предметів, виділяючи в кожному з них загальну, основну форму і форму деталей.

Робота по самопоставленію форми предметів з геометричними еталонами відбувається в два етапи. На першому етапі потрібно навчити дітей на основі безпосереднього зіставлення предметів з геометричною фігурою, давати словесне визначення форму предметів. (4)

Таким чином, вдається відділити моделі геометричних фігур від реальних предметів і надати їм значення зразків. Далі вибирають предмети зазначеної форми, групують їх і узагальнюють за єдиним ознакою форми.

На другому етапі дітей вчать визначати не тільки основну форму предметів, але і форму деталей.

На різних постатях діти показують її внутрішню область і її кордон - сторони, вершини і кути як частина внутрішньої області фігури. [4]

Можна запропонувати дітям заштрихувати червоним олівцем внутрішню область фігури, а синім олівцем - обвести її кордон сторони. Діти не тільки показують окремі елементи фігури, а й вважають вершини, сторони, кути у різних фігур. [3]

Надалі діти привчаються розрізняти внутрішню область постаті та її кордон, вважати число сторін, вершин, кутів.

Щоб переконати дітей, що виділені ними ознаки є характерними властивостями проаналізованих фігур, вихователь пропонує ті ж фігури, але великих розмірів. Обстежуючи їх, діти підраховують вершини, кути, сторони, і приходять до спільного введенню. [3]

Це ставить самих дітей перед необхідністю самостійного пошуку відповіді, а не обмежує використанням готових знань. Таким чином, необхідно привчити дітей робити свої висновки, уточнювати й узагальнювати свої відповіді. Не слід давати дітям готові знання потрібно порушити інтерес до них, забезпечити можливість дії. Формування уявлень про геометричні фігури відбувається поступово і проходить ряд етапів.

3. Використання дидактичної гри у формуванні уявлень про геометричні фігури та форми предмета у старших дошкільників у педагогічній практиці

геометричний дошкільня дидактичний педагогічний

З середини минулого століття дидактична гра почав успішного використовуватися в навчанні дітей до школи. У дослідженнях вітчизняних педагогів та психологів підкреслювалася багатопланова взаємозв'язок і взаємовплив гри і навчання. У дидактичних іграх актуалізується інтелектуальний досвід, конкретизуються уявлення про сенсорні еталони, вдосконалюються розумові дії, накопичуються позитивні емоції, які підвищують пізнавальні інтереси дошкільнят. Ряд досліджень присвячено вивченню дидактичної гри (її структурою, змістом, класифікації), це визначило її роль у навчанні дошкільнят. Дидактична гра зайняла міцне місце в освітній роботі дитячого садка.

У практиці роботи дошкільних установ є досвід використання дидактичних ігор при навчанні дітей математики. Дидактичні ігри використовуються як для формування знань, так і для закріплення і для повідомлення нових знань.

В останні роки проведено дослідження ігор з математичним змістом: дидактичні ігри математичного змісту (А.А. Смоленцева); дидактичні ігри з елементами інформатики та моделювання (А.А. столяр); ігри спрямовані на інтелектуальний розвиток дітей (А.А. Зак, З.А. Михайлова).

Дидактична гра також привернула увагу багатьох психологів: Є.І. Тихеева, Ф.Н. Блехер, А.П. Усову, Н.А. Ветлугін, Б.М. Хачапурідзе. Б.М. Хачапурідзе створив систему дидактичних ігор, які повинні вирішити завдання розумового виховання дошкільника. Він вважав, що дидактична гра аж ніяк не є єдиним засобом розумового виховання, але тільки за необхідне його ланкою. Вихідним моментом при визначенні завдань розумового виховання є по Хачапурідзе, оволодіння предметом та предметними відносинами. Для розкриття змісту завдань розумового виховання дошкільника, Хачапурідзе вказував, які здібності повинні бути розвинуті для їх реалізації. До їх числа відноситься готовність сенсорного апарату і здатність активного управління ним, вільне словесне оволодіння сенсорним матеріалом і предметами, сприйняття різноманітних властивостей предмета, розвиток спостережливості, застосування інтелектуальних операцій над чуттєвими властивостями предметів, розвиток волі. Відмінною рисою багатьох ігор, розроблених Хачапурідзе, є використання ігрових моментів, що підвищують інтерес дитини до вправ, але пов'язаних з дидактичним змістом гри побічно, через правило. [7]

Наукові інтереси педагоги Д.В. Менджеріцкой [18] протягом багатьох років були зосереджені на дослідженні значення ігор для інтелектуального розвитку дітей, їх навчально-пізнавальної діяльності. Вона заперечувала проти вузького розуміння дидактичної гри, вважала її однією із специфічних форм навчання дошкільнят, важливим засобом освітньо-виховної роботи. [7]

Дослідження педагогів Т.М. Бабунова [10] і А.К. Бондаренко [20] дозволили визначити дидактичну гру як ефективний метод виховання розумової активності і самостійності. Т.М. Бабунова вважала, що найбільш ефективним умовою для розвитку в молодших дошкільнят розумової активності є: формування в них емоційно-позитивного ставлення до майбутньої розумової діяльності шляхом поетапного введення дидактичних завдань, наділених в ігрову форму, створення ігрових мотивів; певних відносин до розумової діяльності; введення таких прийомів як жарт, ігрові лічилки, ігровий персонаж, послідовне розширення діапазону ігрових дій; рух «ховання-пошуки», «запізнювання - відгадування», розігрування сюжету. Нею була розроблена система дидактичних ігор для дітей 4-х років: ігри - інсценівки, ігри з іграшками і предметами, словесні ігри. [2]

А.К. Бондаренко [20] вивчає можливості дидактичної гри як засобу всебічного виховання дітей дошкільного віку. Вона продовжує дослідження проблеми дидактичної гри, сама створює ігри для дітей. Підсумком роботи була книга «Дидактичні ігри в дитячому садку». (1985 р.) [1]

А.П. Усова підкреслювала, що в грі дитина не вчиться жити, а живе своїм власним життям на своєму досвіді осягає «що таке добре, що таке погано».

Головною любов'ю і головною метою педагога Богуславської була дитяча гра. Вона як педагог, розумів, що ніякі заняття і ніякі технічні засоби не замінює дитині гри; що найбільш повноцінно пізнавальне та емоційний розвиток дошкільника може відбуватися в дидактичній грі.

Все її життя і вся її діяльність була направлена ??на те, щоб зберегти гру для дітей, збагатити її, розширити її можливості. Вона розробляла велике число дидактичних ігор та іграшок, розвивають різні сторони особистості дитини. У дошкільному віці гра має найважливіше значення в житті маленької дитини і є провідною діяльністю. Вона забезпечує всебічний розвиток, тому в педагогічному процесі дошкільного закладу ігри повинні займати значне місце. [16]

Дидактична гра займає значне місце в житті дітей. Вона є природним станом, потребою дитячого організму, засобом спілкування і спільної діяльності дітей. Гра створює позитивний, емоційний фон, на якому всі психологічні процеси протікають найбільш активно. Вона виявляє індивідуальні здібності дитини, дозволяє визначити рівень його знань і уявлень. Гра не тільки виявляє індивідуальні здібності, особистісні якості дитини, але й формує певні властивості особистості. [7]

Дидактична гра з її навчальною завданням, одягнений у ігрову, цікаву форму, привернула до себе увагу відомих зарубіжних і російських педагогів ще на зорі зародження теорії та практики навчання і виховання дітей дошкільного віку.

Едуард Сеген, Декролі, Марія Монтенсорі, Блехер Ф.Н., Сорокіна А.К. і багато інших широко використовували дидактичні ігри і підкреслювали їх величезну роль у вихованні та навчанні дітей, особливо таких, які відчувають труднощі у навчанні. [8]

Вони дивилися на дидактичну гру не як на розвагу або забаву, а бачили в ній велика праця дітей, що вимагає напруження всіх духовних і фізичних сил. Гру вони вважали найбільш точним показником прояви дитячих здібностей і можливостей. Також вважали, що дидактична гра надає благотворний вплив на розвиток дітей.

У грі отримують розвиток такі інтелектуальні процеси, як пам'ять, мислення, уява. Гра розглядалася як спосіб збагачення знань дітей, розширення їх кругозору, уточнення понять.

У дидактичній грі вдається привернути увагу дітей до таких предметів, які в звичайних умовах неігрових їх не цікавлять і на яких зосередити увагу не вдається. Дидактичні ігри дозволяють встановити спадкоємність між вихованням дитини в дошкільному віці в дитячому саду або в сім'ї, де переважне місце в його діяльності займає гра. [2]

Розвиток нового змісту дошкільного навчання стимулюють і визначають створення нових навчальних ігор, за допомогою яких це навчання реалізується. Гра дозволяє втілити сильне зміст навчання в такі форми репрезентації, які роблять процесі навчання ефективним і доступним. Для успішного навчання і виховання дітей необхідно під час проведення дидактичних ігор пробудити їх інтерес, захопити, мобілізувати увагу, активізувати їх діяльність. Цінність дидактичних ігор у процесі навчання полягає в тому, що вони створюються в навчальних цілях, служать вихованню та розвитку дітей. Увага дітей прикута до гри, до виконання ігрових завдань, вони долають труднощі, переносять наявні знання в нову для них обстановку, вчаться оперувати наявними знаннями в зміненій обстановці, де важко тривалий час активізувати увагу дітей, викликати їх активну діяльність, вольове зусилля, наполегливість у досягненні мети. Великий вплив на розвиток ігор надають знання. Загальні знання дозволяють дитині самостійно знаходити найбільш ефективні способи і засоби вирішення ігрової задачі. Дидактична гра будить дитячу уяву, створює піднесений настрій, тому що вона доступна і зрозуміла дитині.

Позитивні емоції, що виникають під час гри, активізують його діяльність, забезпечують вирішення завдань, які пов'язані з розвитком довільної уваги, пам'яті, асоціативної діяльності і формуванням здатності порівнювати, зіставляти, робити висновки і узагальнення. Це свідчить про коригуючої ролі дидактичних ігор. Дидактичні ігри дозволяють давати завдання, посильну кожної дитини з урахуванням його розумових і психолого-фізичних можливостей і максимальної розвивати здібності кожної дитини. У дидактичних іграх, формуються і якості особистості дітей. Вони вчаться враховувати інтереси своїх товаришів, стримувати свої бажання, у них розвивається почуття відповідальності, виховуються воля і характер.

Дидактична гра розглядалася як спосіб збагачення знань дітей, розширення їх кругозору, уточнення понять, тобто розширюючи сферу гри, дитина розширює і відкриває нові властивості речей і явищ і отримує про них більш точні і глибокі поняття. [6]

Структура дидактичної гри, її завдання, правила та ігрові дії об'єктивно містять в собі можливість розвитку правильно ставлення до навколишнього світу. Зміст дидактичних ігор формує у дітей правильне ставлення до явищ суспільного життя, природи, предметами навколишнього світу, систематизує і поглиблює знання про людей, професіях. За допомогою дидактичних ігор привчаємо дітей самостійно мислити, використовувати отримані знання в різні умовах відповідно з поставленим завданням. [1]

Дидактичні ігри ставлять перед дітьми завдання раціонально використовувати наявні знання в розумових операціях: знаходити характерні ознаки в предметах чи явищах навколишнього світу; порівнювати; групувати; класифікувати предмети за певними ознаками; робити правильні висновки, узагальнення. [1] Дидактична гра створює інтерес до вирішення розумових завдань, сприяє розвитку довільної уваги, дуже важливого чинника успішного навчання.

В ігровій діяльності з дидактичною завданням формується певний рівень довільності поведінки, який в подальшому слугує основою для становлення навчальної діяльності. Здатність регулювати поведінку відповідно до зазначених вимог може бути сформована на основі довільних процесів при виконанні правил у дидактичних іграх. [1]

У процесі дидактичної гри у дітей відбувається мовленнєвий розвиток, зміст яких визначається дитячим досвідом, а збагачення його відбувається в результаті спеціально-організованого навчання. [1]

Таким чином дидактична гра є способом збагачення знань дітей, розширення їх кругозору, уточнення понять, а також створює інтерес до вирішення розумових завдань.

Висновки

Вивчення психолого-педагогічної літератури, практики роботи дошкільних установ переконують в необхідності подальшого дослідження питання організації процесу навчання математики дітей дошкільного віку, розробки та впровадження нових методів математичного розвитку дошкільників.

Разом з тим вивчення досвіду роботи дитячого саду показав, що дидактичні ігри у математичному розвитку старших дошкільників використовуються від випадку до випадку, що негативно відбивається на процесі засвоєння дітьми математичних знань. В експериментальній частині роботи ми робимо спробу показати можливості дидактичної гри у формуванні уявлень про геометричні фігури та форми предмета у старших дошкільників.

Размещено на Allbest.ru