Сімейне виховання підростаючого покоління у творчій спадщині А. Макаренка

2.3 Методи та засоби сімейного виховання дітей у творах А.С. Макаренка

Метод виховання (від гр. methodos - шлях до чогось, спосіб пізнання, дослідження) - шлях досягнення поставленої мети виховання, спосіб практичної діяльності педагога, який використовується для вироблення у школярів якостей, завданих метою виховання.

Особистість розвивається тільки в діяльності. Це повною мірою стосується і формування відносин особистості (особистісних якостей) як предмета виховання. Так, для виховання такої якості особистості, як патріотизм, необхідно включити її у різноманітну суспільну діяльність, працелюбність - у трудову і пізнавальну, для формування екологічної культури - в екологічну діяльність тощо. Все це, природно, вимагає від педагога оволодіння способами організації відповідних видів діяльності учнів, які органічно входять до змісту методів виховання.

Крім цього, організовуючи діяльність учнів, педагог намагається використати такі способи впливу, які сприяють формуванню їх свідомості (знань, поглядів, переконань), охоплюють емоційно-вольову сферу особистості, удосконалюють поведінку, що в єдності створює передумови для вироблення запланованих якостей. Так, виховуючи милосердя, вихователь роз'яснює учням суть поняття милосердя, переконує у необхідності благодійної діяльності, використовує позитивні приклади прояву благодійності. При цьому він схвалює позитивні вчинки учнів, засуджує байдужість, черствість. [25, с. 455]

Найважливіші способи виховної роботи, які використовуються в процесі формування у школярів відносин (особистісних якостей), і є методами виховання. З цієї точки зору під методами виховання слід розуміти сукупність способів впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців, її корекцію й удосконалення з метою вироблення у них визначених метою виховання якостей.

Метод виховання А.С. Макаренко назвав «інструментом дотику до особистості». У співробітництві з вихованцями таких «інструментів» педагог може знайти багато. Практика виховання використовує насамперед перевірені шляхи - загальні методи виховання. Проте у багатьох випадках загальні методи виховання можуть виявитися малоефективними. Взаємодію людей завжди супроводжують глибинні психічні процеси, які при вирішенні завдання впливають певною мірою на внутрішній світ учнів. Вихователь не може їх не враховувати. Тому він шукає нові шляхи, що максимально відповідають конкретним умовам взаємодії, дозволяють швидше і з меншими зусиллями домогтися накресленого результату. Так, в одному випадку він може актуалізувати такий внутрішній механізм, як переконання (коли за допомогою логічних побудов здійснюється вплив на свідомість), в другому - навіювання (коли вплив здійснюється на підсвідомому рівні), третьому - використати ефект наслідування і т.д. Часткові зміни, доповнення, удосконалення методів виховання в конкретних умовах виховного процесу називають прийомами виховання. Прийом виховання - це частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення. Знання методів і прийомів виховання, уміння правильно їх обирати і застосовувати є ознакою високої майстерності педагога.

Від методів і прийомів виховання слід відрізняти засоби виховання. Засобами виховання є книга, слово, гра, пізнання, праця. Універсальними засобами завжди є діяльність і спілкування. Якщо під прийомом розуміють одиничний вплив, то під засобом - сукупність прийомів. Наприклад, праця є засобом виховання, але показ, оцінка праці, вказівка на помилку є прийомом виховання. Спілкування - засіб виховання, а репліка, порівняння - прийоми. У зв'язку з цим інколи в посібниках метод виховання визначається як сукупність засобів і прийомів формування в учнів тих чи інших якостей, бо структура методу обов'язково передбачає наявність прийомів і засобів [24, с. 307].

Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Й.Ф. Гербарта. Теорію виховання збагатили російські педагоги П.П. Блонський, М.М. Пістрак, котрі рекомендували застосувати щоденне вправляння в поведінці, позакласне читання, приклад дорослих [5, с. 133].

Поступово виникали все нові методи виховання. Кажуть, що їх існує до чотирьох тисяч, а вчителі та класні керівники володіють лише 15-ма. При такій великій кількості методів виховання існували різні підходи до їх класифікації:

1. Н.І. Болдирев, Н.К. Гончаров, Ф.Ф. Корольов - переконання, вправляння, заохочення і покарання.

2. Т.А. Ільїна, І.Т. Огородников - переконання, організація діяльності учнів, стимулювання поведінки.

3. І.С. Мар'єнко, М.Д. Ярмаченко - пояснювально-репродуктивний метод, проблемно-ситуаційні методи, привчання і вправляння, стимулювання, гальмування, керівництво самовихованням учнів.

4. Г.І. Щукіна - методи формування суспільної свідомості, методи формування суспільної поведінки, методи стимулювання, методи самовиховання.

Найбільш поширеним групуванням методів виховання за їх ознаками є класифікація Ю.К. Бабанського:

Методи формування свідомості учнів - словесні: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, диспут; метод прикладу [24, с. 307].

А.С. Макаренко, продовжуючи роботу прекрасних педагогів 20-30-х рр., розробив методи виховання дітей, довів необхідність усіх педагогічних засобів, спрямованих на реалізацію цілей виховання. Завдяки А.С. Макаренку в теорію виховання і в практику нашої школи широко ввійшли такі методи виховання, як: організація колективу, формування громадської думки, поєднання поваги з вимогливістю, створення позитивних традицій, використання змагання, розумних і мотивованих видів заохочень. Не втратила актуальності і в сучасних умовах макаренківська ідея перспективних ліній, як методу розвитку колективу і особистості. «Виховати людину, - писав А.С. Макаренко, - значить виховати перспективні шляхи досягнення завтрашньої радості» [24, с. 307].

Внесок А. Макаренка в розробку методики виховання ми бачимо і в тому, що він не лише показав, що повинен робити вихователь, але й розкрив, як це слід робити: «Виховання дітей - це легка справа, коли вона робиться без нервів, на основі здорового, спокійного, нормального, розумового і веселого життя» [22, с. 157].

У «Книзі для батьків» Антон Семенович розповів про сім'ю коваля Вєткіна. В ній росло тринадцять дітей і всі вони всупереч матеріальним труднощам були здоровими й життєрадісними. Батьки зуміли прищепити кожному високі моральні якості і серед них головну - любов до праці. Родина Вєткіних, за висловом А.С. Макаренка, перетворилась у «господарську бригаду», де створився справжній колектив. І вона по праву була щасливою. Коли ж п'ятнадцятирічного Ваню Вєткіна віддали в місто до забезпеченого родича, то хлопець не зміг там жити, а повернувся у рідну сім'ю, де хоч і були нестатки, але всі дружно переборювали їх.

Особливу увагу Антон Семенович приділяв самовихованню батьків, вважаючи найголовнішим методом «батьківський контроль над кожним своїм кроком…» [22, с. 341].

Щоб виховати справжнього громадянина Радянської держави - чесного, працьовитого, енергійного і ввічливого, - необхідно розробити «деталізовану і продуману програму» [22, с. 16]. Перш за все дорослі повинні дбати, щоб їхня дитина ввійшла в життя політично вихованою людиною. І тут А.С. Макаренко дає багато цінних порад батькам. Дуже рано треба починати виховувати інтерес до книги, газети, кіно, театру, музеїв, виставок. Але робити це треба розумно. Наприклад, Антон Семенович говорив про те, щоб діти відвідували тільки ті кінофільми, які доступні їхньому розумінню і, крім того, не за рахунок часу, відведеного для читання книжок. Актуально звучать ці думки сьогодні.

Адже дітям нерідко дозволяють дивитися телепередачі, які не відповідають їхнім віковим особливостям, та ще й у такій кількості, що про книгу ніколи й згадати. Така безконтрольність спричиняє зниження інтересу до книжок серед багатьох дітей. Внаслідок цього хлопчики й дівчатка можуть вирости пасивними споглядачами та споживачами.

Не можна виховати справжнього громадянина, якщо з перших років життя не привчати дитину до праці як до моральної категорії, а не як до категорії вузького розрахунку» уточнює педагог [22, с. 566]. Починати трудове виховання треба з самообслуговування. Малята повинні самостійно вдягатися, їсти, прибирати іграшки. Якщо батьки ігноруватимуть дитяче «я сам», не привчатимуть дитину швидко й вправно все робити, то в майбутньому вона весь час потребуватиме сторонньої допомоги і буде нещасною.

З віком трудові операції треба ускладнювати. В лекції «Про виховання в праці» Антон Семенович розробив струнку програму трудового виховання дітей у сім'ї. Це й поливання квітів, прибирання кімнати, і допомога по господарству, праця на квітниках та городі.

Але для того, щоб діти виконували доручення охоче, треба вміти правильно його дати. Краще за все, говорить педагог, звертатись до малят із проханням. Якщо вихователь відчує, що воно не буде виконане, слід знайти форму звичайного доручення «спокійного, впевненого, ділового» [15, с. 14]. Якщо ж і це не допоможе, необхідно застосувати примус різних відтінків, але обов'язково остерігатися фізичних покарань, бо саме вони викликають відразу добудь-якої роботи.

Надзвичайно актуально звучать нині думки А.С. Макаренка про виховання у дітей почуття міри і гальма з перших років їхнього життя. Діти за своєю природою, як правило, дуже активні, але ця активність іноді виходить за межі корисної норми, Антон Семенович пропонував видавати малим кишенькові гроші. Таким чином є змога виховати в них співвідношення між активністю та гальмом. Коли буде виховано саме це почуття, батьки можуть не боятися, що на їхніх дітей вплине «вулиця», яка, на думку дорослих, завжди винна у поганій поведінці синів та дочок.

Те ж саме, стверджує А.С. Макаренко й про необхідність додержання почуття міри в усьому і перш за все у дозуванні любові до своїх дітей. Саме надмірна любов вимагає дозування, як хінін і їжа, застерігав Антон Семенович.

І в наш час є такі дорослі про яких писав видатний педагог. Вони виконують усі примхи дітей, пов'язані з матеріальними витратами хоч це часто не по кишені сім'ї. Зрештою вихованці втрачають почуття міри. У свій час Макаренко засуджував таких батьків і закликав, щоб вони не вважали своїх дітей «квітами життя», а виховували в них розумні потреби. «Квіти життя - це добре, - говорив Антон Семенович - та ними треба не лише милуватися, як «розкішним» букетом. Ні, наші діти зовсім не такі квіти. Наші діти квітнуть на живому стовбурі нашого життя, це не букет це чудовий яблуневий сад… Важко, звичайно, не милуватись таким садом, важко не тішитися ним, а ще важче не працювати в такому саду. Будь ласка, займіться цим ділом: обкопуйте, поливайте, знімайте гусінь, обрізуйте сухі гілочки» [15, с. 15] Отже, А.С. Макаренко радив батькам ні за яких обставин не приносити себе в жертву, бо це призводить до того, що навіть у чесних, і трудових сім'ях виростають самодури, егоїсти і споживачі.

Багато важливих питань поставив перед батьками у свій час Антон Семенович, які звучать сьогодні надзвичайно актуально. Це й активна участь дітей у сімейному господарстві, завдяки чому вони привчаються до бережливості, відповідальності, чесності й оперативності. Особливу увагу педагог звертав на виховання бережливості. Дитина має знати, підкреслював вій, скільки праці вкладає людина в те, щоб річ, яку вона виготовляє і якою користується, була красивою. Якщо батьки зуміють сформувати в молодших бережливе ставлення до речей, то від цього залежатиме не лише благополуччя родини, а й розвиватимуться їхні громадянські якості. Виховуючи «хазяйновитого члена сім'ї», ми тим самим виховуємо майбутнього громадянина, господаря, - слушно зауважував Антон Семенович. А.С. Макаренко категорично наполягав, щоб батьки одягали дітей у зручне вбрання без будь-яких зайвих бантиків та рюшиків. Дуже образно він говорив про те, що ці «бантики, рюшики і складочки» в одежі малят є жертвою батьківського жорстокого марнославства.

Антон Семенович радив батькам встановити, так би мовити, «демаркаційну лінію» у свідомості й побуті своїх дітей, яка б допомагала їм зрозуміти, що означає «красиве життя» в соціалістичному суспільстві порівняно з «міщанським щастям». Ця лінія, проведена сім'єю у житті дітей, допоможе у вихованні їхньої свідомості, розумних потреб.

Щодо участі дітей у сімейному господарстві, А.С. Макаренко писав: батьки повинні не лише ознайомлювати їх з бюджетом родини, але й залучати до. розподілу коштів на всілякі потреби. Він вважав також, що велике виховне значення має і умова, коли юнаки й дівчата зароблені гроші віддають сім'ї.

Повчальними й у наш час є думки Антона Семеновича про спільну роботу школи, сім'ї та громадськості. Як і Н.К. Крупська, А.С. Макаренко вважав, що школа має керувати сім'єю, але тактовно. Треба вчити батьків правильного мистецтва виховання, бо вміння виховувати - це все таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути хорошим фрезерувальником або токарем [18, с. 85]

Та не можна навчити батьків правильно виховувати, якщо вони постійно не працюватимуть, не розширюватимуть свій кругозір у цій складній та відповідальній справі. Якщо ж сім'я дитину вже зіпсувала і її треба перевиховувати, то тут відповідальність на школу лягає подвійна, оскільки особливої уваги потребують не лише діти, а й їхні батьки.

Багато цінних думок і порад з питань сімейного виховання залишив нам А.С. Макаренко. Вони й сьогодні приносять велику користь нашим батькам, які повсякчас повинні пам'ятати, що наші діти це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це - наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед усією країною.

Висновки

Становлення людської особистості бере початок із сім'ї, адже саме в родині під керівництвом та з допомогою батьків, дитина пізнає навколишній світ, тут проходить її громадське становлення, формується світогляд та естетичні смаки. Здійснюючи родинне виховання, батьки створюють умови для повноцінного фізичного та духовного становлення особистості, формують активне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища.

А.С. Макаренко успішні умови сімейного виховання виклав у вигляді таких порад батькам: треба правильно виховувати, щоб потім не довелося займатися перевихованням; треба пам'ятати, що ви керуєте сім'єю; по змозі добиватися правильної структури цієї сім'ї; необхідно мати точну мету і програму виховної роботи; треба завжди пам'ятати, що дитина - не тільки ваша радість, але й майбутній громадянин, що ви відповідаєте за неї перед країною; треба насамперед самому бути громадянином і вносити своє громадянське самопочуття у сім'ю; треба ставити суворі вимоги до власної поведінки; не слід покладатися ні на які рецепти і фокуси виховання, треба бути серйозним, простим і щирим; не треба розраховувати на велику витрату часу, треба вміти керувати дитиною, а не оберігати її від життя.

А.С. Макаренко зробив великий внесок у розвиток педагогіки і довів запропоновані ним принципи, методи, форми та засоби виховання в сім'ї. Розроблені та випробувані ним на практиці у багаторічній педагогічній діяльності педагогічні основи формування особистості людини нового суспільства, визначення ролі колективу та праці в цьому складному та тривалому процесі, лягли наріжними каменями до фундаменту нашої педагогіки.

А.С. Макаренко створив найефективнішу педагогічну систему ХХ століття. В його творах глибоко і всебічно показана теорія і практика виховання нової людини, охарактеризована цілісна система науково-педагогічного знання, системотворчим елементом якої є принципи доцільності і єдності розвитку особистості і колективу. Головні відкриття в педагогіці А.С. Макаренка вважаємо наступні: обґрунтував науковий підхід до визначення мети виховання; розробив наукову теорію колективу; обґрунтував принципи відносин між колективом і особистістю; розробив модель образу життя людини в колективі; вирішив практично проблему поєднання виховання навчання з виробничою працею; реалізував на практиці принцип всебічного виховання особистості; розробив і практично здійснив вчення про демократію самоуправління в колективі; заклав основи теорії керованості виховного процесу; обґрунтував сутність дисципліни в колективі і розробив психолого-педагогічну технологію дисциплінування; обґрунтував значення традицій у вихованні; виявив суттєві відмінності між вихованням і навчанням; послідовно провів у своїй виховній системі принцип гуманізму; обґрунтував принцип єдності вимоги і поваги у вихованні, розробив наукові основи сімейного виховання; створив неперевершений зразок застосування законів діалектики в рішенні теоретичних і практичних проблем виховання; розкрив шляхи забезпечення шкільного, позашкільного і сімейного виховання.

При створенні ним нової педагогіки були такі орієнтири: «більше демократії», «більше гуманізму», «більше духовності», «більше піклування про людину», «більше довіри до вихованця». Так, великий педагог реалізував на практиці знахідки до розуміння гуманістичних основ педагогіки.

У концепції сімейного та родинного виховання відзначається, що «сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку».

У процесі родинного виховання потрібна правильна та цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням. «У сім'ю організація впливу на дитину повинна прийти через широку педагогічну пропаганду, через приклад кращої сім'ї, через підвищення вимог до сім'ї», - твердив А. Макаренко.

Список літератури

макаренко сімейний виховання батько

1. Азаров Ю.П. Не подняться тебе, старик: Роман-исследование / Ю.П. Азаров // -М.: Мол.гвардия, 1989. - 302 с

2. А.С. Макаренко - педагог-новатор // Советская педагогика. - 1949. - №3. - С. 3 - 9.

3. Бойчук П.М. Педагогічний аналіз концепції сімейного виховання А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського / П.М. Бойчук // Вісник Запорізького національного університету. - 2008. - №1. - С. 13 - 18

4. Вишневський О., Г. Ващенко і А. Макаренко на роздоріжжі української педагогіки. / О. Вишневський // Педагогічна думка. - 2008. - №2. - С. 3 - 4

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб./ Н.П. Волкова // Вид.2-ге, перероб., доп. - К.: Академвидав, 2007. - 616 с. (Альмаматер)

6. Гончар О. Гордість вітчизняної педагогіки. Антон Макаренко (1 (13).03.1888 - 1.04.1939) / О. Гончар // Історія України. Шкільний світ. - 2009. - №11. - С. 5-8.

7. Гончаренко С. Український педагогічний словник. / С. Гончаренко // - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

8. Гордин Л О «Книге для родителей» А.С. Макаренко (К 50-летию выхода в свет) /Л. Гордин., С. Невская., И. Филин // Народное образование. - 1987. - №12. - С. 79-81

9. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). - К, 1994. - 61 с.

10. Євтух М. Неповторність і справжня сутність постаті А. Макаренка / М. Євтух., К. Потапенко // Рідна школа., - 1998. - №11.-С. 21-28.

11. Заворотченко Л.А. Актуальні проблеми сімейного виховання в аспекті педагогічного досвіду А.С. Макаренка. / Л.А. Заворотченко // Педагогічні науки. -2008. - С. 198-203

12. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / І. В. Зайченко // - К.: «Освіта України», 2006. - 528 с. (Гриф МОНУ).

13. Борисова З. Антон Макаренко - засновник новаторської педагогіки /З. Борисова // Палітра педагога. - №3. - 2003. - С. 6 - 7

14. Іващенко К.В. Педагогічна спадщина А.С. Макаренка: актуальні проблеми сімейного виховання / К.В. Іващенко // Педагогічні науки. - 2008. - С. 203-209

15. Калинеченко Н.П. Макаренко і питання сімейного виховання / Н.П. Калинеченко // Початкова школа. - №3. - 1988. - С. 13-15

16. Ковальчук Л., Макаренко - український педагог / Л. Ковальчук, В.А. Костів // Шлях освіти. - 1998. - №2. - С. 37 - 38

17. Красовицький М. Дві позиції щодо педагогічної спадщини Антона Макаренка /М. Красовицький // Рідна школа. - 1999. - №9. - С. 29 - 31

18. Кривонос І.Ф. Вивчаючи педагогічну спадщину А.С. Макаренка /Кривонос І.Ф. // Педагогічна освіта. - Радянська школа. - 1986. - №10. - С. 84 - 87

19. Макаренко А.С. Виховання в сім'ї / А.С. Макаренко // Вибрані педагогічні твори.-К.-Харків: Радянська школа, 1947.-С. 222-282.

20. Макаренко А.С. Некоторые соображения о школе и о наших детях / А.С. Макаренко // Пед. соч.: В 8 т. - Т. 1. - М.: Педагогика, 1983.

21. Макаренко А.С. О воспитании в семье /А.С. Макаренко // - Москва, 1955. -319 с.

22. Макаренко А.С. Книга для батьків /А.С. Макаренко // - К.: Радянська школа, 1980. - 327 с.

23. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. Посібник / С.Д. Максименко, В.О. Соловієнко // - К.: МАУП, 2000. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru