Вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипними матеріалами, техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які мають численні відмінності. Художнє обдарування народу вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах.

Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам'яного віку і до нашого сьогодення - такий шлях вишивання. Упродовж віків вдосконалювались знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювались і вдосконалювались техніки життя та вишивання.

Уже в І тисячолітті до нашої ери мистецтво вишивання досягло високого рівня у народів Індії, Вавілонії, Риму, Китаю, Єгипту та багатьох інших країн.

На території нашої країни у скіфо-сарматських похованнях VІ-V ст. до н. е. знайшли залишки тканини, вишиті золотими, срібними і вовняними нитками. На території України знайдено також історичні пам'ятки цього мистецтва, які відносяться до І ст. до н. е. - І ст. н. е. А за часів Київської Русі сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві школу, де молодих дівчат навчали ткацтву та вишиванню.

У давні часи в основному вишивали лише білими та сірими нитками, що залишились від ткання полотна.

Щоб надати їм блиску, їх навощували. Згодом люди навчились фарбувати нитки, а ще пізніше почали використовувати, крім лляних і конопляних ниток, ще й бавовняні, шовкові, вовняні, золоті й срібні, а також перли, намисто, бісер.

Створюючи візерунки, люди з глибокої давнини користувались умовними знаками-символами, де кожна лінія чи фігура мала певне значення.

Так наприклад:

Ці знаки - символи руками майстринь поступово перетворювались у візерунки, ускладнювались, доповнювались новими елементами.

Поступово складались орнаменти - послідовне повторення мотивів, в яких у стилізованій формі відображалася вся навколишня природа.

За мотивами орнаменти бувають геометричними, рослинними, тваринними, а також є орнаменти із зображенням людей.

Геометричні орнаменти дуже прості: кружальця, трикутники, кривульки, лінії, хрестики, крапки.

В основі рослинних орнаментів лежить прагнення перенести у вишивку красу природи.

Такі мотиви, як "виноград”, "хміль”, "калина”, "барвінок” часто використовують в українській вишивці. Деякі несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку” є символом немеркнучого життя. Дуже древній символ "дерево життя" - минуле, сучасне й майбутнє роду людського, родючість землі. Цвіт вишні чи яблуні - символ материнської любові. рута, мальва, півонія - віра, надія, любов. Любисток, васильки - символ людської відданості; ромашка - символ доброти; калина - символ невмирущого роду людського; виноград - краса і радість створення сім'ї; червоний мак - символ чарівної сили, що захищає від усякого зла.

У вишивках тваринних орнаментів зображується: кінь, олень, заєць, півень, голуб, метелики.

Жіноча фігура символізує богиню життя; дитячі фігурки - продовження роду. (дод.18-21)

Упродовж сторіч багатьма поколіннями невідомих майстрів створювали прийоми вишивання візерунки та кольорові сполучення. Так, у ХІV-XVII ст. вишивка набула ще більш широкого значення в оздобленні одягу, предметів побуту. Золотими і срібними нитками у поєднанні з перлами і самоцвітами вишивали церковний одяг, образи, хорогви, багатий одяг царів і вельмож. Кольоровим шовком прикрашали весільні рушники, святкові сорочки, хустки. Вишивання було поширене не в основному серед жінок знатних сімей і серед черниць.

Поступово мистецтво вишивки поширилось повсюди. Із XVIII ст. воно входить в життя всіх верств населення, стає одним з основних занять дівчат-селянок.

Вишивкою прикрашали предмети побуту - рушники, скатертини, святковий і буденний одяг, фартушки, жіночі головні убори, пояси. Вироби, як правило, виготовлялись з простих, недорогих матеріалів, але відзначались вони високою художньою майстерністю.

Прийоми вишивання, візерунки, їх кольорове втілення удосконалювались із покоління в покоління. Поступово відбиралось все краще і створювались неповторні зразки вишивок з характерними національними рисами.

За характером візерунків і прийомом їх виконання українська вишивка дуже різноманітна. Окремі області, а іноді й райони, мають свої характерні прийоми, мотиви орнаменту, кольорові вирішення. Це багато в чому визначається місцевими умовами, побутом, звичаями, природним оточенням. Так утворилось на Україні кілька умовних територіальних районів зі своїми художніми відмінностями та осередком народного мистецтва. Давні традиції зберігаються тут і понині.

Це Полісся (лісова смуга України: північні райони Сумської, Чернігівської, Київської, значна частина Житомирської, Рівненської та Волинської областей);

Центральна Україна - Поділля (територія західної частини Черкаської, південної частини Житомирської, Вінницької, Хмельницької, східної частини Тернопільської області, низинної частини Чернігівської області);

Південь України;

Прикарпаття (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська області, західна частина Тернопільської області).

В свою чергу в кожному регіоні, в кожній області можна простежити свої місцеві особливості мистецтва вишивки.

Особливості гуцульської вишивки

Доріжка роботи Г.Ю. Герасимович.

Жіноча сорочка з села Космач (Косівський р-н) *

Жіноча сорочка з с. Пустинь (Косівський р-н) *

Чоловіча сорочка з села Річка (Косівський р-н) Сорочки з фондів Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття

Чоловіча сорочка "Верховинка”. Автор Г.Я. Кива. Низь*

Рушник, м. Косів

Рушник.

Автор - Е. Якібчук

с. Шешори,

Косівський р-н.

ПІДГОТОВКА ДО ВИШИВАННЯ

Перш ніж приступити до вишивання, тканину вирівнюють, намічають на ній розташування візерунка, переносять на тканину візерунок. Для того, щоби вирівняти краї тканини, потрібно витягнути крайню нитку і по її сліду вирізати зайву тканину. Ширину і довжину виробу намічають таким же способом.

Якщо візерунок геометричний, а тканина має чітке переплетення ниток, то його можна виконувати рахунком ниток тканини. При вишивці, не зв'язаній із структурою тканини, рисунок необхідно перенести на тканину.

ПЕРЕНЕСЕННЯ РИСУНКА НА ТКАНИНУ

Рисунок на тканину можна перенести кількома способами:

1. Перенесення рисунка за допомогою копіювального паперу.

Кальку з візерунком прикріплюють булавками до вирівняної тканини. Між калькою і тканиною легенько розміщують копіювальний папір жирною стороною до тканини і обводять візерунок гострим олівцем.

2. Перенесення рисунка "на просвіт”.

На тонкі світлі тканини можна перенести візерунок способом підсвічування. На скло, від яким розміщена лампа, кладуть кальку з візерунком, а поверх неї розстелюють тканину (бажано зап'ялену). Гостро підструганим олівцем на тканині малюють візерунок, який видно "на просвіт”.

3. Перенесення рисунка за допомогою сигаретного паперу.

На тканину візерунок переносять способом промітки через сигаретний папір з рисунком, який прошивають дрібними стібками швом "вперед голку”. Потім папір зривають. Після виконання вишивки промітку витягують.

РОБОЧЕ МІСЦЕ ВИШИВАЛЬНИЦІ

Щоб виконувати вишивку було зручно, потрібно правильно організувати робоче місце. Стіл повинен стояти так, щоб світло падало зліва. Інструменти та приладдя для вишивання необхідно зберігати в коробочках, зразки візерунків, кальку, копіювальний папір - в папці.

При вишиванні слід слідкувати за положенням тулуба, не сутулитись, не схиляти низько голову. Відстань від очей до роботи повинна мати в середньому 25-30 см.

Стілець підсувають до столу так, щоб можна було обпертись на його спинку.

ІНСТРУМЕНТИ ТА ПРИЛАДДЯ

Великою мірою вигляд речей залежить від матеріалів, з яких вони виготовлені, а також від інструментів, якими користувались під час роботи.

Тканини. Найзручнішим для виконання вишивок є тканини з полотняним переплетенням ниток. Для скатертин беруть щільну тканину (льон, сіре полотно), для серветок - бавовняну, льон, шовк, шерсть, штапель. Блузки-вишиванки краще виготовляти з тонких тканин (батист). Для чоловічих і дитячих сорочок можна використати біле й сіре лляне полотно, льон з лавсаном. Часто у вишиванні застосовують спеціальну тканину - канву, яка буває різної густоти.

Нитки для вишивання вибирають залежно від призначення майбутнього виробу, характеру візерунка і способу його виконання. Користуються нитками: муліне, ірис, лляними, шовковими, шерстяними, синтетичними. Перед вишиванням нитки перевіряють на міцність фарбування. Часом перед роботою нитки протирають прозорим воском - вони стають міцнішими.

Голки бувають різної довжини і товщини. Для вишивання використовують довгі голки з великим отвором. Номери голок для вишивання, як правило непарні.

Зберігати голку бажано разом з ниткою, зав'язаною вузликом.

Шпильки використовують для приколювання кальки, копіювального паперу до тканини, для з'єднання окремих деталей розкрою. Шпильки зберігають разом з голками.

Наперсток необхідний для проштовхування голки через тканину при вишиванні без п'ялець. Він захищає палець від уколів голкою. Одягають наперсток на середній палець правої руки, добирають точно за розміром пальця.

Ножиці для роботи добре мати трьох видів: маленькі з гострими кінцями для підрізування і витягування ниток з тканини; середніх розмірів із затягнутими кінцями - для обрізування ниток при вишиванні; великі - для розрізування ниток (що у лотках) і розкрою тканини.

Кілочок може бути дерев'яний чи пластмасовий. Ним видаляють нитки, якими зметували тканину, виправляють ріжки на виробах, проколюють дірочки.

Шило застосовують у роботі з товстими та щільними тканинами: сукном, повстю, а також у роботі зі шкірою.

П'яльця - спеціальний пристрій для вишивання. Вони бувають дерев'яні і металеві, різного розміру і форми.

Інструменти та матеріали для вишивання

Подушечки для голок і булавок:

а) приклеєна до коробочки з булавками;

б) з кишенькою для зберігання дрібних інструментів;

в) ручна, прикріплена до гумки на пасочку.

Обладнання кутка з інструментами і матеріалами для вишивання

Міліметровий папір необхідний для складання орнаментів.

Калька використовується для підготовки рисунка до перенесення його на тканину. Орнамент з оригіналу переносять на кальку, а з кальки - на тканину.

Копіювальний папір необхідний для перенесення рисунка з кальки на тканину.

Сантиметровою стрічкою визначають розміри виробу, виконують розмітку візерунків на тканині, при виконані швейних робіт.

ВИДИ ШВІВ РУЧНОЇ ВИШИВКИ

Протягом сторіч багатьма поколіннями створено безліч технік, або швів. Тільки на Україні їх близько ста. Назви більшості швів походять від способу накладення стібків на тканину.

Влучні й образні, вони свідчать про спостережливість їхніх творців: "козлик”, "хрестик”, "ланцюжок”, "прутик”, "кривулька”, "качалочка" тощо.

За своїм призначенням шви поділяються на:

з'єднувальні - за їх допомогою з'єднуються окремі частини тканини;

закріплювальні - для обробки країв та підрублювання тканини;

оздоблювальні - застосовуються як для з'єднання окремих деталей виробу і закріплення країв, так і для оздоблення виробу.

В оздобленні одного виробу часто застосовують кілька різних швів, складних і простих, односторонніх і двосторонніх. До односторонніх відносять ті шви, які заповнюють візерунок тільки з правого, місцевого боку. В такому випадку на звороті залишається пунктир з окремих стібків.

У двосторонніх швах візерунок має однаковий вигляд з обох боків тканини.

За способом виконання вишивки поділяються на лічильні та вільні. Лічильними називаються вишивки переважно геометричних орнаментів, які виконуються за точним рахунком ниток на тканині полотняного переплетення. Вільні вишивки - ті, які виконуються за наміченими контурами узорів округлих та криволінійних форм.

За технікою виконання вишивки поділяються на ажурні і глухі. Ажурні вишивки виконуються по тканині, частина якої висмикнута або вирізана. Глухими називаються вишивки по цілій тканині. Залежно від вибраного узору вишивка вкриває тканину частково або суцільно.

Зупинимось на тих швах, які використовуються найчастіше у шитті і вишиванні.

Шви ручної вишивки

Конспект уроку трудового навчання на тему: "шви.

Оздоблення виробів. Шов "уперед голку”, його призначення, прийоми виконання”. Тема розглядається протягом двох уроків.

Тема. Шви. Оздоблення виробів. Шов "уперед голку”, його призначення, прийоми виконання.

Мета. Прищеплювати учням трудові навички мистецтва вишивки. Ознайомити учнів з простими швами, зокрема зі швом "уперед голку”, його призначенням і прийомами виконання. Виховувати естетичні смаки дітей. Розвивати зацікавленість до народної вишивки.

Обладнання. Таблиця "Прості шви”, зразки простих швів, зразки виробів, виконаних на основі простих швів, голка, нитка, полотно, ножиці, папір у клітинку, таблиця "Матеріали,інструменти та пристрої для вишивання”.

Хід уроку.

І. Організаційна частина. Перевірка наявності в учнів необхідного приладдя і матеріалів.

ІІ. Актуалізація досвіду учнів, запитання репродуктивного характеру:

Яку тему вивчали на минулому уроці? Який виріб виготовляли?

Що таке бахрома? Для чого її виготовляють на серветках, рушниках, скатертях?

Які інструменти і матеріали ми використовували при пришиванні ґудзиків, виготовленні бахроми?

Як необхідно користуватися ножицями, голкою під час роботи?

Відгадайте загадки:

а) Чорні, білі, кольорові.

Шити все вони готові.

Плаття, шапки, рушники,

Допоможуть вам. (нитки)

б) Маленька, тоненька,

рук не має, а гарно вишиває.

(Голка)

в) Круглі вушка,

Гострі ручки.

Ніжки чик-чик .

Вирізали рушник.

(Ножиці)

ІІІ. Повідомлення теми і завдання уроку.

ІV. Організація процесу засвоєння нового матеріалу.

1. Показ серветки, вишитої швом "уперед голку”, виявлення початкових висновків учнів про форму серветки, колір ниток, призначення серветок.

2. Пояснення учням призначення і прийомів виконання шва "уперед голку”.

3. Виконання шва вчителем на тканині, на папері у клітинку, пояснення про необхідність дотримання однакової величини стібків.

4. Виконання учнями шва на папері у клітинку.

5. Виконання учнями шва на тканині (учні вишивають зразок шва довжиною 10-15 см).

6. Індивідуальна допомога дітям.

V. Виставка кращих робіт. Аналіз робіт, словесне оцінювання учнів.

VI. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання: підготувати тканину розмірами 15 см * 15 см для вишивання на наступному уроці серветки швом "уперед голку" (або принести серветку, виконану і оздоблену бахромою на попередньому уроці).

Зметувальний шов^???? Див. додаток, зразок № 2,3,4^??

Найчастіше цей шов застосовують для зметування (з'єднання) деталей і для заметування зрізів. При цьому довжина стібка в залежності від виду матеріалу і ширини шва дорівнює 1-3 см. Кожен новий стібок починають на невеликій відстані від щойно виконаного. Цими стібками у шитті позначають лінію середини спинки, рукавів, лінію талії та ін.

Для міцного з'єднання тонких і еластичних матеріалів застосовують строчку з дрібними часто розташованими стібками (близько 5 стібків на 1 см).

Таку роботу полегшує тонка і коротка голка. Нитки повинні бути тонкими і ретельно підібраними до кольору тканини (можна використовувати нитки основи).

Важливо наголосити учням на те, що перед зметуванням деталей необхідно кожну деталь акуратно розпрасувати. Складати ж деталі необхідно лицевою стороною до лицевої сторони.

Шов "через край” Див. додаток, зразок № 5

Швом "через край” з'єднують два краї тканини. Виконують його тонкою голкою і тонкою ниткою, бажано шовковою. Голкою проколюють через два шари тканини на відстані 3-4 мм від краю, нитку сильно затягують. Стібки розташовують один біля одного.

Цим швом пришивають кружево, виконуючи вузький, майже непомітний шов. Стібками "через край” з'єднують деталі із шкіри, натурального і штучного хутра. Для більш міцнішого з'єднання деталей шов "через край” виконують у двох напрямках.

Обкидні стібки Див. додаток, зразок № 6 - різновид шва "через край”. Голку проколюють з вивороту на лицеву сторону на відстані, не більшій як 5 мм від краю. Такими стібками обметують зрізи. Стібки при цьому не повинні бути надто короткими. Зрізи тонких тканин, які легко торочаться, перед обметуванням обкидними стібками підгинають на невелику величину. Для декоративного і надійного обметування зрізів застосовують обкидні хрестоподібні стібки, які утворюються при проколюванні голкою тканини в двох напрямках (спочатку зліва направо, потім наліво).

На уроках трудового навчання з цим швом ознайомлюються у І класі під час вивчення теми "З'єднання деталей із тканини”, що подається протягом двох годин.

На першому уроці учні ознайомлюються із швом "через край”, а на другому уроці за допомогою цього шва вчаться зшивати деталі із тканини, а саме - виготовляють мішечки для насіння.

Шов "через край”

а) з'єднання шарів тканини;

б) з'єднання "встик”;

в) шов "через край” у двох напрямках.

Декоративні шви

У ІІ класі учні ознайомлюються з декоративними (оздоблювальними) швами і швом "штопка”.

Декоративні шви виконуються на основі простих швів. Їх застосовують для зметування і з'єднання деталей, а також для оздоблення одягу і предметів побуту (подушечок, серветок, рушників з рослинним орнаментом).

До оздоблювальних швів, які пропонуються для ознайомлення учнів з ними, належать:

обметувальні стібки;

стебловий шов;

тамбурні шви ("ланцюжок”, "петля упри кріп”, "ялинка”).

Обметувальні стібки Див. додаток, зразок № 7

Обметувальні стібки виконують зліва направо, вколюючи голку перпендикулярно до зрізу. Голку вводять з лицевої сторони тканини і виводять з вивороту через відкриту петлю. Обметувальними стібками можна обробляти зрізи, обметувати петлі і виконувати ажурні узори. При обробці прямих кутів виробу або заокруглень нитка повинна бути не натягнута - шити слід вільно, щоб запобігти деформуванню тканини. Для одержання рельєфної вишивки спочатку прокладають стібки "голка вперед”, потім по них виконують обметувальні стібки. Виконуючи обметувальні стібки по колу, можна одержати різноманітні променеподібні візерунки.

Обметувальні стібки: а) утворення петлі; б) обметування зрізів; в) ажур, виконаний обметувальними стібками; г) декоративні стібки; д) обметування прямого кута; е) обметування заокруглень; є) рельєфна вишивка; ж) розташування стібків по колу.

Тамбурні шви Див. додаток, зразки № 8,9,10.

Тамбурні шви - різновид обметувальних стібків. Назва "тамбурні шви" походить від спеціальних круглих п'ялець, схожих на великий круглий барабан - тамбур, - які використовували для вишивання великих шовкових килимів. У вишивці Греції та Стародавнього Риму, Ірану й Сирії ручні тамбурні шви були поширені ще до початку нашої ери, здавна застосовувались вони у вишивці Близького й Далекого Сходу. З часом мистецтвом тамбурної вишивки оволоділи скрізь. Тамбурними швами вишивали також в Україні, Росії, Прибалтиці, Закавказзі, Поволжжі, Середній Азії.

Шов "ланцюжок” - глухий односторонній шов. Складається він з ряду петельок, які виходять одна з одної і утворюють шов, що нагадує ланцюг. На звороті утворюються дрібні пунктирні стібки, які позначають контури малюнка.

Ланцюжковим швом вишивають рослинні орнаменти, збагачені гладдю та різноманітними сітками і швами. Ним можна обводити контури, наносити лінії всередині узору, зашивати усю площину або окремі деталі малюнка.

Шов "петля уприкріп " виконується на основі ланцюжка. Він складається з ряду окремих петельок, кожна з яких прикріплюється до тканини маленьким стібком.

Шов "ялинка” вишивають зверху вниз, на себе. Цей шов може бути у кількох варіантах: одинарна, подвійна, пряма, ламана, лапками, тощо.

Тамбурні шви застосовуються при оздобленні побутових речей і одягу.

Шов "ланцюжок”

Шов "ялинка”

Виконання шва "петля уприкріп”

Стебловий шов Див. додаток, зразок № 11

Стебловий шов застосовується майже в кожному виді вишивки. Ним дуже часто вишивають стебла квітів і рослин - звідси й пішла його назва.

Прокладають цей шов зліва направо, відступаючи голкою назад, знизу вгору, згори вниз. Вістря голки під час роботи спрямоване ліву донизу або догори. Кожен новий стібок починають, відступаючи назад 2-3 мм від виходу нитки навскіс справа або ж зліва.

Треба увесь час стежити, щоб робоча нитка завжди виходила з одного боку вже прокладених стібків, інакше шов буде нерівним.

На лицевому боці стібки заходять один за другий, а на вивороті утворюють строчку. Довжина стібків повинна бути однаковою, нитку не можна натягувати.

Стебловим швом вишивають контури малюнків або зашивають увесь узор, роблять мітки на білизні, оздоблюють дитячий одяг, предмети побуту.

Стебловий шов

На ознайомлення із оздоблювальними швами в ІІ класі і на оздоблення ними виробів відводиться лише одна година (за стабільною частиною програми). Тому вчителеві необхідно організувати роботу з учнями на уроці так, щоб за одну годину учні отримали поняття про оздоблювальні шви, практично з ними ознайомились і до кінця уроку виготовили виріб, у якому б органічно поєднувалися всі шви, вивчені на уроці. Така робота вчителя потребує ретельної підготовки. Крім зразка виробу, зразків швів і пояснення вчителем способів виконання швів ефективним буде використання таблиць із зображенням поетапного виконання кожного із оздоблювальних швів. Демонстрування вчителем виконання кожного шва на тканині (у збільшеному вигляді) повинно супроводжуватись коментуванням і аналізуванням відповідного етапу, зображеного на таблиці. Вибір вчителем кількості швів, які повинні бути виконані учнями за урок, повинен залежати від рівня умінь і навичок учнів класу. Тільки за таких умов можливий бажаний ефект уроку.

Ескіз узору, який можна використовувати для оздоблення хусточки для ляльки різними оздоблювальними швами.

Шов "штопка” Див. додаток, зразок № 12

Шов "штопка” дуже простий і відомий всім. Ним з'єднують краї виробів, лагодять одяг, панчохи і шкарпетки, виготовляють декоративні ґудзики. Застосовують його і у вишиванні. Шов "штопка” має кілька видів. Найпростіший з них - переплетення поздовжніх ниток поперечними (див. ст.40, малюнок ”а”). Розглянемо й інші способи. При заштопуванні дірочок спочатку прошивають краї дірочки стібками "уперед голку”. Потім закріплюють робочу нитку вище дірочки і перекидають її справа наліво. Після цього перший ряд зліва направо прошивають петельками, набираючи на голку робочу нитку і тканину (див. малюнок "б”). Другий і наступні ряди виконують так: перекривають дірочку робочою ниткою справа наліво і роблять петлі, але тепер на голку набирають нижній край попередніх петельок і робочу нитку. Мереживо з петельок способом шва "штопка” теж просте у виконані (див. малюнок "в”). У цих двох випадках поперечна нитка прокладається лише в першому ряду, а робоча нитка наступного ряду вколюється в петельки першого, попереднього. По боках закріплюється в тканині. Найдоступнішим для дітей молодшого шкільного віку є шов "штопка” способом переплетення поздовжніх ниток поперечними. Для пояснення способу його виконання рекомендується використовувати замість тканини картон з імітованою "діркою”. Для тренувальної вправи варто роздати учням заготовки: шматочки нецупкого картону з прорізаними усередині дірочками. Тільки після виконання шва "штопка” на таких заготовках учень може сміливо приступати до штопання дірочок на панчішках, шкарпетках та іншому одязі.

Шов "штопка”: а) переплетення поздовжніх ниток поперечними; б) штопання петельками; в) мереживо з петельок, утворене швом "штопка”

Узори вишиті за допомогою шва "штопка”.

Хрестикові шви Див. додаток, зразок № 13

На вишивання хрестиком у початкових класах відводиться: у ІІ класі - 3 години; у ІІІ класі - 2 години.

Техніка вишивання хрестиком - одна з найвідоміших у народних вишивках. Ними вишивали переважно одяг і рушники. І в наш час цим швом вишивають дитячі і чоловічі сорочки, блузки, плаття, скатерті, серветки, рушники, подушки, килими, сумки, панно, та ін.

Вишивати хрестиком можна по рахунку ниток, по канві або по контурах. Краса хрестикового шва залежить від точності та порядку накладання стібків: усі верхні стібки повинні переплітати нижні у одному напрямі.

Хрестиковий шов виконують двома способами:

при першому способі стібки укладають спочатку в одному напрямку, а потім в протилежному (див. ст.42, малюнок "б”, "в”) так, щоб вони перетиналися посередині.;

другий спосіб важчий, але кращим утворюється шов; хрестики виконують один за одним, вколюючи голку то справа наліво, то зверху вниз (див. мал. ”в”).

У ІІ класі учні ознайомлюються з використанням канви при вишиванні хрестиком і вишивають серветку за вибором. На цю роботу відводиться 3 години.

У ІІІ класі школярі вчаться вишивати хрестиком без використання канви, по рахунку ниток. Учні шиють виріб за вибором (одяг для ляльки, футлярчик для ножиць, котушок, подушечку-гольничок) і вишивають його хрестиком.

На цю роботу відводиться 2 години.

Хрестикові шви: а) схеми узорів; б) спосіб виконання стібків; в) спосіб виконання стібків.

Узори хрестиком перезнімають з таблиць чи виробів на міліметровий папір чи папір у клітинку. Щоб вишити узор, потрібно перемалювати його рапорт. Рапорт - це частина узору, що повторюється. Кожна клітинка паперу відповідає хрестикові узору. Можна заштрихувати кольоровим олівцем клітинки - хрестики на малюнку, а можна в кожній клітинці кольором малювати хрестик.

Вишивання гладдю Див. додаток, зразок № 16

Гладь - це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато видів гладі, але у початкових класах ознайомлюються з найпростішим видом - двохсторонньою вільною гладдю.

Назва цієї техніки походить від способу накладання стібків: при вишиванні двохсторонньою гладдю з обох сторін тканини утворюється однаковий малюнок.

Гладь використовується в кольорових рослинних орнаментах. Стібки накладають так: дрібні листочки вишивають косою гладдю, а ягоди - прямою (див. ст.43, малюнок "а”, "б”). В більших елементах стібки гладі розташовують по формі узору: в пелюстках квіток - від краю до центра (малюнок "в”), в листочках - від краю до середини, у напрямі жилок. Інколи контур листка зашивають не повністю, як показано на малюнку "г”.

Вишивання гладдю: а) вишивання дрібних листочків; б) вишивання ягід; в) вишивання пелюсток квіток, розташовуючи стібки за формою узору; г) контур листка, зашитий не повністю.

Шов "протягування” Див. додаток, зразок № 14

Швом "протягування” виконують геометричні узори в основному червоними і чорними нитками.

Назва шва походить від техніки вишивання: робоча нитка ніби протягується через тканину.

Для засвоєння техніки протягування виконують зразок, узор якого складається з різних по довжині стібків, виконаних справа наліво зразу по всій довжині тканини. Лицеві і виворітні стібки узору чергуються між собою (див. малюнок нижче).

За таким принципом виконують всі узори протягування. В узорах кожен ряд може повторюватися 3-5 разів. В залежності від цього орнамент виходить ширший або вужчий.

На вишивання протягуванням у ІІ класі відводиться 2 години, під час яких учні вишивають сувенірні вироби за вибором.

Зразки вишивок, виконаних протягуванням

Шов "низинка” Див. додаток, зразок № 15

Назва "низинка" походить від прийому вишивання. Вишивається низь з виворітної сторони. Лицева сторона узору - це виворіт вишивки. Низзю виконують геометричні орнаменти чорними або червоними нитками.

Низь виконується справа наліво стібками по всій довжині узору. Робочу нитку закріплюють петлею на одній нитці тканини справа, знизу, біля початку зразка. Знизу вверх виконують перший ряд узору.

Характерне для цього шва те, що на голку набирають і пропускають, виконуючи стібки, непарну кількість ниток тканини. Вишивання цього шва великої уваги.

Виконавши перший ряд узору, тканину повертають і знову знизу вгору, через ниточку тканини виконують другий ряд узору. Кожен наступний ряд виконують теж через ниточку тканини, і теж знизу вгору.

Якщо в узорі необхідно виконати стібок на велику кількість ниток (наприклад, 7 ниток), то вишивають його так. На голку беруть 4 нитки тканини, протягують робочу нитку, потім повертаються, вколюють голку знизу через одну нитку від робочої нитки і виводять голку вертикально вгору через 4 нитки тканини. З лицевої сторони утворюється довгий стібок з замочком (див. малюнок нижче).

Зразок вишивки низинкою.

Виконання стібка на 7 ниток у 2 прийоми (а, б).

Особливості роботи вчителя з учнями під час вивчення тем з вишивання у початкових класах

1. Виконання ручних швів на папері в клітинку.

2. Виконання ручних швів на цупкому папері, на якому попередньо зроблені отвори шилом або товстою голкою.

3. Виконання ручних швів на тонкому пластику, на якому попередньо зроблені отвори шилом.

4. В окремих випадках первинне ознайомлення з ручними швами здійснюється зразу на тканині, заздалегідь розміченій. Ця розмітка відповідає тій, яку рекомендувалося виконувати на цупкому папері. Олівцем проводять тонкі прямі рисочки і на них на однаковій відстані ставлять крапки.

Необхідно з перших уроків з вишивання робити подвійні проколи, так як техніка виконання всіх наступних швів побудована на цьому принципі.

Для більш успішного вивчення швів учнями використовуються різні наочні пристосування, які демонструє вчитель. Найпростішим пристосуванням є шматок картону (500*200 мм), на якому проведено п'ять тонких ліній. На кожній лінії на відстані 10 мм одна від одної нанесено точки. В цих точках попередньо зроблені отвори шилом (щоб на уроці не тратити час на проколювання картону голкою).

Для демонстрації виконання шва потрібно мати товсту канцелярську голку, щоб її було видно всім учням. Замість звичайних ниток застосовують яскравий шнур, тасьму.

Використання такого пристосування при вивченні швів допоможе дітям зрозуміти послідовність накладання стібків.

III. Значення вивчення тем з вишивання на уроках трудового навчання в початкових класах