Сучасні вимоги до музичного виховання в загальноосвітній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні вимоги до музичного виховання в загальноосвітній школі

На початку XXI століття теорія і практика викладання музики в загальноосвітній школі характеризується стійкими тенденціями оновлення змісту музичної освіти, що в свою чергу, передбачає вдосконалення організації системи підвищення кваліфікації вчителів музики.

Найважливішою умовою вирішення даної задачі є збільшення інформаційної ємності процесу навчання музики за рахунок висвітлення змісту різних програм з музики, авторських методик, навчально-методичних посібників для вчителя та учнів, узагальнення і трансляції досвіду вчителів-музикантів різних регіонів країни, виявлення їх новаторських ідей та індивідуального творчого почерку. Широка трактування даного поняття у сфері музичної освіти включає в себе ряд компонентів, таких як зміст музичної освіти, його цілі, принципи, методи, форми, відношення між учителем і навчальним матеріалом, учителем і учнем, навчальним матеріалом і учнем. В даному контексті програму по музичній освіті можна розглядати як певну модель взаємодії вчителя і учня в процесі пізнання себе і навколишнього світу через музику.

Аналіз програм по музичній освіті показує, що зв'язки і відносини залежать від ряду аспектів, що відповідають, як мінімум, на три питання: «Навіщо?», «Що?», «Як?». При цьому характеристика навчальної програми, що відповідає на питання «Навіщо?», Є найважливішою, відбиваючи її цільове призначення. Мета нової програми з музики - це ті конкретні результати, які повинні досягти учні в процесі спілкування з музикою. «Що?» В даному випадку означає зміст навчального матеріалу і логічний порядок його структурування. Частина програми, що відповідає на питання «Як?» Відображає собою технологію перекладу двох перших аспектів в конкретні дії.

В умовах варіантності методик музичної освіти особливої актуальності набуває вибір учителем музики конкретних засобів, методів і форм музичного навчання і виховання. Даний процес співвідноситься з певним рівнем професійного мислення педагога, його можливостями творчої свободи, вибору, особистісного прояву.

Не менш актуальною є проблема збереження кращих традицій вітчизняного музичної освіти, визначення перспектив їх розвитку та взаємодії з сучасною теорією і практикою музичної освіти.

Основне завдання музичної освіти - виховання в учнів музичної культури як частини всієї їхньої духовної культури. Ядром музичної культури розглядається музична грамотність, що розуміється в широкому сенсі слова - як здатність сприймати музику як живе образне мистецтво, сприймати її емоційно, відрізняючи в ній хороше від поганого, певний рівень музичного мислення і сприйняття (не тільки слухати і чути музику, а й міркувати про неї). Програма з музики, розроблена творчим колективом вчених-педагогів під керівництвом Д.Б. Кабалевського, стала практичним втіленням його педагогічної концепції виховання та розвитку дітей мистецтвом, поклавши початок принципових змін в теорії і практиці викладання музики.

Основним принципом оновленої програми є вивчення музики як живого мистецтва, опору на закономірності самої музики. Реалізація цього принципу здійснюється в програмі через її побудова на «трьох жанрах» - пісня, танець, марш - три основні сфери музики.

До кожної з них застосовні такі визначення, як «область», «жанр», «форма», «тип». Опора на пісню, танець, марш розкриває щонайширші перспективи для встановлення різноманітних зв'язків музики з усіма ланками досліджуваної в школі історії людського суспільства.

Музика і життя - надзавдання шкільних занять музикою - повинна пронизувати всі заняття у всіх ланках з першого до останнього класу, а також ввести учнів у світ великого музичного мистецтва, навчити їх любити і розуміти музику в усьому багатстві її форм і жанрів.

В оновленні змісту до сучасного уроку музики взяли участь видатні педагоги, музиканти, вчені Ю.Б. Алієв, В.Б. Алеев, Е.Б. Абдуллін, Л.В. Школяр, М.Ф. Головіна та інші. У концепції наголошується унікальність і значущість предметів, що входять в освітню область «Мистецтво». Концепція спрямована на вирішення найважливішого завдання - збереження єдиного культурного та освітнього простору в умовах різноманіття національних культур її народів.

Концепція передбачає викладання музики з 1 по 10 клас на основі розмаїття підходів і шляхів виховання музичної культури учнів, що проявляється в можливості вчителя музики на свій розсуд вибирати навчальну програму або працювати за авторською програмою.

Як результат занять музикою розглядається: виховання інтересу і любові до класичної, народної, духовної, сучасної музики, здатності оцінити її красу, музично-образне мислення, сприйняття музики, здатність міркувати про неї в зв'язках з життям, а також з іншими мистецтвами. Важливо розвиток навичок виразного, емоційного хорового співу, розвиток навичок голосового інтонування, посилення уваги до осягнення музичного образу, оволодіння навичками сучасних способів спілкування з музикою на основі комп'ютерної техніки, використання електронних музичних інструментів і т.д. В якості найважливіших напрямків у розвитку музичної освіти розглядається розробка і видання нового покоління підручників та навчальних посібників з музики, що відповідають світовим стандартам, співпраця закладів освіти з радіо і телебаченням, розвиток профорієнтації молоді в школах з поглибленим вивченням художніх і музичних дисциплін. Всі ці завдання є складовою частиною музичної освіти.

Сьогодні з'явилося багато сучасних програм з музики, які розвивають концепцію музичної освіти загальнодержавної програми Дмитра Борисовича Кабалевського.

Програма Е.Д. Критської, Г.П. Сергєєвої. Сергєєва Г.П. неодноразово виступала з лекціями на курсах в Аппо, які я відвідувала.

Програма складена у відповідності зі стандартами другого покоління, зразковими програмами початкової загальної освіти та основними положеннями художньо-педагогічної концепції Д.Б. Кабалевського. У даній програмі знайшли відображення змінилися соціокультурні умови діяльності сучасних освітніх установ, потреби педагогів-музикантів в оновленні змісту і нові технології загального музичної освіти.

Зміст навчання орієнтоване на стратегію цілеспрямованої організації і планомірного формування музичної навчальної діяльності, що сприяє особистісному, комунікативному, пізнавальному і соціальному розвитку школяра. Предмет «Музика», як і інші предмети, розвиваючи вміння вчитися, покликаний формувати у дитини сучасну картину світу.

Мета масового музичної освіти і виховання - формування музичної культури, як невід'ємної частини духовної культури школярів - найбільш повно відображає інтереси сучасного суспільства у розвитку духовного потенціалу підростаючого покоління.

На різних етапах розвитку школи музичні заняття проводилися в різних формах, і в 40-х роках, в якості основної форми учбово-виховного процесу, встановився урок. Були і такі форми музичних занять, як екскурсія та практичні заняття з видів музичної діяльності.

Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти, кожний вчитель шукає свої напрямки у навчанні. Дуже важливо не втратити головне - людину, як особистість, яка не тільки має знання з економіки, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а отже, співчувати іншим людям.

Урок музики - основна форма організації музично-виховної роботи в школі, хоч поглиблюються ще знання з музики і в позаурочний час. Урок включає в себе різні види музичної діяльності учнів: спів, музично-ритмічні рухи, гра на ДМІ, слухання музики, музична грамота. Для уроків музики характерною є особлива емоціональна атмосфера. - це цілком природно, адже музика - мова почуттів: вона хвилює, викликає в дітей певні настрої і переживання. Одержані враження посилюються під впливом учителя, який передає свої почуття не тільки у виразному виконання твору, але і в слові, міміці, жестах. Таким чином, концентруючи увагу учнів на звучанні музики і розвиваючи їхню увагу вчитель допомагає дітям увійти у світ музики, музичних образів і яскраво відчути їх виразність.

Кожен урок має багато спільних рис, але і має свою своєрідність і неповторність. В уроці все повинно бути добре продумано: мета і завдання, зміст і структура, засоби і методи, прийоми роботи, бо без цього не можна досягнути добрих результатів.

Підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь майстерності вчителя, тобто як він зуміє організувати і реалізувати виховні, освітні і розвиваючі можливості музичного матеріалу. Для успішного розв'язання цих завдань, вчитель мусить глибоко вивчити твори і добирати їх у відповідності вікових особливостей учнів, їх музичній підготовці.

У зміст уроку входять твори різні за характером, настроєм, тому для досягнення його цілісності важливо добре визначити його структуру: послідовність різних видів музичної діяльності.

Продумуючи емоціональний рисунок уроку, перехід від одного твору до другого, вчитель прагне підтримувати необхідний емоційний настрій, знайти прийоми переключення уваги учнів. При побудові уроку важливо враховувати ступінь фізичного, розумового та емоціонального навантаження учнів. Наприклад, робота з молодшими школярами (нестійка увага, швидка втома, не сформованість голосового апарату…) або складну пісню краще розучувати протягом декількох уроків, а не за рахунок збільшення навантаження і часу на одному чи двох уроках; після розучування важких музично-ритмічних рухів не бажано починати спів, який вимагає спокійного, зрівноваженого дихання і зосередженості, а також слід враховувати місце уроку в розкладі - чи він є першим, третім чи шостим.

Отже, щоб структура уроку була гнучкою, потрібний творчий підхід вчителя до його побудови. Урок повинне проходити по заздалегідь наміченому плану, однак неможливо передбачити деякі несподівані ситуації та й, взагалі, не можна дати поради по кожному конкретному випадку. Інколи, із-за непередбачених обставин приходиться перебудовувати урок «на ходу». Професійний досвід вчителя дозволяє йому не розгубитися і, в кожному конкретному випадку. Прийняти відповідне рішення.

Якість сучасного уроку в значній мірі визначається активність учнів.

Проблема активності вирішується не тільки завдяки цікавій побудові уроку; багато буде залежати і від індивідуального підходу вчителя до кожного учня. Адже вчитель повинне знати добре своїх учнів, пам'ятати про їх сильні і слабкі сторони, інтереси, нахили, - оптимістично оцінити можливості конкретного учня.

На уроці необхідно прагнути до безпосереднього спілкування, використовуючи такі прийоми, як навідні запитання, підказки впівголоса, запитальний або здивований погляд, одобрюючий кивок, тести, міміка вчителя тощо.

Сучасний урок музики важко уявити собі без спеціального обладнання: естетичне оформлення кабінету, ДМІ, наочність, ТЗН, магнітофон, магнітна і звукова дошка, телевізор, грамзаписи, аудіо і відеозаписи, фонограми, озвучені з клавіатурою помагає вчителеві зробити більш цікавим розучування пісні, слухання музики, інші види музичної діяльності.

Підготовка і проведення уроку завжди вимагає від учителя творчого підходу, активного прояву його знань, умінь та професійного досвіду праці.

Особливу роль на уроках музики відіграє наочність. Так у 1 класі наочність в основному застосовується в музично-дидактичних іграх та спеціальних завданням: за допомогою нот-кружечків діти на фланелеграфі викладають напрям руху мелодії, а для визначення тембрів муз. Інструментів показують карточки із їх зображенням, інші завдання.

Урок музики миє велику силу впливу на внутрішній і духовний світ учнів, пробуджує інтерес до музики, необхідність спілкуватися з нею. Поступово на кожному уроці діти вчаться розуміти, що музика тісно пов'язана з життям, тобто, що між музикою і життям є міцний зв'язок.

Покажемо це на прикладі: після того, як діти прослухали національний гімн «Ще не вмерла Україна» муз. М. Вербицького на слова П. Чубинського, вчитель розповідає: понад 150 років слова цього гімну були заборонені, ні де не друкувалися. Розповідає про автора тексту - українського поета, етнографа і фольклориста Павла Чубинського, який народився у 1839 р. сім'ї козацького роду. За боротьбу за волю. України засланий був до Архангельська, де і написав слова цього гімну і передав на Україну. Аж у 1989 році, на могилі його (Кладовище у Борисполі) на кам'яній плині викарбувані перші рядки вірша «Ще не вмерла Україна»… Скрізь на слова поклав Вербицький (1815-1870).

Цікаво знати, що спершу це був солоспів у супроводі гітари, а пізніше обробка для хору. Гімн характеризується широтою осмислення історичної долі українського народу, в ньому утверджена віра за волю, свободу і славу народу. В гімні висловлені сподівання. Що після волі «За Карпати відіб'ється, загомонить степами», а України слава стане поміж народами» передвіщали прийдешні світлі часи воскресіння народу.

Саме, як національний гімн, «Ще не вмерла Україна» визнавався Іваном Франком, Лесею Українкою, трудовими українськими громадами в різних куточках світу. Спрямована в майбутнє, головна пісня українського народу утверджує його волю віддати все за нашу свободу. Саме цією спрямованістю пісня пустила глибоке коріння у національну свідомість українців обох частин України. Пісня - гімн вийшла за рамки української поезії. На початку ХХ ст. її переклали на кілька іноземних мов: німецьку, англійську, французьку і інші. Всі урочисті свята українського народу починаються і закінчуються урочистим виконанням цього гімну.

З 17 вересня 1991 року українське радіо розпочинає свої передачі виконанням гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня того ж року, гімн вперше офіційно прозвучав на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави. Так гімн, створений двома українськими синами, повернувся до пісенної скарбниці народу».

Після такої розповіді вчителя, а також, після аналізу прослуханого твору із застосуванням методу діалогізації, учні краще зрозуміють глибину змісту у тісному зв'язку двох образів: поетичного і музичного.

Рівень співочої культури учнів вищий у тих вчителів, котрі у своїй професії керуються тим, що «український народ - народ співець і піснетворець. Він склав безмежну кількість чудових пісень, які супроводжують його і в праці, і в смутку, і в радості. Ще у свій час М. Гоголь говорив, що: народні пісні для України все: і поезія і історія, і батьківська могила, і що пісня ці - народна історія, яка розкриває все життя народу».

Демократизація школи принесла зараз більшу свободу вчителю музики у показі і викладі нового матеріалу; у побудові уроку музики, яка залежить від віку учнів та специфіки дидактичної мети даного уроку; у виборі програми; у подоланні формалізму та стандарту у проведенні уроку.

Дидактичні вимоги до уроку такі:

Чіткість навчальної мети;

Єдність навчальних та виховних завдань;

Правильний добір учбового матеріалу до кожного розділу уроку;

Підбір доцільних методів, прийомів і засобів при проведенні уроку;

Організаційна чіткість уроку;

Поєднання колективної, групової та індивідуальної форм робіт. Організація загальної цілеспрямованості класу, виховання відповідальності кожного учня за виконання поставлених перед ним завдань;

Змістовність, емоційність, різноманітність та гнучкість прийомів і методів роботи, вимогливість, продумана структура уроку запорука успішної роботи та дисципліни учнів на уроці.

Обладнання уроку музики;

Облік успішності, поєднання різних форм обліку;

Продумані різноманітні форми домашніх завдань та їх оцінок вчителем;

Підготовка вчителя до уроку.

музика викладання школа загальноосвітній

Размещено на Allbest.ru