Методика трудового навчання

Для створення відповідних санітарно-гігієнічних умов велике значення має озеленення робочої кімнати. Зелені насадження впливають на мікроклімат: поліпшують склад повітря і значно знижують його температуру влітку, підвищують вологість. Озеленюючи приміщення, слід пам'ятати, що рослини не повинні перешкоджати нормальному протіканню навчального процесу, затемнювати вікна, світильники; озеленення кімнати повинно гармонійно поєднуватись із загальним художнім оформлення ітер'єру.

Способи розміщення декоративних рослин у кімнаті розміщують на стояках і трубчастих підставках рейкових конструкціях, фасонних поличках, настінних дротяних кронштейнах. Рослини можна підвішувати до стелі, або до стін на капронових шнурах чи розставляти на підлозі на різних рівнях вазонах. Можна розмістити рослини і на стелажах. Такі композиції із зеленню дуже зручні, декоративні й не займають багато місця

В передній частині робочої кімнати обладнане підвищення розміром 1700x3000 мм і висотою до 200 мм. Підвищення необхідно для того, щоб учитель бачив усіх учнів, які працюють в робочій кімнаті, а вони зразки виробів, наочні посібники тощо, які демонструє учитель. На підвищенні обладнується робоче місце учителя і демонстраційне робоче місце учня. На столі учителя вмонтований пульт дистанційного керування технічними засобами навчання (відкривання і закривання штор, піднімання екрану, керування кіноапаратом, діапроектором), а також вимикачі для вмикання напруги на робочі столи учнів. Демонстрація прийомів роботи найбільш ефективна в тому випадку, коли учитель мас можливість показати правильну робочу хватку інструменту, а також робочі рухи в різних ракурсах. Це можливо лише в тому випадку, коли демонстраційний стіл змонтований на поворотному крузі. Повертаючи демонстраційний стіл в необхідне положення учитель, має можливість показувати прийоми в різних ракурсах.

На передній стінці робочої кімнати на висоті 800 мм від підвищення закріплюється класна дошка розміром 1200x3000 мм з пристроями для підвішування таблиць, плакатів. Вздовж краю дошки прибивають жолоб для крейди. Було б дуже добре, якби дошка рухалась вниз і вгору, тобто змінювалась відстань нижнього краю дошки по відношенню до підвищення. Дошку обладнують шторками з тканини. Над дошкою закріплюють екран для демонстрації кінофільмів, діафільмів та діапозитивів. Під дошкою закріплюють планшет з розміщеними на ньому креслярськими інструментами (лінійка, циркуль, кутник, транспортир). З лівого боку від дошки розміщують шафу для таблиць і інших наочних посібників. З правого - обладнують санітарний куточок, в якому встановлюють раковину з водопровідним краном і водостічною трубою. Вище раковини розміщені полички для мильниць, а також аптечка, з набором необхідних перев'язочних матеріалів та медикаментів. Тут же розміщують і електрорушничок.

Основна площа приміщення відводиться під робочі місця учнів. Найбільш раціональними робочими місцями є одномісні столи з площею кришки 500x600 мм. Якщо ж обладнати робочу кімнату одиночними столами немає можливості, то обладнують двомісними з розміром кришки 500x1200 мм. В кімнаті повинні бути столи різної висоти, так як в ній навчаються учні всіх трьох початкових класів - 1, 2, 3 класи.

Робоче місце повинно відповідати росту учня. В результаті антропометричних вимірів дітей віком від 7 до 10 років виявлено,

обладнання робочих місць учнів необхідно столи і стільці .три інтервалі росту учнів в 15 см.

Таблиця №1

№/№ парти, столу	Ріст учнів в см.	Висота заднього краю кришки столу над підлогою	Висота переднього краю сидіння над підлогою
А	До 130	54,0	32,0
Б	130-145	60,0	36,0

Найкращі фізіологічні і гігієнічні умови для роботи учнів створюються при відповідності навчального обладнання (столу, стільця) росту і пропорції дітей. При цьому забезпечується можливість збереження робочої пози, що найменше втомлює дітей. При роботі за робочим місцем учень повинен сидіти на ступі, тримаючи корпус і голову прямо, пише трохи похиливши її вперед. Між тулубом і краєм столу повинен залишатися вільний простір 3-4 см. Ноги зігнуті в тазобедрених і колінних суглобах під прямим кутом, ступні спираються на підлогу або підніжку. Така посада може бути забезпечена лише у випадку правильного набору меблів відповідно до росту школярів. Так як в робочій кімнаті передбачається навчання учнів І-ІІІ класів, то меблі повинні бути різної висоти. В тому випадку, копи столи для учнів досить високі, під ноги і стілець необхідно підкладати спеціальні підставки. На одному з перших занять в робочій кімнаті учитель розставляє учнів за (партами) робочими столами у відповідності з ростом і закріплює за ними робоче місце.

Кожне робоче місце обладнується комплектом, інструментів індивідуального користування.

Для роботи з папером і картоном: ножиці (завдовжки 113-120мм) з закруглими кінцями, добре загостреною різальною частиною, довжина якої 70-80 мм; сталеве шило - кругле, завдовжки 40 мм (з ручкою 85 мм); масштабна лінійка 20-25 см; олівець простий ТМ; пензлик для клею; дерев'яний косинець; картонажний ніж (ручка завдовжки 100-120 мм, лезо 20-30 мм); баночки для клею і води; циркуль.

З тканиною і волокнистими матеріалами: набір голок від N 1 до (залежно від товщини ниток); наперсток; ножиці; лінійка та косинець; булавки, крючечки для в'язання (металеві, дерев'яні або пластмасові); п'яльця, шаблони, викрійки; сантиметрова стрічка; олівець; грибки для штопки; кравецька крейда.

Деревом і фанерою: лінійка, олівець ТМ; ножівка дрібнозуба, лоток (висотою 200.); лобзик з набором пилочок; підставка для випилювання; електровипалювач; буравчики. Для роботи х жерстю і фольгою: кусачки для перекушування дроту і проводів; круглогубці для згинання дроту; плоскогубці згинання і скручування деталей; рисувалки для нанесення рисок на розмічувані деталі; ножиці для різання жерсті; лещата з шириною губок 60 мм; лінійка; пилка; слюсарний косинець; циркуль, набори лекал.

Для роботи з різними матеріалами: стеки (дерев'яні або пластмасові); столик для ліплення; підкладні дошки розміром 200 х 200 мм.; ванночки (пластмасові або з білої жерсті), качалочки (діаметром 20 мм і довжиною 300 мм), дротяний різак.

Для технічного моделювання: викрутки, гайкові ключі конструктори технічні (металеві або пластмасові), конструктори будівельні (пластмасові або дерев'яні), електроконструктори Інструменти і обладнання повинно відповідати по будові і вазі фізичним можливостям учнів молодших класів.

Важливе місце в організації трудового навчання займають питання зберігання інструментів І їх раціонального розміщення на робочому місці. Інструменти індивідуального користування зручно зберігати у висувних шухлядах, розміщених під кришкою робочого столу. Всередині шухляда розділена на чотири секції: секція для розмічальних і контрольно-вимірювальних інструментів; для інструментів по обробці паперу і картону; для інструментів по обробці тканини; для інструментів по обробці дерева і металу.

Робоче місце учня повинно бути обладнане розеткою з напругою до 36 вольт для підключення електровипалювача. Подача напруги здійснюється з пульта керування на робочому місці учителя.

Одним з можливих шляхів удосконалення трудового навчання молодших школярів - є створення методичного забезпечення уроків праці та позаурочних занять. Комплекс методичного забезпечення виготовляється силами вчителів та учнів. До комплексу входять:

- площинні графічні посібники (таблиці, плакати, картини, демонстраційні технологічні картки, креслення, технологічні рисунки);

- екранні посібники (діафільми, діапозитиви, кінофільми);

- натуральні наочні посібники (колекції паперу і картону, ниток і тканини, природних матеріалів, металів, пластмас, набори деталей конструктора, зразка інструментів, пристроїв, виробів);

- роздатковий матеріал (креслення виробів, технічні рисунки, технологічні картки);

- методичні рекомендації для проведення бесід, Інструктажу ( 3 різних тема програми, екскурсій, диспутів, тощо); - картотека методичної та спеціальної літератури, журнальних статей. Всі ці матеріали комплектуються і зберігаються в шафах, розміщеннях вздовж задньої стіни робочої кімнати. В шафах знаходиться весь матеріал для уроків в 1, 2 та 3 класах. Для зберігання методичного матеріалу використовуються папки або картонні коробки. На торцевій частині папки або коробки робиться надпис, до якої теми програми відноситься зібраний матеріал, наприклад: “Папір і його властивості”, “Виготовлення виробів по шаблонах”, “Оздоблення виробів з тканини”, “Аплікації з рослинних форм”, “Будівельне макетування” тощо. Тут же зібрані підготовлені вчителем розробки уроків з найбільш складних тем програми, комплекти уроків з технічного моделювання, з робіт із різними матеріалами.

Робоча кімната обладнується технічними засобами навчання: кінопроектор "Радуга-2", діапроектором для демонстрування слайдів і діафільмів, а також епіпроектором для демонстрування непрозорих зображень. Технічні засоби навчання монтуються в шафі, а управління ними здійснюється з пульта керування вчителя.

В робочій кімнаті повинні бути оформлені стенди: "Правила техніки безпеки та внутрішнього розпорядку", "Робота з папером і картоном", "Робота з тканиною", "Моделювання", "Робота з природним матеріалом".

Вчителі збирають поробки учнів для постійно діючої виставки. Для її оформлення в кімнаті обладнуються стелажі. Кращі поробки використовуються і як зразки на уроці. Для успішної роботи учні забезпечуються необхідною кількістю матеріалів (паперу, тканини, ниток, глиною, пластиліном, клеєм, фарбами, жерстю, дротом, фольгою, фанерою, пластмасами, конструкторами). Все це також зберігається в шафах. Відповідна матеріальна і методична база дає можливість творчо підходити до кожного уроку, вдосконалювати систему роботи трудового навчання і виховання молодших школярів, успішно вирішувати основні завдання предмету, прищеплювати дітям інтерес до праці, до людей праці.

Принципи і методи трудового навчання

Під методами трудового навчання розуміють способи спільної роботи учителя і учнів, в процесі якої досягається засвоєння учнями знань. формування умінь і навичок, виховання загальнолюдського відношення до праці, розвивається пізнавальна здібність, самостійність, творча активність в навчальній і трудовій діяльності.

Це класичне визначення методів по відношенню до початкових класів можна трансформувати так: методи трудового навчання -це способи взаемозв'язної і взаємозумовленої діяльності учителя та учнів, під час якої учні під керівництвом учителя набувають теоретичних знань про працю людей, матеріали та інструменти, про планування технологічного процесу виготовлення виробів, а також умінь і навичок з обробки матеріалів відповідними інструментами та виготовлення виробів. У процесі такої діяльності в учнів формується світогляд, розвиваються їх пізнавальні здібності, розумові і фізичні сили та здібності, розширюється загальний політехнічний кругозір, що є передумовою підготовки до життя.

Ефективність методів в значній мірі залежить від правильного вибору методичних прийомів. Методичні прийоми - складові елементи методу або окремі дії учителя та учнів, спрямовані на досягнення навчально-виховної мети. Існують найрізноманітніші методичні прийоми, "які вирізних сполученнях проявляються в методах роботи учителя.

Логічні прийоми - прийоми формування розумової діяльності учнів (способів мислення). До них відносяться: виділення головного, порівняння, узагальнення тощо.

Технічні прийоми потребують раціонального використання засобів діяльності учителя і учнів: різноманітного обладнання, матеріалів, пристрої, технічних засобів навчання тощо.

В процесі навчання методи і прийоми використовуються в різних ситуаціях. Один і той ж вид діяльності учнів в одних випадках виступає як самостійний метод, а в інших - як прийом навчання. Так, бесіда і пояснення є самостійними методами кавчання. Якщо ж учитель епізодично застосовує їх в ході практичної роботи для "ваги учнів, виправлення помилок та інше, то пояснення "виступають як прийом навчання, що входить в метод і годи і прийоми можуть мінятись місцями. Якщо, наприклад, повідомлення навчального матеріалу ведеться методом пояснення, в процесі якого демонструються наочні посібники, то ці пояснень , виступають як прийом. Але якщо посібник є об'єктом вивчення основні знання учні одержують на основі його розгляду, то демонстрація виступає як метод навчання, а пояснення учителя -як прийом.

На відміну від інших навчальних предметів, заняття з праці характеризується деякими особливостями

- трудова діяльність учнів пов'язана не лише з засвоєнням знань, набуттям практичних вмінь і навичок, а й з створенням матеріальних цінностей;

- серед джерел знань важливе місце займають знаряддя і предмети праці, трудові і технологічні процеси;

- виховна дія в процесі навчання спрямована перш за все на формування і розвиток в учнів загальнолюдських якостей особистості;

- заняття з учнями проводяться в навчально-виробничих умовах -робочих кімнатах з праці для учнів початкових класів.

Ефективність практичних занять з трудового навчання в багатьох випадках визначається тим, наскільки правильно вибрані учителем методи навчання.

Зупинимося на класифікації методів трудового навчання. Загальноприйнятної класифікації методів трудового навчання поки що не існує. Найбільше розповсюдження в педагогічній літературі одержали два напрямки в класифікації методів:

- за видами джерел, з яких учні набувають знань та вмінь;

- за видами діяльності учнів.

Існують і інші класифікації методів трудового навчання, що характеризуються методами викладу навчального матеріалу і керівництва роботою учнів, а також методами самостійної роботи. Але на нашу думку в початкових класах доцільним є класифікація за першими двома ознаками.

Представники першого напрямку виділяють три форми методів:

- усні словесні (розповідь, пояснення, бесіда), при яких джерелом знань є слово вчителя;

- наочні (спостереження учнями натуральних об'єктів, процесів, їх зображень, таблиць, моделей, діафільмів, діапозитивів) при яких джерелом пізнання є наочні засоби;

- практичні (використання трудових завдань, спостереження предметів і явищ в процесі праці), при яких джерелом пізнання є практична робота учнів.

Представники другого напрямку виділяють чотири групи методів:

- репродуктивний (пояснювально-ілюстративний);

- частково-пошуковий;

- проблемний;

- дослідницький.

Методи навчання, що визначаються за джерелами інформації, як було сказано вище, включають в себе три основні види: словесні, демонстраційні і практичні методи.

Усі словесні методи є найбільш розповсюдженими в практиці трудового навчання. Це бесіда, розповідь і пояснення.

Бесіда - метод навчання, при якому учитель з допомогою цілеспрямованих питань до учнів, мобілізує їх знання і практичний досвід для засвоєння нових знань. В практиці трудового навчання бесіду застосовують на заняттях в усіх класах - від молодших до випускних.

Учні навіть на перший урок трудового навчання в 1 класі приходять з деякими знаннями, навичками і вміннями, з деяким досвідом. На наступних уроках їх досвід розширюється, поглиблюється, що сприяє застосуванню на уроках методу бесіди. Успіху бесіди сприяє чітке визначення теми, логіці плану і умілому формуванню питань, що дозволяє учителю направити думку учнів. Користуючись методом бесіди, учитель організовує учнів на самостійну підготовку робочих місць, визначенню корисності виробу, який мають виготовити на уроці, пригадує з учнями властивості та призначення матеріалів, будову й застосування інструментів.

Характерними ознаками бесіди є те, що учитель звертається до учнів з різними запитаннями про працю людей, про матеріали, інструменти, про планування технологічного процесу, виготовлення виробів тощо. Уміння учня дати правильну і повну відповідь залежить від характеру і способу постановки запитання, від того наскільки правильно, вдало сформульовано воно. У зв'язку з цим до формування запитань для бесіди ставляться певні вимоги, а саме: запитання повинні бути тісно пов'язані з раніш вивченим матеріалом і випливати з нього; запитання слід формувати просто, ясно, чітко. Бесіда, ще проводиться на початку уроку, допомагає дітям установити зв'язок з раніш вивченим матеріалом, визначити матеріали та інструменти, необхідні для роботи, уявити. послідовність трудового процесу. Під час виконання практичної роботи може виникнути, необхідність проведення поточної бесіди, в якій шляхом постановки конкретних запитань і відповідей на них учитель передає додаткову інформацію про трудовий процес. Після закінчення практичної роботи учитель, як правило, проводить підсумкову бесіду, основна мета якої - залучити учнів до роботи.

Розповідь - метод усного викладу матеріалу, який носить й або розповідний характер, відзначається науковістю, логічною послідовністю, образністю повідомлення учнями відомостей теоретичного або практичного характеру.

В початкових класах розповідь учителя спирається на раніш набуті учнями знання, систематизує уявлення і поняття дітей про відомі об'єкти, навчає їх застосуванню знань на практиці. Розповідь учителя повинна бути короткою, без великої кількості прикладів, так як учні не зможуть із такої розповіді виділити головне, запам'ятати його.

Розповідь може бути дедуктивною (від загального положення до конкретних фактів), або індуктивною (з ряду конкретних фактів виводиться конкретне положення). В першому випадку учитель знайомить учнів з загальними поняттями, а потім ілюструє їх конкретними прикладами; в другому учитель знайомить учнів з конкретними об'єктами техніки і виробництва поступово переходять до узагальнень. В процесі розповіді учитель може використовувати навчальні таблиці, моделі, діафільми тощо. Розповідь повинна задовольняти такі дидактичні вимоги: бути достовірною, логічно послідовною, емоційною, доступною для розуміння учнями початкових класів.

Розповідь як метод навчання має і свої слабкі сторони: знання учні одержать в готовому вигляді. Від учня вимагається лише розуміння змісту розповіді і запам'ятовування його. Для подолання цього недоліку бажано, щоб розповідь була не лише розповіддю учителя, але і включала роздуми і бесіди, спільні узагальнення і висновки.

Пояснення - метод усного викладу .матеріалу з перевіркою з засвоєння і залученням учнів до вирішення питання, що розглядається на уроці. Поясненню на уроках трудового навчання відводиться значне місце. Учитель пояснює учням, як підготувати робоче місце до заняття з праці, виготовити виріб. Даючи настанови щодо виготовлення виробу, учитель розповідає про властивості матеріалів і як підібрати їх для виготовлення виробу, про будову і використання інструментів, приладів і пристрої, про технічну документацію. Пояснення застосовується також при поясненні нових слів, технічних термінів. Характеризується пояснення локанічністю і чіткістю викладання матеріалу, застосовується на любому етапі уроку.

Демонстраційні методи.

Цей .метод є одним з найважливіших засобів реалізації при наочності навчання. Навчальна демонстрація включає в роботу органи чуття, зір, слух, нюх, дотик, смак, за допомогою яких учнів виникають уявлення про реальні предмети і явища. На уроках трудового навчання демонстрація є не лише засобом наочної навчання, а й джерелом знань, об'єктом вивчення школярами. Учитель не тільки пояснює, а й показує учням, як підготував робоче місце до заняття, як розташувати матеріали, інструменти пристрої, прилади. Підготовне вчителем робоче місце учні використовують як взірець.

Повідомляючи тему та мету уроку, вчитель показує учням виріб, який вони виготовлятимуть. Під час інструктажу він демонструє матеріал, з якого виготовлятимуть виріб, інструменти прийоми роботи, а також ілюструє цей процес наочними посібниками.

На уроках трудового навчання в початкових класах використовують різні види демонстрації, які можна об'єднати в такі групи:

- демонстрація об'єктів і процесів, що вивчаються в натуральному виді (натуральні наочні посібники);

- демонстрація картин і графічних зображень (образотворчі наочні посібники);

- демонстрація кінофільмів, діапозитивів і діафільмів;

- демонстрація прийомів роботи.

До натуральних наочних посібників відносяться: інструменти, зразки виробів, матеріали, моделі, макети тощо. До образотворчих - картини, креслення, технологічні картки, діаграми. Наочні посібники можуть бути як заводськими так і саморобними, але повинні відповідати дидактичним і технічним вимогам: наочні посібники повинні відповідати змістові навчального матеріалу віковим особливостям учнів, мати естетичний вигляд.

Прийоми роботи, прийоми трудових дій, що демонструються учителем під час інструктажу повинні забезпечувати швидке й точне засвоєння учнями вмінь і навичок необхідних для обробки матеріалів та виготовлення виробів. Демонстрування прийомів роботи проводиться в такій послідовності: цілісний показ в робочому темпі; сповільнений показ, що супроводжується поясненням; знову цілісний показ в робочому темпі. Потім одному або декільком учням пропонується по черзі виконати трудову дію. При виконанні їх учні можуть допускати помилки. В цьому випадку учитель пояснює, показує правильні прийоми виконання трудових дій.

Демонстрування та ілюстрування треба поєднувати з поясненням. Це дає можливість зробити навчання більш зрозумілим, підвищує зацікавленість учнів до завдання, збуджує у них творчу ініціативу.

Важливим засобом наочності при поясненні є виконання учителем найпростіших рисунків на дошці. Застосування їх можливості формування в учнів наочних уявлень про речі і процеси. Основна перевага рисунку на дошці - послідовне виконання його вчителем на очах в учнів. Тому готові плакати не можуть замінити зарисовки на дошці, в ході яких учитель дає відповідні пояснення, робить надписи і необхідні позначення на рисунках.

Зарисовки на дошці застосовуються, наприклад, при поясненні учням послідовності розмітки виробів, що будуть виготовлятись. Рисунок на дошці виконується збільшеним планом. Всі його лінії і позначення повинні бути чіткими і добре видимими учням. Необхідно дотримуватись правильних пропорцій розмірів окремих частин рисунку. На заняттях з трудового навчання в початкових класах часто використовуються технічні рисунки, ескізи, креслення, технологічні картки. Застосування цих документів допомагає визначити технологічну послідовність виконання операцій і правильно спланувати роботу учнів по виготовленню виробу. При використанні графічних документів на уроках трудового навчання необхідно враховувати доступність їх для учнів, відповідно рівню їх підготовки.

Зразком таких технологічних документів можуть бути посібники для учнів почати, цих класів І.Т.Міщенко "Умілі руки".

Досить часто на уроках трудового навчання застосовується демонстрація навчальних діафільмів і діапозитивів, складених за програмою трудового навчання початкових класів. Кінофабриками України випускались такі діафільми як "Робота з папером", Елементи графічної програми в трудовому навчанні", "Робота з конструктором", "Робота з природними матеріалами", "Глина і її властивості" тощо.

Цінність навчальних діафільмів і діапозитивів безперечна. Але не всяка демонстрація дає необхідний ефект. Тому при виборі окремих наочних посібників необхідно враховувати вимоги:

- діафільм за своїм змістом повинен відповідати темі уроку і його навчальній і виховній меті, зміст діафільму повинен відповідати рівню підготовки учнів.

Готуючись до уроку, учитель відбирає діафільми і діапозитиви для показу з урахуванням вище зазначених вимог. Він повинен особисто переглянути діафільми і встановити, на якому етапі уроку доцільно його демонструвати. Демонстрації, які проводяться на уроках, не самоціллю. Це лише один із засобів вирішення навчального завдання. Відбір демонстрацій залежить від матеріалу, мати його навчання, досвіду і рівня підготовки учнів. На уроках не слід захоплюватись показом великої кількості наочних посібників, а тим більш тих, які не відносяться до теми заняття.

Навчальні плакати, таблиці і інші графічні посібники повинні відображати найбільш суттєві ознаки процесів і явищ, що вивчаються. На них не повинно бути нічого зайвого, що може відволікати увагу учнів. Якщо необхідно показати декілька наочних посібників, то демонструвати по мірі необхідності, щоб не розпорошувати увагу учнів. Використані посібники зразу прибираються.

Важливою умовою ефективного використання демонстраційного матеріалу є керівництво з боку учителя сприймання учнями демонстраційних об'єктів, трудових дій, зображень Для перевірки правильності сприймання, розвитку спостережливості і пізнавальної активності учитель задає учням запитання. В ході бесіди учні самостійно формулюють висновки на основі спостереження.

Практичні методи. На уроках трудового навчання в початкових класах поряд з політехнічними знаннями учні оволодівають загальнотрудовими політехнічними уміннями і навичками.

Під уміннями розуміють здатність людини до свідомого виконання даної дії, набутої на основі знань і елементарного досвіду. Знання виступають теоретичною основою виконуваних дій. У правильному виконанні дій відіграє роль як особистий досвід учнів, так і сприйнятий ними чужий досвід. Для формування умінь необхідно провести самими учнями виконання навчальних дій. По мірі пробного виконання дій чужий досвід поступово стає надбанням особистого досвіду учнів. Елементарні уміння поступове об'єднуються в більш складні уміння, багато з них перетворюється у навички.

Навички - автоматизований компонент діяльності, вироблений в процесі вправ.

Це автоматизовані елементарні уміння, які. дякуючи тренуванню, одержують швидкість і точність виконання, початкових класах практичні вміння і навички формуються в процесі виконання певних трудових завдань, практичних робіт, внаслідок багаторазового повторення цілеспрямованих дій, тобто внаслідок виконання вправ. До вправ, як методу навчання, ставиться ряд дидактичних вимог:

- вправи ґрунтуються на свідомій діяльності учнів. Провідну роль в процесі формування навичок відіграє свідомість. Практика трудового навчання показала, що механічний підхід до формування навичок не досягає успіхів;

- вправи та елементи поступово ускладнюються;

- в процесі виконання вправ необхідно, щоб учень контролював свої трудові дії. Правильність виконання трудових рухів, дій, операцій контролюється вчителем з самого початку. Більшого ефекту контроль матиме тоді, коли до нього залучатимуться самі учні, якщо їх привчити до самоконтролю. Тому пояснюючи правила виникнення трудових прийомів, учитель одночасно вказує учням вимоги. на основі яких вони роблять висновок про правильність своїх дій.

В процесі трудової політехнічної підготовки в учнів початкових класів формуються три основні групи умінь: політехнічні уміння, загальнотрудові уміння і спеціальні трудові уміння. До першої групи відносяться уміння вимірювання виробів і їх елементів; обрахунку розмірів виробів, що виготовляються в процесі роботи; графічні; з читання креслень, ескізів і технічних рисунків; технологічні, з виконання певних технологічних операцій. До другої групи належать уміння організовувати своє робоче місце і підтримувати його в належному стані протягом усього уроку; конструкторські уміння з створення виробів, визначення їх розмірів; діагностичні - з визначення і попередження помилок, які можуть виникнути в процесі роботи. До третьої групи відносяться уміння з обробки паперу, картону, тканини, природних матеріалів, деревини, металів, а також збирання і налагодження виробів.

Дидактичні принципи - це вихідні положення теорії навчання, якими керується учитель при організації і проведенні занять. Принципи витікають з завдань виховання, закономірностей процесу навчання і визначають його зміст, організаційні форми і методи.

В дидактиці розглядають принципи, які є спільними для викладання всіх предметів, це науковій зв'язок теорії з практикою, систематичність і послідовність, доступність навчання, свідомість і активність, наочність, виховний характер навчання. Але кожний навчальний предмет мас свої особливості. Для трудового навчання такою особливістю є принцип політехнічного навчання.

Політехнічний принцип - один з найважливіших принципів педагогіки, згідно якому в процесі навчання в учнів повинні формуватися знання, уміння, навички і якості особистості, які дозволяють орієнтуватись у всій системі суспільного виробництва, а саме: знання з основ сучасного виробництва; уміння і навички необхідні для поводження із знаряддями праці, найбільш розповсюдженими у різних виробничих роботах.

Уміння і навички, необхідні для поводження із знаряддями праці, розділяються на загальнотрудові і загальновиробничі. До перших відносяться уміння і навички з планування трудової діяльності, організації робочого місця, самоконтролю, а до других -обчислювальні, графічні, вимірні, .монтажі і інші. В цілому такі уміння і навички можна назвати політехнічними, так як вони необхідні для самих різноманітних професій і засвоюються при виконанні різноманітних виробничих робіт.

Політехнічне навчання в школі відбувається на уроках ручної праці в навчальних майстернях, в процесі суспільнокорисної праці, в позакласній роботі, а також при вивченні основ наук. В сучасній школі існує система політехнічного навчання, яка складається з окремих рівноцінних елементів. Створити в учнів уявлення про основи сучасного виробництва можна лише в тому випадку, коли відбувається дидактичний зв'язок між званнями та вміннями, яких учні набувають в кожному з елементів системи політехнічного навчання..

Політехнічний принцип навчання в початковій школі має на увазі ознайомлення учнів з предметами праці, знаряддями праці, діяльністю людини в праці, продуктами праці.

На уроках трудового навчання учитель розширює політехнічний кругозір учнів про предмети праці: папір, картон, тканину, деревину, метал, пластмаси, а також матеріали, взяті безпосередньо з живої природи (шишки, жолуді, листя, горіхи, солому, глину). При цьому учитель знайомить учнів з деякими фізичними і технічними властивостями цих матеріалів.

Важливим завданням є ознайомлення учнів молодших класів із знаряддями праці. Учні оволодівають прийомами роботи з такими інструментами як ножиці, шило, ніж, голка, лобзик, викрутка, плоскогубці, гайкові ключі. Вивчення прийомів роботи ручним інструментом слід розглядати як базу для вивчення машинних знарядь праці. Учитель звертає увагу учнів на те, що в основі найскладніших машин і ручних знарядь праці .закладені одні і ті ж принципи. Розглядаючи ручні знаряддя праці учитель знайомить з сучасною технологією і переконує учнів в тому, що в основі найскладніших машин покладені принципи ручної праці.

Не менш важливе завдання - ознайомлення учнів з діяльністю людини в праці. Учитель показує учням, що виробництво будь якого Виробу вимагає декілька етапів: конструювання; розробка послідовності (технології) виготовлення предмету; підготовка до роботи матеріалів, інструментів, обладнання. В результаті цієї діяльності одержується готовий виріб. Оскільки розглядуваний процес перетворює предмет праці в продукт і є спільним для більшості виробництв, то знання учнів в молодших класах про ці процеси набувають політехнічний характер. Ці знання є фундаментом для формування політехнічних умінь і служать базою для продовження політехнічного навчання в середніх класах.

Форми організації занять з творчої праці

Урок - це основна форма організації навчально-виховної роботи в школі. Під уроком розуміють заняття, яке проводиться з постійним складом учнів одного рівня підготовки. Спільним для всіх уроків є те, що вони проводяться за сталим розкладом, мають однакову тривалість, (45 хв.), чітко визначену тему, організаційну структуру, і які визначаються змістом програмного матеріалу, характером, способами навчальної і трудової діяльності учнів. Але уроки з трудового навчання мають свої особливості, в порівнянні з Уроками інших навчальних предметів, а саме:

центральне місце на уроці трудового навчання займає практична робота учнів;

практична робота учнів будується на базі продуктивної праці: вироби, що виробляються учнями мають суспіпьнокорисну спрямованість, знаходять практичне застосування в школі, дитячому садку, сім'ї;

- продуктивний характер праці створює необмежені можливості для підвищення активності учнів. Спираючись на природне прагнення дітей створювати корисні речі своїми руками, вчитель спрямовує навчальний процес відповідно до програми;

- робота з різними інструментами зобов'язує учителя ретельно слідкувати за дотриманням учнями правил безпечної праці.

До уроків трудового навчання в початкових класах, які до уроків з інших предметів, ставиться ряд дидактичних вимог: чіткість дидактичної мети, нерозривність виховних і навчальних завдань, правильний добір навчального матеріалу для кожної частини уроку, доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку, колективна праця учнів поєднується з самостійністю кожного учня, організаційна чіткість уроку, практичний характер праці учнів, створення умов для безпечної роботи учнів.

Урок трудового навчання можуть бути кількох типів. Визначаються вони за різними критеріями. Одні методики визначають типи уроків за змістом (уроки з обробки тканими, паперу, деревини): другі - за способом проведення (урок-екскурсія, кіноурок) треті - за цілями навчання (урок набуття учнями нових знань, урок формування умінь та навичок, ком6інований урок)- Неважко помітити, що кожний підхід до визначення типів уроку будується на основі якого-небудь одного принципу. Але, на нашу думку для початкових класів найдоцільнішим типом уроків є комбінований, хоча і не відкидаємо інших типів.

Комбінований урок з трудового навчання мас приблизно таку структуру: організаційна частина, повідомлення теми та мети уроку, аналіз зразку і його графічного зображення, конструювання виробу, планування трудового процесу, проведення технологічних операцій, перевірка виробів і їх оцінка, прибирання робочих місць.

На організацію уроку, як правило, відводиться 2-3 хвилини. Ця частина уроку частіше всього розпочинається з перевірки підготовленості учнів до уроку. Якщо у деяких учнів немає матеріалів чи необхідних інструментів, то вчитель повинен видати їх з додаткових запасів. Урок можна розпочинати лише тоді, коли вчитель переконався, що всі учні мають необхідні для уроку матеріали та інструменти.

Другим етапом уроку є повідомлення учням теми та мети уроку, визначення корисності виробу. Це етап, на якому учитель підготовляє учнів до чуттєвого сприйняття нового матеріалу, до формування особистих інтересів у поєднанні з суспільними мотивами праці. Тут добре б було нагадати висловлення О. М. Леонтьева, який говорить: що "Якщо на уроках праці учні лише задовольняють власну властиву їм потребу в діяльності та оволодівають тими чи іншими трудовими операціями, то в них розвивається особистий інтерес до праці. А якщо школярі в процесі праці виготовляють суспільнокорисні речі, у них не лише формуються особисті інтереси до праці, а й посилюються суспільні мотиви праці, які кінець кінцем переростають у чітко виражену потребу працювати на користь суспільству".

Наступним етапом уроку є аналіз зразка виробу і його графічного зображення. На цьому етапі учитель демонструє зразок виробу, наприклад, коробочку з жерсті (Міщенко І.Т."Умілі руки" Зкл), і наголошує на тому, що таку коробочку виготовляють з розгортки. З кресленням розгортки учні знайомляться в посібнику, визначають габаритні розміри, висоту коробочки.

Четвертим етапом уроку є конструювання виробу. На цьому етапі учитель розглядає з учнями будову виробу, його складові частини, форму деталей, конструктивні особливості. Для прикладу розглянемо виготовлення моделі кораблика (Міщено І. Т. "Умілі руки" 2 кл.). Спочатку учитель з'ясовує, хто з учнів бачив на морі чи на річці кораблі, якої вони форми, розміру і що перевозять. Після цього учитель пропонує розглянути картку посібника "Умілі руки" і визначити з яких основних частин складається модель кораблика (корпус, надбудова, труба). Разом з учнями вчитель визначає форму корпусу кораблика, надбудови, труби, їх розміри.

П'ятий етап - це планування трудового процесу. Цей етап е логічним продовженням попередніх етапів, безпосередньою підготовкою до самостійної роботи учнів. Проводиться він у формі інструктажу. Учитель аналізує технологічний процес виготовлення виробу, показує всі етапи цього процесу, на технологічній картці (використовуючи посібники для учнів 1 - класів "Умілі руки") при практитичному виконанні. Поряд з цим учитель знайомить учнів з матеріалами, які використовуються при виготовпенні виробу, їх властивостями, застосуванням у побуті, народному господарстві на заняттях з праці, знайомить з інструментами, їх будовою та застосуванням. Інструктаж, проведений методом бесіди, не потребує закріплення; а проведений методом пояснення, закріплюються у формі бесіди. Іноді проводять інструктаж з паралельними закріпленнями його.

Наступним етапом уроку є проведення технологічних операцій, самостійна робота учнів над виготовленням виробу. Це найважливіша частина уроку на яку відводиться до 25 - 30 хвилин. В процесі самостійного виконання роботи виявляються індивідуальні особливості учнів, їх здібності, уміння працювати, переборювати труднощі, економно витрачати матеріал, час, тримати своє робоче місце в чистоті і порядку.

В залежності від методів, якими користується вчитель, проводячи цей етап уроку, від його вміння організувати учнів на самостійну роботу, активізувати їх трудову і мислительну діяльність залежить успішне виконання як навчальних, так і виховних завдань уроку.

Самостійна робота учнів над виготовлення виробу не виключає керівної ролі учителя на уроці. Учитель стежить за діяльністю всього класу й окремого учня, дає додатковий фронтальний або індивідуальний інструктаж, якщо в цьому виникає така потреба. Учитель дбає про правильну поставу учнів, хватку інструментів тощо.

Під час самостійної роботи учні оволодівають як теоретичними знаннями, так і практичними вміннями та навичками. Одночасно ці знання, вміння і навички закріплюються, завдяки чому створюється база для успішного продовження трудового навчання й підготовки учнів до майбутньої діяльності.

Останнім заключним етапом є підсумок уроку, колективне обговорення якості виробів та оцінка роботи учнів учителем. Підсумовуючи урок, учитель організовує колективне обговорення якості виробів, виготовлених учнями. Для цього він бере 2-3 вироби, показує учням, а вони висловлюють свою думку, що в ньому зроблено добре, а що не якісно. Потім учитель підсумовує це обговорення, навчає учнів об'єктивно оцінювати якість виробу.

Другою частиною цього етапу є оцінювання робіт учнів. При цьому вчитель повинен враховувати як якість виробу, так і теоретичні знання, практичні вміння і навички, які учень виявив на уроці. Стежачи за роботою учнів під час практичної роботи, вчитель оцінює їх роботу і в списку ставить оцінки. Підсумовуючи урок після колективного обговорення якості виробів, він оголошує оцінки.

Планування уроків трудового навчання

Якість кожного уроку з трудового навчання і досягнення . поставленої мети залежить від підготовки учителя до уроку: продумування його структури, змісту, методики проведення, підготовки інструментів і матеріалів тощо.

Підготовка учителя до занять з трудового навчання складається з попередньої підготовки (перспективного планування), що завершується складанням календарно-тематичного плану та безпосередньої підготовки (поточного планування) до даного уроку. Перспективне планування дає можливість намітити раціональну систему роботи учителя та учнів, яка забезпечувала б доцільне і ефективне використання навчального часу, відведеного програмою на ту чи іншу тему, для засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвитку їх нахилів і здібностей, виховання позитивних якостей особистості.

Перспективне планування '(попередня підготовка) до занять з пранці учитель повинен розпочинати задовго до безпосереднього проведення уроків. Іноді ця робота розпочинається в кінці попереднього навчального року або під час літніх канікул. Умовно цю підготовку можна розділити на декілька етапів:

а) вивчення навчальної програми і пояснювальної записки до неї, визначення об'єму і змісту занять, практичних умінь і навичок по кожній темі. У випадку необхідності в програму вносяться зміни та доповнення. Особливо ретельно цю роботу повинні виконувати молоді учителі.

б) вивчення навчальної літератури та нових методичних матеріалів, статей в журналах і збірниках, які висвітлюють досвід І теоретичні питання змісту, організації і методики проведення занять з предмету в цілому, окремих розділів і питань програми. Вивчення навчальної літератури необхідно для того, щоб врахувати цей матеріал при викладі нових відомостей. Велике значення для підготовки учителя до занять має ознайомлення з методичною літературою, в якій узагальнено кращий досвід шкіл. В методичній літературі дають рекомендації з побудови навчального процесу, об'єктів праці та з інших питань, пов'язаних з проведенням уроку трудового навчання в початкових класах. Не менш важливим є вивчення досвіду інших учителів. В кожному місті є вчителі початкових класів, які досягли великих успіхів при виконанні тих чи інших навчальних завдань на уроках праці. Одним краще вдається формування в учнів навичок, другим - навчити учнів умілому використанню знань в праці, третім - раціональне поєднання різних форм організації занять тощо.

в) підготовка обладнання до занять. Учитель підготовлює необхідні матеріали, інструменти, пристрої і приладдя. Матеріали повинні бути придбані завчасно в тій кількості, щоб вистачило на всіх учнів класу на навчальний рік. Заготовити матеріали можна по різному. В одних школах матеріал закуповують через батьківські комітети, в інших - самі батьки закуповують необхідні матеріали і передають їх учителеві для зберігання і використання на уроках праці. Інструменти, пристрої і приладдя для занять повинні бути в такій кількості, щоб забезпечити безперебійну роботу всіх учнів класу.

г) підготовка наочних посібників і технологічної документації.

Ще до початку навчального року учитель перевіряє, ремонтує наочні посібники, якщо в цьому є потреба, чого не вистачає -виготовляє, чи організовує придбання.

д) складання переліку виробів, що будуть виготовлятися учнями з врахуванням програмних вимог, дидактичних і методичних вимог: виготовлення виробів повинно складатись з операцій, передбачених програмою; робота, пов'язана з виготовленням виробу, повинна бути посильною для учнів, як у відношенні точності, так і запрограмованої норми часу; за призначенням і конструкцією виріб повинен бути доступний розумінню учнів.

е) продумування технології виготовлення виробу. Деякі з виробів учитель повинен виготовити сам, щоб перевірити послідовність технології і витрату часу, передбачити можливі помилки учнів і їх виправлення.

Завершальним етапом попередньої підготовки до занять з праці продумування системи уроків по кожній темі і складання календарно-тематичного плану. Календарний план складається до навчального року на півріччя і затверджується заступником директора школи з навчальної роботи.

Безпосередня підготовка вчителя до уроку вимагає визначення конкретного змісту, форм організації і методів проведення кожного заняття, підготовки інструментів, матеріалів, наочних посібників.

Початком цієї підготовки є аналіз попереднього уроку, в процесі якого вчитель визначає, як була досягнута його мета і виконаний план, що проведено вдало і які залишились прогалини в знаннях та уміннях учнів. На основі цього уточнюється тема і мета уроку.

В формуванні мети необхідно дати відповідь на питання: чому передбачається навчити учнів на даному уроці, які нові знання та вміння вони повинні засвоїти.

Далі учитель вивчає матеріал, який необхідно повідомити учням на уроці, визначає нові поняття, які необхідно роз'яснити учням, виділяє нові операції і прийоми.

Наступним етапом є визначення структури уроку і продумування методики його проведення. Структура залежить від змісту і дидактичної мети уроку. Крім того учитель повинен визначити зміст, послідовність і методи викладу нового матеріалу, підготувати наочні посібники і демонстрації, які будуть застосовуватись на цьому етапі уроку.

Відповідальним етапом підготовки вчителя до уроку є розробка методики інструктування. Учитель повинен точно визначити, який вид інструктажу він застосує, що і як буде показувати учням, які прийоми використає.

Одним з головних завдань трудового навчання є формування в учнів правильних робочих умінь і навичок. Щоб успішно вирішити це завдання, необхідно правильно показати учням всі ті дії, яким вони будуть навчатися на уроці (хватка інструменту, послідовність робочих рухів, тощо), так як, якщо цього не зробити, то у них будуть закріплюватись неправильні дії. Важливим моментом в підготовці до уроку є контрольне виготовлення учителем виробу, який будуть виготовляти учні. На уроці він використовується як наочний посібник при поясненні учителем трудового завдання, як зразок для наслідування. В процесі його виготовлення уточняється технологія, яка потім рекомендується учням.

В ході підготовки до уроку учитель продумує виховні завдання і шляхи їх реалізації. На уроках трудового навчання в учнів виховується багато якостей, але в кожному з них виділяється головний момент, якому і приділяється основна увага.

Позакласна і гурткова робота з учнями молодших класів

Позаурочний час займає значне місце в житті учня. Тому необхідно допомогти правильно його організувати, щоб він був розумно використаний для відпочинку і заняття улюбленою справою.

Завдання позакласної роботи в усіх її формах полягає в тому, щоб залучили учнів до активної участі в суспільне корисній діяльності, в розвитку індивідуальних інтересів, нахилів і здібностей. Позакласна робота з учнями складає важливу частину і важливий елемент всієї навчальне - виховної роботи загальноосвітніх шкіл. Вона є продовженням і розвитком тієї роботи, яка проводиться на уроках трудового навчання у відповідності з програмою.

Завдання позакласної роботи з учнями з техніки визначаються завданнями всієї навчально-виховної роботи школи - формування розвиненої творчої особистості.

Позакласна робота з техніки будується на основі спільних принципів навчання і виховання школярів. Разом з тим при організації різних видів позакласної і позаурочної роботи необхідно враховувати такі специфічні принципи. До них відноситься:

- добровільність у виборі учнями тих чи інших форм і конкретного змісту позакласної роботи з урахуванням їх особистих інтересів;

- масовість позакласної роботи;

- опора на самостійність, індивідуальність та ініціативу учнів у створенні різних гуртків і в проведенні масових позакласних заходів;

- суспільне корисна спрямованість і творчий характер різних видів позакласної роботи;

- підпорядкування всіх позакласних занять загальними завданням навчально-виховної роботи.

Проведення систематичної і цілеспрямованої роботи з техніки в позаурочний час і розвиток дитячої творчості можливе лише з урахуванням специфіки, кількісного і вікового складу учнів, матеріальної бази, кваліфікації педагогічних кадрів. Всі організаційні форми позакласної роботи з учнями можна об'єднати в три групи:

- індивідуальна робота учнів;

- групові заняття в гуртках, клубах та інших творчих об'єднаннях за інтересами;

- масові заходи, до участі в яких залучається велика кількість школярів.

Індивідуальна робота з учнями є початковою ланкою в розвитку технічної аматорської творчості і може розглядатись як початковою ланкою гурткової.

Така робота полягає в тому, що окремі учні під керівництвом вчителя або іншого спеціаліста починають займатися моделюванням і конструюванням, поглиблено вивчають деякі питання, що відносяться до техніки і технології. Об'єкти для індивідуальної роботи підбираються так, щоб діти могли виготовляти їх самостійно, використовуючи ті ж матеріали, що і на уроках праці. Але по змісту, формі і опорядженню ці вироби не повинні дублювати те, що виготовляється на уроці.

В деяких випадках на уроці учні не в змозі виконати до кінця завдання, наприклад, розфарбувати виріб з паперу, картону, глини тощо. Виконання опоряджувальних операцій можна закінчити дома, виконуючи його як індивідуальне завдання. Така робота вимагає від учителя проведення додаткового інструктажу - як краще і простіше виконати опорядження виробу.

Велике виховне значення має самостійне виготовлення учнями посібників та обладнання, необхідного для вивчення різних предметів шкільного курсу: лічильного матеріалу для уроків математики, колекцій для уроків природознавства, виробів з глини чи пластиліну для уроків образотворчого мистецтва.

Іноді, плануючи створення якогось гуртка, вчитель спочатку залучає учнів до індивідуальної технічної творчості, щоб звернути увагу учнів до певної області техніки, зацікавить їх. Як, правило, на це і спрямовано зусилля вчителя або керівника гуртка в попередній індивідуальній роботі з юними техніками.

Робота вчителя з окремими учнями є одним з важливих етапів при проведенні будь-якого заняття групою і при організації масових форм роботи. Вони можуть бути складовою частиною, і продовженням участі школярів в масових позакласних заходах.

Основною формою організації позакласної роботи з техніки е гуртки - добровільне об'єднання учнів, які мають спільну зацікавленість в тій чи іншій області техніки та намагання займатись практичною діяльністю в цій області.

В практиці діяльності шкіл та позашкільних дитячих закладів склались такі типи гуртків для учнів початкових класів:

- гуртки по виготовленню іграшок;

- гуртки по виготовленню наочних посібників;

- гуртки початкового технічного моделювання;

- гуртки художньо-прикладної творчості.

Такі гуртки створюються в школах (головним чином в групах продовженого дня). В них молодші школярі в доступній для них формі знайомляться з елементами техніки і найпростішими технологічними процесами, працюють з папером і картоном, дротом і жерстю, розвивають початкові уміння по обробці деревини, пластмас та інших матеріалів. Учні виготовляють технічні іграшки, нескладні моделі машин і механізмів, прості автоматичні пристрої, навчально-наочні посібники, предмети шкільного і домашнього вжитку.

Конкретний зміст роботи гуртків визначається з урахуванням місцевих умов, побажань учнів, підготовленості самого вчителя або керівника гуртка.

Після створення необхідної матеріальної бази: для роботи гуртка проводить його комплектування з урахуванням дитячих інтересів, вибори активу. Гуртки бажано комплектувати по класах (окреме для перших, других і третіх класів) в кількості не менше як 15 учнів. При великій кількості бажаючих навчитись в гуртку, необхідно створити паралельні групи.

...