Методологічні і дидактичні засади реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти у загальноосвітній школі

На основі розгляду зв'язків природничо-наукового й культурологічного знання розкриті суттєві можливості взаємодії наукового і духовно-культурного знання у процесі навчання, виховання й розвитку учнів у найкращих національних традиціях, у гармонії з суспільством, природою, духовною культурою.

Важливим складником формування культурно-наукового світогляду та показником емоційно-ціннісного ставлення до соціокультурних феноменів і збереження національних, етнічних, культурних традицій є аксіологічна функція природничо-наукової освіти.

Цілеспрямована екологізація змісту навчання, його вдосконалення й модернізація в напрямку розвитку екокультурного освітнього потенціалу змісту дисциплін освітньої галузі «Природознавство» впливає на усвідомлення учнями важливості розв'язання місцевих і глобальних екологічних проблем. Реалізація екокультурної спрямованості уроків фізики, астрономії, хімії, біології, географії на засадах культурно-історичного принципу сприяє становленню екологічної культури молодого покоління.

Актуалізація та пошук культурно-історичних аналогів (продуктів, створених спеціалістами у відповідних галузях людської діяльності) у вивченні фізики, астрономії, хімії, біології, географії дозволяють відтворити рушійні механізми їхнього історичного розвитку, з'ясувати їхні значення та роль у культурі людської цивілізації, спонукають учнів до творчої та винахідницької діяльності.

У процесі реалізації культуротворчого потенціалу природничо-наукової освіти засобами наочного розгляду артефактів, відтворення й використання культурно-історичних аналогів підтримується пізнавальний інтерес учнів до отримання знань, що мають культурно-наукове значення. Використання й відтворення матеріальних і духовних культурно-історичних аналогів на уроках і у позакласній роботі реалізує засади продуктивного навчання, урізноманітнює форми і засоби навчання, чим сприяють у вирішенні освітніх завдань і практичній реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти в школі.

Використання культурно-історичної компоненти змісту навчання значно розширює гуманістичний і гуманітаризаційний освітній потенціал оновлення технологій навчання.

У четвертому розділі «Дидактична система реалізації культурно-історичної компоненти змісту шкільної природничо-наукової освіти» розглянуто практичні засади створення дидактичної системи реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти.

Системоутворювальним фактором дидактичної системи реалізації культурно-історичної компоненти змісту освітньої галузі «Природознавство» виступає взаємозв'язок між світоглядними, соціокультурними та гуманістичними цілями загальної освіти, які розв'язує суспільство за посередництвом учителя відповідно до навчальних, виховних, розвивальних цілей природничо-наукової освіти в загальноосвітній школі.

Основними складовими дидактичної системи в культурно-історичному аспекті є:

смисл і цілі (освітні, виховні, розвивальні);

зміст (загальнонаукові знання, природничо-наукові знання культурно-історичної спрямованості);

створене вчителем і навчальним закладом освітнє середовище (навчально-пізнавальна й творчо-пошукова діяльність учнів у культурно-історичному освітньому середовищі);

методи навчання (пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, евристичні, дослідницькі, проблемне навчання тощо);

технології навчання (створення й використання наративних композицій у підручниках, на уроках і у позакласній роботі; порівняльних віртуальних діалогів видатних учених, винахідників, інженерів, мандрівників і т.д.);

засоби навчання (методична і довідкова література, посібники, пошукова діяльність з повернення приладам імен їх авторів, відтворення культурно-історичних аналогів, організація та діяльність музеїв і музейних куточків, стендів та інформаційних куточків у шкільних кабінетах тощо);

форми навчання (уроки фізики, астрономії, хімії, біології, географії різноманітних типів, факультативні заняття, позакласна робота, організація самостійної роботи учнів, проведення екскурсій, контроль і оцінювання знань, умінь і навичок учнів);

навчальні технології (зокрема, інформаційно-комп'ютерні технології).

особистісні освітні результати.

Розмаїття уявлень про культуру та реалізацію культурно-історичного підходу до навчання робить актуальним завдання вивчення теоретичних (для гуманітарного пізнання) і загальнонаукових методів формування природничо-наукового знання на засадах культурно-історичного принципу.

Теоретичні методи характеризуються не тільки змістовим баченням сутності гуманістичної спрямованості природничо-наукової освіти, закономірностями її розвитку, а й реалізують теоретичний аналіз підходів до введення природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості. На наш погляд, у навчанні природничо-наукових дисциплін з точки зору гуманітарного пізнання можна виділити два основних методи теоретичного підходу: історичний і філософський.

Історичний метод має два різновиди: художній та еклектичний. Художній метод реалізується через вивчення культурно-історичного матеріалу як серію оповідань, нарисів про видатних вчених та їх досягнень у науці - наративів. Художній метод застосовується при розгляді та аналізі творів літератури, мистецтва, історико-археологічних знахідок в процесі діалогу з учнями. Але такий підхід позбавлений науково-теоретичного аналізу, пояснень закономірностей та ролі досягнень вчених на розвиток суспільства та людини.

Еклектичний метод розглядає історію культури як суму досягнень у тій чи іншій сукупності сфер діяльності людини: історія техніки, науки, військової справи, політики, права, філософії, мистецтва тощо. У навчальному процесі еклектичний метод застосовується вчителем у діалозі з учнями або між учнями при створенні віртуальних діалогів між ученими, творцями техніки, мандрівниками, складанні наративних композицій, використанні методу екземпляризма (підбір предметів або прикладів, що стають тими екземплярами, за допомогою яких вивчається і (або) закріплюється навчальний матеріал).

Філософський метод реалізується через синтез теоретичних та історичних знань, через аналіз теоретичного та чуттєво-наочного матеріалу. Цей метод розглядає історію науки, культури як розвиток діяльнісних здібностей людини в її відношенні до природи та суспільства. Герменевтичний метод є конкретизацією філософського методу.

До загальнонаукових методів відносяться такі методи наукового пізнання як спостереження, індукція, дедукція, абстрагування, аналогія, синтез, аналіз, узагальнення, метод моделювання тощо. Загальнонаукові методи пізнання сприяють глибокому розумінню всієї цілісності науки при використанні та відтворенні культурно-історичних аналогів, при введенні до навчального процесу елементів природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості.

Єдність теоретичного (у гуманітарному пізнанні) та загальнонаукового методів визначають методи введення природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості у зміст навчання.

Досягнення позитивних результатів навчання у процесі реалізації культурно-історичної компоненти змісту шкільної природничо-наукової освіти залежить від тих методичних шляхів, які вибирають учителі з урахуванням психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу та матеріальних умов навчального закладу. Одним із шляхів реалізації культурно-історичної компоненти змісту шкільної природничо-наукової освіти є широке використання технології наративної композиції (наративу) у навчальному процесі, при створенні новітніх підручників фізики, астрономії, хімії, біології, географії (або при створенні методичного забезпечення до підручників).

Наратив частіше за все є розповіддю вчителя, самостійною роботою з текстом підручника і подальшим переказом учнем навчального матеріалу, фізичним, хімічним, біологічним, географічним твором або есе, коментованим розв'язком задачі, її переформулюванням, постановкою підзадач і оригінальних задач, наукової проблеми під час демонстрації досліду або дослідження природного явища, формулюванням висновків до проведеної лабораторної роботи, підготовкою й написанням повідомлення, реферату, навчального проекту, метою яких є подальше пізнавальне розкриття досліджуваної теми на основі розвитку культурно-наукового, творчого мислення учнів у площині діалогів з учителем, з іншими учнями або з різноманітними інформаційними джерелами у навчанні.

За посередництвом наративної композиції культурно-історична компонента змісту природничо-наукової освіти буде доповнювати наукові абстрактні знання знаннями культурологічної спрямованості (про історію відкриттів законів природи та їх авторів, відповідні епохи людської цивілізації, про історію розвитку науки і прикладного використання природничо-наукових знань та їх значення для суспільства, людської цивілізації тощо).

У дисертації наведені різноманітні приклади методів, технологій, форм, засобів навчання та їх практичного використання, за допомогою яких всебічно розкривається гуманітаризаційний потенціал і реалізується культурно-історична компонента змісту природничо-наукової освіти. До них відносяться використання екскурсійного методу в процесі навчання, проведення тематичних і регіональних міжпредметних екскурсій та використання їхнього культурно-історичного потенціалу; використання елементів музейної педагогіки; створення й використання культурно-історичних віртуальних діалогів видатних учених; відтворення й використання культурно-історичних аналогів природничих наук і техніки при виконанні лабораторних, експериментальних і практичних робіт, написанні рефератів, виконанні проектів, навчанні учнів розв'язувати та складати задачі.

Разом з тим, перелік методів, технологій, форм і засобів реалізації культурно-історичної компоненти змісту навчання природничих дисциплін в загальноосвітній школі є відкритим для подальших наукових досліджень і методичних пошуків.

У п'ятому розділі «Організація, проведення та результати дидактичного експерименту» систематизовано та узагальнено результати дослідження, описано їх впровадження й апробація. Здійснено перевірку та оцінку ефективності, вірогідності та достовірності педагогічного впливу на учнів загальноосвітньої школи запропонованої дидактичної системи щодо практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту навчання фізики, астрономії, хімії, біології, географії.

Дослідження проводилось у три етапи (2005-2010 рр.).

На першому етапі (2005-2006 рр.) виконано теоретичний і системний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення філософської, методологічної, психолого-педагогічної, науково-дидактичної та навчальної літератури. З'ясовано реальний стан та практичний досвід викладання природничих дисциплін з теми дослідження. Обґрунтовано вихідні методологічні й дидактичні засади, визначено мету, завдання, концепція й гіпотеза дослідження.

Аналіз наукових, методичних і навчальних джерел з історії природничих наук і техніки, змісту часткових дидактик, вимог до знань і вмінь учнів загальноосвітньої школи, які висуваються «Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти» щодо освітньої галузі «Природознавство» дозволив розробити програми циклів елективних курсів за вибором для Х-ХІ класів загальноосвітньої школи: «Історія фізики і розвиток технічної культури» та «Історія природознавства і еволюція технічної культури». Метою курсів є посилення гуманістичної й гуманітарної спрямованості природничо-наукової освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Елективні курси можуть бути реалізованими в класах як гуманітарного і загальноосвітнього профілю навчання, так і в класах з поглибленим вивченням природничих дисциплін у варіативній складовій навчального плану.

Зміст культурно-історичної компоненти циклу курсів за вибором ураховує можливості інтеграції й реалізації міжпредметних зв'язків фізики, астрономії, хімії, біології, географії з іншими навчальними предметами освітніх галузей «Суспільствознавство» (історія України, всесвітня історія, Людина і світ), «Мова і література» (соціокультурна, літературна, діяльнісна, культурологічна змістові лінії), «Естетична культура» (мистецько-синтетична і візуальна (образотворча) змістові лінії), виявляючи культурологічний потенціал культурно-історичної компоненти; «Технології» (виробничі технології, основи виробництва), «Математика» (один з методів наукового пізнання у природничих науках), висвітлюючи значення природничих наук і методів пізнання у культурній, науковій, технічній, технологічній еволюції людства.

Знання з історії розвитку науки та техніки доцільно впроваджувати у шкільну практику поетапно, де кожен наступний етап є подальшим розширенням і продовженням попереднього.

Перший етап. Фрагментарна реалізація природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості на допрофільному рівні (7-9 класи), як однієї зі змістовних компонент фізики, астрономії, хімії, біології, географії, здійснюється засобами реалізації міжпредметних зв'язків з історією і дисциплінами галузі «Мова і література», «Естетична культура», розкриваючи культурологічний потенціал культурно-історичної компоненти. У 7-9-х класах розглядаються елементи світоглядних та історичних відомостей про історію відкриттів тих чи інших природних явищ, законів, персоналій, дослідників, географічних відкриттів тощо.

Зазначені елементи природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості посильні для пізнавальної діяльності у даному віці.

Другий етап. Розширена реалізація природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості у 9-му класі як обов'язкова компонента змісту дисциплін освітньої галузі «Природознавство» на рівні створення умов щодо прояву і виявлення здібностей, необхідних для вибору профілю навчання в подальшій освіті.

Третій етап. Системна розробка та реалізація циклу курсів «Історія природознавства і еволюція технічної культури» для профільних класів.

Учні класів гуманітарного профілю переважно вивчають біографії вчених, історії відкриттів і винаходів, розглядають епохи життєдіяльності вчених, аналізують роль культури та мистецтва в їхньому житті й творчості, вивчають цікаві історичні факти, досліджують особистісні якості вченого, його світогляд, особливості епохи та їх вплив на життєдіяльність.

У класах загальноосвітнього профілю (крім того, що вивчається учнями гуманітарного профілю) учні проводять дослідження з історії виникнення та розвитку провідних наукових ідей та теорій, аналізують історичні відомості про технічні винаходи на основі розвитку науки конкретної епохи. Учні класів фізико-математичного профілю поглиблено вивчають історію розвитку науки та техніки на засадах культурно-історичного принципу.

Для створення програми циклу курсів і виконання завдань конкретних самостійних досліджень учнів розробляються та обираються орієнтири та напрямки пошуку з:

дослідження історії відкриття: історична обумовленість наукового відкриття (що було відомо про дане явище до початку дослідницької роботи вченого, конкретна проблемна ситуація, що привела до усвідомлення відкриття, наукового формулювання законів його пояснюючих і з нього випливаючих); діалектичний розвиток розуміння суті наукового відкриття (його формулювання та переформулювання, сучасне формулювання), як вплинули на процес відкриття та його усвідомлення особистісні риси вченого, його світогляд; історія презентації відкриття, його сприйняття сучасниками вченого; значення відкриття для розвитку науки, техніки, суспільної практики в історії людської цивілізації, соціокультурному розвитку епохи; історія використання наукового відкриття в техніці та його значення для сучасних технологій;

дослідження біографії вченого: хронологія творчої діяльності вченого-природознавця, мандрівника; обставини й особливості історичної епохи та їх вплив на життєдіяльність вченого; аналіз і узагальнення ставлень з боку сучасників до особистості вченого та його діяльності, ставлення вченого до суспільно-історичних процесів епохи та релігії, його філософська позиція; участь вченого у громадсько-політичному житті суспільства; аналіз впливу наукового відкриття на сьогоденний розвиток світової й національної науки та техніки;

дослідження особистісних якостей вченого: аналіз і узагальнення ставлення вченого до навчання, роботи, співробітників, самого себе; аналіз особистості вченого (коло інтересів, риси характеру, відношення до близьких); узагальнення знань про життєдіяльність вченого на рівні особистісного ставлення й оцінки учнем творчості вченого-природознавця, мандрівника, винахідника як наукового працівника й як особистості; роль епохи та притаманній їй культури, мистецтва, книги у життєдіяльності вченого.

Культурно-історична компонента змісту природничо-наукової освіти є однією з найважливіших і системоутворювальних складових гуманістичної та культурологічної спрямованості сучасної освіти, гуманістичної та культурологічної освітніх парадигм в цілому. Цикли спецкурсів є практичним упровадженням культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти та покликані забезпечити переорієнтацію навчання на гуманні потреби особистості. Програми спецкурсів враховують логіку вивчення дисциплін освітньої галузі «Природознавство» як за програмою, так і за часовим розвитком науки та технічної культури.

Педагогічний експеримент проводився під керівництвом здобувача у 7-11-х класах загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів АР Крим. У експерименті приймали участь 428 учнів.

У процесі дидактичного дослідження розв'язувались такі питання: дослідна перевірка гіпотези дослідження й педагогічної доцільності побудованої дидактичної моделі реалізації культурно-історичної компоненти змісту сучасної природничо-наукової освіти та її основних складових; вивчення впливу природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості на підвищення навчально-пізнавальної активності, розвиток рівня самостійної та навичок пошукової діяльності учнів, формування гуманного відношення до явищ довкілля; встановлення можливої їхньої взаємозалежності; визначення доступності та ефективності дидактичної системи в процесі формування вмінь і навичок учнів щодо усвідомлення культурно-історичної значущості отриманих знань; коригування, опрацювання, визначення доступності й ефективності дидактичної системи практичного впровадження знань культурно-історичної спрямованості у навчально-виховний процес; визначення освітніх функцій культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти в школі.

З метою забезпечення чистоти експерименту при відборі шкіл і класів для його проведення ми використовували спосіб вирівнювання умов, що передбачало нівелювання відмінністю між основними суб'єктами навчально-виховного процесу в контрольних та експериментальних класах. А конкретно: між учителями (кожен учитель, який брав участь у експерименті, водночас працював у експериментальному та контрольному класі); між учнями (експериментальні та контрольні класи визначались з урахуванням результатів аналізу рівня знань та інтелектуального розвитку школярів на початку експерименту таким чином, щоб забезпечити приблизно однаковий склад учнів у обраних класах).

Метою другого етапу (2006-2009 рр.) було проведення дидактичного експерименту, спрямованого на перевірку розробленої дидактичної системи; з'ясування взаємозалежності рівнів знань учнів з фізики, астрономії, хімії, біології, географії від розвитку їх загальнокультурних якостей і навпаки; уточнення теоретичних засад формування методологічної концепції дослідження й дидактичної системи, які забезпечували б розвиток навчально-виховного процесу з дисциплін освітньої галузі «Природознавство»; аналіз змісту природничо-наукової освіти в школі в контексті теми дисертаційного дослідження.

Запропонована дидактична система реалізації культурно-історичної компоненти змісту навчання дисциплін освітньої галузі «Природознавство» впроваджувалась учителями як на уроках, так і в позакласній роботі, з використанням різноманітних видів навчально-пізнавальної діяльності, відповідно до методичних рекомендацій. Вивчення, коригування та узагальнення результатів апробації запропонованої дидактичної системи проводилось безпосередньо в спілкуванні з учнями, при вибірковому відвідуванні уроків і обговоренні з учителями методики впровадження та потенційних можливостей реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти в експериментальних класах, аналізу результативності експериментального навчання. Особлива увага приділялась динаміці розвитку успішності навчання фізики, астрономії, хімії, біології, географії і водночас росту культурного рівня учнів: наукового світогляду, вмінь і навичок творчо-пошукової діяльності, здібностей до застосування методів наукового пізнання в процесі самостійного отримання знань, ціннісного оцінювання досліджуваних явищ тощо.

Ефективність дидактичної системи оцінювалась за двома критеріями:

1) рівень знань, передбачених навчальною програмою,

2) ступінь оволодіння загальнокультурними якостями.

Аналіз даних, отриманих у ході педагогічного експерименту, мав на меті перевірку доступності й ефективності дидактичної системи, її вплив на ріст загальнокультурних якостей учнів на основі порівняння знань і вмінь учнів контрольних і експериментальних класів. Контрольні роботи з перевірки знань, умінь і навичок проводились за навчальними програмами. Перевірка росту загальнокультурних якостей учнів здійснювалась за допомогою «Тесту з оцінки рівнів розумової розвиненості, громадянськості, духовності, загальної культури», описаному професором В.І. Андрєєвим.

Результати виконання контрольних робіт і тестування визначались за 12-бальною шкалою оцінювання знань. Для порівняння підсумків експериментального навчання використовувались середньоарифметичні кількості балів, отримані учнями. У таблиці 1 наведено підсумки дидактичного експерименту, які дають можливість провести порівняльний аналіз ефективності експериментальної та традиційної методики навчання природничих дисциплін.

Отримані емпіричні значення - критерію лежать у зоні значущості, що дало можливість не прийняти нуль-гіпотезу. Таким чином, відмінність у результатах виконання контрольних робіт і результатів тестування учнів експериментальних класів обумовлено не випадковими причинами. Виявлене підвищення успішності навчання та результатів тестування учнів ми пояснюємо доступністю і достатньою ефективністю запропонованої дидактичної системи практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти у загальноосвітній школі.

Аналіз даних, отриманих у ході експериментального навчання, дозволив:

1) розкрити загальну спрямованість впливу дидактичної системи на результативність навчання, розвиток умінь, навичок, здібностей учнів;

2) виявити тенденцію підвищення загальнокультурного рівня учнів, що також має вплив на активізацію навчально-пізнавальної і творчо-пошукової діяльності учнів;

3) з'ясувати взаємозалежність підвищення рівнів природничо-наукових знань учнів від розвитку їх загальнокультурних якостей.

Таким чином, розроблена та впроваджена дидактична система практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту шкільної природничо-наукової освіти спрямована на підвищення ефективності навчання, загальнокультурного рівня учнів і є продуктивною.

На третьому етапі (2008-2010 рр.) проведено остаточну статистичну обробку з'ясованої на другому етапі дидактичного дослідження взаємозалежності підвищення рівнів знань учнів з природничих дисциплін від розвитку їх загальнокультурних якостей за допомогою дисперсійного двофакторного аналізу. Індивідуальні відмінності в показниках достатньо високого росту успішності навчання та підвищення загального культурного рівня учнів експериментальних класів і індивідуальні відмінності в показниках деякої помітності росту успішності навчання та підвищення загальнокультурного рівня учнів контрольних класів, що спостерігались упродовж дидактичного дослідження, не є випадковими та обумовлені взаємодією індивідуальних відмінностей, спричинених умовами навчання в експериментальних класах (за запропонованою дидактичною системою практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти) і контрольних класах (за традиційною методикою навчання).

Посилення культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти приводить до рефлексії й відтворення шляхів наукового пізнання учнів у навчальній формі. Тим самим забезпечується паралельне вивчення питань історії розвитку культури, науки та техніки у їх діалозі. Вивчаючи історію нашої цивілізації і водночас розв'язуючи об'єктивні наукові протиріччя в історичному розвитку, учень вчиться визначати своє ставлення до таких знань на основі власної активної життєвої позиції й особистісного культурного рівня.

На третьому етапі завершено систематизацію отриманих наукових результатів, сформульовано теоретичні висновки та практичні рекомендації для викладачів, студентів фізико-математичних і природничих спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів щодо практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти у загальноосвітній школі. Результати дидактичного дослідження апробовано і впроваджено в Ужгородському національному університеті, Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти, Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького.

Визначено перспективи подальшого дослідження наукової проблеми.



ВИСНОВКИ

школа навчання природознавство дидактичний

У дисертаційному дослідженні подано теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукової проблеми визначення та дидактичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти у загальноосвітній школі на сучасному етапі її розвитку. Теоретично обґрунтовано й експериментально доведено необхідність використання знань культурно-історичної спрямованості при вивченні природничих дисциплін як необхідного фактору формування наукового світогляду і загальної культури учнів.

Результати проведеного дослідження теорії та практики реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти у загальноосвітній школі дали підстави зробити такі висновки.

1. Визначені на основі аналізу філософських й науково-методологічних джерел методологічні засади реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти в сучасній українській загальноосвітній школі, дослідження ґенези, систематизація, встановлення співвідношення та класифікація сучасних освітніх парадигм у дидактиці стали науковою основою встановлення новітніх підходів до формування змісту навчання природничих дисциплін.

Гуманістична освітня парадигма вже є усталеною та дістає розвитку в рамках сучасних суспільних вимог до освіти. Процеси розвитку гуманістичної та становлення й формування культурологічної освітніх парадигм об'єктивно сприяють переосмисленню принципів проектування та розкриттю дидактичного потенціалу культурно-історичної складової змісту природничо-наукової освіти.

У колі гуманістичної й культурологічної освітніх парадигм отримують подальший розвиток культурно-історична теорія пізнання та культурно-історична теорія мислення, які є концептуально-методологічними засадами модернізованого та поглибленого використання культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти.

2. Діалектикою співвідношення елементів культурно-історичної складової у природничих науках та в освіті і змісті навчання в загальноосвітній школі, виявленою на основі аналізу філософських, методологічних, наукових, дидактичних джерел, історичного розвитку культури і становлення наукових теорій відповідно до соціокультурного контексту, визначено основні елементи культурно-історичної складової науки у змісті природничо-наукової освіти:

основа наукової теорії (емпіричний базис) - історія спостережень, відтворення явищ природи у фундаментальних дослідах, аналіз і узагальнення накопичених знань, емпіричні закони, конструктивні елементи та положення, ідеалізовані моделі; понятійний апарат (термінологія, фундаментальні поняття та величини, одиниці вимірювання);

логіко-математичний базис - символіка позначень величин, математичні структури взаємозв'язків між величинами та іншими теоріями;

ядро теорії - загальні закони та відповідні їм рівняння, фундаментальні константи, закони збереження, основоположні принципи теорії;

наукові та практично-технічні наслідки теорії - система наукових знань, використання природничо-наукового знання в розвитку техніки, технологій, промисловості та виробництва;

культурно-історичні наслідки теорії - історія становлення природничих наук; взаємозв'язок історії розвитку наукових досліджень і загальної людської культури; історія життєдіяльності видатних учених-природознавців, інженерів-винахідників та культурно-історичне значення їхньої діяльності у розвитку відповідних епох та сучасності; культурно-наукова спадщина видатних учених-природознавців.

3. Вивчення реального стану практичної реалізації та теоретичної розробки проблеми дослідження в наукових і навчальних джерелах та її практичної реалізації в сучасній школі показало посилення динаміки культурно-історичної компоненти змісту фізичної, географічної й хімічної освіти впродовж останніх десяти років. До останніх років зміст природничо-наукової освіти в загальноосвітній школі був спрямований, головним чином, на розкриття його технічного та політехнічного потенціалу. Політехнічна спрямованість навчання природничо-наукових дисциплін, як засіб залучення до технічної культури, необхідна і потрібна, але вона не може в сучасних умовах бути домінуючою чи основною.

4. Дослідження культурно-історичного значення розвитку природничо-наукового знання показує, що в сучасній школі зміст навчання ґрунтується саме на основі культурно-історичних складових відповідних природничих дисциплін. До переліку уточнених основних компонент змісту природничо-наукової освіти наскрізно входить соціокультурна та культурно-історична складові:

1) система знань про культуру, природу, суспільство, мислення, техніку, способи діяльності;

2) система загальних інтелектуальних та практичних навичок і вмінь з природознавчих предметів, які є основою різноманітності конкретних сфер діяльності людини;

3) досвід творчої діяльності у пізнанні законів природи, накопичений людством у процесі суспільного, наукового та культурного розвитку;

4) досвід емоційно-ціннісного, екокультурного ставлення до природи й один до одного.

Реалізація культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти у загальноосвітній школі носить наскрізний, системний характер і здійснюється при вивченні природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості (знання про історію, ґенезу науки та наукових теорій як історія розвитку культури людства: їх значення, вплив і прикладна спрямованість у матеріальній і духовній культурі людства різних епох, що впливають на формування культурно-наукового світогляду та світосприйняття особистості, моральності, професійної етики, сприйняття національно-культурних особливостей техніки, технологій, мистецтва, літератури, аналіз та узагальнення процесів і тенденцій у сучасному соціокультурному середовищі та ін.).

5. Методологічна роль реалізації культурно-історичних концепцій полягає в теоретичному оновленні традиційного принципу історизму в навчанні фізики, астрономії, хімії, біології, географії в загальноосвітній школі. Останній на сучасному етапі уточнено як культурно-історичний принцип, вільний від обмежень заідеологізованості й партійності, спрямований на відтворення історії науки, як історії її протиріч, перемог і невдач, наукове пізнання природних, суспільних і духовних явищ з точки зору культурно-історичної еволюції.

Оновлений культурно-історичний принцип дістає повноти, розширення й нового розвитку в реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти. Світова, європейська, національна, регіональна її складові допомагають учням цілісно сприймати досягнення науки й техніки, динаміку розвитку техніки та технологій, світ природи та людської культури в культурному контексті та діалозі історичних епох.

6. На основі розробленої та апробованої загальної дидактичної моделі навчання дисциплін освітньої галузі «Природознавство» у загальноосвітній школі конкретизовані та встановлені основні підходи до реалізації культурно-історичної спрямованості змісту природничо-наукової освіти: культурно-історичний, кроскультурний, інтегративний культурно-філософський, особистісно-орієнтований, діяльнісний, полісуб'єктний (діалогічний), етнопсихологічний, антропологічний, аксіологічний, герменевтичний. Вони забезпечують відповідність природничо-наукової освіти сучасним соціокультурним вимогам - засвоєння учнями природничо-наукових знань, усвідомлення їхньої культурно-історичної ролі в історії людства та для сьогодення.

Обґрунтована й розроблена дидактична система практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти дозволила визначити функції, принципи, методи і завдання використання природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості у навчально-виховному процесі; встановити форми, засоби і технології практичної реалізації культурно-історичної компоненти (вміщення культурно-історичного матеріалу до підручників і навчальних посібників у вигляді як історичних довідок, так і наративів; уроки різних типів; створення культурно-історичного освітнього середовища й формування інформаційної та пошукової культури; використання елементів музейної педагогіки й екскурсійного методу в процесі формування природничо-наукових знань учнів; віртуальні діалоги видатних учених і інженерів; відновлення культурно-історичних аналогів матеріальної та духовної культури на уроках і у позакласній роботі; використання знань культурно-історичної спрямованості при навчанні учнів розв'язання та складання задач, при виконанні лабораторних, експериментальних і практичних робіт; оцінювання знань і досягнень учнів).

Системоутворювальним фактором такої дидактичної системи виступає взаємозв'язок між цілями природничо-наукової освіти, які мають досягти, з одного боку, учні в процесі навчання, а з іншого боку, вчителі у своїй педагогічній діяльності, та соціокультурними й гуманістичними цілями загальної освіти, що ставить суспільство перед школою.

Розроблено технологію створення наративної композиції при ознайомленні учнів із життєвою та творчою діяльністю персоналій видатних учених-природознавців, інженерів, винахідників, мандрівників з узагальненням відомих фактів, пошуком і використанням нових маловідомих літературних джерел. За посередництвом наративної композиції наукові абстрактні знання доповнюються знаннями культурно-історичної спрямованості (про історію відкриттів законів природи та їх авторів, відповідні епохи людської цивілізації, про історію розвитку науки і прикладного використання у розвитку техніки та їх значення для суспільства, людської цивілізації й т.д.). Використання наративних композицій у змісті сучасних підручників урізноманітнює навчально-виховний процес, всебічно розкриваючи гуманітаризаційний потенціал природничо-наукової освіти в школі.

7. На основі розгляду зв'язків природничо-наукового й культурологічного знання розкриті суттєві можливості гуманізації й гуманітаризації в дидактичному процесі передачі учням соціального, наукового та духовно-культурного досвіду людства. Реалізація культурно-історичної компоненти змісту навчання дозволяє повноцінно розкрити гуманітаризаційний потенціал та актуальні функції природничо-наукової освіти.

8. У ході організованого та проведеного дидактичного експерименту перевірено й підтверджено гіпотезу дослідження в процесі впровадження розробленої дидактичної системи реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти та циклів курсів з історії природознавства і технічної культури. Дидактично обґрунтоване впровадження природничо-наукових знань культурно-історичної спрямованості у навчально-виховний процес сприяє підвищенню рівня навчальних досягнень, показників загальної особистісної культури учнів, створює умови для активізації їхніх пізнавальних інтересів та творчо-пошукової діяльності.

Проведене дослідження не вичерпує всі аспекти та відкриває нові можливості продовження означеного наукового напрямку, зокрема: відповідної подальшої теоретичної модернізації та практичної розробки інших складових загальної дидактичної системи (форм, методів, технологій та ін.) у навчанні природничо-наукових дисциплін; у вивченні можливостей практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти в профільній школі; у підготовці майбутніх педагогів до практичної реалізації культурно-історичної компоненти змісту шкільної природничо-наукової освіти та ін.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Попова Т.М. Культурно-історична складова змісту навчання фізики в загальноосвітній школі : [монографія] / Т.М. Попова. - Керч : РВВ КДМТУ, 2009. - 348 с.

2. Попова Т.М. Методологічні і дидактичні засади реалізації культурно-історичної компоненти освітньої галузі «Природознавство» : [монографія] / Т.М. Попова. - Керч : РВВ КДМТУ, 2010. - 325 с.

3. Попова Т.М. Культурно-історичний розвиток фізики і техніки в персоналіях : [навчально-методичний посібник] / Т.М. Попова. - Харків : Вид. група «Основа», 2009. - 160 с. - (Б-ка журн. «Фізика в школах України»; Вип. 2 (62)). (гриф МОН України; лист № 14/18-Г-57 від 18.02.10)

4. Попова Т.М. Програми циклу спецкурсів «Історія фізики і розвиток технічної культури» [для Х-ХІ (ХІІ) класів загальноосвітніх навчальних закладів] / Т.М. Попова. - Керч : РВВ КДМТУ, 2010. - 40 с. (гриф МОН України; лист № 14/18-Г-56 від 13.02.10)

5. Попова Т.М. Програма циклу спеціальних інтегрованих курсів за вибором«Історія природознавства і еволюція технічної культури» [для учнів Х-ХІ класів загальноосвітніх навчальних закладів] / Т.М. Попова. - Керч : РВВ КДМТУ, 2010. - 39 с.

6. Попова Т.М. Реалізація культурно-історичної складової змісту навчання фізики в загальноосвітній школі : [навчально-методичний посібник] / Т.М. Попова. - Керч : РВВ КДМТУ, 2010. - 203 с. (гриф МОН України; лист 1/11-3893 від 11.05.10)

7. Дружняєва Д.Ю. Засновуємо шкільний політехнічний музей у кабінеті фізики: історія звукозапису / Д.Ю. Дружняєва, Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2010. - № 5. - С. 21-26. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею, відредаговано і доповнено матеріал співавтора).

8. Дружняєва Д.Ю. Електротехнічні винаходи Б.С. Якобі та М.Й. Доліво-Добровольського: революція в побутовій техніці / Д.Ю. Дружняєва, А.І. Павленко, Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2010. - № 7-8. - С. 51-55. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею і проаналізовано матеріал до статті).

9. Дружняєва Д.Ю. Цілі, принципи, методи і функції впровадження у навчально-виховний процес з фізики елементів музейної педагогіки / Д.Ю. Дружняєва, Т.М. Попова // Наукові записки. - Випуск 77. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2008. - Частина 2. - С. 81-86. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею, відредаговано і доповнено матеріал співавтора).

10. Коршак Є.В. Є.О. Патон і А.Г. Ейфель: оповідання на уроці / Є.В. Коршак, А.І. Павленко, Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2009. - № 4. - С. 13-16; С. 3 обкладинки. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею, зібрано матеріал до статті, визначені основні етапи і результати діяльності Є.О. Патона і А.Г. Ейфеля, які мають знайти відображення в оповіданні вчителя на уроці).

11. Павленко А.І. Діалог і зближення культур у змісті вищої фізико-технічної освіти України як шлях інтеграції до європейського освітнього простору / А.І. Павленко, Т.М. Попова // Вища освіта України: Додаток 3 (т. 3): Тематичний випуск [Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору]. - К. : Вид-во «Гнозис», 2006. - С. 188-192. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею і зібрано матеріал до статті).

12. Павленко А.І. Культурологічна система координат розвитку сучасної фізичної освіти в Україні / А.І. Павленко, Т.М. Попова // Шлях освіти. - 2007. - № 1.- С. 7-12. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею і зібрано матеріал до статті).

13. Павленко А.І. Культурологічний вимір сучасної фізичної освіти / А.І. Павленко, Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2006. - № 2 - С. 15-19; закінч. № 3. - С. 14-15. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею і зібрано матеріал до статті).

14. Павленко А.І. Навчання учнів складання і розв'язання фізичних задач з використанням фізичного матеріалу екокультурної спрямованості / А.І. Павленко, Т.М. Попова // Наша школа / Науково-методичний журнал. - Одеса : Одеський ОІУВ, 2009. - № 6. - С. 110-115. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею, зібрано матеріал до статті, проаналізовано і визначені основні теми з фізики екокультурної спрямованості).

15. Павленко А.І. Розвиток педагогічних ідей В.О. Сухомлинського у культурологічному вимірі сучасної фізичної освіти / А.І. Павленко, Т.М. Попова // Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди. - Випуск 20. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - С. 61-69. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею і зібрано матеріал до статті).

16. Попова Т.М. Аксіологічна функція культурно-історичної складової змісту фізичної освіти в загальноосвітній школі / Т.М. Попова // Науковий вісник Ужгородського національного педагогічного університету. Випуск 14. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. - Наукове видання. - Ужгород, 2008. - № 14. -С. 124-128.

17. Попова Т.М. Андрій Дмитрович Сахаров - вчений фізик і гуманіст / Т.М. Попова // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: Реалії та перспективи. - Випуск 9: Зб. наук. праць / за ред. П.В. Дмитренка, В.Д. Сиротюка. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. -С. 153-161.

18. Попова Т.М. Вивчення історії епохи Відродження і творчості Леонардо да Вінчі на уроках фізики / Т.М. Попова // Наукові записки. - Вип. 72. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2007. - Частина 2. - С. 210-216.

19. Попова Т.М. Використання елементів історії фізики в навчанні учнів розв'язувати фізичні задачі з механіки / Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2009. - № 5 - С. 25-27.

20. Попова Т.М. Використання і відтворення історичних аналогів духовної культури людства на уроках фізики / Т.М. Попова // Науковий часопис національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія №5. Педагогічні науки: Реалії та перспективи. - Випуск 17 [зб. наук. праць] / за ред. В.Д. Сиротюка. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - С. 156-165.

21. Попова Т.М. Використання історичного матеріалу про розв'язання задачі про непружні зіткнення у навчанні фізики / Т.М. Попова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: Реалії та перспективи. - Випуск 19: [зб. наук. праць] / за ред. В.Д. Сиротюка. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - С. 252-255.

22. Попова Т.М. Використання культурно-історичної нарративної композиції у сучасному шкільному підручнику фізики / Т.М. Попова // Проблеми сучасного підручника: [зб. наук. праць] / [редкол.]. - К. : Педагогічна думка, 2008. - С. 289-298.

23. Попова Т.М. Використання матеріальних культурно-історичних аналогів на уроках фізики / Т.М. Попова // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету: Серія педагогічна. - [редкол.: П.С. Атаманчук (голова, наук. ред.) та ін.]. - Кам'янець-Подільський : К-ПНУ імені Івана Огієнка, 2009. - Вип. 15: Управління якістю підготовки майбутніх учителів фізики та трудового навчання. - С. 310-313.

24. Попова Т.М. Використання методів математичної статистики при проведенні багатофакторного педагогічного експерименту / Т.М. Попова // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія педагогічна / [редкол.: П.С. Атаманчук (голова, наук. ред.) та ін.]. - Кам'янець-Подільський : К-ПНУ імені Івана Огієнка, 2010. - Вип. 16: Формування професійних компетентностей майбутніх учителів фізико-технологічного профілю в умовах євроінтеграції. - С. 218-224.

25. Попова Т.М. Виховна функція культурно-історичної складової змісту фізичної освіти / Т.М. Попова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 46. Серія: педагогічні науки: Збірник у 2-х т. - Чернігів : ЧДПУ, 2007. - Т. 1. - С. 141-143.

26. Попова Т.М. Відомий і невідомий вчений та інженер Євгеній Оскарович Патон / Т.М. Попова // Наукові записки: [збірник наукових статей] / МОН України ; НПУ імені М.П. Драгоманова / укл. Л.Л. Макаренко. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - (Серія педагогічні та історичні науки). - Випуск LXXII (72). - С. 179-195.

27. Попова Т.М. Відтворюємо національну історію фізики на уроках: Наукова діяльність М.П. Авенаріуса / Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2008. - № 5 - С.18-22.

28. Попова Т.М. Гуманістична спрямованість сучасної фізичної освіти у культурологічній освітній парадигмі / Т.М. Попова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 37. - С. 270-276.

29. Попова Т.М. Дидактична модель реалізації культурно-історичної компоненти змісту природничо-наукової освіти / Т.М. Попова // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 56. - Херсон : Видавництво ХДУ, 2010. - С. 132-139.

30. Попова Т.М. Духовно-моральна природа шкільного уроку фізики в контексті православної культури / Т.М. Попова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 40. - С. 340-346.

31. Попова Т.М. Екокультурна функція реалізації культурно-історичної складової змісту навчання фізики в загальноосвітній школі / Т.М. Попова // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 3. - Бердянськ : БДПУ, 2009. - С. 55-62.

32. Попова Т.М. Екскурсії у реалізації культурно-історичної складової змісту навчання фізики / Т.М. Попова // Наукові записки. - Випуск 82. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - Частина 2. - С. 188-192.

33. Попова Т.М. Життєвий шлях і винахідницька діяльність Ю.В. Кондратюка (О.І. Шаргея) / Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2008. - № 4 - С.49-56.

34. Попова Т.М. Засновуємо політехнічний музей у шкільному кабінеті фізики: історія фотографії / Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2006. - № 5. - С. 31-36.

35. Попова Т.М. Зміст природничо-наукової освіти як загально дидактична категорія / Т.М. Попова // Науковий вісник Ужгородського національного педагогічного університету. Випуск 14. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». -Ужгород, 2010. - № 21. - С. 167-169.

36. Попова Т.М. Значення, роль і місце культурно-історичної складової у змісті фізичної освіти / Т.М. Попова // Науковий вісник Ужгородського національного педагогічного університету. Випуск 16-17. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. - Наукове видання. - Ужгород, 2009. - № 17. - С. 158-160.

37. Попова Т.М. Крим у житті Ігоря Васильовича Курчатова - всесвітньовідомого фізика-атомника / Т.М. Попова // Науковий вісник Ужгородського національного педагогічного університету. Випуск 11. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. - Наукове видання. - Ужгород, 2008. - № 11. - С. 108-112.

38. Попова Т.М. Культурно-історична компонента змісту навчання фізики в загальноосвітній школі / Т.М. Попова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка / гол. ред. М.О. Носко. - Вип. 77. -Чернігів : ЧДПУ, 2010. - С. 127-134. (Серія: педагогічні науки)

39. Попова Т.М. Культурно-історичний потенціал регіональних екскурсій у навчанні фізики / Т.М. Попова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2009. - Вип. 21. - Ч. 3. - С. 189-196.

40. Попова Т.М. Культурно-наукова спадщина Альберта Ейнштейна у просторі сучасної фізичної освіти / Т.М. Попова // Педагогіка і психологія творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 46. - С. 86-93.

41. Попова Т.М. Культурологічна складова фізичної освіти і принцип історизму викладання фізики / Т.М. Попова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки / Зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 38. - С. 206-212.

42. Попова Т.М. Михайло Петрович Авенаріус і його школа фізиків / Т.М. Попова // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: Реалії та перспективи. - Випуск 12: [зб. наук. праць] / за ред. П.В. Дмитренка, В.Д. Сиротюка. - К. : Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. - С. 249-255.

43. Попова Т.М. Моральне виховання в процесі навчання фізики на засадах культурологічного підходу / Т.М. Попова // Вісник Запорізького національного університету : Зб. наукових статей. Педагогічні науки / гол. ред. Л.І. Міщик. - Запоріжжя : ЗНУ, 2006. - С. 145-151.

44. Попова Т.М. Науково-методичні засади інтегрованого спецкурсу «Історія розвитку фізики і технічної культури» (для ХІ класу загальноосвітньої школи) / Т.М. Попова // Педагогічні науки. Освітні інновації: [збірник наукових праць]. - Ч. 1. - Суми : СумДПУ імені А.М. Макаренка, 2008. - С. 217-227.

45. Попова Т.М. Олександр Гюстав Ейфель - інженер і фізик / Т.М. Попова // Науковий вісник Ужгородського національного педагогічного університету. Випуск 12-13. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. - Ужгород, 2008. - № 13. - С. 139-143.

46. Попова Т.М. Проблеми методів використання культурологічних знань у змісті фізичної освіти / Т.М. Попова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 36. Серія: педагогічні науки. - Збірник у 2-х т. - Чернігів : ЧДПУ, 2006. - № 36. - Т. 1. - С. 14-19.

47. Попова Т.М. Реалізація культурно-історичної складової змісту навчання при викладанні наукових методів і теорії / Т.М. Попова // Фізика та астрономія в школі. - 2010. - № 1 - С.14-18.

...