Підготовка майбутнього вчителя до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутнього вчителя до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Україна з першого дня своєї незалежності розглядає проблему охорони навколишнього природного середовища як одну з найважливіших умов виживання нації.

Територія України визнана зоною екологічного лиха. Така ситуація склалася тому, що суспільство не завжди узгоджувало свої дії з екологічними законами. Виправити становище можна, тільки рахуючись з цими об'єктивними законами природи.

Досвід, набутий людством у вирішенні екологічних проблем у світовому масштабі, засвідчує, що будь-які наймогутніші акції та прийняті законодавчі акти щодо захисту й охорони навколишнього природного середовища дають лише частковий тимчасовий ефект і ніяк не вирішують докорінно саму проблему. Якими б досконалими не були прийняті законодавчі акти, без участі широких мас населення зберегти природу неможливо. Тому екологічна свідомість всього людства у розв'язанні нагальних екологічних проблем є вирішальною.

Особливо важливе місце у цьому процесі повинна займати система екологічної освіти та виховання, яка в останні десятиріччя сформувалась у самостійну галузь педагогічної теорії і практики з притаманними їй понятійним апаратом, метою, змістом, завданнями та принципами.

Історичний аналіз свідчить, що теоретико-методологічні засади екологічної освіти складалися під впливом гуманістичних ідей передових мислителів різних епох, у тому числі наших вітчизняних учених та педагогів К.Д. Ушинського, В.І. Вернадського, В.О. Сухомлинського та ін.

Інтерес до педагогічного аспекту взаємодії суспільства і природи постійно зростає. Провідне місце у цьому належить роботам О.М. Захлєбного, І.Д. Звєрєва, І.Т. Суравегіної, в яких розкрито концептуальні положення екологічної освіти і виховання, а також методика їх здійснення у викладанні предметів біологічного циклу.

Значний внесок у вирішення проблем екологічної освіти в загальноосвітній школі зробили Г.П. Волошина, Л.В.Іщенко, І.М. Костицька, С.А. Карпєєва, Г.С. Марочко, Д.І. Мельник, Л.Н.Нємець, В.М. Назаренко, Р.А. Науменко, З.П. Плохій, Г.П. Пустовіт, Л.П. Салєєва, Т.І. Тарасова, В.В. Червонецький, Н.Б. Щокіна та ін.

Краєзнавчий принцип в екологічному вихованні школярів висвітлено в дисертаційних дослідженнях П.А. Бурдейного, М.Б. Дуденко.

Питання екологічної підготовки студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, формування в них екологічної культури розглянуті в працях М.М. Бойчевої, Е.А. Вайводе, О.М. Дорошко, Е.Г. Кучиної, Л.Б. Лук`янової, Г.Ф. Пономарьової, Г.С. Тарасенко, Г.М.Філатової, Є. Флешар, Е.Ю. Шапокене.

Однак, результати досліджень свідчать, що вивченню та узагальненню досвіду екологічної підготовки (на краєзнавчому матеріалі) майбутніх вчителів до екологічного виховання учнів приділяється ще недостатня увага.

Зокрема, зростання екологічних проблем навколишнього середовища як в глобальному, так і на місцевому рівнях, невідповідність рівня підготовки сучасного вчителя до вирішення місцевих екологічних проблем, недостатня дослідженість екологічної вихованості учнів старших класів загальноосвітніх шкіл і підготовки до цього процесу майбутніх вчителів, незадовільний стан поширення педагогічного досвіду в цій галузі і практично повна відсутність еколого-краєзнавчого аспекту дослідження у вищій школі зумовили вибір теми «Підготовка майбутнього вчителя до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі)».

Об`єкт дослідження - підготовка майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів старших класів.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови підготовки майбутніх вчителів до здійснення екологічного виховання старшокласників загальноосвітньої школи.

Мета дослідження полягає в розробці, науковому обґрунтуванні і експериментальній перевірці змісту і форм професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів до екологічного виховання учнів старших класів.

Вихідним положенням концепції готовності майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів загальноосвітньої школи є твердження про те, що екологічна підготовка майбутнього вчителя - це багатоаспектний процес, який включає формування наукової системи знань в галузі взаємодії природи і суспільства, виховання гуманістичного світосприйняття особистості, розвиток екологічного мислення, формування екологічних переконань особистості, засвоєння норм екологічної етики і як результат - формування екологічної культури, екологічного професіоналізму учителя, які визначають активне ставлення особистості до охорони навколишнього середовища, раціонального природокористування, збереження і відтворення природних ресурсів в конкретному регіоні. Основним системотвірним елементом готовності майбутнього вчителя до екологічного виховання виступає педагогічна взаємодія педагога і вихованця, де визначальним є екологічне виховання в широкому розумінні цього слова, бо включає в себе як процес передачі (обміну) теоретичних та практичних знань, так і передачу (обмін) духовних цінностей (власне екологічне виховання).

Найвищим рівнем готовності майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів є прагнення до самовдосконалення, яке знаходить свою реалізацію в активній практичній діяльності у гармонізації взаємовідносин суспільства і природи.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що майбутній вчитель буде здатним забезпечити достатньо ефективне екологічне виховання учнів за умови, якщо воно реалізується на краєзнавчому матеріалі. Для цього:

- в процесі аналізу стану екологічного виховання в школі, екологічної вихованості старшокласників будуть виявлені вимоги до професійно-педагогічної екологічної підготовки майбутнього вчителя;

- мають бути розроблені теоретичні основи професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів (на краєзнавчому матеріалі);

- має бути забезпечений високий науково-теоретичний рівень викладання спецкурсу «Екологічне краєзнавство»;

- має бути обгрунтована і експериментально перевірена процесуальна підготовка майбутнього вчителя в формі польових і педагогічних практик до екологічного виховання старшокласників.

Відповідно до мети і гіпотези в дослідженні поставлені такі завдання:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної, екологічної, краєзнавчої літератури розкрити суть, зміст і значення екологічного краєзнавства для виховання учнів і студентів.

2. Проаналізувати стан екологічного виховання учнів ІХ-ХІ класів та виявити рівні їх екологічної вихованості.

3. Проаналізувати стан і особливості підготовки майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів в педагогічній теорії і практиці.

4. Розробити модель готовності майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів.

5. Узагальнити і вдосконалити структуру змісту екологічної підготовки майбутнього вчителя.

6. Розробити і впровадити програму спецкурсу «Екологічне краєзнавство» з метою поглиблення екологічних знань, практичних вмінь і навичок.

7. Експериментально перевірити ефективність розробленого змісту і форм екологічної підготовки майбутнього вчителя, апробувати їх у педагогічному вузі й розробити відповідні рекомендації для викладачів та вчителів природничих дисциплін щодо ефективного використання еколого-краєзнавчого матеріалу на уроках біології і географії.

Методологічну основу дослідження складають: основні положення філософії, психології та педагогіки про суть особистості, про її активність як вирішальний фактор і головний показник вихованості, про зв`язок теорії з практикою, закономірності формування знань, умінь і навичок, єдність мети і принципів освіти, а також філософські положення про єдність людини і природи, про виховну функцію природи, про загрозу для людства антропогенного забруднення довкілля, поглиблене сприйняття людиною явищ навколишнього середовища і розгляд, розуміння їх у світлі вчення про біосферу не лише на державному, але й на локальному (краєзнавчому) рівні; матеріали концепції змісту екологічної освіти в Україні, концепції національного виховання.

У процесі дослідження використані такі методи:

- теоретичні: аналіз і узагальнення психолого-педагогічної і методичної літератури, вивчення вузівської навчальної документації, метод комплексного теоретичного аналізу й синтезу на етапах визначення мети, предмета, гіпотези, завдання дослідження, синтез результатів експерименту, визначення їх наукової новизни;

- емпіричні: аналіз екологічних знань, вмінь і навичок студентів в навчальному процесі; педагогічне спостереження за організацією студентами природоохоронної роботи в шкільних гуртках, різних формах позааудиторної роботи; під час польової практики; роботи з екологічного виховання за спеціально розробленими програмами при проходженні педагогічної практики, анкетування викладачів і студентів педвузів. Конструювання і перевірка запропонованої спеціальної програми екологічної підготовки здійснювалась шляхом організації педагогічного експерименту (пошукового, констатуючого, формуючого етапів), а також використовувався кількісний та якісний аналізи результатів дослідження; самооцінка і експертна оцінка рівня теоретичних знань і практичних навичок студентів з екологічної підготовки до професійної діяльності.

Дослідження виконувалось в декілька етапів.

Перший етап (1994-1995 р.р.) - пошуково-теоретичний, включає роботу по визначенню проблеми дослідження, обгрунтуванню її наукової значимості і актуальності, розробці концепції вихідних позицій і програми дій, спрямованих на здійснення висунутих завдань.

Другий етап (1995-1996 р.р.) присвячений емпіричним пошукам з метою накопичення фактичного матеріалу, що відображає стан і рівні матеріалізації в теорії, а також на практиці ідей і програм професійної підготовки майбутніх вчителів до екологічного виховання учнів.

На третьому етапі (1996-1998 р.р.) проводився аналіз і узагальнення отриманих результатів, апробування рекомендацій та впровадження їх в практику роботи школи та вузу.

На четвертому етапі (1998-1999 р.р.) здійснювалось літературне оформлення результатів всього дисертаційного дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

- визначено і обґрунтовано суть поняття «екологічне краєзнавство» як навчального предмета, джерела додаткових знань, виховного засобу та його стрижневі лінії;

- на основі аналізу навчальних планів, програм, підручників, методичних посібників сформульовані вимоги до сучасної екологічної підготовки майбутнього вчителя;

- на підставі узагальнення вимог розкрито особливості та визначено і експериментально перевірено зміст і форми професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя біології, географії до екологічного виховання учнів;

- розроблений, науково обґрунтований і реалізований комплекс взаємопов`язаних форм навчання (базових дисциплін, спеціального курсу, польової і педагогічної практик);

- науково обґрунтована модель готовності майбутнього вчителя та вдосконалена структура змісту підготовки студентів до екологічного виховання старшокласників;

- розроблені критерії для визначення рівнів екологічних знань, вмінь і навичок студентів;

- розроблені критерії відбору змісту спецкурсу «Екологічне краєзнавство».

Практичне значення дослідження полягає у розробці конкретних методичних рекомендацій для викладачів педагогічних вузів, вчителів. Результати дослідження можуть слугувати концептуальним орієнтиром при розробці варіативних навчальних планів і програм, підручників, навчально-методичних посібників та у виборі форм організації природоохоронної діяльності.

Розроблені критерії та рівні можуть бути використані з метою визначення готовності студентів педагогічних навчальних закладів до екологічного виховання учнів.

Викладений у посібнику «Краєзнавчий підхід до екологічного виховання» матеріал може бути використаний для покращення еколого-краєзнавчої підготовки майбутніх вчителів.

Вірогідність дослідження визначається науково-історичним та краєзнавчим підходом до вивчення та узагальнення значного обсягу досліджуваного матеріалу (наукові праці, рекомендації міжнародних установ та семінарів, урядові рішення, підручники, програми тощо), їх критичним аналізом, широким обговоренням ходу і результатів дослідження, експертними оцінками, поєднанням кількісного і якісного аналізів, підтвердженими дослідно-експериментальним шляхом, використанням об'єктивних і доказаних методів дослідження, математичною обробкою результатів експериментальних досліджень.

Апробація висунутих у дослідженні положень здійснювались на базі базових шкіл різних регіонів України, під час педагогічної практики зі студентами Уманського державного педагогічного університету.

На різних етапах хід і результати дослідження обговорювались на конференціях в м. Умані (1994, 1996, 1997, 1998, 1999), Луцьку (1996), Хмельницькому (1997), Рівному (1997), Черкасах (1998,1999), на засіданнях екологічної лабораторії, засіданнях кафедр педагогіки, географії і екології; використовувались при проведенні занять та експедицій з екологічної тематики студентами Уманського педагогічного та Ужгородського державних університетів.

Публікації. Основні розробки з теми дисертації висвітлені в таких публікаціях: статтях у фахових виданнях - 3, статтях в інших виданнях - 8, матеріалах, тезах конференцій - 9, методичних посібниках - 2.

На захист виносяться:

- оптимістично-прогностичні дані, які підтверджують наявність у майбутніх вчителів більш широких потенційних можливостей в оволодінні вміннями і навичками роботи в школі з еколого-краєзнавчого спрямування, розвиток яких залежить від змісту, форм і методів екологічної освіти і виховання з врахуванням педагогічної і польової практик.

- організаційно-педагогічні умови, які забезпечують активне залучення випускників вищих навчальних закладів до самостійної екологічної діяльності з врахуванням місцевих екологічних проблем;

- науково-методичне обґрунтування моделі готовності та вдосконаленої структури змісту підготовки майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів старших класів;

- критерії відбору змісту спецкурсу «Екологічне краєзнавство»;

- експериментально перевірені критерії сформованості екологічного професіоналізму майбутнього вчителя в процесі вивчення спецкурсу.

Основні результати дослідження впроваджено в Уманському педагогічному та Ужгородському університетах, де були визначені контрольні і експериментальні групи. Дослідженням було охоплено біля тисячі студентів природничого, філологічного, фізико-технічного факультетів, 978 учнів, 62 вчителя базових шкіл Уманського педуніверситету та шкіл Христинівського, Монастирищанського, Уманського районів.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Рукопис дисертації містить 160 сторінок основного тексту, 22 таблиці, 7 рисунків, 10 додатків.

Основний зміст дисертації

екологічний виховання вчитель учень

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено мету, об'єкт, предмет; сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, розкрито його методологічні основи і методи, етапи дослідно-експериментальної роботи, її наукова новизна, практичне значення, подано концепцію, дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі - «Теорія і практика підготовки майбутнього вчителя до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі)» розкрито мету, завдання, сутність екологічного краєзнавства; визначено стрижневі лінії в екологічному краєзнавстві; розкрито стан проблеми в теорії та практиці загальноосвітньої школи; розкрито теоретичні основи та особливості професійної еколого-краєзнавчої підготовки майбутніх вчителів, визначено рівні готовності студентів до майбутньої педагогічної діяльності з використанням еколого-краєзнавчих знань, вмінь і навичок.

Виходячи з аналізу краєзнавчих джерел (О. Барков, П.Іванов, М. Костриця, М. Крачило, В. Обозний, К. Строєв), еколого-краєзнавчої літератури (В. Бурдіян, М. Воїнственський, О. Даринський, І.Підоплічко), а також еколого-педагогічних праць, опублікованих останніми роками (Т. Вайда, В. Демяненко, Д. Мельник, Г. Пономарьова, Г. Тарасенко, Т. Тарасова, Є. Флешар), можна визначити екологічне краєзнавство як інтегровану систему фундаментальних знань про наукове обґрунтування екологічних явищ конкретної місцевості, яка об'єднує поняття «рідний край»; розгляд їх у світлі вчення про біосферу не лише на краєзнавчому, але й у державному масштабі; розробка та впровадження спеціальних заходів для регулювання і пом'якшення негативного впливу наслідків людської діяльності на довкілля.

Суть і зміст еколого-краєзнавчої роботи становить взаємопов'язаний і комплексний розвиток туризму, екології та краєзнавства під час якого виявляються причини і наслідки всієї сукупності впливу неграмотної людської діяльності, зосередженої на певній території земного простору і дається таким чином, комплексна генетична картина життя усієї території в екологічному, соціально-економічному відношеннях.

Під час еколого-краєзнавчих досліджень передбачається використання історико-краєзнавчого методу: студенти вчаться розкривати діалектичний взаємозв'язок загальноісторичного і місцевого матеріалу, коли через краєзнавчий підхід загальні екологічні проблеми стають більш конкретними, а місцеві у світлі загальних отримують свою об'єктивну оцінку.

Подібне розуміння екологічного краєзнавства дало підстави педагогам-дослідникам (М. Воїнственський, С. Генсірук, С. Стойко) виділити чотири напрямки дослідження: екологічний, поресурсний, заповідний, еколого-соціальний. На нашу думку, екологічне краєзнавче вивчення рідного краю має поєднувати всі чотири напрямки дослідження. Відтак складові структури екологічного краєзнавства становлять: природоохоронна історія рідного краю; понятійний апарат; радіоекологія; природні ресурси: атмосферне повітря, літосфера, гідросфера, рослинний світ, тваринний світ; природно-заповідні території краю; екотуризм; екологія та охорона здоров`я; екологічне законодавство; екологічна освіта та виховання.

Такий напрям дослідження може мати назву екологічно-краєзнавчого, який спрямований на вивчення, наукове обґрунтування, розробку соціальних форм регулювання взаємодії суспільства і природи в інтересах сучасного та майбутнього покоління, а також реальне поліпшення екологічного стану конкретного природного середовища. Найважливішим завданням якого є збереження оптимальних екологічних умов, необхідних для життя, творчості й відпочинку людини, а також для подальшого гармонійного розвитку природи.

Педагогічне значення екологічного краєзнавства полягає в тому, щоб залучати учнів та студентів до всебічного вивчення своєї місцевості, забезпечення необхідного зв'язку глобальних, національних і регіональних аспектів у вивченні сучасних проблем екології і охорони природи та нагромадження еколого-краєзнавчого матеріалу; використання цього матеріалу у викладанні, що допомагає правильно організовувати роботу з екологічного виховання учнів і студентів, формує у них екологічну культуру, вміння і навички природоохоронної діяльності.

У першому розділі аналізується стан екологічної вихованості учнів 9-11 класів загальноосвітньої школи (на краєзнавчому матеріалі), аналізуються програми, підручники, уроки на предмет виявлення еколого-краєзнавчих питань, розроблено критерії рівнів екологічної вихованості учнів 9-11 класів і виявлені причини низького рівня цієї вихованості, які полягають у нерозробленості теорії і методики екологічного краєзнавства, слабкою еколого-краєзнавчою орієнтацією програм, підручників, а також в недостатній підготовці учителів до цього виду діяльності.

Таким чином, можна обгрунтовано стверджувати, що краєзнавча екологічна підготовка студентів є досить важливим, перспективним компонентом сучасних наукових основ підготовки всебічно освіченого педагога, її здійснення доповнює і збагачує зміст екологічної освіти майбутнього вчителя, що дозволяє цілеспрямовано і з позитивним ефектом вплинути на екологічну вихованість учня.

Виходячи з особливостей професійної екологічної підготовки майбутнього освітянина (оволодіння спеціальними екологічними вміннями, набуття майстерності в галузі охорони навколишнього природного середовища, особливий психологічний стан, що проявляється у вирішенні екологічних проблем, екологічна самосвідомість та розвиток професійних інтересів, творча індивідуальність, гнучке професійне мислення, формування екологічної культури), на які вказують І. Богданова, С. Гончаренко, А.Ліготський, Л. Лукянова, А. Миронов, Д. Мельник, Н. Назарова, Н. Пустовіт, Л. Пуховська, В. Радкевич, Г. Тарасенко, Є. Флешар та ін. можна створити модель професійної підготовки майбутнього вчителя до екологічного виховання учнів, що має такий компонентний склад:

- накопичення теоретичних екологічних знань, які надають можливість перевести абстрактні знання у знання мислено-конкретні і конкретно-дійові, що забезпечать вихід у практику;

- формування екологічного мислення передбачає сприйняття певних екологічних світоглядних принципів, які спираються на ціннісні природоохоронні орієнтири, моральні та етичні норми поведінки в природі;

- виховання екологічної свідомості, яка включає розуміння домінування природних благ над створеними людьми матеріальними благами, економне ставлення до природних ресурсів, добровільне підпорядкування особистих інтересів загальнонаціональним;

- формування екологічного світогляду як засобу визначення позиції людини щодо соціальної, екологічної, науково-теоретичної, філософської, моральної та естетичної орієнтації в перебігу подій;

- набуття майстерності, яка виявляється високим рівнем самовіддачі вчителя, широким екологічним кругозором, великим обсягом екологічних знань, інтересів;

- здатність до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання своєї індивідуальності, творчого потенціалу, готовності до інноваційної діяльності взагалі, в тому числі і в галузі екології;

- забезпечення гармонійного поєднання екологічного світогляду і здатності до самоосвіти, творчості, інноваційної діяльності з метою становлення екологічної культури вчителя як духовної, інтелектуальної, емоційної і фізичної готовності до фундаментального оволодіння обраною системою основ наук, екологічною і педагогічною культурою, дидактичною і виховною технологією;

- формування екологічного професіоналізму вчителя, тобто достатній для творчого вирішення задач професійної діяльності рівень розвитку екокультури і самосвідомості.

Екологічний професіоналізм вчителя виведено на основі таких понять: екологічна культура, педагогічний професіоналізм і сформульовано його робоче визначення у такій редакції: екологічний професіоналізм - нагромадження знань, досвіду, ідеалів і цінностей для передачі молодому поколінню найбільш суттєвих моментів екологічної культурної спадщини людської цивілізації та якісна реалізація їх діяльності у захисті, покращенні стану довкілля; вміння розраховувати перебіг і наслідки екологічних подій; в критичних ситуаціях мислити і діяти професійно, поступаючись при цьому навіть особистими інтересами.

На основі узагальнення парадигм змісту готовності вчителя до педагогічної діяльності (М. Богуславський, М. Гей, Г. Корнетов, Е. Кучина, І. Лернер, А. Миронов, М. Панкіна, Л. Пуховська, М. Скаткін, Г. Тарасенко, Г.Філатова, Е. Шапокене), визначено зміст еколого-краєзнавчої підготовки студентів: пізнавальна (навчально-освітня) діяльність, дослідницька еколого-краєзнавча діяльність (проблемне навчання), творчий пошук, практична діяльність, досвід емоційно-ціннісних стосунків (мотиваційна діяльність).

Пізнавальна (навчально-освітня) діяльність пов`язана зі здобуванням знань з безпосереднього оточення і передачу їх учням такими способами, які сприятимуть взаємодії, обговоренню, діалогу, аргументації.

З метою виявлення рівня еколого-краєзнавчих знань було опитано біля тисячі студентів філологічного, фізико-технічного, природничого факультетів, 62 вчителі базових шкіл Уманського та Ужгородського педуніверситетів. Результати проведеного опитування показали, що більшість студентів та вчителів не достатньо володіють інформацією про екологічні проблеми своєї місцевості. Основна причина - інформаційний дефіцит.

Серед джерел отримання еколого-краєзнавчої інформації 14% опитаних студентів виділили суспільні науки; 35% - засоби масової інформації, 51% - курси «Основи загальної екології», «Народознавство», «Краєзнавство і туризм».

Дослідницька еколого-краєзнавча діяльність, на яку вказують О.В.Євдокимов, А.В. Миронов, Г.С. Тарасенко, передбачає не пасивне спостереження, а різноманітну активну роботу (науковий пошук, відкриття раніше невідомих фактів, постановка проблеми, різні підходи до її вирішення, перевірка можливих рішень, висновки, узагальнення), де проявляється активність студентів, вміння їх самостійно здобувати знання.

Результати опитування студентів показали, що 85% опитаних займаються дослідницькою самостійною екологічною діяльністю з усвідомлення того, що це знадобиться в школі; 11% із пізнавального інтересу; 4% - для підвищення загальної ерудиції.

Н. Ветлугіна, М. Дуденко, Є.Ігнатьєв, Г. Костюк, В. Моляко, Г. Тарасенко, Б. Теплов вважають творчий фактор домінуючим орієнтиром у розв'язанні проблем виховання. Творчий пошук у галузі екологічного краєзнавства ведеться на високому рівні пізнавальної, практичної ініціативи, активності та емоційного настрою, що створює сприятливі передумови для розвитку високих моральних якостей особистості.

Практична діяльність формує активне ставлення до навколишньої природи, перетворює здобуті в процесі пошуку знання на переконання, а здобуті результати ставить на службу практиці державного будівництва. У системі практичної підготовки студентів педвузу до майбутньої педагогічної діяльності велику роль відіграє реальна педагогічна практика.

Спостереження 25 уроків студентів-практикантів випускних курсів природничого, фізико-технічного, філологічного факультетів Уманського педyніверситету в базових школах Уманського району та школах №1,2,3,8,10,11 м. Умані показали, що елементи екології, охорони природи вводяться в зміст уроків. Але можливості уроку в плані екологічного виховання (на краєзнавчому матеріалі) використовуються далеко не повністю.

Основна причина недостатнього насичення уроків еколого-краєзнавчим матеріалом в тому, що окремі студенти не володіють засобами і методами включення цих питань у зміст уроку.

Досвід емоційно-ціннісних стосунків (мотиваційна діяльність) відображає мотиви здійснення практичної діяльності. На створення відповідної мотивації навчання та практичної діяльності в галузі охорони довкілля вказують І.М. Богданова, В.Ф. Мельниченко, Г.С. Тарасенко та ін.

Бажання займатися екологічною практичною діяльністю в школі із 500 опитаних нами студентів виявили 85%. Мотивами до такої діяльності були:

збереження природи заради виживання людини, природничо-науковий; господарсько-економічний; оздоровчо-рекреаційний; історико-патріотичний;

освітньо-виховний; релігійний; етичний; естетичний.

Отже, при дослідженні еколого-краєзнавчої підготовки студентів у кожному випадку не всі студенти мають можливість отримати знання у всіх аспектах екологічної проблеми (включаючи і проблему екологічного виховання школярів), брати участь у практичній діяльності з охорони природи, набути досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісні стосунки в галузі екології. Проблема комплексного охоплення студентів еколого-краєзнавчою підготовкою ще до кінця не вирішена. Не реалізуються в повному обсязі потенційні можливості екологічної освіти в забезпеченні всебічного розвитку особистості, підготовці студентів до екологічного виховання учнів (на краєзнавчому матеріалі).

Таким чином, методологічні основи еколого-краєзнавчої підготовки майбутнього вчителя, аналіз регіональних, глобальних екологічних проблем і змісту навчання в загальноосвітній школі показали не тільки об'єктивну необхідність професійної екологічної підготовки майбутнього вчителя на краєзнавчому матеріалі, але і необхідність розробки основних напрямків такої підготовки і його структури. Нами встановлено, що проблеми екологічного краєзнавства можна додатково розкрити, використовуючи зв'язки 5 вузівських дисциплін: «Основи загальної екології», «Народознавство», «Валеологія», «Краєзнавство і туризм», «Соціоекологія».

Детальний аналіз дозволив нам виявити допущені недоліки в їх розміщенні за часом вивчення, послідовності викладу. Вони вивчаються як самостійні теоретичні дисципліни без їх взаємозв'язку, недостатньо розкривається їх практичне використання в майбутній професійній діяльності.

Така невідповідність виключає можливість узагальнення відомостей про регіональні, глобальні проблеми, що робить знання студентів фрагментарними, тому обгрунтована необхідність вдосконалення навчально-виховного процесу. Одним із напрямків такого вдосконалення став запропонований нами спецкурс «Екологічне краєзнавство».

В другому розділі - «Організаційно-педагогічні умови вдосконалення підготовки майбутнього вчителя до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі)» розкриваються зміст, методика і результати дослідно-експериментальної роботи з підготовки майбутнього вчителя до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі). В спецкурсі вдосконалюється і посилюється така підготовка, ґрунтовно розкриваються всі стрижневі лінії екологічного краєзнавства. Зміст спецкурсу крім вивчення конкретних локальних екологічних процесів і явищ, спрямований і на ознайомлення з загальними основами охорони, збереження, відтворення природних та людських ресурсів. Зміст тематичного плану спецкурсу поділяється на дві взаємопов`язані частини. Перша частина спрямована на посилення взаємодії навчальних дисциплін «Основи загальної екології», «Народознавство», «Краєзнавство і туризм», «Валеологія», концентрує увагу студентів на пізнання екологічних проблем своєї місцевості, основних джерел забруднення довкілля, нераціонального використання природних ресурсів, охорони природи рідного краю, характеризує можливі шляхи поліпшення навколишнього природного середовища та покращення стану здоровя населення. Друга частина спеціального курсу забезпечує вироблення вмінь і навичок використовувати отримані знання, що дозволяє залучити студентів до практичної діяльності з покращенням стану довкілля в процесі лабораторно-практичних занять, польової і педагогічної практик, туристично-краєзнавчої роботи; активізації знань студентів еколого-краєзнавчого характеру під час самостійного дослідження конкретної місцевості.

Активізація пізнавальної діяльності і творчого мислення студентів, їх самостійності у поєднанні з систематичним обліком знань та вмінь змістового і процесуального компонентів, основи такої підготовки забезпечується відповідно з прийнятими критеріями оцінок.

Отримані результати, з однієї сторони характеризують дослідження як цілісний процес формування у студентів знань, вмінь і навичок з екологічного краєзнавства, їх використання в практичній діяльності на основі самооцінок і експертних оцінок викладачів, методистів і студентів; з другої сторони - процеси і результати їх підготовки до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі).

Всі експериментальні результати узагальнені і оброблені методами математичної статистики, що дозволило оцінити достовірність і надійність отриманих результатів.

Середній бал сформованості знань студентів (середньоарифметичне) за зрізами, складає для експериментальної групи від 2,560,2 до 4,360,15 бала; для контрольної групи - від 2,570,21 до 3,640,18.

Результати дослідно-експериментальної роботи показали, що 68,5 відсотка студентів експериментальної групи наблизились до високого професійного рівня знань, вмінь і навичок. В контрольній групі вони склали 41,1 відсотки.

Як показав аналіз, основними чинниками приросту знань, вмінь і навичок студентів були: розроблений нами спецкурс (34,4 відсотки), другим - польова практика (20,5 відсотка); третім - педагогічна практика (13,6 відсотки).

За базу (0% приросту) ми прийняли рівень знань студентів експериментальної групи, які виявлені в результаті констатуючого етапу експерименту (0-зріз).

Загальна порівняльна характеристика за всіма результатами експерименту дозволяє виявити різницю в узагальненій оцінці знань, вмінь і навичок студентів експериментальної і контрольної груп в межах кожного зрізу. До початку експерименту узагальнена оцінка знань, вмінь і навичок студентів експериментальної групи була на 0,39% нижче узагальненої оцінки знань, вмінь і навичок студентів контрольної групи; після вивчення спеціального курсу узагальнена оцінка знань, вмінь і навичок студентів експериментальної групи стала вищою на 22,5% (перший зріз), після польової практики на 19,1% (другий зріз) і після педагогічної практики на 19,8% (третій зріз) в порівнянні з відповідною оцінкою контрольної групи.

На основі анкетного опитування та за результатами узагальнених оцінок знань, вмінь і навичок студентів з екологічного краєзнавства було визначено високий, середній і низький рівні підготовленості майбутніх вчителів до екологічного виховання учнів (на краєзнавчому матеріалі).

Високий рівень сформованості екологічного професіоналізму студентів відображає 75-100% суми максимально правильних відповідей, що відповідає оцінкам «4» і «5». Визначається за глибокими і міцними екологічними знаннями (краєзнавчими, національними, глобальними); вмінням застосовувати отримані знання для вирішення конкретних природоохоронних справ у різноманітних екологічних ситуаціях; наявністю потреби особисто брати участь в охороні і захисті навколишнього середовища; вмінням проводити просвітницьку роботу в галузі захисту й охорони довкілля; розвиненою здатністю критично оцінювати дії будь-якої людини і насамперед, свою з позиції екології і інтересів суспільства; сформованістю мотиваційної сфери у спілкуванні з природою; здатністю до самостійного мислення в сфері екології, до активних дій, до самостійного набуття нових знань; наявністю розвиненого інтересу до науково-дослідницької, пошукової роботи; чіткістю уявлення своєї майбутньої еколого-краєзнавчої роботи в школі, активною підготовкою до неї.

Середній рівень сформованості екологічного професіоналізму студентів відображає 65-75% суми максимально правильних відповідей, що відповідає оцінкам «3», «4». Визначається за неповними екологічними знаннями, знаннями у загальних рисах екологічних проблем свого краю, їх причин і наслідків; ці студенти до певної міри розуміють суть екологічного краєзнавства, його складові; значно гірше, ніж студенти з високим рівнем, усвідомлюють його роль у вихованні учнів і своє місце у цьому процесі; відзначаються умінням застосовувати природоохоронні знання для вирішення негативних екологічних явищ у груповій діяльності; проте не забезпечують чіткого окреслення власних екологічних підходів; відзначаються нестійкими переконаннями у необхідності збереження природи та розв'язання екологічних проблем. Активність, творчість, ініціативність у вирішенні місцевих екологічних проблем і залучення до цього процесу інших людей виявляють слабо, залежно від ситуації; уявляють свою майбутню еколого-краєзнавчу діяльність в школі, проте активно до неї не готуються.

Низький рівень сформованості екологічного професіоналізму студентів відображає 50-65% суми максимально правильних відповідей, що відповідають оцінкам «2», «3». Визначається за відсутністю належних знань і вмінь з екології; поверховим уявленням про екологічний стан навколишньої природи; неспроможністю розкрити причини і наслідки антропогенного впливу на довкілля; пасивністю до природоохоронної діяльності; ставленням до природи як до стороннього об'єкту людської діяльності; задоволенням своїх потреб через експлуатацію навколишнього середовища; відсутністю переконань у правильній поведінці щодо збереження природи, а також ініціативи та бажання займатися екологічним вихованням учнів у майбутній педагогічній діяльності.

Результати констатуючого та формуючого етапу експерименту у виявленні рівнів сформованості екологічного професіоналізму у підготовці майбутніх вчителів до екологічного виховання учнів (на краєзнавчому матеріалі) показано в таблиці.

Рівні сформованості екологічного професіоналізму майбутніх вчителів

	констатуючий	формуючий
Рівні екологічного професіоналізму майбутніх вчителів	КГ %	ЕГ %	КГ %	ЕГ %
Високий	14,80,2	13,90,2	32,40,7	62,80,2
Середній	21,71,2	24,11,3	39,30,8	30,90,5
Низький	63,50,8	62,00,7	28,30,3	6,20,9

Як видно з даних табл., в результаті формуючого експерименту у студентів експериментальної групи виявились більш високі показники рівня знань, умінь і навичок. Так, в експериментальних групах високий рівень сформованості екологічного професіоналізму зріс на 48,9%; середній - 6,8%, низький зменшився на 55,8% після проведення формуючого експерименту. В контрольних групах високий рівень сформованості екологічного професіоналізму зріс на 17,6%; середній - 17,6%, низький зменшився на 35,2%.

Аналіз результатів дослідження показує, що рівень готовності студентів експериментальної групи значно вищий, ніж в контрольній. Це доводить ефективність розробленої нами методики підготовки студентів до екологічного виховання старшокласників (на краєзнавчому матеріалі).

Результати проведеного дослідження дають підставу для таких висновків:

1. Визначено і обґрунтовано суть поняття «екологічне краєзнавство» як навчального предмета, джерела додаткових знань, виховного засобу та його стрижневі лінії.

2. Розкрито особливості професійної екологічної підготовки майбутнього вчителя.

3. Запропоновано модель екологічної професійно-педагогічної підготовки майбутнього учителя до екологічного виховання учнів (на краєзнавчому матеріалі), яка може мати такий компонентний склад: накопичення теоретичних екологічних знань; формування екологічного мислення; виховання екологічної свідомості; набуття майстерності, яка виявляється широким екологічним світоглядом; здатність до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання своєї індивідуальності, творчого потенціалу, готовності до інноваційної діяльності взагалі, у тому числі в галузі екології; забезпечення гармонійного поєднання екологічного світогляду і здатності до самоосвіти, творчості, інноваційної діяльності з метою становлення екологічної культури вчителя; формування екологічного професіоналізму.

Сформульовано робоче визначення екологічного професіоналізму учителя.

4. Розроблено структуру вдосконаленого змісту еколого-краєзнавчої підготовки студентів: пізнавальна (навчально-освітня) діяльність; дослідницька діяльність (проблемне навчання); творчий пошук; практична діяльність; досвід емоційно-ціннісних стосунків відображає мотиви здійснення практичної діяльності.

5. Підвищенню теоретичної і практичної підготовки студентів до еколого-краєзнавчої роботи в школі сприяє розроблений спеціальний курс «Екологічне краєзнавство». Розроблені критерії відбору конкретного змісту спеціального курсу.

6. Розроблені критерії оцінки рівнів сформованості екологічного професіоналізму обґрунтовано з урахуванням організаційно-педагогічних умов побудови експериментально-дослідницької методики.

7. Як показав порівняльний аналіз, на основі приросту знань студентів експериментальної групи, ефективність експериментального спеціального курсу склала 22,5%, польової практики - 19,1% і педагогічної практики - 19,8%. Студенти експериментальної групи зберігали постійну увагу і інтерес до організації природоохоронних заходів під час проходження експедиційної практики при дослідженні екологічного стану р. Південний Буг. Розроблений спецкурс «Екологічне краєзнавство» дав помітний ефект у підвищенні екологічного професіоналізму вчителя.

8. Ефективність еколого-краєзнавчої підготовки майбутнього вчителя залежить від чіткої системи аудиторної і позааудиторної роботи, що відбувається в ході реалізації міжпредметних зв'язків на академічних заняттях та туристично-краєзнавчих екскурсіях; під час польової практики; в процесі педагогічної практики; при самостійній природоохоронній діяльності.

В результаті дослідження, встановлено, що положення робочої гіпотези дослідження про здатність вчителя біології, географії, хімії забезпечити сучасне екологічне виховання учнів (на краєзнавчому матеріалі) в умовах екологічної кризи, підтвердились; висунуті в нашому дослідженні завдання повнісню виконані.

Виконане дослідження розглядається як закінчений етап єдиної комплексної екологічної теми. Але воно не претендує на остаточне вирішення проблеми. Більш детальної уваги заслуговують питання міжпредметних зв'язків у процесі еколого-краєзнавчої підготовки студентів і дослідження особливостей екологічної підготовки вчителів філології, фізики, історії.

Основні публікації, в яких висвітлені положення дисертації

1. Краєзнавчий підхід до екологічного виховання.-К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998. - 318 с.

2. Діяльнісний аспект еколого-краєзнавчої роботи // Зб. наук. праць Уманського державного педагогічного університету /За ред. В.Г. Кузя. - К.: Міжн. фін. агенція, 1998. - С. 215-218.

3. Особливості професійної екологічної підготовки майбутнього вчителя // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К., 1999.-С. 112-122.

4. Екологічне краєзнавство // Придніпровський науковий вісник. - 1998. - №93 (160).-С. 7-11.

5. Особливості формування екологічної культури у студентів // Проблеми підготовки вчителя національної школи: Тези доп. наук. конф.-Умань, 1995. - С. 7. (Співавт. - Г.Є. Гончаренко).

6. Проблеми екологічного виховання в умовах екологічної кризи // Удосконалення трудової підготовки школярів в умовах ринку: Матер.міжн. конф. Умань, 1996.-С. 27-28.

7. Принципи екологізації предметів біологічного циклу в науковій роботі студентів // Гуманітарні науки: проблеми, пошуки, перспективи: Зб. наук. праць.-К., 1997.-С. 154-156. (Співавт. - Г.Є. Гончаренко, О.Г. Малишев).

8. Шляхи формування екологічного світогляду у студентів-біологів // Миротворча діяльність школи і вузу: Зб. наук. праць.-Рівне: Тетіс, 1997. - Ч. І. - С. 24-26.

9. Лабораторний практикум з соціоекології та радіаційної безпеки. - Умань, 1997. - 76 с. (Співавт. - Г.Є. Гончаренко, В.Г. Гончаренко, Г.О. Казидуб, М.Д. Бутило).

10. Деякі аспекти екологічної освіти та виховання // Вісник технологічного університету Поділля: Спец випуск: екологія. - 1997. - С. 114-116.

11. Народна мудрість в екологічному вихованні // Екологія і освіта питання теорії і практики: Зб.тез доп. та вист. четвертої міжн. конф. - Черкаси, 1998.-С. 85-87.

12. Екологічна підготовка студентів на краєзнавчому рівні // Наукові записки екологічної лабораторії Уманського державного педагогічного університету.-К.: Знання, 1998.-С. 7-86.

Размещено на Allbest.ru

...