Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГУМАНІЗАЦІЯ ТА ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ ОСВІТИ ШКОЛЯРІВ

13. 00. 01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

РОДИГІНА Ірина Вікторівна

Луганськ - 2000

Анотація

Родигіна І.В. Гуманізація та гуманітаризація природничо-наукової освіти школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13. 00. 01 - загальна педагогіка та історія педагогіки - Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 2000.

Розроблено цілісну систему гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти, яка містить принципи, зміст, шляхи, методи і форми гуманізації і гуманітаризації освіти. Обгрунтовано доцільність спільного комплексного розгляду завдань гуманізації та гуманітаризації освіти у зв'язку з існуванням спільних для них шляхів реалізації. Встановлено, що головними шляхами гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти є реалізація міжпредметних зв'язків, особливо з гуманітарними дисциплінами - історією і літературою, та висвітлення зв'язків людини і навколишнього світу з позицій екології, регіональності та практичної направленості освіти. Експериментально перевірено ефективність системи, подано методичні рекомендації.

Ключові слова: гуманізація, гуманітаризація, шкільна освіта, міжпредметні зв'язки, гуманітарні дисципліни, людина і навколишнє середовище.

Аннотация

Родыгина И.В. Гуманизация и гуманитаризация естественнонаучного образования школьников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13. 00. 01 - общая педагогика и история педагогики. - Луганский государственный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2000.

В диссертации обоснована целесообразность совместного рассмотрения принципов гуманизации и гуманитаризации образования ввиду наличия общих путей их реализации. Сформулированы основные понятия:

гуманизация естественнонаучного образования - процесс, направленный на формирование личности учащихся как наивысшей социальной ценности на основе критериев нравственности, красоты, общечеловеческих ценностей;

гуманитаризация образования - процесс, способствующий формированию духовности и культуры личности учащихся посредством использования в обучении методов, разработанных в сфере гуманитарных дисциплин.

Разработана целостная концепция гуманизации и гуманитаризации школьного естественнонаучного образования, включающая принципы, содержание, пути, методы и формы гуманизации и гуманитаризации образования. Установлено, что основными путями гуманизации и гуманитаризации естественнонаучного образования являются всестороннее комплексное использование традиционных межпредметных связей, приоритетная реализация связей с гуманитарными дисциплинами - историей и литературой, освещение взаимосвязей человека и окружающей среды. Система гуманизации и гуманитаризации образования охватывает весь педагогический процесс и включает уроки в соответствии с темами программы школьного курса, целостный факультативный курс истории химии ( 8 - 11 класс ), предметные недели с новым содержанием, программу и содержание работы с одаренными детьми, комплекс творческих индивидуальных заданий для учащихся, информационную базу данных по рассматриваемым вопросам. Разработаны критерии оценки эффективности гуманизации и гуманитаризации естественнонаучного образования - информационно-интеллектуальный, свидетельствующий о наличии определенных знаний, их системе и глубине, уровне интеллекта; операционный, характеризующий специальные и общеучебные умения учащихся; мотивационный, отражающий сущность и причинную обусловленность личностных побуждений в процессе собственного развития в интеллектуальной и духовной сфере. Проведен педагогический эксперимент. Разработаны методические рекомендации по гуманизации и гуманитаризации естественнонаучного образования. Основными результатами экспериментальной работы являются:

- формирование и поддержание интереса к знаниям, рост их уровня;

- рост уровня духовной культуры учащихся;

- формирование в сознании учащихся целостной картины мира;

- рост уровня практических умений учащихся.

Ключевые слова: гуманизация, гуманитаризация, школьное образование, межпредметные связи, гуманитарные дисциплини, человек и окружающая среда.

Annotation

Rodygina I.V. Making Education of School Children in the Sphere of Natural Science More Humane and Humanistic. - Typescript.

Thesis intended for submission for Candidate degree in Pedagogics, speciality 13. 00. 01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Lugansk State Pedagogical University named after Taras Shevchenko, Lugansk, 2000.

An integral system of humanization and “humanitarization” of school education in the sphere of natural science was elaborated. The system includes principles, contents, ways, methods and forms for making education more humane and humanistic. The legitimacy of joint and combined consideration of the tasks related to humanization and “humanitarization” of education was substantiated in view of the existence of common ways for the implementation of these didactic principles. It was ascertained that the main ways for making education more humane and humanistic should be the establishment of interdisciplinary links, particulary links with the humanities (e. g. history, literature, etc. ), as well as proper interpretation of interrelations between a human and environment as far as ecology, regional awareness and practical attitude of education are concerned. The efficiency of the system was proved through experiments and methodic recommendations were issued.

Keywords: humanization and humanitarization of school education, interdisciplinary links, humanities, human and environment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Зміна пріоритетів життя, коли людина повинна стати найвищою соціальною цінністю, гармонійною часткою суспільства духовно, інтелектуально і фізично розвинених особистостей, ставить особливі вимоги до освіти і зумовлює її мету на сучасному етапі. Закон “Про освіту”, “Положення про середній навчальний заклад” серед основних принципів освіти називають гуманізм, а Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”) виділяє принципи гуманізації і гуманітаризації освіти.

Загальнопедагогічні проблеми гуманізації освіти розглядають М. Берулава, С. Бондар, Т. Буяльська, О. Вишневський, Ю. Мальований, І. Підласий, О. Савченко. Особливості процесу формування гуманних взаємовідносин висвітлюють В. Білоусова, О. Богданова, А. Бойко, М. Вейт, Н. Гавриловець, Є. Горячева, В. Киричок, А. Мудрик, О. Шиян, С. Юсфин. Сучасні підходи до здійснення гуманістичного виховання подані в роботах І. Беха, О. Бондаревської, М. Боришевського, О. Вишневського, Г. Жирської, О. Киричука. С. Пальчевський розглядає гуманізацію шкільної освіти як засіб розвитку творчих здібностей учнів. Аспект гуманізації системи оцінювання був порушений Ю. Шмуклером. Особливості гуманізації управління школою розглядають І. Буєва та І. Остапйовський. Проблема подолання відокремленості гуманітарної і природничо-математичної освіти відображена в роботах А. Азевич, С. Бачинського, Н. Буринської, Т. Буяльської, З. Гельмана, С. Гончаренка, А. Закгейма, М. Ільїна та інших. Питання інтеграції змісту шкільної освіти подано у творчому доробку В. Ільченко. Теоретичні засади гуманізації природничо-наукової освіти обрунтовують З. Гельман, А. Закгейм, В. Кузнецов, О. Макареня, І. Титова. Гуманізації процесу освіти присвячені дослідження С. Бондар, І. Кіреєвої, О. Савченко.

Науково-методична література надає численні приклади різноманітних і часом вельми суперечливих точок зору на розуміння термінів “гуманізація” та “гуманітаризація”, але не розкриває специфіку і зміст, шляхи, методи і форми гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти. Шкільна практика свідчить про значні труднощі в реалізації завдань гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти. Виходячи з актуальності проблеми і враховуючи її недостатню розробку, визначено тему дослідження “Гуманізація та гуманітаризація природничо-наукової освіти школярів”.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до положень Державної національної програми “Освіта” (“Україна XXI століття”) в межах комплексної теми “Формування духовної культури учнівської молоді”, що розробляється в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка.

Об'єкт дослідження - процес навчання старшокласників природничо-науковим дисциплінам.

Предмет дослідження - шляхи і методи гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти.

Мета дослідження - теоретичне обрунтування шляхів і розробка методів гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів.

Гіпотеза дослідження - формування особистості учнів буде більш ефективним, якщо в реалізації ідей гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів буде зроблено акцент на всебічне комплексне використання міжпредметних зв'язків при домінуванні зв'язків з гуманітарними дисциплінами, а також на висвітлення зв'язків людини і природи, науки і життя. Методи, що застосовані при цьому, повинні бути орієнтованими на всебічне використання в усіх формах організації педагогічного процесу художньої літератури, історичних та краєзнавчих матеріалів, на відображення екологічних проблем.

Завдання дослідження:

проаналізувати стан наукової розробки проблеми і визначити її теоретичні основи;

виявити зміст гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти;

обрунтувати шляхи гуманізації і гуманітаризації природничої освіти школярів;

розробити та впровадити систему методів гуманізації і гуманітаризації шкільної хімічної освіти з експериментальною перевіркою впровадження;

розробити науково-методичні рекомендації з гуманізації і гуманітари-зації природничо-наукової освіти школярів.

Методологічними засадами дослідження є раціоналістичний антропо-центризм, згідно з положеннями якого у центрі наукової картини світу постає Людина, а також положення про діалектичний зв'язок форми і змісту, індивідуального, особливого і загального, єдності і боротьби протилежностей; уявлення гуманістичної соціальної психології А. Г. Маслоу про базові потреби людини, співвідношення індивідуалістичних і колективних тенденцій у розвитку особистості; концепція К. Г. Юнга про індивідуацію особистості як її внутрішнє самоствердження (становлення) на основі єдності протилежності інди-відуального і загальнолюдського.

Теоретичними засадами дослідження є уявлення про суб'єкт-суб'єктну взаємодію вчителя і учня в системі особистісно-орієнтованого підходу, який базується на побудові педагогічного процесу діалогічного типу, положення про інтеграцію освітньої і виховної складових навчально-виховного процесу в єдину систему, що дістала у західній педагогіці назву едукації.

Методи дослідження: аналіз літератури з питань гуманізації та гуманітаризації проводився для визначення рівня дослідженості проблеми; , спостереження за діяльністю школярів, інтерв'ювання вчителів-предметників, анкетування, тестування використовувались для діагностики рівня формування особистості учнів, експериментальне тестування на визначення рівня спеціальних умінь; аналіз успішності учнів з предметів природничо-наукового циклу застосовувався для доказу ефективності системи гуманізації та гуманітаризації освіти школярів; метод полярних профілів використовувався для визначення коефіцієнту значущості того чи іншого показника в навчальній діяльності. Головним методом дослідження був педагогічний експеримент.

Дослідження проводилося протягом 1991 - 1999 рр. в три етапи.

На першому етапі (1991 - 1992рр. ) здійснювалося вивчення філософської, педагогічної, науково-методичної літератури, створювалася спеціалізована база даних, були сформульовані мета, завдання, гіпотеза дослідження, розроблено методику і проведено констатуючий експеримент.

На другому етапі (1992 - 1997рр. ) було проведено теоретико-методологіч-ну розробку системи гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти, здійснено експериментальне навчання.

На третьому етапі (1998 - 1999рр. ) було проведено аналіз та узагальнення результатів педагогічного експерименту, сформульовано висновки, розроблено відповідні рекомендації з упровадження системи гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти.

На різних етапах експериментом було охоплено 681 учень загальноосвітніх шкіл та школи-гімназії.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що

подано науково-педагогічне обрунтування взаємозв'язку гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів, обрунтовано доцільність спільного комплексного розгляду проблем гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти, яка випливає із доказу існування спільних шляхів реалізації цих дидактичних принципів;

визначено ієрархію понять гуманізація та гуманітаризація освіти;

розроблено цілісну систему гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти, яка включає принципи, зміст, шляхи, відповідні до них методи і форми гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів;

розроблено критерії оцінки ефективності використання методів гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти.

Практичне значення полягає в розробці змісту системи гуманізованих уроків хімії в загальноосвітній школі, цілісного факультативного курсу історії хімії ( 8 - 11 класи ), матеріалів предметних тижнів з природничих дисциплін, методичних рекомендацій для вчителів, системи творчих індивідуальних завдань для учнів, авторських програм і змісту роботи з обдарованими дітьми, створенні інформаційної бази даних з питань, що розглядаються.

Матеріали дисертації можуть бути використані при викладанні шкільних курсів природничих дисциплін, факультативних курсів історії хімії, відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах, а також в процесі післядипломної освіти; при підготовці підручників, методичних посібників.

Особистий внесок здобувача у роботах, виконаних із співавторами полягає у розробці концепції гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів, реалізації методів гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти в практиці середньої загальноосвітньої школи.

Вірогідність результатів забезпечується через методологічну об-рунтованість вихідних положень, використання сукупності методів, що адекватні до логіки дослідження, через єдність кількісного і якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі дослідно-експериментальної роботи в школі-гімназії, загальноосвітніх школах №66 і 55 м. Горлівки, №20 м. Донецька, у виступах на засіданнях міських методичних об'єднань, обласних семінарах з проблеми гуманізації освіти ( м. Донецьк, 1995, 1996рр. ). Основні положення і результати дослідження були представлені на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Регіональний і шкільний компоненти змісту загальної середньої освіти: здобутки, проблеми, перспективи” (м. Донецьк, 1997р. ) та “Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини” ( м. Донецьк, 1999р. ), на IV Всеросійській координаційній нараді “Актуальные проблемы реформирования химико-педагогического образования” (м. Н. Новгород, 1998р. ). Завдання, зміст і методика дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення і результати дослідження відображені в 13 публікаціях.

Структура дисертації: робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і 19 додатків. Основний обсяг дисертації складає 156 сторінок, включає 5 таблиць, 41 малюнок. Бібліографія - 277 назв.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, вибір теми дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; сформульовано положення дисертації, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретичні засади гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти” здійснено аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, визначено зміст і структуру понять гуманізація і гуманітаризація, а також зв'язок між ними, з'ясовано шляхи гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти, сформульовано концепцію дослідження, критерії ефективності гуманізації і гуманітаризації освіти і визначено рівні їх сформованості.

Аналіз літератури свідчить про генезис системи ідей гуманізму як соціального базису гуманізації. Гуманізм як ціннісний постулат покликаний орієнтувати раціоналістичні процеси в суспільстві, нести моральність в науково-технічні спрямування діяльності людства. У світлі цих уявлень образ людини постає в діалектичній єдності матеріального і духовного, в той час коли звичайно береться до уваги лише одна з цих складових людського буття. Щодо освіти, гуманітарні і природничо-наукові знання повинні створювати в свідомості людини єдність через численні різноманітні асоціативні зв'язки.

У багатогранному і об'єктивно суперечливому явищі, яким є гуманізм, все виразніше виявляються протиріччя між колективізмом та індивідуалізмом в межах взаємодії людини і соціуму. Вплив суспільства на індивіда є безперечним, але в той же час посилюються тенденції збільшення значення окремої особистості; все це свідчить про об'єктивність індивідуального і соціального факторів. Формування цілісного світогляду і почуття особистої причетності до розвитку цивілізації, безперечно, належать до процесів соціалізації особистості, відповідно до тез гуманістичної психології А.Г. Маслоу. Проте розвиток творчої основи, формування особистої точки зору і нетривіальних форм мислення цілком правомірно слід віднести до процесів індивідуалізації. При цьому ефективність гуманізації і гуманітаризації зумовлена співвідношенням індивідуалістичних та колективістських тенденцій у розвитку особистості, в процесі її внутрішнього самоствердження на основі єдності протилежностей матеріального і духовного, індивідуального і загальнолюдського.

Уявлення про гуманізм тісно пов'язані з конкретно-історичною епохою і визначаються на фоні певного вже установленого тлумачення сущого в цілому. Внаслідок принципових змін, що мають місце нині, в країнах СНД немає усталеної картини світу і єдиної концепції гуманізму, що ставить перед суспільством актуальне завдання її формування, а перед школою - завдання реалізації гуманістичних принципів в усіх проявах педагогічного процесу. У сучасній педагогічній науці проводиться активна розробка цієї проблеми.

Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”) виділяє принципи гуманізації і гуманітаризації освіти і дає їм такі визначення.

Гуманізація освіти полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, розкритті здібностей учнів і задоволенні їх освітніх потреб; забезпеченні пріоритету загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи.

Гуманітаризація освіти покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості та планетарне мислення.

При аналізі цих понять звертає на себе увагу певна схожість в змісті визначень гуманізації і гуманітаризації освіти. Розкриття здібностей учнів та задоволення їх освітніх потреб в межах викладання навчального предмета неминучо лімітується цими межами і потребує їх розширення. Неможливо у повній мірі задовільнити освітні потреби учнів в межах окремої дисципліни - очевидно, освітні потреби значно ширші. Ще більше це стосується розкриття здібностей учнів, що навряд чи можна зробити, обмежуючись одним предметом. Вирішення завдання формування цілісної картини світу як складової частини гуманітаризації освіти також неможливе в межах однієї навчальної дисципліни. Одним з недоліків сучасної предметно-диференційованої освітньої системи є відсутність цілісних уявлень про оточуючий світ. Тому пріоритетного значення набувають міжпредметні зв'язки, реалізацією яких можна впливати як на формування цілісної картини світу, так і стимулювати розкриття здібностей учнів.

Проблема міжпредметних зв'язків досить ретельно вивчена в педагогічній науці. Реалізація міжпредметних зв'язків є можливою при викладанні будь-якого шкільного предмета. Окрім традиційних зв'язків в межах комплексу природничо-математичних дисциплін, мають місце не такі очевидні зв'язки з гуманітарними науками. Саме міжпредметні зв'язки з історією та літературою дозволяють забезпечити пріоритет загальнолюдських цінностей, формування духовності і культури особистості.

Використання історичних матеріалів у викладанні природничих дисциплін сприяє кращому розумінню та засвоєнню предмета, розширенню кругозору учнів, оскільки наука є частиною культурної спадщини людства. При цьому неможливо обійти увагою Біблію, яка протягом століть визначала форму висловлення людської думки у межах європейської культури. Завдання гуманізації і гуманітаризації вирішуються введенням до шкільних курсів людського фактору - персоніфікації науки. Це має великий виховний потенціал, тому що подає не безіменну та знеособлену науку і навіть не просто прізвища, а конкретних людей з їх позитивними і негативними рисами, особистостей, у яких можна вчитися, з яких можна брати приклад. Зв'язок з історією може бути реалізованим через використання стислих історичних екскурсів або окремих курсів історії науки.

Художня література містить цікаві описи хімічних явищ, фізичних і хімічних властивостей речовин та їх застосування. Використання таких матеріалів на уроці хімії сприяє підвищенню інтересу до предмета і рівня засвоєння матеріалу завдяки емоційній реакції учнів, а також надає можливості для естетичного і морального виховання школярів, сприяє популяризації художнього слова. Літературні фрагменти можуть бути наведені як ілюстративний матеріал при вивченні нової теми, при закріпленні вивченого матеріалу, а також при опитуванні учнів.

Завершуючи комплексний аналіз визначень гуманізації і гуманітаризації освіти, ми дійшли висновку, що забезпечення гармонії відносин людини і навколишнього середовища, суспільства і природи (гуманізація) і формування планетарного мислення (гуманітаризація) здійснюється через різнобічне відображення стосунків людини і оточуючого світу. Ми вважаємо, що висвітлення взаємодії людини і довкілля, мікрокосму і макрокосму може здійснюватися через використання матеріалів регіонального характеру, екологічну освіту і відображення практичної значущості науки, її ролі в житті людини і розвитку цивілізації.

При розробці окремих структурних елементів визначень гуманізації і гуманітаризації нами встановлено факт існування шляхів реалізації, які є спільними для обох понять, що обумовлює доцільність комплексного вивчення проблеми гуманізації і гуманітаризації освіти (схема 1).

Схема 1 Взаємозв'язок гуманізації і гуманітаризації освіти

1. Розкриття здібностей та задоволення освітніх потреб учнів.

2. Забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей.

3. Забезпечення гармонії взаємовідносин людини та навколишнього середовища, суспільства і природи.

4. Формування цілісної картини світу.

5. Формування духовності та культури особистості.

6. Формування планетарного мислення.

Проведений аналіз дозволив сформулювати концепцію дослідження, головними положеннями якої є:

1. Гуманізація природничо-наукової освіти - процес, спрямований на формування особистості учнів як найвищої соціальної цінності на засадах критеріїв моральності, краси, загальнолюдських цінностей.

Гуманітаризація природничо-наукової освіти - процес, який сприяє формуванню духовності і культури особистості учнів через використання методів, що розроблені в галузі гуманітарних дисциплін.

Існує взаємозв'язок між гуманізацією і гуманітаризацією природничо-наукової освіти через існування спільних шляхів реалізації цих принципів.

4. Головними шляхами гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти є всебічне комплексне використання міжпредметних зв'язків, пріоритетні зв'язки з гуманітарними дисциплінами - історією та літературою, відображення відносин людини і природи.

5. В ході реалізації завдань гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти треба керуватися певними принципами

інтегративність і поліпредметність;

культуровідповідність і історизм;

самодостатність і додатковість структурних блоків в експериментальному навчанні;

регіональність;

практична направленість освіти;

екологізація.

Логічно розглядати гуманізацію як процес становлення гуманістичних ідеалів - утвердження світу і людини як вищих цінностей, котре потребує здійснення комплексу заходів, які спрямовані на моральне і соціальне забезпечення прогресу і передбачає використання всіх науково-технічних можливостей в інтересах людини, заради її блага. Гуманізація освіти потребує, щоб при вивченні природничих дисциплін норми моральності виступали як категоричний імператив. Виходячи з визначень, завдання гуманізації відповідають на питання “для чого?”, “навіщо?”, виступаючи визначальними в формуванні адекватної сучасним умовам особистості, а завдання гуманітаризації- на питання “як?” - якими конкретно шляхами і методами можна цього досягти.

При виборі критеріїв дослідження ми керувалися уявленнями про структуру особистості та про дію педагогічного впливу на зміни в її структурі. Інтелект та духовна культура, діяльність людини, а також мотиви, котрі визначають ці внутрішні і зовнішні прояви особистості, можна співвіднести відповідно з інформаційно-інтелектуальним, операційним та мотиваційним критеріями.

Інформаційно-інтелектуальний критерій відображає наявність певних знань, їх систему і глибину, здатність використовувати ці знання в повсякденному житті та переносити їх на вивчення інших дисциплін, що визначає формування цілісних уявлень про природу і знання; рівень інтелекту, загальнокультурну обізнаність, здатність генерувати ідеї та формувати власну точку зору.

Операційний критерій характеризує спеціальні і загальнопредметні уміння учнів, навички самостійної роботи.

Мотиваційний критерій відображає сутність та причинну зумовленість особистісних спонукань в процесі власного розвитку в інтелектуальній і духовній сфері.

Розроблено зміст інформаційно-інтелектуального, операційного та мотиваційного критеріїв оцінки ефективності запропонованої системи гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти; визначено рівні сформованості в учнів відповідних параметрів. Низький рівень передбачає репродуктивний підхід, середній рівень поєднує репродуктивний підхід з елементами творчості; високий рівень - творчий, передбачає здатність до самостійної адаптації знань, до використання їх в нових ситуаціях.

У другому розділі “Основні шляхи і методи гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти” здійснено розробку відповідних до вже визначених шляхів методів гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти, виявлено можливі форми гуманізації і гуманітаризації освіти, охарактеризовано зміст, форми та методи експериментального навчання, висвітлено результати констатуючого і формуючого експерименту та зроблено їх аналіз.

Формулюючи поняття “метод гуманізації і гуманітаризації освіти”, ми базувалися на загальнофілософському та дидактичному значенні терміна “метод”. З цих позицій методи гуманізації і гуманітаризації освіти доцільно визначити як способи упорядкованої діяльності педагога і учнів, яка спрямована на вирішення завдань гуманізації і гуманітаризації освіти. Виходячи із визначених раніше шляхів гуманізації і гуманітаризації, ми конкретизували відповідні до них методи:

використання історичних матеріалів у викладанні природничих дисциплін відповідно до діючих програм;

проведення факультативного курсу історії хімії;

використання творів художньої літератури, які містять описи властивостей і перетворення речовин;

всебічне використання регіональних матеріалів у викладанні дисциплін природничо-наукового циклу;

відображення екологічних проблем при вивченні відповідних тем курсу хімії;

висвітлення практичної значущості науки, її місця в житті людини і розвитку цивілізації.

Цими методами ми керувалися при плануванні і здійсненні експериментального навчання. Експериментальне навчання полягало в постійній реалізації міжпредметних зв'язків, комплексному використанні історичних матеріалів та фрагментів з художніх творів для ілюстрації матеріалу, що вивчається, для визначення наукової обрунтованості тексту та сутності описаних явищ, для формулювання розрахункових та експериментальних завдань. Ми віддавали перевагу класичним творам різних жанрів, виходячи з того, що саме класичні твори найбільшою мірою сприяють формуванню духовної культури учнів і забезпечують реалізацію пріоритету загальнолюдських цінностей. Для цього була створена спеціалізована база даних із згрупованих відповідно до тематики шкільної програми літературних фрагментів. Певні теми шкільного курсу дають змогу використовувати художні твори не епізодично, а будувати на їх основі цілий урок - ми проводили уроки вивчення нового матеріалу, повторення і узагальнення знань.

У межах реалізації запропонованих методів гуманізації і гуманітаризації освіти нами було розроблено програми і зміст та проведено цілісний факультативний курс з такою тематикою:

8 клас - “Вступ до хімії і історія відкриття елементів”;

9 клас - “Історія ранньої хімії”;

10 клас - “Історія наукової хімії”;

11 клас - “Історія хімії, культура та цивілізація”.

Курс грунтується на таких основних принципах:

Максимальний зв'язок зі шкільним курсом хімії, щоб слухачі мали можливість пояснювати хімічну сутність історико-хімічних питань, що розглядаються.

2. Залучення біблійних та арістотелевих поглядів, котрі протягом багатьох століть були незаперечними авторитетами в галузі природознавства.

3. Широке використання художніх творів, які відображують хімічні, історико-хімічні та історичні аспекти буття.

4. Спадкоємність курсів, їх самодостатність.

5. Належна увага до екологічних проблем і питань використання речовин.

6. Наочність, що передбачає широке використання демонстрацій речовин та хімічного експерименту.

7. Максимальне затребування творчого потенціалу учнів через проведення ними пошукової та дослідницької роботи.

Практична компонента курсу полягає в інтерпретації старовинних прописів, історичних фактів та літературних фрагментів, цільовому пошуку в художніх творах матеріалів, що мають цінність з позицій природознавства, написанні міні-творів, розв'язанні нестандартних задач, роботі з контурними картами. Також це експериментальне і математичне моделювання, написання і захист рефератів, участь у диспутах, які проводились за середньовічним регламентом та правилами сучасної гри “Дебати”. Серед позакласних форм роботи - предметні тижні з пізнавальною та розважальною складовими на основі міжпредметних зв'язків, робота нетрадиційного хімічного музею і проекти “Речовини цивілізації” і “Речі цивілізації” - визначення речовин та предметів, які відіграли найважливішу роль у розвитку цивілізації.

Комплексне висвітлення взаємовідносин людини і природи проводилось через відображення практичної значущості речовин, їх використання в житті людини на уроках і в ході тематичних занять “Хімія в знайомих речах”, екологічних проблем (заняття “Хімія і екологія”), використання регіональних матеріалів, що передбачає тісний зв'язок з історією рідного краю, природними ресурсами і місцевими хімічними виробництвами, інформацією екологічного характеру і повідомленнями місцевої преси. Для задоволення освітніх потреб учнів було розроблено і реалізовано програму роботи з обдарованими дітьми, яка передбачала внесення певних змін в теоретичний блок і розробку комплексу індивідуальних завдань творчого характеру. Практикувалися пропедевтичні заняття для учнів, котрі ще не вивчають хімію.

Логічним продовженням розробки методів гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів є визначення можливих форм гуманізації і гуманітаризації освіти. При обрунтуванні кожного методу ми характеризували його використання на уроках, позаурочних та позакласних заходах. Таким чином, можна виділити урочну (уроки з гуманізованим змістом та нестандартні уроки - уроки-ігри, уроки-подорожі, інтегровані, читацькі конференції за літературними творами з природничо-науковою складовою тощо), позаурочну (факультатив, індивідуальна робота з обдарованими дітьми), позакласну (предметні тижні та ін. ) форми гуманізації і гуманітаризації шкільної освіти.

Очевидно, що оптимального ефекту можна досягти через реалізацію цілісного комплексного підходу, який передбачає використання всіх поданих методів і в урочній, і в позаурочних, і в позакласних формах організації педагогічного процесу.

Результати експериментальної роботи свідчать про збільшення показників з усіх параметрів. Найбільш істотно зросли рівень знань і інтелекту учнів, рівень спеціальних і загальнопредметних умінь - таблиця 1 ( К - контрольна; Е - експериментальна група ).

Таблиця 1. Динаміка формування показників інформаційно-інтелектуального та операційного критеріїв, які дістали найбільш суттєвих змін у ході експериментального навчання

Показники критеріїв	Рівні	8 клас	11 клас
		початок	кінець	початок	кінець
		К	Е	К	Е	К	Е	К	Е
Рівень знань з природничо-наукових дисциплін Рівень інтелекту Використання знань,отриманих при вивченні інших предметів Рівень спеціальних практичних умінь Культура мовлення	Високий середній низький Високий середній низький Високий середній низький Середній Бал за практ. роботи високий середній низький	21 51 28 10 48 42 5 17 78 - 4 31 65	20 47 33 14 46 40 4 16 80 - 0 41 59	12 33 55 13 52 35 4 23 73 3.5 4 36 60	19 46 35 20 60 20 5 27 68 3.7 4 46 50	20 43 37 16 56 28 9 31 60 3.8 15 51 34	27 43 30 20 68 12 14 45 41 4.0 23 51 26	23 45 32 16 60 24 12 30 58 4.0 17 51 32	37 45 18 27 63 10 20 48 32 4.3 29 52 19

Істотні зміни відбулися і в мотиваційних настановах учнів (приведено К_Зн для контрольної та експериментальної груп відповідно). У навчальній діяльності їх найбільш приваблює: можливість здобуття нової інформації (0. 53 і 0. 67); підвищення свого культурного рівня (0. 26 і 0. 47); інтерес до навчання (0. 20 і 0. 53); цілісне сприйняття світу (-0. 27 і 0. 33).

Слід підкреслити інтегративну тенденцію, яка об'єднує найбільш суттєві параметри всіх критеріїв у декількох напрямках.

1. Рівень знань з предметів природничо-наукового циклу, тісно пов'язаний з інтересом до навчання, а також акцентація в навчальній діяльності на можливість одержання нової інформації, що в комплексі характеризує формування і підтримання інтересу до знань.

2. Рівень інтелекту, формування уявлень про загальнолюдські цінності, культура мовлення учнів в цілому свідчить про рівень духовної культури учнів.

3. Вміння використовувати знання, одержані при вивченні інших предметів, усвідомлення закономірностей розвитку цивілізації, акцентований мотив формування цілісних уявлень про світ в сукупності становить формування цілісної картини світу.

4. Розвиток комплексу загальнопредметних умінь, вміння генерувати ідеї, прагнення до самовдосконалення і потреба в творчості характеризують зростання рівня практичних умінь учнів, уміння виконувати творчу роботу.

Експериментальна перевірка запропонованої системи гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти підтвердила її ефективність, що дає підстави вважати її використання доцільним. Результати експериментальної роботи підтвердили гіпотезу про те, що реалізація ідей гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти є ефективною за умови комплексного використання міжпредметних зв'язків з виділенням як пріоритетних зв'язків з гуманітарними дисциплінами - історією і літературою, а також висвітлення взаємовідносин людини і природи з позицій екологічності, регіональності і практичної значущості науки.

Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. Вирішення проблеми гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти стало нагальною потребою сьогодення. Її актуальність зумовлена об'єктивними процесами, що відбуваються зараз у суспільстві.

2. Проведене дослідження дозволило визначити сутність і сформулювати основні поняття гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти.

3. Проблеми гуманізації і гуманітаризації освіти доцільно розглядати в сукупності, комплексно, на основі існування спільних шляхів реалізації цих принципів.

4. Розроблена концепція дослідження містить визначення головних понять, виявляє взаємозв'язок між гуманізацією та гуманітаризацією освіти, обрунтовує шляхи і принципи гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти.

5. Оптимальними шляхами гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти є:

всебічне комплексне використання міжпредметних зв'язків;

пріоритетна реалізація зв'язків з гуманітарними дисциплінами - історією та літературою;

висвітлення зв'язків людини і навколишнього світу.

6. У межах системи гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів розроблено її зміст, відповідні до названих шляхів методи, визначено форми гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти.

7. Ефективність системи гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти визначається відповідно до певних критеріїв - інформаційно-інтелектуального, операційного, мотиваційного - та змісту рівнів сформованості відповідних параметрів.

8. Результати дослідження свідчать про ефективність запропонованої системи гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів. Зростання показників параметрів та їх абсолютні значення набагато вищі для експериментальних груп. Так, кількість учнів, які продемонстрували високий рівень знань з природничо-наукових дисциплін, зросла в експериментальній групі на 17% (в контрольній - лише на 2%); учнів з високим рівнем інтелекту в експериментальній групі стало на 13% більше (в контрольній - на 6%). У процесі експерименту відбулися певні зміни у ставленні учнів до навчання - коефіцієнти значущості факторів навчальної діяльності збільшилися в експериментальній групі в середньому на 0. 21, в контрольній - на 0. 04.

Основними результатами дослідно-експериментальної роботи є:

формування і підтримка інтересу до знань, зростання їх рівня;

зростання рівня духовної культури учнів;

формування в свідомості учнів цілісної картини світу;

зростання рівня практичних умінь учнів, уміння виконувати творчу роботу.

Теоретичним результатом дослідження є визначення ієрархії понять “гуманізація” і “гуманітаризація”. Гуманізація більш глобальна і охоплює майже всі аспекти життя; гуманітаризація за своїми завданнями зрештою є шляхом реалізації завдань гуманізації.

Розроблено такі методичні рекомендації з гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти:

Гуманізацію та гуманітаризацію шкільної природничо-наукової освіти доцільно здійснювати в системі, в комплексі, в усіх формах організації педагогічного процесу.

Згідно з поставленою метою розроблюється відповідний зміст гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів та адекватні педагогічні технології.

Вирішення завдань гуманізації і гуманітаризації природничо-наукової освіти грунтується на відповідному науково-методичному і організаційному забезпеченні педагога, створенні умов для його самоосвіти; залежить від зацікавленості та ерудиції педагога, координації зусиль усього педагогічного колективу в школах всіх типів.

Ефективне використання системи гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти можливе тільки з відповідним урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, яке проявляється у виборі поєднання обов'язкових і творчих завдань; долі загальнопредметних та ігрових елементів; у виборі оптимального поєднання класних і позакласних форм організації навчального процесу.

Оцінку ефективності проведеної роботи з гуманізації та гуманітаризації природничо-наукової освіти школярів доцільно проводити з використанням запропонованої системи критеріїв та методик, що розроблені відповідно до неї.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем гуманізації і гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти. Подальшої розробки потребують проблеми гуманізації і гуманітаризації освіти, які пов'язані з конкретизацією специфіки інших природничо-наукових дисциплін, у перспективі - інтегрованого курсу природознавства; з пошуком нових форм і методів роботи. До сфери перспектив розробки цієї проблеми слід віднести також необхідність більш широкого розповсюдження завдань гуманізації і гуманітаризації на вищу і післядипломну освіту.

гуманізація гуманітаризація навчання шкільний

Основний зміст дослідження висвітлено в таких публікаціях автора

1. Родигіна І.В. Творчий підхід до гуманізації та гуманітаризації шкільної природничо-наукової освіти // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. пр. / Під ред. Т. І. Сущенко та ін. - Київ-Запоріжжя, 2000. - Вип. 17. - С. 115-118.

2. Родигіна І.В. Гуманізація і гуманітаризація у світлі сучасних тенденцій розвитку природничо-наукової освіти // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 1999. - №1. -С. 75-79.

3. Родигіна І., Родигін М. Біблійні матеріали у викладанні хімії // Біологія і хімія в школі. - 1999. - №1. - С. 42 - 43.

4. Родигіна І.В. Реалізація особистісно-орієнтованого підходу через алгоритмізацію шкільного хімічного експерименту // IV Українська науково-методична конференція “Комп'ютерні програми навчального призначення з хімії”. Тези доповідей - Донецьк, 1999. - С. 39.

5. Родыгина И.В., Родыгин М.Ю. Общие пути гуманизации и гуманитаризации естественнонаучного образования // IV Всероссийское координационное совещание “Актуальные проблемы реформирования химико-педагогического образования”. Тезисы докладов. - Н. Новгород, 1998. - С. 84 - 86

6. Родигіна І.В. Підсумковий урок з теми “Роль хімії в розвитку країни” - ділова гра “Доломітний комбінат - нетрадиційна продукція” // Педагогічна скарбниця Донеччини. - 1996. - №2. - С. 34 - 35.

7. Родыгина И.В., Родыгин М.Ю. Факультативный курс истории химии в общеобразовательной школе // Химия в школе. - 1996. - №5. - С. 59 - 61.

8. Родыгина И.В. Обобщение знаний с использованием художественной литературы // Химия в школе. - 1995. - №5. - С. 22 - 24.

9. Родыгина И.В., Родыгин М.Ю. Об изучении истории химии // Химия в школе. - 1995. - №3. - С. 38 - 39.

10. Родигіна І.В. Історія хімії // Збірник анотацій навчальних програм дисциплін шкільного компонента змісту загальної середньої освіти. - Донецьк, 1995. -С. 31 - 32.

11. Родыгина И.В. Использование художественной литературы на обобщающем уроке по теме “Кислород. Оксиды. Горение” // Химия в школе. - 1994. - №4. - С. 35 - 37.

12. Rodygin M.Yu. , Rodygina I.V. A Course in Early Chemistry for Under-graduates. A Speculative Experiment in Historical Modeling at the Donetsk State University // J. Chem. Educ. - 1998. -Vol. 75, №10. - P. 1320 - 1322.

13. Rodygin M.Yu. , Rodygina I.V. On Chemical Modeling of an Alchemical Pro-cess. The Use of Combined Chemical Methods in a Historical Study // J. Chem. Educ. -1997. - Vol. 74, №8. - P. 949 - 950.

Размещено на Allbest.ru

...