Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання АПН України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.08 - дошкільна педагогіка

НАСТУПНІСТЬ В ОЗНАЙОМЛЕННІ З ПРИРОДОЮ ДІТЕЙ 6 і 7 РОКІВ (В УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО КОМПЛЕКСУ “ШКОЛА - ДИТЯЧИЙ САДОК”)

СТРУННІКОВА ДАРІЯ ІВАНІВНА

Київ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Втілення в практику Закону України “Про освіту”, Державної національної програми “Освіта ( Україна ХХІ століття )” зумовлює пошук шляхів здійснення неперервної освіти в Україні, яка забезпечить організаційну та змістовну єдність, наступність і взаємозв'язок усіх її ланок.

Актуальність проблеми дослідження наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності навчально-виховного комплексу “школа - дитячий садок” як складової загальної проблеми наступності в роботі дитячого садка і школи не викликає сумнівів, оскільки у здійсненні неперервної освіти вагоме місце займають її дошкільна та початкова ланки.

Загалом можна констатувати наявність позитивних змін у навчально-виховному процесі цих освітніх ланок: оновлення змісту; впровадження особистісно-орієнтованої моделі виховання, диференційованого підходу в навчанні; форм і методів оптимізації навчально-виховного процесу; розробка програм, методик, підручників; створення нових типів освітньо-виховних закладів. Водночас науковці та практики звертають увагу на те, що в роботі дитячого садка і школи, які працюють сьогодні поряд, визначаючи й відстоюючи свої пріоритети, відсутня система навчання і виховання, яка б забезпечувала єдність та неперервність розвитку особистості на цих вікових етапах (А.Богуш, З.Борисова, С.Ладивір, О.Кононко, В.Кузь, Т.Поніманська, З.Плохій, О.Савченко, Г.Філіпчук та ін.). Неузгодженість у змісті, методах керівництва і формах організації педагогічного процесу, внаслідок чого в першому класі не реалізується набутий дітьми в дитячому садку досвід, призводить до зниження пізнавального інтересу першокласників, ускладнює їх адаптацію до умов школи. Розв'язання зазначених суперечностей можливе за умови наступності в роботі цих освітніх ланок.

У вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі проблема наступності досліджувалася у різних аспектах, а саме: у навчанні та вихованні учнів загальноосвітніх шкіл, викладанні окремих дисциплін, у професійній підготовці спеціалістів (Б.Ананьєв, О.Бушля, Ш.Ганелін, В.Мадзігон, О.Мороз, Н.Калашник, С.Козаченко, В.Сенько та ін.); в роботі дитячого садка і школи: у підготовці дітей до навчання (Я.Коменський, В.Кузь, Н.Лубенець, Й.-Г.Песталоцці, С.Русова, В.Сухомлинський, Є Тіхєєва, К.Ушинський та ін.); психолого-педагогічні основи наступності (Л.Венгер, Л.Виготський, В.Давидов, Д.Ельконін, О.Запорожець, Г.Леушина, В.Ликова, Г.Люблінська, М.Подд'яков О.Проскура та ін.); в естетичному вихованні (Р.Афанасьєва,1979 і О.Ароніна, 1980); у формуванні навчальних умінь (І.Гончарова, 1989); в ознайомленні з природою (Т.Ковальчук, 1975 і В.Лисенко,1975) в музичному вихованні (С.Колесніков, 1992); розвитку мови (В.Калініна, 1986); у трудовому вихованні (А. Машовець, 1994) та ін.

Розв'язанню питань всебічного розвитку дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку засобами природи сприяли праці Н.Бібік, Н..Коваль, Я.Коменського, Н.Лисенко, З.Плохій, Г.Пустовіта, Н.Пустовіт, О.Савченко, В.Сухомлинського, К.Ушинського, Н.Яришевої та ін.). Грунтовних досліджень вимагає проблема наступності в ознайомленні з природою старших дошкільників і молодших школярів в умовах функціонування освітніх закладів нового типу, яким є навчально-виховний комплекс “школа - дитячий садок”.

Актуальність проблеми та її недостатня теоретична й методична розробка зумовили вибір теми дослідження “Наступність в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років (в умовах діяльності навчально-виховного комплексу “школа - дитячий садок”)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до наукової комплексної програми Чернівецького державного університету імені Ю. Федьковича як складова тематичного плану кафедри педагогіки (№0196U014538).

Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес ознайомлення з природою дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку в умовах діяльності навчально-виховного комплексу "школа - дитячий садок".

Предмет дослідження: наступність в ознайомленні з природою дітей підготовчої групи та учнів першого класу.

Мета дослідження: розробити, науково обгрунтувати й експериментально перевірити зміст, методи керівництва та форми організації педагогічного процесу, які б забезпечили реалізацію наступності в ознайомленні з природою старших дошкільників і молодших школярів в умовах діяльності навчально-виховного комплексу “школа - дитячий садок “.

Гіпотеза дослідження: ефективність реалізації наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років буде досягнута за умов:

- взаємозв'язку в завданнях і змісті програмового матеріалу (поступове розширення, ускладнення і поглиблення тих знань, умінь і навичок, які засвоєні на попередньому етапі, перспективна спрямованість на вимоги систематичного навчання в школі);

- єдності методичного забезпечення природопізнавальної діяльності дітей підготовчої групи і учнів першого класу;

- співпраці дитячого садка, школи і сім'ї у розв'язанні освітньо-виховних завдань;

- створення розвиваючого природного середовища.

Визначені мета та гіпотеза зумовили основні завдання дослідження:

- здійснити аналіз філософських, психолого-педагогічних праць, у яких висвітлена проблема наступності;

- визначити педагогічну сутність наступності, критерії та показники ефективності її реалізації в ознайомленні з природою старших дошкільників і молодших школярів;

- обґрунтувати організаційно-педагогічні умови наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності навчально-виховного комплексу (НВК) “школа - дитячий садок”;

- розробити наскрізну програму та сукупність методичного забезпечення природопізнавальної діяльності дітей підготовчої групи і учнів першого класу, зміст і форми методичної роботи з педагогічним колективом і сім'єю й експериментально перевірити їх ефективність у забезпеченні наступності;

- розробити методичні рекомендації щодо реалізації наступності в ознайомленні з природою старших дошкільників і молодших школярів.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про розвиток і цілісність природи, єдність природи і суспільства, про виховну і розвиваючу функцію природи, закономірності психічного розвитку дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

У розв'язанні поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: метод аналізу наукових джерел з проблеми дослідження; методи аналізу і синтезу при визначенні мети, предмета, гіпотези й завдань дослідження; метод контент-аналізу нормативних і звітних документів; аналіз і синтез результатів експерименту, визначення його наукової новизни;

- емпіричні методи: педагогічне спостереження; усне та письмове опитування (бесіда, анкетування); педагогічний експеримент; методи математичного та статистичного опрацювання результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася упродовж 1994 - 1999 років у НВК “школа - дитячий садок” (м.Хотин, м.Кіцмань, с.Нові Бросківці) Чернівецької області; масовий експеримент - у Черкаській, Вінницькій, Тернопільській областях. Усього дослідженням було охоплено: 550 дітей підготовчої групи і першокласників та 337 вихователів і вчителів початкових класів - у констатуючому експерименті; 150 дітей підготовчої групи і першокласників та 37 вихователів і вчителів - у формуючому.

Дослідження проводилося у три етапи. На першому етапі (1994-1996рр.) здійснювалося теоретичне та практичне осмислення проблеми, формулювалася гіпотеза, розроблялася програма дослідження, методика формуючого експерименту.

На другому етапі (1996-1998рр.) проводилася експериментальна робота в НВК “школа - дитячий садок”, у ході якої здійснювалася апробація та експериментальна перевірка ефективності наскрізної програми, змісту і форм організаційно-методичної роботи з педагогічним колективом і сім'єю, сукупності методичного забезпечення природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів у реалізації наступності в змістовному та організаційному напрямах.

На третьому етапі (1998-1999 рр.) аналізувався та узагальнювався здобутий експериментальний матеріал, формулювалися висновки, розроблялися методичні рекомендації щодо створення педагогічних умов забезпечення наступності в ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні та науковому обґрунтуванні напрямів реалізації наступності в ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку в умовах діяльності навчально-виховного комплексу “школа - дитячий садок”.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту поняття і педагогічної сутності наступності, визначенні критеріїв та показників ефективності її забезпечення в ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, теоретичному обгрунтуванні організаційно-педагогічних умов, змісту та форм методичної роботи з педколективом і сукупності методичного забезпечення природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів у НВК “школа - дитячий садок”.

Практичне значення роботи полягає у розробці наскрізної програми, теоретичному обґрунтуванні методичних рекомендацій для керівників дошкільної та початкової ланок освіти, вихователів, учителів щодо створення організаційно-педагогічних умов, використання сукупності методичного забезпечення природопізнавальної діяльності дітей 6 і 7 років для досягнення наступності, реалізації можливостей навчально-виховного комплексу в співпраці вихователів і вчителів та їх співробітництві з батьками. Матеріали дослідження можуть безпосередньо використовувати викладачі педагогічних вузів, автори програм і підручників. Розроблена технологія реалізації наступності може бути використана у різних типах навчально-виховних закладів дошкільної та початкової ланок освіти.

Особистий внесок автора полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; обґрунтуванні комплексного підходу до реалізації наступності в умовах діяльності НВК “школа - дитячий садок”, який охоплює: організаційо-методичну роботу з педагогічним колективом і сім'єю (зміст, форми); наскрізну програму ознайомлення з природою дітей 6 і 7 років; сукупність методичного забезпечення природопізнавальної діяльності дітей підготовчої групи і учнів першого класу; розробці дидактичного матеріалу; визначенні критеріїв та показників ефективності наступності в ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Вірогідність отриманих даних і висновків дослідження забезпечена методологією його вихідних позицій, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного та емпіричного матеріалу, репрезентативністю вибірки, повнотою і статистичною значущістю результатів дослідження.

На захист виносяться:

- науково обґрунтовані й експериментально перевірені організаційно-педагогічні умови реалізації наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності НВК “школа - дитячий садок”;

- зміст і форми методичної роботи з педагогічним колективом;

- наскрізна програма ознайомлення з природою дітей підготовчої групи і учнів першого класу;

- сукупність методичного забезпечення природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалася шляхом: проведення експериментальної роботи; оприлюднення результатів дослідження на науково - практичних конференціях: Київ (1995, 1996, 1997, 1998, 1999), Івано-Франківськ (1995, 1997, 1998), Чернівці (1996, 1997, 1998); розробки і викладанням в Чернівецькому держуніверситеті курсів “Основи природознавства та методика ознайомлення дітей з природою” і “Педагогіка”; у процесі підготовки Міжнародної науково-практичної конференції “Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід та перспективи розвитку", яка відбулася на базі експериментального НВК "школа - дитячий садок" ( м. Хотин, 1998).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження відображено в 11 наукових публікаціях , 9 із яких - одноосібні.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (287 джерел), 5 додатків (84 сторінок). Загальний обсяг дисертації - 283 сторінок (основна частина - 178с.). У роботі вміщено: 28 таблиць; 26 рисунків ( 3 діаграми, 1 схема, 22 дидактичних матеріали).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

школа природопізнавальний методичний дитячий

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми і вибір теми дослідження, визначені об'єкт, предмет, гіпотеза та завдання, дана характеристика використаних методів, визначено етапи науково-дослідної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дисертації, сформульовані основні положення, що виносяться на захист, подано відомості про апробацію результатів дослідження, особистий внесок здобувача.

У першому розділі дисертації “Наступність в роботі дитячого садка і школи як педагогічна проблема” здійснено теоретичний аналіз основних підходів до проблеми наступності, розкрито її сутність, досліджено практичний стан наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності НВК “школа - дитячий садок”.

Узагальнення наукових положень свідчить, що проблема наступності в роботі усіх ланок освіти багатоаспектна і різнопланова. У багатьох дослідженнях вона розглядається як дидактичний принцип (І.Лернер, М.Махмутов та ін.), психолого-педагогічний (В.Давидов, Д.Ельконін та ін.), загальнодидактичний (Ю.Бабанський, В.Мадзігон, В.Мороз та ін.), як умова забезпечення ефективності педагогічного процесу (Б.Ананьєв, А.Алексюк, І.Бак, Ш.Ганелін, Л.Касперська, В.Копачов та ін.).

Проблема наступності в роботі дитячого садка і школи висвітлена багатьма науковцями (З.Борисова, В.Кузь, Г.Люблінська, Н.Машовець, О.Проскура, В.Сухомлинський та ін.). Узагальнення розкритих ними положень свідчить, що наступність в роботі цих освітніх закладів забезпечує результативність навчання і виховання, вона є якісним показником його логіки, послідовності та ефективності. Ми поділяємо думку вчених, що важливою умовою забезпечення наступності є взаємодія дитячого садка, школи та сім'ї. Навчання і виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку має ґрунтуватися на тому, що “між дитячим садком і школою ніякої демаркаційної лінії не повинно бути”, оскільки “старший ступінь дитячого садка на одну третину вже школа, а молодший ступінь школи на одну третину дитячий садок” (Є.Тіхєєва). Наступність в роботі дитячого садка і школи вимагає певної системи навчання і виховання із врахуванням закономірностей розвитку дітей цих вікових періодів, які складають одну “епоху” онтогенезу - дитинство (Д.Ельконін, В.Давидов, Г.Костюк, С.Ладивір та ін.). Важливим фактором наступності є гуманізація, диференціація та індивідуалізація навчання і виховання (Ю.Аркін, Л.Артемова, Н.Баглаєва, Б.Кобзар, Я.Ковальчук, О.Савченко та ін.).

Теоретичний аналіз наукових джерел з досліджуваної проблеми дозволив зробити висновок, що наступність є важливою умовою цілісності та ефективності педагогічного процесу, фактором, який визначає логіку і послідовність розвитку особистості, поступовий перехід від одного вікового етапу до наступного. Її сутність виявляється у встановленні зв'язку у змісті навчального матеріалу, методах керівництва та формах організації навчально-виховного процесу, який, з одного боку, спрямований на підготовку дітей до систематичного навчання у школі, з іншого - на оптимальне використання в першому класі набутого в дитячому садку досвіду. Наступність у цих освітніх ланках зумовлюється узгодженістю завдань і змісту програмового матеріалу, системою роботи дитячого садка і школи, їх співпрацею з сім'єю.

Ґрунтуючись на результатах теоретичного аналізу, педагогічну сутність наступності відповідно до завдань нашого дослідження ми розглядаємо в двох напрямах:

- змістовному (зв'язок у завданнях, змісті, методах керівництва та формах організації навчально-виховного процесу);

- організаційному (умови навчання і виховання дошкільників і молодших школярів, співпраця вихователів і вчителів, співробітництво з батьками).

Порівняльний аналіз розділу “Рідна природа” та інтегрованих курсів “Людина і світ” і “Ознайомлення з навколишнім світом” засвідчив відсутність узгодженості у змісті навчального матеріалу, яка б забезпечила наступність і неперервність пізнання природи, розширення і поглиблення у першокласників набутих на попередньому віковому етапі системи знань про природу, умінь і навичок взаємодії з природним довкіллям.

Дошкільна програма спрямована на формування у дітей екологічного світосприймання, системних знань про природу, навичок екологічно доцільної поведінки. У програмі та текстах підручників для першого класу наявний здебільшого описовий характер зв'язків і залежностей у природі, їх зміст недостатньо спрямований на формування в учнів системи цінностей природи, уявлень про її цілісність, умінь і навичок догляду за рослинами та тваринами.

Результати анкетування вихователів і вчителів початкових класів засвідчили недостатній рівень їх компетентності стосовно проблеми наступності та шляхів її розв'язання. Із 377 респондентів тільки 27% вихователів орієнтуються у змісті шкільної програми і 23% вчителів - дошкільної. Педагоги, які знають зміст обох програм, висловили думку, що навчальний матеріал для підготовчої групи відповідає вимогам школи і спрямований на підготовку дітей до вивчення природознавства. 35% вихователів і 37% учителів ефективними шляхами реалізації наступності вважають підготовку дітей до вивчення навчальних предметів у школі, 21% і 18% - спільні форми роботи дитячого садка і школи, 19% і 23% - вивчення індивідуальних особливостей та готовності дітей до школи. На доцільність співпраці педагогічного колективу обох ланок освіти вказали тільки 12% вихователів і 11% учителів, організації спільних форм роботи дошкільників і учнів - 13% і 11%.

На основі аналізу педагогічної документації та спостережень за навчально-виховним процесом ми констатували, що в практиці ознайомлення з природою дітей підготовчої групи переважають такі методи і форми: екскурсія (31%); спостереження (36%); праця у природі (27%), прогулянка (26%), природознавча гра (27%), заняття (16%). Вихователі менше використовують дослідно-пошукові (21%) та словесні (16%) методи. Основна форма навчання у першому класі - урок (52%). Учителі надають перевагу словесним (41%) та дослідно-пошуковим (29%) методам. Менше плануються екскурсії (18%), праця у природі (19%), природознавчі ігри (11%). Спостереження проводяться першокласниками переважно самостійно.

Оскільки наступність забезпечує результативність навчально-виховного процесу, критерієм ефективності її реалізації в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років слугували рівні обізнаності дошкільників і учнів про природу відповідно до їх віку. Основними показниками обізнаності про природу були: емоційно-ціннісне ставлення до природи (позитивні емоції, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи), пізнавальна компетентність (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань), екологічно доцільна поведінка (навички бережливого ставлення до природи, уміння догляду за рослинами і тваринами), які визначалися під час виконання серії завдань, включених у розроблений діагностичний комплекс.

За результатами констатуючого зрізу достатній рівень обізнаності про природу мали 21% дітей підготовчої групи і 16% першокласників, середній - відповідно 34% і 33%; низький - 45% і 51%. Це свідчить про те, що набутий дітьми в дитячому садку досвід взаємодії з природним довкіллям не розширюється, а частково втрачається. Ми пояснюємо такий факт відсутністю наступності у завданнях, змісті та методичному забезпеченні природопізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Програмовий зміст з ознайомлення з природою у першому класі значно спрощений порівняно з підготовчою групою. У школі зменшується обсяг активних форм роботи, в яких учні набували б емоційного досвіду взаємодії з природою, поглиблювали знання про зв'язки та закономірності, які існують у природі, оволодівали би навичками екологічно доцільної поведінки. Недостатній рівень готовності вихователів і вчителів до розв'язання проблеми наступності, неузгодженість у методах керівництва та формах організації пізнавальної діяльності дітей 6 і 7 років, недостатня реалізація можливостей навчально-виховного комплексу в організації спільних форм роботи з старшими дошкільниками і молодшими школярами, співробітництва з батьками призводить до зниження природопізнавальної активності першокласників, що позначається на результативності пізнання ними природи. Про це свідчить відсутність динаміки у рівнях обізнаності про природу в учнів першого класу.

Дані констатуючого експерименту ми враховували у підготовці, організації та проведенні формуючого експерименту з педагогами, батьками, дітьми підготовчої групи й учнями першого класу.

У другому розділі “Дослідження ефективності реалізації наступності в умовах діяльності НВК ”школа-дитячий садок” висвітлено результати аналізу історико-педагогічного досвіду та сучасних наукових положень щодо особливостей діяльності НВК “школа-дитячий садок”; послідовно розкрито хід формуючого експерименту за розробленою автором методикою; визначено й обґрунтовано організаційно-педагогічні умови наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років; експериментально перевірено ефективність запропонованої наскрізної програми та сукупності методичного забезпечення процесу ознайомлення з природою дітей підготовчої групи і учнів першого класу.

Теоретичний аналіз наукових положень щодо специфіки діяльності навчально-виховного комплексу засвідчив, що науковці однозначно звертають увагу на об'єктивно існуючі в ньому передумови для реалізації наступності в роботі дошкільної та початкової ланок освіти, основні серед яких: спільність матеріально-технічної бази; організація колективних форм роботи з дошкільниками й учнями; спільна організаційно - методична робота педколективу; єдина спрямованість вихователів і вчителів на досягнення навчально-виховних цілей ( В.Кузь, Н.Манжелій, З.Плохій та ін.).

На основі узагальнення теоретичних положень і результатів констатуючого експерименту ми визначили організаційно-педагогічні умови, які б забезпечили ефективність реалізації наступності у змістовному та організаційному напрямах.

Методикою формуючого експерименту передбачалася розробка наскрізної програми з ознайомлення з природою для підготовчої групи і першого класу, методична робота з педагогічним колективом і сім'єю, забезпечення єдності методичного керівництва природопізнавальною діяльністю дітей 6 і 7 років.

Методична робота з педагогічним колективом проводилася за складеною циклограмою, у якій було передбачено взаємозв'язок змісту та різних форм роботи. Зміст методичної роботи спрямовувався на підвищення рівня компетентності вихователів і вчителів щодо проблеми наступності та шляхів її розв'язання, поглиблення знань щодо особливостей психічного розвитку дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, готовності дітей до навчання у школі, особливостей організації навчально-виховного процесу в підготовчій групі та першому класі, методів і форм підвищення природопізнавальної активності, урізноманітнення роботи з батьками. Результативними були такі види методичної роботи: взаємовідвідування й обговорення уроків і занять; педагогічне моделювання; ділові ігри; планування роботи з батьками і спільних форм організації природопізнавальної діяльності дошкільників і учнів; самоосвіта (за рекомендованою науково-методичною літературою); виконання обов'язків учителя вихователем у позаурочний час в першому класі, а вчителем - вихователя у підготовчій групі.

Особлива увага приділялася співпраці з сім'єю. Було визначено коло знань, які діти можуть засвоїти з батьками, і розроблено поради: “Що розповідати дітям про природу”, “Як допомагати дітям вести самостійні спостереження за об'єктами та явищами природи”, “Яку прочитати дітям природознавчу художню літературу”, “Як обладнати вдома куточок природи” тощо. Батьки брали активну участь у створенні розвиваючого природного середовища, в різних видах природопізнавальної діяльності дітей (праця в природі, свята, розваги, конкурси, вікторини, самостійні спостереження дошкільників і учнів, випуск екологічної газети тощо).

Експериментальна робота проводилася за наскрізною програмою, зміст якої систематизовано за темами: “Природа і я”, “Вода”, “Повітря”, “Сонце”, “Грунт”, “Рослини”, “Тварини”, “Ліс”, “Людина і природа”. У кожній темі ми виділили пізнавальний і виховний компоненти (зміст програми подано в додатках дисертації). Навчальний матеріал підбирався за енциклопедичним принципом добору знань з різних галузей наук. Програма побудована відповідно до основних дидактичних принципів: науковості, систематичності й послідовності, доступності, зв'язку змісту знань з практикою. Реалізація краєзнавчого принципу здійснювалася шляхом підбору природознавчого матеріалу, поширеного в регіоні, дотично до мети і завдань ознайомлення з природою дітей підготовчої групи та учнів першого класу.

Сукупність методичного забезпечення природопізнавальної діяльності охоплювала зміст, методи керівництва, форми організації навчально-виховного процесу в підготовчій групі та першому класі, спільні форми природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів. Організація навчально-виховного процесу в підготовчій групі спрямовувалася на підготовку дітей до систематичного навчання, у першому класі - на оптимальне використання набутого ними в дитячому садку досвіду взаємодії з природним довкіллям і створення передумов для засвоєння учнями більш складних теоретичних понять на наступному етапі навчання.

Керуючись науковими положеннями про вирішальну роль діяльності у розвитку особистості, оптимізація процесу ознайомлення з природою забезпечувалася шляхом інтеграції змісту та форм таких видів діяльності: дослідно-пошукова; ігрова; трудова; зображувальна, мовленнєва; навчальна. На інтегрованих уроках і заняттях спостерігався високий рівень пізнавальної активності. Переключення учнів на різні види діяльності знімало їх перенапругу, дозволяло формувати емоційно-ціннісне сприймання навчального матеріалу.

У методичному забезпеченні природопізнавальної діяльності дітей 6 і 7 років ми враховували особливості їх психічного розвитку (пізнавальна, емоційно-вольова, комунікативно-мовленнєва сфери тощо), специфіку змісту, дидактичні функції різних методів. У підготовчій групі надавалася перевага методам і формам, які забезпечують безпосереднє пізнання природи(спостереження, екскурсія, праця у природі, прогулянка, дослід). В ознайомленні з природою дітей підготовчої групи у другій половині навчального року ширше використовувалися словесні (бесіда, розповідь, словесні логічні задачі та ін.), проблемно-пошукові (проблемні завдання, ситуації та ін.) методи, моделювання. Застосування розроблених предметно-схематичних моделей сприяло формуванню у дошкільників уявлень про зв'язки і залежності в природі (причинно-наслідкові, структурно-функціональні, часові та ін.).

Закріплення у дошкільників знань про зовнішні ознаки об'єктів живої природи, властивості, видову приналежність, середовище існування, особливості поведінки, спосіб живлення, характерні ознаки сезону ми здійснювали у процесі використання природознавчих ігор. Під час проведення творчих і дидактичних ігор (“Сім'я”, “Зоопарк”, “Птахоферма”, “Ветеринарна лікарня” та ін.) приділялася увага формуванню у дітей умінь і навичок навчальної діяльності (усвідомлення задачі, пошук шляхів її розв'язання, самоконтроль, аналіз результату), розвивалися мислительні операції (розмірковування, порівняння, класифікація, узагальнення тощо). Зразки розробленого нами дидактичного матеріалу подано в змісті та додатках дисертації.

У виборі змісту, методів і форм методичного забезпечення природопізнавальної діяльності учнів першого класу ми керувалися положеннями щодо цінності чуттєвого сприймання, словесного розмірковування і практичної діяльності у пізнанні природи в цьому віці. На початку навчального року надавалася перевага формам і методам безпосереднього пізнання природи, які сприяли формуванню у першокласників емоційно-ціннісного ставлення до природи, екологічно доцільної взаємодії з природним довкіллям, системних знань про цілісність світу природи (екскурсія, дослід, експеримент, праця у природі, предметно-схематичні, графічні моделі та ін.). Враховуючи особливості розвитку у першокласників пізнавальних процесів, в організації навчально-виховного процесу ми поступово збільшували питому вагу словесних методів (бесіда, розповідь, пояснення). Особлива увага в першому класі була приділена самостійним спостереженням та різним видам ігор (дидактичні ігри, ребуси, кросворди, вікторини, КВК тощо). Доцільність їх використання зумовлена тим, що гра для першокласників, які “на третину дошкільники” (Є.Тіхєєва), відіграє досить важливу роль, адже саме в ігровій діяльності зароджується навчальна, а про її сформованість у першому класі ще говорити рано.

Перебування молодших школярів протягом усього дня в школі давало можливість організовувати з ними різні види природопізнавальної та природоохоронної діяльності в позаурочний час (догляд за рослинами і тваринами в куточку охорони природи, перегляд діафільмів, збирання насіння, лікарських рослин, заготівля їжі для тварин, підгодівля птахів, природознавчі ігри, розваги тощо).

Наступність забезпечувалася єдністю у стилі керівництва пізнавальною діяльністю дошкільників і учнів, який ґрунтувався на засадах співробітництва. Як засіб диференціації використовувалися різної складності проблемні ситуації, які, з одного боку, сприяли усвідомленню зв'язків та залежностей у природі, з іншого - активній інтелектуальній діяльності. З цією метою було розроблено три типи проблемних ситуацій з різнорівневими завданнями: 1-й - встановити зв'язок між причиною, яка безпосередньо сприймається, і наслідком; 2-й - спостерігаючи причину, передбачити наслідок; 3-й - ознайомившись із наслідком, визначити причину.

У процесі формуючого експерименту ми мали змогу дослідити педагогічні можливості спільної діяльності старших дошкільників і молодших школярів у досягненні ефективності реалізації наступності в ознайомленні їх з природою (екскурсії, природознавчі ігри, випуск екологічної газети, праця у природі тощо). Оскільки ефективність спільної діяльності дошкільників і першокласників значною мірою залежить від їх готовності до взаємодії, ми визначили послідовність включення дітей у спільні форми роботи. На першому етапі проводилися спостереження дошкільників за працею учнів у природі, їх іграми. Спільна діяльність розпочиналася із природознавчих ігор (рухливі, творчі, дидактичні). Праця у природі планувалася один раз у тиждень. У розподілі трудових завдань враховувалися інтереси та рівні сформованості знань і трудових навичок. "Сильні" учні виконували завдання із "слабшими" дошкільниками, а "сильні" дошкільники - із "слабшими" учнями.

У формуючому експерименті було проведено 8 спільних екскурсій, під час яких ми спостерігали значно вищий рівень пізнавальної активності у старших дошкільників і в молодших школярів.

Особливу активність виявляли першокласники в оформленні екологічної газети, оскільки вони вже добре вміють читати і писати. Екологічне спрямування змісту газети визначалося такими рубриками: "Природа звинувачує"; "Наші добрі справи"; "Вони нас лікують"; "Цікаве у світі краплини". У випуску газети брали участь батьки, робота яких пов'язана з природоохоронною діяльністю (лісник, ветеринар, пасічник, інспектор рибнагляду, садівник).

Доцільність спільних форм природопізнавальної діяльності засвідчив підвищений рівень інтересу дітей підготовчої групи до навчання у школі і високий рівень пізнавальної активності учнів. Відчуваючи відповідальність за свій соціальний статус “старші", першокласники прагнули якнайкраще виглядати перед меншими дітьми, що загалом позначилося на результативності педагогічного процесу. Організовуючи спільні форми природопізнавальної діяльності дошкільників і учнів, учителі та вихователі переконувалися в доцільності їх співпраці у розв'язанні освітньо-виховних завдань.

Контрольні зрізи, проведені наприкінці експериментальної роботи, засвідчили динаміку у рівнях сформованості обізнаності про природу в дошкільників і учнів. Значних змін було досягнуто у формуванні обізнаності про природу в учнів першого класу: достатній рівень на 13% вищий, ніж в констатуючому експерименті, на 10% - у порівнянні з контрольними класами, на 1% вищий, ніж в експериментальній підготовчій групі (в констатуючому - на 5% нижчий, у контрольних класах - на 3% нижчий); низький рівень зменшився на 19% (порівняно з констатуючим), на 17% менший, ніж у контрольних класах, на 7% менший, ніж в експериментальній підготовчій групі (табл.1).

ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези й дозволило зробити такі висновки:

Проблема наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах НВК "школа - дитячий садок" є складовою загальної проблеми наступності в роботі дитячого садка і школи. Спроби її наукового розв'язання зумовлюються необхідністю забезпечення неперервності розвитку особистості у дошкільній та початковій ланках освіти.

Наступність є закономірною умовою цілісності й ефективності педагогічного процесу, фактором, який визначає логіку і послідовність розвитку особистості, поступовий перехід від одного вікового етапу до наступного.

Теоретичний аналіз і вивчення практичного стану наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності НВК "школа - дитячий садок" засвідчив наявність неузгодженості у змісті, методах, формах організації процесу ознайомлення з природою в підготовчій групі і першому класі, що не забезпечує подальше розширення у першокласників досвіду взаємодії з природним довкіллям, сформованого на попередньому віковому етапі. Про це свідчать рівневі показники обізнаності про природу у дітей підготовчої групи і в учнів першого класу: достатній - 21% (підг.гр.) і 16% (1-й кл); середній - 34% (підг.гр) і 33% (1-й кл); низький - 45% (підг.гр.) і 51% (1-й кл.).

Визначено, що важливими організаційно-педагогічними умовами реалізації наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності НВК "школа - дитячий садок" є такі: узгодження завдань і змісту програмового матеріалу (поступове ускладнення, розширення, поглиблення тих знань, умінь, навичок, які сформовані, перспективна спрямованість на вимоги наступного етапу навчання); співпраця вихователів і вчителів у забезпеченні ефективності та неперервності навчально-виховного процесу в обох ланках освіти; врахування у виборі педагогічних засобів особливостей психічного розвитку дітей на цих вікових етапах, механізмів взаємозв'язків та взаємопереходів провідних видів діяльності; оптимізація навчально-виховного процесу, впровадження ефективних педагогічних технологій, організація спільних форм природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів; співробітництво з батьками у розв'язанні освітньо-виховних завдань; створення розвиваючого природного середовища.

Ефективність реалізації наступності у змістовному й організаційному напрямах досягається шляхом комплексного підходу в забезпеченні зазначених умов, який охоплює: розробку наскрізної програми; організаційно-методичну роботу з педколективом і сім'єю; сукупність методичного забезпечення природопізнавальної діяльності дітей у підготовчій групі й учнів у першому класі.

Розроблені на основі дослідження зміст і методика роботи з педколективом дозволили досягти належного рівня їх професійно-педагогічної готовності до реалізації наступності в ознайомленні з природою старших дошкільників та учнів першого класу. Ефективними формами методичної роботи були такі: взаємовідвідування, педагогічне моделювання, бесіди, консультації, планування спільної роботи з батьками, виконання обов'язків вихователя учителем, а вчителя - вихователем (у позаурочний час), ознайомлення із змістом, методикою організації навчально-виховного процесу в попередній і наступній ланках освіти, педагогічними технологіями оптимізації педагогічного процесу та ін.

Відповідно до специфіки змісту навчального матеріалу й особливостей психічного розвитку дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку педагогічно доцільними в ознайомленні їх з природою є форми і методи, які забезпечують безпосереднє пізнання природи: спостереження, екскурсії, досліди, експерименти, словесні та проблемно-пошукові методи, праця у природі, моделювання. Ефективність реалізації наступності досягається шляхом використання у підготовчій групі форм і методів, які сприяють формуванню у дошкільників готовності до систематичного навчання (дидактичні і творчі ігри, моделювання, словесні і проблемно-пошукові методи), у першому класі - збільшення кількості активних форм, які забезпечують формування екологічного досвіду взаємодії з природним довкіллям (праця у природі, екскурсії, прогулянки). У закріпленні знань першокласників ефективними є ігрові форми і методи (КВК, вікторини, конкурси, дидактичні ігри, кросворди, ребуси тощо).

Доведено, що реалізації наступності сприяє використання можливостей навчально-виховного комплексу в організації спільних форм природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів (ігри, праця у природі, екскурсії, свята, випуск екологічної газети, прогулянки тощо). Такі форми роботи значно підвищують рівень природопізнавальної активності, забезпечують адаптацію дітей до умов навчання в першому класі, збагачують досвід співпраці вихователів і вчителів.

Наступність в ознайомленні з природою досягається спільними зусиллями педколективу і сім'ї. Педагогічна просвіта батьків щодо створення умов для самостійного пізнання дітьми природи і надання їм допомоги у проведенні самостійних спостережень, дослідів, залучення батьків до створення розвиваючого середовища, природопізнавальної та природоохоронної діяльності дошкільників і учнів сприяє досягненню результативності навчально-виховного процесу.

Проведене дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми наступності в роботі дошкільної та початкової ланок освіти. Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо в обгрунтуванні шляхів забезпечення наступності в різних типах освітньо-виховних закладів цих ланок, у різних видах діяльності дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку (пізнавальній, мовленнєвій, трудовій, зображувальній та ін.) в НВК “школа - дитячий садок”.

ЛІІТЕРАТУРА

Струннікова Д.І. Забезпечення наступності у розвитку дітей 6 і 7 років через пізнання природи // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць: У 2 кн. - К.: Пед. думка, 1999. - Кн. 2. - С.121-129.

Струннікова Д.І. Організаційно-методична робота по забезпеченню наступності в умовах діяльності НВК “школа - сад” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.56: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 108-113.

Струннікова Д.І. Наступність у роботі з ознайомлення з природою дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.43: Педагогіка і психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. -С.44-50.

Струннікова Д.І. Розвиток мовлення дітей через пізнання природи // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.37: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 92-97.

Струннікова Д.І. Співробітництво вихователя з батьками як умова забезпечення наступності у роботі дитячого садка і школи // Ідея національного виховання в українській психолого-педагогічній науці ХІХ-ХХ ст.: Збірник статей і доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. - Коломия, 1997. - С. 240-243.

Струннікова Д.І. Педагогічні умови забезпечення наступності в ознайомленні з природою старших дошкільників і учнів молодших класів // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. -У 6 кн. - Чернівці, 1996. - Кн.3. - С. 19-22.

Струннікова Д.І. Індивідуально-диференційований підхід в ознайомленні дітей з природою // Індивідуальний підхід до розвитку особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі: Матеріали обл. наук. практ. конф. - Чернівці: Прут, 1998.- С.86-89.

Струннікова Д.І. Використання педагогічних ідей К.Ушинського в процесі ознайомлення дошкільників з природою рідного краю // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали Міжнар.наук.-практ. конф.: У 6 кн. - Чернівці, 1996. - Кн. 2. - С. 108-110.

Струннікова Д.І. Соціальна зумовленість і принципи функціонування навчально-виховних комплексів "школа - дитячий садок" // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.: У 3 ч. - Чернівці, 1998. - Ч. 3. - С. 188-191.

Струннікова Д.І., Лемешева Л.Ф. Розвиток особистості в умовах діяльності навчально-виховних закладів нового типу // Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Київ-Чернівці, 1998. - С. 447-452.

Струннікова Д.І., Пенішкевич Д.І., Марчук Л.І. Використання елементів народознавства в роботі з ознайомлення з природою старших дошкільників та учнів перших класів // Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю з дня проведення Першого Українського педагогічного конгресу у Львові. - Івано-Франківськ, 1995.- С.125-129.

Размещено на Allbest.ru