Метод проектів як основа формування духовних потреб молоді

Шевцова С.М

Проектування перетворюється на інтегральну форму, що обіймає не тільки науку (у варіанті дизайну) і завершення історичного поступу (у вигляді програмного буття, що пов'язує технологію з долею людини). Останніми роками поняття "проект" активно впроваджується в навчально-виховний процес освітніх закладів України, відіграючи роль ефективної форми навчання, виступаючи засобом інноваційно-розвивального освітнього середовища школи, ліцею чи всієї регіональної системи. В тлумачному словнику поняття "проект" розглядається у контексті англійського слова "ргоject" і означає задум чи план чого-небудь, наприклад, створення організації. навчання школа ліцей інновація

Значно об'ємний аналіз поняття зустрічаємо в роботах сучасних авторів. Теоретико-прикладні підходи та втілення їх у практику досліджуються в роботах Л. Ващенко, В. Воропаєва, І. Підласого, І. Єрмакова, В. Позднякова, Г. Сазоненко, В. Шапіро та інших.

Перехід школи до дванадцятирічної освіти об'єктивно потребує переведення освітнього процесу на технологічний рівень: вибір індивідуальних маршрутів навчання. Особливо продуктивні серед них особистісне зорієнтовані педагогічні технології; їх ефективність залежить від того, в якій мірі реалізується життєвий потенціал учня, як враховані його індивідуальні психологічні особливості. Звідси пріоритет суб'єктивно смислового навчання у порівнянні інформаційним навчанням, спрямованість на розвиток в учнів множинності суб'єктивних картин світу на противагу однозначним "програмним" уявленням, діагностика особистісного розвитку, ситуаційне проектування, включення навчальних задач у контекст життєвих проблем.

Враховуючи новітні підходи у практиці проектної діяльності, Л. Ващенко пропонує "розглядати управління освітніми проектами як розробку (проектування) ідеальної моделі системи управління, де сконцентровані її пріоритетні напрями (чи основні характеристики)"[4,с.30].

В. Поздняков аналізує проект як сукупність дій та завдань, яким притаманні особливі відмінні риси, такі, як чітко визначені цілі, досягнення яких можливе одночасно з виконанням технічних, економічних та інших вимог; внутрішні та зовнішні операційні взаємозв'язки, завдання, ресурси, що потребують жорсткої координації у процесі виконання проекту; визначені терміни реалізації проекту: ресурсна обмеженість; відносна новизна цілей проекту, умов реалізації, неминучість конфліктних ситуацій.

Г. Сазоненко вважає, що ядром, смисловим центром інновації є нова педагогічна ідея, вільний вибір учителем, педагогом-куратором форм, методів, прийомів навчання та виховання, оптимальне поєднання традиційних і нетрадиційних форм, класно-урочних систем, лекційно-семінарських групових занять за інтересами, темою дослідження та рівнем знань. Належне місце займає індивідуальна праця на уроках за індивідуальними творчими планами, які затверджуються науково-методичною радою за поданням кафедр. Проектування в загальному сенсі це науково обґрунтоване визначення системи параметрів майбутнього об'єкта або якісно нового стану існуючого проекту прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану чи процесу в єдності зі способами його досягнення.

Останнім часом уявлення про суть проектування, сферу його застосування істотно змінилися. З'явилося поняття "проективна педагогіка", що "дає змогу виділити три типи проектів: соціальний, який відповідає сучасним умовам виховання та вимогам суспільства; психолого-педагогічний, що розробляється для навчально-виховного закладу або групи (класу) і відображає основні напрями діяльності педагога і вихованців у їхній взаємодії; особистісний, що є власне проектом розвитку особистості й характеризує уявлення педагога й самого вихованця про його близьке і віддалене майбутнє"[6,с.132].

Однак, вітчизняні дослідники не розглядають комплексно принципи побудови та методологію інноваційного проекту. Виникає потреба заповнити цю нішу, запровадивши інноваційний проект як у навчальний, так і у виховний процес (для прикладу в ліцеї), що і обумовлює мету даної публікації. навчання проектний методологія інновація

Формування особливої системи проектно-ціннісної свідомості, що було спричинено універсалізацією проектного підходу, характеризується зближенням технології та містичного прозріння перспективи, пророчого зазирання в інформаційні програми майбутнього. Адже і містичне бачення, і технологічні програми трансцендентують (тобто вивчають) можливе буття одне через фантазію, інші через проектування. В обох випадках виникає нестандартна ситуація, коли те, що сприймається як реальність, стає реальним за наслідками (так звана аксіома Томаса).

Інноваційний освітній простір майбутнього будуть визначати особистісно зорієнтоване навчання, проективні, ігрові, технології кооперованого навчання, технології дистанційного навчання. Саме ці технології озброюватимуть учнів п'ятьма ключовими компетенціями, які Рада Європи визначила як стрижневі для XXI століття політичні та соціальні компетенції (здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні й поліпшенні демократичних інститутів); полікультурні компетенції (усвідомлення відмінностей, повага, толерантність, культура миру, здатність жити з людьми інших культур, мов, релігій); компетенції, які стосуються володіння усним і писемним мовленням (мова йде про найрізноманітніші комунікативні компетенції); компетенції, зв'язки із виникненням інформаційного суспільства; здатність учитися протягом всього життя як основа неперервної підготовки у професійному плані, а також у особистому і громадському житті.

У контексті актуалізації змісту освіти на проектно-діяльнісних засадах, використання перспективних педагогічних технологій, створення виховного простору, спрямованого на виховання конкурентноздатної особистості, яка може самостійно розробляти свої життєві стратегії, використовуючи свої знання для створення та досягнення мети, зростає роль проектної технології навчання та виховання. Метод проектів є, без сумніву, однією із складових впровадження інтерактивного навчання та виховання, що спрямоване на плекання особистості як творця і проектувальника свого життя.

Запровадження проектного навчання в школах України засвідчило його перспективність та педагогічну доцільність завдяки сприянню забезпечення життєвого розвитку учнів, становленню дитини як творчої і соціально активної особистості. Під час роботі над проектом учні набувають досвіду розв'язання реальних проблем із життя у навчально-виховній діяльності.

Реалізація методу проектів у Ліцеї міжнародних відносин №51 проводиться під час урочної, позаурочної та позакласної роботи. Основною проблемою інноваційного закладу, що використовує проектний підхід, є перебудова системи навчальних предметів. Варто зазначити, що проектний підхід здійснює розвиток індивідуальних здібностей і навичок, формує певні техніки роботи, але системних знань він забезпечити не може, оскільки завжди спрямований на досягнення конкретної мети. Проектний підхід використовується для прориву в здобутті знань, для освоєння "незнаного", використовуючи знане. Ми усвідомлюємо, що передаємо учням певні схеми діяльності та робочі поняття, але при цьому не претендуємо на відтворення логіки предмета. Ми спроектували, приміром, ліцейське право, але не можемо сказати, що учні автоматично отримали і вивчили основи правової підготовки.

Метод проектів педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти). Активне включення учнів у зміст тих чи інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.

Дослідницький проект може бути за змістом монопредметним (виконується на матеріалі одного предмета) або між предметним (інтегрується суміжна тематика декількох предметів, наприклад географія, історія, іноземна мова, інформатика). Проект може бути підсумковим, коли за результатами його виконання оцінюється засвоєння учнями певного навчального матеріалу, і поточним, коли на самоосвіту і практичну діяльність виділено лише частину змісту навчання із навчального курсу.

Найскладнішим у впровадженні у навчальний процес дослідницьких проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап. Учитель при плануванні на навчальний рік має виділити провідну тему чи декілька тем, які будуть "винесені на проектування". Далі необхідно сформулювати відповідну кількість як індивідуальних, так і групових тем, робота над якими потребує засвоєння учнями необхідних знань і формування необхідного досвіду. Але вчителю слід мати на увазі, що проект учня може перетворитися в реферат, а реферат просто "витягується" із Інтернету.

Чіткість організації проектування визначається конкретністю постановки мети, визначенням запланованих результатів, виясненням вихідних даних. Дуже ефективним є використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де вказується необхідна і допоміжна література для самоосвіти, вимога вчителя до якості проекту, форми і методи кількісної оцінки результатів, алгоритми проектування.

Необхідно організувати роботу так, щоб учні вчились: визначати основні і поточні (проміжні) мету і завдання; шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні; здійснювати і аргументувати вибір, передбачати наслідки вибору; діяти самостійно (без підказки); порівнювати отриманий результат з тим, що потребується; об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування.

Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний чи технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об'єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню, формує соціалізовану особистість, оскільки працюючи у команді, діти навчаються взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.

Досвід свідчить, що найскладнішим є самостійно розподіляти обов'язки. Важливо зазначити, що тут слід дотримуватися принципу "кожний робить те, що зможе зробити краще інших"; становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному, оцінювати один одного, критикувати, а найголовніше нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.

При роботі з інформаційною частиною проекту деяким учням буде складно зорієнтуватися в інформаційному просторі. Тому рекомендується розпочати навчання учнів із пошуку і відбору необхідних відомостей, передбачаючи для цього тренінгові форми занять у рамках майже всіх навчальних предметів.

Навчальний процес у ліцеї будується так. Є система традиційних навчальних предметів, які становлять базовим навчальний план. Ставити вимоги до базового навчального плану з погляду проектного підходу абсурдно. Це абсолютно різні речі. Навчальний план Держстандарту призначений для передачі певної суми різноманітних, переважно наукових, знань. При цьому класно-урочна система використовує так званий навчальний конвеєр, коли зміст освіті транслюється щотижнева ми квантами. Цей зміст учитель передає учню наперед незалежно від того, буде він колись використаний в його житті, чи ні. Він змушений виконувати затверджену програму.

Всі викладачі, хто використовує метод проектів в навчанні, вважають його найефективнішим у досягненні педагогічної, виховної та дослідницької мети сучасної української школи. Серед багатьох проектів, що уже посіли чільне місце в практичній діяльності освітян України вирізняється соціальний, який, завдяки діяльності педагогів, забезпечує у навчально-виховному процесі аналіз фактів, пов'язаних із темою; пропозиції щодо організації та вирішення соціальної проблеми; схеми, таблиці, іншу наочність, що сприяє розкриттю проблеми та її втілення у навчальний процес.

Оскільки діяльність столичного Ліцею міжнародних відносин №51 спрямовано на виховання та розвиток обдарованих дітей, надання їм можливості для реалізації їх творчих потреб, оволодіння системою знань, практичних умінь та навичок науково-дослідницької та експериментальної діяльності, педагогічним колективом головну увагу приділено й формуванню використання вмінь особистості у нестандартних ситуаціях. Особливо практичному застосуванню раніш вивченого, самостійного здобуття нової інформації з різних джерел і різними методами, подальший аналіз цієї інформації, відпрацюванню нових структур і понять, урахуванню інтерференцій (тобто взаємного посилення), системній поглибленій роботі з матеріалом та висновками.

ХХІ століття, як уже зазначалося, століття якісної освіти. Перед учителями стоїть завдання пошуку нових форм і методів навчання для створення можливостей учням і педагогам вільно орієнтуватися в сучасному освітньому просторі, під час дозвілля, організації навчально-виховного процесу на професійному рівні з використанням інтерактивних і телекомунікаційних технологій. На сучасному етапі державного і духовного відродження України в життя національного виховання дітей, учням Ліцею усіма формами та засобами навчально-виховного процесу прищеплюється зацікавленість до культурного, політичного та духового життям держави, мов, які вивчають хлопчики і дівчата. Але нині активізувалася їх участь в історико-краєзнавчій діяльності, яка набуває вагомого виховного значення в силу громадської значимості її змісту. Адже вивчення та осмислення історичних фактів стимулює розумову діяльність ліцеїстів, робить їх ніби співучасниками історичних подій і фактів, здійснює емоційно-стимулюючий вплив на них і забезпечує таким чином наслідування і активну життєву позицію.

Об'єктами соціального проекту можуть бути різні періоди історії (скажімо, Печерська, Києва), окремі райони столиці, споруди та закордонні культурні пам'ятні місця. Соціальний метод, пов'язаний з вивченням історичного минулого є основою відродження духовності у молоді під гаслами "До глибини віків", "Мій Київ моя історія", "Ми родом із Печерська". Така робота допомагає учням шанобливо ставитися до пам'яті героїв Другої світової війни, героїв трудової слави, сприяти вшануванню ветеранів війни, праці, опікуватися пам'ятниками і могилами загиблих.

Соціальний проект формує вміння щодо розвитку своїх здібностей у проведенні дослідницької роботи, аналізу зібраних фактів, критичному оцінюванню та прийняттю відповідальних рішень з підтримки та розвитку досліджених регіонів, поліпшенню мовних навичок (рідної та іноземної) підчас збирання інформації, спілкування та листування з представниками інших країн, поліпшенню навичок користування новітніми комунікаційними технологіями, відтворення певного світогляду.

Головною метою проекту є формування і розвиток свідомої особистості з громадянською позицією, готовою до конкретного вибору свого місця в житті, здатною змінити на краще своє життя і життя своєї країни, формуватися як духовно багатий індивід. Мета проекту конкретизується через систему таких завдань: виявлення умов ефективного формування в учнівської молоді життєвої компетентності; визначення ключових компетентностей для різних сфер життєдіяльності особистості; розробка моделей розвитку життєвої компетентності в учнівської молоді (із врахуванням сенситивних періодів у розвитку дитини); визначення змістовних параметрів духовної компетентності особистості; створення організаційно-функціональної структури процесу формування та розвитку життєвої компетентності особистості; визначення оптимальних методів, форм, засобів, що сприяють формуванню в учнівської молоді життєвої компетентності та її духовного світу; створення умов для самореалізації сутнісних сил особистості у різних видах творчої діяльності, розширення можливостей компетентного вибору особистістю свого життєвого шляху; розробка, апробація та впровадження в навчально-виховний процес модульних програм розвитку в учнівської молоді життєвої компетентності та знання культурних цінностей нації; залучення соціально активних представників учнівської молоді до реалізації модульних програм розвитку, культурологічних програм; підготовка лідерів учнівського самоврядування для практичної діяльності з ровесниками в період дозвілля та вивченні культурної спадщини українського народу.

Педагогами застосовуються різноманітні форми роботи над проектом, але перевагу надано груповій роботі на рівні класу та груп учнів.

З жовтня 2004 року учителі та ліцеїсти активно працюють над колективним освітнім проектом асоційовані школи (АШ) ЮНЕСКО "Великий Волзький річковий Шлях: Об'єднання Балтійського, Каспійського, Чорного морів з метою освіти для сталого розвитку і збереження Всесвітньої спадщини за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій" (ВВРШ), який передбачає утвердження проголошених цією організацією ідеалів миру, прав людини і взаєморозуміння народів через систему освіти та культури, учасниками якого є молодь 16 країн світу, в тому й Ліцею №51.

На основі Міжнародного, освітяни нашого Ліцею розробили свій проект "Дніпро. Історія. Життя", мета якого розробка міждисциплінарних уроків і методичних рекомендацій щодо теми проекту; об'єднання дітей різних вікових груп у роботі над проектом; вчити молодь культурі спілкування, толерантного ставлення один до одного і до природи; обмін результатами зі школами-партнерами з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; створення учбових програм для збереження культурної і природної спадщини. Наша робота над цим проектом всебічно висвітлювалася засобами масової інформації, зокрема телеканалами "УТ-1". ТРК "Київ", газетами "Освіта", "Метро-освіта", "Вечірній Київ".

Пріоритетними цілями цього міжнародного проекту в Україні є виховання учнівської молоді в дусі миру, демократії, прав людини, толерантності й взаєморозуміння народів на шляху реального співробітництва і взаємозбагачення культур, причетності до розв'язання світових проблем через партнерство в системі ООН. Зазначимо, що перша резолюція Генеральної Асамблеї ООН 57/254 (20/12/02) оголосила десятирічний період, починаючи з 1 січня 2005 року Декадою освіти для сталого розвитку (ДОСР).

Проект ВВРШ унікальний ще й тому, що спрямований на створення зв'язків між партнерськими школами, які підтримують необхідність високого рівня освіти та культури відповідно до вимог ХХІ століття з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; являється першою освітянською ініціативно, що на рівні ООН впроваджується в навчально-виховний процес для сталого розвитку; є платформою для міжкультурного діалогу між освітянськими представниками різних держав; навчає нас жити в гармонії та мирі і з природою; був схвалений Генеральною Конференцією на 32-й сесії як важливий міжпредметний проект.

Разом із тим участь у даному проекті передбачає розробку методичних рекомендацій щодо проведення міждисциплінарних уроків і семінарів; створення учбових програм для збереження культурної і природної спадщини; обмін результатами зі школами-партнерами в інших країнах з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;організацією зустрічей та візитів з метою міжкультурного діалогу.

Метою проекту ВВРШ є і можливість сприяти учням завдяки туристично-краєзнавчому пошукові збагатити світогляд, знання та розуміння історії краю, дослідити економічні, соціальні, природні та культурні аспекти, взаємодії цих аспектів у розвитку. Саме через вивчення історико-культурної спадщини народу, зокрема, створення "краєзнавчого образу" конкретної території, учнівська молодь одержує організаційно-методичний підхід до вивчення матеріальної і духовної культури конкретного краю, відкриття його краси і неповторності, усвідомлення своєї причетності до історії.

2001 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію 55/282, що оголосила 21 вересня кожного року Міжнародним Днем миру. Мета цієї резолюції святкування Дня миру та не насильства у всьому світі. Ліцей щорічно бере участь у заходах цього дня, а саме: у конкурсах, які були оголошені в Ліцеї. Тематика проектів, які реалізовуються під час святкування Міжнародного Дня миру: Конкурс на найкращий символ миру серед учнів 5-7 класів; Конкурс на кращий вірш, присвячений миру; загально шкільна акція "Зроби перший крок до примирення попроси вибачення"; опитування серед вчителів на визначення переможця у номінації "Самий неконфліктний клас"; опитування серед учнів 5-11 класів на визначення переможців у номінації "Учень миротворець".

Зазначимо, що проекти знаходяться у безпосередньому зв'язку з навчальними програмами з базових дисциплін, розширюють та доповнюють існуючі програми. Серед індивідуальних проектів у початковій школі розроблені цікаві культурно-освітні проекти "Славетні українці" (керівник В.О. Кірічишина), "Пори року (керівник М.В. Таран), "Мій родовід"(керівник Т.С. Супрун) та інші. Освітяни Ліцею вдало поєднали проекти з українського мовознавства, зокрема "Мова мого життя основа"(керівник Н.В. Клиновська", "Київ... Русь... Україна... Світ"(керівник К.Ф. Скиба). Проекти старшокласників досліджують точні дисципліни: "Комп'ютерна графіка", "Магічні квадрати", "Квадратні рівняння", "Відеомагнітофон для історії" які вирізняються творчим, і водночас практичним підходом.

Підсумком проектної роботи з інформатики, яка значно розширює духовний світ учня, було, наприклад, створення електронного підручника для вивчення американської літератури в рамках курсу "Країнознавства", який полегшив сприйняття та засвоєння учнями матеріалу.

Отже підсумовуючи викладене вище, доходимо висновків.

По-перше, проекти це ті позитивні зміни в навчально-виховному процесі, які змінюють шкільне життя, залучають до нього активних та неординарних особистостей, що є сьогодні безумовним освітянським здобутком.

По-друге, для розвитку стратегій, досягнення позитивних результатів та пошуку вирішення існуючих проблем необхідно подолати розрив між предметами і використати переваги міждисциплінарного підходу. У проектній методиці чітко виражена тенденція до інтеграції у викладанні багатьох дисциплін. Протягом багатьох років переваги проектної роботи були належно оцінені у викладанні таких предметів, як географія, історія, основи хімії та фізики. Мовні навчальні програми почали систематично використовувати цей підхід тільки недавно. Зміст кожного проекту співвідноситься з рівнем розвитку підлітка, його інформованістю з проблеми.

По-третє, проектна робота в педагогічних та учнівських колективах покликана сформувати необхідні моральні риси підлітків, їхні духовні та культурно-інформаційні потреби, оскільки структура проектної діяльності базується на новому розумінні взаємовідносин вчителя та учня, сформованого духовного світу кожного.

Четверте. Проектна діяльність кардинально змінює роль вчителя, примушує постійно працювати над підвищенням культурного рівня. Окрім надання теоретичних знань більш важливо допомогти учням планувати, ухвалювати рішення, усвідомлювати соціальну необхідність спілкування, підтримати впровадження нових методів та технологій. Вчитель грає роль помічника, партнера, радника, який користується своїми навичками, інтелектом, духовністю, для інтелектуального й творчого розвитку, а також постійного стимулювання самоосвіти й участі в культурно-інформаційних діях.

Список використаних джерел

1. Андруховець М. Як підготувати особистість? // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. К.: Запоріжжя, 2001. Вип.№19. С.23-49.

2. Ващенко Л. Управління освітніми проектами. В кн.. Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати. К.: Департамент, 2003. С.30-36.

3. Єрмаков І. На шляху до школи життєвої компетентності: проектний підхід. К.: Департамент, 2003. С.15-30.

4. Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: Практикозорієнтований збірник. К.: Департамент, 2003. 500с.

5. Паращенко Л. Жити і вчитися в Україні. К.: Просвіта, 2000. 128с.

6. Сазоненко Г. Проектна педагогіка у системі оновлення навчально-виховного процесу у ліцеї. К.: Департамент, 2003. С.125-133.

7. Підласий І. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. К., 1998. С.40-62.

8. Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика. Науково-методичний щорічник. -К, 2009. С.23-80.

Размещено на Allbest.ru