Естетичне виховання майбутнього учителя: потреба та напрями реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Естетичне виховання майбутнього учителя: потреба та напрями реалізації

Полянська К.В

Прагнення майбутнього вчителя до досконалості проходить в своєму становленні і практичному втіленні декілька етапів, стадій, вищою серед яких є майстерність, що відшліфовується на уроках краси. Цьому передують етап професійного самовизначення; етап моделювання еталонного образу; етап освоєння професійних знань, умінь, якостей і досвіду професійної діяльності; етап професійної апробації; етап пошуку власного індивідуального стилю, професійного почерку. На кожному з цих етапів педагог послідовно накопичує професійний досвід, включаючи знання, емоційну культуру, прикладні практичні уміння і навики. їх саморозвиток постійне вдосконалення від етапу до етапу забезпечує поступове творче зростання фахівця, збагачення його потенційних можливостей, професійної майстерності. Цей саморозвиток тим ефективно, чим більшою мірою воно має цілеспрямований характер, чим точніше і конкретніше уявляє собі педагог реальний рівень сформованості професійних якостей. Отже, важливий не тільки набір таких якостей, але і їх стійкість, глибина, органічність і природність, що присутні в особі фахівця та пов'язані в струнку і гармонійну систему[ 1,с. 163].

В Україні накопичено значний позитивний досвід особистісного становлення та виховання студентської молоді вищими навчальними закладами різного професійного спрямування. Значні успіхи є також і у справі естетичного виховання студентів.

В Академії Педагогічних Наук України, скажімо, існує Інститут обдарованої дитини, що підтримує обдарованих дітей. Вінницький державний технічний університет значну увагу приділяє формуванню естетичної свідомості студентів, підвищенню їх художньої культури, систематичному спілкуванню з мистецтвом, використанню народних історико-культурних та художньо-естетичних традицій, різним видам самодіяльної художньоестетичної творчості. В Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН У країни існує лабораторія психології творчості. Лабораторія Гуманної Педагогіки існує при Донецькому економіко-гуманітарному Інституті; успішно функціонує Інститут мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Запас міцності при здійсненні реформ не в останню чергу визначається естетичним потенціалом суспільства і молодих поколінь. Саме данаобставина надзвичайно актуалізує проблему формування естетичної і художньої культури особистості, створення для цього сприятливих умов.

Як відомо, основи і начало розвитку естетичного виховання було закладено ще на початку 70-х років XX століття, коли в Україні було створено Республіканську координаційну раду з естетичного виховання студентів. 1994 року було розроблено проект Національної державної комплексної програми естетичного виховання (автори І.Зязюн, О.Семашко). Специфічною рисою цієї програми є визнання необхідності врахування складної соціокультурної ситуації, коли культура стає «ринковим товаром». У цій програмі розділ IV присвячено естетичному вихованню студентської молоді, подано рекомендації щодо оновлення форм естетичного виховання. Особливу увагу приділено естетичній соціалізації студентства.

На загальноосвітню школу орієнтована Концепція єдиної системи естетичного виховання (автор М.Опанащук, 1998), яка провідними напрямками визнає: формування естетичної культури народу, виховання художньої культури учнів, науково-методичну і дослідноекспериментальну діяльність у галузі естетичного виховання.

До широкого загалу громадськості, педагогічних працівників представлено Концепцію художньо-естетичного виховання учнів (автор Л.Масол, 2002). В ній на основі урахування сучасної культурно-освітньої ситуації в Україні і за кордоном представлені ідеї посилення уваги до естетичного виховання учнів засобами мистецтва, мистецьких дисциплін, визначено понятійно-термінологічний апарат сучасної педагогічної науки у галузі естетичного виховання, розглядається цілісна духовно-світоглядна модель художньо-естетичного виховання в контексті провідних функцій мистецтва, основні напрями та форми художньо-естетичного виховання. Розроблена Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України повинна знайти своє логічне продовження у Концепції естетичного виховання студентської молоді.

Аналіз документів та літератури засвідчив, що шкільна практика естетичного виховання значно випереджала і продовжує випереджати стан естетичного виховання у вищих навчальних закладах. Це було пов'язано, по-перше, з тим, що вища школа була ще більш заідеологізована ніж середня, по-друге, естетичний розвиток молоді здійснювався у напрямі художньо-просвітницької діяльності шляхом екскурсійної роботи, відвідування культурних закладів, з одного боку, та масової участі у гуртках художньої самодіяльності з другого.

Стан естетичного виховання студентської молоді визначався через аналіз навчальних планів, планів виховної роботи, програм студентських клубів, нормативних документів Міністерства освіти. Дослідження показало, що естетичне виховання найчастіше представлено як частина організації вільного часу, діяльності студентів в період дозвілля (участь у художній самодіяльності, екскурсійна робота, вечори відпочинку тощо).

Одним із напрямів організації естетичного виховання студентської молоді було впровадження у навчальний процес курсу естетики (до 70 год.). Крім цього у вищих закладах освіти читалися також факультативи, спецсемінари з історії та теорії мистецтва, приділялась увага розкриттю естетичних проблем у процесі вивчення інших дисциплін.

Національна доктрина розвитку освіти, Державна програма «Освіта» (Україна XXI століття), Концепція педагогічної освіти, Закон України «Про вищу освіту», Концепція національного виховання, а також концепції естетичного виховання орієнтують вищу педагогічну школу на здійснення комплексу заходів щодо прилучення студентської молоді до художньо-естетичної культури, до різних видів мистецтва, до слова як засобу духовного самовираження індивіда, до розвитку здібностей творчого засвоєння соціокультурного досвіду суспільства.

У сучасних умовах на процес формування естетичної культури молоді впливають соціальні й економічні процеси реформування суспільства. На формування естетичної культури студентів великий вплив мають культурні традиції регіону, профіль вищого навчального закладу і факультету, соціально-психологічні риси кожного набору студентів, культурне середовище вищого навчального закладу, курсу, групи. Є й інша проблема: різний ступінь естетичного розвитку абітурієнтів, обумовлений рівнем культурного розвитку родини, якістю шкільної і позашкільної освіти і виховання, впливом оточення[2,с.5].

Умови нашого суспільства диктують, у першу чергу, необхідність враховувати особливості посилення національного й регіонального аспекту виховання і, крім того, його діалогічності.

У роботі з естетичного виховання студентів засобами мистецтва треба, безумовно, бути орієнтованими на інтеграцію класичної і масової культури, класичного і масового мистецтва, традиційних і нових форм поширення цінностей.

Естетичне виховання студента може здійснюватися й у некерованому потоці випадкових стосунків у структурі вищого педагогічного навчального закладу, однак естетична особистість повніше й ефективніше формується в спеціально створеній системі, під якою розуміємо «сукупність послідовних, взаємозалежних, керованими викладачем естетичних впливів на учнів як засобами мистецтва, так і самим життям, що сприяють формуванню естетичних потреб, почуттів, художніх смаків і поглядів»[3,с.3-4].

Організатору виховної роботи, викладачеві доцільно буде використовувати систему естетичного виховання, структурні елементи якої введені на рівні багатоаспектних зв'язків, реалізованих у таких умовах: інтеграція мистецтва у всі форми професійної підготовки спеціалістів; дотримання принципів діалогу культур; створення багатогранного художньо-естетичного середовища, «естетичної логосфери» у процесі викладання дисциплін філологічного циклу; реалізація системи поетапної естетичної підготовки майбутнього вчителя засобами мистецтва. Крім того, важливо використовувати в естетичному вихованні інноваційні технології, у тому числі й комп'ютерні; розвивати самостійність студентів, що сприяє їх участі в художньо-творчій діяльності, а також підвищувати естетичну компетентність викладачів університету.

У контексті XX століття виникали різні версії теорії естетичного виховання, нормативно акцентовані або зв'язані із широкою, творчою орієнтацією. Створювалися й інноваційні концепції на основі нових ідей, що продукуються у наукових, культурних, художніх сферах, у широкій педагогічній практиці різних країн.

За твердженням науковців і педагогів, у коло сучасної теорії естетичного виховання, її категорій і понять у XXI столітті не можуть не ввійти глобальні орієнтири гуманістичного, багатоаспектного прийняття духовних цінностей людства в цілому, культури суспільства, рідної країни і кожної особистості, зокрема.

Таким чином, сприйняття і освоєння навколишнього світу, його творення органічно пов'язано з розвитком уяви людини, здібності в думках оперувати з предметами естетичного відношення. Саме уява і маніпулювання з предметами збуджують багатство і різноманітність асоціацій, аналогій, образів в свідомості людини. Чим багатшим є досвід такої взаємодії, тим змістовнішими та різнобарвними будуть відчуття і переживання вихованця. Якщо такий зв'язок став стійким, якщо предмет відношення міцно увійшов до орбіти творчої діяльності школяра, вже є достатні підстави говорити про такого школяра як про естетично розвинуту людину.

Особливо підкреслимо: принципово важливо не обмежувати залучення юнацтва до прекрасного рамками власне художньої творчості, необхідно використовувати цілий комплекс чинників естетичної дії природу, явища соціального життя, працю, мистецтво.

Цей процес не повинен обмежуватися лише спогляданням вихованцями прекрасного і потворного, піднесеного і низовинного, трагічного і комічного в навколишньому світі. Необхідно вести юнацтво до широкої творчої діяльності, активізувати творчі сили кожного школяра до перетворення навколишньої дійсності і самого себе за законами краси. Важливо пам'ятати і про роль особи самого педагога, що є чинником формування відношення вихованця до оточуючих його предметів, явищ і процесів. Саме від педагога багато в чому залежить вигляд майбутнього громадянина у віддаленій перспективі, саме він впливає на розвиток мотивів самовиховання, самовдосконалення. Від наставника вимагається витримка, терпіння, мудрість, щоб приховати своє об'єктивно домінуюче положення у взаємостосунках з вихованцем, знайти органічні цим відносинам форми, методи, засоби дії. їх адекватність віковим особливостям, переважаючим інтересам, ціннісним орієнтаціям, установкам особи, рівню розвитку творчих здібностей дитини, характеру і змісту відносин з навколишнім світом, що склалися, визначальним чином впливає на ефективність інтеріоризації особою етично-естетичного досвіду свого етносу, засвоєння вироблених їм соціальних і етично-естетичних норм. Це положення істотно підвищує міру відповідальності наставника за ступінь своєї професійної готовності, за той емоційний і ідейний багаж, за допомогою якого він торкнеться душі і розуму свого вихованця.

Підкреслимо, однією з умов ефективності такого процесу може і мусить бути формування і розвиток дитячого колективу, в якому створюються реальні можливості для порівняння власного бачення навколишнього світу кожним школярем, зіставлення виникаючих при цьому образів, асоціацій, вражень, виявлення різниці в оцінках і відношенні до сприйманих цінностей. Колектив як творче співтовариство виступає благодатним тлом, на якому відбувається розвиток здібностей школяра, формування його індивідуальності, творчого «Я». При вмілому педагогічному керівництві колектив виявляється не засобом нівелювання особи, а умовою її всебічного розвитку, її самовдосконалення.

Таким чином, процес формування художніх потреб в умовах вищого педагогічного навчального закладу допомагає становленню потреб, які стають більш всеосяжними, теоретично значимими, професійно спрямованими, потребі в науково-дослідній і професійній діяльності з естетичного виховання.

Умови життя, непередбачуваність подальшого суспільного розвитку, руйнування колишніх ідеалів і відсутність нових, що стрімко змінюються, все це спричинило за собою зміну ціннісних орієнтирів молоді, що вчиться, і студентства. Знаменням часу стає панування так званої масової культури, яка не має яких-небудь національних коренів, але приводить до ослаблення, а іноді і руйнуванню культурних традицій.

Від рівня розвитку молоді (розумового, естетичного, практичного) залежать її можливості впливу на розвиток суспільства та внесок у соціальний процес. Розвивати молодь (у даній історичній ситуації особливо) означає посилювати інноваційний, творчий потенціал молодого покоління, закладати основи майбутнього благополуччя, нагромаджувати сили для прискорення виходу У країни з кризового стану. Від того, наскільки широко й глибоко молодь інтегрована в усі сфери життя суспільства, наскільки широко й глибоко осягає своєю активністю усі сфери життя, залежать темпи розвитку і молоді, і суспільства.

Список використаних джерел

студент професійний естетичний виховання

1. Репринцев А.В. Эстетическое отношение личности к действительности: сущность, структура, формирование. Курск: Изд-во Курск, гос. пед. ун-та,2000 182с.

2. Бабічев О.І. Швирко В.М. Мистецтво та становления особистості студента (естетичний аспект): Методичний посібник. Луганськ: Альма-матер, 2005. 124с.

3. Шацкая В.Н. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. М.: Педагогика, 1975. 395с.

4. 3язюн І.А. Культурологічні аспекта педагогічної творчості // Культура і освіта: проблеми, пошуки, творчі знахідки. Вінниця, 1995. С.6-7

5. Курило B.C., Савченко С.В. Украинское студенчество в контексте социализационных процессов Ш тысячелетия // Труды международного семинара «Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе». Вып. II., Часть П. Луганск Цюрих Женева, 2001. С.43-55.

6. Киященко Н.И. На пути к новой парадигме эстетического воспитания // Современные подходы к теории эстетического воспитания. М.: ИХО РАО, 1999. С,46-48.

Размещено на Allbest.ru