Система виховання й освіти (з досвіду В.А. Жуковського)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система виховання й освіти (з досвіду В.А. Жуковського)

Карпець Л.А.

Пошук нових форм організації системи виховання й освіти є ключовим моментом уже багатьох поколінь. Останнім часом стає все більш очевидним те, на скільки важливо здійснювати правильний підхід у сфері освіти, адже продуктивність життя дорослої людини залежить найчастіше від того, що накопичено нею в дитинстві.

Сьогоднішня освіта повинна бути спрямована перш за все на формування всебічно розвиненої творчої особистості. На часі є досить актуальним питання змісту навчально-виховної роботи в школі з урахуванням вікових періодів дитини, що дасть можливість забезпечити фізичну, психологічну, соціальну готовність учня до подальшого життя.

Значної уваги надавав системі освіти відомий просвітитель В.А. Жуковський, тому наше завдання полягає саме в розгляді цієї системи й вивченні досвіду відомого педагога.

Перші роки життя дитини мають чи не найважливіше значення для майбутнього формування особистості, її культури і світогляду. Саме в шкільні роки в дітей закладаються ті першооснови, той фундамент дорослості, спираючись на який людина буде будувати в подальшому своє життя. Мова йде про рівень набутих у дитинстві якостей і навичок, та про діапазон її розвитку. освіта жуковський виховання

Саме в дитинстві формуються першооснови таких якостей особистості, як любов і повага до близьких, батьківщини, старших, ввічливість, культура, вміння спостерігати й оцінювати красу, мужність. Саме в цьому віковому періоді набуваються перші навички спілкування, формується поняття честі й гідності. У цьому віці безмежні можливості навчання, розвитку закладених природою задатків та обдарувань. Школа отримує можливість розвивати особистість на тому фундаменті, який дитина отримала в дошкільні роки. А тому вона не стільки формує перші основи, скільки розвиває якості, здібності, моральну уяву й установки на набутий досвід і фундамент сім'ї. У цьому плані показова система освіти і виховання майбутнього імператора Росії Олександра другого. Звертає на себе увагу підбір педагогів імператором Миколою І, який обрав педагогом-наставником для сина російського поета-романтика Василя Андрійовича Жуковського.

Не маючи можливості відмовити імператорові, В.А. Жуковський попрохав довгу відпустку для підготовки до важкого й відповідального обов'язку керівника розумовим і моральним вихованням спадкоємця російського престолу. У листі до племінниці В.А. Жуковський писав з Дрездена: «Роботи у мене багато, на руках моїх важлива справа. Мені не лише потрібно навчатись, але і самому навчати, так що не маю права й можливості витрачати жодної хвилини на щось інше...» [3, с.385].

Поет багато займався самоосвітою, готуючи себе до педагогічної діяльності. Як педагог і вихователь Жуковський бачить свою мету не в особистому успіхові, а в тому, щоб нести благодійні плоди для людства. «Для мене, - пише він у одному з листів, - явища історії, люди, які склали щастя чи нещастя свого часу, не служать більш простими предметами допитливості, але я бачу в них уроки, які можуть бути прочитані, зразки, які можуть бути запропоновані, небезпека, яких слід уникати, і заняття... завжди можуть мати своє корисне застосування» [3, с.390]. У плані навчання Жуковським був проголошений лозунг «освіта для благодійності». Освіта досягає цієї мети розвитком запропонованих добрих якостей, виховуючи у людині характер морального, оберігаючи від зла, викорінюючи злі наміри і схильності, знайомлячи з тим, що люди є, з тим, чим вони повинні бути, які якості правильні, з тим, для чого вони призначені.

Якщо уважно аналізувати всю систему освіти, яку В.А. Жуковський сформував для себе, то можна все його вчення поділити на три періоди: підлітковий період від 8 до 13 років, - підготовче навчання, юності, від 13 до 18 років - навчання детальне, і перших років молодості, від 18 до 20 років, - навчання застосовуване. Всі три періоди мають свої особливості.

Перший період В.А. Жуковський порівнює з приготуванням до подорожі, потрібно дати в руки вихованцю компас, - під яким мається на увазі початковий розвиток розуму і серця, з допомогою яких засвоїти коротко і в послідовності ті знання, які будуть згодом викладатися детально, дати учневі засоби для отримання інформації і для відкриттів на шляху - тобто навчити його мовам і розвивати природні задатки. Потрібний особливий підхід до дітей молодшого шкільного віку. Як стверджують науковці, в дитини досить рано формується цілісний «образ світу», який легко руйнується, якщо її передчасно включити в шкільну систему чисельних навчальних предметів. І в результаті діти одержують «розрізнені, мозаїчні знання, які в подальшому потребують об'єднання для сприймання цілісної картини світу, формування гармонійної цілісної особистості» [2, с. 193].

У другому періоді освітнього процесу, на думку Жуковського, значення має сама подорож вихованця. Є все необхідне для орієнтації у вирі освіти - компас в руках, карта відома й дороги намічені. Успішно проведений перший етап не дає небезпеки заблукати, оскільки розум підготовлений, а допитливість збуджена. Щоб уникнути незрозумілості й безладу в поняттях, окремо повинні викладатися науки, які потрібні як члену суспільства з високим рівнем освіти, і більш детально ті, що потрібні за призначенням. Під першим Жуковський має на увазі науки антропологічні, які мають на увазі людину: історія, географія, етнографія і статика, політика й філософія. Під другим - науки онтологічні (у філософії - вчення про буття, про основні начала всього існуючого), до яких належать: математика, природознавство, історія, фізична географія, технологія, фізика.

У третьому періоді подорож закінчується. Дані зібрано, залишається їх оглянути, привести в порядок і визначити, яким повинно бути подальше їх використання. У цьому періоді завдання педагога-наставника полягає в тому, щоб пробудити самостійність вихованця, який, не займаючись ніякою наукою окремо, сам складає собі корінні правила життя, як витвір того, що дало йому виховання й навчання. Посібником для того, хто закінчив третій етап освіти є класична книга, переважно та, яка знайомить з високим призначенням людини, країною, якій вона повинна посвятити своє життя. Самостійні знання, самоосвіта для будь-якої особистості повинні бути кінцевим висновком двох попередніх періодів освіти.

У системі освіти Жуковського третій період є найголовнішим, оскільки саме цей період дає людині можливість зробити самостійний висновок із двох попередніх:

1) огляд знань, набутих у другому періоді;

2) погляд на місце, яке посідає людина в суспільстві, і на обов'язки, з ним пов'язані;

3) звіт самому собі, перед самим собою й утвердження в правилах добродійності;

4) ідеал людини взагалі.

Із усієї сукупності вчення Жуковського видно, що в системі освіти особлива увага приділяється першому періодові, головним завданням якого є уникнення у викладанні плутанини й безладу, суворо дотримуватися системи й постійно переходячи від легкого до важкого. Всі предмети навчання у нього розділені на чотири розряди.

До першого розряду належить і практична логіка для освіти розуму та початку моральності, для освіти серця. Паралельно тренується розум засвоєнням початкових понять геометрії, лічби, російської граматики, розвивається серце ознайомленням з головними фактами священної історії та знаходження у них моральних правил, які базуються на вченні Спасителя.

У другому розряді програма розширюється. На питання: де я і що мене оточує? Дають відповідь природні науки: географія, загальні поняття про мінералогію, геологію, ботаніку й зоологію. Звідси природній перехід до людини, і формується друге питання: що я? Пояснюють людину як саму себе, загальні поняття про будову людського тіла, в сенсі фізичному, і загальні поняття психології, в сенсі моральному. Ставлення людини до довкілля визначає технологія; ставлення її до людини й до суспільства - природне право, історія, географія і статистика. Третє питання: чим я повинен бути? Відповіддю слугує мораль, як вираження морального обов'язку людини перед собою, і політика, як вираження суспільної моралі, обов'язків її перед суспільством. Четверте питання: для чого я призначений? Пояснює філософія як учення про людину, істоту духовну й безсмертну, Богопізнання, яке охоплює релігію природну й відверту.

Особлива увага системи освіти Жуковського звертається на методику викладання. Тут він виступає за розмовну мову при читанні лекцій, які збуджують самостійність учня зі спостереженням поступовості, збереженням міри, всіляким полегшенням праці, які досягаються під час викладання.

Третій розряд складає навчання іноземним мовам: французькій, німецькій, англійській і польській, з допомогою правильної вимови, практичного набуття навичок говорити й розуміти те, що говориш, і легких вправ у складі.

До четвертого розряду належить розвиток природних обдарувань, викладання малювання й музики, гімнастика, робота й читання. З малюванням Жуковський поєднує знайомство з головними основами архітектури, а також з ілюстрацією інших навчальних предметів; про гімнастику він говорить, що мета гімнастичних вправ є не один розвиток і зміцнення сил тілесних, але в той же час і дарування мужності та способів володіння собою за всіх обставин життя, і тому ця важлива частина виховання вимагає методичного плану, як і всі інші. Для вправи у ручній роботі він пропонує токарську і столярську майстерність, і навіть іграшкове кораблебудування.

У системі освіти Жуковського важливе місце має вибір книг для читання. Він вважав, що читання повинно йти поряд з навчанням. Потрібно читати мало, систематично, переслідуючи тільки корисне: «немає шкідливішої звички, як читати все, що потрапляє в руки. Це призводить до безладу ідей і псує смак» [1, с.640]. Цю думку підтверджує англійський романіст і державний діяч XIX ст. Едвард Бульвер, вважаючи, що із наукових творів слід читати, надаючи перевагу найновішим, із літературних - найбільш старе. Класична література не перестає бути новою. У системі Жуковського особлива увага приділяється укладанню обраної бібліотеки дитячого читання для першого періоду навчання. На його думку бібліотека повинна складатися з трьох відділень: перше - містить весь навчальний курс, лекції також з картинами, малюнками, таблицями; друге - навчання приємне, тобто зібрання книг для заняття розуму й уяви, оживлення морального почуття й утворення смаку; третє - читання з настановами, книги, які відповідають за змістом виховним цілям і узгоджені з планом та предметами викладання.

Як педагог Жуковський не прагнув відповідати за свої здібності, він відповідав за любов свою до педагогічної діяльності. Розуміючи, що дає освіту майбутньому Цареві, він усвідомлював, що Його величності потрібно бути не вченим, а просвітником. Просвітництво повинно познайомити людину лише зі всім тим, що в його часи необхідне для загального блага, і в блазі спільному - для його власного. В істинному сенсі просвітництво є багатогранним знанням, поєднаним з моральністю. Людина знаюча, але високо моральна, буде шкодити, оскільки погано, якщо вона буде використовувати відомі їй способи дій. Людина моральна, але мало освічена, буде шкодити, оскільки з її добрими намірами не буде знати способів дій. А тому просвітництво поєднує знання з правилами. Воно необхідне для приватної людини, оскільки кожний на своєму місці повинен знати, що робити і як чинити. Воно необхідне для народу, оскільки народ освічений більше прив'язаний до закону, в якому містить його моральність, і до порядку, в якому полягає його благодійність і безпека. Воно необхідне для народоправлінця, оскільки одно воно дає способи діяти благодійно. Цього загальноприйнятого правила дотримувався В.А. Жуковський, упроваджуючи свою систему освіти і перевіряючи її в процесі навчання та виховання майбутнього імператора Росії.

Василь Андрійович не соромився бути вимогливим до Миколи І і тим більше у своїй програмі вимагав від майбутнього імператора бути освіченим. У системі Жуковського є багато того, що необхідне для тих, хто прагне стати на чолі окремого регіону й держави. У «Плані вчення» Жуковського є те, що дуже знадобилося б державним діячам, те чого багатьом з них не вистачало. Від майбутнього імператора він вимагав: «Вір, що влада Царя походить від Бога, але вір цьому, як вірили Марк Аврелій і Генріх Великий; цю віру мав і Іоан Грозний, але в душі його вона була згубною насмішкою над Божеством і людством.

Поважай закон і навчи поважати його своїм прикладом; закон, який зневажає цар, не буде оберігати й народ.

Люби і розповсюджуй просвітництво, воно - найсильніша підпора благонаміреної влади; народ без просвітництва є народ без гідності, ним здається легко управляти лише тому, хто хоче володарювати для однієї влади, але зі сліпих рабів легше зробити бунтарів, а ніж із підданих освічених, які вміють цінувати порядок і закон.

Поважай загальну думку - вона часто буває просвітителем Монарха: вона - найвірніший помічник його, оскільки найсуворіший суддя виконавців його волі...

Люби свободу, тобто правосуддя, оскільки в ньому і милосердя Царів і свобода народів; свобода і порядок - одне і теж. Любов царя до свободи стверджує любов до покори у підданих.

Володарюй не силою, а порядком; істинна могутність Государя не серед кількості його воїнів, а в благодійності народів.

Будь вірний слову: без довірливості немає поваги, не шанований безсильний.

Оточуй себе гідними тебе помічниками; сліпе самолюбство Царя віддаляє від нього людей порядних.

Поважай народ свій: тоді він стане гідним поваги. Люби свій народ: без любові Царя до народу немає любові народу до Царя. He обманюйся щодо людей і всього земного, але май в душі ідеал прекрасного - вір у доброчинність» [3, с.395].

Система освіти Жуковського, або як він сам називав її «План учення», почала здійснюватися ним по приїзді із відрядження до Німеччини в 1826 році й була високо оцінена назначеними вчителями. Так, законовчитель протоієрей Андріївського собору Санкт-Петербургу, доктор богослів'я Г.П. Павловський, готуючи свою записку про релігійне виховання Наступника записав: «До відвертості цієї привернув мене прекрасний, точно з духу часу сформований «План учення», за яким запропоновано утворювати високого вихованця. І такі думки про виховання викладені вільно, шляхетно й розумно» [3, с.396].

Сам В.А. Жуковський викладав російську мову, загальну граматику, початкові поняття фізики і хімії. Головним правилом у викладанні для нього було: «краще мало, але добре, а ніж багато й погано, так як ми не ганяємося за блискучим успіхом, а повинні повідомити учневі не поняття у послідовному зв'язку й заохотити його до занять» [3, с.399].

Система освіти Жуковського дала свої плоди. Освіченість Імператора Олександра II відома в історії Росії. Ним багато зроблено у сфері просвітництва народів. Особливо після призначення в 1858 році міністром народного просвітництва Е.П. Ковалевського, попечителя Московського навчального округу. При ньому були засновані педагогічні курси при університетах для підготовки викладачів середніх і нижчих навчальних закладів. Сформувалось і діяло Положення про двохрозрядні жіночі училища Міністерства народного просвітництва. Усі училища були віддані під покровительства Імператриці Марії Олександрівни. Училищам було присвоєно найменування «Марийські». У 1860 році запроваджені недільні ніколи для осіб усіх соціальних станів.

Світогляд самого Василя Андрійовича Жуковського сформувався під впливом свого педагога Антона Антоновича Прокоповича-Антонського, який очолював з 1791 року благородний пансіон при Московському університеті. Його промова «Про виховання» на університетському акті у 1798 році полонила юного Жуковського. Прокопович-Антонський зважив, що злі й добрі властивості людини залежать від виховання, а доля цілих народів залежить від виховання молодих людей. Предметом виховання, на його думку, повинен бути розвиток тілесних і душевних здібностей людини та її освіта. На перший план він висував історію, фізичні й математичні науки та мови. Особливе ставлення у нього було до рідної мови. Основну увагу потрібно приділяти вітчизняній мові й докладати багато старань і зусиль для досягнення з неї правильних, твердих, ґрунтовних знань.

Слід зазначити, що на перше місце Прокопович-Антонський ставив мораль: «Просвітництво без чистої моралі і витонченість розуму без освіти серця є зла виразка» [4, с.71].

Головною турботою Прокоповича-Антонського був розвиток у вихованців морального почуття, засвоєння наук - на другому місці. Але поряд з тим, в пансіоні не було нівелюючої дисципліни. Кожній особистості давалася можливість проявити себе у якомусь певному напрямку. У пансіоні культивувалися знання рідної мови і вміння виражати свої думки на папері. У МДУ знали напам'ять вираз Прокоповича-Антонського «Без моралі розумовий розвиток не благо, а зло» [4, с.72].

Вихованцям пансіону на уроках з літератури пропонувалися теми: «На благість», «Гімн істині», «На невинності» та інші теми моральної спрямованості.

Як бачиться, система виховання й освіти орієнтувалася на те, що продуктивність і успішність життя дорослої людини, в багатьох аспектах обумовлені тим, що було накопичено нею до 16-17 років, а пік життєдіяльності особистості залежить від того, який був старт за моральною насиченістю.

Система виховання й освіти, пропонована В.А. Жуковським, належить до глибшого вивчення сьогоднішніми педагогами, адже саме їм належить найсвятіша місія - сформувати всебічно-розвинену особистість, яка буде жити й творити в ім'я своєї Батьківщини.

He випадково відомий реформатор освіти Дж. Дьюї проголосив дитину «Сонцем», центром педагогічного Всесвіту і висунув новий принцип побудови навчальних програм: «Від дитини - до світу, та від світу - до дитини» [2, с.194].

Список використаних джерел

1. Ворохов Э. Энциклопедия афоризмов (мысль в слове). - М.: ООО «Фирма», Издательство «АСТ», 1998.

2. Бурова А.П. Про інтеграцію в освіті // А.П. Бурова, О.П. Долинна. Нові технології навчання. Навчально-методичний збірник. - K.: НМЦВО, НМЦСО, 2001. - Вип. 29.

3. Русский библиографический словарь. Т. I. С-П, 1896.

4. Русский библиографический словарь. Петербург, 1916.

Размещено на Allbest.ru