Універсальні принципи модернізації освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Універсальні принципи модернізації освіти

Молодиченко В.В.

Рівний доступ до якісної освіти передбачає доступність до вищої освіти талановитої молоді, яка має здібності і бажання вчитися та займатися надалі інтелектуальною працею. Для цього необхідно, щоб доступ до елітних вищих навчальних закладів, а такими мають бути саме університети, відбувався не на основі здатності оплачувати навчання, а на підставі справжніх здібностей абітурієнтів 3 іншого боку, неодмінною умовою підтвердження елітної ролі вітчизняних університетів є їхнє фінансове забезпечення. Елітарність окремих навчальних закладів стане реальною тільки тоді, коли працівники, що їх представляють, будуть дійсно відчувати себе матеріально і морально незалежними, отримувати стимули до творчої інтелектуальної праці, переконуватись, що їхня праця потрібна державі і суспільству. Відчуваючи гордість за свій навчальний заклад, за свою роботу, викладачі намагатимуться підтвердити його високий імідж. Тільки на основі втілення зазначених заходів буде підтверджене елітне значення диплому провідних університетів України.

Успіх модернізації освіти можливий лише за умов ефективної структури управління самою системою, координації роботи всіх структурних елементів механізму освітньої діяльності, поєднання структурних ланок, пошуку оптимального співвідношення між централізацією та децентралізацією функцій влади демократизації управління. Як політична категорія управління освітою акумулює засади освітньої політики держави на певному етапі її розвитку й головні стратегічні лінії розвитку національної системи освіти в контексті світових тенденцій. Як соціальна категорія управління відображає суспільні ідеали освіченості та окреслює загальну мету освіти, законодавчо визначені й нормативно закріплені в державних стандартах освіти. Як стратегічна категорія управління визначає стратегії впливу на певні показники функціонування системи освіти й вибирає можливі напрями її змін та розвитку. Як педагогічна категорія вона є квінтесенцією: 1)сутності поняття, 2)процедур діагностування, 3) аналізу явищ і властивостей суб'єктів освітнього процесу. В цьому сенсі вона має відповідати: а)особистісній і суспільній меті освіти, б)політичній стратегії її розвитку в контексті вітчизняних і світових тенденцій, в) закономірностям менеджменту освіти на всіх рівнях управління державному, регіональному, муніципальному, інституційному (локальному), особистісному тощо[9,с.8-9].

Фахівці зазначають, що демократизація управління освітою, в першу чергу, передбачає перехід на особистісно-орієнтоване управління діяльність, пріоритетним орієнтиром якої стає організаційне, психологічне і методичне забезпечення становлення «сукупного педагога», професіонально-педагогічної організації школи, здатної реалізувати цілі особистісно-орієнтованої освіти. В кінцевому підсумку сутність управління полягає в створенні умов для професіонального та особистісного саморозвитку вчителя носія нового типу педагогічної діяльності[11 ,с.257].

Особистісно-орієнтоване управління слід розглядати як цілеспрямовану взаємодію суб'єктів, покликану забезпечити підвищення ефективності освіти через її спрямованість на людину шляхом створення умов для особистісного психосоціального зростання кожного суб'єкта учасника навчально-виховного процесу.

На думку В.Гуменюк, необхідність упровадження особистісноорієнтованого управління освітою обумовлена певними об'єктивними причинами[4,с.196-197].

По-перше, динамічний розвиток світового суспільства потребує створення умов для формування в людині не стільки типового, скільки індивідуального, що дозволяє їй лишатися самою собою у швидкозмінному соціумі.

По-друге, як стверджують психологи та філософи освіти, сьогоднішнім школярам притаманні прагматичність думок та дій, розкутість. А це потребує від педагогів використання нових підходів та методів взаємодії з учнями.

По-третє, сучасна освіта гостро потребує гуманізації стосунків дорослих та дітей, демократизації її життєдіяльності. Тобто саме за сучасних умов розбудови У країни як розвинутої держави особистісно-орієнтована освіта є простором для становлення культуротворчої особистості, котра здатна продуктивно реалізувати свій інтелектуально-особистісний потенціал задля власного розвитку та розвитку держави. Відтак становлення держави як цивілізованої повністю залежить від успішної реалізації потенцій та розвитку творчості кожної особистості.

М.Яценко вважає, що існують основні детермінанти оптимізації становлення та розвитку демократизації управління освітою, а саме: прогресивний розвиток суспільства можливий тільки за умови гуманізації всіх сфер суспільних відносин, зростання ступеня свободи особистості; найважливіші соціальні функції особистісно-орієнтованої освіти є людинотворча (гуманістична), культуротворча та соціалізуюча; успішне становлення держави як цивілізованої повністю залежить від успішної реалізації потенцій та розвитку творчості кожної особистості; характер соціального управління визнається як іуманістично-орієнтований. Сутність такого управління у суспільному усвідомленні мети (ідеалу) розвитку освіти як соціального інституту, в координації зусиль усіх соціальних інститутів (у т.ч. і держави) та громадських організацій щодо побудови інституту особистісно-орієнтованої освіти; гуманістично-орієнтоване державне управління спрямоване на реалізацію всіх функцій соціального управління; особистісно-орієнтоване управління закладами освіти ставить у центр діяльності людину, особистість. При цьому підлеглий розглядається як повноправний суб'єкт управлінського процесу[16,с.51-53].

В.Серіков визначає спеціальні управлінські дії керівника, що відповідають вимогам демократизації управління освітою[ 11,с.261]:

• засвоєння і використання демократичних критеріїв життєдіяльності учнів, вчителів, шкільної організації як системи в цілому;

• використання моделі особистісно-орієнтованої ситуації як інструменту внутрішнього педагогічного аналізу;

• діагностика професійних можливостей педагога в аспекті його готовності до створення авторської методики і стилю особистісно-орієнтованої педагогічної діяльності;

• персональний вплив керівника на етико-культурну атмосферу закладу, що формує структуру спілкування, стиль, очікування, мотивацію особистості, яка розвивається;

• організація внутрішнього розвиваючого методичного процесу, що забезпечує оволодіння педагогом проектно-цільовою діяльністю, генералізацію і реконструкцію предметного змісту навчання з метою забезпечення його входження в структуру власного досвіду дитини, оволодіння досвідом педагогічного аналізу і педагогічної діагностики на основі особистісних критеріїв.

Перехід до демократизації управління освітою означає докорінну зміну пріоритетів в управлінні закладом освіти. Фахівці вказують, що демократично орієнтований процес управління бачиться як процес співробітництва керівника з педагогами, при цьому учасники процесу виступають як паритетні, рівноправні, в міру своїх знань і можливостей, партнери. Очевидно, що в закладі освіти для його саморозвитку повинна скластися і своєрідна інфраструктура, яка існує у вигляді виробленої в колективі і такої, що сприймається всіма, системи цінностей. Ці цінності можуть і не відрізнятися від загально соціальних, але важливо, щоб вони були пережиті, сформовані самими учасниками навчально-виховного процесу. Основу цього ціннісно-культурного простору складає уява про особистість з притаманним їй устремлінням зрозуміти смисл всього, що відбувається, усвідомити ступінь своєї відповідальності за це, самостійно будувати власний життєвий досвід. Характеристикою стилю управління тут є особистий приклад саморозвитку керівника, науковість, компетентність і гуманізм його рішень. Результати роботи педагога оцінюються за кінцевим особистісно-розвиваючим результатом[ 15,с.36-40]. Отже, пошук механізмів зростання і розвитку особистісних якостей людини, актуалізація проблем особистості, розгляд її як цілісної системи, що розвивається є особливістю сучасного етапу становлення демократизації управління.

Науковці зазначають, що забезпечуючи реалізацію демократизації управління, керівники повинні бути готові до:

• управлінської діяльності в умовах нестабільності, соціальноекономічного регресу і неможливості довгострокового планування освітніх процесів;

• зниження матеріальної та інформаційної допомоги ззовні і орієнтації на власні ресурси закладу людський, інтелектуальний, комунікативний, дослідницький потенціал;

• прийняттю до уваги нових соціальних, екологічних і інших факторів,

• що знижують працездатність колективу та обумовлюють зростання невпевненості співробітників;

• переходу від методів управління по типу «механізму» до методів, які більш відповідають закладу як особистісноорієнтованій системі, що саморозвивається[7,с.10-11].

Щоб чітко, критеріально і зримо забезпечити демократизацію управління освітнього процесу керівнику необхідно:

• чітко визначити цілі закладу, серед яких пріоритетною є забезпечення особистісного розвитку учасників навчальновиховного процесу;

• розробити конструкцію змісту освіти, в якому оволодіння основами наук на рівні державних стандартів органічно поєднувалося б з засвоєнням особистісного досвіду своєрідного вміння, точніше, здатності осмислювати власні життєві проблеми, адекватно оцінювати свої здібності і життєвий потенціал, планувати свою життєдіяльність і відповідати за прийняті рішення, діяти не за вказівкою, а автономно;

• визначити де і як цей досвід буде набуватися учнями в навчальному процесі в поза навчальному педагогічному спілкуванні, в системі виховних інститутів закладу та поза ним, в сім'ї; в чому буде полягати цей процес особистого розвитку, як педагоги будуть оцінювати його перебіг;

• виявити систему спеціальних прийомів (технологій), які включають механізми особистісного розвитку суб'єктів на основі створення особистісно-розвиваючої педагогічної ситуації, при цьому повинен бути засвоєний діагностичний інструментарій, який дозволить оцінити ефективність такої ситуації в культурно-педагогічному просторі закладу[4].

Таким чином, демократизація управління освітою полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка здійснює їх відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних особистісних цінностей. Реалізація демократизації управління освітою забезпечить підтримку, захист особистості, розвиток людини в людині та розвиток у неї механізмів самореалізації, саморозвитку, авторефлексії, саморегуляції, самозахисту, самоосвіти та самовиховання, необхідних для становлення та ствердження самобутнього особистісного Я-образу і діалогічного, безпечного засобу взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.

По-четверте, це академічна чесність. Академічна чесність, в першу чергу, передбачає надання якісних освітніх послуг навчальними закладами, тим хто навчається.

На думку К.Пахотіна, якість освіти, як прояв академічної чесності, виступає інтелектуальним обличчям нації, адже якість освіти товар, з яким країна виходить на ринок інтелектуальної праці[ 10,с. 117]. Посилення академічної чесності в наданні освітніх послуг є одним з головних завдань сучасної державної політики, національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, умовою реалізації прав громадян на освіту. Вироблення оптимальної соціально-економічної моделі розвитку суспільства, так само, як і моделі духовної, лежить насамперед у площині формування науково обґрунтованої політики в цій сфері.

Якість, стверджує В.Вікторов, найголовніший результативний чинник освіти. Якістю зробленого визначається доцільність витрачених зусиль і коштів [3,с.54]. Взагалі якість категорія філософська, об'єктивна й загальна. Якість це внутрішня визначеність предмета, яка становить його специфіку, то відрізняє певний предмет від усіх інших. Якість є завжди. Інша річ, яка вона, наскільки відповідає нашим вимогам, вимогам суспільства. І природно, що всі людські зусилля свідомо і підсвідомо підпорядковуються тому, щоб у кінцевому підсумку забезпечити високу якість зробленого, високу якість життя. В загальному плані термін «якість» тлумачать з двох позицій. Існує філософський підхід, за яким якість це саме те, що відрізняє освіту від інших соціальних явищ. У філософії ця категорія не має оціночного характеру, тому немає сенсу ставити питання про зміну якості, її оцінювання[ 13,с.85]. Є й виробничий підхід, де йдеться про «якість продукції» як сукупність споживчих властивостей цієї продукції, які мають значення для споживачів.

На думку фахівців до так званої продукції освіти можна віднести випускників, які здобули освіту ліпшої або гіршої якості[6,с.89]. Тому саме з цих «виробничих» позицій словосполучення «якість освіти» є коректнішим. Втім, якість освіти поняття складне. Вона традиційно пов'язується зі змістом і формою навчального процесу, що, як правило, ґрунтується на кваліфікації та досвіді викладачів[ 1,с.66]. Проте швидкоплинність змін, що відбуваються у світі, примушує переглянути усталені погляди. У цьому сенсі не можуть залишатися осторонь змін ні структура, ні форма навчального процесу.

В сучасному розумінні якість освіти це не лише характеристика суми знань, засвоєних людиною. У світі, де знання і технології оновлюються швидше, ніж життя одного покоління людей, слід спрямувати навчальний процес не тільки на засвоєння базових знань, а й на набуття потреби, умінь і навичок самостійно засвоювати нові знання та інформацію протягом усього життя й ефективно використовувати їх на практиці, вміння сприймати зміни, які стають невід'ємною рисою буття людини, готовності вчасно відмовитися від старого досвіду й норм поведінки. На думку В.Кременя, людина XXI ст. з огляду на зв'язки глобалізаційного характеру перебуває в значно складнішому соціальному, професійному середовищі й у більш суперечливому соціумі[8]. Тому якість освіти має включати і характеристику формування таких рис, як толерантність, сприйняття інших культур, релігій, цінностей, уміння спілкуватися з їх носіями. На думку

В.Вікторова, особливої ваги у XXI ст. набуває і такий критерій якості освіти, як ступінь її адекватності природним здібностям кожної людини, особистісно-орієнтований характер освіти[3,с.55]. Максимальне наближення освіти й виховання до розкриття природних здібностей кожної людини мета педагогіки. Тому важливо, щоб освіта була максимально різноманітною, демократичною та особистісно-орієнтованою. Отже, академічна чесність є феноменом системним, багатогранним, реальним і постає цінністю, соціокультурним чинником існування суспільства.

Аналізуючи праці В.Андрущенка, С.Ніколаєнка, Є. Владимирської та інших науковців, можна стверджувати, що академічна чесність характеризується такими складовими:

• якістю навчально-методичної бази, що передбачає ресурсне забезпечення закладів освіти на належному рівні, залучення до навчального процесу не тільки таких якісних, традиційних компонентів, як підручники, а й нових сучасних засобів і методів пізнання, пов'язаних із сучасними технічними можливостями;

• якістю педагогічних кадрів та професорсько-викладацького складу, що передбачає переоцінку соціальної ролі викладача: сьогодні вчитель і викладач не тільки абсолютний носій знань, він мас виконувати місію духовного поводиря дитини, має стати для неї водночас джерелом авторитетної інформації, майстром навчання способів оволодіння різнопредметною діяльністю, бути організатором пізнавального діалогу дитини з навколишнім світом, людьми, самим собою, особистим психологом і психотерапевтом, соціальним працівником і наставником;

• якістю об'єкта навчання (в середній освіті) це рівень навченості школярів, міцність і глибина їхніх знань, практичних умінь, сформованість пізнавальних інтересів, інтелекту, особистісних якостей, світоглядної позиції тощо; у вищій освіті це рівень підготовки фахівців, здатних до ефективної професійної діяльності, до швидкої адаптації в умовах науковотехнічного прогресу, які володіють технологіями в межах свого фаху, вмінням використовувати свої знання при вирішенні професійних завдань.

С.Шишов і В.Кальней, визначаючи академічну чесність освіти як міру задоволеності очікувань різних учасників процесу освіти від наданих освітніми установами освітніх послуг або міру досягнення поставлених в освіті цілей та завдань[14,с.171-Ї72]. Звідси, на наш погляд, якість освіти особистості, як прояв академічної чесності, можна визначити як співвідношення мети та результату освітньої діяльності. Ніякі результати не можна визнавати добрими, якими б значними вони не були, якщо той, хто навчається, може досягти більшого, та ніякі результати, якими б незначними вони не були, не можна визнавати поганими, якщо вони відповідають максимальним можливостям особистості. Таким чином, академічна чесність має два аспекти: відповідність освітнім стандартам і відповідність запитам споживачів освітніх послуг.

Отже, академічна чесність в освіті це багатовимірне методологічне поняття, яке різнобічно віддзеркалює суспільне життя соціальні, економічні, політичні, педагогічні, демографічні та інші життєво значущі для розвитку людини сторони життя. Як системний об'єкт її характеризують якість мети, якість педагогічного процесу і якість результату. У широкому сенсі академічна чесність розуміється як збалансована відповідність процесу, результату і самої освітньої системи меті, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти; у вузькому розумінні перелік вимог до особистості, освітнього середовища й системи освіти, яка реалізує їх на певних етапах навчання людини, якому відповідає певна сукупність показників. Як зазначає більшість дослідників, якість освіти це узагальнений показник розвитку суспільства в певному часовому вимірі, тому його треба розглядати в динаміці тих змін, що характеризують поступ держави в контексті світових тенденцій. управління модернізація освіта педагогічний

Педагогічні дослідження та практика освітянської діяльності в У країні доводять, що для забезпечення академічної чесності в освіті, освітніх послуг необхідно вирішити два стратегічних завдання: спрямувати педагогічну науку на розробку та впровадження стратегії розвитку освіти, перспектив відродження й розбудови національної школи та розробити та впровадити у навчальний процес інтенсивні дидактичні системи, індивідуальні навчальні матеріали у поєднанні з комп'ютером і багатофункціональними сучасними інформаційними технологіями[ 12,с. 13-14]. Однак цим проблема забезпечення якості освіти не завершується.

Фахівці зазначають, що тут необхідно вирішувати цілий комплекс завдань. Серед них необхідність удосконалення схеми організації прийому на перший курс, запровадивши сучасні технології тестування та усунувши подвійні стандарти оцінки знань. В.Кремень підкреслює, що проблема об'єктивності прийому за рівнем знань ще більше стосується закладів недержавної форми власності. Хоча єдиний випускний іспит тестування тих, хто закінчує середню школу, вже впроваджується в Україні, залишається чимало питань та неузгодженостей у реалізації цієї ідеї. Проте сам факт, що прийом до вищих навчальних закладів за результатами загальнодержавного тестування став реальністю демонструє, що нарешті втілено в життя принцип організації академічної чесності, давно перевірений світовим досвідом.

Міністерство освіти і науки України, в контексті посилення академічної чесності, також удосконалює умови зарахування бакалаврів для продовження навчання за програмами магістра. Зокрема встановлено спеціальну квоту прийому на 5-й курс національних університетів. На ці місця мають право вступати за конкурсом випускники-бакалаври інших вищих навчальних закладів. Таким чином досягається: посилення конкуренції між вузами за право готувати магістрів; надання студентам можливості більшого вибору, більшої вертикальної мобільності і прав поборотись за місце у провідному вищому навчальному закладі; надати периферійним вищим навчальним закладам право здійснювати цільове спрямування випускників бакалаврату до найкращих вузів країни для підготовки за магістерськими програмами як майбутніх викладачів, науковців.

Суттєве значення у досягненні академічної чесності, високого рівня якості освіти та її відповідності європейським нормам мають державні стандарти. Сьогодні завершено розробку професійних частин галузевих стандартів для 95% спеціальностей підготовки молодших спеціалістів та 70% напрямів підготовки бакалаврів. Підготовлено і подано до Кабінету Міністрів проекти державних складових стандарту Перелік кваліфікацій та Перелік напрямів і спеціальностей. При розробці стандартів враховуються започатковані в Європі процеси щодо створення єдиного освітнього простору. MOH докладає максимум зусиль для руху в напрямі європейського освітнього простору. Рекомендації до нормативних вимог визначаються в Лісабонській та Болонській конвенціях, які головною умовою відповідності систем освіти називають компетентність випускника вищого навчального закладу[2,с.93].

Проблема забезпечення академічної чесності вимагає й ефективної діагностики якості знань, наближення цього процесу до європейських вимог. Формально в системі нашої вищої освіти використовуються практично ті ж самі методики атестації студентів. Але не так широко застосовуються комп'ютерні технології, поточне тестування, низький рівень вимогливості викладачів. У цьому контексті І.Каленюк, та К.Корсак зазначають, що необхідно вжити заходів щодо підвищення ефективності цього процесу[5], зокрема: проведення ректорських контрольних; перевірок і контрольних, що проводить Державна інспекція, осучаснення методик їх здійснення; роботи комісій, що здійснюють перевірку в процесі проведення ліцензування та акредитації. Посилення академічної чесності неможливе без введення такого багатоцільового механізму як Європейська система тестів і стандартів.

Найпрогресивніші стандарти і технології не дадуть потрібного результату в досягненні академічної чесності без навчально-методичного та інформаційного забезпечення. Слід наполегливо стимулювати професорсько-викладацький склад ВНЗ працювати з комп'ютерними інформаційними технологіями. Без використання мультимедійних технологій та введення відповідних змін до навчальних програм з дисциплін і перегляду методики навчання забезпечити сучасний рівень освоєння фахових дисциплін просто неможливо. З іншого боку, все більшої ролі набуватиме лектор-вчений, викладач-творець, який несе в студентську аудиторію власні розробки і результати своїх наукових досліджень.

У роботі з поліпшення академічної чесності в освіті потрібно керуватися тим, що студент має відбутися не тільки як кваліфікований фахівець, здатний працювати в умовах ринкової економіки, а й як особистість, громадянин, патріот Української держави. Tому і навчальний процес, виховна робота та й усі аспекти перебування студента в навчальному закладі повинні сприяти досягненню результату. З огляду на це актуальним завданням залишається підвищення рівня викладання соціально-гуманітарних та економічних наук, правової та загальної культури, рівня володіння українською та іноземними мовами, моральний стан у колективах. Слід бачити в студенті партнера, сприяти розвитку студентського самоврядування, націлювати його і допомагати у вирішенні всіх питань щодо умов навчання, побуту в гуртожитках, працевлаштування, розвитку студентської творчості, фізкультури і спорту. Все це сприятиме вихованню почуття національної гідності, патріотизму, високої загальної культури, громадянського обов'язку перед своїм народом і державою.

Важливою складовою академічної чесності є піклування про стан здоров'я студентів. Зростає кількість тих, хто потребує особливої уваги, кількість студентів, що постраждали від чорнобильської катастрофи, дітей-сиріт і дітей з фізичними вадами. Якщо додати до цього поширення наркоманії, пияцтва та інших шкідливих звичок, то кожному небайдужому стануть зрозумілими і масштаби роботи. Досвід кращих європейських вузів показує, що можна органічно поєднувати спорт високих досягнень і фізичну реабілітацію всього студентства.

Таким чином проблема забезпечення академічної чесності в освіті є багатоплановою та досить складною. Tака проблема є загальнодержавною, регіональною і локальною для кожного навчального закладу. Розв'язання цих проблем зумовлює необхідність розроблення та впровадження стратегії і тактики діяльності педагогічних колективів.

Список використаних джерел

1. Адлер Ю. А вуз и ныне там... / Ю.Адлер // Стандарты и качество. 2002. №4. С,64-68.

2. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості освіти в Україні у контексті Болонських реформ / О.Бабкіна // Освіта і управління. 2006. Т.9. №1. С. 91-95.

3. Вікторов В. Основні критерії та показники якості освіти / В.Вікторов // Вища освіта України. 2006. №1. С.54-59.

4. Гуменюк В. Особистісно орієнтована парадигма управління освітою / В.Гуменюк // Філософські абриси сучасної освіти: Монографія / [Предборська І., Вишинська Г., Гайденко В. та інш.] ; за заг. ред. І.Предборської. Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. 266с.

5. Б.Каленюк І. Рух Європи до суспільства знань, Болонський поцес і Україна / І.Каленюк, К.Корсак // Вища освіта України. 2004. № 3. С.25-26.

6. Корнєєва JI. Якість освітніх послуг з позицій міжнародних стандартів серії ISO 9000:2000 / Л.Корнєєва, М.Сіницький // Освіта і управління. 2006. -Т.9.-№1. -С,84-87.

7. Кремень В. Вища освіта в соціокультурних змінах сучасності / В. Кремень // Вища освіта України. 2007. №3. С.9-13.

8. Кремень В.Г. Освіта зорієнтована на перспективу / В.Кремень// Урядовий кур'єр. 2000. 19 лют. С. 2

9. Ляшенко О.І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем освіти / О.І.Ляшенко // Педагогіка і психологія. 2005. №1(46). С.412.

10. Пахотін К. Якість освіти інтелектуальне обличчя держави / К.Пахотін // Вища освіта України. 2005. №4. C. 112-117.

11. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем / В. В. Сериков. М.: Логос, 1999. 272с.

12. Турбота про вчителя надія на майбутнє. Виступ Президента України Віктора Ющенка на всеукраїнському педагогічному форумі (м. Полтава, 24 травня 2005 р.) // Вища школа. 2005. №3. С.3-15.

13. Федько А. Якість освіти як об'єкт управління / АФедько, Ю.Федько // Освіта і управління. 2006. Т.9. №1. С.84-87.

14. Шишов С.В., Мониторинг качества образования в школе / С.В.Шишов, В.А.Кальней. М.: Педагогическое общество России, 1999. 320с.

15. Яценко М. Демократизація освіти як тенденція її розвитку у XXI столітті / М.Яценко // Вища освіта України. 2006. №4. С.34-40.

16. Яценко М. Демократизація управління в системі вищої освіти: становлення та розвиток / М.Яценко // Вища освіта України. 2007. №1. С.50-59.

Размещено на Allbest.ru