Педагогічні умови формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ

КАПІТАНЕЦЬ СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 37.01:159.9:355.23 (477)

Спеціальність 20.02.02

Військова педагогіка та психологія

Здобувач Капітанець С.В.

Хмельницький - 2001

Роботу виконано в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Сметанський М. І., Вінницький державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки, м. Вінниця.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Бутенко Володимир Григорович, Херсонський державний педагогічний університет, кафедра педагогіки та психології, професор кафедри, м. Херсон;

кандидат педагогічних наук, доцент Корольов Олександр Петрович, Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, кафедра педагогіки та психології, начальник кафедри, м. Хмельницький.

Провідна організація: Військовий гуманітарний інститут при Національній академії оборони України, Міністерство оборони України, м. Київ.

Захист відбудеться “23” травня 2001 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К70.705.02 на базі Національної академії Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького.

Автореферат розісланий “ 20 ” квітня 2001 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат педагогічних наук, доцент Галімов А. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Підготовка майбутніх військових керівників здійснюється сьогодні в умовах переходу до нових суспільних відносин. Специфіка професійної діяльності офіцерів-прикордонників вимагає від них готовності до ефективної міжособистісної взаємодії з підлеглими, товаришами по службі, а також громадянами у щоденному житті та екстремальних ситуаціях. Це висуває особливі вимоги до формування комунікативної компетентності майбутнього офіцера-прикордонника, тобто, не лише до поліпшення змісту і методики його професійної підготовки, але й до розвитку його духовної культури.

Важливою складовою професійної готовності офіцерів-прикордонників до продуктивного виконання своїх службових функцій є сформованість стилю професійного спілкування. Стиль виражає управлінські здібності та професійну компетентність керівника, його мотиви та ціннісні орієнтації, властивості характеру та інтелекту, загальну культуру, моральність, педагогічний такт. Стиль професійного спілкування є підсистемою стилю керівництва, формою передачі керівних впливів. Він втілює владні повноваження керівника у ставленні до підлеглого. Від готовності офіцерів-прикордонників до професійного спілкування значною мірою залежать їх стосунки з підлеглими, психологічний мікроклімат у військових колективах, а отже й ефективність виконання службових обов'язків.

В умовах тоталітарної системи нав'язувались і стихійно розвивались дещо деформовані в правовому і моральному відношеннях способи професійного спілкування керівників, у тому числі й військових. Внаслідок цього і сьогодні трапляються випадки приниження офіцерами своїх підлеглих, прояви грубощів, безтактності у взаєминах військовослужбовців.

Аналіз практики свідчить, що значна кількість випускників Національної академії Прикордонних військ України (НАПВУ) недостатньо готові до професійного спілкування. Зокрема, чимало з них відчуває труднощі в налагодженні міжособистісних стосунків з підлеглими, здійсненні індивідуально-виховної роботи, виборі оптимальних способів і прийомів впливу на військовослужбовців. Внаслідок цього досить поширеними є порушення норм офіцерської етики, конфлікти між курсантами, а також між сержантами та офіцерами.

Комунікативні уміння майбутніх офіцерів-прикордонників поки що не виділяються як предмет спеціального формування. Стихійне засвоєння окремих прийомів професійного спілкування не забезпечує належного рівня готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до продуктивної взаємодії з підлеглими. Крім того, значної шкоди завдає некритичне наслідування курсантами поширеної серед офіцерів моделі спілкування “вольового керівника”. Стихійність засвоєння курсантами ролі керівника призводить до появи на практиці стилів професійного спілкування, які переважно орієнтовані або на авторитарні, або на ліберальні, псевдодемократичні взаємовідносини з підлеглими. Всі вони породжують негативні наслідки.

Окремі аспекти підготовки військовослужбовців до професійного спілкування розглядалися у дослідженнях таких науковців як О. О. Аронова, О. О. Афоніна, А. Г. Базанова, О. В. Барабанщикова, Д. О. Волкогонова, А. Н. Воробйова, П. М. Губіна, А. І. Гуськова, В. П. Давидова, О. М. Данченка, В. П. Іванова, М. С. Кравчука, І. І. Мороза та ін.

Частково ця проблема розглядалася також в контексті формування професійних якостей військовослужбовців (В. О. Балашов, І. Г. Безуглов, В. П. Давидов, Е. А. Долотов, О. І. Животок, Д. В. Іщенко, Ю. А. Коровенко, В. П. Руденко, О. Д. Сафін, В. С. Щербаков та інші).

Значна увага питанням підготовки офіцерів до професійного спілкування приділялася також військовими педагогами та психологами (Г. С. Васильєв, Г. А. Давидов, Н. Ф. Ільїн, А. П. Скрипников, В. В. Девятко та ін.), які вивчали різні аспекти професійного спілкування військового керівника, комунікативні орієнтації курсантів, типові моделі професійного спілкування військовослужбовців. Водночас проблема формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників не виступала предметом спеціальних досліджень.

Таким чином, недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів даної проблеми та об'єктивна необхідність підвищення якості підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників, як управлінців, до професійного спілкування зумовили вибір теми дослідження “Педагогічні умови формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників”.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами.

Дисертацію виконано у відповідності до плану науково-практичної діяльності Національної академії Прикордонних військ України та плану науково-дослідних робіт НДІ ПВУ за шифром 201-0076І “Стиль” - “Підвищення ефективності оперативно-службової діяльності Прикордонних військ України за рахунок формування стилю професійного спілкування у офіцерів”.

Об'єкт дослідження: процес підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійного спілкування.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників.

Гіпотеза дослідження: формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників забезпечується виконанням наступних педагогічних умов:

- усвідомлення майбутніми офіцерами-прикордонниками значущості стилю професійного спілкування;

- орієнтація майбутніх офіцерів-прикордонників на формування стилю професійного спілкування, адекватного їх індивідуальним особливостям та вимогам професійної діяльності;

- використання у педагогічному процесі форм і методів активного навчання, спрямованих на розвиток структурних компонентів стилю професійного спілкування;

- моделювання у навчальному процесі ситуацій майбутнього професійного спілкування.

Завдання дослідження.

1. Встановити зміст і структуру стилів професійного спілкування військового керівника, розробити схематичну модель диференціації стилів професійного спілкування.

2. Обґрунтувати педагогічні умови формування в майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування.

3. Розробити методику формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування військового керівника.

4. Виробити рекомендації щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування.

Методи дослідження.

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань використовувався комплекс взаємопов'язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження:

- аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми;

- моделювання структури стилю професійного спілкування офіцера- прикордонника;

- методи спостереження, бесіди, анкетування і експертних оцінок, які застосовувалися з метою діагностування стильових особливостей професійного спілкування майбутніх офіцерів-прикордонників;

- формуючий експеримент: експериментально перевірялись педагогічні умови формування стилю професійного спілкування у курсантів;

- стандартизовані і валідизовані діагностичні методики, за допомогою яких визначалася структура ціннісних орієнтацій, мотиви досягнення, прагнення до прийняття і страху відчуження у спілкуванні;

- методи математичної статистики, за допомогою яких опрацьовувалися отримані дані і встановлювалися кількісні залежності між досліджуваними явищами (параметричний t - критерій Стьюдента).

Дослідження проводилося на базі Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького з 1998 до 2001 рр. у три етапи:

- на І етапі (1998-1999 рр.) визначалися теоретико-методологічні передумови, вихідні принципи та методики дослідження, формулювалась робоча гіпотеза та завдання, здійснювався констатуючий етап нашого дослідження;

- на II етапі (1999-2000 рр.) проводився формуючий експеримент, спрямований на перевірку достовірності сформульованої гіпотези дослідження;

- на ІІІ етапі (2000-2001 рр.) систематизувалися і узагальнювалися результати, отримані в процесі теоретичного аналізу проблеми та дослідно-експериментальної роботи; формулювалися загальні висновки дослідження, розроблялися науково-практичні рекомендації щодо ефективного управління процесом формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено і обґрунтовано педагогічні умови формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування: усвідомлення майбутніми офіцерами-прикордонниками значущості стилю професійного спілкування; орієнтація майбутніх офіцерів-прикордонників на формування стилю професійного спілкування, адекватного їх індивідуальним особливостям та вимогам професійної діяльності; використання у педагогічному процесі форм і методів активного навчання, спрямованих на розвиток структурних компонентів стилю професійного спілкування; моделювання у навчальному процесі ситуацій майбутнього професійного спілкування.

Удосконалено структуру стилю професійного спілкування військового керівника: здійснені уточнення і деталізація структури стилю професійного спілкування майбутнього офіцера-прикордонника, яка характеризується закономірним взаємозв'язком внутрішньої, мотиваційно-ціннісної і зовнішньої, поведінкової підструктур, що надають стилю якісної визначеності та індивідуально-типової своєрідності.

Подальшого розвитку набув зміст поняття “стиль професійного спілкування військового керівника” як суттєвої педагогічної характеристики його управлінської діяльності. Розроблено класифікацію стилів професійного спілкування майбутніх офіцерів-прикордонників: “авторитарний”, “прагматичний”, “довіряючий”, “розмірковуючий”, “розуміючий”, “м'який”, “дистантний” і “педантичний”.

Практичне значення одержаних результатів. Вироблені практичні рекомендації щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування; розроблено й впроваджено комплекс педагогічних форм і методів підготовки курсантів до професійного спілкування.

Запропоновані методичні рекомендації, які можуть використовуватись викладачами вищих військових навчальних закладів з метою формування у курсантів стилю професійного спілкування.

Результати дослідження впроваджено у навчальному процесі Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (Акт впровадження від 19.10.2000р.), у роботі науково-дослідного інституту НАПВУ (Акт впровадження від 11.09.2000р.), у навчальному процесі Хмельницького інституту економіки та підприємництва (Акт впровадження від 21.12.2000р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася протягом всього часу дослідження на базі Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Основні положення та попередні результати дослідження доповідалися і отримали схвалення на: Міжнародній науковій конференції “Гуманітарні науки на рубежі третього тисячоліття: дослідження, проблеми, перспективи” (Хмельницький, 2000); науково-теоретичній конференції “Проблема вдосконалення воєнної безпеки держави” (Хмельницький, 2000); міжвузівській науково-теоретичній конференції “Проблеми сучасної інженерної технології” (Хмельницький, 2001).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 8 публікаціях. Всі праці одноосібні, з них 6 статей у фахових виданнях, 2 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 195 сторінках. Список використаних джерел містить 197 найменувань, з них - 36 іноземними мовами. В роботі 14 таблиць на 16 сторінках, 11 рисунків на 10 сторінках, 19 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані проведення та апробацію його результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійного спілкування” - проаналізовано праці з проблеми дослідження, основні напрямки та підходи до вивчення стилів професійного спілкування в системі управління; обґрунтована роль комунікативної компетентності у структурі професійної готовності майбутнього офіцера-прикордонника.

Важливою складовою професійної готовності офіцерів-прикордонників до продуктивного виконання службових функцій є сформованість стилю професійного спілкування. Стиль спілкування як інтегральна характеристика особистості офіцера-прикордонника виступає важливим фактором успішності його професійної діяльності. У зв'язку з цим проблема його формування привертала увагу багатьох науковців. Однак, більшість дослідників, які безпосередньо вивчали стилі професійного спілкування (А. Л. Журавльов, В. В. Люкін, С. П. Безносов, Л. І. Аргентова, І. Л. Руденко та інші), не розглядали генезис стилів у процесі професійного становлення військового спеціаліста. У загальному огляді літературних джерел не виявлено спеціальних робіт, присвячених дослідженню проблеми формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників.

Аналіз літератури з досліджуваної проблеми дав можливість уточнити зміст поняття “стиль професійного спілкування офіцера-прикордонника”. У нашій інтерпретації - це комплексна характеристика його спілкування з підлеглими, яка відображає стійкість індивідуально-типової системи засобів і способів міжособистісної взаємодії, спрямованої на розв'язання професійних завдань.

Узагальнення результатів наукових досліджень дає підстави виділити декілька концептуально відмінних підходів до вивчення стилів професійного спілкування: нормативний, особистісний і ситуаційний. Нормативний підхід полягає у теоретичному конструюванні універсальних, найбільш ефективних, на думку авторів, типів професійного спілкування або виділенні характерних рис керівників, які ефективно виконують службові обов'язки. В основі даного підходу лежить припущення про існування єдиного для всіх суб'єктів, незалежно від їх індивідуальних особливостей та різноманітних ситуацій, найбільш оптимального для виконання тієї чи іншої соціальної або професійної ролі типу спілкування.

Ситуаційний підхід зміщує акцент у поясненні особливостей професійного спілкування індивіда з його особистісних характеристик на особливості ситуації: поведінку партнера у спілкуванні, взаємостосунки, що склались між суб'єктами взаємодії, характер вирішуваних завдань і т.д.

В особистісному підході основна увага зосереджується на характеристиці типологічно відмінних стилів професійного спілкування, побудові їх типологій, вивченні особистісних детермінант різних стилів, виявленні системоутворюючих ознак стилів спілкування. В контексті даного підходу стиль професійного спілкування визначається як індивідуально стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка проявляється в будь-яких умовах взаємодії: у ділових і особистісних стосунках, у стилі керівництва, у способах прийняття і здійснення рішень, у прийомах психологічного впливу на людей, у методах розв'язання і попередження міжособистісних і ділових конфліктів.

Стійкість стилю професійного спілкування при особистісному та ситуаційному підходах до його вивчення і на рівні окремого висловлювання визначається структурою стилю. У ній поєднуються мотиваційно-ціннісні, емоційно-вольові та орієнтовні, виконавчі та операційно-поведінкові компоненти.

Мотиваційно-ціннісні: провідні професійно-ціннісні орієнтації, які надають ситуаціям комунікативної взаємодії певного особистісного смислу, визначають спрямованість професійного спілкування офіцера-прикордонника, вибір і реалізацію ним прийомів і способів впливу на підлеглих.

Емоційно-вольові, орієнтовні: типові емоційні стани і почуття, які переживає керівник у ситуаціях професійної взаємодії з підлеглими і товаришами по службі; мовомислительні засоби та способи орієнтування. Емоційно-вольовий аспект стилю професійного спілкування тісно пов'язаний зі змістовними особливостями самосвідомості, Я-концепціями керівника.

Виконавчі та операційно-поведінкові компоненти включають предметно-дійові, вербальні і невербальні засоби та способи спілкування. Ми виділяємо три параметри, за якими розрізняються поведінкові прояви професійного спілкування офіцера-прикордонника: “симпатія - антипатія”, “домінантність - залежність”, “дистантність - особистісність”. Виконавчі компоненти стилю, тобто система комунікативних дій і операцій, утворюють форму стилю, що описується експресивними характеристиками: дистанцією, активністю, емоційно-вольовою стійкістю, тоном звертань, владністю, гнучкістю, діловитістю змісту і функціональністю мови.

Типологічна єдність і своєрідність стилю визначається системоутворюючим чинником, у ролі якого виступає зв'язок мотиваційно-ціннісних та орієнтовних, емоційно-вольових компонентів. Цей зв'язок виявляється в індивідуальному еталоні стилю, у якому фіксується ціннісне ставлення офіцера-прикордонника до окремих сторін професійного спілкування. Еталон нормує діапазон вибору типових способів впливу на підлеглих.

Формування стилю професійного спілкування значною мірою залежить від структури мотиваційної сфери офіцера-прикордонника, зокрема, співвідношення мотивів влади, взаєморозуміння і досягнення успіхів або уникнення невдачі. Ієрархія зазначених мотивів визначає спрямованість стилю професійного спілкування офіцера-прикордонника.

Взаємозв'язок мотиваційно-ціннісних, емоційно-вольових та орієнтовних, виконавчих та операційно-поведінкових компонентів визначає простір можливих стилів професійного спілкування офіцера-прикордонника: “авторитарний”, “прагматичний”, “довіряючий”, “розмірковуючий”, “розуміючий”, “м'який”, “дистантний” і “педантичний”.

У другому розділі - “Особливості становлення стилів професійного спілкування у курсантів” - визначено показники та рівні сформованості стилів професійного спілкування, проаналізовано їх етапи і тенденції розвитку у майбутніх офіцерів-прикордонників.

Результати дослідження, одержані за допомогою комплексу розроблених та адаптованих нами діагностичних методик, дозволяють виділити ряд важливих тенденцій, які спостерігаються в становленні стильових особливостей професійного спілкування майбутніх офіцерів-прикордонників. Так, труднощі адаптаційного етапу професійного розвитку курсантів І курсу зумовлюють їх домінуючу орієнтацію на “розуміючий” стиль спілкування. На другому курсі, який досить часто є критичним у професійному становленні майбутніх офіцерів-прикордонників, відбувається переорієнтація курсантів на “розмірковуючий” стиль. Потреба в самостійності та індивідуалізація розвитку курсантів ІІІ курсу виявляється в їх спрямованості на “довіряючий” стиль професійного спілкування. На четвертому курсі відбувається професіоналізація свідомості курсантів, зростає мотивація домінування, посилюється розуміння значущості функції контролю в діяльності офіцера-прикордонника, у зв'язку з чим більшість курсантів переорієнтовується на “педантичний” стиль спілкування.

Поряд з цим прояви негативних стосунків серед курсантів і жорсткий стиль керівництва, властивий деяким командирам послаблюють спрямованість курсантів на особистісно-орієнтовані стилі професійного спілкування.

Однією з важливих тенденцій формування стилю професійного спілкування курсантів є індивідуалізація способів і прийомів міжособистісної взаємодії, яка визначається залежністю змісту еталону стилю професійного спілкування офіцера-прикордонника від особливостей індивідуальної структури його ціннісних орієнтації і типових комунікативних реакцій. Зміст індивідуальних еталонів стилю спілкування курсантів визначається ієрархічною структурою їх цінностей, пов'язаних зі службово-професійною мотивацією, мотивами взаєморозуміння або домінування, а також мотивами досягнення успіху або уникнення невдачі.

Для більшості курсантів провідними ціннісними орієнтаціями, що утворюють основу професійного спілкування, виступають орієнтації на досягнення авторитету і поваги з боку підлеглих, визнання колег та керівництва, налагодження дисципліни і порядку на заставі, доброзичливих стосунків з підлеглими. Відносно менше значення курсанти надають ефективній діяльності підрозділу, який вони будуть очолювати, та службовому росту. Таким чином, найбільш значимими для майбутніх офіцерів виступають цінності особистісного самоствердження, які визначають вибір відповідних способів та прийомів професійного спілкування.

Характеристики індивідуальних еталонів стилю, мотивів досягнення успіху, прагнення до прийняття або страху несприйняття в спілкуванні, впливають на ефективність стилю професійного спілкування курсантів в міжособистісних, службово-дисциплінарних і функціонально-рольових стосунках.

Для значної кількості курсантів (21%) характерним є екстремально високий рівень вираженості авторитарного стилю, що свідчить про їх нетерпимість до критики, схильність до догматизму, переоцінки власних можливостей, директивних форм керування і взаємодії з підлеглими. Крім того, серед курсантів відносно поширеними є тенденції педантичного (22% з високим рівнем і 3% з екстремальним), прагматичного (відповідно 21% і 2%) та дистантного спілкування (22%). Це свідчить про їхню схильність займати у спілкуванні дистантну, відсторонену позицію, проявляти агресивність, недружелюбність, нестриманість, нетерпимість, надмірну критичність і підозріливість у спілкуванні з підлеглими. Разом з тим, значній частині курсантів властивий високий або екстремальний рівень вираженості установок на м'який (28%), довіряючий (44%) і розмірковуючий (35%) стиль спілкування.

Загалом отримані результати дозволяють зробити висновок, що стихійне, нецілеспрямоване становлення стилів професійного спілкування не може забезпечити якісної підготовки майбутніх офіцерів до продуктивної взаємодії з підлеглими. Стихійно сформовані стилі професійного спілкування часто характеризуються негнучкістю, ригідністю, внутрішньо суперечливою структурою, диспропорціями у вираженості таких комунікативних тенденцій як домінантність - залежність, твердість - м'якість, авторитарність - ліберальність, відкритість - закритість, формальність - особистісність, критичність - доброзичливість, що зумовлює їх професійну неадекватність.

Як засвідчило проведене нами дослідження, формування ефективного стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників ускладнюється недостатньою реалізацією індивідуального підходу до їх навчання і виховання; організаційними нормами життя і діяльності курсантів, які недостатньо стимулюють їх активність і професійне самовдосконалення; поширеністю уявлень про еталонного “вольового” керівника; несистематичністю і короткостроковістю виконання більшістю курсантів обов'язків офіцера-прикордонника; невиділеністю спілкування офіцера в особливий предмет навчально-професійної діяльності.

Результати констатуючого етапу дослідження дають підстави стверджувати, що існує необхідність здійснення в рамках педагогічного процесу військового вузу спеціальної роботи, спрямованої на формування, гармонізацію та корекцію стилів професійного спілкування курсантів, їх підготовку до ефективної міжособистісної та службової взаємодії з підлеглими. Цим зумовлюється потреба у науковому обґрунтуванні педагогічних умов та створенні методики формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників, яка б не просто забезпечувала формування окремих комунікативних умінь, навичок чи соціально-психологічних знань, а сприяла б становленню адекватного вимогам професійної діяльності та індивідуально-психологічним особливостям майбутніх офіцерів стилю професійного спілкування.

У третьому розділі - “Методика формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників” - описано організацію і результати формуючого експерименту.

Однією з умов реалізації професійних функцій офіцера-прикордонника є сформованість стилю професійного спілкування. Формування стилю у майбутніх офіцерів-прикордонників має передбачати розвиток і вдосконалення мотиваційно-ціннісних, емоційно-вольових та виконавчих компонентів.

Важливою педагогічною умовою формування стилю професійного спілкування, який відповідає індивідуальності курсанта і вимогам майбутньої професійної діяльності, є надання майбутнім офіцерам-прикордонникам можливостей для активного пошуку ефективних способів і прийомів міжособистісної взаємодії у процесі виконання функцій командира у різних формах навчально-професійної діяльності. Такими формами, що моделюють реальні ситуації керівництва і професійного спілкування, є: навчальні заняття, організовані на зразок активного соціального навчання; виконання курсантами обов'язків керівника на сержантських посадах; виконання керівних функцій під час стажування.

У нашому дослідженні цілеспрямоване формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників здійснювалось поетапно. На першому етапі основна увага приділялась: усвідомленню курсантами значущості стилю професійного спілкування; виявленню ефективних та неефективних способів професійної взаємодії; формуванню мотивів удосконалення стилю професійного спілкування. На другому етапі основне завдання полягало в розробці курсантами індивідуальних програм удосконалення власних стилів професійного спілкування. У такий спосіб здійснювалась орієнтація майбутніх офіцерів-прикордонників на формування стилю професійного спілкування, адекватного їх індивідуальним особливостям та вимогам професійної діяльності. Створювались умови для розвитку перцептивних, інтерактивних і комунікативних умінь через моделювання та розігрування ситуацій майбутнього професійного спілкування, участь курсантів у групових дискусіях, виконання практичних вправ, тощо.

Оптимальні умови для формування і корекції індивідуально-стильових особливостей професійного спілкування забезпечувались у рамках групової форми організації навчання, побудованого у відповідності з принципами соціально-психологічного тренінгу.

На основі особистісного підходу ми розробили методику формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування військового керівника. Ця методика включала комплекс форм, методів і прийомів активного навчання, спрямованих на розвиток і вдосконалення структурних компонентів стилю професійного спілкування. Вихідною була ідея про формування ефективного стилю професійного спілкування через корекцію властивих майбутнім офіцерам-прикордонникам ціннісних орієнтацій і установок у сфері професійної взаємодії.

У результаті організованої в експериментальних групах поетапної роботи відбулися відчутні зміни в змісті та рівні вираженості основних структурних компонентів індивідуального стилю професійного спілкування курсантів: мотиваційно-ціннісних, емоційно-вольових та орієнтовних, операційно-поведінкових та виконавчих. У табл. 1 приводяться дані про динаміку формування у курсантів експериментальної і контрольної груп стилів професійного спілкування (перший зріз - на початку експериментальних занять, другий - по їх завершенню).

Як видно з таблиці, наслідком участі курсантів у формуючому експерименті стали позитивні зрушення в динаміці їхніх установок, ціннісних орієнтацій та очікувань у комунікативній сфері, які інтегруються у стилі професійного спілкування. У курсантів експериментальної групи зменшилась загальна орієнтація на “авторитарний”, “прагматичний” і “дистантний” стиль спілкування (різниця досягає статистичного рівня значимості р<0,05), тоді як у контрольній групі орієнтація на ці стилі навіть дещо посилилася. Водночас у експериментальній групі посилились орієнтації на “розуміючий” та “розмірковуючий” стиль спілкування (р<0,05). У курсантів контрольної групи орієнтація на “довіряючий” стиль спілкування практично не змінилася, а на “розмірковуючий”, хоча й дещо зросла, проте різниця не досягає рівня статистичної значимості. У них спостерігається також деяке посилення загальної орієнтації на “авторитарний” і “прагматичний” стилі спілкування.

Слід зазначити, що на початку формуючого експерименту найбільш вираженою у курсантів була орієнтація на “авторитарний” та “дистантний” стилі спілкування, тоді як наприкінці суттєво зріс мотиваційний потенціал “розмірковуючого” та “розуміючого” стилів спілкування. Крім того, у курсантів експериментальної групи, на відміну від контрольної, зменшилась орієнтація на “педантичний” стиль спілкування, натомість дещо зросла орієнтація на толерантне, м'яке спілкування з підлеглими. А загалом стильові орієнтації учасників формуючого експерименту виглядають більш збалансованими і врівноваженими, ніж у членів контрольної групи.

Таблиця 1

Динаміка формування стилів професійного спілкування у курсантів експериментальної і контрольної груп

№ з/п	Стилі професійного спілкування	Експериментальна група	Контрольна група
		1 зріз	2 зріз	1 зріз	2 зріз
1	“Авторитарний”	3,7	2,5	3,6	4,2
2	“Прагматичний”	1,6	0,3	1,8	2,2
3	“Педантичний”	1,6	1,1	1,5	1,4
4	“Дистантний”	4,2	2,9	3,8	4,5
5	“М'який” “	0,7	1,4	1,1	1,5
6	“Розуміючий”	1,5	3,2	1,6	2,2
7	“Розмірковуючий”	1,7	2,3	1,5	1,9
8	“Довіряючий”	3,5	4,0	3,4	3,5

Для визначення відповідності стилів професійного спілкування курсантів вимогам ефективного виконання функцій майбутнього офіцера під час стажування нами було проведено комплексне дослідження. При цьому оцінювалися основні параметри комунікативної поведінки курсантів експериментальної і контрольної груп. Аналіз експертних оцінок засвідчив, що серед учасників формуючого експерименту курсантів з гармонійними стилями виявилося більше (70,5%) ніж серед курсантів контрольної групи (60,1%). До проведення експерименту ці дані були: 58,2% - для експериментальної; 57,8% - для контрольної.

Отже, проведене дослідження свідчить, що організація навчально-професійної діяльності, побудована на зразок активного соціального навчання і спрямована на вирішення типових задач професійного спілкування майбутнього офіцера, дає змогу розвивати та коректувати мотиваційно-ціннісний і операційно-поведінковий компоненти комунікативної поведінки курсантів. Заняття, які організовані подібним чином, сприяють гармонізації самосвідомості майбутніх офіцерів та формуванню у них ефективного стилю професійного спілкування.

ВИСНОВКИ

На основі узагальнення результатів проведеного теоретико-емпіричного дослідження зроблено такі висновки:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури, вузівської практики, результатів констатуючого експерименту дозволили встановити зміст і структуру стилю професійного спілкування військового керівника, розробити модель диференціації та розвитку різних стилів професійного спілкування.

Орієнтація курсанта на певний стиль зумовлена змістом його індивідуального комунікативного еталону, який задається внутрішніми і зовнішніми детермінантами професійного розвитку особистості. Структура стилю має два взаємопов'язані рівні: зовнішній, операційно-дійовий і внутрішній, який включає в себе когнітивно-ціннісні характеристики особистості і відіграє детермінуючу, визначальну роль щодо першого. Професійне спілкування, як система, включає в себе наступні компоненти, що розвиваються в силу взаємодії тенденцій індивідуалізації та типізації стилю: мотиваційно-ціннісні, емоційно-вольові та орієнтовні, операційно-поведінкові та виконавчі.

Дослідженням встановлено, що основним показником ефективності професійного спілкування військового керівника є гнучкість, здатність до швидкого переходу від одного способу професійного спілкування до іншого, адекватного ситуації. Тому найбільш продуктивним є гармонійний стиль професійного спілкування, який забезпечує врахування ситуаційних умов професійної взаємодії.

2. Були обґрунтовані педагогічні умови формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування: усвідомлення майбутніми офіцерами-прикордонниками значущості стилю професійного спілкування; орієнтація майбутніх офіцерів-прикордонників на формування стилю професійного спілкування, адекватного їх індивідуальним особливостям та вимогам професійної діяльності; використання у педагогічному процесі форм і методів активного навчання, спрямованих на розвиток структурних компонентів стилю професійного спілкування; моделювання у навчальному процесі ситуацій майбутнього професійного спілкування.

3. Існуюча практика підготовки курсантів до професійного спілкування, яка базується на пасивному сприйнятті ними зразків поведінки “вольових” керівників, що використовують в керівництві і спілкуванні способи, пов'язані з недовірою і уникненням неуспіху будь-якою ціною, призводить до поширення серед курсантів орієнтацій на еталони владних стилів. Типізація стилю зумовлена посиленням прагнення до домінування в спілкуванні і мотивів уникнення невдачі. При послабленні мотивації взаєморозуміння це може породити шаблонність у керівництві і конфліктність у стосунках з підлеглими. Еталонні уявлення курсантів про ефективні стилі спілкування офіцера якісно змінюються на окремих етапах професійного становлення. Етапи розвитку стилю відповідають етапам адаптації, кризового розвитку, індивідуалізації та професіоналізації особистості курсанта. Зміна ведучих детермінант на кожному етапі розвитку визначає високі оцінки відповідно “розуміючого”, “розмірковуючого”, “довіряючого” і “педантичного” стилів.

4. У ході дослідження нами була розроблена методика формування у майбутніх офіцерів-прикордонників стилю професійного спілкування військового керівника. Ця методика дозволяє стверджувати, що умовами формування стилю, який відповідає особливостям професійного спілкування та індивідуальності курсанта, є: виокремлення спілкування в особливий предмет навчання професійної діяльності; активні форми підготовки до професійного спілкування: лекційно-просвітницька та індивідуально-консультативна робота; моделювання, розігрування і аналіз ситуацій професійного спілкування; групові дискусії; рольові, ділові ігри; психотехнічні вправи; практичні заняття з питань діагностики індивідуального стилю професійного спілкування; читання і обговорення літератури з проблем міжособистісного і ділового спілкування; допомога курсантам у складанні та реалізації програм комунікативного самовдосконалення.

Оптимальні умови для формування і корекції індивідуально-стильових особливостей професійного спілкування забезпечуються в рамках групової форми організації навчання, побудованого у відповідності з принципами соціально-психологічного тренінгу. У курсантів суттєво активізуються рефлексивні процеси завдяки забезпеченню розгорнутої системи зворотного зв'язку, застосуванню методів групової дискусії та рольової гри, спеціальних прийомів і технік самоусвідомлення та самоаналізу, створенню можливостей для активного експериментування з новими способами і моделями професійного спілкування.

Під час формування у курсантів стилю професійного спілкування військового керівника доцільно використовувати комплекс спеціальних форм і методів навчання, що забезпечують адекватне усвідомлення курсантами адаптивних і дезадаптивних способів власного спілкування, а також вдосконалення комунікативної компетентності, розвиток професійно необхідних комунікативних умінь та якостей: складання індивідуальних програм вдосконалення стильових особливостей спілкування; розвитку в собі якостей, необхідних для успішного професійного спілкування; моделювання і розігрування різних професійних ролей та ситуацій; практичні заняття з питань діагностики стильових особливостей професійного спілкування; структуровані та спонтанні групові дискусії, спрямовані на обговорення та корекцію професійно-ціннісних орієнтацій і способів професійного спілкування; психотехнічні вправи.

5. Результати проведеного дослідження дозволили запропонувати наступні рекомендації:

- з метою підвищення якості підготовки курсантів до професійного спілкування виділити вивчення психолого-педагогічних аспектів спілкування майбутнього офіцера-прикордонника як окремий напрямок навчально-професійної діяльності курсанта;

- забезпечити можливості для періодичного (семестрового) виконання кожним курсантом посадових обов'язків сержанта;

- спільними зусиллями військових педагогів і психологів створити групи з консультування та корекції стилів спілкування курсантів;

- ввести до навчального плану спецкурс з підготовки курсантів до професійного спілкування, а в позаучбовий час проводити заняття корекційних груп з використанням методів, запропонованих у дисертації.

Висновки та матеріали нашого дослідження не вичерпують усіх питань, пов'язаних з проблемою формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників. Можна виділити ряд напрямків для подальшого вивчення методів оптимізації та корекції стилю такого типу. Зокрема, важливою є проблема підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійного спілкування в екстремальних ситуаціях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Капітанець С.В. Особливості ситуаційного підходу до вивчення стилю спілкування // Збірник наукових праць. - №11,Ч.ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2000. - С. 176-179.

2. Капітанець С.В. Методика вивчення розвитку стилів професійного спілкування // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. №3. - 2001р.- С.3-6.

3. Капітанець С.В. Проблема класифікації стилів міжособистісного спілкування // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. - Випуск 3. Вінниця: ВАТ “Віноблдрукарня”, 2000. - С.14-17.

4. Капітанець С.В. Форми та методи формування стилів професійного спілкування // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб./ Кол. авт. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, Наук.-метод. центр середньої освіти, 2001. - Вип. 23. - С.75-79.

5. Капітанець С.В. Професійна некомпетентність у спілкуванні майбутніх офіцерів-прикордонників -- джерело міжособистісних конфліктів // Збірник наукових праць. - №13,Ч.ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001.- С.103-106.

6. Капітанець С.В. Динаміка розвитку стилю професійного спілкування // Збірник наукових праць. - №14,Ч.ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001.- С.202-206.

7. Капітанець С.В. Комунікативна компетентність у структурі професійної готовності майбутнього офіцера-прикордонника // Гуманітарні науки на рубежі третього тисячоліття: дослідження, проблеми, перспективи. Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції. Вісник технологічного університету Поділля. - Хмельницький: Технологічний університет Поділля, 2000. - № 6. - С.11-15.

8. Капітанець С.В. Структура стилю професійного спілкування військового керівника // Проблеми сучасної інженерної технології. Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції. Збірник наукових праць. - №15,Ч.ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001.- С.123-128.

АНОТАЦІЇ

Капітанець С.В. Педагогічні умови формування стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 20.02.02 - “Військова педагогіка та психологія”. - Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2001.

Розкрито суть і структуру стилів професійного спілкування військового керівника, визначено етапи та тенденції їх розвитку. Обґрунтовано педагогічні умови формування стилів, що відповідають особливостям професійного спілкування та індивідуальності курсантів. На основі особистісного підходу розроблена спеціальна програма комунікативної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників, яка передбачала випробування курсантами різноманітних способів, стратегій і моделей професійного спілкування; розігрування різних професійних ролей та ситуацій. Експеримент забезпечував закріплення в курсантів нових професійно-ціннісних орієнтацій, стратегій, способів та прийомів професійного спілкування. Формування у майбутніх офіцерів-прикордонників професійно необхідних комунікативних умінь та якостей включало комплекс форм, методів і прийомів, спрямованих на розвиток та вдосконалення стилю професійного спілкування майбутнього офіцера.

Ключові слова: стиль, професійне спілкування, професійна комунікативна підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників, компоненти стилю професійного спілкування майбутнього офіцера, педагогічні умови.

Капитанец С.В. Педагогические условия формирования стиля профессионального общения у будущих офицеров-пограничников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 20.02.02 “Военная педагогика и психология”. - Национальная академия Пограничных войск Украины имени Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2001.

Раскрыты сущность и структура стиля профессионального общения. Стиль рассматривается как комплексная социально-психологическая характеристика особенностей общения будущего офицера с подчиненными, которая отображает устойчивость индивидуально-типичной системы средств и способов осуществления им действий, направленных на решение задач общения в конкретной ситуации руководства. Обоснованы педагогические условия формирования стиля профессионального общения.

Основное внимание обращается на описание и дифференциацию типологически различных стилей общения, построение их типологий, изучение личностных детерминант стиля, выявление системообразующих особенностей стилей общения.

В структуре профессионального общения выделяются два взаимосвязанные, но качественно своеобразные уровни: внешний, операционно-действенный и внутренний, который содержит когнитивно-ценностные характеристики личности, а также играет определяющую роль по отношению к первому.

Устойчивость стиля общения определяется его структурой. В ней объединены мотивационно-ценностные, эмоционально-волевые и ориентировочные, исполнительные и операционно-поведенческие компоненты. Определены показатели стиля профессионального общения (направленность общения, перцептивные умения; интерактивные умения; коммуникативная компетентность). Пространство возможных стилей общения будущего офицера составляют: “понимающий”, “рассуждающий”, “доверяющий”, “прагматичный”, “авторитарный”, “педантичный”, “дистантный”, “мягкий” стили.

Важным показателем эффективности общения будущего офицера является способность к гибкому переходу от одного способа общения к другому - более адекватному ситуации. Поэтому наиболее продуктивным можно считать гармоничный стиль профессионального общения, в котором выше упомянутые компоненты проявляются в сбалансированном виде относительно ситуационных условий профессионального взаимодействия.

Типологическое единство и своеобразие стиля определяется системообразующим фактором, в роли которого выступает связь мотивационно-ценностных и эмоционально-волевых компонентов. Эта связь наблюдается в индивидуальном стиле общения. В нем фиксируется оценочное отношение к отдельным сторонам общения руководителя. Эталон нормируется диапазоном и выбором типичных способов воздействия на подчиненных.

В результате исследования определены показатели и уровни сформированности стиля профессионального общения, проанализированы этапы и тенденции его развития у будущих офицеров-пограничников.

На основе личностного подхода к структурному анализу стиля профессионального общения разработана программа коммуникативной подготовки будущих офицеров-пограничников, включающая комплекс форм, методов и приёмов, направленных на развитие и усовершенствование их стилей профессионального общения в межличностном взаимодействии.

Опытно-экспериментальная работа показала, что оптимальные условия формирования и коррекции особенностей стиля профессионального общения обеспечиваются в рамках групповой формы организации обучения, построенного в соответствии с принципами социально-психологического тренинга.

Во время проведения социально-психологического тренинга, с целью формирования у курсантов стиля профессионального общения, обеспечивается соответствующее осознание курсантами адаптивных и дезадаптивных моделей, способов и приемов личного общения; происходит активный поиск, испытание курсантами разных способов, стратегий и моделей профессионального общения, розыгрывание различных профессиональных ролей и ситуаций; обеспечивается закрепление в профессиональном общении курсантов новых профессионально-ценностных ориентаций, стратегий, способов и приемов профессионального общения; происходит формирование у курсантов профессионально необходимых коммуникативных качеств и умений.

Анализ результатов формирующего эксперимента свидетельствует, что реализованная в исследовании экспериментальная программа целенаправленного формирования стиля профессионального общения будущих офицеров-пограничников обеспечивает успешное решение этого задания и может использоваться в высших военных учебных заведениях для усовершенствования коммуникативной компетентности в структуре профессиональной готовности будущих офицеров.

Ключевые слова: стиль, профессиональное общение, стиль профессионального общения, профессиональная коммуникативная подготовка будущих офицеров-пограничников, компоненты стиля профессионального общения будущего офицера, педагогические условия.

професійний спілкування військовий офіцер

Kapitanets S.V. Рedagogical conditions forming style professional communication of future border officers. - Manuscript.

Thesis on obtaining scientific degree of the candidate in pedagogical science in speciality 20.02.02 “Military pedagogy and psychology.” - National Academy of the Border Guard Troops of Ukraine named after Bohdan Khmelnitskiy. Khmelnitskiy, 2001.

The essence and structure of the styles of professional communication of military top management as well as the stages and tendencies of their development have been discovered in this thesis.

Psychological pedagogical conditions of forming styles that correspond to the peculiarities of professional communication and individuality of the cadets have been proved. The special program of communicative training of future border officers has been worked out by the author on the basis of personal approach. It foresaw practicing of different methods, strategies and models of professional communication, role playing of various professional situations.

The experiment ensured the mastering of new professional orientations, strategies and methods of professional communication by the cadets. The forming of professionally important communicative skills and qualities in future border officers included complex of forms and methods directed on the development and improvement of style of professional communication of military top management.

Key words: style, professional communication, professional communicative training of future border officers, the signs of styles of professional communication of military top management, рedagogical conditions.

Размещено на Allbest.ru

...