Патріотичне виховання військовослужбовців збройних сил України засобами української етнопедагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Патріотичне виховання військовослужбовців збройних сил України засобами української етнопедагогіки

Красильник Юрій Семенович

АНОТАЦІЇ

Красильник Ю.С. Патріотичне виховання військовослужбовців Збройних Сил України засобами української етнопедагогіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню проблем патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки. В роботі обгрунтовано концептуальне положення щодо сутності, змісту, структури патріотизму особистості воїна та його виховання; розроблено систему патріотичного виховання військовослужбовців Збройних Сил України на засадах української етнопедагогіки; здійснено науковий аналіз педагогічних умов використання української етнопедагогіки в патріотичному вихованні воїнів; розроблено, обгрунтовано, експериментально перевірено методику педагогічної діагностики патріотичної вихованості воїнів; впроваджено у військово-педагогічний процес технологію патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки; опрацьовано практичні рекомендації військовим педагогам щодо впровадження технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки у військово-педагогічний процес.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечу-ється виваженим методологічним підходом до вирішення проблеми, вивченням і узагальненням інноваційного досвіду виховної роботи у військових частинах, підрозділах; використанням комплексу методів, які відповідають предмету, меті, завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом фактів, матеріалів і результатів дослідження; реальними позитивними зрушеннями в рівнях патріотичної вихованості воїнів.

Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, патріотична вихованість, народна педагогіка, українська етнопедагогіка, засоби української етнопедагогіки.

патріотичний виховання військовослужбовець

АННОТАЦИЯ

Красильник Ю.С. Патриотическое воспитание военнослужащих Вооруженных Сил Украины средствами украинской этнопедагогики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию проблемы воспитания патриотических качеств военнослужащих срочной службы частей, подразделений Вооруженных Сил Украины. Осуществлен исторический, теоретический анализ развития такого феномена как патриотизм, украинской народной педагогики и этнопедагогики. Определены критерии патриотической воспитанности воинов - мировоззренческий, мотивационно-целевой, эмоционально-волевой, практически-результативный. Разработана система патриотического воспитания военнослужащих на основе украинской этнопедагогики. Она представляет собой совокупность народно-педагогических идей, традиций, обычаев и других средств воспитания, воспитательного взаимодействия интегрированных субъектов (командиров, штабов, органов воспитательной работы, государственных и общественных организаций, семей воинов), основные направления воспитания на основе определенной цели, задач, содержание, средств, етнопедагогического воспитания, условий и принципов их реализации, учета факторов социального взаимодействия (национальное, нравственное, семейное, религиозное, историко-культурное, политико-правовое, военно-профессиональное, психологическое, экономическое, экологическое), планирование воспитательных мероприятий, создания системы управления духовными процессами, органи-зация реализации программы действий, контроля, анализа и коррекции воспитательного воздействия, результат патриотического воспитания средствами украинской этнопедагогики (любовь к Родине, ее народу, готовность к защите Отчизны, чувство ответственности за сего-дняшнее и будущее нации, государства, интерес к истории Украины и ее Вооруженных Сил, развитие национального самосознания, национальной гордости и самоуважение в единстве с уважением представителей других этносов, осознание ценности родного языка, сформированость высоких профессионально-этических норм поведения, воинской чести, чувства коллективизма, психологической устойчивости, готовности к выполнению ответственных задач в любых условиях обстановки, нравственно-боевых качеств).

Для проверки действенности и рациональности педагогической системы была разработана технология патриотического воспитания воинов средствами украинской этнопедагогики как комплекс скоординированных воспитательных действий на основании актуализации патриотических знаний воинов, этнопедагогических традиций - на первом этапе, развитие навыков и умений патриотической деятельности - на втором, усовершенствование знаний, навыков, умений, формирование привычек патриотического поведения, вооружение воинов методикой патриотического самообразования и самовоспитания на последнем этапе. В диссерта-ционном исследовании определены основные факторы и условия повышения эффективности патриотического воспитания воинов.

Результаты исследования внедрены в военно-педагогический процесс шести воинских частей и двух военных институтов, что подтвердило эффективность технологии патриотического воспитания воинов средствами украинской этнопедагогики.

Ключевые слова: патриотизм, патриотическое воспитание, патриотическая воспитанность, народная педагогика, украинская этнопедагогика, средства украинской этнопедагогики.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальший розвиток України можливий тільки за умови забезпечення її безпеки та суверенітету. Гарантом оборони України, захисту її територіальної цілісності і недоторканності є Збройні Сили. Характер сучасного етапу підготовки Збройних Сил України до виконання поставлених завдань висуває особливі вимоги до виховної роботи з особовим складом. Існує об`єктивна необхідність концептуального визначення єдиних підходів до виховання захис-ника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування морально-етичних, національно-історичних основ їх діяльності.

Стан наукової розробки проблеми. Патріотизм воїнів, їх почуття любові до Вітчизни, які втілюються у служінні її інтересам, має основоположне значення для розвитку Збройних Сил України. В Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України наголошується на тому, що основним принципом виховної роботи є її національно-патріотична спрямованість. Зміст патріотичного виховання воїна відображає етнопедагогічну цінність народних традицій, звичаїв, обрядів, пов'язаних з потребою захищати Батьківщину. В цьому - продуктивна, творча сила патріотизму.

Т. Шевченко, Г. Сковорода, І. Франко, Л. Українка, К. Ушинський, Б. Грінченко, М. Грушевський, М. Драгоманов, О. Духнович, С. Єфремов, І. Огієнко, С. Русова, Я. Чепіга, Д. Чижевський дослідили істотні ознаки українського патріотизму, визначили, що патріотичне виховання виростає на національному ґрунті. Педагогічні системи Г. Ващенка, А. Макаренка, В. Сухомлинського сприяють вихованню у молоді високих почуттів вірності і відданості Батьківщині, її народу.

Психолого-педагогічні засади патріотичного виховання визначено видатними педагогами та психологами. Серед них Б. Ананьєв, І. Бех, П. Блонський, О. Болдирєв, Л. Виготський, Г. Волков, Г. Костюк, О. Петровський, С. Максименко, Б. Теплов.

Дослідження проблем патріотичного виховання свідчать про їх багатоаспектність. Сутність та особливості патріотизму розкриті в працях П. Рогачова, Н. Свердліна, О. Воропая, В. Гонського, О. Губко, В. Іванишина, С. Килимника, А. Княжинського, Б. Непорадного, М. Пірен, В. Сергійчука, О. Таланчука. Питання співвідношення емоційного та раціонального, загально-людського та національного в патріотизмі обгрунтували Я. Дзюба, О. Розумовський. Формуванню змісту патріотичного виховання військовослужбовців присвятили свої роботи О. Барабанщиков, Д. Волкогонов, Я. Подоляк, В. Ягупов. Розглянули військові аспекти виховання патріотизму, роль патріотичного обов`язку, військово-патріотичного виховання в захисті Вітчизни, зміцненні оборо-ни країни О. Аронов, М. Басанець, М. Зубалій, Л. Курант, В. Радзіховський, Ф. Фарфоровський.

Сучасні дослідження у сфері патріотичного виховання охоплюють конкретні реалії суспільного життя в Україні. Серед досягнень педагогічної думки найзмістовнішими визначено розробки нових технологій виховання В. Андрущенка, О. Вишневського, О. Дубасенюк, М. Євтуха, І. Зязюна, В. Киричука, О. Кондратюка, П. Кононенка, В. Кременя, М.Лукашевича, Ю.Руденка, Р. Скульського, О. Сухомлинської, В. Струманського, Б. Ступарика, П. Щербаня.

Різні аспекти використання засобів української народної педагогіки, традицій, звичаїв, об-рядів у національно-патріотичному вихованні учнівської молоді дослідили В. Каюков, В. Кіндрат, Г. Кловак, Г. Майборода, П. Онищук, Ю. Підборський; студентської молоді - Н. Заячківська, В. Зелюк, В. Коротєєва, Є. Франків.

В працях Н. Дем'яненко, Е. Лузік, Г. Онкович розкрито теоретичні і практичні аспекти формування нової педагогічної свідомості. Розвитку етнопедагогічної культури майбутніх офіце-рів присвятила своє дослідження О. Гомонюк.

Вагомий внесок у розробку теорії та практики виховання воїнів додали військові науковці Е. Афонін, С. Гречко, І. Колодій, В. Маслов, Ю. Семенов, Г. Темко. Проблеми готовності учнівської молоді до служби у Збройних Силах України дослідив І. Томчук, а технологію оцінки ефективності військово-патріотичного виховання призовної молоді - Г. П`янковський.

Аналіз означених робіт свідчить про неперервні пошуки шляхів удосконалення процесу виховання військовослужбовців. Саме той факт, що у загальному огляді дисертаційних досліджень не виявлено робіт, які спеціально присвячені проблемам патріотичного виховання воїнів Збройних Сил України, обумовив можливість працювати в напрямі розробки шляхів патріотичного виховання військовослужбовців засобами української етнопедагогіки. Вивчення теорії та узагальнення практичної діяльності органів військового управління щодо здійснення патріотичного виховання військовослужбовців надали можливість виявити певну невідповідність між станом цієї роботи, рівнем патріотичної вихованості військовослужбовців і сучасними вимогами, які постають перед ними як громадянами-патріотами суверенної держави.

Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження, яка узгоджена з Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 11.04.2001), визначився: соціальною важливістю вияву та приведення в дію резервів позитивного впливу на особистість військовослужбовця - засобів української етнопедагогіки - з метою виховання його як оборонця своєї Вітчизни; недостатньою розробкою проблеми в сьогоденній теорії педагогіки, недосконалістю її вирішення у практиці виховної роботи в Збройних Силах України; потребою військових педагогів в науково обгрунтованій технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дослідження пов`язаний з реалізацією Указу Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 ро-ку “Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”, постанови Кабінету Міністрів України № 1697 від 15 вересня 1999 р. “Про затвердження Національної програми патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”, моделі “Збройні Сили - 2010”, плану науково-дослідних робіт кафедри військової педагогіки (і культури) Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України в межах комплексної теми “Морально-психологічне забезпечення військ (сил)” (Шифр “МПЗ-1”).

Об'єкт дослідження - процес патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України.

Предмет дослідження - зміст та технологія патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби засобами української етнопедагогіки.

З огляду на актуальність, стан розробки проблеми визначено мету та гіпотезу дослідження.

Відповідно до мети, предмета та гіпотези визначено наступні завдання дослідження:

провести аналіз сутності, змісту, структури, історичного досвіду патріотичного

виховання воїнів в Україні та зарубіжних країнах;

розробити методику педагогічної діагностики патріотичної вихованості військово-службовців;

дослідити стан патріотичного виховання воїнів в умовах військової частини, підрозділу;

обгрунтувати систему патріотичного виховання воїнів на засадах української етнопедагогіки;

розробити та експериментально перевірити технологію патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки;

розробити практичні рекомендації військовим педагогам щодо впровадження технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки у військово-педагогічний процес.

Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічною основою дослідже-ння слугувала теорія наукового пізнання, єдності національного та загальнолюдського, свідомості та діяльності, суспільного, національного, державного, етнічного, особистісного в патріотизмі, загальна теорія управління, фундаментальні філософські, психологічні, педагогічні, військово-педагогічні ідеї про розвиток особистості, його цілісність, комплексність, наступність, а також синергетичний, системний, особистісний, духовний, діяльнісний, культурологічний, етнопедагогічний, антропологічний, технологічний, аксіологічний підходи у вихованні особистості.

Теоретичну основу дослідження становлять теоретико-методологічні засади національ-ного, патріотичного виховання (К. Ушинський, Г. Ващенко, С. Русова, В. Сухомлинський, В. Андрущенко, І. Бех, О. Вишневський, І. Зязюн, П. Кононенко, В. Кузь, І. Мартинюк, Ю. Руденко, О. Сухомлинська, П. Щербань), української етнопедагогіки як основи патріотич-ного виховання (О. Духнович, К. Ушинський, Г. Волков, Р. Скульський, В. Скуратівський, М. Стельмахович, В. Струманський, Б. Ступарик, Є. Сявавко), обумовленості самовизначення особистості змістом її діяльності (Г. Сковорода, С. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Мак-сименко, О. Петровський, С. Рубінштейн), гуманізму у вихованні та виховання у колективі (Ш. Амонашвілі, А. Макаренко, В. Сухомлинський), підготовки нового покоління військових педагогів (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремінь, В. Маслов), військово-педагогічної теорії і практики (О. Барабанщиков, В. Давидов, Г. Темко, М. Феденко, Е. Утлік).

Для реалізації поставлених завдань використовувались м е т о д и теоретичного та емпіричного дослідження, які взаємозбагачувались і забезпечили можливість комплексного пізнання предмета дослідження: аналіз наукових джерел, законодавчих і нормативних докумен-тів, сучасних концепцій виховання; вивчення і узагальнення новаторського педагогічного досві-ду; педагогічне спостереження за воїнами в різних умовах їх діяльності; усне і письмове опи-тування (бесіда, анкетування, інтерв`ю, тестування) військових педагогів, воїнів, призовників з використанням спеціальних експериментальних програм (рейтинг, рангування тощо); вивчення документів і результатів службової діяльності; узагальнення незалежних характеристик; педагогічне моделювання; метод експертних оцінок; соціометрію; констатуючий і формуючий експеримент; методи математичної статистики і порівняльного аналізу.

Організація дослідження. Дослідження проводилося з 1996 по 2001 роки у три етапи. На першому етапі (1996 - 1997 рр.) вивчено та проаналізовано наукові джерела з проблеми, досвід організації виховної роботи у військових частинах, підрозділах Збройних Сил України; здійсне-но підготовку до педагогічного експерименту: вибір об`єкта і предмета дослідження, постановка мети, розробка гіпотези, завдань і методики дослідно-експериментальної роботи; уточнено план дисертації та програму дослідження. На другому етапі (1998 - 1999 рр.) проведено педагогіч-ний експеримент. В ході констатуючого етапу визначалися основні критерії патріотичної вихованості воїнів, уточнювалась гіпотеза дослідження, досліджувалась діяльність командирів, органів виховної роботи з патріотичного виховання військовослужбовців, а також ефективність різних педагогічних умов цієї діяльності. Вносилися корективи у зміст експериментальної методики. На етапі формуючого експерименту здійснено перевірку запропонованої технології патріотичного виховання військовослужбовців засобами української етнопедагогіки; виявлено рівні сформованості основних ознак патріотичної вихованості воїнів експериментальних та контрольних груп на початковому та завершальному етапах дослідно-експериментальної роботи. Сформульовано попередні висновки та рекомендації, які використовувалися у вихов-ному процесі військових частин, підрозділів. Визначено основні шляхи і умови впровадження технології патріотичного виховання військовослужбовців засобами української етнопедагогіки. На третьому етапі (2000 - 2001 рр.) проведено остаточну обробку, систематизацію та узагаль-нення отриманих результатів дослідження. За результатами дослідження розроблено практичні рекомендації військовим педагогам щодо впровадження у виховну роботу технології патріотичного виховання військовослужбовців засобами української етнопедагогіки. Здійснювалась її реалізація в практиці роботи командирів, штабів, органів виховної роботи ряду військових частин Збройних Сил України, оформлення дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу проведено у трьох військових частинах та двох військових навчальних закладах Міністерства оборони України. Дослідженням було охоплено 697 військовослужбовців строкової служби, 184 військових педагогів, 350 призовників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

обгрунтовано концептуальне положення щодо сутності, змісту, структури патріотизму особистості воїна та його виховання. Його сутність полягає у наступному: рівень патріотичної вихованості воїна є основним показником його готовності до діяльності в різних сферах військової служби, яка включає спрямованість на дану діяльність (потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації), самосвідомість воїна (здатність особистості до самоконтролю, само-вдосконалення і самовизначення), духовно детермінує професійно-операційну підструктуру (наявність спеціальних знань, навичок, умінь) та комплекс індивідуально-типологічних особливостей і якостей, котрі забезпечують високу результативність діяльності. Патріотичне виховання воїна виступає як організований, планомірний і цілеспрямований процес передачі особистості воїна національних цінностей і норм культури, спрямований на формування у нього національно-громадянської самосвідомості, патріотичних переконань і поведінки, усвідомлення своїх вчинків і дії на благо народу і держави, готовності до захисту Вітчизни. Як цілісне особистісне утворення, патріотизм виступає у вигляді патріотичних якостей, у кожній з яких поєднується пізнавальний, емоційний, вольовий, поведінковий компоненти: патріотична самосвідомість, почуття патріотичного обов'язку і відповідальності, патріотична мужність, прихильність до національних та загальнолюдських цінностей, почуття національної гідності та гордості;

розроблено систему патріотичного виховання військовослужбовців Збройних Сил України на засадах української етнопедагогіки, яка визначається як сукупність закономірно побудованих, динамічно пов`язаних компонентів: мети, завдань, змісту, засобів української етнопедагогіки, умов їх реалізації та взаємодії інтегрованих суб`єктів, котрі формують патріотизм воїна у дусі природно-історичного розвитку української нації на кожному етапі цілеспрямованого, плано-мірного військово-педагогічного процесу;

здійснено науковий аналіз педагогічних умов використання засобів української етнопедагогіки в патріотичному вихованні воїнів. Облаштування цих умов передбачає: збагачення раціональ-ної, мотиваційної, емоційно-вольової, діяльнісної сфери особистості воїна патріотичними, етнопедагогічними знаннями, врахування особистого життєвого досвіду вихованців, військових педагогів, усвідомлення кожним воїном національної історії, культури, традицій, звичаїв, обрядів, формування у них спроможності давати власну оцінку історичним подіям і фактам минулого і сучасного, забезпечення найповнішого задоволення національно-культурних інтересів, виховання вольової стійкості в досягненні високих результатів у навчально-виховному процесі тощо;

розроблено, обгрунтовано, експериментально перевірено методику педагогічної діагностики патріотичної вихованості воїнів: критерії (світоглядний, мотиваційно-цільовий, емоційно-вольовий, практично-результативний), рівні (максимальний, високий, середній, низький), показники і ознаки кожного рівня патріотичної вихованості воїна, її кількісну характеристику;

вперше розроблено та впроваджено у військово-педагогічний процес технологію патріотич-ного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки, яка базується на взаємозв'язку трьох її компонентів: методологічної, теоретичної, методичної підготовки військового педагога (кваліфікація), виховного процесу (зміст, методи та форми), інформаційно-технічного забезпечення (засоби);

опрацьовано практичні рекомендації військовим педагогам щодо впровадження технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки у військово-педагогіч-ний процес, які передбачають: спрямування діяльності військового педагога на розгортання технологічного циклу від чуттєвого та установчо-мотиваційного до контрольно-рефлексивного і духовно-естетичного, які організовано за інваріантними алгоритмами, що дає можливість грунтовно вивчати потреби, інтереси, мотиви діяльності воїнів для вдосконалення їхніх особистісних якостей, диференційовано проводити виховну роботу з воїнами з урахуванням їх активності, розподіляти доручення воїнам під час підготовки виховних заходів за інтересами, організувати взаємодію воїнів при виконанні доручень, активізувати інтерес воїнів до національних традицій, збагатити їх новими знаннями, навичками та вміннями, сприяти вихованню рис, необхідних захиснику Вітчизни.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обгрунтовано сутність, зміст, структуру патріотизму особистості воїна; розроблено основи використання засобів української етнопедагогіки у патріотичному вихованні воїнів; доповнено теорію виховання воїнів науковими положеннями про технологію патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки, новими знаннями щодо сутності, змісту, умов розвитку патріотичних якостей особистості воїна.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено технологію патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки; науково обгрунтовано практичні рекомендації військовим педагогам щодо її впровадження у військово-педагогічний процес; розроблено методику визначення рівнів патріотичної вихованості воїнів з метою індивіду-ального і диференційованого підходів до їх виховання. Теоретичні положення та практичні рекомендації виконаного дослідження можуть бути використані у створенні підручників, навчально-методичних посібників з військової педагогіки, навчальних програм вищих військових навчальних закладів, системи гуманітарної підготовки Збройних Сил України, для складання планів виховної роботи військових частин, підрозділів.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечено виваженістю методологічного підходу до вирішення даної проблеми, вивченням і узагальненням інноваційного досвіду виховної роботи у військових частинах, підрозділах; репрезентативністю вибірки, використанням комплексу методів, які відповідають предмету, меті, завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом фактів, матеріалів і результатів дослідно-експериментальної роботи; реальними позитивними зрушеннями в рівнях патріотичної вихованості воїнів експериментальних груп.

Апробація результатів дисертації. Матеріали і результати дослідження обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях (Чернівці, 1996; Київ, 1997; Чернівці, 1999), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях (Київ, 1998; Київ, 2001), на науково-практичних конференціях слухачів, випускників, ад`юнктів, співробітників наукового центру гуманітарних проблем та викладачів ВГІ НАОУ (Київ, 1996 - 2000), на науково-практичних конференціях факультету організації виховної роботи ВГІ НАОУ, на засіданнях кафедри військової педагогіки (і культури) ВГІ НАОУ.

Наукові публікації. Результати дослідження висвітлені в чотирнадцяти публікаціях, в тому числі шість - у фахових наукових виданнях.

Довідки про впровадження: результати дисертаційного дослідження впроваджені у військово-педагогічний процес двох військових інститутів: Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (Акт реалізації № 1/23/118 від 24.04.2002), Київського військового інституту повітряних сил (Акт реалізації № 1/79 від 18.08.2000) та шести військових частин: А-0773 (Акт реалізації № 24/178 від 16.11.2001), А-0140 (Акт реалізації № 181/14/150 від 14.03.2001), А-0281 (Акт реалізації № 27 від 12.01.2001), А-1910 (Акт реалізації № 1/17 від 12.01.2001), А-1533 (Акт реалізації № 82 від 12.02.2002), А-1880 (Акт реалізації № 528 від 06.06.2001).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 254 стор. комп'ютер-ного тексту (з них 21 табл., 2 рис., 14 додатків обсягом 40 стор., список використаних джерел, що містить 318 найменувань на 21стор.)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Науково-педагогічні основи патріотичного виховання військо-вослужбовців Збройних Сил України засобами української етнопедагогіки” проаналізовано історичні та теоретичні аспекти проблеми, вітчизняний та зарубіжний досвід етнопедагогічного виховання патріотизму військовослужбовців.

На основі принципу історизму розглянуто явище патріотизму в процесі його виникнення, становлення і розвитку, стосовно конкретної історичної епохи, яка детермінує зміст, форми, методи та особливості його виховання (родовий лад, Давня Греція, Рим, Середньовіччя, епоха Відродження, Нового часу, Новітньої історії). Історична сутність українського патріотизму ґрунтується на природній закономірності довготривалого історичного розвитку української нації. В результаті виховних дій мільйонів людей у продовж віків сформувався педагогічний досвід, який викристалізувався у велику педагогічну систему - народну педагогіку, яка стала для педагогічної науки першоджерелом. Галузь педагогічної науки, що вивчає народну педагогіку, дістала назву “етнопедагогіка”. В період Київської Русі українська народна педагогіка піднялась на вищий щабель розвитку, започаткувавши етнопедагогіку (Ілларіон, В. Мономах, “Слово о полку Ігоревім”, Я. Мудрий та ін.). Спадщина Київської Русі стала основою української козаць-кої педагогіки, оригінальність і ефективність якої проявлялася на всіх рівнях: родинному, родинно-шкільному, навчанні в колегіумах, академіях, власне військовому рівні. Українська етнопедагогіка стала підґрунтям патріотичної діяльності Т. Шевченка, Г. Сковороди, І. Франка, М. Драгоманова, Лесі Українки, О. Духновича, К. Ушинського, Б. Грінченка, П. Чубинського, Ф. Вовка, А. Кримського, М. Грушевського та ін. Військові, патріотичні та етнопедагогічні традиції нашого народу втілилися у військові формування - Легіон Українських Січових Стріль-ців (УСС), Галицьку армію (ГА), Збройні Сили УНР, Гетьманату, Директорії, а пізніше - Українську Повстанську Армію (УПА). Постало нагальне завдання щодо розробки шляхів впровадження традицій української етнопедагогіки у процес навчання та виховання воїнів Збройних Сил України.

Педагогічний процес є найважливішою формою прояву тих суттєвих відношень, які є загальними для суспільства, і визначається діяльністю його суб'єктів. Встановлено, що саме синтез синергетичного, релігійного, діяльнісного, культурологічного, етнопедагогічного, технологічного, аксіологічного, психолого-педагогічного підходів формує нову філософію виховання воїна-патріота, громадянина (К. Ушинський, Г. Ващенко, С. Русова, І. Огієнко, А. Макаренко, В. Сухомлинський, В. Андрущенко, О. Вишневський, Б. Євтух, М. Михальченко, Ю. Руденко, О. Сухомлинська, П. Щербань та ін.). Узагальнення визначених підходів дало змогу охарактеризувати сутність, зміст, структуру патріотизму особистості воїна та його виховання.

Філософсько-світоглядними засадами української етнопедагогіки є положення про роль народу в створенні духовної та матеріальної культури, людину і життя як найвищі цінності, суперечливу структуру буття, пізнавальні і творчі можливості особистості, рівноцінність людських типів, виховний ідеал, вірність традиціям (Г. Сковорода, Т. Шевченко, К. Ушинський, О. Духнович, П. Юркевич, Г. Ващенко, В.Сухомлинський, І. Огієнко, С. Русова, Ф. Вовк, В. Янів, М. Стельмахович, Ю. Руденко, П. Ігнатенко, І. Мартинюк, В. Струманський, Г. Темко, Є. Сявавко, В. Кузь, В. Скуратівський, Р. Скульський, П. Щербань та ін.).

Встановлено, що народна педагогіка як носій багатовікової педагогічної творчості народу є основою, яка становить сутність процесу патріотичного виховання, яким займаються поряд з командирами всіх ступенів відповідні організаційні структури та спеціальний апарат з широким спектром специфічних завдань у більшості армій країн світу.

На основі теоретичного та історичного аналізу проблеми зроблено висновок про те, що патріотизм має декілька пластів. Перший - поверховий - природна любов до свого народу як до себе, своєї родини, любов до рідного слова, до рідної природи. Другий, глибший пласт патріотизму, - усвідомлення особистістю свого обов`язку, відповідальності перед народом. В. Сухомлинський відзначав, що патріотизм, - це сплав почуття і думки, осягнення святині - Батьківщини не тільки розумом, а передусім серцем. Цей “сплав” - третій, основний найглибший пласт патріотизму, де почуття любові до всього рідного, дорогого, близького переплітається з усвідомленням особистістю патріотичного обов`язку.

У другому розділі “Патріотичне виховання воїнів Збройних Сил України на засадах української етнопедагогіки” висвітлено результати дослідження умов патріотичного виховання, діагностики рівнів патріотичної вихованості воїнів, здійснено обґрунтування системи патріотичного виховання воїнів на засадах української етнопедагогіки, розкрито організацію і методику дослідно-експериментальної роботи. В якості основних критеріїв рівня патріотичної вихованості воїнів визначено: світоглядний (К.1), мотиваційно-цільовий (К.2), емоційно-вольовий (К.3), практично-результативний (К.4). Для кожного критерію розроблено показники та відповід-ні їм ознаки. За їх допомогою вимірювались рівні патріотичної вихованості воїнів, у котрих відображено наявність і ступінь сформованості відповідних якостей, звичок поведінки. Умови процесу патріотичного виховання воїнів у військових частинах, підрозділах оцінювалися за наступними показниками: результативності, цілеспрямованості, доцільності, творчості; організа-ції навчально-виховного процесу, служби військ; забезпечення технічними засобами виховання; наявність центрів культури, освіти в місцях розташування військової частини. Кількісну характеристику рівня патріотичної вихованості воїна визначено на основі її оцінки за кожним критерієм, враховуючи його ваговий коефіцієнт. Стосовно кожного рівня патріотичної вихованості визначено діапазон його оцінки (в балах): максимальний рівень - від 5,0 до 4,8, високий - від 4,7 до 3,8, середній - від 3,7 до 2,8, низький - від 2,7 до 2,0. Констатуючий етап педагогічного експерименту проведено з метою виявлення реального стану патріотичного виховання воїнів, їх розуміння сутності патріотичних понять, самооцінки розвитку патріотич-них якостей, факторів, які ведуть до розвитку патріотизму, мотивів патріотичної поведінки, готовності військових педагогів до патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки.

Відповідно до змісту патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогі-ки інструментальна частина констатуючого експерименту складалася з комплексу стандартизованих методик, які модифіковано, виходячи з потреб дослідження: застосування етнопсихологічних інтерв'ю за методикою Н. Сарджвеладзе, визначення кількісної харак-теристики ефективності використання народознавчого матеріалу у розвитку пізнавальних інтересів воїнів, дослідження їх ціннісних орієнтацій (методика Р. Скульського, В. Костіва), тести особистості, визначення самооцінки (методика Г. Сікорської), дослідження рівнів сформованості духовного світу особистості (методика А. Фасолі). Крім того, комплексно використовувалися теоретичні, емпіричні, математичні методи дослідження. В результаті констатуючого експерименту встановлено, що 73,9% воїнів мають максимальний, високий, середній рівень патріотичної вихованості, низький - 26,1%. У більшості воїнів патріотичні знання, переконання недостатньо глибокі, ледь пов'язуються з виконанням обов'язків військової служби, потреби, звички, навички та вміння патріотичної діяльності розвинені недостатньо. Констатуючий експеримент також засвідчив, що військові педагоги використовують не повний арсенал засобів патріотичного виховання, в т.ч. і етнопедагогічних: національні культурно-історичні традиції, звичаї, обряди, народну мораль, етику, естетику, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу, фольклор, народне мистецтво, народний календар, національну символіку, релігійні виховні традиції; форми і методи української етнопедагогіки; критерії визначення рівня вихованості особистості тощо.

На основі гіпотези розроблено систему патріотичного виховання військовослужбовців Збройних Сил України на засадах української етнопедагогіки, яка визначається як сукупність закономірно побудованих, динамічно пов`язаних компонентів: мети, завдань, змісту, засобів української етнопедагогіки, умов їх реалізації та взаємодії інтегрованих суб`єктів, які формують патріотизм воїна у дусі природно-історичного розвитку української нації на кожному етапі цілеспрямованого, планомірного військово-педагогічного процесу.

Для підвищення ефективності формування патріотичних якостей у воїнів необхідними умовами визначено: збагачення раціональної, мотиваційної, емоційно-вольової, діяльнісної сфери особистості воїна патріотичними, етнопедагогічними знаннями, врахування особистого життє-вого досвіду вихованців, військових педагогів, усвідомлення кожним воїном національної історії, культури, традицій, звичаїв, обрядів, формування у них спроможності давати власну оцінку історичним подіям і фактам минулого і сучасного, забезпечення найповнішого задоволення національно-культурних інтересів, виховання вольової стійкості в досягненні високих результатів у навчально-виховному процесі тощо, які були реалізовані в технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки.

Вирішальне значення для педагогічного експерименту мав наступний його етап - формуючий, який ґрунтувався на теоретичних положеннях, результатах аналізу попередніх етапів дослідження і полягав у перевірці результативності розробленої технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки.

Здійсненню формуючого експерименту передувало вирішення таких завдань: формулюва-ння мети і гіпотези експерименту, вибір експериментальних і контрольних груп, створення експе-риментальної ситуації.

У третьому розділі “Експериментальна перевірка результативності технології патріотичного виховання військовослужбовців засобами української етнопедагогіки” розкрито зміст технології патріотичного виховання засобами української етнопедагогіки, висвітлено хід та проаналізовано результати формуючого експерименту, розроблено практичні рекомендації військовим педагогам щодо впровадження технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки у військово-педагогічний процес частин, підроз-ділів. Цілісність технології патріотичного виховання засобами української етнопедагогіки забезпечено взаємозв'язком трьох її компонентів: методологічної, теоретичної, методичної підготовки військового педагога (кваліфікація), виховного процесу (зміст, методи та форми), інформаційно-технічного забезпечення (засоби).

На початковому етапі впровадження технології патріотичного виховання засобами української етнопедагогіки в експериментальних групах проведена робота сприяла усвідомленню кожним воїном можливостей власного патріотичного розвитку. Розроблено програму підготовки військових педагогів до впровадження технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки. Зміст програми реалізовано через систему військово-професійної, методичної та гуманітарної підготовки, яка передбачала вивчення теорії виховання і навчання воїнів, української етнопедагогіки; формування навичок, умінь планувати, організовувати та впроваджувати заходи патріотичного виховання на основі української етнопедагогіки, гармонійного поєднання індивідуальних, колективних, масових форм роботи з питаннями діагностики вихованості особистості, творчого застосування на національному ґрунті виховних традицій зарубіжної етнопедагогіки.

На другому етапі дослідно-експериментальної роботи в рамках функціонування техноло-гії патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки вирішено завдання щодо формування у воїнів патріотичних якостей відповідно з визначеними критеріями. Воїнів залучено до активних видів і форм патріотичної діяльності, своєчасно коригувалися плани виховної роботи, впроваджувалися методи і прийоми стимулювання самовиховання воїнів, створювалися емоціогенні ситуації за допомогою яскравих фактів, образів, проведення свят за народним календарем.

В основу організації і проведення формуючого експерименту покладено рівневу диференціацію - врахування типологічних особливостей воїнів різних періодів військової служби, видів підготовки, рівня патріотичної вихованості, освіченості, розвитку, життєвого досвіду, сімейного становища тощо. Характер військової діяльності частин та підрозділів аеромобільних військ обумовив певні особливості виховного впливу на воїнів: поєднання всебічного розвитку особистості з формуванням специфічних військово-професійних якостей, здійснення процесу виховання в жорстких умовах статутного порядку, під час навчань в польових умовах.

На третьому етапі головну увагу приділено патріотичному розвитку воїнів через здійсне-ння поглибленої інтеграції суб'єктів виховної взаємодії військових частин на основі української етнопедагогіки з метою гармонізації військово-професійних, патріотичних, морально-етичних і вольових якостей; готовності до самоосвіти та самовиховання. Патріотичне виховання здійснювалося у тісному взаємозв'язку з іншими видами виховання, бойовою, гуманітарною та психологічною підготовкою, оволодінням різними аспектами службової діяльності. Головні зусилля військових педагогів зосереджувалися на підвищенні потенційно максимального, високого, середнього рівнів патріотичної вихованості воїнів.

Порівняльний аналіз результатів, отриманих в експериментальних і контрольних групах, на початку формуючого експерименту і його завершенні подано в табл.1.

Таблиця 1. Рівень гармонії патріотичних, військово-професійних, морально-бойових, естетичних якостей (патріотичної вихованості) воїнів експериментальних і контрольних груп (у %)

Рис.1. Динаміка рівнів патріотичної вихованості воїнів експериментальних груп

Аналіз результатів експерименту (див. табл.1) показує, що максимальний і високий рівень патріотичної вихованості воїнів в експерименальних групах зріс з 14,8% до 31,3% (на 16,5%), кількість воїнів з середнім рівнем патріотиної вихованості зменшилася з 59,0% до 54,8% (на 4,2%), а низького - з 26,2% до 13,9% (на 12,3%). В контрольних групах максимальний і високий рівень патріотичної вихованості воїнів зменшився з 15,1% до 13,6% (на 1,5%), середній рівень - з 58,9% до 58,4% (на 0,5%), а кількість воїнів низького рівня патріотичної вихованості збільшилося з 26,0% до 28,0% (на 2,0%). В експериментальних групах кількість воїнів із максимальним і високим рівнем патріотичної вихованості зросла на 16,0% більше, ніж у контрольних.

Таким чином, результати формуючого експерименту підтвердили ефективність технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки.

Для обчислення надійності результатів проведено дисперсійний аналіз.

Fемп склав 43,6, Fкрит (0,05; 1; 695) = 3,8 (за таблицею - критерію ( F - значення р = 5%). Оскільки Fемп = 43,6 > Fкрит = 3,8, то прийнята гіпотеза про те, що зростання рівнів патріотичної вихованості воїнів на основі засобів української етнопедагогіки є суттєвим (р 0,05). Отже, результати даного дослідження є надійними і відображають становище у генеральній сукупності.