Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

13.00.05 - соціальна педагогіка

РЮТІН Віталій Васильович

Луганськ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському університеті Повітряних Сил

імені Івана Кожедуба, Міністерство оборони України.

Захист відбудеться 21 червня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розісланий 20 травня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Реформування Збройних Сил України, зумовлене демократизацією, гуманізацією, спрямованістю вітчизняного суспільства до європейських структур, потребує відповідних змін процесу соціалізації військовослужбовців строкової служби, тобто людей, які тимчасово потрапили в особливі армійські умови. Проблема впливу об'єктивно авторитарного військового середовища на безперервний процес соціального розвитку особистості набуває особливого значення, оскільки перехід на контрактну основу комплектування української армії є доволі тривалим. Нині близько 70% солдатів і сержантів - військовослужбовці строкової служби, які потрапили до війська здебільшого не за бажанням, а за вимогою військового обов'язку. Крім того, погіршуються показники морально-ділових якостей і стану здоров'я юнаків, які підлягають призову на строкову військову службу. За даними Науково-дослідного інституту проблем військової медицини серед молодого поповнення близько 4 % є наркомани, 30 % вживали наркотики, 51 % регулярно вживали спиртні напої, майже 4 % мають судимість або перебувають на обліку у міліції. За останні п'ять років зменшилася кількість призовників, які мають середню освіту з 82,8% до 64%.

Одночасно ускладнення умов військової служби (автоматизація й комп'ютеризація, інформаційне навантаження, екстремальні впливи еколого-професійних факторів та інше) зумовлює підвищення вимог до інтелектуальних, фізичних, нервово-психічних і морально-психологічних характеристик військовослужбовців.

Невизначеність ідеології соціально-правових інститутів держави, які регулюють життєдіяльність Збройних Сил, погіршує морально-психологічний стан військовослужбовців строкової служби щодо виконання своїх службових обов'язків. У військових колективах продовжують мати випадки казарменого хуліганства, більш відомого як "дідівщина”. Статусне положення вищевказаної категорії військовослужбовців не відповідає нормам Європейської хартії прав солдатів строкової служби.

Вплив дезорганізуючих чинників на процес соціалізації військовослужбовців строкової служби спонукає до суттєвої педагогічної протидії - створення адекватних педагогічних умов, здатних мінімізувати негативні тенденції соціалізаційного процесу військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України.

Теоретико-методологічні основи соціалізації були розроблені західними (М. Вебер, Ф. Гіддінгс, Е. Еріксон, П. Сорокін, Г. Тард, З. Фрейд) та вітчизняними (Б. Ананьєв, В. Москаленко) філософами, соціологами, психологами. Дослідженню структури, механізмів, факторів, послідовності та стадійності соціалізації, присвячені роботи Г. Андрєєвої, Н. Андрєєнкової, С. Батєніна, І. Кона, П. Кряжева, М. Лукашевича, В. Москаленка, Б. Паригіна, Л. Сохань, В. Ядова та інших.

Педагогічний аспект соціалізації особистості досліджували Н. Бордовська, О. Карпенко, С. Карпенчук, Я. Коломинський, В. Крисько, Л. Нечепоренко, А. Реан, С. Самигін, С. Смірнов, Л. Столяренко та інші. Педагогічним умовам соціалізації цивільної молоді присвячені роботи О. Вишневської, Ю. Загороднього, В. Іванова, С. Савченка, С. Харченка та інших. Соціально-педагогічну парадигму теорії соціалізації заклали та розвивають українські і російські вчені - О. Безпалько, Н. Бурая, Ю. Василькова, М. Галагузова, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, А. Малько, Л. Міщик, Ф. Мустаєва, А. Мудрик, В. Нікітін, С. Савченко, С. Харченко, С. Хлєбік та інші.В. Отрешко зробив ґрунтовний аналіз соціалізації особистості співробітника правоохоронних органів, досліджуючи соціально-педагогічні умови його професійного становлення.

Проблемі соціалізації військовослужбовців присвячені праці Є. Афоніна, О. Данільяна, О. Дзьобаня, Є. Мануйлова, О. Панфілова, В. Серебряннікова, О. Тарської, В. Тюріної та інших, але у своїй більшості вони мають філософську, соціологічну та політологічну спрямованість. М. Требін досліджує процеси демократизації військового соціуму на сучасному етапі реформування Збройних Сил України.

У працях військових учених О. Барабанщикова, М. Варія, А. Глоточкіна, В. Перевалова, Я. Подоляка, М. Феденко, В. Шеляга, В. Ягупова та інших розкрито психолого-педагогічні основи формування та виховання військовослужбовців. Заслуговують на увагу дослідження І. Хорєва, Г. П'янковського, М. Руденка, О. Мирошниченка, які роблять спроби розглядати проблему виховання особистості військовослужбовця у соціальному військово-педагогічному аспекті.

Проте, відсутні дисертаційні дослідження військових та цивільних учених, де б досліджувалися педагогічні умови щодо координації та гармонізації впливів зовнішньовійськового та внутрішньовійськового середовища на соціалізацію військовослужбовців строкової служби.

Аналіз теорії і практики роботи з військовослужбовцями строкової служби засвідчує про наявність протиріч: між динамікою процесів демократизації та гуманізації у цивільному соціумі і відповідними тенденціями у Збройних Силах України; між психофізіологічними характеристиками призовної молоді і нормативними вимогами до військовослужбовців строкової служби; між педагогічним впливом цивільного і військового середовища на соціалізацію військовослужбовців строкової служби і особистими зусиллями молодого воїна стосовно власного військово-соціального розвитку.

Актуальність проблеми, необхідність демократизації, гуманізації процесу соціалізації військовослужбовців строкової служби педагогічними засобами та суттєва недостатність її розробленості зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Педагогічні умови соціалізації військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Даний напрям дослідження пов'язаний із завданнями науково-дослідницької роботи (НДР.)"Самовдосконалення" (державний реєстраційний номер 0101U000481), що здійснюється кафедрою психології і педагогіки Харківського університету Повітряних Сил. Проблеми, що розглядаються у дисертації, безпосередньо пов'язані з реалізацією Концепції виховної роботи в Збройних Силах й інших військових формуваннях України (Указ Президента України №981/98 від 4 вересня 1998 р.), Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України (Указ Президента України від 12.01.2004 р. №28/2004), Воєнної доктрини України (Указ Президента України від 15 червня 2004 року №648/2004). Тему дисертації узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 27.01.2004).

Об'єкт дослідження: процес соціалізації військовослужбовців строкової служби.

Предмет дослідження: сукупність педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України.

Гіпотеза дослідження - підвищення рівня соціалізованості як результату процесу соціалізації військовослужбовців строкової служби, забезпечується сукупністю педагогічних умов:

· демократизації військового середовища та гуманізації міжособистісних взаємин військовослужбовців строкової служби;

· узгодженого педагогічного впливу соціальних інститутів (родини, навчальних закладів, місцевих органів влади, громадських організацій, церкви), батьків, командирів, вихователів (інших референтних осіб);

· глибокого вивчення та врахування індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовця з метою активізації процесу його самовиховання, усвідомлення воїном своєї ролі у військовому соціумі.

соціалізація педагогічний військовий строковий

Відповідно до предмета, мети та гіпотези дослідження розв'язувалися такі завдання:

1. Виявити сутність і зміст соціалізації військовослужбовців строкової служби у світлі соціально-педагогічного аналізу.

2. Визначити фактори та особливості соціалізації військовослужбовців строкової служби.

3. Дослідити особливості функціонування соціально-педагогічних механізмів соціалізації у військовому соціумі, а також вплив соціальних інститутів на процес соціалізації військовослужбовців строкової служби.

4. Науково обґрунтувати, розробити й експериментальним шляхом апробувати сукупність педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби.

5. Розробити практичні рекомендації командирам і вихователям по впровадженню сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби.

Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові підходи (структурно-функціональний, системний, синергетичний, технологічний, особистісно орієнтований); принципи багатосторонності вивчення об'єкту, гуманізму, єдності теорії та практики; загальнонаукові засади про взаємозв'язок процесів соціалізації і виховання, становлення та розвитку особистості.

Теоретичну основу дослідження складають концептуальні педагогічні засади процесу соціалізації особистості (І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, І. Кон, М. Лукашевич, Л. Міщик, А. Мудрик, В. Оржеховська та ін.), військово-педагогічні засади виховання та формування особистості у військовому середовищі (О. Барабанщиков, А. Глоточкін, Я. Подоляк, М. Феденко, В. Шеляг, В. Ягупов та ін.), теоретичні розробки соціально-педагогічних умов (О. Безпалько, Р. Вайнола, А. Капська, Л. Мардихаєв, С. Савченко, С. Харченко, М. Шакурова та ін.). Наукове дослідження педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби проводилося на основі комплексного системного аналізу з врахуванням вітчизняної та закордонної педагогічної, психологічної, соціологічної і культурологічної думки щодо проблеми соціалізації військовослужбовців (Є. Афонін, О. Дзьобань, О. Панфілов, М. Требін, В. Тюріна та інші).

У ході дослідження відповідно до поставлених завдань були використані методи: теоретичні: аналіз філософської, соціологічної, педагогічної, психологічної, культурологічної літератури для узагальнення теоретичних підходів до проблеми соціалізації військовослужбовця строкової служби, метод моделювання (для моделювання соціально-педагогічної діяльності у війську), метод системного аналізу для систематизації педагогічних умов, синтез (для визначення сукупності педагогічних умов); емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, аналіз документів, бесіди, педагогічний експеримент: констатувальний етап експерименту для визначення рівня довійськової соціалізованості військовослужбовців строкової служби, формувальний етап експерименту для перевірки ефективності сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби; експертна оцінка для визначення рівня соціалізованості військовослужбовців, методика А. Маклакова та С. Черемяніна "Адаптивність” (для перевірки адекватності експертної оцінки); статистичні методи обробки даних (для визначення кількісних та якісних характеристик отриманих результатів).

Експериментальною базою дослідження були підрозділи та військові частини Харківського (ХУПС), Чугуївського (А2563) та Богодухівського (А2374) гарнізонів. Експериментальне дослідження проводилось з вересня 2000 року по грудень 2004 року. У дослідженні були задіяні 510 військовослужбовців строкової служби (242 - у контрольних підрозділах, 268 - в експериментальних підрозділах).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше: досліджено соціально-педагогічний аспект соціалізації військовослужбовців строкової служби, що дозволило виявити особливості і зміст цього процесу; визначено поняття "військова соціалізація”; виявлено сукупність педагогічних умов, що сприяють підвищенню рівня соціалізованості військовослужбовців строкової служби. Дістали подальшого розвитку дослідження впливу соціальних інститутів на процес соціалізації військовослужбовців строкової служби; уточнення факторів, особливостей, критеріїв і рівнів соціалізації військовослужбовців строкової служби.

Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні та поглибленні наукових знань про процес соціалізації військовослужбовців строкової служби, у з'ясуванні, науковому обґрунтуванні сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби, у розкритті характеру і ступеню впливу військового соціуму на особистість, дії педагогічних механізмів соціалізації та особливості цього процесу у військовому середовищі.

Практичне значення роботи полягає у розробці та впровадженні програми соціально-педагогічної роботи з військовослужбовцями строкової служби, методичних рекомендацій командирам і заступникам командирів з гуманітарних питань та практичних рекомендацій випускникам Харківського університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба з організації військово-соціальної роботи у військовому підрозділі, відображених у навчальному посібнику "Заступник командира підрозділу з виховної роботи” та методичному посібнику "Виховна робота у підрозділі”.

Основні результати та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у практиці соціально-педагогічної роботи із військовослужбовцями строкової служби, у процесі підготовки та перепідготовки командного складу Збройних Сил України, на курсах підготовки офіцерів - заступників командирів з гуманітарних питань.

Висновки й рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, впроваджено у військових частинах Збройних Сил України: А2563 (Акт про впровадження № 1/97 від 3.03.2004 р.), А2374 (Акт про впровадження № 119 від 8.09.2004 р.), А4104 (Акт про впровадження № 76 від 18.03.2005).

Особистий внесок здобувача в статті, опублікованій у співавторстві з Е. Дубом, полягає в аналізі взаємозв'язку категорій "виховання" та "соціалізація” та у висновках про необхідність створення виховуючого середовища; у навчальному посібнику "Заступник командира підрозділу з виховної роботи” - написанні параграфу 2 розділу VI, де розкрито зміст та організацію військово-соціальної роботи у військовому підрозділі; у методичному посібнику "Виховна робота у підрозділі” - написанні параграфу 1 розділу VI, де висвітлені завдання військово-соціальної роботи у військовій частині.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2001), "А.С. Макаренко і світова педагогіка” (Полтава, 2002), "Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу" (Полтава, 2004), "Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан та перспективи" (Харків, 2004); Міжвузівських науково-практичних конференціях "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2004), "Проблеми удосконалення системи підготовки та перепідготовки військових і цивільних фахівців в умовах подальшого реформування Збройних Сил України та інтеграції вітчизняної системи вищої освіти у європейський простір" (Житомир, 2005); на 2-й та 3-й Науково-практичних конференціях молодих учених Харківського військового університету (Харків, 2003), Науковій конференції молодих вчених Харківської державної академії культури (Харків, 2005). Основні результати й висновки дослідження обговорювалися і дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри психології та педагогіки Харківського університету Повітряних Сил, засіданні кафедри соціальної педагогіки Харківської державної академії культури, використовувалися на курсах підготовки офіцерів - заступників командирів з гуманітарних питань.

Публікації. Результати дослідження відображено в 15 публікаціях, з них: 4 статті у наукових фахових виданнях (3 одноосібно), 9 статей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 1 навчальний посібник (у співавторстві), 1 методичний посібник (у співавторстві).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (223 найменування, з них 2 іноземною мовою). Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок. Робота містить 16 таблиць, 15 додатків на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ Зміст ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі доведено актуальність теми, здійснено аналіз розробки проблеми, визначені об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза, методологічна, теоретична основи та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію.

У першому розділі "Теоретичні основи соціалізації армійської молоді” здійснено соціально-педагогічний аналіз процесу соціалізації особистості у Збройних Силах України, визначені особливості соціалізації військовослужбовців строкової служби, обґрунтовано сукупність педагогічних умов соціалізації молоді у військовому середовищі.

Кардинальні зміни у системі суспільних цінностей, переорієнтація на пріоритет людини у державі, трансформація соціальної структури суспільства актуалізували дослідження проблем соціалізації особистості у філософській (В. Москаленко), соціологічній (М. Лукашевич, Є. Якуба), психологічній (Я. Коломенський, І. Кон, А. Реан), політологічній, культурологічній (О. Заболотна) галузях науки.

Аналіз педагогічних та соціально-педагогічних робіт демонструє їхню спрямованість на дослідження процесу розвитку особистості в умовах певних соціальних інститутів, особливостей процесу соціалізації щодо різних вікових і професійних категорій людей: дітей (І. Звєрєва, О. Карпенко), школярів (В. Іванов, Л. Мельник, І. Шоробура), студентів (О. Вишневська, Ю. Загородній, О. Межерицький, С. Савченко, Н. Самохіна), педагогів (О. Гура), працівників правоохоронних органів (В. Отрешко, В. Тюріна). За межами соціально-педагогічних досліджень залишається військове середовище та особистість військовослужбовця.

Вивчення проблеми соціальних зв'язків особистості і військового середовища дозволило дійти висновку, що у дорадянський (М. Драгомиров), у радянський періоди (О. Барабанщиков, А. Глоточкін, М. Феденко, В. Шеляг, Я. Подоляк) був накопичений великий теоретичний матеріал і практичний досвід щодо формування, військового виховання особистості військовослужбовця.

Вивчення праць сучасних військових учених дозволяє стверджувати про відносно невелику кількість вітчизняних наукових робіт, що розглядають соціалізацію особистості військовослужбовців у різних аспектах: соціально-філософському (О. Дзьобань), педагогічному (В. Ягупов, В. Тюріна), соціологічному (Є. Афонін, О. Тарська). Переважно розглядається соціалізація особистості у процесі безпосереднього проходження військової служби. Досліджень, які б розглядали соціалізацію військовослужбовців строкової служби як специфічну ланку в безперервному процесі соціального розвитку людини, досі бракує.

Сучасна "соціальна військова педагогіка” (О. Мирошниченко, Г. П'янковський, М. Руденко, І. Хорєв) за своїм об'єктом та предметом, на жаль, повторює загальну військову педагогіку й обмежена у своїй галузі досліджень, оскільки розглядає особистість у контексті виховання, становлення і розвитку, а не в контексті соціалізації особистості, що інтегрує в собі усі зазначені поняття. Аналіз завдань сучасної соціальної військової педагогіки виявив відсутність провідного завдання, специфічного для соціальної педагогіки: інтеграції виховних можливостей соціальних інститутів суспільства у напряму позитивної соціалізації військовослужбовця.

Доведено, що поняття соціалізація є центральною категорією у дослідженні процесів соціального розвитку особистості, хоча має багато визначень, що відбиває багатоаспектність даного процесу. Вчені звертають увагу на "політичну”, "сімейну”, "статево-рольову”, "літературну”, "моральну”, "правову" та іншу спрямованість соціалізації. Недостатня дослідженість проблеми соціального становлення особистості у військо-вому середовищі відбилася на відсутності терміну військова соціалізація.

Доведено, що процес взаємодії особистості та військового середовища можливо досліджувати як процес військової соціалізації, та дозволяє визначити її як процес засвоєння, відтворення та розвитку особистістю військово-соціального досвіду, норм, традицій і ритуалів, військової культури і здатність до усвідомлення свого місця і ролі у військово-соціальному середовищі.

У ході дослідження визначено та класифіковано особливості соціалізації військовослужбовців строкової служби: військово-соціальні - державна і суспільна значимість військової діяльності; статутне імперативно-правове регулювання відносин; просторова локалізація; двостороння система внутрішніх відносин - формальна і неформальна; тверда регламентація і строгі тимчасові інтервали; величезні фізичні і психічні навантаження, великий темп і динаміка змін; військового колективу - високий рівень колективності; особлива організація структури взаємин між військовослужбовцями по "горизонталі" і "вертикалі”; обмеження можливостей для добровільного вибору діяльності; соціально-референтна депривація; сексуальна депривація; перевага моностатевого спілкування; індивідуально-психологічні - вікові, психологічні, фізіологічні.

Аналіз факторів соціалізації військовослужбовців строкової служби дозволив визначити найбільш впливові. По-перше, військове середовище як сукупність різноманітних умов, що характеризуються вищезгаданими особливостями. Саме через специфіку армійських умов, процесу повсякденного навчання й служби, у подоланні труднощів бойової підготовки затверджуються моральні норми, глибоко усвідомлюється військовий обов'язок, формуються відносини військовослужбовців строкової служби. По-друге, сім'я, що характеризується складом родини (відсутність одного з батьків або обох, наявність вітчима або мачухи, наявність братів і сестер, чисельність родини й ін.); психологічним кліматом у родині (алкоголізм батьків, інвалідність чи важка хвороба, смерть батьків чи близьких родичів, конфлікти в родині, судимість родичів й ін.); ступенем участі батьків у розвитку особистості їхньої дитини (яку увагу приділяли розумовому і фізичному розвитку сина, які норми і цінності набуті у сім'ї й ін.). По-третє, військовослужбовець строкової служби з його здатністю до усвідомлення свого місця й ролі у військовому середовищі, певними психологічними та фізіологічними особливостями. Вплив факторів військово-соціального середовища на особистість військовослужбовця опосередковано механізмами соціалізації, які розуміються нами як процес поєднання особистісних та соціальних факторів.

На ґрунті виявлених А. Мудриком соціально-педагогічних механізмів соціалізації особистості з'ясовано особливості їх функціонування у військовому середовищі, зокрема: традиційний механізм соціалізації особистості військовослужбовців строкової служби характеризується обмеженою стихійністю та колом суворо визначених агентів соціалізації у військовому середовищі; інституціональний механізм соціалізації обумовлюється та характеризується значимістю та специфічними правилами та нормами, визначеними Статутами Збройних Сил України, а саме, обов'язковістю та імперативністю, наявністю певних методів переконання та примусу; стилізований механізм соціалізації пояснює наявність у військовому середовищі такого явища як "дідівщина”, яка є результатом армійської субкультури - автономного, відносно цілісного утворення; міжособистісний механізм соціалізації обумовлений соціально-психологічними чинниками військового колективу та динамічною зміною осіб, які були та стають референтними для військовослужбовця строкової служби.

На основі теоретичного дослідження особливостей, факторів, соціально-педагогічних механізмів соціалізації військовослужбовців строкової служби, відповідно до трьох впливових факторів, було визначена та обґрунтована сукупність педагогічних умов:

1) демократизація військового середовища та гуманізація міжособистісних взаємин військовослужбовців строкової служби;

2) узгоджений педагогічний вплив соціальних інститутів, батьків, командирів, вихователів (та інших референтних осіб);

3) глибоке вивчення та врахування індивідуально-психологічних особливостей з метою активізації процесу самовиховання військовослужбовців строкової служби, усвідомлення воїном своєї ролі у військовому середовищі.

Теоретичне обґрунтування сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби набуває практичного значення за умов відповідної дослідно-експериментальної перевірки.

У другому розділі "Дослідно-експериментальна перевірка сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби” представлено методи організації дослідно-експериментальної роботи, критеріальні засади експериментальної перевірки сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби, основні напрями соціально-педагогічної роботи у військовому середовищі, результати дослідно-експериментальної роботи.

Аналіз наукової літератури з проблематики соціалізації особистості щодо складових цього процесу дозволив визначити основні критерії ефективності соціалізації військовослужбовців строкової служби:

1) психоадаптивний, який пов'язаний зі спроможністю особистості в обмежений термін пристосуватися до умов військового соціуму та стійко переносити його негативний вплив;

2) морально-нормативний, що відображає наявність у військовослужбовців необхідних моральних якостей та їх відповідність нормам військового соціуму;

3) комунікативний, що характеризує активність військовослужбовців строкової служби.

На основі аналізу існуючих рівнів соціалізації (В. Іванов, І. Шоробура) визначено рівні соціалізації військовослужбовців строкової служби: низький, середній та високий, що відповідає трьом визначальним відміткам строкової служби: перша - призив, друга - півроку служби ("золота середина”), третя - звільнення зі Збройних Сил України.

Для оцінки впливу сукупності педагогічних умов на військовослужбовців у контрольних та експериментальних підрозділах застосовувався комплекс емпіричних методів у контексті педагогічного експерименту: педагогічне спостереження, аналіз документів, анкетування, експертна оцінка. Використання цих методів має свої особливості, які обумовлені характерними ознаками військового середовища.

За результатами констатувального етапу експерименту були отримані дані, що дозволили визначити рівні соціалізації військовослужбовців строкової служби за кожним з критеріїв.

З метою врахування особливостей об'єкту соціально-педагогічного впливу було здійснено діагностування довійськової соціалізації армійської молоді. Діагностика соціалізації призовної молоді передбачає певний напрям діяльності, який дозволяє глибше та повніше оцінити процес військової соціалізації, спрогнозувати перспективи індивідуального розвитку військовослужбовця. В основу прогностичної діяльності покладено виявлення індивідуальних особливостей та соціальних якостей молодого воїна, які сформувалися у довійськовий період соціалізації юнака, призваного з певного регіону.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту в контрольних та експериментальних підрозділах та діагностики соціалізації молодих воїнів показав низький рівень адаптивних можливостей молодих військовослужбовців, недостатню психологічну стійкість, наявність негативних психічних станів. Морально-нормативна складова соціалізації військовослужбовця строкової служби є найбільш проблемною: майже половина військовослужбовців на початку служби в окремих ситуаціях виявляють небажання служити в армії, спостерігаються ознаки як девіантної, так й делінквентної поведінки. У військовослужбовців усіх підрозділів відзначено низьку комунікативність та малоактивність.

Наведені дані свідчать про перевагу низьких якісних характеристик армійської молоді, що негативно впливає на рівень соціалізації військовослужбовців строкової служби та зумовлює необхідність вдосконалення соціально-педагогічної роботи командирів та вихователів щодо реалізації адекватних педагогічних умов.

З метою перевірки ефективності сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби проведено формувальний етап експерименту. У відповідності з метою та завданнями дослідження розроблено та апробовано напрями соціально-педагогічної діяльності.

Перший напрям - педагогізація військового соціуму. Складові: активна педагогічна взаємодія особового складу військової частини з педагогічними колективами дитячих садків, загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів; взаємодія з державними, громадськими та релігійними організаціями: участь державних і громадських організацій у контролі за діяльністю Збройних Сил, допомога релігійних діячів у задоволенні релігійних потреб військовослужбовців строкової служби. Соціально-педагогічна освіта командирів та вихователів передбачає набуття знань та досвіду соціально-педагогічної роботи військових керівників, досягнення необхідного рівня педагогічної компетентності, вміння практичного застосування отриманих знань у конкретній соціально-педагогічній ситуації.

Другий напрям - соціально-педагогічна робота з референтними особами та організаціями. Складові: робота з сім'ями військовослужбовців - соціально-профілактична робота щодо запобігання сімейних негараздів, конфліктів, розлучень; соціально-педагогічна допомога сім'ям військовослужбовців строкової служби передбачає надання військовослужбовцям та їхнім сім'ям соціально-педагогічних консультацій та послуг (інформаційних, консультативних, посередницьких) в умовах конкретного соціуму (гарнізону, частини тощо) щодо розв'язання конкретних ситуацій; соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги сім'ї військовослужбовця у подоланні труднощів, що виникають у процесі життєдіяльності сім'ї внаслідок втрат рідних та близьких, важких захворювань, тим, хто опинився в стані безпорадності чи самотності.

Третій напрям - соціально-педагогічна робота з військовослужбовцем строкової служби. Складові: індивідуально-виховна робота як комплекс аналітичних, психологічних, педагогічних заходів відносно конкретної особистості, спрямованих на вивчення психофізичних особливостей військовослужбовця та їх урахування у процесі соціально-педагогічної діяльності. Психолого-педагогічна просвіта передбачає проведення комплексу бесід та занять для підвищення рівня психолого-педагогічних знань військовослужбовців строкової служби. Правова просвіта - це комплекс заходів правового напряму з метою формування правової свідомості військовослужбовця строкової служби.

Соціально-педагогічна робота у військовому середовищі включала: шефську роботу військовослужбовців у школах, дитячих садках, сумісне проведення концертів, конкурсів, екскурсій школярів та студентів у військові частини, "Дні відкритих дверей”, "День батьків" у частинах, індивідуальні бесіди та листування з батьками військовослужбовців, тематичні виступи батьків перед військовослужбовцями, участь представників місцевого самоврядування та церкви у проведенні виховних та святкових заходів: Військова присяга, вшанування воїнів, які звільняються у запас, державні та релігійні свята, повідомлення до місцевих органів влади про успіхи воїнів з певного регіону, вечори запитань та відповідей, консультації військових юристів "Воїн і закон”, "Закон у дії" та інше.

За результатами експериментальної роботи виявлено динаміку змін, що відбулися у процесі соціалізації військовослужбовців строкової служби, визначено ефективність педагогічних умов (Таблиця 1).

Таблиця 1

Рівні соціалізації військовослужбовців строкової служби в експериментальних та контрольних групах за кожним з критеріїв за результатами експерименту (кількість осіб у %)

Порівняльний аналіз даних констатувального та формувального етапів експерименту продемонстрував, що показники високого рівня адаптивного критерію збільшилися у контрольних підрозділах на 6,9%, у експериментальних підрозділах на 23,4%; середнього рівня збільшилися: у контрольних підрозділах на 6,1%, у експериментальних підрозділах на 8,0%; низького рівня зменшилися у контрольних підрозділах на 13,0%, у експериментальних підрозділах на 31,4 %. Показники високого рівня морально-нормативного критерію збільшилися у контрольних підрозділах на 16,6%, в експериментальних підрозділах на 23,7 %; середнього рівня у контрольних підрозділах зменшилися на 5,5%, в експериментальних підрозділах збільшилися на 5,7%; низького рівня зменшилися: у контрольних підрозділах на 11,1%, в експериментальних підрозділах на 29,4%. Показники високого рівня комунікативно-творчого критерію збільшилися: у контрольних підрозділах на 9,2%, в експериментальних підрозділах на 25,6 %; середнього рівня у контрольних підрозділах майже не змінився, в експериментальних підрозділах зменшився на 4,0%; низького рівня зменшилися: у контрольних підрозділах на 9,4%, у експериментальних підрозділах на 21,6%.

Порівняння рівнів соціалізації у воїнів контрольних та експериментальних груп за результатами формувального етапу експерименту свідчить про вищі результати у військовослужбовців експериментальних груп.

Зважаючи на те, що результатом соціалізації військовослужбовців строкової служби є соціалізованість (певний рівень військової соціалізації, що визначається експертною оцінкою) для перевірки адекватності даних, отриманих експертами, використано багаторівневий особистісний опитувальник "Адаптивність” А. Маклакова і С. Чермянінова, який призначений для оцінки адаптивних можливостей особистості. Математична перевірка адекватності між даними, отриманими у контрольних та експериментальних підрозділах, та між даними експертної оцінки та методики "Адаптивність” була проведена за допомогою критерію Фішера.

Співставлення даних констатувального та формувального етапів експерименту демонструє позитивну динаміку зміни рівнів соціалізації військовослужбовцями строкової служби, підтверджує необхідність застосування певної сукупності педагогічних умов у процесі соціалізації військовослужбовців строкової служби.

Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання наукової проблеми соціалізації військовослужбовців строкової служби, що виявляються у визначенні сутності, змісту, особливостей соціалізації військовослужбовців строкової служби у світлі соціально-педагогічного аналізу, науковому обґрунтуванні, розробці, апробації сукупності педагогічних умов соціалізації військовослужбовців строкової служби та практичних рекомендацій щодо їх впровадження.

2. Соціалізація військовослужбовців строкової служби є складовою загального соціалізаційного процесу людини. Поняття "військова соціалізація” як процес засвоєння, відтворення та розвитку особистістю військово-соціального досвіду, норм, традицій і ритуалів, військової культури і здатність до усвідомлення свого місця і ролі у військово-соціальному середовищі більш змістовно відбиває взаємодію особистості та військового соціуму.

3. Специфіка соціалізації військовослужбовців строкової служби зумовлена її особливостями: суспільна і державна значимість, сувора регламентація й імперативно-правове регулювання відносин, жорсткі тимчасові інтервали, велика психічна й фізична напруга, темп і динаміка змін, високий рівень колективності, просторова локалізація життєдіяльності, відносна соціально-референтна депривація, сексуальна депривація, перевага моностатевого спілкування, високий рівень організації по горизонталі та вертикалі, необхідність дотримання формальних і неформальних форм поведінки, обмеження можливостей для добровільного вибору діяльності.

4. Соціалізація військовослужбовців строкової служби проходить під впливом різних факторів: родини, школи, засобів масової інформації, громадських колективів, груп однолітків. Військовий соціум, родина є провідними факторами соціалізації військовослужбовців строкової служби. В умовах військового середовища психологічні і соціально-педагогічні механізми соціалізації здобувають характерну лише для військового соціуму функціональність, яка виявляється у молодіжній армійській субкультурі, котра на фоні девіантної та делінквентної поведінки призводить до проявів "дідівщини”. Соціально-педагогічний аналіз соціалізації армійської молоді показав, що для підвищення ефективності процесу соціалізації повинні бути створені відповідні педагогічні умови.

5. Процес соціалізації військовослужбовців строкової служби може бути описаний за допомогою трьох критеріїв (психоадаптивного, морально-нормативного, комунікативного). Соціалізація як процес, що піддається динамічним змінам, має визначені рівні з характерними для них якісними параметрами. Успішність динаміки соціалізації військовослужбовців строкової служби визначається за допомогою позитивних змін у їхніх якісних характеристиках.

6. Педагогічні умови соціалізації військовослужбовців строкової служби - це сукупність педагогічних впливів щодо координації та гармонізації впливу зовнішньовійськового та внутрішньовійськового середовища на соціалізацію військовослужбовців строкової служби з його особистими зусиллями стосовно власного військово-соціального розвитку, що забезпечує засвоєння, відтворення та розвиток особистістю військовослужбовця військово-соціального досвіду, норм, традицій та військових ритуалів, військової культури. Перша умова: демократизація військового середовища та гуманізація міжособистісних взаємин військовослужбовців строкової служби, що має суттєвий вплив на комунікативно-творчу складову процесу соціалізації. Саме завдяки принципам гуманізації та демократизації військове середовище набуває ознак відкритого соціально-педагогічного середовища. Перша група умов створює передумови для другої та третьої умов. Друга умова: узгоджений педагогічний вплив соціальних інститутів, батьків, командирів, вихователів (та інших референтних осіб) з метою попередження наслідків негативних станів у процесі соціалізації особистості у військовому середовищі, що забезпечує суттєву підтримку особистості в адаптаційний період, а також у процесі подолання негативних психічних станів, викликаних соціальною депривацією та іншими причинами. Третя умова - глибоке вивчення та врахування індивідуально-психологічних особливостей з метою активізації процесу самовиховання військовослужбовця, усвідомлення воїном своєї ролі у військовому соціумі. За цих умов морально-нормативний компонент соціалізації особистості набуває найбільшої змістовності, забезпечується безпосередній вплив на особистість військовослужбовця строкової служби. Особливого значення набуває особистісно орієнтований підхід у вихованні військовослужбовця строкової служби, що підкреслює самоцінність кожної особистості

7. За результатами теоретичного аналізу та експериментальної роботи за проблемою дослідження розроблено і впроваджено програму соціально-педагогічної роботи з військовослужбовцями строкової служби, методичні рекомендації командирам і заступникам командирів з гуманітарних питань, практичні рекомендації майбутнім військовим соціальним педагогам, заступникам командира з виховної роботи щодо організації військово-соціальної роботи у військовому підрозділі. За результатами дослідження підготовлено навчальний посібник "Заступник командира підрозділу з виховної роботи”, методичний посібник "Виховна робота у підрозділі” (у співавторстві).

8. Проведене дослідження не вичерпує усіх проблем соціалізації військовослужбовців Збройних Сил. Подальшого дослідження потребують питання соціалізації молоді, яка проходить військову службу за контрактом. Дослідницьким полем мають стати середовища військових містечок та їх вплив на соціалізацію дітей кадрових військових.

Основні положення дисертації висвітлено в таких роботах автора

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2006.

Диссертация посвящена исследованию проблемы социализации военнослужащих срочной службы Вооруженных Сил Украины в условиях реформирования украинской армии.

В диссертации на основе социально-педагогического анализа научных исследований раскрыта сущность социализации военнослужащих срочной службы Вооруженных Сил Украины, а также содержание педагогических условий, взаимодействие личности и воинской среды, процесса, который представлен как военная социализация.

В процессе исследования было определено социально-педагогическое понятие "военная социализация”, понимаемое как процесс усвоения, воспроизводства и развития личностью военнослужащего норм, правил, традиций и обычаев воинской среды. Выявлены особенности социализации военнослужащих срочной службы (военно-социальные, воинского коллектива, индивидуально-психологические). Раскрыто их содержание.

Установлено, что наиболее влиятельными факторами социализации армейской молодежи являются воинская среда и семья. Осуществлен анализ и определены особенности функционирования социально-педагогических механизмов социализации военнослужащих срочной службы в воинской среде: традиционного, институционального, стилизованного, межличностного.

В результате анализа особенностей и социально-педагогических механизмов социализации военнослужащих срочной службы выявлена и обоснована совокупность педагогических условий, при которых обеспечивается повышение уровня социализации военнослужащих срочной службы: демократизация воинской среды и гуманизация межличностных отношений военнослужащих; согласованное педагогическое взаимодействие социальных институтов, семьи, командиров и воспитателей; глубокое изучение и учет индивидуально-психологических особенностей военнослужащих срочной службы.

Разработаны методические рекомендации, где педагогические условия социализации военнослужащих срочной службы рассматриваются в контексте их совершенствования по трем направлениям социально-педагогической работы в воинской среде: педагогизация воинской среды, социально-педагогическая работа с референтными лицами и организациями, социально-педагогическая работа с военнослужащими срочной службы.

Особое внимание уделено социально-педагогическому образованию командиров и воспитателей, предусматривающему приобретение знаний и опыта социально-педагогической работы в военной среде, необходимого уровня педагогической компетентности.

Экспериментальная проверка эффективности совокупности педагогических условий социализации военнослужащих срочной службы Вооруженных Сил Украины подтверждает содержание теоретических положений. Практические рекомендации могут быть использованы в работе с военнослужащими срочной службы и по контракту.

Ключевые слова: военнослужащие срочной службы, военная социализация, педагогические условия, военная среда, направления социально-педагогической работы.