Педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності

Уліч Віктор Леонідович

АНОТАЦІЯ

курсант педагогічний управління

Уліч В.Л. Педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - “Теорія і методика професійної освіти”. - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2007.

Дисертацію присвячено формуванню готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності. Готовність курсанта до управлінської діяльності являє собою складне, стійке особистісне утворення, що виражає прагнення фахівця на основі наявних професійних знань, умінь, професійної спрямованості й особистісних якостей успішно вирішувати завдання з управління особовим складом і підрозділом у цілому. Теоретично розроблена модель формування готовності до управлінської діяльності у курсантів ВВНЗ включає: професійний, поведінковий та морально-психологічний блоки. Формування готовності до управлінської діяльності залежить від сукупності педагогічних умов (спеціальна організація навчально-виховного процесу майбутніх офіцерів; застосування теоретичної моделі формування управлінських умінь; урахування значення об'єктивних та суб'єктивних чинників для такого процесу; усвідомлення майбутніми офіцерами включеності їх у систему підготовки до майбутньої діяльності). Модель формування готовності пов'язана з педагогічними умовами.

Ключові слова: педагогічні умови, формування готовності, управлінська діяльність, вищий військовий навчальний заклад, майбутні офіцери.

АННОТАЦИЯ

Улич В.Л. Педагогические условия формирования готовности будущих офицеров к управленческой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - “Теория и методика профессионального образования”. - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. - Хмельницкий, 2007.

Диссертация посвящена формированию готовности будущих офицеров к управленческой деятельности. Готовность курсанта к управленческой деятельности представляет собой сложное, устойчивое личностное образование, выражающее стремление специалиста, на основе имеющихся профессиональных знаний, умений, профессиональной направленности и личностных качеств успешно решать задачи по управлению личным составом и подразделением в целом.

Содержание управленческой деятельности включает: структурные особенности, раскрывающие предметную и потребностно-мотивационную характеристики управленческой деятельности (потребность, мотив, цель, способ); операционно-деятельностные особенности, отражающие процессуальную сторону управленческой деятельности (активность, деятельность, действие, операцию). Компонентами такой деятельности являются: поведенческий, инициативный, морально-психологический. Критериями формирования готовности к управленческой деятельности будущих офицеров являются критерии, характеризующие профессиональные знания, профессиональные умения, морально психологический компонент, и оценивающие поведенческий компонент на желаемом, приемлемом, критическом и недопустимом уровнях. Курсанты на желаемом уровне имеют глубокие и прочные знания принципов управления; четко представляют систему, основные направления воспитательной работы. На приемлемом уровне у курсанта есть твердые системные знания принципов и функций управления; они способны к решению теоретических заданий, знают методы управления. Критический уровень характеризуется наличием у курсантов удовлетворительных знаний принципов управления, все задания на практике реализует с помощью преподавателя. Недопустимый уровень готовности к управленческой деятельности предполагает поверхностные знания принципов и функций управления.

Модель формирования готовности к управленческой деятельности у курсантов ВВУЗа включает: профессиональный блок (профессиональные знания и умения по управлению подразделением, обучению и воспитанию подчиненного личного состава); поведенческий блок; морально-психологический блок.

Формирование готовности к управленческой деятельности зависит от системы педагогических условий (специальная организация учебно-воспитательного процесса будущих офицеров; применение теоретической модели формирования управленческих умений; учет значения объективных и субъективных факторов для такого процесса; осознанность будущими офицерами включенности их в систему подготовки к будущей деятельности) и факторов в их диалектическом единстве (экономических, политических, социально-правовых и других объективных, объективно-субъективных и субъективных). По мере формирования готовности к управленческой деятельности у курсантов происходит изменение профессионально важных качеств личности.

Ключевые слова: педагогические условия, формирование готовности, управленческая деятельность, высшее военное учебное заведение, будущие офицеры.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Докорінні зміни у статусі Збройних Сил України, характері службово-бойових завдань з'єднань і військових частин (підрозділів), змісті та специфіці діяльності офіцерів обумовлені перетвореннями у всіх сферах держави. Вони спонукають до висунення якісно нових вимог до системи військової освіти, рівня компетентності фахівців-професіоналів, структури і змісту професійної підготовки випускників вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ), їх готовності до управлінської діяльності. Однак за останні десятиліття відбулась певна втрата найважливіших функцій вищої освіти, виявились недоліки у функціонуванні вищої школи (технократизм; валовий підхід до навчально-виховного процесу; адміністративно-бюрократичний, формальний стиль організації навчально-виховного процесу.

Результати педагогічних досліджень з проблем освіти курсантів, формування у них професійних знань, умінь, навичок та професійно необхідних якостей свідчать, що ефективність підготовки фахівців вищої кваліфікації багато у чому залежить від того, наскільки у навчально-виховному процесі ВВНЗ, його змісті й технологіях ураховуються педагогічні умови їхньої підготовки; як будується “модель” фахівця і формується його професійна компетентність, набуваються знання, формуються практичні уміння та фахові навички майбутнього військового управлінця.

Аналіз відзивів на випускників вищих військових навчальних закладів 2000-2006 років указує на недоліки їхньої підготовки: нерівномірне засвоєння знань, умінь і навичок здійснення різних управлінських функцій; недостатній рівень знань теоретичних основ управління; низький рівень розвитку системного мислення та готовності до керівництва військовими колективами в нестандартних ситуаціях, погіршення якості призовного контингенту (відмічено у 25,6 % відзивів на випускників).

Традиційна педагогічна проблема професійної освіти, дослідженню якої присвячені роботи С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, B.А. Козакова, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєвої, О.М. Пєхоти набуває нових аспектів. Окремі питання, пов'язані з готовністю майбутніх офіцерів до управлінської діяльності, знайшли відображення в публікаціях військових психологів і педагогів (О.В. Барабанщиков, В.І. Звягінцев, М.Л. Новожилов, М.М. Василина, М.І. Дьячейк, О.А. Матеюк, Л.Є. Мерзляк, М.І. Нещадим, О.Д. Сафін, В.М. Синьов, В.В. Стасюк, В.О. Бойко, І.О. Грязнов, Н.А. Давидов, Д.В. Іщенко, Е.Н. Коротков, В.С. Маслов, В.І. Пліско, Р.Д. Санжаєва, В.В. Ягупов та ін.). Але поза увагою дослідників залишились питання удосконалення підготовки до управлінської діяльності майбутніх офіцерів шляхом створення певних педагогічних умов, які забезпечують її ефективність.

Нині існують суперечності: між реальними потребами Збройних Сил України та інших військових формувань у кваліфікованому управлінні військово-організаційними і соціальними системами та практичною їх реалізацією; наявною системою підготовки кадрів та кількістю професійних керівників, яких випускають ВВНЗ для різних сфер військової галузі; змістом професійної підготовки майбутніх офіцерів до управлінської діяльності та вимогами до знань, умінь і навичок та специфічних якостей, які б спонукали майбутніх офіцерів до ефективного виконання своїх управлінських функцій. Необхідність вирішення цієї проблеми висуває принципово нові вимоги перед вітчизняною вищою військовою школою, усією системою освіти. Вона вимагає радикальних перетворень у сфері управління, розробки і впровадження нових моделей та методів управління, підготовки не просто фахівців, а дійсних керівників-професіоналів, здатних ефективно управляти підлеглими у своїй військово-професійній сфері, самостійно і безперервно навчаючись, постійно оновлюючи свої знання, адаптуючись до умов, що постійно змінюються. У цьому полягає актуальність дослідження та вибір теми - “Педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до реалізації перспективного та поточного планів наукових досліджень Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дослідження використано при опрацюванні НДР РК № 0101U002051 “Підготовка офіцерських кадрів у системі цивільних вищих навчальних закладів”.

Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (витяг з наказу від 01.11.2004 р. № 599-34) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 27.06.2006 p.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності.

Основні завдання дослідження:

1) здійснити теоретико-методологічний аналіз стану розробленості проблеми формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності;

2) обґрунтувати критерії, показники й рівні ефективного формування готовності курсантів ВВНЗ до управлінської діяльності;

3) розробити теоретичну модель формування готовності курсантів ВВНЗ до управлінської діяльності;

4) визначити та експериментально перевірити педагогічні умови формування готовності курсантів ВВНЗ до управлінської щодо діяльності;

5) підготувати методичні рекомендації військовим керівникам реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх офіцерів вищих військових навчальних закладів.

Предмет дослідження - формування готовності майбутніх офіцерів ВВНЗ до управлінської діяльності.

Гіпотезою дослідження є припущення, що формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності у навчально-виховному процесі вищих військових навчальних закладів буде більш ефективним, якщо воно буде реалізоване на основі науково обґрунтованої моделі та комплексу відповідних педагогічних умов її реалізації (спеціальна організація навчально-виховного процесу майбутніх офіцерів; застосування теоретичної моделі формування управлінських умінь; урахування значення об'єктивних та суб'єктивних чинників для такого процесу; усвідомлення майбутніми офіцерами включеності їх у систему підготовки до майбутньої діяльності).

Теоретико-методологічною основою дослідження є: філософські, педагогічні, психологічні та військові теорії, що ґрунтуються на педагогічних основах вищої професійної освіти та розкривають проблеми становлення людини як суб'єкта власної життєдіяльності (А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, О.В. Барабанщиков, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, В.Г. Кремінь, С.Д. Максименко, Н.Г. Ничкало, О.В. Сухомлинська та ін.); провідні ідеї з проблем індивідуалізації процесу навчання (Б.Г. Ананьєв, В.В. Давидов, І.В. Кузнєцова, О.М. Пєхота, Н.Ф. Тализіна та ін.); сучасні теорії розвиваючого та проблемного навчання (В.О. Вихрущ, П.Я. Гальперін, І.Я. Лернер, М.М. Скаткін та ін.) і наукові праці про підготовку фахівців у системі вищої професійної освіти (Л.Я. Бондарів, О.В. Глузман, Р.С. Гуревич, І.А. Зязюн, А.Ф. Ліненко, Н.Г. Ничкало, Л.М. Романишина, О.Г. Романовський, О.В. Сухомлинська, М.І. Шкіль, В.В. Ягупов та ін.); провідні положення педагогічної науки, що висвітлюють методологію науково обґрунтованого визначення змісту навчання фахівців (В.А. Кушнір, А.І. Кузьмінський, А.О. Лігоцький, В.І. Луговий, М.І. Нещадим та ін.).

Методи дослідження. Для комплексного дослідження проблеми формування готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності застосовувались такі методи дослідження: теоретичні (аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, порівняння, синтез, формальної логіки, моделювання, зіставлення, узагальнення, систематизація) - для аналізу сутності, змісту, структури, функцій, умов формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності); емпіричні - педагогічний експеримент, спостереження, анкетування, бесіда, опитування, експертні оцінки, тестування з метою виявлення рівнів сформованості управлінських умінь майбутніх офіцерів та їх динаміки в процесі експерименту; методи математичної статистики: кореляційний аналіз (для опрацювання експериментальних даних і встановлення кількісних залежностей між явищами, що досліджувалися).

Організація та етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка у природних умовах навчально-виховного процесу в три етапи. У ньому брало участь 396 майбутніх офіцерів.

На першому етапі (2000-2001 рр.) здійснювався теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження; аналізувались нормативно-правові документи з питань організації навчально-виховного процесу у ВВНЗ; уточнювалися мета, об'єкт, предмет, завдання, методи й гіпотеза дослідження; обґрунтовувалася теоретична модель формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності; виявлялися педагогічні умови її формування.

На другому етапі (2002-2004 рр.) тривало теоретичне вивчення проблеми формування готовності особистості до управлінської діяльності; здійснювалася апробація теоретичної моделі формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності; обґрунтовувались критерії, показники й рівні готовності; проводився констатувальний експеримент.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) проводився формувальний експеримент; здійснювалися порівняльний аналіз і статистична обробка одержаних даних, їхня інтерпретація, обґрунтовувались педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності; аналізувалась динаміка змін психолого-педагогічних якостей курсантів у процесі формування різних рівнів їх готовності до управлінської діяльності; формулювалися висновки та практичні рекомендації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження:

уперше розроблено теоретичну модель формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності у навчально-виховному процесі ВВНЗ, яка включає блоки: професійний (професійні знання та вміння з управління підрозділом, навчання та виховання підлеглого особового складу); поведінковий; морально-психологічний, кожний з яких характеризується метою, завданнями, етапами виконання дій та сукупністю педагогічних умов (спеціальна організація навчально-виховного процесу майбутніх офіцерів; застосування теоретичної моделі формування управлінських умінь; урахування значення об'єктивних та суб'єктивних чинників для такого процесу; усвідомлення майбутніми офіцерами включеності їх у систему підготовки до майбутньої діяльності);

уточнено діагностичні критерії та розроблено показники рівнів готовності курсанта до управлінської діяльності;

подальшого розвитку набули зміст та методика формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено і представлено сукупність педагогічних умов, які забезпечують дієвість моделі формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності. Така модель була використана у навчально-виховному процесі, про що свідчать акти реалізації результатів дослідження, що були одержані: у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт реалізації від 7 грудня 2006 року); у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації від 22 грудня 2006 року); у Науково-дослідному інституті Державної прикордонної служби України (акт реалізації від 27 грудня 2006 року); Військовому інженерному інституті Подільського державного аграрно-технічного університету (акт реалізації від 17 січня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. У роботі “Філософсько-методологічні засади розвитку та модернізації вищої освіти на шляху до Болонського процесу”, яка написана у співавторстві з О.А. Полубоярцевою, дисертантом розроблені методологічні засади модернізації підготовки майбутніх офіцерів у контексті Болонського процесу. У роботі “Педагогічна система і психолого-педагогічні умови формування готовності курсантів ВНЗ до управлінської діяльності”, яка написана у співавторстві з О.О. Безносюком, дисертанту належить обґрунтування психолого-педагогічних умов формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності. У роботі “Система неперервної військової освіти”, яка написана у співавторстві з О.О. Безносюком, дисертант визначив особливості реалізації системи неперервної освіти у військовому середовищі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Інновації у вищій освіті” (м. Ніжин, 2005 р.), “Військова освіта та наука: сьогодення і майбутнє” (м. Київ, 2006 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Вища освіта і Болонський процес” (м. Переяслав-Хмельницький, 2005 р.), “Військова освіта та наука: сьогодення і майбутнє” (м. Київ, 2005 р.); міжвузівській науково-практичній конференції: “Соціальна робота - ознака демократизації суспільства” (м. Хмельницький, 2004 р.). Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в п'яти статтях у виданнях, що визначені ВАК України як фахові, та у матеріалах двох конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (247 найменувань) та п'яти додатків. Основний зміст роботи викладено на 160 сторінках. Ілюстративний матеріал подано у 13 таблицях та 11 рисунках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальності роботи, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання та наукову новизну, охарактеризовано структуру дисертації.

У першому розділі - “Формування готовності до управлінської діяльності майбутніх офіцерів як педагогічна проблема” - науково обґрунтовано необхідність формування готовності до управлінської діяльності майбутніх офіцерів, сутнісні та змістові характеристики управлінської діяльності військових фахівців, стан теорії і практики формування готовності особистості до управлінської діяльності. Проведений теоретичний аналіз проблеми формування готовності до професійної діяльності показує, що у сучасній науці явище готовності досліджується на особистісному, функціональному та особистісно-діяльнісному рівнях. У зв'язку із цим готовність курсанта до управлінської діяльності розглядається нами як складне, особистісне утворення, що виражає прагнення фахівця на основі наявних професійних знань і вмінь, професійної спрямованості й особистісних якостей успішно вирішувати завдання управління особовим складом і підрозділом у цілому. Вона поєднує професійні знання, уміння, професійну спрямованість і особистісні якості, набуті у процесі навчання у ВВНЗ для застосування їх у професійній діяльності.

Основний зміст діяльності офіцера-випускника військового навчального закладу обумовлений виконанням таких функцій: управлінської (керівної), військово-педагогічної, військового спеціаліста, адміністративно-господарської, організатора повсякденної служби (А.М. Захаров). С.С. Аверінцев, Е.А. Араб-Огли, О.Ф. Іл'їчов та ін. під управлінням розуміють елемент, функцію організованої системи різного походження (біологічного, соціального, технічного), що забезпечує збереження визначеної структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію програми, цілей діяльності.

За баченням А.І. Кітова, управлінська діяльність офіцера-керівника виконує кілька взаємопов'язаних функцій: цілевказівну і оцінювальну, інформаційну і контрольну, мотиваційну і матеріального забезпечення. Система управління являє собою певну сукупність взаємозалежних структурних елементів, які інтегративно об'єднані метою управлінської діяльності, у яку входять підсистеми: керуюча; керована, умовно-детермінуюча, взаємозв'язуюча між керуючою та керованою підсистемами. Вони охоплюють формальні (нормативні) і неформальні (вільні) взаємозв'язки.

В умовах військового середовища специфічної особливості системі управління надає часовий фактор, який впливає на характер управлінської взаємодії, динаміку мінливості системи управління у цілому, особливо в умовах наростання екстремальності військової праці, що пов'язане з ускладненням завдань військової служби. Ускладнення систем управління військами обумовлює необхідність створення у структурах військових академій кафедр інформатики і управління. З метою вдосконалення керівної підготовки у військових навчальних закладах активніше використовуються такі види навчальних занять: командно-штабні навчання, військова практика (стажування) майбутніх офіцерів; заняття з елементами управлінської спрямованості, що проводяться ігровим методом та ін.

Проблема управління і готовності до неї офіцера-керівника відноситься до пріоритетних напрямків військових досліджень, що проводяться в іноземних арміях. Процес керівництва посадовими особами під час навчання воїнів включає три основні операції: планування навчального процесу, інструктаж керівників занять, контроль і оцінку праці керівників. Дещо іншою є робота офіцера - випускника військового навчального закладу, який виступає в ролі вчителя. Викладаючи теоретичний матеріал, він контролює його засвоєння. У структурі роботи офіцера в процесі управління поведінкою воїнів можна виділити три основних компоненти: діагностику і прогнозування поведінки воїнів, аналіз ситуації і прийняття рішення, організацію виконання.

Діагностика і прогнозування мають на меті вивчення різних суб'єктивних можливостей воїнів і передбачення їх імовірної поведінки. Прийняття рішення передбачає визначення характеру завдань, що будуть ставитися підлеглим. Організація виконання означає розробку і застосування педагогічних засобів, здатних забезпечити мотиви поведінки, досить ефективних для того, щоб спонукати воїна до сумлінного виконання завдання.

Д.П. Познанський вважає, що офіцеру для ефективного управління процесом виховання у військовій частині необхідні резолютивні, комунікативні, виконавчі, регулятивні й інспекторські якості. Резолютивні якості визначають успішність прийняття рішення на організацію виховної роботи. Це такі якості, як рішучість, цілеспрямованість, самостійність, почуття обов'язку і відповідальності. Комунікативні якості обумовлюють міжособистісну згуртованість (доступність, товариськість, простота, ввічливість, уважність). Виконавчі якості визначають вміння організовувати виконання планів і рішень (наполегливість у досягненні мети, старанність, дисциплінованість, енергійність, чіткість в роботі). Регулятивні якості характеризують вміння регулювати поведінку воїнів (оперативність, ініціативність, вимогливість, педагогічний такт, педагогічна техніка, вміння координувати виховну роботу). Інструкторські якості визначають вміння налагодити контроль і звіт виховної роботи та її результатів (систематичність, послідовність, об'єктивність, справедливість, самокритичність і критичність, вимогливість).

Офіцеру-управлінцю для успішної діяльності потрібен значний запас фундаментальних, суспільних, природничих, військових і військово-технічних знань. Для успішної управлінської діяльності необхідні, насамперед, уміння і навички, що пов'язані зі здійсненням управлінського циклу: для визначення головних завдань, планування, розподілу засобів і сил підлеглих для їх виконання, установлення реальних термінів вирішення цих завдань, підбору людей і розстановка їх за ділянками роботи, впливу на підлеглих, організації перевірки та контролю за виконанням своїх рішень, підбиття підсумків.

Чинники, що впливають на ефективність управлінської діяльності офіцера, можна розподілити на дві групи: зовнішні і внутрішні (В. В. Шеляг). Зовнішні чинники відображають вплив широкого соціального середовища (макросередовища) і середовища безпосереднього оточення (мікросередовища).

Внутрішні чинники характеризують вплив на ефективність управлінської діяльності офіцера психофізіологічних і психолого-педагогічних чинників. Психофізіологічні чинники обумовлені індивідуальними особливостями анатомо-фізіологічних функцій, психічних явищ, що відбуваються у внутрішньому світі офіцера. Психолого-педагогічні чинники визначаються рівнем знань, умінь і навичок управлінської діяльності, наявністю мотивів щодо її вдосконалення. Внутрішні і зовнішні чинники взаємообумовлені.

Військова специфіка управлінської діяльності офіцера - випускника військового навчального закладу, полягає в забезпеченні певного рівня бойової готовності підрозділів у мирний час і на ведення бойових дій у воєнний час. У вищих військових навчальних закладах вимоги до готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності знаходять відображення у кваліфікаційних вимогах (кваліфікаційних характеристиках), що розробляються до кожної військової спеціальності.

У дослідженні Д.В. Іщенка готовність до професійної діяльності розуміється як інтегральна якість, що визначає установку особистості на вирішення професійних завдань у конкретній ситуації. Загальнопрофесійні якості (працьовитість, організованість, спостережливість та ін.) формуються в процесі навчально-виховної роботи; на їхній розвиток впливають стиль і норми сімейного виховання; вони є своєрідним “двигуном” професійної придатності (І.О. Грязнов), що забезпечується оптимальним сполученням загальнопрофесійних якостей і тих якостей, які необхідні для оволодіння даною професією.

Таким чином, головними інтегративними компонентами готовності до управлінської діяльності є: професійні знання, професійні вміння, професійна спрямованість і особистісні якості. Стан і рівень розвитку готовності до управлінської складової професійної діяльності й у цілому професійного розвитку фахівця врешті-решт співвідносяться з рівнем і обсягом доступних суб'єктові професійних знань і вмінь, можливістю їхнього засвоєння, переробки, поширення та продукування.

Теоретичний аналіз наукової літератури, вивчення сучасного стану навчально-виховної роботи у вищих військових навчальних закладах дозволили визначити формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності як педагогічний процес, під час якого здійснюється цілеспрямована взаємодія педагогічного колективу ВВНЗ із курсантами з метою вдосконалення знань, вмінь і навичок, розвитку якостей, що необхідні для ефективного управління військовими колективами (воїнами) у звичайних та екстремальних умовах, у мирний і воєнний час.

Зміст професійної готовності випускника ВВНЗ визначається цілями, завданнями й характером професійної діяльності. Відмітними рисами професійної готовності за цілями, завданнями і результатами професійної діяльності є такі: обумовленість цілей і завдань військової служби державним замовленням і закріплення їх у законах, статутах та наказах; сполучення у завданнях різноманіття складових, які визначають поліфункціональність та інтегративний характер результатів професійної діяльності; конгруентність висунутих цілей, завдань і функцій з особистісними позиціями, якостями й діями курсантів.

У другому розділі - “Обґрунтування ефективності педагогічних умов формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності” - розглянуто питання про критерії, показники та рівні готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності, теоретична модель формування такої готовності та сукупність педагогічних умов, що забезпечують її дієвість.

У дослідженнях користувались порадами В.Д. Шадрікова, за якими критерій виражає найбільш загальну сутнісну ознаку, за якою відбувається оцінка психолого-педагогічних явищ. Критерії оцінки повинні відповідати певним вимогам. На думку В.М. Вергасова, такими вимогами можуть бути: об'єктивність; ефективність; надійність і висока достовірність. В.І. Пліско пропонує використовувати як критерії готовності курсантів до професійної діяльності мотиваційний, змістовний і оціночно-регулятивний. Для оцінки результатів підготовки В.І. Орлов виділяє когнітивні, діяльнісні й особистісні критерії. Когнітивні критерії ґрунтуються на кількісних і якісних показниках ефективності процесу навчання, прийнятих у психології та педагогіці (поповнення знань, реальний обсяг знань, актуалізація знань, застосування знань у нових ситуаціях, ефективність використання знань у практичній діяльності).

Діяльнісні критерії дозволяють оцінити ступінь сформованості пізнавальних і практичних умінь: їхній обсяг; засвоєння опорної теоретичної основи; повноту операціонального складу кожного вміння; інтегрованість; стійкість; гнучкість; дієвість уміння.

Особистісні критерії дозволяють оцінити аксеологічний характер освітнього процесу: мотиви навчання; особистісний смисл отриманих знань; динаміку інтелектуального й фізичного розвитку; характер відносин з колегами-курсантами, викладачами; готовність до самоосвіти (В.І. Орлов).

При виставлянні оцінки за кожним показником критерію ми використали 5-бальну шкалу: 5 балів - показник розвинений відмінно і яскраво виражений, виявляється у різних видах навчально-професійної діяльності; 4 бали - показник помітно виражений, але може виявлятися не постійно; 3 бали - показник виражений, але обмежено й неефективно виявляється у вирішенні навчально-професійних завдань; 2 бали - показник виражений слабко; 1 бал - показник нерозвинений.

Компонентами готовності ми обрали поведінковий, ініціативний, морально-психологічний, при цьому аналізувалися службові відзиви на них, проводилися бесіди з викладачами й офіцерами, що мають великий командний досвід; анкетування курсантів старших курсів, командирів курсантських підрозділів, аналізувалися результати успішності з дисциплін “Теорія і методика виховної роботи” та “Військове навчання і виховання”, військової дисципліни, практичного виконання службових обов'язків, самооцінки підготовленості. Середня оцінка за всіма критеріями дозволяє дати кількісну оцінку готовності до управлінської діяльності випускника ВВНЗ. Під час експериментальної роботи були апробовані запропоновані критерії та показники оцінки готовності. Виходячи з кваліфікаційних вимог до випускників ВВНЗ, навчальних програм, експертної оцінки, аналізу службових відзивів на випускників виявлені, теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені чотири рівні готовності до управлінської діяльності з відповідними середніми оцінками: бажаний - “5”; прийнятний - “4”; критичний - “3”; неприпустимий - “2”.

Бажаний рівень готовності до управлінської діяльності: курсант має глибокі й міцні знання принципів управління; може без ускладнень назвати й пояснити основні функції управління; сформовано знання з організації та проведення виховної роботи у підрозділі; чітко представляє систему, основні напрямки виховної роботи, методику організації індивідуально-виховної роботи. Прийнятний рівень готовності до управлінської діяльності: має тверді системні знання принципів і функцій управління; здатний до вирішення теоретичних завдань, знає методи управління, має цілісне уявлення про їхні особливості, добре знає зміст документів, прагне до постійного керівництва ними у практичній діяльності.

Критичний рівень готовності до управлінської діяльності: має задовільні знання принципів управління, є ускладнення у назві функцій управління; може назвати методи управління, але зазнає труднощів у поясненні їхньої сутності й особливостей; з обов'язками посадових осіб підрозділу ознайомлений, однак на практиці їх реалізує за допомогою викладача.

Неприпустимий рівень готовності до управлінської діяльності: знання принципів і функцій управління поверхневі, не системні; знання методів управління поверхневі, не може пояснити їхню суть, не вміє правильно застосувати обов'язки посадових осіб на практиці.

Відповідно до цього було розроблено спеціальну методику оцінки рівнів готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності. Як експерти залучалися начальники курсів, факультетів, старші викладачі з основних дисциплін. Експертам видавалась “карта оцінки рівня готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності”, підготовлена відповідно до розробленої системи критеріїв. Експерти проводили оцінювання незалежно один від одного. Підрахунок середнього балу за всіма показникам здійснювався експериментатором. Базуючись на цих компонентах і критеріях була розроблена модель формування управлінських умінь майбутніх офіцерів.

Модель формування готовності до управлінської діяльності у курсантів ВВНЗ за характером ідеальна та описово-знакова, за завданнями моделювання - прогностична, за ступенем точності - достовірно-наближена за обсягом абстрагування властивостей оригіналу - відносно повна. Головним критерієм підготовленості фахівців був і залишається високий військовий професіоналізм, що включає: систему професійних знань і вмінь з управління підрозділом, навчання та виховання підлеглого особового складу; систему поведінкових якостей; систему морально-психологічних якостей. До складу моделі формування готовності до управлінської діяльності входять такі блоки: професійний (професійні знання та вміння з управління підрозділом, навчання та виховання підлеглого особового складу); поведінковий; морально-психологічний, кожний з яких характеризується метою, завданнями, етапами виконання дій.

Формування готовності до управлінської діяльності залежить від сукупності педагогічних умов і факторів у їхній діалектичній єдності (економічних, політичних, соціально-правових та інших об'єктивних, об'єктивно-суб'єктивних і суб'єктивних). Об'єктивні умови й фактори: зовнішні й внутрішні загрози (політична сфера); реформування Збройних Сил України (економічна сфера); соціально-правова незахищеність військовослужбовців (соціально-правова сфера). Їх аналіз дозволив визначитись із педагогічними умовами забезпечення ефективності формування готовності до управлінської діяльності: спеціальна організація навчально-виховного процесу майбутніх офіцерів; застосування теоретичної моделі формування управлінських умінь; урахування значення об'єктивних та суб'єктивних чинників для такого процесу; усвідомлення майбутніми офіцерами включеності їх у систему підготовки до майбутньої діяльності. До суб'єктивних чинників (особистісні) відносимо: спрямованість на професійну діяльність, ціннісні орієнтації і ціннісні відносини, професійно важливі якості особистості, професіоналізм. Об'єктивно-суб'єктивні чинники: науково-методичні навчально-матеріальні; організаційні. Вибір педагогічних умов проводили також відповідно з методами управління: організаційно-розпорядницькі (спосіб впливу - прямий), економічні та соціально-психологічні (спосіб впливу -опосередкований).

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальне дослідження реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності” - розглянуто питання методики проведення експерименту, аналіз його результатів та змісту методичних рекомендацій військовим керівникам щодо реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності.

Формування готовності курсанта до майбутньої професійної діяльності реалізується в ході навчально-виховного процесу ВВНЗ при вивченні дисциплін “Теорія і методика виховної роботи” й “Військове навчання і виховання” і практичному виконанні службових обов'язків. Під час експерименту досліджувались такі групи критеріїв: професійні (знання та уміння), поведінкові та морально-психологічні. Комплектування 6 контрольних та 6 експериментальних груп було здійснено на початковій стадії планування експерименту. Групи характеризувалися приблизно однаковою якісною однорідністю. Виходячи з кваліфікаційних вимог до випускників ВВНЗ, навчальних програм, експертної оцінки, аналізу відзивів про професійну діяльність випускників, досліджувались рівні готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності: бажаний, прийнятний, критичний і неприпустимий.

Під час констатувального експерименту аналізувалися відзиви про професійну діяльність випускників інституту з військ. З метою вивчення професійно важливих якостей курсантів, оцінки впливу їх на управлінську діяльність було проведене психологічне обстеження 294 сержантів інституту, які приймали участь в експерименті. Результати дослідження вказують на недостатність сформованості бажаного і критичного рівня управлінських умінь майбутніх офіцерів.

На етапі формувального експерименту була організована пізнавальна діяльність у процесі реалізації сукупності педагогічних умов при вивченні дисциплін “Теорія і методика виховної роботи” й “Військове навчання та виховання”: професійно-психологічний супровід навчально-виховного процесу; різноманітність форм навчальних занять (лекційні, семінарські, практичні й інструкторсько-методичні заняття; групові й індивідуальні консультації; тренінги; методична практика; військове стажування, курсова робота).

Дослідження проводилось за кожним компонентом і відповідними йому критеріями. Професійний компонент (знання принципів і функцій управління, знання методів управління, посадових обов'язків, вимог керівних документів, методики організації виховної роботи у підрозділі). Поведінковий компонент (організованість і зібраність, відповідальність, ініціативність, самостійність, результативність діяльності, якість результату). Морально-психологічний компонент (гуманність, здатність до самооцінки, етика поведінки, стиль спілкування, дисциплінованість, справедливість і чесність, здатність адаптуватись до нових умов, лідерство).

Аналіз результатів формувального експерименту за кожним компонентом показав, що за показниками реалізації компонентів готовності до управлінської діяльності у курсантів експериментальних груп виявились кращі показники, ніж у курсантів контрольних груп. За професійним компонентом знання принципів і функцій управління в експериментальній групі порівняно з контрольною збільшилися на 11,1 %; на 10,1 % підвищився рівень знань посадових обов'язків; на 9,6 % підвищилося знання вимог керівних документів; на 6,6 % зріс рівень розвитку вміння управляти діями підлеглих; на 3,2 % підвищився рівень розвитку вміння організовувати й проводити заняття з бойової, гуманітарної і тактико-спеціальної підготовки з підлеглими; на 6,6 % підвищився рівень розвитку вміння ефективно використовувати відомості, отримані під час професійного відбору.

Аналіз поведінкового компонента показав, що організованість і зібраність майбутніх офіцерів у практичній діяльності в експериментальній групі порівняно з контрольною збільшилась на 9,1 %; на 7,0 % підвищилась відповідальність, на 6,6 % - самостійність рішень і дій, на 7,1 % - рівень управління підлеглими й результативність діяльності.

Курсанти експериментальної групи стали більш самостійними й організованими в процесі прийняття рішень, у критичних ситуаціях виявляли рішучість; прагнули грамотно управляти підлеглими й добиватися результатів у практичній діяльності; спостерігалося підвищення ініціативності в рішеннях і діях. За морально-психологічним компонентом виявлено, що у курсантів експериментальної групи порівняно з контрольною значно підвищилася здатність адаптуватися до нових умов на 5,1 %; значно (на 15,1 %) зріс рівень почуття поважного ставлення до людей, чесність, чуйність; на 5,0 % зріс рівень їх дисциплінованості, значного зростання (на 3,1 %) набули лідерські якості.

У міру формування готовності до управлінської діяльності у курсантів ВІ КНУ істотній динаміці піддаються особистісні якості курсантів (табл. 1).

Таблиця 1. Значення середніх величин досліджуваних характеристик особистості курсантів залежно від рівня готовності до управлінської діяльності і стажу навчально-професійної діяльності

Їх аналіз свідчить про те, що ступінь формування готовності до управлінської діяльності курсантів усе більше характеризують такі особистісні риси, як: ентузіазм у діяльності, розвиненість уяви й наявність певного творчого потенціалу в професійній діяльності, незалежність у власних рішеннях, самостійність; зайва самовпевненість, певна безпристрасність і практичність, консервативність, стійкість щодо труднощів і певне протиборство новим ідеям і змінам.

Статистичний аналіз з використанням коефіцієнта кореляції Пірсона показників підготовки випускників 2001-2005 років свідчить про наявність позитивного кореляційного зв'язку (r = 0,27, р < 0,01) між середнім балом успішності у ВВНЗ і середнім балом оцінок з військ. Це означає, що ймовірність збігу оцінок становить 99 %. Різниця у середніх балах (0,14) є статистично незначущою (t_кр Ст'юдента = 1,56, р > 0,05).

Одержані результати підтверджують гіпотезу дослідження про ефективність застосування у процесі підготовки майбутніх офіцерів педагогічних умов формування їх готовності до управлінської діяльності та моделі такої підготовки.

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз проблеми формування готовності курсантів ВВНЗ до управлінської діяльності дав змогу зробити висновок, що в працях науковців розглядались лише окремі аспекти підготовки офіцерів до професійної діяльності. Проблема підготовки майбутніх офіцерів до управлінської діяльності є мало дослідженою, а зважаючи на її актуальність, наявні суперечності заслуговує на детальне дослідження. особливе значення надаємо педагогічним умовам. Які забезпечують цей процес. Теоретичною основою вивчення управлінської діяльності є положення системно-діяльнісного й особистісно-діяльнісного підходів. Управлінська діяльність відрізняється двома особливостями: структурною, яка розкриває предметну й потребово-мотиваційну характеристики управлінської діяльності (потреба, мотив, мета, спосіб); операціонально-діяльнісну, що відображає процесуальну сторону (активність, діяльність, дія, операція). У сукупності ці особливості забезпечують виконання фахівцем управлінської діяльності, що складається з управлінських функцій (аналізу, планування, організації, регулювання, контролю). Готовність до управлінської діяльності розглядається нами як складне, стійке особистісне утворення, що виражає прагнення фахівця, на основі наявних професійних знань, умінь, професійної спрямованості й особистісних якостей успішно вирішувати завдання з управління особовим складом і підрозділом у цілому.

2. Аналіз літературних джерел дозволив визначити компоненти (поведінковий, ініціативний, морально-психологічний), критерії формування готовності до управлінської діяльності майбутніх офіцерів (знання і вміння з питань принципів і функцій, методів, посадових обов'язків, вимог керівних документів, методики організації виховної роботи) та вияву компонентів на бажаному, прийнятному, критичному та неприпустимому рівнях. Бажаний рівень готовності до управлінської діяльності: курсант має глибокі й міцні знання принципів управління; може без ускладнень назвати й пояснити основні функції управління. Прийнятний рівень готовності до управлінської діяльності: передбачає тверді системні знання принципів і функцій управління; здатність до вирішення теоретичних завдань, знання методів управління, прагнення до постійного використання їх у практичній діяльності. Критичний рівень готовності до управлінської діяльності передбачає задовільні знання принципів управління, ускладнення у назві функцій управління, володінні методами управління, однак на практиці їх реалізація відбувається за допомогою викладача. На неприпустимому рівні готовності до управлінської діяльності курсант має поверхневі знання принципів і функцій управління, не системні знання методів управління, не може пояснити їхню суть, не вміє правильно застосувати обов'язки посадових осіб на практиці.

3. Теоретично розроблено модель формування готовності до управлінської діяльності, до складу якої входять блоки: професійний (професійні знання та вміння з управління підрозділом, навчання та виховання підлеглого особового складу); поведінковий; морально-психологічний, кожний з яких характеризується метою, завданнями, етапами виконання дій.

4. Визначено, що педагогічні умови сприяють дієвості моделі формування готовності до управлінської діяльності. Такими умовами ми обрали: спеціальну організацію навчально-виховного процесу майбутніх офіцерів; застосування теоретичної моделі формування управлінських умінь; урахування значення об'єктивних та суб'єктивних чинників для такого процесу; усвідомлення майбутніми офіцерами включеності їх у систему підготовки до майбутньої діяльності.

5. Проведене дослідження дало можливість розробити методичні рекомендації для науково-педагогічного складу щодо формування готовності до управлінської діяльності майбутніх офіцерів, у яких пропонується методика роботи з курсантами чотирьох рівнів готовності з метою підвищення якості підготовки до майбутньої професійної діяльності.

6. Результати дослідно-експериментальної роботи показали, що у курсантів експериментальної групи, у порівнянні з контрольною, переважають бажаний і прийнятний рівні готовності до управлінської діяльності. Таким чином, положення гіпотези одержали своє емпіричне підтвердження. Стосовно особистісних якостей у курсантів експериментальних груп спостерігались досить мінливі позитивні зміни у показниках: упевненість у собі, самоконтроль, нормативність поведінки, напруженість, експресивність.

Напрямками подальшої роботи з зазначеної проблематики можна вважати дослідження психолого-педагогічних аспектів процесу професійного становлення випускників ВВНЗ у військах на первинних управлінських посадах, особливостей гармонізації особистісного та професійного зростання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Уліч В.Л. До питання про організацію військово-патріотичного виховання у вищих навчальних закладах // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. - Вип. 6 (45). Серія “Педагогічні науки”. - Полтава: “Техсервіс”, 2005.- С. 171-176.

2. Уліч В.Л. Історико-педагогічний аналіз проблем формування готовності до управлінської діяльності офіцерів // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - С. 383-392.

3. Уліч В.Л. Педагогічні умови формування готовності курсантів ВНЗ до управлінської діяльності // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. 4. - К.: ВІКНУ, 2006. - С. 206-210.

4. Уліч В.Л., Безносюк О.О. Система неперервної військової освіти // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми / Збірник наукових праць. - Вип. 11. - Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2006. - С. 218-222.

5. Уліч В.Л., Безносюк О.О. Педагогічна система і психолого-педагогічні умови формування готовності курсантів ВНЗ до управлінської діяльності // Наукові записки. Серія: Психолого-педагогічні науки. - № 4. - Ніжин: Вид-во Ніжинського держ. пед. ун-ту імені Миколи Гоголя, 2005. - С. 14-16.

6. Уліч В.Л., Полубоярцева О.А. Філософсько-методологічні засади розвитку та модернізації вищої освіти на шляху до Болонського процесу // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. / Спеціальний випуск: Матеріали Всеукраїнської конференції. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - С. 497-500.

7. Улич В.Л., Безносюк О.О. Непрерывное военное образование // Материалы международной научной конференции Х Царскосельские чтения. - Т. V. - Санкт-Петербург, 25-26 апреля 2006 г. - С. 15-16.

Размещено на Allbest.ru