Дидактична модель підготовки оперативного складу прикордонних військ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Прикордонних військ України

ім. Богдана Хмельницького

Робота виконана в Національній академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Довбеус Віктор Терентійович,

Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, кафедра соціально-економічних дисциплін, начальник кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Пометун Олена Іванівна, Інститут педагогіки АПН України, лабораторія історії України, завідуюча лабораторією;

кандидат педагогічних наук, доцент Артюшин Георгій Михайлович, Національна академія Служби безпеки України, доцент спецкафедри.

Провідна установа - Національна академія внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України, м.Київ.

Захист відбудеться " 23 " квітня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України за адресою: 29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України за адресою: 29003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46.

Автореферат розісланий " 20 " березня 2003 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат педагогічних наук, доцент А. Галімов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Високопрофесійне виконання оперативними працівниками Прикордонних військ України (ПВУ) поставлених перед ними оперативно-службових завдань щодо охорони державного кордону України значною мірою залежить від рівня спеціальної підготовки, отриманої у стінах Національної академії Прикордонних військ України імені Б.Хмельницького (НАПВУ). Для спеціальної підготовки офіцерів оперативно-розшукових підрозділів ПВУ характерні певні особливості, які поки що недостатньо враховані в навчально-виховному процесі Академії, зокрема, у процесі викладання спеціальних дисциплін. Насамперед, треба звернути увагу на те, що існуючі програми і тематичні плани недостатньо спрямовані на специфіку підготовки фахівців - оперативників. Крім того, вони, як правило, довгострокові, а динаміка оперативно-розшукової діяльності вимагає гнучкої структури напрямів підготовки курсантів з урахуванням змін у суспільному житті. Крім того, практично відсутня спеціальна виховна робота, яка б сприяла формуванню у курсантів готовності до професійного самовизначення у сфері оперативно-розшукової діяльності.

Проблема підготовки спеціалістів у вищій школі є об'єктом уваги педагогічної науки вже декілька десятиліть. Ці питання досліджувались значною кількістю як вітчизняних, так і зарубіжних учених (П.Воловик, В.Володько, Р.Гуревич, С.Давидович, І.Зязюн, Є.Клімов, О.Коваленко, І.Козловська, О.Кулюткін, Ю.Лавриков, О.Лєбєдєв, А.Лігоцький, Т.Нейлор, А.Немчин, П.Пригунов, Л.Пуховська, С.Сисоєва, І.Сігов, Г.Таукач. Ф.Ханіка, І.Хейстер та ін.).

Загальним проблемам формування в особистості готовності до свідомого професійного самовизначення присвячені дослідження К.А.Альбуханової-Славської, Ю.С.Алферова, С.Я.Батишева, Д.А.Кікнадзе, Н.Л.Коломінського, А.Т.Короткевича, Г.С.Костюка, В.Н.Мясищева, Д.Н.Узнадзе, В.В.Чебишевої та ін.

Питанням підготовки військових спеціалістів, навчання та виховання майбутніх офіцерів присвячені праці військових педагогів і психологів В.Балашова, Ю.Бородіна, В.Давидова, В.Довбеуса, І.Драчова, Д.Іщенка, М.Козяра, О.Сафіна, Ю.Сердюка, С.Сисоєва, І.Тихонова, П.Шишоліна,

В.Щербакова, в яких розглянуті різні аспекти організації сучасного навчального виховного процесу та напрями його вдосконалення.

Разом із тим, треба зазначити, що питання, пов'язані з підготовкою спеціалістів оперативно-розшукових органів Прикордонних військ України (ОРО ПВУ), поки не досліджувались як окрема проблема. Так само у військовій педагогіці вищої школи України поки не здійснювалось спроб вирішення проблеми вдосконалення навчально-виховного процесу шляхом розробки та запровадження дидактичної моделі підготовки військових спеціалістів із конкретної спеціальності.

Побудова такої моделі - завдання складне і багатопланове, яке передбачає розв'язання низки питань: визначення основних параметрів моделі спеціаліста на гіпотетичному й дослідницькому рівнях; відбору, конструюванню, стандартизації комплексу методик для формування моделі; розробки методичних шляхів прогнозування навчально-виховного процесу та їх реалізації при створенні конкретної моделі.

Усі вищезазначені питання на сьогоднішній день є не висвітленими і не розв'язаними у теорії й практиці підготовки оперативних працівників ПВУ.

Таким чином, нові вимоги до підготовки прикордонників, що висуваються у зв'язку з процесом реформування Прикордонних військ у правоохоронний орган спеціального призначення, потреби практики та недоліки в організації підготовки оперативних працівників, а також недостатня теоретична розробленість основ такої підготовки обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Дидактична модель підготовки оперативного складу Прикордонних військ України".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано у відповідності до перспективного плану проведення дисертаційних досліджень в Прикордонних військах України у 1998 - 2005 роках та в рамках плану досліджень Науково-дослідного інституту ПВУ 220-0065 К "Фахівець"("Удосконалення підготовки особового складу у світлі Концепції підготовки Прикордонних військ України до 2005 року").

Об'єкт дослідження. Процес підготовки оперативного складу ПВУ.

Предмет дослідження. Розробка дидактичної моделі підготовки майбутніх оперативних працівників у вищому військовому навчальному закладі.

Мета і завдання дослідження: розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичну модель підготовки працівників оперативно-розшукових органів ПВУ.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що рівень готовності курсантів до оперативно-розшукової діяльності ПВУ значно підвищиться за умов :

- урахування у навчальному процесі комплексу чинників, які впливають на професійне самовизначення абітурієнтів та курсантів у сфері оперативно-розшукової діяльності;

- отримання й використання у навчальному процесі об'єктивної інформації про рівень професійної відповідності психофізіологічних та інших характеристик курсантів вимогам, що висуваються до працівників оперативно-розшукових підрозділів ПВУ;

- побудови навчально-виховного процесу академії на основі практичної реалізації науково обґрунтованої моделі підготовки спеціаліста для оперативно-розшукових органів ПВУ.

Для досягнення поставленої мети і підтвердження гіпотези вирішувалися такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати сучасний стан та теоретичні аспекти підготовки оперативних працівників, уточнити сутність і зміст дидактичної системи підготовки майбутніх оперативних працівників ПВУ.

2. Визначити психолого-педагогічні основи формування моделі спеціаліста для оперативно-розшукових органів ПВУ.

3. Розробити критерії, показники та рівні готовності курсантів НАПВУ до здійснення оперативно-розшукової діяльності.

4. Експериментально перевірити результативність використання авторської моделі підготовки спеціалістів оперативно-розшукових органів ПВУ.

5. Розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення навчально-виховного процесу НАПВУ із застосуванням моделі підготовки оперативних працівників.

Методологічною основою дослідження є філософські та психолого-педагогічні ідеї й концепції, що розкривають діалектичний зв'язок явищ об'єктивної та суб'єктивної дійсності, загальнонаукові принципи їх вивчення у розвитку і перспективі та поєднанні загального, одиничного та особливого; теорія розвитку особистості у діяльності та спілкуванні, психолого-дидактичні положення про структуру особистості та її розвиток у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Для вирішення поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези застосовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення філософських, соціологічних, психологічних і педагогічних праць стосовно дидактичного моделювання, формування переліків особистісних якостей, які є основою розробки моделі професійної підготовки. Констатуючий експеримент передбачав використання педагогічного спостереження, бесіди, анкетування, інтерв'ю, експертних оцінок, які застосовувались для вивчення стану проблеми у навчально-виховному процесі НАПВУ, а також з метою визначення основних критеріїв показників і рівнів готовності курсантів до оперативно-розшукової діяльності; формуючий експеримент застосовувався для перевірки результативності навчально-виховного процесу, побудованого з урахуванням дидактичної моделі підготовки фахівців ОРД; методи математичної статистики, порівняльний аналіз використовувалися для опрацювання отриманих в експерименті даних і встановлення кількісних залежностей між явищами, що досліджувалися.

Дослідно-експериментальною базою дослідження, яке проводилось протягом 1998-2002 років у три етапи, були групи курсантів - майбутніх працівників ОРО та слухачі курсів перепідготовки оперативного складу з числа офіцерів неоперативних служб ПВУ в Національній академії ПВУ. У дослідженні були задіяні та взяли безпосередню участь 268 курсантів та 125 слухачів.

На першому етапі (1998-1999 рр.) визначались вихідні позиції дослідження, здійснювався попередній аналіз проблеми, що досліджувалась, теоретичний аналіз наукової літератури; вивчався рівень сформованості професійних умінь у курсантів та слухачів в умовах традиційних підходів до спеціальної підготовки, уточнювалася гіпотеза; розроблявся робочий апарат дослідження.

На другому етапі (1999-2000 рр.) уточнено сутність та зміст дидактичної моделі підготовки майбутніх оперативних працівників ПВУ, проаналізовано специфіку діяльності оперативного працівника у військах. Розроблено критерії, показники та визначено рівні готовності курсантів до професійного самовизначення у сфері ОРД. Здійснено експериментальну перевірку моделі підготовки спеціаліста у навчальному процесі НАПВУ.

На третьому етапі (2000-2002 рр.) завершено експеримент, узагальнено, систематизовано та опрацьовано одержану інформацію, розроблено методичні рекомендації щодо застосування моделі підготовки спеціаліста ОРО ПВУ, оформлено результати дослідження. Опубліковано у фахових виданнях основні теоретичні та навчально-методичні результати дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- уперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки спеціалістів оперативно-розшукових органів ПВУ, яка передбачає: виявлення та врахування комплексу чинників, що впливають на формування готовності курсантів до здійснення оперативно-розшукової діяльності; отримання й використання у навчальному процесі об'єктивної інформації про рівень професійної відповідності психофізіологічних та інших характеристик курсантів вимогам, що висуваються до працівників оперативно-розшукових підрозділів ПВУ; визначено комплекс соціально-економічних та психолого-педагогічних чинників формування адекватної професійної мотивації; використано педагогічно доцільний зміст, організаційні форми і методи у процесі цілеспрямованої навчально-виховної роботи;

- дістало подальшого розвитку визначення переліків професійно-значимих для ОРД якостей особистості, її умінь та навичок;

- розроблено критерії, показники та визначено рівні розвитку готовності курсантів до здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення та висновки дисертації створюють можливість для вдосконалення процесу підготовки працівників ОРО ПВУ на основі використання запропонованої автором дидактичної моделі. Розроблено методичні рекомендації щодо моделювання діяльності майбутніх оперативних працівників ПВУ, які дозволяють підвищити результативність оперативно-службової діяльності оперативних працівників.

Матеріали проведеного дослідження були використані у процесі підготовки спеціалістів у НАПВУ, при розробці навчальних курсів, програм, спецкурсів, пов'язаних з моделюванням навчального процесу академії на основі виконання професійних завдань майбутніми спеціалістами.

Результати дослідження впроваджено при підготовці керівних документів в Оперативно-розшуковому управлінні Державного комітету у справах охорони державного кордону України (акт реалізації від 30 грудня 2002 р.); при розробці науково-дослідних робіт у Науково-дослідному інституті ПВУ(акт реалізації від 8 листопада 2002 р.), спрямованих на вдосконалення оперативно-службової діяльності військ; у навчальному процесі оперативно-тактичного та тактичного факультетів Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації від 10 грудня 2002 р.).

Апробація результатів. Результати дослідження обговорювались на Колегії Державного комітету у справах охорони державного кордону (м.Київ, 2001), на міжвузівській науково-практичній конференції (Проблеми сучасної інженерної технології) (м.Хмельницький, 2002), науково-практичній конференції Національної академії Прикордонних військ України "Самовиховання як фактор розвитку особистості" (м. Хмельницький, 2002).

Про хід та результати дослідження доповідалося на засіданнях кафедри педагогіки і психології НАПВУ ім. Б. Хмельницького.

Публікації. За темою дисертації опубліковано п'ять статей у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Рукопис містить 177 сторінок основного тексту. Ілюстративний матеріал подано у 10 таблицях, та 6 рисунках. Бібліографія містить 207 найменувань на 11 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито теоретичні та методологічні засади дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі - "Підготовка оперативних працівників як проблема теорії і практики навчання у вищому військовому навчальному закладі" - проаналізовано теоретичні аспекти моделювання підготовки оперативного складу ПВУ, висвітлено сучасний стан проблеми у психолого-педагогічній і спеціальній літературі та практиці ВВНЗ, визначено основні підходи до створення моделі підготовки фахівців ОРО.

Проведені теоретичні дослідження дозволяють стверджувати, що в сучасному навчально-виховному процесі ВВНЗ модель спеціаліста стає своєрідним еталоном підготовки фахівців, до реалізації якого необхідно прагнути в конкретних умовах навчально-виховного процесу протягом досить короткого відрізку часу. Її практична цінність залежить від того, настільки адекватно і повно вона буде відображати основні вимоги, що висуваються до спеціаліста ОРО ПВУ.

У поняття "модель спеціаліста" дослідниками вкладається різний зміст. Більшість науковців (І. Хейстер, Ф. де П. Ханіка, Р.Акофф) розуміють під моделлю спеціаліста описовий аналог, що відображає основні характеристики об'єкта, котрим є узагальнений образ спеціаліста даного профілю. Таке тлумачення не суперечить філософському визначенню моделювання як відтворення характеристики певного об'єкта на іншому об'єкті, який спеціально створений для вивчення. Інші, наприклад Ю.О. Лавріков, вважають, що модель спеціаліста - це сукупність навчальних планів, програм та інших документів, в яких описується і регламентується процес підготовки у вищій школі.

Модель підготовки спеціаліста у найбільш загальному вигляді являє собою схематичне вираження обсягу та структури соціальних, спеціально-професійних, організаційно-управлінських, морально-етичних знань, властивостей і навичок, необхідних для трудової діяльності, що знаходить своє відображення у змісті документів, котрі регламентують відповідну організацію навчального процесу. Найбільш придатною до потреб сучасності є така модель спеціаліста, в основу якої покладена модель його діяльності як на теперішній час, так і на перспективу. Критерієм її обґрунтованості виступає практика з її існуючими і перспективними вимогами. Отже, розробка моделі спеціаліста ОРО ПВУ на основі моделі його майбутньої діяльності дає можливість ширше глянути на завдання підготовки і використання спеціалістів, оцінити якість роботи різних ланок і побудувати модель їхнього підготовки як еталон, спираючись на який в академії можна організувати і спланувати навчально-виховний процес на кафедрах спеціальних дисциплін.

Існує декілька концепцій відносно висхідних характеристик моделі спеціаліста: а) основу моделі має складати перелік якостей від психофізіологічних характеристик людини до її знань і умінь (під якостями розуміються тип сенсорної організації, задатки, темперамент, інтелект, потреби, знання, переконання, рівень культури, статус тощо або індивідуально-типологічні характеристики особистості (відповідальність, цілеспрямованість, чесність тощо); б) у кожному конкретному випадку для кожної спеціальності такі характеристики визначаються окремо із застосуванням методу експертних оцінок; в) складові моделі спеціаліста залежать від напрямів і можливостей удосконалення навчально-виховного процесу. Її реалізація має багато модифікацій у залежності від того, які підстави для вдосконалення навчання і виховання приймаються дослідниками.

Найбільш плідним є комплексний підхід до побудови моделі, коли вона відображає основні вимоги, які висуває до особистих якостей оперативних працівників їхня практична діяльність, і одночасно враховує можливості навчально-виховного процесу у формуванні певних професійних якостей майбутніх оперативних працівників. Створення моделі спеціаліста в теоретичному і практичному варіантах буде ефективною у тому випадку, якщо методичний апарат забезпечить можливість екстраполяції даних з галузі діяльності в галузь навчання і виховання

Основою моделі спеціаліста є узагальнена модель діяльності практичних працівників - професіоналів своєї справи. Побудувати таку модель можливо лише у процесі емпіричного дослідження, отримавши дані про основні вимоги та тенденції використання даних спеціалістів, сфери та напрями їхньої професійної зайнятості, ефективність роботи та багато інших моментів.

Сформульовані положення зумовили необхідність створення моделі спеціаліста у процесі комплексного дослідження навчання та діяльності.

Проведений аналіз дозволив визначити основні психолого-педагогічні та психофізіологічні принципи, на яких має будуватись організація навчання курсантів - майбутніх оперативників: адекватність інформаційно-змістовної моделі навчання предметно-профільній і професійній спрямованості курсантів; цілісність загальноосвітньої, предметно-профільної підготовки і загальнокультурного розвитку курсантів; диференційований підхід до навчальних завдань; відтворення багатомірної моделі спілкування; стимулювання розвитку інтелектуального і творчого потенціалу курсантів.

У процесі розробки моделі було визначено також два об'єкти подальшого дослідження - особистість оперативного працівника і його діяльність.

У дисертації доведена необхідність вивчення особистості оперативника на трьох рівнях: соціологічному, який відображає ті соціальні характеристики особистості, що істотно впливають на її діяльність(соціальні установки, ціннісні орієнтації і переконання, загальна культура, етика, світогляд та інші феномени соціалізованої структури особистості); психологічному, де повинні бути проаналізовані особистісні якості, котрі необхідні для успішного виконання професійної діяльності; психофізіологічному, коли вивчаються властивості і здібності психофізіологічного розвитку особистості відповідно до вимог діяльності спеціаліста ОРО.

Нарешті, останньою складовою моделі було визначено діяльність спеціалістів з точки зору її структури, завдань, функцій тощо. Але теоретичні дослідження показали, що визначення елементів моделі та їхнього співвідношення і взаємозв'язку - це лише перший етап. Наступним етапом має бути перенесення даної моделі у конкретні заходи навчально-виховного процесу НАПВУ, тобто розробка моделі спеціаліста, у свою чергу, значною мірою сприяє вдосконаленню підготовки оперативного складу.

Таким чином, проведені теоретичні та емпіричні дослідження дозволили визначити алгоритм поетапного формування моделі спеціаліста ОРО ПВУ, який передбачає: а) виділення основних параметрів моделі спеціаліста на гіпотетичному рівні; б) відбір, конструювання та відпрацювання комплексу методик для формування на цій основі моделі підготовки; в) розробка підходів для прогнозування та його реалізації при створенні моделі; г) відпрацювання дидактичного компоненту підготовки оперативних працівників, який має бути основою для організації навчально-виховного процесу НАПВУ.

У другому розділі - "Формування моделі підготовки спеціаліста оперативно-розшукових органів ПВУ" - визначено основні шляхи прогнозування моделі спеціаліста, обґрунтовано принципи та етапи застосування моделі у навчально-виховному процесі, висвітлено підходи до реалізації системних характеристик моделі у практиці навчання.

У дисертації доведено, що підготовка спеціалістів ОРО повинна постійно співвідноситися з вимогами практичної діяльності. Комплекс заходів, котрий реалізує ці вимоги, буде результативним, якщо навчально-виховний процес академії буде інноваційним, з урахуванням вимог, які висуває до випускників професійна діяльність. Модель підготовки фахівця повинна створюватися із самого початку на перспективу, мінімальний термін такого прогнозу - п'ять років, виходячи з того, що молодий спеціаліст після Академії має бути готовим до вирішення завдань, які саме в цей час і стануть насущними для військ. Такий принцип обумовлює необхідність при створенні моделі простежити динаміку характеристик, які відображають тенденції розвитку досліджуваної сфери.

Прогностичними методами, застосовуваними до досліджуваної моделі були: метод екстраполяції та метод експертних оцінок. Виходячи із завдань дослідження, вони використовувались у довгостроковому і короткостроковому прогнозуванні. За допомогою методу експертних оцінок було визначено терміни і здійснено ранжування завдань, які вирішує оперативний працівник у військах, функцій, що він виконує, а також типів діяльності, знань і умінь, котрі повинен мати спеціаліст. Перераховані характеристики повсякденної діяльності оперативного працівника до моменту звернення до експертів були отримані в емпіричному дослідженні й узагальнені у виді рангових рядів. Адекватність уявлення експертами досліджуваної галузі було виражено через коефіцієнти кореляції між відповідями кожного з них і рядами, що відображають поширену практику службової діяльності ОРО. Дослідження показали, що експертів можна залучати для вирішення завдань прогнозу, однак обмежено. Одним з параметрів обмеження є їхнє знання специфіки прогнозованої галузі. Доповненням до експертної оцінки став метод екстраполяції, який стає основним методом, якщо використання експертів неможливо. Наприклад, він потрібний у тому випадку, коли фахівець у результаті розподілу, чи з іншої причини, може виявитися в оперативних підрозділах, що вирішують різні завдання та мають різну структуру.

Застосовувані методи дозволили розрізнити дві складові досліджуваної моделі: сфера діяльності спеціаліста і сфера підготовки, яка є похідною. У процесі поелементного вивчення діяльності спеціаліста будь-якого профілю ОРО отримувались дані про те, які він вирішує завдання, які функції виконує, якими типами діяльності - усе це забезпечується, які знання, уміння й навички і професійні якості йому потрібні, тобто те, що необхідно використовувати в навчанні, з урахуванням умов сьогодення. Відповідно у структурі підготовки у НАПВУ були виділені фундаментальні та прикладні знання. Якщо фундаментальні знання, що забезпечують загальну теоретичну базу, дають насамперед розуміння завдань, які доводиться вирішувати спеціалісту, то спецкурси, спецсемінари розкривають зміст теоретичних наукових дисциплін у прикладному варіанті. Структура подібних курсів повинна базуватись на даних переліків якостей особистості, типів діяльності й функцій, описаних досліджуваною моделлю. Таким чином, основні шляхи прогнозування моделі діяльності спеціалістів дозволили вирішити цілу низку завдань щодо конкретного вдосконалення навчально-виховного процесу.

У дослідженні запропоновані та обґрунтовані основні принципи, які визначають модель спеціаліста оперативно-розшукових органів можливість її постійного вдосконалення шляхом прогнозування. Це принципи: комплексності; зв'язку з практикою (емпіричності); повноти інформації. Вищезазначені принципи були реалізовані через методичний апарат та інструментарій дослідження. Теоретичні принципи, ідеї і прийоми, а також концепція побудови моделі підтверджені комплексом конкретних методів і методик, основними з яких, є контент-аналіз, формалізоване інтерв'ю, неформалізоване інтерв'ю, анкетне опитування, вивчення документів, аналіз автобіографій. Використання цих методів у комплексі дозволило одержати матеріал, який складає основу моделі спеціаліста.

Кожен етап роботи включає розробку своїх методик і робочих документів, загальна кількість яких залежить від кількості процедур і умов праці Методика формування моделі базується на тих основних принципах, що є основою для створення моделі спеціаліста. Їхня послідовна реалізація забезпечує не тільки методологічну правильність моделі, але й економічність, що в умовах реформування Прикордонних військ України у правоохоронний орган спеціального призначення є актуальним. Останнє досягається уніфікацією всього матеріалу за рахунок використання стандартних характеристик, що спрощує збір матеріалу, його обробку й аналіз, оскільки вся схема роботи з матеріалом стає чіткою й однозначною.

Конкретні умови побудови моделі спеціаліста дозволили уточнити сутність та зміст дидактичної системи підготовки майбутніх оперативних працівників. При створенні моделі діяльності оперативних працівників шляхом дослідження організаційних етапів застосування методики конкретних стандартних переліків було досягнуто певну універсальність використання моделі.

У третьому розділі - "Експериментальна перевірка моделі підготовки спеціаліста оперативно-розшукових органів" - розроблені критерії та показники, за якими можна визначити готовність курсантів до оперативно-розшукової діяльності; висвітлено хід та результати експериментального дослідження; сформульовано рекомендації щодо вдосконалення навчально-виховного процесу НАПВУ із застосуванням моделі підготовки оперативних працівників.

У дисертації доведено, що підготовка майбутніх працівників ОРО ПВУ, побудована на основі запропонованої автором моделі є складним системним утворенням, яке може бути представлено у схематичному вигляді (рис.1).

Відповідно до розробленої моделі спеціаліста у процесі навчання на кафедрах спеціальних дисциплін було визначено перелік спеціальних знань, умінь і навичок. Для навчального закладу із спеціалізаціями потрібний узагальнений набір знань, умінь і навичок, який би гнучко відображав діяльність фахівців певних суміжних професій. Випускник кафедр спеціальних дисциплін повинен бути підготовлений до такої діяльності, що забезпечувала б можливість швидкої його адаптації на різних ділянках оперативної роботи.

У ході експериментальної перевірки гіпотези, що застосування даної дидактичної системи дозволяє підвищити рівень готовності курсантів до оперативно-розшукової діяльності, були визначені основні критерії такої готовності.

Рис. 1. Структура дидактичної системи підготовки офіцера оперативно-розшукових органів ПВУ

оперативний розшуковий військовий

Готовність за своєю структурою є складним багатоаспектним особистісним утворенням з такими функціонально взаємопов'язаними та взаємообумовленими компонентами: мотиваційним, когнітивним, операційним і особистісним. Під готовністю курсантів до вибору оперативно-розшукової діяльності розуміється інтегративне особистісне утворення, яке включає відповідні мотиви, потреби, інтереси та ціннісні орієнтації особистості; здібності до їх самоконтролю, самовдосконалення і професійного самовизначення; спеціальні знання, уміння, навички; комплекс індивідуально-типологічних особливостей і професійно важливих якостей. Готовність передбачає мотиваційно-ціннісні, професійно-відповідні, професійно-практичні та самооціночні компоненти.

На основі змодельованих складових компонентів розроблено безпосередній інструментарій визначення готовності курсантів до оперативно-розшукової діяльності (умовно вважаємо її за 1,00), де компоненти набувають статусу факторів.

Мотиваційно-ціннісний (умовна вагомість фактору 0,20): наявність ієрархії професійних інтересів; сформованість професійних мотивів; стійкий інтерес до оперативно-розшукової діяльності; наявність спонукальних особистих властивостей.

Професійно - відповідний (умовна вагомість фактору 0,50): наявність конструктивних здібностей (практичність, активність, здатність приймати рішення, брати відповідальність); наявність організаторських здібностей; наявність комунікативних здібностей; наявність професійно значимих якостей (ініціативність, рішучість, самовладання, творчий потенціал, здатність до ризику).

Професійно - практичний (умовна вагомість фактору 0,15): об'єктивно-необхідний рівень знань про оперативно-розшукову діяльність; сформованість спеціальних умінь; самостійне здобування інформації про професію.

Самооціночний (умовна вагомість фактору 0,15): критичність мислення; сформованість уявлення про шляхи професійного становлення і зросту; здатність до об'єктивної оцінки своєї професійної придатності.

Виходячи з цих критеріїв, у дисертації визначено три рівні готовності курсантів до оперативно-розшукової діяльності, які були використовувані під час перевірки дидактичної системи.

Змістом дослідно-експериментальної роботи було охоплено такі напрями: розкриття та розвиток системи мотивів курсантів щодо професіональної самореалізації у сфері оперативно-розшукової діяльності; перевірка ефективності впливу різних видів діяльності на формування в курсантів готовності до професії оперативного працівника; забезпечення ефективності різних форм і методів, що сприятимуть активному формуванню в курсантів готовності до оперативно-розшукової діяльності. Формуючий експеримент проводився у декількох взаємопов'язаних напрямках, що відповідають структурі формування готовності курсантів до вибору професії в сфері оперативно-розшукової діяльності: розвиток та корекція ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та мотивів професійної спрямованості; надання курсантам знань, необхідних для практичної діяльності в умовах сьогодення; створення сприятливих умов для розвитку професійно значимих якостей; формування умінь адекватної самооцінки, здійснення допомоги у професійному самовизначенні.

Результати констатуючого експерименту наведені в табл. 1. З таблиці видно, що готовність до оперативно-розшукової діяльності як за окремими компонентами, так і в цілому в експериментальних і контрольних групах приблизно однаковий. Практично за всіма складовими компонентами готовності переважає "середній" та "низький" рівні. З цього можна зробити висновок, що експериментальні і контрольні групи типові і визначені правильно.

Таким чином, біля 60% курсантів експериментальних груп після закінчення формуючого експерименту мали розвинену мотивацію щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності та спрямованість на самовдосконалення в цьому напрямі, володіли необхідними професійно важливими якостями та достатньо необхідним обсягом знань з обраного виду діяльності, проявили професійну спрямованість і систему соціально значимих ціннісних службових орієнтацій. Такі результати експерименту дозволили вважати запропоновану модель підготовки працівника ОРО ПВУ і відповідну дидактичну систему ефективною і сформулювати рекомендації щодо вдосконалення навчально-виховного процесу НАПВУ.

Здійснене наукове дослідження стану підготовки майбутніх оперативних працівників Прикордонних військ України дало можливість зробити такі

ВИСНОВКИ

Модель спеціаліста ОРО ПВУ дає можливість удосконалити дидактичну систему підготовки спеціалістів для оперативно-розшукових органів ПВУ. Дидактична модель підготовки оперативного складу ПВУ передбачає персоніфікований характер навчання з урахуванням індивідуально психологічних особливостей курсантів.

У сфері підвищення результативності діяльності спеціаліста ОРО доцільно виділяти та моделювати два окремих об'єкти вивчення - особистість оперативного працівника і його діяльність. Кожен з цих об'єктів розглядається на трьох рівнях: соціологічному, психологічному, психофізіологічному.

1. Розробка моделі спеціаліста передбачає визначення значущих якостей спеціаліста і потребує дотримання наступного алгоритму: 1) висування гіпотетичних якостей. Даний етап роботи припускає складання первинного набору якостей, що надалі будуть піддані аналізу відповідно до обраних критеріїв; 2) виділення професійно значущих якостей за допомогою використання стандартних переліків умінь і функцій; 3)вимірювання інтенсивності прояву певної особистісної якості (це потребує наявності визначеної методики виміру кожної якості, що дозволяє не тільки фіксувати її наявність, але і характеризувати її прояв у кожного індивіда); 4) збір матеріалу (за допомогою обраної техніки виміру даної гіпотетичної якості особистості, здійснюється вимірювання інтенсивності цієї якості на вибірці спеціалістів).

До розробки моделі доцільно залучати різних спеціалістів: створення моделі підготовки спеціаліста - справа викладачів Академії; створення моделі діяльності спеціалістів - справа комплексної групи, до складу якої входять фахівці певних галузей.

Модель повинна створюватися на перспективу. Причому мінімальний термін прогнозу - п'ять років, виходячи з того, щоб молодий спеціаліст після Академії був підготовлений до вирішення завдань, що саме в цей час і стануть нагальними для військ.

2. Результативність практичного використання моделі досягається уніфікацією всього матеріалу за допомогою використання стандартних характеристик, що спрощує збір матеріалу, його обробку й аналіз, оскільки вся схема роботи з матеріалом стає чіткою й однозначною.

3. Аналіз діяльності випускників академії - офіцерів оперативно-розшукових підрозділів ПВУ свідчить про те, що для подальшого підвищення рівня професіоналізму з урахуванням змін, які відбуваються в ПВУ, необхідно використовувати розроблену модель спеціаліста. Подальша екстраполяція даних моделі на мову і форму навчально-виховного процесу дає можливість удосконалити дидактичну систему підготовки спеціалістів для ОРО шляхом розробки критеріїв та показників і визначення рівня готовності курсантів до ОРД.

4. Модель спеціаліста є підґрунтям для вирішення цілої низки завдань щодо конкретного вдосконалення навчального процесу та виховного впливу на тих, що навчаються. Модель спеціаліста ОРО дозволяє реалізувати триєдину дидактичну мету: освіта, навчання, виховання курсантів та слухачів у професійному контексті.

5. Професійна діяльність оперативного працівника має предметну і соціальну сторони, які можуть бути змодельовані як модель спеціаліста за курсом окремих спеціальних дисциплін, або одночасно кількох із них. Зважаючи на те, що оперативні працівники у своїй службовій діяльності постійно зустрічаються з необхідністю пошуку інформації та прийняття рішень, моделювання доцільно застосовувати у дидактичній системі підготовки спеціалістів ОРО шляхом відображення специфіки взаємодії між членами первинного військового колективу у процесі вирішення ними конкретних оперативних завдань.

Найбільш прийнятним варіантом підготовки спеціалістів для оперативних підрозділів є варіант створення нових спеціалізацій на оперативному факультеті.

6. Наявний досвід служби випускників - оперативних працівників може лягти в основу формування навчальних програм нової спеціалізації. У цьому відношенні модель діяльності вже працюючих спеціалістів, що включає довгостроковий і короткостроковий прогнози, є основою для формування відповідних навчальних програм і виховних заходів. Вона дає критерії для прийняття рішень і відповіді на питання, надаючи педагогам готовий, випробуваний життям еталон.

7. Здійснена в реальних умовах навчального процесу у два етапи експериментальна перевірка функціонування дидактичної системи підготовки спеціаліста ОРО показала:

а) результативність формування у курсантів та слухачів професійних умінь оперативного працівника на основі розробленої моделі у порівнянні з традиційними методами проведення занять є більш високою;

б) дидактична система, що об'єднує сконструйовану на основі узагальненої методики модель спеціаліста, значно результативніша, ніж існуюча раніше і забезпечує формування у курсантів і слухачів систематизовані предметні і професійні уміння оперативного працівника.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Новак І. А. Співвідношення педагогічної науки і педагогічної практики в процесі підготовки кадрів для оперативно-розшукових підрозділів ПВУ. Збірник наукових праць № 18. Частина ІІ - Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2001. - С.226-229 .

2. Новак І. А. Основні принципи створення моделі спеціаліста оперативно-розшукових органів. Наукові записки № 7, Тернопіль: Видавництво Тернопільського державного педагогічного університету, 2001. - С.58 - 61.

3. Новак І. А. Структура дидактичної системи підготовки фахівців на кафедрах спеціальних дисциплін. - Збірник наукових праць № 20. Частина ІІ - Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2002. - С. 230-234.

4. Новак І.А. Окремі аспекти підготовки спеціалістів оперативно-розшукових органів Прикордонних військ України. Вісник № 143, Чернівці : Видавництво Чернівецького національного університету, 2002.- С.192-196.

5. Новак І. А. Удосконалення навчального процесу шляхом використання моделей діяльності і підготовки спеціаліста. Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2002. - Вип. ХV. - С. 134-139.

6. Новак І.А. Шляхи удосконалення спеціальної підготовки оперативного складу Прикордонних військ України // Збірник наукових праць №19. Частина ІІ (Спеціальний випуск. Матеріали ІІІ міжвузівської науково-теоретичної конференції "Проблеми сучасної інженерної технології"). - Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2002. - С.177-200.

АНОТАЦІЇ

Новак І.А. Дидактична модель підготовки оперативного складу Прикордонних військ України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти. Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2003.

Дисертацію присвячено проблемі вдосконалення підготовки працівників оперативно-розшукових органів ПВУ України у процесі навчання у ВВНЗ. Проаналізовано теоретичні аспекти моделювання підготовки оперативного складу ПВУ, висвітлено сучасний стан проблеми у психолого-педагогічній і спеціальній літературі та практиці ВВНЗ, визначено основні підходи до створення моделі підготовки фахівців ОРО. На основі змодельованих характеристик особистості спеціаліста і діяльності створено дидактичну модель навчально-виховного процесу НАПВУ, яка сприяє підвищенню готовності курсантів до здійснення оперативно-розшукової діяльності; обґрунтовано принципи та етапи її застосування, висвітлено підходи до реалізації системних характеристик моделі у практиці навчання. Експериментально апробовано та доведено результативність пропонованої дидактичної моделі.

Ключові слова: оперативно-розшукова діяльність; модель спеціаліста; дидактична модель підготовки; готовність до діяльності

Новак И.А. Дидактическая модель подготовки оперативного состава Пограничных войск Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - Теория і методика профессионального образования. Национальная Академия Пограничных войск Украины им. Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2003.

Диссертация посвящена проблеме совершенствования подготовки работников оперативно-розыскных органов ПВУ Украины в процессе обучения в высшем военном учебном заведении. Проанализированы теоретические аспекты моделирования подготовки оперативного состава ПВУ, освящено современное состояние проблемы в психолого-педагогической и специальной литературе и практике вышей военной школы, определены основные подходы к созданию модели подготовки специалистов оперативно-розыскной деятельности пограничных войск. На основе смоделированных характеристик личности специалиста и оперативно-розыскной деятельности разработана дидактическая модель учебно-воспитательного процесса НАПВУ, которая способствует повышению готовности курсантов к осуществлению оперативно-розыскной деятельности, обоснованы принципы и этапы ее применения, описаны подходы к реализации системных характеристик модели в практике обучения.

В диссертации доказано, что построение такой модели - комплексная и многоплановая задача, которая предусматривает решение ряда вопросов: определение основных параметров модели специалиста на гипотетическом и исследовательском уровнях; отбора, конструирования, стандартизации комплекса методик для формирования модели; разработки дидактических подходов к реализации модели в реальном учебном процессе.

Диссертантом проверялось предположение о том, что уровень готовности курсантов к оперативно-розыскной деятельности ПВУ значительно повысится при условии:

- учета в учебном процессе комплекса факторов, которые влияют на профессиональное самоопределение абитуриентов и курсантов в сфере оперативно-розыскной деятельности;

- получения и использования в учебном процессе объективной информации об уровне профессионального соответствия психофизиологических и други характеристик курсантов требованиям, которые выдвигаются к работникам

оперативно-розыскных подразделений ПВУ;

- построения учебно-воспитательного процесса военного вуза на основе практической реализации научно обоснованной модели подготовки специалиста для оперативно-розыскных органов ПВУ.

В процессе теоретического исследования и констатирующего эксперимента определены критерии и показатели, за которыми можно определить готовность курсантов оперативно-розыскной деятельности, выделены и обоснованы три уровня готовности такой готовности. Экспериментально апробирована и доказана эффективность предлагаемой дидактической модели, описаны ход и результаты экспериментальной работы по проблеме исследования.

Сформулированы рекомендации относительно усовершенствования учебно-воспитательного процесса Национальной Академии пограничных войск Украины с применением авторской модели подготовки оперативных работников. Материалы проведенного исследования могут быть использованы в процессе подготовки специалистов в высших воинских учебных заведениях, при разработке учебных курсов, программ, спецкурсов, связанных с моделированием учебного процесса высших военных учебных заведений на основе выполнения профессиональных задач будущими специалистами.

Ключевые слова: оперативно-розыскная деятельность; модель специалиста; дидактическая модель подготовки; готовность к деятельности

Novak I. A. Didactic model of the criminal-investigation department officers for the Border Troops of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences on specialty: 13.00.04 - Theory and Methodology of Professional Education. The National Academy of the Border Troops of Ukraine named after B. Khmelnytskyi, Khmelnytskyi, 2003.

The thesis is devoted to the problem of the training improvement of the criminal-investigation department officers for the Border Troops of Ukraine during their studies at higher military educational establishments. The theoretical aspects of modeling the criminal-investigation department officers' training for the Border Troops of Ukraine have been analyzed. The problem's present state both in the pedagogical, psychological and special literature and in the practice of higher military educational establishments has been clarified. The main approaches to the creation of the criminal-investigation department officers-experts training model have been defined. The educational process didactic model at the National Academy of the Border Troops of Ukraine has been worked out on the basis of the simulated personal characteristics peculiar to a specialist and his activity. It stimulates the cadets' readiness to perform criminal-investigational activity. The main principles and stages of its usage have been substantiated. The approaches to the realization of system model's characteristics within the educational activity have been revealed. The effectiveness of the model offered has been experimentally checked and proved.

Key words: criminal-investigation activity; the specialist's model; the training didactic model; readiness to the activity.

Размещено на Allbest.ru