Формування емоційно-почуттєвої сфери студентів-хореографів засобами синтезу мистецтв

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ПОЧУТТЄВОЇ СФЕРИ СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ ЗАСОБАМИ СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ

Т.І. Сердюк

В даний період перетворенням у духовній сфері життя суспільства надається особливо велике значення. У сучасній системі освіти та виховання зростає необхідність підвищення ролі мистецтва, що є невід'ємною частиною людської діяльності. Саме через мистецтво відбувається в основному передача духовного досвіду людства, яка сприяє відновленню зв'язків між поколіннями.

В останні роки у навчально-теоретичній і методичній літературі досить широко висвітлюється проблема одночасного використання різних видів мистецтв, яка набуває досить широкого розповсюдження. Це обумовлюється тим, що мистецтво є специфічною формою суспільної свідомості, за допомогою якої люди відображають навколишню дійсність та опановують її цінності. В конкретних художніх образах мистецтво розкриває реальну красу, естетичну суть суспільного життя, діяльності, спрямовує людські сили та здібності на досягнення вищих цінностей суспільства: людського щастя, добра, духовного відродження.

Розвиваючись, відокремлені види мистецтва прагнули до взаємозв'язку, оскільки кожен з них доповнює інші види новими художньо-виражальними засобами, кожен вид має власні можливості художнього впливу на особистість і власні художні завдання. Мета статті полягає у висвітленні теоретичних аспектів педагогічних можливостей синтезу мистецтв в художньо-естетичній діяльності та методичного забезпечення формування емоційно-чуттєвої сфери майбутніх вчителів хореографії використанням синтезу різних видів мистецтв.

Про можливості комплексного використання різних видів мистецтв в професійній підготовці художньо-педагогічних кадрів наголошувалось багатьма сучасними дослідниками в сфері художньо-естетичної освіти (В. Ванслов, А. Зісь, М. Каган, А. Лосєв, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Соколова, Т. Стратан, Ф.У. Фохт-Бабушкін, Г. Шевченко, О. Щолокова, Б. Юсов). Вчені дійшли висновку, що використання синтезу мистецтв повинно об'єднувати у свідомості учнів загальні художні явища, які розглядаються різними мистецтвами, а педагогу необхідно враховувати специфіку кожного виду та можливості впливу його художньо-виражальних засобів на індивідуально-вікові особливості учнів.

На особливу увагу з огляду на проблему нашої статті заслуговує думка О. Щолокової щодо необхідності використання різних видів мистецтв у навчальному процесі. Авторка наголошує, що саме творчі здібності учнів активізуються на широкому тлі комплексної взаємодії мистецтва [5,122]. Водночас, на думку вченої, художньо-естетична діяльність засобами синтезу мистецтв розглядається як процес цілеспрямованого впливу на емоційно-почуттєву сферу особистості. О. Щолокова стверджує, що естетичний зв'язок комплексу мистецтв, його завдання полягають у посиленні емоційного сприймання художніх творів мистецтва, бо кожне мистецтво має власні зображальні та виражальні засоби художнього відтворення світу. Дослідниця висловлює думку, що взаємозв'язок між цими художніми засобами проявляється у запозиченні художніх прийомів та образних асоціацій одного виду мистецтва іншим [5].

На думку О. Шевнюк, синтез мистецтв є невід'ємною складовою культурологічного курсу, який значно підвищує ефективність засвоєння студентами знань і посилює мотиваційний компонент їх навчальної діяльності. Науковець стверджує, що комплексна взаємодія різних видів мистецтв слугує опорою внутрішніх дій, які здійснюються студентом у процесі оволодіння відповідними знаннями та допомагає здійснювати занурення у різні соціокультурні простори. О. Шевнюк вважає, що закладений у синтезі мистецтв потенціал управління процесами сприйняття і уваги аудиторії відкриває можливості емоційно стимулювати засвоєння навчальних знань, оскільки включення емоційної пам'яті дозволяє зберігати інформацію довше ніж тільки за допомогою словесно-логічної [4].

Синтез мистецтв у художньо-естетичній діяльності використовувався сучасними науковцями в різних аспектах. Так, у дослідженні К. Васильковської обґрунтовуються методи використання на уроках музики взаємодії мистецтв на засадах соціально-історичного зв'язку художніх явищ, їх спільного тематизму та жанрово-стильового напрямку, аналогій у засобах виразності, як способу підсилення естетичного впливу художніх творів на студентів [1]. синтез мистецтв естетичне виховання

У дослідженні проблеми підготовки вчителів до естетичного виховання за рубежем великого значення синтезу мистецтв надає М. Лещенко. Науковець вказує, що на думку канадських педагогів, завдяки використанню комплексної взаємодії різних видів мистецтв учні набувають здатності розуміти і відчувати себе та інших, висловлювати свої думки та почуття. Рекомендується також проведення занять в залах художніх галерей, тому що зображені на картинах сцени з життя людей, пейзажі підказують характер рухів, настрій танцю. Художня діяльність на основі синтезу мистецтв допомагає дітям навчитися виражати за допомогою зовнішніх пластичних форм (динамічних і статичних) свій внутрішній стан [3]. Комплекс взаємодії різних видів мистецтв як засіб естетичного виховання використовував О.Дем'янчук. Він демонстрував виражальні можливості різноманітних видів мистецтв у втіленні одного художнього образу. Для більш повного його відображення використовувались зображувальні засоби, музика та вербальна мова [2].

У професійній підготовці майбутніх учителів хореографії проблема синтезу мистецтв залишається поза увагою дослідників. Ми вважаємо доцільним використовувати комплексну взаємодію різних видів мистецтв для формування емоційно-ціннісного ставлення студентів до хореографічного мистецтва. Емоційно-ціннісне ставлення до явищ хореографії базується на емоціях. Завдяки емоційному переживанню відбувається внутрішнє засвоєння художніх явищ, виявляється їх особистий смисл. Тому ефективність формування емоційно-почуттєвої сфери майбутнього вчителя хореографії, на нашу думку, досягається шляхом орієнтації студентів на застосування в процесі їх фахової підготовки комплексної взаємодії різних видів мистецтв. Тим паче, що хореографія, як відомо, за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, в якому поєднається музика (супровід, музичний образ), література (сюжетна основа танцю лібрето), декоративно-прикладне мистецтво, живопис (декорації, костюм, реквізит), танець (образність рухів).

Мистецтвознавець В. Пасютинська звертає увагу на те, що наприкінці XIX початку XX ст. хореографічне мистецтво піднялося на небувалу висоту завдяки поєднанню в ньому декількох мистецтв: танцю, симфонічної музики та живопису, який відігравав не допоміжне оформлювальне значення, а мав велике художнє емоційне навантаження. Цієї ж думки дотримувався видатний балетмейстер Р.Захаров, який вказував, що гармонійне поєднання всіх компонентів хореографії лібрето, музики, декорацій, танцю дозволяє цілком розкрити ідейно-образний зміст хореографічного твору.

Специфічною особливістю танцювального мистецтва є органічний зв'язок його мови з мовою музики. Танець і музика мають загальну сферу виразності, до складу якої входять: динаміка, темпи, ритми, інтонації, акценти, прискорення, уповільнення тощо. Саме ця сфера невербальної змістовності і дозволяє створювати найбільш довершений взаємозв'язок між мистецтвами.

У процесі хореографічного навчання значне місце треба приділяти прослуховуванню та розбору музичних творів, яскравому, образному емоційному слову, живопису, що направляє сприйняття і творчу активність студентів. Це сприятиме формуванню вмінь студентів створювати і відображувати художні образи, розвитку здатності розуміти засоби художньої виразності творів мистецтва, вихованню художнього смаку.

Враховуючи важливість комплексної взаємодії різних видів мистецтв і синтетизм хореографічного мистецтва, вважаємо доцільним використання нижче запропонованих завдань з метою формування емоційно-почуттєвої сфери майбутнього вчителя хореографії.

Завдання на сприйняття музичного твору. Студентам пропонується прослухати фрагмент або цілий музичний твір, назва якого не вказується. Після його прослуховування студентам необхідно визначити:

- мажорне або мінорне звучання музики;

- емоції та настрій, викликані музикою;

- художні образи й асоціації, які виникли при прослуховуванні даного музичного твору;

- назву музичного твору; рухи, які імпульсивно виникають при прослуховуванні цієї музики;

- пластично відтворити художній образ, що відтворює характер запропонованого музичного твору.

При сприйнятті музики для адекватного розуміння закладених у ній емоцій, необхідно ознайомити студентів з наступними закономірностями художньої виразності музичних творів на основі темпу та ладу:

§ повільний темп і мінорне звучання в узагальненому вигляді моделюють емоцію суму і передають настрій смутку, зневіри, скорботи, жалю;

§ повільний темп і мажорне звучання моделюють емоційний стан спокою, розслабленості, задоволеності. Характер музичного твору буде споглядальним, урівноваженим, умиротвореним;

§ швидкий темп і мінорне звучання в узагальненому вигляді моделює емоцію гніву. Характер музики буде напружено-драматичним, схвильованим, героїчним;

§ швидкий темп і мажорне звучання моделюють емоцію радості. Характер музики життєстверджуючий, оптимістичний, веселий.

Завдання на використання живопису та кольору

Завдання 1. Студенти пропонуються фото, портрети (репродукції картин) різних емоційних станів людини. Студентам повинні ідентифікувати ці емоційні стані (радість, подив, гординя, гнів, смуток тощо), відтворити міміку зображеної особи та передати через пластику емоційний стан і психологічну виразність. Студентам необхідно знайти найбільш точні жести, положення тіла, що відповідають тій або іншій емоції. Одночасно у студентів формується інтерес до живопису, розвивається художнє сприйняття.

Завдання 2. "Підібрати декорацію". Студентам необхідно розподілити запропоновані репродукції і фрагменти музичних творів відповідно до художнього образу.

Завдання 3. "Одягнемо музику". Підібрати костюм до музичного твору або фрагменту. Викладачу необхідно звертати увагу студентів на те, що костюм це один з найважливіших виразних засобів танцювального твору, а його призначення допомогти артисту якнайкраще донести художній образ танцю. Естетичну насолоду надає поєднання кольору і звука, яке викликає відповідні асоціації, гармонію зі змістом художнього образу, який сприймається. Тому добре підібрані за кольоровою гамою, костюми повинні органічно поєднуватися з музикою та танцем.

Колір костюму неодмінно має бути пов'язаний з настроєм танцю. Так, смутні елегійні танці не ототожнюються з яскравими кольорами, а радісні, темпераментні танці без них не можливі. Теплим кольорам (вогню, сонячному світлу, червоному, жовтогарячому, жовтому, жовто-зеленому) відповідає мажорне поєднання звуків в музиці, а холодним (блакитно-зеленому, блакитному, синьому кольору криги, води) відповідає мінорне поєднання звуків в музиці.

Завдання "Образна ілюстрація музики"

Мета завдання: навчити студентів розуміти зміст музичного твору. Для проведення цього завдання навчальна група поділяється на декілька мікрогруп. Кожній мікрогрупі доручається підготувати повідомлення, в якому необхідно образними художніми засобами різних видів мистецтв розкрити зміст запропонованого викладачем музичного твору. Для цього студенти однієї мікрогрупи добирають художні ілюстрації, репродукції картин, що за своїм змістом співзвучні музиці. Студенти другої мікрогрупи вибирають вірші на дану тему. Третьої знаходять прислів'я, приказки, "крилаті" висловлювання, мудрі думки, що відповідають темі музичного твору, а студенти четвертої намагаються виразити зміст музичного твору в танці: рухами, пантомімою. Весь зібраний матеріал художньо оформлюється і демонструється у формі спектаклю, в якому кожен студент виконує власну роль.

Твори мистецтва повинні підбиратися з урахуванням їх художньої цінності. Музичний репертуар повинен найбільш яскраво відображати художній образ, відрізнятися глибокою емоційною насиченістю, зміст поетичних творів має бути високохудожнім, зрозумілим, лірично-проникливим, щоб побачене і почуте емоційно підкріплювало, допомагало студентам у створенні художнього образу різноманітними міміко-пластичними рухами.

На основі аналізу наукових джерел щодо ефективності синтезу мистецтв в художньо-естетичній діяльності, можемо зробити висновок, що дієвим засобом формування емоційно-почуттєвої сфери майбутнього вчителя хореографії є використання комплексу різних видів мистецтв.

Література

1. Васильковська К.М. Формування художнього світогляду майбутнього вчителя музики в процесі вивчення музично-історичних дисциплін: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02 / НПУ ім. М.П. Драгоманова/ К.М. Васильковська.. К., 2006. - 234 с.

2. Дем'янчук О.Н. Методика художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи: Навч.мет. посібник для студентів ВНЗ і вчителів шкіл / О.Н. Дем'янчук; Інститут змісту і методів навчання. К., 1996. 56 с.

3. Лещенко М.П. Технології підготовки вчителів до естетичного виховання за рубежем (на матеріалі Великобританії, Канади, США: Дис.... д-ра пед. наук: 13.00.04 / М.П. Лещенко; АПН України, інститут педагогіки і психології професійної освіти. К., 1996. - 282 с.

4. Шевнюк О.Л. Теорія і практика культурологічної освіти майбутніх учителів у вищій школі: Дис. д-ра пед.наук: 13.00.04. / О.Л. Шевнюк; Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. К., 2004. 555 с.

5. Щолокова О.П. Система професійної підготовки студентів педагогічних вузів до художньо-естетичного освіти школярів: Дис. д-ра пед. наук: 13.00.01; 13.00.04.

Размещено на Allbest.ru