Сучасна філософія професійної орієнтації особистості: проблеми становлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна філософія професійної орієнтації особистості: проблеми становлення

Москалик Г.Ф.

Актуальність комплексного осмислення філософії професійної орієнтації в сучасних умовах пов'язана в першу чергу з тим, що профорієнтаційна робота в незалежній Україні тільки починає складатися в цілісну систему, лише вимальовуються її окремі рівні та елементи. Натомість це є нагально необхідним для підвищення ефективності функціонування ринку і для зняття суперечності між потребою в досягненні максимальної економічної ефективності країни, з одного боку, і актуальною тенденцією гуманізації всіх сфер суспільного життя, - з іншого. На цей час можна констатувати, що профорієнтаційна робота на більш-менш задовільному рівні ведеться тільки в старших класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів - на тлі практичної її відсутності для дорослого населення. Хоча і в навчальних закладах вона часто має формальний характер. Глибинною причиною такої ситуації є відсутність обґрунтованих концептуальних засад цієї діяльності, що відповідно актуалізує створення філософії професійної орієнтації особистості в сучасних умовах. Тим більше, що процес професійної орієнтації за змістом і призначенням міждисциплінарний, і відповідним чином повинен осмислюватись. Як вказує в цьому контексті Т.Пазюченко, «профорієнтація як галузь знання за змістом і методами є психолого-педагогічною, за сферою діяльності - соціальною, результати її відбиваються в економічному і культурно-просвітницькому сучасному житті» [1,3].

У науковому просторі колишнього Радянського Союзу проблема фахового самовизначення і вибору молоді як власне мета професійної орієнтації розглядалась досить ґрунтовно, що, наприклад, репрезентується роботами російських дослідників В.Шубкіна, С.Іконнікової, В.Лісовського, Г.Чередниченко; українських науковців І.Надольного, Л.Сохань, Е.Суіменка, А.Ручки та ін. Їх розвідки свідчать, що ця проблема завжди була важливою не лише серед робіт психолого-педагогічної галузі, але й в дискурсі соціально-філософського осмислення. Але дослідження принципів і процедур професійної орієнтації здебільшого здійснювалось в контексті середньої освіти і проблем самовизначення молоді і саме в рамках молодіжної проблематики; крім того слід відзначити домінування емпіричних досліджень над концептуальними.

У незалежній Україні серед робіт, в яких в той чи інший спосіб порушується проблема професійної орієнтації, варто назвати праці таких вчених, як В.Аза, В.Андрущенко, В.Бех, В.Журавський, В.Кремень, С.Кримський, М.Михальченко, В.Огнев'юк, М.Перепелиця, В.Пилипенко, І.Прокопенко, А.Ручка та ін. Безпосередньо профорієнтації присвячені розвідки Є.Головахи, С.Кисельова, Я.Крушельницької, В.Ніскородова, Г.Цибулька, В.Сипченка, Б.Федоришина. Загальні основи побудови системи профорієнтації розроблені в роботах А.Боровського, М.Захарова, Л.Йовайши, І.Назимова, Є.Павлютенкова, К.Платонова, П.Потапенка, В.Сахарова, В.Симоненка, Д.Сметаніна, М.Степанкова, М.Чистякова, В.Ярошенка та інших. Дотичними є роботи з проблем соціально-професійного становлення особистості (В.Іконніков, Є.Клімов, І.Краснощок, В.Кушнір, О.Михайлов, В.Подшивалкіна, В.Радул), самопізнання і самовизначення особистості (О.Вітковська, В.Носков, С.Сергєєва, М.Пряжников, П.Тігер, О.Туриніна), з різних питань професійної освіти і професійного розвитку особистості як суб'єкта самовизначення на довузівському етапі орієнтації (І.Зязюн, В.Колінько, В.Моляко, В.Моргун, С.Фукуяма та ін.), кадрової політики (А.Турчинов), більш прикладні напрацювання з професіографії (С.Карпіловська, Р.Мітельман, В.Синявський, О.Ткаченко, Б.Федоришин) тощо. В роботах А.Войтка, В.Зінченка, Г.Клімова, І.Седляра, М.Янцура обґрунтовано систему підготовки спеціалістів з професійної орієнтації (методистів, профконсультантів, психологів), розроблено навчальні програми і посібники з різних аспектів профорієнтаційної підготовки. Теорія і практика профорієнтаційної роботи у зарубіжних країнах висвітлена у працях І.Бринцової, К.Івановича, Н.Лавриченко, В.Омельяненко, Л.Сундукової, а також С.Гінзберга, Д.Сьюпера, С.Фукуями, Д.Холанда. Всі ці праці створюють солідне полідисциплінарне підґрунтя для системного концептуального осмислення професійної орієнтації в усьому багатстві цього феномена та в єдності його теоретико-методологічних і прикладних орієнтирів.

Загалом, походячи від латинського слова «oriens» (схід), в експлікації до соціальної дійсності слово «орієнтація» означає визначення свого положення в часі і просторі, вміння розібратись в оточуючій ситуації, усвідомлений вибір напряму діяльності для досягнення певної мети. Відповідно професійна орієнтація в найзагальнішому розумінні може бути осмислена як діяльність з визначення фахових нахилів окремої особистості, їх співставлення з актуальними потребами соціального середовища і здійснення усвідомленого вибору тієї чи іншої професійної освіти і подальшої професійної діяльності. Так може бути визначена сутність професійної орієнтації, і підтвердження цьому можна побачити в різних дефініціях, що наводяться в літературі [2] - незважаючи на те, що сучасні підходи до сутності профорієнтації, які склалися у зарубіжній і вітчизняній науці, настільки багатоманітні, що об'єднуються у три різні напрями: структурні теорії (Н.Аксельрод, Е.Гінзберг, Є.Климов, П.Міллер, В. Моргун, Г.Форш); мотиваційні теорії (А.Маслоу, Є.Павлютенков, Е.Роу, В.Фрумм, Ф.Херцберг); теорії «індивідуальності» чи «розвитку саморозуміння» (О'Хара, Д.Сьюпер, Л.Тайлер, Д.Тідеман, Б.Федоришин, С. Фукуяма, Дж.Холланд) [1,3].

У базовому нормативному документі з цього питання - Положенні про організацію професійної орієнтації населення (зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 червня 1995 р. за №190/726) [3] професійна орієнтація населення визначається як «комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування професійно важливих особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. Вона спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності. Професійна орієнтація населення є складовою частиною соціально-орієнтованої ринкової економіки, яка впливає на ринок праці, товарів, послуг та капіталу».

Як видно з наведеної дефініції, і з інших поглядів, профорієнтація тісно пов'язана з професійним самовизначенням. Власне, історично склалося так, що терміном «професійна орієнтація» позначають підготовку особистості до професійного самовизначення [4,6]. Так, у роботах, безпосередньо присвячених профорієнтаційній роботі в школах як кульмінаційному компоненту професійної орієнтації, підкреслюється, що метою профорієнтації учнів є формування професійного самовизначення, структура якого включає: професійну спрямованість, професійну освіченість, професійну самосвідомість, професійні наміри. При цьому структура профорієнтації як різновиду навчально-виховної діяльності включає: цільовий, стимулюючо- мотиваційний, змістовий, діяльнісно-операційний, емоційно-вольовий, контрольно-регулюючий, оцінково-результативний [5,9,14].

Узагальнюючи накопичений досвід у сфері теорії й практики профорієнтації, виявлених суперечностей та шляхів їх розвитку й вирішення,

О.Джура формулює визначення профорієнтації таким чином: це багатовимірна цілісна система науково-практичної діяльності суспільних інституцій, які відповідають за підготовку молоді до обрання професії та вирішують комплекс соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-фізіологічних завдань щодо формування в молоді професійного самовизначення, адекватного індивідуальним особливостям кожної особистості та потребам суспільства у кадрах високої кваліфікації. Ця система є підсистемою у загальній системі безперервної освіти й виховання, метою яких є всебічний розвиток особистості, реалізація її творчих потенцій, формування духовної культури молоді [6].

В.Харламенко формулює таке авторське визначення професійної орієнтації: «професійна орієнтація - це цілісна динамічна система, що складається із структурних одиниць (підсистем, компонентів), які взаємопов'язані між собою комплексністю мети, завдань і сприяють оптимізації вибору професії з урахуванням потреб ринку праці» [7,10].

Також професійну орієнтацію визначають як науково обґрунтовану систему форм, методів і засобів впливу на людину, що сприяють її правильному залученню до різних сфер виробництва на основі об'єктивної оцінки здібностей [8,7].

Визначену вище сутність феномена профорієнтації доцільно детальніше розкрити в її змісті, що може бути адекватно представлений тільки в комплексному баченні досліджуваного явища.

Оскільки сьогодні безсумнівною є потреба в освіті протягом усього життя, перспективність підвищення кваліфікації та перекваліфікації тощо, то саме на сучасному етапі ми особливо не маємо права обмежувати розуміння профорієнтації виключно періодом старших класів середньої школи. В індивідуальному життєвому шляху необхідно розрізняти щонайменше три етапи в комплексному процесі професійної орієнтації особистості:

• стихійний процес самовизначення особистості, яке відбувається здебільшого неусвідомлено протягом дитинства і юнацтва на тлі здобуття загальної (не вузько профільної) освіти, без цілеспрямованого впливу на формування фахових уподобань;

• здійснення активних цілеспрямованих профорієнтаційних заходів у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів - метою якого є сприяння професійному самовизначенню індивіда з розстановкою фахових пріоритетів безвідносно конкретного робочого місця;

• заходи з професійного орієнтування в рамках конкретної організації, в якій починає працювати індивід. Важливо підкреслити, що на цьому етапі професійна орієнтація перебігає в тісному взаємозв'язку з процесами розстановки персоналу на підприємстві та його адаптації в колективі.

Крім цього, в деяких випадках є сенс говорити і про професійну переорієнтацію (що можна вважати четвертим етапом), потреба в якій виникає або коли людина змінює місце роботи, або коли переконується в неправильному виборі попередньої професії і відчуває необхідність у здобутті нової спеціальності.

Подивимось детальніше на ці етапи.

У результаті першого етапу поступово стихійним чином створюються передумови для усвідомленого вибору особистістю тієї чи іншої професії, формування орієнтирів у певній сфері діяльності і навіть способу життя. Отже, на цьому етапі здійснюється професійне самовизначення як складова загального самовизначення особистості, причому цей процес здебільшого розгортається стихійним чином, на який певний вплив чинять хіба що члени родини. При цьому професійне самовизначення [9] доцільно розглядати як багатоступеневий процес, який можна аналізувати під різними кутами зору: як серію завдань, що ставить суспільство перед особистістю; як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких особистість формує баланс між особистісними перевагами і потребами системи розподілу праці у суспільстві; як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. На цьому початковому етапі стихійної профорієнтації професійне самовизначення практично не відокремлюється від інших складових самовизначення, причому тут не розкривається такий аспект особистісного самовизначення, як відповідність його конкретним завданням з боку суспільства. Це майже повністю особистісно-орієнтований процес [10].

Говорячи про те, що професійне самовизначення - як відображення погляду людини на світ професій, на конкретну професію, свої можливості в соціальному середовищі, а також власні наміри щодо самореалізації в рамках певної трудової діяльності - є складовою загального особистісного самовизначення, варто підкреслити, що останнє має ціннісно-значеннєву природу. Це активне визначення особистістю своєї позиції відносно суспільно виробленої системи цінностей, визначення на цій основі сенсу свого власного існування. Істотною особливістю особистісного самовизначення є його орієнтованість на майбутнє. Найбільш вагомим чинником особистісного самовизначення у ранній юності є формування смислової системи, в якій зібрані уявлення індивіда про себе, тобто когнітивної складової Я-концепції [11,6-7]. Саме на цьому етапі початкової соціалізації закладаються підвалини професійного самовизначення і самореалізації особистості і фундамент її ціннісних орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямів пошуку можливостей самовираження в подальші періоди, закладаються професійні інтереси та стиль поведінки, здійснюється початкове оволодіння індивідом перспективами його життя та усвідомлення себе як неповторної особистості [12].

Але наближення індивіда до старших класів загальноосвітньої школи означає серед іншого, що його професійне самовизначення поступово набуває все більш усвідомленого і цілеспрямованого характеру - і ця цілеспрямованість виходить як від нього самого, так і від його дорослого оточення. Тому вже ближче до другого етапу профорієнтації професійне самовизначення передбачає формування у школярів уподобань по відношенню до конкретного виду праці, спеціальності й професії, які характеризуються високою мобільністю. Таке професійне самовизначення передбачає широкий орієнтир у світі професійної праці, не обмежуючи можливості особистого саморозвитку [13,8]. Зрештою, основний зміст цього етапу - свідомий вплив на формування професіознавчої компетентності школярів, реалізація методології профорієнтології [14].

Отже, серед іншого система освіти покликана виконувати професійно-орієнтаційну функцію на рівні загальноосвітньої школи та професійного навчання. В ідеалі результатом виконання цієї функції має бути те, що освіта не лише озброює сумою знань чи виховує певні навички, але й «відкриває людині саму себе», виявляє й розвиває її схильності, задатки, формує потреби й інтереси до майбутньої професії. Власне, саме завдяки освіті особистість - на відміну від стихійного професійного самовизначення - цілеспрямовано знайомиться з основами майбутньої професії і свідомо здійснює свій вибір, причому важливою є роль і значення в системі професійного самовизначення особистості як загальноосвітньої, так і професійної та вищої школи [6].

У теорії профорієнтація в системі освіти повинна включати цілісний комплекс процедур - і інформативні, і консультативні тощо - тільки за цієї умови формується адекватне ставлення до майбутньої професії і дійові, реалістичні професійні інтереси особистості. Здійснюючись крізь призму самопізнання і самооцінки, профорієнтаційна робота в закладі освіти повинна бути направлена на виявлення інтересів до певних професій, обґрунтування мотивації вибору професії, вироблення активної позиції в обранні оптимальних шляхів і засобів здійснення свого професійного самовизначення [15]. Однак в сучасній українській практиці, на жаль, доводиться спостерігати обмеженість профорієнтаційної діяльності у школах її інформативним компонентом.

Крім того, профорієнтаційні заходи не пов'язані, як правило, з актуальними проблемами школярів і стосуються здебільшого діагностики окремих аспектів професійного самовизначення особистості; і навіть сама інформаційна функція профорієнтації реалізується недостатньо, оскільки суттєво не відповідає сучасним вимогам запровадження ринкової економіки; не узгоджено форми та методи координації діяльності суб'єктів профорієнтації у деформованій пострадянській структурі підготовки учнівської молоді до вибору майбутньої професії, організаційно-педагогічні умови їх взаємодії тощо [16,8]. Адже в рамках цієї інформаційної функції в освітньому закладі мав би виконуватись цілий спектр завдань:

• ознайомлення учнів з визначеним колом інформаційного матеріалу, що характеризує найбільш масові професії;

• інформування учнів про умови оволодіння тими чи іншими професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо);

• формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності;

• формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здатностей, а також соціально-економічних умов вибору професії [6].

Згідно «Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається» (затв. Мінюстом України 03.07.95 р. № 198/734) профорієнтаційну роботу у навчально-виховних закладах повинні здійснювати практичні психологи, вчителі-предметники, класні керівники, викладачі, майстри виробничого навчання, вихователі, керівники гуртків, бібліотекарі, методисти, медичні працівники. Проте ця робота у більшості шкіл здійснюється формально [17,1]. Є й інші труднощі.

Так, важливим елементом, що бере участь у виконанні профорієнтаційної функції в українській системі освіти, є міжшкільні навчально-виробничі комбінати. Однак, як показує практика, профорієнтаційна робота із старшокласниками в більшості комбінатів проводиться епізодично, обмежуючись лише інформаційно-довідковим консультуванням старшокласників і їх батьків; у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах немає спеціальних приміщень, фахівців і методик виявлення індивідуальних психофізіологічних якостей особистості старшокласників, необхідних для обґрунтованого вибору профілю навчання і майбутньої професії; не вистачає методичних посібників і розробок з питань організації і проведення профорієнтаційної роботи із старшокласниками у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах; слабкою є науково-методична і матеріально-технічна база для проведення профконсультації [18,8].

Таким чином, профорієнтація в закладах освіти повинна бути центральною ланкою в загальній системі профорієнтації, однак чисельність проблем перешкоджає цьому.

Професійна орієнтація на третьому етапі спрямована на забезпечення орієнтації особистості на конкретну організацію, що передбачає за посередництвом максимального виявлення фахового потенціалу працівника і забезпечення йому комфортних умов роботи сформувати в нього бажання довготривало, ефективно і віддано працювати саме в цій організації і переконаність в оптимальності цього вибору. Професійна орієнтація на конкретну організацію підпорядковується таким основним принципам:

• принцип зменшення стартових витрат (адже нова людина не знає роботи, так само, як і специфіки функціонування конкретної організації - це означає: до тих пір, поки новий співробітник працює менш ефективно за досвідчених працівників, він потребує додаткових витрат. Ефективна профорієнтація зменшує ці стартові витрати і сприяє скорішому досягненню новим працівником загальних стандартів виконання роботи);

• принцип скорочення плинності робочої сили (якщо працівник відчуває власну незатребуваність в новій організації або власну фахову неумілість, він може відреагувати на це звільненням; а надмірна плинність кадрового складу є одним із найбільш витратних негативних явищ в життєдіяльності будь-якої організації);

• принцип економії часу співробітників і керівництва (адже якщо профорієнтація була проведена неефективно, працівник все одно має виконувати свої функції, але потребує практично постійної допомоги своїх колег, що означає для останніх зайві витрати часу)

• принцип зниження дискомфорту нового працівника, який у першу чергу проявляється в надмірній невизначеності і стурбованості новим оточенням (особистісна стурбованість тут означає боязнь невдач у новій роботі, хоча, як це не парадоксально, але вона ж сама і підвищує ризик невдач);

• принцип розвитку позитивного ставлення до роботи, реалізму очікувань і підвищення задоволеності професійною діяльністю в цій організації.

Четвертий етап - професійна переорієнтація - не обов'язково присутній на трудовому шляху кожної особистості, лише в тих випадках, коли людина під впливом тих чи інших обставин вирішує змінити професію. Професійна переорієнтація - це, як правило, тривалий і дуже складний і суперечливий процес переходу особистості від однієї професії до іншої на основі набутих професійних якостей. При цьому в процесі переорієнтації виділяють кілька основних елементів, кожен з яких вимагає специфічного підходу професійних консультантів через своєрідність психічного стану особистості.

професійний орієнтація особистість

Література

1. Пазюченко Т.М. Індивідуалізація профорієнтаційної роботи зі старшокласниками: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. - К., 2001. - 18 с.

2. Чебикіна Т.М. Словник-довідник з профорієнтації: Експерим. посіб. / Півден. НЦ АПН України, Одес. обл. ін-т удоскон. вчителів. - Одесса: ПНЦ АПН України, 2006. - 44 с.

3. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmv.gov.ua/servdir. asp?Id=75&IdServ=988

4. Кавецький В.Є. Підготовка учнів загальноосвітніх шкіл до професійного самовизначення в сучасних умовах: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Терноп. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. - Т., 2000. - 20 с.

5. Опачко М.В. Професійна орієнтація учнів в процесі розв'язування задач фізико-технічного змісту: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2001. - 20 с.

6. Джура О.Д. Освіта в системі факторів професійного самовизначення особистості: Автореф. дис. ... канд. філософ. наук: 09.00.03 / Ін-т вищої освіти АПН України. - К., 2004. - 17 с.

7. Харламенко В.Б. Дидактичні основи курсу профорієнтації в підготовці вчителя трудового навчання: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2002. - 19 с.

8. Балацька Н.І. Професійна орієнтація учнів у сучасних середніх школах Англії: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2004. - 23 с.

9. Про професійне самовизначення дет. див.: Вітковська О.І. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації /

Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. - К.: Науковий світ, 2001 - 92 с.

10. Макарова Л.Н., Шаршов И.А. Технологии профессионально-творческого саморазвития учащихся. - М.: ТЦ «Сфера», 2005. - 92 с.; Носков В., Сухова О. Вплив сімейного виховання на профорієнтацію підлітків // Соціальна психологія. - 2007. - № 2. - С.113-126.

11. Капустіна О.В. Педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності школи: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін-т проблем виховання АПН України. - К., 2004. - 20 с.

12. Рудь Г.В. Формування життєвих перспектив у ранній юності: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2005. - 20 с.

13. Харламенко В.Б. Дидактичні основи курсу профорієнтації в підготовці вчителя трудового навчання: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2002. - 19 с.

14. Зеер Э.Ф., Павлова А.М., Садовникова Н.О. Основы профориентоло- гии. - М.: Высшая школа, 2005. - 160 с.; Зеер Э.Ф., Павлова А.М., Садовникова Н.О. Профориентология: Теория и практика. - М.: Академпроект, 2006. - 192 с.; Коропецька О.М. Профорієнтація та профпідбір: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Прикарпатський національний ун-т ім. В.Стефаника. - Івано-Франківськ, 2005. - 236 с.; Профорієнтація населення і професійне навчання незайнятих громадян / В.А.Савченко, Н.О.Павловська, В.І.Герасимчук, В.О.Покрищук; НАН України; Науково-дослідний центр з проблем зайнятості населення та ринку праці. - Кременчук, 1997. - 277с.

15. Див. також: Павлова Т.Л. Профориентация старшеклассников: Диагностика и развитие профессиональных качеств. - М.: ТЦ «Сфера», 2005. - 128 с.

16. Романчук В.П. Організаційно-педагогічні умови підготовки старшокласників до вибору майбутньої професії у навчально-трудовій діяльності: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 [Електронний ресурс] / Ін-т пробл. виховання АПН України. - К., 2002. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2002/02rvpntd. zip.

17. Чорна І.М. Формування психологічної готовності майбутнього вчителя до профорієнтаційної роботи у школі: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2003. - 20 с.

18. Піддячий М.І. Організаційно-педагогічні умови підготовки старшокласників до професійного самовизначення у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін-т пробл. виховання АПН України. - К., 2002. - 19 с.

Размещено на Allbest.ru