Навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників (на матеріалі емоційно-експресивної лексики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників (на матеріалі емоційно-експресивної лексики)

Маковецька Наталія Валеріївна

АНОТАЦІЯ

Маковецька Н.В. Навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників (на матеріалі емоційно-експресивної лексики). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська мова). - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) ім.К.Д. Ушинського, Одеса, 2000.

У дисертації досліджено можливості використання емоційно-експресивної лексики в навчанні словотворення дітей дошкільного віку, розроблено експериментальну методику формування у старших дошкільників навичок словотворення, виявлено тенденції, закономірності та рівні засвоєння дітьми іменників і прикметників з суфіксами суб'єктивної оцінки, визначено дидактичні умови, етапи навчання дошкільників словотворення.

Ключові слова: словотворення, емоційно-експресивна лексика.

АННОТАЦИЯ

лексика словотворення суфікс дошкільник

Маковецкая Н.В. Обучение старших дошкольников суффиксального образования существительных и прилагательных (на материале эмоционально-экспрессивной лексики). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г.Одесса) им.К.Д.Ушинского, Одесса, 2000.

В диссертации рассматриваются проблемы обучения детей старшего дошкольного возраста образованию существительных и прилагательных при помощи суффиксов субъективной оценки. В основу исследования положена теория временных динамических связей, образование которых дает ребенку возможность выделять не только слова, обозначающие объективную реальность, но и абстрактные элементы речи, в частности, морфемы - приставки и суффиксы.

В процессе поисково-разведывательного эксперимента осуществлялось наблюдение за спонтанной речью детей, были определены типичные словообразовательные ошибки, среди которых: замена менее употребимого суффикса на более употребимый, замена слова с суффиксом субъективной оценки на словосочетание, использование просторечных суффиксов, неточное употребление слов с суффиксами, которыми обозначают различную степень уменьшительности. Причины ошибок словообразования объясняются семантической многоплановостью слов, образованных при помощи суффиксов субъективной оценки; невыразительностью, неточностью речи взрослых, которые тесно общаются с детьми.

Анализ полученных результатов доказал необходимость проведения констатирующего эксперимента. Подобранные серии заданий предполагали создание игровых речевых ситуаций, которые должны были помочь ребенку сориентироваться, вспомнить необходимый суффикс, а экспериментатору - определить наличие в активной речи слов, образованных при помощи того или иного суффикса субъективной оценки.

Результаты, полученные в ходе констатирующего эксперимента, дали возможность определить уровни, вычислить коэффициенты усвоения

дошкольниками данной категории слов и перейти к проведению формирующего эксперимента, который был проведен в такой последовательности: сначала детям предлагалась система экспериментальных заданий, направленных на усвоение словообразования существительных, затем - прилагательных. Конечным этапом работы была активизация употребления всех словообразовательных моделей в речи дошкольников.

Экспериментальное обучение проходило в четыре этапа (отборочно-аналитический, ознакомительный, деятельностный, творческий). Первый этап предполагал организацию наблюдений за речевым материалом, акцентирование внимания детей на объяснении значения слов, образованных при помощи суффиксов субъективной оценки. На последующем этапе старших дошкольников обучали словообразованию существительных и прилагательных при помощи суффиксов субъективной оценки. Так, рассказывание детям лингвистических сказок предполагало ознакомление с элементарным составом слова, схемами-моделями слов. На третьем этапе обучения детей словообразованию проводилась работа по закреплению полученных речевых знаний, умений и навыков. Основными методами работы были речевые дидактические игры и упражнения. Четвертый этап был направлен на активное самостоятельное употребление дошкольниками в разных видах деятельности существительных и прилагательных, образованных при помощи суффиксов субъективной оценки. Объединяющим элементом в комплексной работе по обучению старших дошкольников словообразованию были сказки и учебно-речевые ситуации, дидактические игры и упражнения.

Таким образом, нами было экспериментально доказано, что эффективность обучения старших дошкольников словообразованию существительный и прилагательных значительно повышается при условии максимальной речевой активности детей, насыщенности учебно-речевой деятельности дошкольников лингвистическими сказками, речевыми дидактическими играми и упражнениями, учебно-речевыми ситуациями, которые содержат задачи по словообразованию.

На основе экспериментальных данных были определены такие этапы усвоения детьми старшего дошкольного возраста существительных и прилагательных, образованные при помощи суффиксов субъективной оценки: наблюдение за материей слова; ознакомление со словообразовательной моделью, элементарными правилами словообразования, активизация в речи детей производных, образованных в процессе проведения речевых дидактических игр и упражнений; реализация полученных знаний, умений и навыков в спонтанной речи.

На заключительном этапе исследования была установлена эффективность разработанной методики. В работе определены тенденции, закономерности обучения дошкольников словообразованию.

Ключевые слова: словообразование, эмоционально-экспрессивная лексика.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається вимогами державних документів щодо вдосконалення національної системи дошкільної освіти, зокрема мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.

Відомо, що рівень розвитку рідної мови відбиває рівень духовного розвитку нації, її культури. З огляду на це в “Концепції дошкільного виховання в Україні” підкреслюється важливість цілеспрямованого навчання дітей мовлення в усій різноманітності його структурних елементів - фонетичних, лексичних, граматичних.

Складовою окресленого завдання є своєчасно організована робота щодо ознайомлення дошкільників зі словотворенням, оволодіння яким сприяє формуванню лексичної і граматичної компетенцій дітей.

Механізм, закономірності та особливості процесу словотворення досліджувалися вченими різних галузей: психологами (Є.І. Бойко, Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія, Т.М. Ушакова та ін.), лінгвістами (П.І. Білоусенко, Р.О. Будагов, В.В. Виноградов, В.О. Горпинич, А.П. Грищенко, Ф.К. Гужва, М.А. Жовтобрюх, І.І. Ковалик, М.П. Кочерган та ін.), педагогами (А.Г. Арушанова, Г.І. Ніколайчук, Ф.О. Сохін, С.Н. Цейтлін та ін.). Так, особливості засвоєння дітьми норм словотворення відбито в наукових працях А.М. Богуш, А.М. Бородич, О.М. Лещенко, О.І. Соловйової, Ф.О. Сохіна, Л.П. Федоренко та ін. Науковцями (А.Г. Арушанова, А.М. Богуш, О.М. Гвоздєв, К.Л. Крутій, Г.І. Ніколайчук, Т.Ф. Потоцька, Ф.О. Сохін та ін.) досліджувалися окремі питання усвідомлення мовлення, формування “чуття мови” в дошкільників. Методичні рекомендації щодо навчання словотворення старших дошкільників і молодших школярів розроблені А.Г. Арушановою, Т.Ф. Потоцькою, Т.М. Юртайкіною та ін. Одним із напрямків таких досліджень (М.Р. Львов, К.Л. Крутій, С.Н. Цейтлін та ін.) є з'ясування особливостей і причин дитячих помилок у процесі словотворення, а також пошуки шляхів їх усунення.

Неабияке значення для мовленнєвого розвитку дошкільників має активне використання вихователем під час спілкування з дітьми емоційно-експресивної лексики. Її вплив на мовленнєвий розвиток дітей підкреслюється видатними вченими, педагогами, письменниками (Ю.А. Аркін, Олег Ольжич, В.О. Сухомлинський, Є.І. Тихеєва, К.Д. Ушинський та ін.), а також сучасними науковцями (А.М. Богуш, Ф.О. Сохін, О.М. Струніна, О.С. Ушакова та ін.).

Це дало підстави для використання в навчанні словотворення дітей старшого дошкільного віку одного з прошарків емоційно-експресивної лексики - слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Разом з тим, як у науковій, так і в методичній літературі проблема навчання дошкільників словотворення на матеріалі емоційно-експресивної лексики не знайшла висвітлення. Це й обумовило вибір теми експериментального дослідження “Навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників (на матеріалі емоційно-експресивної лексики)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до плану Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського (“Методика навчання дітей українського мовлення в дошкільному закладі” № 0197668552).

Об'єкт дослідження - мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - процес засвоєння дітьми старшого дошкільного віку суфіксального творення іменників і прикметників на матеріалі емоційно-експресивної лексики.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати методику навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників на матеріалі емоційно-експресивної лексики.

Гіпотеза дослідження - ефективність навчання старших дошкільників словотворення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки значно підвищиться, якщо забезпечити: максимальну мовленнєву активність дітей; емоційну насиченість навчально-мовленнєвої діяльності наочними, словесними, практичними, ігровими методами роботи в їх тісному взаємозв'язку; раціональне поєднання різних типів і видів занять; урахування принципів індивідуалізації та диференціації; навчання словотворення за такими етапами: відбірково-аналітичний, первинно-ознайомлювальний, діяльнісний, творчий.

Завдання дослідження:

1.Вивчити особливості вживання та розуміння дітьми старшого дошкільного віку іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, а також здатність дітей до рефлексії у процесі словотворення.

2.Виявити типові словотвірні помилки в мовленні дітей та зясувати причини їх виникнення.

3.Розробити критерії та визначити рівні засвоєння дітьми творення слів за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки.

4.Визначити педагогічні умови навчання дітей старшого дошкільного віку суфіксального словотворення на матеріалі емоційно-експресивної лексики.

5.Розробити та апробувати експериментальну методику навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників на матеріалі емоційно-експресивної лексики.

Методологічними засадами дослідження були такі положення наукової теорії пізнання, як: відбиття й перетворення об'єктивної дійсності; діалектичний взаємозв'язок мови, мислення й мовлення, мовлення і свідомості; перехід кількісних змін у якісні.

Теоретичні засади дослідження ґрунтувалися на наукових доробках класиків педагогіки з проблем розвитку мови й мовлення (С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.), психологів - із теорії мовленнєвої діяльності (Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв, І.О. Синиця та ін.), лінгвістів (В.О. Горпинич, А.П. Грищенко, Ф.К. Гужва, М.А. Жовтобрюх, І.І. Ковалик та ін.), лінгводидактів (А.Г. Арушанова, О.М. Бєляєв, А.М. Богуш, Л.В. Вознюк, О.М. Гвоздєв, К.Л. Крутій, Г.І. Ніколайчук, М.І. Пентилюк, Т.Ф. Потоцька, Ф.О. Сохін, О.С. Ушакова та ін.).

Методи дослідження - теоретичні: аналіз наукової та методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей, аналіз документації (планів освітньої роботи, річних планів роботи дошкільних закладів освіти), анкетування, бесіди; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий). Використані методи забезпечили комплексне пізнання предмета дослідження, дали можливість кількісно та якісно проаналізувати експериментальні дані.

Дослідження проводилося в три етапи.

На першому етапі (1996-1997 р.р.) вивчалася психолого-педагогічна, лінгвістична й методична література з теми започаткованого дослідження, аналізувалася документація дошкільних закладів освіти, проводився констатуючий експеримент щодо виявлення рівня вживання й розуміння дітьми іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, а також здатності дітей до рефлексії під час самостійного виконання словотвірних вправ; розроблялися критерії засвоєння дітьми словотворення за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки.

На другому етапі (1997 -1998 р.р) з'ясовувалися рівні засвоєння дітьми творення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, проводився формуючий експеримент, під час якого перевірялася ефективність експериментальної методики щодо навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників на матеріалі емоційно-експресивної лексики.

На третьому етапі (1998 - 1999 р.р.) здійснювався порівняльний аналіз констатуючого та прикінцевого етапів експерименту, виявлялися закономірності засвоєння словотворення дітьми старшого дошкільного віку.

Базою дослідження були дошкільні закладі освіти м.Запоріжжя (№55, №196), м.Гуляйполя Запорізької області (№5), с.м.т. Чернігівка Запорізької області (№2). В експериментальному дослідженні брали участь 148 дітей старшого дошкільного віку (72 - старшої й 76 - підготовчої груп), 48 вихователів дошкільних закладів освіти м.Запоріжжя (№55, №196), м.Гуляйполя Запорізької області (№5), с.м.т. Чернігівка Запорізької області (№2).

Наукова новизна дослідження: вперше вивчено та обрунтовано можливості використання емоційно-експресивної лексики у процесі навчання словотворення дітей старшого дошкільного віку; науково обрунтовано експериментальну методику навчання старших дошкільників словотворення; визначено критерії засвоєння дітьми навичок творення слів за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки; виявлено рівні засвоєння дошкільниками творення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки; визначено дидактичні умови, тенденції й етапи навчання дітей дошкільного віку суфіксального словотворення на матеріалі емоційно-експресивної лексики.

Теоретична значущість дослідження полягає в конкретизації у межах започаткованого дослідження поняття “рефлексія”; розкритті особливостей практичного засвоєння дітьми норм і правил словотворення; виявленні частотності вживання дітьми старшого дошкільного віку різних груп суфіксів суб'єктивної оцінки; визначенні тенденцій щодо заміни менш уживаних суфіксів більш уживаними.

Практична значущість дослідження: розроблено методику навчання старших дошкільників утворення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, дібрано систему вправ, мовленнєво-ігрових ситуацій, лінгвістичних казок, які пройшли апробацію в дошкільних закладах освіти с.Балабино Запорізького району, № 3 с.м.т.Веселе, № 4 м.Оріхів Запорізької області (довідки про впровадження № 36 від 8.12.1999 р., № 39 від 30.11.1999 р., № 24 від 21.12.1999 р.). Дослідні матеріали можуть бути використані під час проведення лекційних, практичних занять зі студентами вищих навчальних закладів освіти ІІ-І рівнів акредитації (спеціальність “Дошкільне виховання”), а також у системі післядипломної освіти педагогічних працівників дошкільних закладів освіти.

Особистий внесок автора полягає в розробці експериментальної методики навчання дітей словотворення, вивченні здатності дітей старшого дошкільного віку до рефлексії під час виконання словотвірних вправ.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародних (Одеса, 1995; Чернівці, 1996; Острог, 1998), Всеукраїнських (Івано-Франківськ, 1996; Житомир, 1997; Запоріжжя, 1999), міжвузівських (Умань, 1996; Санкт-Петербург, 1997), міжгалузевій (Харків - 1998) науково-практичних конференціях, міжрегіональному науково-дослідницькому семінарі (Запоріжжя - 1997), обговорювалися на аспірантських семінарах, засіданнях кафедри дошкільної та початкової освіти Запорізького обласного інституту вдосконалення вчителів упродовж 1997-1999 років. Основні положення й результати дослідження відбито у 16 публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації - 201 сторінка машинописного тексту, з них 171 сторінка основного тексту. У роботі вміщено 23 таблиці, 1 схема, 5 діаграм, 3 формули. Список використаних джерел містить 272 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обрунтовано актуальність теми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подано дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Лінгвістичні засади навчання словотворення” відбито сутність лінгвістичних понять “словотвір”, “емоційно-експресивна лексика”, розкрито механізми словотворення, визначено вікові особливості та закономірності становлення навичок словотворення дітей дошкільного віку.

За визначенням учених (В.О. Горпинич, А.П. Грищенко, І.І. Ковалик та ін.), словотвір - це постійний активний процес утворення за допомогою обмеженої кількості різних мовних одиниць (морфем, слів, словосполучень) практично необмеженої кількості похідних слів, нових вторинних найменувань, у яких ці одиниці сполучаються за певними законами. Словотвірна похідність є досить характерною для емоційно-експресивної лексики, яку лінгвісти (І.К. Білодід, Ф.К. Гужва, М.А. Жовтобрюх та ін.) розуміють як слова, що виражають різні почуття та емоції і використовуються для оцінки явищ дійсності, осіб, подій тощо. Практичне опанування словотворенням дає дитині змогу правильно висловити емоційне ставлення до об'єкта.

Ученими визначено етапи становлення механізмів словотворення в дітей дошкільного віку (Є.І. Бойко, Е.С. Кубрякова, О.О. Леонтьєв, Л.В. Сахарний, Ф.О. Сохін, Т.М. Ушакова, О.М. Шахнарович та ін.). Так, Л.В. Сахарний вважає, що процеси словотворення стають доступними для дитини після двох років. У дослідженнях Є.І. Бойка подано теорію динамічних часових звязків, які складають фізіологічну основу творчих актів. Це дало змогу Т.М. Ушаковій дійти висновку, що на основі динамічних часових зв'язків малюк створює нові лексичні одиниці, а також здатний виділяти не тільки слова, що позначають об'єктивну реальність, але й абстрактні та формальні елементи мовлення, зокрема морфеми - префікси, суфікси тощо.

Розглядаючи особливості деривації, О.О. Леонтьєв і О.М. Шахнарович визначили процеси, що характеризують засвоєння механізму словотворення - членування і семантичний синтез. Науковці довели, що для членування характерним є орієнтування дитини на звукові риси морфем та організація мовленнєвих дій із елементами мови на основі узагальнення звукової моделі словотворення. Для семантичного синтезу характерним є узагальнення нової номінації, результатом чого виступає формування уявлення про предмети, їх властивості та зв'язки. Засоби ж вираження цих уявлень дитина дошкільного віку одержує в результаті членування. Отже, обидва процеси формування словотвірних навичок є взаємопов'язаними. Вчені (О.О. Леонтьєв, О.М. Шахнарович та ін.) підкреслюють, що засвоєння дитиною норм словотворення, повинно відбуватися на емоційному тлі, яке забарвлює мовлення таким чином, що на операційному рівні відповідні механізми актуалізують ті мовні одиниці, які є співзвучними внутрішній програмі висловлювання.

Неабиякого значення під час навчання словотворення набуває усвідомлення дитиною найтонших відтінків рідного мовлення. Ця проблема відбита в наукових працях таких учених, як А.Г. Арушанова, А.М. Богуш, О.М. Гвоздєв, О.О. Леонтьєв, Ф.О. Сохін та ін. Так, А.Г. Арушанова дійшла висновку, що дошкільник здатний помітити різницю в семантиці слів, утворених тими чи іншими засобами, хоча морфему, яка сприяла зміні значення, йому виділити важко. Доказом того, що дитина розрізняє ці засоби, є адекватне їх використання.

Вікові особливості опанування нормами словотворення дітьми дошкільного віку висвітлено в наукових працях О.М. Гвоздєва, який експериментально довів, що деякі суфікси суб'єктивної оцінки залишаються не засвоєними дитиною.

Аналіз чинних програм дошкільних закладів освіти виявив відсутність стрункої системи завдань щодо навчання словотворення дітей у різних вікових групах.

У другому розділі “Характеристика засвоєння дітьми словотворення” висвітлено результати пошуково-розвідувального та констатуючого експериментів.

Метою пошуково-розвідувального експерименту було вивчення наявного рівня творення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки у спонтанному мовленні. Для реалізації цієї мети було визначено такі завдання: виявити обізнаність вихователів із питань навчання дошкільників словотворення; проаналізувати плани освітньої роботи з дітьми; зясувати вживання дітьми слів із суфіксами суб'єктивної оцінки.

Аналіз результатів анкетування вихователів, а також планів освітньої роботи з дітьми засвідчив досить низький рівень обізнаності педагогів з проблем, одноманітність і безсистемність у плануванні завдань щодо навчання дітей словотворення. Спостереження за спонтанним мовленням дітей переконали, що найуживанішими серед слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, були іменники із суфіксами зменшено-пестливого значення. Наступне рейтингове місце посідали прикметники, утворені за допомогою суфіксів зменшено-пестливого значення. Найменш уживаними виявилися іменники і прикметники, утворені за допомогою суфіксів згрубілості.

На констатуючому етапі досліджувалося вживання й розуміння дітьми старшого дошкільного віку іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, а також їхня здатність до рефлексії під час словотворення. Дібрані серії завдань передбачали створення ігрових мовленнєвих ситуацій, які повинні були допомогти дитині зорієнтуватися, вжити необхідний суфікс, а експериментаторові - зясувати наявність в активному мовленні дошкільників того чи іншого суфікса. На підставі результатів, одержаних у процесі констатуючого експерименту, було виведено показники, які характеризували рівень зв'язку між уживанням, розумінням і здатністю до рефлексії під час засвоєння старшими дошкільниками іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Обчислювання здійснювалися за формулою Ч.Спірмена:

6 ^{. 2}

= 1 -

^. (² - 1)

де - коефіцієнт зв'язку, - різниця між відносним і абсолютним рангом, - загальна кількість суфіксів.

За даними обчислення, найтіснішим виявився взаємозв'язок між вживанням і розумінням слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Ці показники дорівнювали: у старшій групі - 0,9785 (експериментальна група) і 0,9667 (контрольна група); у підготовчій групі - 0,9794 (експериментальна група) і 0,9724 (контрольна група). Отже, чим краще діти розуміли значення слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, тим частіше вони їх уживали. Дещо нижчими були показники щодо зв'язку розуміння і здатності до рефлексії. У старшій групі вони дорівнювали: 0,9386 (експериментальна група) і 0,9539 (контрольна група); у підготовчій групі відповідно 0,9601 і 0,9618. Одержані результати дали підставу дійти висновку про те, що розуміння дітьми значення слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, не завжди є умовою успішного вирішення дошкільниками завдань самостійного словотворення. Наступне рейтингове місце посідали показники зв'язку між уживанням слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, і здатністю дитини до рефлексії у процесі словотворення. У старшій групі ці показники дорівнювали 0,9224 (експериментальна група) і 0,9456 (контрольна група); у підготовчій - відповідно 0,9421 і 0,9408. Отже, наявність в активному мовленні дітей слів із суфіксами суб'єктивної оцінки і доцільне їх уживання не завжди є показниками того, що дошкільники здатні самостійно виконувати словотвірні вправи.

Крім визначення показників зв'язку між уживанням, розумінням і здатністю до рефлексії результати, що були одержані під час констатуючого експерименту, дали можливість вивести первинні рівні засвоєння дітьми іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Серед них: високий, достатній, середній, низький. Діти із високим рівнем засвоєння, виконували запропоновані словотвірні завдання правильно, якщо ж припускали окремі помилки, помічали їх у процесі перевірки і самостійно виправляли, адекватно оцінювали результати своєї діяльності. Характерним було вживання, розуміння і здатність до рефлексії під час утворення слів за допомогою суфіксів -иськ-, -уват- -юват-, -аст-, -яст-. Коефіцієнт засвоєння слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, дорівнював 0,9 К 1. Дошкільників, які зацікавлювалися словотвірними завданнями, але не проявляли власної ініціативи у процесі їх виконання, правильно розуміли мету і зміст завдання, але припускали помилки, а також об'єктивну оцінку якості виконання здійснювали за допомогою дорослого, ми визначили як таких, що засвоїли утворення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки на достатньому рівні. Діти розуміли, вживали, намагалися самостійно утворювати слова за допомогою таких суфіксів: -енятко-, -ищ-, -еньк-. Коефіцієнт засвоєння дорівнював 0,8 К 0,9. Для дітей із середнім рівнем засвоєння іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, характерними були: загальна зацікавленість ситуацією, але не змістом словотвірних завдань, часткове сприймання інструкцій, низький рівень самоконтролю, наявність граматичних помилок під час виконання завдань, вживання, розуміння і здатність до рефлексії під час утворення слів за допомогою суфіксів: -очок-, -ок-, -це-, -ець-, -еня-, -есеньк-, -енн-, -ущ-, -ющ-. Коефіцієнт засвоєння дорівнював 0,7 К 0,8. Діти із низьким рівнем засвоєння слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, проявляли повну або часткову індиферентність щодо змісту словотвірних завдань, низький рівень сформованості навчальних дій, неадекватну немотивовану самооцінку. Характерним для означеної групи дітей було вживання, розуміння і здатність до рефлексії під час утворення слів лише за допомогою таких суфіксів: -очок-, -к-, -оньк-, -еньк-, -чик-, -ик-, коефіцієнт засвоєння - 0,6 К 0,7.

У третьому розділі “Методика навчання старших дошкільників словотворення” висвітлено етапи та результати формуючого експерименту щодо навчання дошкільників словотворення. Формуючий експеримент проходив у такій послідовності. Насамперед, дітям пропонувалася система експериментальних завдань, спрямованих спочатку на засвоєння словотворення іменників, а потім - прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Для проведення формуючого експерименту було спроектовано дидактичну модель навчання словотворення, яка охоплювала чотири взаємопов'язані етапи: відбірково-аналітичний, первинно-ознайомлювальний, діяльнісний, творчий (див. схему). Відбірково-аналітичний етап передбачав підготовку до навчання словотворення. Завданнями цього етапу було: привернути увагу дітей до зміни в значенні слова при додаванні суфікса суб'єктивної оцінки, залучити дошкільників до пояснення значення іменників і прикметників, утворених таким способом. Основними методами на цьому етапі навчання виступили: розповідання народних і авторських казок, оповідань, слухання грамплатівок з дитячими казками, оповіданнями. Формою навчання на відбірково-аналітичному етапі виступали фронтальні заняття з розвитку мовлення, художньої літератури, ознайомлення з довкіллям.

Метою наступного, первинно-ознайомлювального, етапу визначено навчання творення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Використовувалися такі методи навчання: лінгвістичні казки, навчально-мовленнєві ситуації, мовленнєві дидактичні вправи тощо. У процесі констатуючого експерименту дійшли висновку, що діти старшого дошкільного віку не завжди розуміють зміни у відтінках значень іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Для з'ясування цих змін доцільним виявилося ознайомлення дошкільників із будовою слова, що складається лише з одного кореня або з кореня і суфікса. Проте в межах зазначеного дослідження, вирішенню цього завдання передувало ознайомлення дітей зі словом як лінгвістичною одиницею. З цією метою було складено лінгвістичні казки, під час прослуховування яких діти опановували знання, необхідні їм у процесі засвоєння навичок словотворення. Діяльнісний етап передбачав насамперед навчання дошкільників самостійного використання набутих мовленнєвих знань, умінь і навичок. Проте на цьому етапі контроль за мовленням дітей з боку експериментатора, виправлення помилок були постійними. Використовувалися такі методи навчання: дидактичні мовленнєві ігри, вправи, бесіди, розповіді вихователя. Навчання словотворення на цьому етапі здійснювалося на індивідуальних, індивідуально-групових заняттях з розвитку мовлення. Творчий етап навчання дошкільників словотворення передбачав активне самостійне вживання дітьми іменників і прикметників з суфіксами суб'єктивної оцінки. На цьому етапі було використано такі основні методи навчання: дидактичні мовленнєві ігри і вправи, інсценування казок, оповідань. Ефективність навчання дошкільників словотворення перевірялася на фронтальних, індивідуально-групових, індивідуальних заняттях із розвитку мовлення, зображувальної діяльності, художньої літератури, ознайомлення з

Схема довкіллям, під час проведення музичних свят, розваг, різноманітних видів художньо-мовленнєвої діяльності - театралізованої, творчо-імпровізаторської.

Наприкінці дослідження було проведено порівняльний констатуючий експеримент. Порівняльні дані коефіцієнтів засвоєння слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, подано в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльні дані коефіцієнтів засвоєння дітьми старшого дошкільного віку іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки

Умовні позначення:

1* - іменники із суфіксами зменшено-пестливого значення;

2* - іменники з суфіксами згрубілості;

3* - прикметники із суфіксами зменшено-пестливого значення;

4* - прикметники з суфіксами згрубілості;

ЕГ - експериментальна група;

КГ - контрольна група.

Як засвідчує таблиця, у мовленні дітей експериментальних груп відбулися позитивні зміни. Якщо до навчання коефіцієнт засвоєння іменників, утворених за допомогою суфіксів зменшено-пестливого значення, у старшій групі становив 0,68, а в підготовчій - 0,70, то на прикінцевому етапі цей показник дорівнював у старшій групі - 0,94, у підготовчій - 0,96. Отже, за визначеними нами критеріями, наведені показники свідчать про високий рівень засвоєння дітьми іменників, утворених за допомогою суфіксів зменшено-пестливого значення, тоді як у контрольних групах цей показник сягав середнього рівня (старша група - 0,76, підготовча - 0,78). Як свідчить таблиця, у засвоєнні іменників із суфіксами згрубілості відбулися значні зміни. Якщо до навчання коефіцієнт засвоєння становив 0,50 у старшій групі й 0,52 у підготовчій, то на прикінцевому етапі він дорівнював відповідно 0,79 і 0,80. За визначеними критеріями коефіцієнт засвоєння іменників, утворених за допомогою суфіксів згрубілості в експериментальній групі сягав середнього рівня, тоді як у контрольній - низького (старша група - 0,53, підготовча - 0,56). Помітними були зміни й у засвоєнні прикметників із суфіксами суб'єктивної оцінки. До навчання коефіцієнт засвоєння прикметників із суфіксами зменшено-пестливого значення у старшій групі дорівнював 0,61, у підготовчій - 0,63, на прикінцевому етапі він становив у старшій групі 0,89, у підготовчій - 0,90. Отже, за визначеними критеріями, коефіцієнт засвоєння прикметників, утворених за допомогою суфіксів зменшено-пестливого значення, свідчив про достатній рівень, тоді як у контрольних групах - про середній (старша група - 0,71, підготовча - 0,73). За даними таблиці, істотні зрушення сталися й у засвоєнні прикметників, утворених за допомогою суфіксів згрубілості. Якщо до навчання коефіцієнт засвоєння у старшій групі дорівнював 0,53, а в підготовчій - 0,55, то на прикінцевому етапі - відповідно 0,82 і 0,86. Одержані результати, а також визначені критерії, дають підставу говорити про достатній рівень засвоєння дітьми старшого дошкільного віку прикметників, утворених за допомогою суфіксів згрубілості. У контрольних групах коефіцієнт засвоєння зазначеної категорії слів вказує на низький рівень (старша група - 0,66, підготовча - 0,68).

З метою визначення ефективності запропонованої методики було проведено контрольні зрізи для з'ясування рівнів засвоєння іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Порівняльні дані наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Рівні засвоєння іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, дітьми старшого дошкільного віку (%)

Аналіз результатів, наведених у таблиці, засвідчує зміни кожного з рівнів засвоєння слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки. Так, високого рівня засвоєння у старшій експериментальній групі досягли 24% дітей (у констатуючому експерименті - лише 9%), у підготовчій - 28% дітей (під час проведення констатуючого експерименту - 14% дітей). У контрольній групі високого рівня досягли 15% дітей старшої (констатуючий експеримент - 9%) і 17% підготовчої груп (констатуючий експеримент - 12%). Достатній рівень засвоєння після проведення формуючого експерименту в старшій групі було зафіксовано у 47% дітей (констатуючий експеримент - 24%), у підготовчій - 53% (констатуючий експеримент - 32%). У контрольній групі 30% дітей (у констатуючому експерименті - 26%), у підготовчій - 32% дітей (було 31%). Середній рівень засвоєння слів із суфіксами суб'єктивної оцінки спостерігався у 21% дітей старшої експериментальної групи (було 49%), у підготовчій - 13% (констатуючий експеримент - 34%). У контрольній групі середній рівень засвоєння зафіксовано у 42% дітей старшої групи (було 46%) і у 30% дітей підготовчої групи (було - 31%). Як засвідчили експериментальні дані, позитивні зміни відбулись у кількісних показниках щодо належності до низького рівня. Так, у старшій експериментальній групі на низькому рівні засвоєння після проведення формуючого експерименту залишилось 8% дітей (було 18%), у підготовчій - 6% (було 20%). У контрольній групі відповідно - 16% дітей (констатуючий експеримент - 19%) і 21% дітей (було 23%). Отже, аналіз експериментальних даних засвідчив, що під час навчання словотворення старших дошкільників відбулися суттєві зміни: підвищився коефіцієнт засвоєння іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки; відбулися відчутні зміни й у рівнях засвоєння дітьми зазначеної категорії слів.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:

1.Засвоєня норм словотворення є складовим загального поняття “культура мовлення”, фундамент якого закладається в дошкільному віці. Механізм процесу словотворення досить складний і передбачає засвоєння дітьми дошкільного віку мотивованих лексем, добір афіксів потрібної семантики, практичне виділення правил словотворення та вміння користуватися ними не лише у звичних, а й у незнайомих мовленнєвих ситуаціях.

2.У процесі дослідження було виявлено вихідні рівні засвоєння дітьми слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки: високий, достатній, середній і низький. Зясувалося, що на високому рівні у старшій групі перебувало 9% дітей експериментальної і контрольної груп, в підготовчій - 14% дітей експериментальної і 15% дітей контрольної груп; на достатньому рівні засвоєння перебувало 24% дітей старшої і 32% - підготовчої груп (експериментальна) й відповідно 26% і 31% дітей (дані контрольної групи); на середньому рівні засвоєння знаходилось у старшій групі 49% дітей (експериментальна) й 46% - контрольної групи, в підготовчій групі - відповідно 34% і 31% дітей; на низькому рівні перебувало у старшій групі 18% дітей (експериментальна) і 19% контрольної групи, в підготовчій групі - відповідно 20% і 23% дітей.

3.За даними досліджень, у мовленні дітей було зафіксовано низку типових словотвірних помилок: заміна менш уживаного суфікса більш уживаним, слова з суфіксом суб'єктивної оцінки словосполученням; використання просторічних суфіксів, неточне вживання слів із суфіксами, що позначають різний ступінь зменшення тощо. Причини типових помилок у словотворенні зумовлені семантичною багатоплановістю слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки; невиразністю, неточністю мовлення дорослих, які спілкуються з дитиною.

4.За результатами констатуючого експерименту було визначено деякі тенденції вживання, розуміння згаданих похідних і здатності дошкільників до рефлексії у процесі словотворення: серед слів, із суфіксами суб'єктивної оцінки, найуживанішими в мовленні дітей були іменники, утворені за допомогою суфіксів зменшено-пестливого значення, найменш уживані - іменники й прикметники, утворені за допомогою суфіксів згрубілості; у процесі самостійного словотворення у дітей спостерігалася заміна менш уживаного суфікса більш уживаним; характерною рисою мовлення дітей старшого дошкільного віку була відсутність диференціації значень слів, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, що надають похідним близьких семантичних відтінків.

5.Стрижнем експериментальної методики виступила дидактична модель комплексної роботи з навчання старших дошкільників словотворення в різних видах діяльності (навчальній, ігровій, трудовій), що охоплювала чотири послідовні етапи: відбірково-аналітичний, первинно-ознайомлювальний, діяльнісний, творчий.

6.Як засвідчило дослідження, діти експериментальної групи досягли відчутних позитивних змін у засвоєнні іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки: високий рівень зафіксовано у 24% дітей старшої групи та у 28% дітей - підготовчої, достатній рівень - у 47% дітей старшої і 53% дітей підготовчої груп, на середньому рівні залишилося засвоєння у 21% дітей старшої групи й 13% дітей підготовчої групи, на низькому рівні - у 8% дітей старшої й у 6% дітей підготовчої груп. У контрольній групі високого рівня засвоєння досягли 12% дітей старшої групи й 17% дітей підготовчої; достатнього рівня - 30% дітей старшої й 32% дітей підготовчої груп; середнього - 42% дітей старшої і 30% - підготовчої груп; низький рівень спостерігався у 16% дітей старшої групи й 21% дітей підготовчої групи.

7.Експериментально доведено, що ефективність навчання старших дошкільників словотворення іменників і прикметників за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки значно підвищиться, якщо забезпечити: максимальну мовленнєву активність дітей; емоційну насиченість навчально-мовленнєвої діяльності наочними, словесними, практичними, ігровими методами роботи в їх тісному взаємозв'язку; раціональне поєднання різних типів і видів занять; урахування принципів індивідуалізації та диференціації навчання словотворення за такими етапами: відбірково-аналітичний, первинно-ознайомлювальний, діяльнісний, творчий, що й підтверджує гіпотезу нашого дослідження.

8.На підставі аналізу експериментальних даних визначено етапи засвоєння дітьми старшого дошкільного віку іменників і прикметників з суфіксами суб'єктивної оцінки: привернення уваги дошкільників до матерії слова з метою з'ясування функцій, які виконує в мовленні означена категорія лексем; ознайомлення із словотвірною моделлю, елементарними правилами словотворення; активізація в дитячому мовленні похідних, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, під час проведення дидактичних мовленнєвих ігор і виконання вправ; реалізація й закріплення набутих знань, умінь і навичок у спонтанному мовленні.

9.У дослідженні встановлено окремі закономірності, що спостерігалися у старших дошкільників у процесі засвоєння словотворення: темпи засвоєння іменників і прикметників, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, залежать від рівня розуміння дітьми семантичних функцій тих чи інших суфіксальних морфем; емоційність мовлення, правильність використання словотвірних моделей безпосередньо залежить від розуміння дітьми змін у значенні похідних із суфіксами суб'єктивної оцінки; темпи навчання творення заданих слів залежать від послідовного введення в мовлення дітей суфіксів суб'єктивної оцінки відповідно до частотного принципу вживання.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у розробці методики навчання старших дошкільників словотворення за допомогою інших груп суфіксів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1.Маковецька Н.В. До проблеми активізації емоційно-експресивної лексики в мовленні дітей дошкільного віку //Наука і освіта / Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. -1998. -№1. -С.85-88.

2.Маковецька Н.В. Емоційно-експресивна лексика: понятійний апарат //Розвиток творчих здібностей дітей засобами мовлення /Зб. наук. праць. -Випуск 11. -Київ-Запоріжжя, 1998. -С.25-34.

3.Маковецька Н.В. Українська літературна казка: мовлення, творчість, духовність дитини //Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України /Наукові записки. - Т.2. -Частина ІІ. -Острог, 1999. -С.427-431.

4.Маковецька Н.В. Формування мовленнєвих здібностей дошкільників засобами словотворення //Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку /Зб. наук. праць. -Випуск 16. -Частина І. -Київ-Запоріжжя, 1999. -С.124-130.

5.Маковецька Н.В. С.Русова: засоби формування емоційно забарвленої лексики у дітей дошкільного віку //Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка /Зб. матеріалів Всеукр. науково-практичної конф. -Івано-Франківськ, 1996. -С.93-94.

6.Маковецька Н.В. Формування образності та виразності - важливий фактор розвитку мовлення дошкільників //Українське дошкілля: проблеми, пошуки, творчі знахідки /Зб. матеріалів Міжвуз. науково-практичної конф. -Умань, 1996. -С.81-82.

7.Маковецька Н.В. Шляхи активізації епітетів у мовленні дошкільників //Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми /Зб. матеріалів Міжнар. науково-практичної конф. -Книга 3. -Чернівці, 1996. -С.175-177.

8. .., .. О е //Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми /Зб. матеріалів Міжнар. науково-практичної конф. -Книга 3. -Чернівці, 1996. -С.269-271 (авт. -С.269-270).

9.Маковецька Н.В. Методичні прийоми формування емоційно забарвленої лексики дітей дошкільного віку // Професійне становлення педагогічних працівників /Зб. наук. праць. -Випуск 5. -Запоріжжя, 1997. -С.213-216.

10.Крутий Е.Л., Маковецкая Н.В. Феномен “чувство языка”: лексико-грамматический аспект //Методология и методика экспериментальной работы в школе /Сб. материалов Межвуз. научно-практической конф. -С.Петербург, 1997. -С.77-78 (авт. -С.77).

11.Маковецька Н.В. І.Огієнко про виховання культури мови //Іван Огієнко й утвердження гуманітарної науки та освіти в Україні /Зб. матеріалів Всеукр. науково-практичної конф. -Житомир, 1997. -С.93-94.

12.Маковецька Н.В. Відродження соборної літературної мови - нагальна потреба українського національного дошкільного закладу //Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України /Зб. наук. праць. -Острог, 1998. -С.278-283.

13.Крутій К.Л., Маковецька Н.В. Християнська мораль як елемент мовленнєвої культури в спадщині Івана Огієнка //Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України /Зб. наук. праць. -Острог, 1998. -С.290-294 (авт.-С.290-291).

14.Маковецька Н.В. Створення іміджу національного дошкільного закладу - нагальна потреба часу //Зб. матеріалів Міжрегіон. наук.-досл. семінару. - Запоріжжя, 1997. -С.164-165.

15.Маковецька Н.В. Активізація вживання емоційно-експресивної лексики на корекційно-діагностичних заняттях з дітьми-логопатами //Актуальні питання в закладах освіти та охорони здоровя України / Зб. матеріалів Міжгалуз. науково-практичної конф. -Харків, 1998. -С.86-88.

16.Крутій К.Л., Лопатинська Н.А., Маковецька Н.В. Вчимося мови та розмови. -Запоріжжя, Просвіта, 1999. -333с (авт. -С.136-232).

Размещено на Allbest.ru