Формування в підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин у діяльності Пласту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Окаринський Михайло Михайлович

УДК 371.49.044.3

ФОРМУВАННЯ В ПІДЛІТКІВ НЕСПРИЙНЯТЛИВОСТІ ДО ВЖИВАННЯ НАРКОГЕННИХ РЕЧОВИН У ДІЯЛЬНОСТІ ПЛАСТУ

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тернопіль - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор, Фіцула Михайло Миколайович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, Оржеховська Валентина Михайлівна, Науково-методичний центр превентивного виховання АПН України, директор;

кандидат педагогічних наук, доцент, Заверико Наталія Віталіївна, Запорізький державний університет, кафедра соціальної педагогіки та управління.

Провідна установа:Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, кафедра соціальної і педагогічної психології, Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться 29 червня 2000 р. о 14-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.58.053.01 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2).

Автореферат розісланий 27 травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

пласт антинаркогенний виховання

Актуальність дослідження. Сучасна кризова ситуація в суспільстві не сприяє формуванню позитивного морального середовища для виховання підростаючого покоління. Нелегке матеріальне становище переважної більшості сімей веде до погіршення внутрішньо-сімейних стосунків. Недоліки шкільного виховання і значне скорочення кількості позашкільних закладів призводять до збільшення числа неповнолітніх, чия поведінка виходить за межі моральних норм.

Проблема захоплення неповнолітніх палінням, вживанням алкоголю та наркотичних речовин набула особливої гостроти і стала однією з найсерйозніших загроз для добробуту, здоров'я та повної самореалізації майбутніх поколінь нашого суспільства. Поширене серед молоді паління та вживання алкоголю є предтечею прилучення до сильніших наркотиків, початком наркотичної залежності. Вік, у якому молоді люди починають вживати наркогенні речовини, постійно зменшується.

Алкоголізація та наркотизація є сприятливим фоном для набуття особистістю моральних вад, втягнення у злочинну діяльність. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, у 90-их роках понад 500 неповнолітніх здійснювали кримінальні правопорушення щорічно, знаходячись під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Кожен 6-й підліток вчиняв злочини, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.

Неповнолітніх неможливо ізолювати від негативних явищ середовища, тому виникає проблема формування до них несприйнятливості. Даний підхід взятий нами за основу попередження наркотизації підлітків.

У психолого-педагогічній, юридичній та медичній літературі в основному розкриваються питання негативного впливу куріння, алкоголю і наркотиків на людський організм і діяльність людини (В. Бенюмов, О. Костенко, К. Флоренсова, Є. Борисов, Л. Василевська, Ю. Лісіцин, П. Копит та ін.), проблеми подолання негативних звичок, організація роботи з підлітками групи ризику, малолітніми алкоголіками та наркоманами (В. Кондрашенко, Н. Максимова, В. Оржеховська, Г. Соцевич, Б. Целібаєв та ін.). Розроблено ряд методик профілактичної виховної роботи в даному напрямі (Л. Анісімов, Ю. Бородкін і Т. Грекова, Г. Власюк, Б. Братусь і П. Сидоров, Г. Заіграєв, Д. Колєсов, А. Коротенко, О. Насінник і З. Шабарова, Н. Максимова, В. Матвєєв і А. Гройтман, А. Маюров, В. Оржеховська, О. Пилипенко, Н. Софроньєва, А. Турчак, М. Фіцула, А. Якушев та інші). Проте, вирішуючи завдання антинікотинового, антиалкогольного, антинаркотичного виховання, лише деякі автори ставлять питання про необхідність формування рис особистості, які дозволили б протистояти негативним впливам соціального середовища, зокрема, і наркогенного характеру, самостійно обирати здоровий спосіб життя (В. Оржеховська, І. Прокоп'єв, Є.Савченко, М. Фіцула, В. Чудновський, інші). Не розроблено виховної системи формування несприйнятливості до наркогенних впливів середовища.

Значні виховні можливості для формування в підлітків несприйнятливості до негативних явищ має Пласт - Національна Скаутська Організація України. Протягом останніх 10 років Пласт відроджується в Україні. Він має багаті традиції, діючу систему підготовки виховників пресу, напрацьовану роками методичну літературу тощо. Але у виховній діяльності Пласту антинікотинна, антиалкогольна й антинаркотична робота не є систематичною, має епізодичний характер. Недостатньо використовується багатий арсенал змісту, форм і методів виховної роботи, що відповідають пластовим підходам, потребує вдосконалення програма підготовки пластових виховників. У ряді випадків слабка профілактична робота призводить до необхідності подальшого подолання шкідливих звичок.

З огляду на означені проблеми і було обрано тему дисертаційного дослідження: “Формування в підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин у діяльності Пласту”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Запропонована дисертація є одним із напрямків комплексного наукового дослідження, що здійснюється лабораторією з проблем попередження і подолання правопорушень серед неповнолітніх при кафедрі педагогіки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тема дисертації погоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №5 від 14.06.1999 р.).

Об'єкт дослідження - виховна робота Пласту з формування в особистості несприйнятливості до негативних проявів соціального середовища.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи виховної роботи Пласту з формування у підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин.

Мета дослідження - розробка, наукове обґрунтування і експериментальна перевірка системи виховної роботи Пласту з формування у підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин.

Гіпотеза дослідження: формування в підлітків-пластунів несприйнятливості до вживання наркогенних речовин буде ефективним, якщо:

- розробити і реалізувати зміст виховної діяльності Пласту, який розкривав би різні аспекти негативного впливу наркогенних речовин на особистість і її діяльність;

- застосувати такі форми і методи антинаркогенного виховання пластунів, які б забезпечили здійснення системного підходу у виховній програмі;

- забезпечити спрямованість усіх виховних заходів на формування в підлітків самостійності, потреби у самовдосконаленні;

- залучити пластунів до антинаркогенної діяльності серед ровесників.

Виходячи з мети і гіпотези, були поставлені такі завдання дослідження:

- проаналізувати стан педагогічної теорії з формування в підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин у діяльності Пласту;

- узагальнити масовий і передовий досвід антинаркогенного виховання у Пласті;

- розробити зміст виховної діяльності Пласту з формування в підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин;

- виявити специфіку форм і методів виховної роботи з антинаркогенного виховання у діяльності Пласту;

- визначити і експериментально обґрунтувати педагогічні умови формування в пластунів несприйнятливості до вживання наркогенних речовин;

- розробити критерії, шкалу, показники та механізм визначення рівнів сформованості несприйнятливості до негативних проявів середовища;

- розробити та апробувати методичні рекомендації для пластових виховників і батьків з організації антинаркогенної виховної роботи.

Методологічною основою дослідження є провідні філософські положення про роль діяльності у розвитку особистості, про вплив оточення на її формування, про взаємозв'язок теорії і практики, свідомості особистості і її поведінки. З позиції загальнонаукової методології проблема розглядається на основі історичного і системного підходів, принципів гуманізації і демократизації у вихованні.

Нормативно-правову базу дослідження складають Національна програма протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 1994-1997 роки, Національна програма “Діти України”, Програма профілактики СНІДу і наркоманії на 1999-2000 роки.

Дослідження базується на педагогічній методології праць українських педагогів Г. Ващенка, А. Макаренка, В.Сухомлинського, К.Ушинського та інших. При цьому використано методологію антинаркогенної профілактичної роботи, відображену у дослідженнях Д. Колєсова, Н.Максимової, В. Матвєєва, В. Оржеховської, О. Пилипенка, М. Фіцули, інших. А також - методологію пластового виховання дітей та молоді, розроблену в працях І. Боберського, А. Горохович, В. Кархута, Т. Самотулки, К. Паліїв, Ю. Старосольського, О. Тисовського, М. Федусевича, А. Фіґоля, П. Франка, І. Чмоли та інших.

Вирішення поставлених завдань і перевірка висунутої гіпотези здійснювались методами науково-педагогічного дослідження. З цією метою використовувались теоретичні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення, абстрагування, формалізування, систематизація, класифікація, аналогія тощо) та емпіричні методи дослідження (спостереження, вивчення результатів та продуктів діяльності, бесіда, анкетування, інтерв'ю, вивчення та узагальнення досвіду виховників, метод експертних оцінок тощо). Основним методом дисертаційного дослідження був педагогічний експеримент, здійснюваний у три етапи - констатуючий, формуючий, контрольний.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено категорію “несприйнятливість до негативних впливів середовища” як інтегральну, динамічну рису особистості, що складається з понятійного, оціночного, мотиваційно-ціннісного, емоційно-вольового та поведінкового компонентів; запропоновано механізм (критерії, шкалу, показники) визначення рівнів її сформованості у підлітків; розроблено основні завдання і зміст формування в підлітків-пластунів несприйнятливості до вживання наркогенних речовин (в якому антинаркогенне виховання органічно поєднується з моральним, розумовим, фізичним, трудовим та естетичним вихованням); здійснено системний підхід до формування несприйнятливості в умовах пластового виховання підлітків; виявлено педагогічні умови, які у своїй єдності забезпечують ефективну реалізацію системи профілактичної виховної роботи. У дослідженні отримало подальший розвиток питання удосконалення виховання здорового способу життя пластунів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці конкретних шляхів (які викладені у методичних матеріалах для пластових виховників та батьків пластунів) формування у підлітків-пластунів несприйнятливості до вживання наркогенних речовин. Висновки та науково-методичні рекомендації проведеного дослідження можуть бути використані також педагогами загальноосвітніх шкіл, виховниками дитячо-молодіжних громадських організацій, працівниками центрів соціальних служб для молоді щодо антинаркогенного виховання неповнолітніх, викладачами вищих педагогічних закладів освіти у підготовці майбутніх педагогів до здійснення профілактики вживання наркогенних речовин.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечується використанням комплексу взаємодоповнюючих методів науково-педагогічного дослідження, адекватних поставленій меті та завданням; кількісним та якісним аналізом результатів дослідження; застосуванням методів математичної статистики; позитивними результатами апробації розробленої системи виховної роботи пластовими осередками.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки та звітно-наукових конференціях Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1997-2000 рр.). Положення та висновки дослідження апробовані шляхом публікації отриманих результатів, виступів під час круглого столу “Проблеми дослідження історії та сучасного стану молодіжного руху” (Київ, 1997), пластових вишколах (Тернопіль, 1996, 1997, 1998; Львів-Брюховичі, 1998), семінарі провідників пластових вишколів (Львів, 1998), семінарі підвищення кваліфікації виховників “Антинаркогенне виховання пластового юнацтва” (Тернопіль, 1999). Напрацьований досвід і пропозиції щодо вдосконалення змісту пластового виховання були обговорені та схвалені на семінарі з проблем співпраці Церкви і Пласту (Львів, 1999), нарадах зв'язкових пластових куренів (Львів, 1998, 1999). Методичні рекомендації втілено у практику антинаркогенної профілактичної роботи Тернопільської загальноосвітньої середньої школи №6.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані без співавторів у методичному посібнику, чотирьох статтях у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 179 сторінках. Список використаних джерел, який містить 237 найменувань, викладено на 18 сторінках. 13 додатків складають 36 сторінок. Дисертація містить 10 таблиць і 13 рисунків загальним обсягом 11 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, методологічну основу; сформульовано гіпотезу, завдання; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Формування у підлітків-пластунів несприйнятливості до вживання наркогенних речовин як педагогічна проблема” розглянуто теоретичну основу та практичні можливості виховання у пластунів підліткового віку несприйнятливості до вживання наркогенних речовин.

Аналіз літератури свідчить, що протягом життя людина, як соціальна істота, перебуває у складній, динамічній системі зв'язків із суспільством, тому середовище відіграє важливу роль у формуванні її особистості. Виховання як система цілеспрямованих дій, не змінює об'єктивні соціальні впливи безпосередньо, а, виявляє у їх множині фактори щодо створення потрібної моделі особистості, підсилює за допомогою системи засобів виховання їх педагогічну ефективність, нейтралізуючи, наскільки можливо, небажані для цілей виховання чинники.

Особистість дитини є об'єктом впливу оточуючих умов, цілеспрямованих зусиль суспільства в цілому та інститутів виховання зокрема. З іншого боку, дитина - суб'єкт свого розвитку, формування: будь-яка зовнішня дія на неї стає ефективною тоді, коли вона внутрішньо приймається. Особистість не лише сприймає зовнішні впливи, але й сама активно творить себе, виходячи із власного потенціалу, сформованих рис і ставлення до середовища.

Аналіз досліджень філософів показав, що зростання відносної незалежності від зовнішнього середовища є показником розвитку будь-якої функціональної системи (Б. Украінцев), можливість несприйняття індивідом певних впливів середовища є притаманною рисою людини, необхідним атрибутом її взаємостосунків з соціумом (М. Бердяєв, М. Хайдеґґер, Р. Дарендорф, Т. Парсонс, Г. Олпорт, І. Шварц, Г. Андерсон, Д. Адельсон, інші). Підставою несприйнятливості особистості до певних впливів середовища є активний характер стосунків людини і соціуму (О. Ковальов, І. Кон, В. Чудновський, інші).

У соціальному середовищі виділяються два основні елементи: макро- та мікросоціум. Мікросоціум є середовищем, у якому формуються установки і мотиви поведінки, тому ця сфера вимагає пріоритетності у профілактиці негативних рис особистості та у виховній роботі загалом. У зв'язку з цим, проблему антинаркогенної профілактики ми вирішуємо шляхом формування в особистості несприйнятливості до наркогенних впливів мікросоціуму.

Вага мікросоціальних впливів суттєво залежить від вікового фактора - чим молодший вік, тим сильнішим є вплив (Л. Божович, О. Ковальов, І. Кон, В. Кондрашенко). Психологічні зміни, які відбуваються у підлітковому віці, підвищують нестійкість молодої людини до негативних впливів соціального і біологічного характеру. У цей період особливого значення набуває середовище як фактор виховного впливу.

Значна кількість соціальних впливів негативно діє на особистість. Серед них значного поширення набуло вживання наркогенних речовин (нікотину, алкоголю, наркотиків, токсичних речовин). Услід за В. Оржеховською та О. Пилипенком ми розглядаємо антинаркогенну виховну роботу як єдиний профілактичний процес, не поділяємо його на профілактику вживання окремих груп засобів.

Наявність у найближчому соціальному середовищі чинників, які негативно позначаються на розвитку особистості, посилюється тим, що дитину неможливо захистити від їх дії (К.Платонов). Це актуалізує потребу формування в особистості несприйнятливості до негативних впливів.

Виявлено, що для означення різних категорій, близьких до несприйнятливості у науковій літературі вживаються поняття: несприйнятливість (Є. Пєтухов, І. Прокоп'єв, М. Фіцула), стійкість (В. Володько, Л. Тарасенко, А. Лєонтьєв, Л. Божович, А. Зосімовський, В. Чудновський, Т. Гладишева, А. Петровський, В. Сухомлинський, Л. Сечко), опірність (А. Макаренко, І. Прокоп'єв, Л. Сечко, А. Маслоу), готовність протидіяти аморальності (Є. Савченко, Г. Гумницький, О. Сухомлинський, А. Зосімовський, В. Соколов), непримиренність (І. Прокоп'єв, Л. Мисова, М. Фіцула), незалежність, автономність, (В. Чудновський, А. Маслоу, І. Кон, А. Ковальов), імунітет (В. Чудновський, М. Фіцула, Є. Пєтухов, І. Прокоп'єв, Л. Тарасенко) тощо. Аналіз змісту приведених понять дозволив виділити несприйнятливість до негативних впливів середовища як інтегральну, динамічну рису особистості, що проявляється у здатності організовувати і регулювати свою діяльність; адекватно оцінювати свою поведінку, а також вчинки і погляди оточуючих; зберігати та реалізовувати власні позиції у різних, зокрема, несприятливих умовах, виходячи із особисто усвідомлених та засвоєних моральних норм і принципів, а не за рахунок зовнішніх сил; протистояти натиску, протидіяти впливам, що суперечать внутрішнім установкам, поглядам і переконанням, активно їх перетворювати; самостійно приймати моральні рішення.

На основі теоретичної моделі несприйнятливості нами було розроблено шкалу її сформованості з п'яти рівнів.

1) Відсутність несприйнятливості до негативних проявів середовища.

2) Ситуативна несприйнятливість до впливів, які явно суперечать особистим інтересам та внутрішнім переконанням.

3) Несприйнятливість до впливів, які суперечать внутрішній позиції особистості.

4) Несприйнятливість, яка підсилена ситуативною активністю з попередження і подолання факторів негативного впливу.

5) Несприйнятливість особистості, що ґрунтується на сформованих внутрішніх цінностях, реалізується через вмотивовану діяльність з попередження і подолання факторів негативного впливу.

Зміст несприйнятливості до негативних впливів містить такі компоненти: понятійний (сформованість моральних понять; оволодіння знанням моральних норм; розуміння сутності негативних явищ), оціночний (критичне оцінювання вчинків, поглядів інших людей, соціальних явищ; самокритичність), мотиваційно-ціннісний (сформованість моральних цінностей, мотивації до діяльності, пов'язаної з бажанням досягти успіху; уявлення про здоров'я, як цінність), емоційно-вольовий (сформованість вольових якостей; позитивне сприйняття морально-правових норм суспільства; негативне ставлення до їх порушень), поведінковий (активність, спрямована на подолання факторів негативного впливу). Критерії визначення рівня несприйнятливості були розроблені за принципом аналізу повноти і характеру вираження компонентів змісту несприйнятливості. У дисертації подано детальну характеристику кожного рівня.

Педагогічний аналіз організаційних засад, змісту, форм та методів діяльності Пласту дозволили зробити висновок, що несприйнятливість до негативних проявів оточуючої дійсності є атрибутом ідеалу пластуна. Протягом попередньої історії Пласту вона проявлялась у стійкості перед несприятливими політичними, культурними, алкогольними, іншими впливами довкілля, активній пропаганді власних поглядів.

Означена проблематика була предметом праць пластових діячів різного часу (Н. Білозор, Я. Гладкий, Р. Голод, В. Кузьмович, О. Тисовський, А.Фіґоль, В. Янів, інші). Необхідність дотримання здорового способу життя як невід'ємної складової пластового стилю поведінки, проголошена у Пластовому Законі: “Пластун дбає про своє здоров'я”. Пояснюючи це правило, засновник Пласту О. Тисовський стверджує, що пластун шанує й плекає здоров'я як цінність загалу і передумову своєї працездатності; він не вживає алкогольних напоїв і не палить; загалом не робить нічого, що могло б підірвати його молоді сили або зупинити їх розвиток; пластун енергійний і вірить у власні сили. Піклування про здоров'я тлумачиться як підтримка організму на такому рівні, який забезпечував би необхідні умови для духовного та фізичного розвитку, самовдосконалення та самореалізації особистості.

Під час констатуючого етапу було виявлено стан сформованості у пластунів підліткового віку несприйнятливості до вживання наркогенних речовин та негативних проявів середовища загалом. За допомогою методу експертних оцінок з'ясовано, що 70,9% підлітків-пластунів мають недостатній рівень несприйнятливості до негативних впливів середовища. У процесі дослідження було виявлено, що для 78,8% реальним або досить небезпечним є ризик прилучення до наркогенних речовин, ймовірне епізодичне або регулярне їх вживання. З'ясовано, що близько 80,8% пластунів підліткового віку не мають повноцінного уявлення про шкідливість наркогенних речовин, а понад 80% не готові поширювати серед оточуючих знання про шкідливість наркогенів, не стали прикладом здорового способу життя.

Під час дослідно-експериментальної роботи виявлено, що серед пластунів наркогенна ситуація є на 10,1-28,1% більш благополучною, аніж серед їх ровесників-непластунів, проте даний стан справ не відповідає ідеалам пластового виховання. Тому виникає потреба удосконалення профілактичної виховної роботи Пласту.

Було з'ясовано, що пластові виховні заходи, спрямовані на антинаркогенну профілактику розрізнені, ситуативні, не систематичні. Зміст антинаркогенного виховання звужено до інформації про шкоду наркогенних речовин для здоров'я (це визнали 80,8% виховників) або (у 50% випадків) - про шкоду для виконання деяких суспільних ролей. Необхідність удосконалення змісту профілактичної роботи засвідчили більше 50% виховників.

Аналіз антинаркогенної роботи показав недоліки у використанні форм та методів роботи, адекватних її змісту. У профілактичних антинаркогенних заходах переважають вербальні (більше 71,4%) методи виховання, практично не використовуються профілактичні можливості традиційних пластових форм роботи (наприклад, “гутірка”, “пластові проби”, “вмілості” тощо). Проблема шкідливості паління, вживання алкоголю та наркотиків розглядається, здебільшого, лише під час спеціальних заходів, відсоток яких у пластовій програмі є незначним (до 4,5%).

У ході констатуючого експерименту виявлено труднощі у роботі виховників, що призводять до зниження якості антинаркогенної профілактики: невміння виявляти ставлення вихованців до наркогенних речовин (42,1%); недостатнє володіння прийомами і методами пластового виховання (33,3%); невміння враховувати індивідуальні та вікові особливості підлітків у процесі виховання, труднощі з організацією самовиховного процесу (50%); труднощі у роботі з батьками (78,8%) тощо.

У другому розділі “Шляхи удосконалення діяльності Пласту з формування у підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин” визначено та експериментально перевірено зміст, форми та методи антинаркогенної виховної роботи, обґрунтовано умови підвищення ефективності виховання у підлітків-пластунів несприйнятливості до нарко-генних впливів середовища.

Для вдосконалення змісту пластового виховання були виділені основні завдання антинаркогенної профілактичної роботи. Ми виходили з того, що проблема стосується не лише профілактики вживання наркогенів, але й формування рис, які складають несприйнятливість до негативних впливів. Нами були адаптовані завдання антинікотинової, антиалкогольної та анти-наркотичної виховної роботи з учнями (М.Фіцула) до особливостей Пласту.

Основними завданнями виховної роботи Пласту з формування у підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин визначено наступні: оволодіння пластунами системою знань про шкідливу дію та наслідки вживання наркогенних речовин (засвоєння підлітками-пластунами об'єктивної, науково обґрунтованої інформації про принципи і механізми дії наркогенних речовин на всі органи і системи людського організму та сфери життєдіяльності; засвоєння засад пластової ідеології, які заперечують вживання тютюну, алкоголю, наркотиків); формування вміння протистояти груповому тиску, який схиляє до паління тютюну, вживання алкоголю, наркотиків (виховання інтересу до самовдосконалення, прагнення максимальної самореалізації; формування адекватної самооцінки; допомогу у самовихованні, навчання методам керування своїм психічним станом); прищеплення підліткам непримиренного ставлення до фактів вживання наркогенних речовин ровесниками, залучення їх до боротьби з цим злом (проведення виховної роботи, спрямованої на те, щоб пластуни не вживали наркогенні речовини і вимагали цього від інших; формування у підлітків переконання про реальність здорового способу життя; використання великого виховного потенціалу прикладу старших наставників, визначних діячів української історії; формування у підлітків потреби у пропаганді власних переконань здорового способу життя серед оточуючих); вивчення рівня і факторів наркотизації підлітків у кожному конкретному випадку (вивчення наявності наркогенних установок; ситуації в сім'ї; рівня сприйняття вуличних норм поведінки і моралі; дослідження ідеалів і захоплень підлітка).

Спираючись на означені завдання, було вдосконалено зміст пластового виховання підлітків у напрямках морального, фізичного, розумового, трудового, естетичного виховання. Ми виходили з того, що: по-перше, вживання наркогенних речовин негативно впливає на розумовий, фізичний розвиток, трудову діяльність, моральний стан, культуру спілкування і побуту; по-друге, Пласт прагне до гармонійного виховання особистості, різностороннього розвитку у вказаних напрямках, тому виховні заходи вказаного змісту не сприйматимуться пластовим юнацтвом як “штучні”, спеціально організовані, у зв'язку з чим зменшується внутрішній опір антинаркогенній профілактиці; по-третє, зміст кожного напрямку виховання має передбачати розкриття інформації, істотної для формування несприйнятливості до вживання наркогенних речовин.

Необхідність удосконалення морального виховання пов'язана з тим, що несприйнятливість базується на стійкості засвоєних моральних переконань. Активна позиція особистості передбачає сформованість ряду моральних рис. Удосконалення цього напряму полягає у вихованні активного неприйняття того, що суперечить етичним нормам; формуванні уявлення про несумісність вживання наркогенних речовин з принципами моралі; розкритті того, як вживання наркогенів спустошує моральність людини, сприяє перетворенню позитивних якостей на протилежні; звертанні до почуття сорому; розгляді наркогенної проблематики у площині відповідальності; поглибленні змісту правового виховання; співпраці пластових осередків з Церквою; залученні пластунів до благодійної діяльності; відродженні так званого ”культу героїв”.

Фізичне виховання пластунів здійснюється у тісному зв'язку з формуванням відповідальності за виконання громадянських обов'язків, для якого необхідно мати міцне здоров'я, належну фізичну підготовку. Удосконалення даного напряму полягає у формуванні санітарно-гігієнічних навичок та прагнення піклуватись про здоров'я як особисту і суспільну цінність; потреби у заняттях фізкультурою і спортом, які відволікають від шкідливих звичок, вуличних компаній, формують впевненість у собі, сприяють становленню самостійності. Зміст фізичного виховання спрямований на розкриття несумісності вживання наркогенних речовин із заняттям фізкультурою і спортом; зв'язку вживання наркогенних речовин із зараженням венеричними хворобами, СНІДом; впливу цих речовин на здоров'я майбутнього покоління.

У контексті проблеми дослідження важливим є те, що основним завданням розумового виховання у Пласті є формування вміння приймати рішення. Удосконалення розумового виховання здійснюється у наступних напрямках: розкриття негативного впливу наркогенних речовин на нервову систему, розумову діяльність людини (особливо - навчальну діяльність школярів); участь підлітків у подоланні “міфів” масової свідомості про користь наркогенних засобів; формування сумлінного ставлення до навчання і пластових занять, прагнення постійно займатись самоосвітою.

Трудове виховання дозволяє сформувати практичні навички, підвищує незалежність особистості. Його вдосконалення здійснюється у напрямках розкриття шкідливості впливу тютюну, алкоголю, наркотиків, токсичних речовин на трудову діяльність, продуктивність праці, якість продукції; впливу їх вживання на економічне становище особистості та її сім'ї; зв'язку вживання наркогенних речовин з порушеннями правил техніки безпеки, виробничим травматизмом; формування поваги до праці та людей праці; усвідомлення необхідності досягнення успіхів у праці та ролі наркогенів як перешкод на шляху до успіху; виховання негативного ставлення до проявів лінощів, дармоїдства, несумлінної праці; освоєння практичних навичок під час таборових і щотижневих занять.

Естетичне виховання має значний профілактичний потенціал. Його вдосконалення полягає у наступному: формування відчуття краси оточуючого світу і потворності алкоголізму, наркоманії, інших негативних явищ; формування вмінь і навичок внесення краси у працю, побут, поведінку, прагнення до естетичної творчості; виховання несприйнятливості до безкультурності, бездуховності, нецензурних висловлювань, неохайності в одязі, які є атрибутами молодіжної субкультури.

Удосконалення змісту виховної роботи Пласту ілюструється динамікою поінформованості пластунів про шкідливу дію наркогенів (див. табл.1).



Таблиця 1 - Поінформованість підлітків-пластунів про шкідливу дію наркогенних речовин (у %)

Елементи змісту антинаркогенних знань	Констатуючий зріз	Контрольний зріз
	експериментальна група	контрольна група	експериментальна група	контрольна група
Вплив наркогенних речовин на фізичне здоров'я	70,9	69,7	93,7	73,4
Вплив наркогенних речовин на емоційно-вольову сферу, психічні процеси	22,8	21,2	91,1	24,5
Вплив наркогенних речовин на інтелектуальну діяльність	19,0	18,2	84,8	22,4
Вплив наркогенних речовин на трудову діяльність	30,4	27,3	92,4	38,8
Вплив наркогенних речовин на виконання обов'язків у суспільстві, громаді	48,1	45,5	83,5	54,1
Інші елементи змісту	17,7	21,2	29,1	11,2

Необхідність ефективного розв'язання завдань виховної роботи Пласту з формування у підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин вимагало реалізації змісту виховної програми за допомогою різноманітних організаційних форм масової, групової, індивідуальної роботи з пластовим юнацтвом, а також виховниками і батьками. При цьому використовувались традиційні пластові і менш поширені або авторські форми, методи, прийоми виховання. Була розроблена тематика заходів, підібрана додаткова література, проведене навчання пластових виховників.

Масові форми виховної роботи здійснюють позитивний вплив на самоврядування в малих групах (форми змагань і конкурсів між гуртками, куренями), сприяють поширенню інформації про негативні властивості наркогенних речовин. Під час групових форм у підлітків формується ставлення до профілактичної інформації; обґрунтовується особистісна позиція щодо вживання наркогенних речовин; удосконалюються комунікативні вміння, лідерські якості; виховується почуття відповідальності. Індивідуальні форми виховної роботи виконують діагностичну функцію; дозволяють прослідкувати зворотній зв'язок щодо результативності виховного впливу; допомагають в організації самовиховання; формують відповідальність за саморозвиток; застосовуються для подолання попередньо сформованих хибних уявлень та переконань щодо вживання наркогенних речовин. Технологія використання форм антинаркогенної виховної роботи розкрита у даному розділі дисертації.

Взаємодія з батьками пластунів-юнаків у широкому розумінні означає педагогізацію побутового середовища дитини. З цією метою проводяться заходи для батьків з формування знань, умінь та навичок профілактичної роботи; закладається основа особистісного негативного ставлення до алкоголю, наркотиків, тютюну; здійснюється формування навичок спілкування з підлітками, уявлень про культуру відпочинку.

У системі антинаркогенного виховання пластунів підліткового віку провідною є роль пластових виховників. Ця думка є наскрізною у проведеному дослідженні. Під час формуючого експерименту були здійснені спеціальні вишколи, у ході яких передавались знання, формувались вміння та навички антинаркогенної профілактичної роботи. В результаті проведення означених заходів були отримані дані про динаміку зменшення труднощів щодо ефективного здійснення профілактичної виховної роботи (див. табл. 2).

Аналіз наукової психолого-педагогічної літератури, досвіду пластового виховання та результатів формуючого експерименту дозволив виділити умови розв'язання завдань антинаркогенної роботи. У дисертації подано їх теоретичне обґрунтування і результати експериментальної перевірки.



Таблиця 2 - Динаміка вдосконалення педагогічної майстерності виховників у антинаркогенній роботі (у %)

Визнаний виховниками вид труднощів у здійсненні профілактичної виховної роботи	Дані констатуючого зрізу	Дані контрольного зрізу
Невміння виявляти ставлення підлітків до різних сторін наркогенної проблематики	41,9	9,3
Неволодіння профілактичною інформацією, труднощі з вибором змісту виховних заходів	62,8	9,3
Невміння підібрати відповідні форми і методи виховання, недосконале володіння методами і прийомами пластового виховання	32,6	11,6
Невміння враховувати індивідуальні та вікові особливості вихованців, надавати допомогу в самовихованні	48,8	13,9
Труднощі у роботі з батьками	79,1	23,2
Інші труднощі	30,2	16,3

У третьому розділі “Методика і результати дослідження” розкрито особливості організації дослідницької роботи в умовах пластового виховання і проаналізовано основні результати пошуково-експериментальної роботи.

У процесі дослідно-експериментальної роботи застосовано теоретичні та емпіричні методи. Використання емпіричних методів мало ряд особливостей. По-перше, необхідно було враховувати специфіку пластового виховання (організації самовиховання) підлітків. По-друге, на основі суб'єктивних оцінок підлітків з'ясовувалось їх ставлення, почуття з приводу певних вчинків та явищ, що вимагало застосування особливих прийомів. Так, наприклад, при проведенні бесід ставились прямі, опосередковані і навідні запитання. Прямі, цільові запитання застосовувались для отримання фактичної інформації. Опосередковані - для з'ясування почуттів або точки зору в тих випадках, коли можна було чекати відсічі на пряме запитання, у тих ситуаціях, коли обмежуючі норми поведінки могли призвести до приховування правди. Мета навідних запитань була завуальована: підлітку пропонували пояснити дії і відчуття його ровесника. По-третє, узагальнені результати отримано на основі аналізу різних компонентів несприйнятливості.

Після проведення формуючого експерименту було з'ясовано, що ставлення до ровесників, які вживають наркогенні речовини, у значної кількості підлітків експериментальної групи змінилось на негативне (на 32,9% до тих, які палять; на 29,1% до тих, які вживають алкоголь; на 45,6% - до тих, які вживають наркотики). При цьому, у ряді випадків збереглось попередньо сформоване негативне ставлення (у 35,4%, 50,6% та 55,7% - відповідно). Випадків зміни ставлення на позитивне не виявлено по жодній з груп наркогенних речовин.

Щодо ставлення підлітків експериментальної групи до наркогенних речовин, то виявлено наступне: у 60,8% опитаних - негативне ставлення до вживання тютюнових виробів, у 69,8% - до алкоголю, у 73,4% - до наркотиків (підлітками вибрані відповіді: “Ставлення негативне, хотів би боротись з цим негативним явищем”, “негативне, відкидаю можливість вживання”, “негативне, однак в житті буває по різному”); при цьому виявили бажання боротись з цим явищем близько 23,2% пластунів. За особистим зізнанням пластунів, 3,1% з них палили, 8,8% мали досвід вживання алкоголю за час проведення формуючого експерименту (дані контрольної групи перевищують наведені вище показники в 1,4-1,6 разів). Водночас, у 94,1% цих випадків систематичного вживання наркогенних речовин не виявлено (у контрольній групі даний показник складає 50,9%).

Проведене дослідження дозволило виявити готовність 89,9% підлітків-пластунів до здорового способу життя та його пропаганди через особистий приклад (збільшення на 32,9%).

Заходи формуючого експерименту вплинули на характер розподілу підлітків за ступенями несприйнятливості до негативних проявів середовища загалом (див. діаграму на рис. 1). На основі аналізу кількісних показників, отриманих у ході контрольного зрізу, було зроблено висновок про зниження до 32,7% (тобто, більше як у 2 рази) кількості підлітків, рівень несприйнятливості яких до вживання наркогенних речовин недостатній.

Рис. 1 - Порівняння розподілів підлітків за рівнями несприйнятливості до негативних проявів середовища у контрольній та експериментальній групах (у %)

Динаміка даних показників є наслідком проведених заходів формуючого експерименту. Свідченням цього є порівняння результатів експериментальної та контрольної груп на констатуючому та контрольному етапах.

Теоретичний аналіз проблеми та отриманих результатів пошуково-експериментальної роботи дозволили сформулювати такі висновки.

1. Сучасна кризова ситуація в суспільстві ускладнюється посиленням процесів алкоголізації та наркотизації учнівської молоді. Прилучення неповнолітніх до вживання наркогенних речовин є серйозною загрозою добробуту, здоров'я та повної самореалізації майбутніх поколінь, створює сприятливий фон для набуття особистістю цілого ряду моральних вад. Неповнолітніх неможливо захистити від наркогенних впливів середовища, тому виникає потреба формування до них несприйнятливості.

2. Структура несприйнятливості до негативних явищ соціального середовища містить понятійний, мотиваційно-ціннісний, оціночний, емоційно-вольовий, поведінковий компоненти. Теоретичний аналіз показав, що несприйнятливість характеризується високим рівнем розвитку особистості, орієнтацією на сформований позитивний ідеал; динамічним розвитком у процесі розв'язання життєвих протиріч; незмінністю та інерційністю поглядів поряд із практичністю та гнучкістю поведінки у вирішенні моральних задач; ієрархією мотивів, що не суперечать загальнолюдським моральним нормам; здатністю ставити ціль і досягати її; вмінням пред'являти до себе вимоги, нести відповідальність за свою поведінку; адекватною оцінкою та самооцінкою; активною участю у житті колективу; розвитком вольових якостей.

3. Дослідження показало, що Пласт має значні можливості формування у підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин. Несприйнятливість до негативних впливів соціального середовища є елементом пластового ідеалу виховання. Проте, ці можливості використовуються недостатньо через: недосконалий зміст антинаркогенного виховання; недоліки у застосуванні відповідних до змісту форм і методів виховання; відсутність комплексного підходу у плануванні і здійсненні профілактичних заходів; слабку підготовку пластових виховників до участі у профілактичній діяльності, недостатню обізнаність батьків.

4. У процесі дослідження виявлено недоцільність виділення антинаркогенного виховання пластунів в окремий напрямок виховної роботи. Його зміст втілюється у напрямках морального, розумового, фізичного, трудового та естетичного виховання. Пласт прагне до гармонійного виховання особистості у вказаних напрямах, тому профілактичні заходи означеного змісту не сприймаються вихованцями як “штучні”, спеціально організовані, у зв'язку з чим зменшується внутрішній опір антинаркогенній профілактиці. В кожний напрямок вкладається такий антинаркогенний зміст, який враховує потребу інформування підлітків про шкідливість наркогенних речовин, формування непримиренного ставлення та потреби боротьби з цим соціальним злом, вміння протистояти наркогенним впливам.

5. Виявлено, що форми виховної роботи мають враховувати специфіку пластового виховання, особливості профілактичної роботи та змісту категорії несприйнятливості. З'ясовано значну ефективність для здійснення антинаркогенної профілактики таких традиційних пластових форм роботи, як “гутірка”, “пластові проби” і “вмілості”, “ігри” тощо; а також таких, впроваджених у ході формуючого експерименту, як “тематичний тиждень”, “змагання за першість між гуртками”, “дослідження ситуації”, “обговорення прочитаної статті”, “зошит здоров'я” тощо. Співвідношення між масовими, груповими, індивідуальними формами визначається тими завданнями, які стоять перед виховником.

6. Підвищення рівня несприйнятливості пластунів підліткового віку до вживання наркогенних речовин забезпечується дотриманням наступних умов: профілактична робота повинна розпочинатись зі вступу дитини до Пласту; профілактичною діяльністю необхідно охопити всі групи наркогенних засобів; шкідливість наркогенних речовин має розкриватись не в загальному, а конкретно, з урахуванням всіх складових діяльності людини та функціонування організму; пріоритетність індивідуально-групових форм профілактичної роботи; формування уявлення про недопустимість вживання наркогенних речовин у будь-яких випадках; необхідність наголошення на негативних наслідках вживання наркогенних речовин, які можуть виникнути найближчим часом, а не через багато років; антинаркогенна профілактика повинна містити широке коло питань психогігієни та психопрофілактики; своєчасне виявлення підлітків, потенційно найменш стійких до вживання наркогенних речовин; формування рис особистості, що об'єктивно перешкоджають розвитку інтересу, прагнень і схильностей до негативних проявів.

7. В антинаркогенному вихованні пластунів провідною є роль виховників. Ефективність їх виховної діяльності залежить від того, наскільки вони обізнані з негативним впливом наркогенних речовин на організм людини і її діяльність; вміють розкрити це у доступній формі; вміють зміст антинаркогенного виховання органічно поєднувати з моральним, розумовим, фізичним, трудовим та естетичним вихованням; здійснюють індивідуальну виховну роботу з підлітками; вміють підбирати відповідні форми і методи виховання; співпрацюють із родинами пластунів. Для цього необхідно спеціально їх готувати до здійснення педагогічної профілактики.

8. Необхідним елементом антинаркогенної профілактики є активна участь сім'ї. Залучення батьків до антинаркогенного виховання пластунів у ширшому розумінні означає “оздоровлення” побутового середовища дитини, передбачає формування у батьків профілактичних знань, вмінь і навичок; негативного ставлення до наркогенних речовин; уявлень про культуру відпочинку.

9. Експеримент показав високу ефективність запропонованої виховної системи. Більше як на 60% збільшилась поінформованість підлітків з приводу різних аспектів негативної дії наркогенних речовин, переваг утримання від їх вживання; на 33% (до 90%) зросла чисельність тих, хто визнає особисту готовність дотримуватись засад здорового способу життя, боротись із явищами поширення куріння, вживання алкоголю, наркотиків. Більше як у 2 рази (до 70%) зросла чисельність підлітків з високим рівнем несприйнятливості до вживання наркогенних речовин, інших негативних соціальних явищ.

Проведене дослідження не вичерпує вирішення поставленої проблеми. Поглибленої розробки потребують питання особливостей антинаркогенного виховання пластунок, удосконалення виховної роботи з формування несприйнятливості до вживання наркогенних речовин з пластунами віком 16-18 рр., вивчення досвіду скаутських організацій інших країн з антинаркогенного виховання підлітків тощо.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Окаринський М. Антинаркогенне виховання підлітків у Пластовій організації: Методичний посібник для виховників пластового юнацтва. / За заг. ред. М.М.Фіцули. - Тернопіль: “Навчальна книга-Богдан”, 1999. - 96 с.

2. Окаринський М. Про готовність пластового виховника до здійснення антинаркогенної профілактичної роботи // Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1998. - №5. - С. 17-20.

3. Окаринський М. Умови ефективності антинаркогенної виховної роботи Пласту з підлітками // Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2000. - №1. - С. 6-9.

4. Окаринський М. Формування в учнів несприйнятливості до негативних явищ побутового оточення // Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1997. - №1. - С. 41-43.

5. Окаринський М. Формування здорового способу життя у Пласті (в міжвоєнний час) // Науково-методичний вісник “Джерела”. - Івано-Франківськ, 1999. - №4(20). - С. 85-89.

6. Окаринський М. Підліток і побутове оточення // Мандрівець. - 1998. - №1. - С. 53-55.

7. Окаринський М. Плекання фізичного здоров'я пластунами 20-30-х років. // Освітянин. - 1998. - №5. - С. 21-22.



АНОТАЦІЯ

Окаринський М.М. Формування в підлітків несприйнятливості до вживання наркогенних речовин у діяльності Пласту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 - теорія і методика виховання. Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль, 2000.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі профілактики вживання підлітками наркогенних речовин у діяльності Пласту. У дисертації сформульовано категорію несприйнятливості до негативних впливів середовища, запропоновано її характеристику, критерії, шкалу, показники та механізм визначення рівнів сформованості. Теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені шляхи підвищення ефективності формування у підлітків-членів Пласту несприйнятливості до вживання наркогенних речовин. При цьому розроблено зміст виховної роботи і, з урахуванням специфіки пластового виховання, особливостей профілактичної роботи, підібрано систему форм і методів для його реалізації. Виявлено педагогічні умови оптимального вирішення поставлених у дослідженні завдань. За спеціальною програмою здійснено підготовку до антинаркогенного виховання пластових виховників і батьків пластунів.

Ключові слова: несприйнятливість, наркогенні речовини, профілактика, Пласт - Національна Скаутська Організація України, пластуни, підлітки, виховники, антинаркогенна виховна робота.



АННОТАЦИЯ

Окаринский М.М. Формирование у подростков невосприимчивости к употреблению наркогенных веществ в деятельности Пласта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. Тернопольский государственный педагогический университет имени Владимира Гнатюка. - Тернополь, 2000.

Наличие негативов в ближайшей среде жизнедеятельности подростков и невозможность изолировать их от отрицательного влияния ведет к необходимости формирования у них невосприимчивости к данным факторам. Особой актуальности приобрело формирование невосприимчивости к употреблению наркогенных веществ.

Содержание невосприимчивости к негативным проявлениям среды составляет понятийный, мотивационно-ценностный, оценочный, эмоционально-волевой, поведенческий компоненты. Теоретический анализ показал, что невосприимчивость характеризуется высоким уровнем развития личности, ориентацией на сформированный позитивный идеал; динамичным развитием в процессе решения жизненный противоречий; неизменностью и своеобразной инерционностью взглядов, убеждений наряду с практичностью и гибкостью при решении моральных задач; иерархией мотивов, которая не противоречит общечеловеческим ценностям; способностью ставить перед собой цели и достигать их; умением предъявлять к себе требования, нести ответственность; адекватной оценкой других и самооценкой; развитием волевых качеств.

В диссертации предложены критерии, показатели, шкала и механизм определения уровней невосприимчивости к негативным влияниям среды вообще и употреблению наркогенных веществ в частности.

Показано, что значительные возможности в воспитании невосприимчивости к негативам имеет Пласт - Национальная Скаутская Организация Украины. Это следует из содержания и методов его воспитательной деятельности, анализа его исторического развития. Однако, эти возможности не реализуются в широкой практике из-за несовершенного содержания антинаркогенного воспитания пластунов, недостатков в выборе соответственных содержанию форм и методов воспитательной работы, отсутствия комплексного подхода в планировании и реализации профилактических мероприятий, недостаточного уровня подготовки пластовых воспитателей, трудностей вовлечения родителей в профилактический процесс.

В экспериментальной части работы раскрыты пути совершенствования воспитательной деятельности Пласта по формированию у подростков невосприимчивости к употреблению наркогенных веществ.

Учитывая потребность формирования у подростков знаний о вредности наркогенных веществ, воспитания непримиримого отношения и потребности борьбы с этим социальным злом, умения противостоять наркогенным влияниям, автор предложил к различным направлениям воспитания вносить элементы содержания невосприимчивости. Усовершенствование содержания воспитательной работы Пласта осуществлено в направлениях морального, умственного, физического, трудового и эстетичного воспитания. Такой подход вызван тем, что употребление наркогенных веществ отрицательно влияет на умственное, физическое развитие, трудовую деятельность, моральное состояние, культуру общения и быта; кроме того, Пласт стремится к гармоничному воспитанию личности, разностороннему развитию в указанных направлениях. Благодаря этому воспитательные мероприятия указанного содержания не воспринимаются пластовым юношеством как что-то “искусственное”, специально организованное, в связи с чем можно избежать сопротивления подростков антинаркогенной профилактике.

...