Формування музичної культури молоді в творчій і педагогічній діяльності Г. Хоткевича на Слобожанщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДІ В ТВОРЧІЙ І ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Г. ХОТКЕВИЧА НА СЛОБОЖАНЩИНІ

Спеціальність: Загальна педагогіка та історія педагогіки

Роман Наталія Михайлівна

Харків, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження і ступінь наукової розробки проблеми. Розвиток України як самостійної незалежної держави викликав помітні зрушення в системі навчання й виховання молоді. В умовах розбудови національної вищої та середньої школи питання реформування і вдосконалення освітньої галузі стали об`єктивною потребою українського суспільства, опинилися в центрі уваги дослідників, працюючих над розробкою головних засад освіти, вивченням та узагальненням вітчизняної історико-педагогічної думки.

У державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) визначені пріоритетні напрями пошуків нових шляхів та засобівполіпшення педагогічної освіти в цілому. Провідним чинником національно-культурного відродження країни стало утвердження оновленої системи навчання й виховання молоді. Наукове розв`язання першочергових потреб освітньої галузі вимагає уважного ставлення до питань вивчення історико-педагогічного досвіду минулого, аналізу діяльності видатних українських освітян, творчих здобутків відомих представників національної культури. Плідну творчу та педагогічну роботу щодо формування музичної культури молоді, становлення української національної музично-педагогічної школи на Слобожанщині проводив педагог, митець, керівник професійних і самодіяльних творчих колективів, письменник, громадський діяч Гнат Мартинович Хоткевич (псевдонім Гнат Галайда, 1877-1938 рр.).

Аналіз архівних документів, рідкісних науково-методичних, музично-педагогічних джерел, періодичних видань досліджуваного періодупоказав, що внесок педагога в розробку змісту, збагачення шляхів та засобів формування музичної культури молоді потребує спеціального наукового опрацювання. У ході роботи над дослідженням з`ясовано, що постать Г. Хоткевича привертала увагу науковців, педагогів, діячів культури і мистецтв, літературознавців.

Об`єктивно оцінював музичну діяльність педагога Я. Полфьоров, який ще у 1927 р. підкреслював, що як мистецтвознавець, композитор і видатнийвіртуоз-бандурист Г. Хоткевич зайняв чільне місце на сторінках історії.

Помітний внесок у вивчення музично-педагогічних надбань Г. Хоткевича зробили Б. Кирдан, А. Омельченко, У. Самчук, Л. Ященко. У своїх працях вони досліджували розвиток бандурного мистецтва в Україні, аналізувалидосягнення педагога в започаткуванні та становленні жанру ансамблів ікапел бандуристів. Особливу увагу авторів привертали розробки Г. Хоткевича стосовно подальшого вдосконалення українського народного інструменту, розширення навчального та концертного репертуару для самодіяльних і професійних творчих колективів бандуристів.

Дослідженнями, спрямованими на відновлення старовинної автентичної кобзарської традиції як характерної і невід`ємної складової української музичної культури, займалися М. Литвин, К. Черемський. У своїх працях на багатому фактичному матеріалі автори розкривали ідею збереження традиційного національного інструменту, наголошували на провіднійролі Г. Хоткевича у вивченні кобзарства в цілому.

Заслуговують на увагу змістовні наукові розробки В. Осадчої, І. Мацієвського, М. Хая, Б. Яремка, в яких розглядалися етноінструментознавча концепція Г. Хоткевича, основні форми побутування українських народнихінструментів на Слобожанщині, еволюція бандури.

Питань огляду окремих форм музично-просвітницької роботи Г. Хоткевича торкалися Б. Заскальков, І. Марченко, О. Руденко.

Аналізом музичної спадщини педагога грунтовно займалася Н. Супрун. Вона зверталася до фольклорно-етнографічного доробку педагога, докладно вивчала його композиторську творчість, жанрово-стилістичні, ладово-гармонічні, мелодичні, ритмічні особливості музики Г. Хоткевича.

Науково достовірні факти містять дослідження літературних праць Г. Хоткевича, які у різні роки здійснювали О. Білецький, Т. Буженко, М. Гнатюк, І. Денисюк, С. Ковальчук, В. Короленко, А. Мельничук, Б. Михайличенко, В. Півторадні, Ф. Погребенник, П. Пономарьов, А. Радченко, О. Різниченко, І. Романенко, В. Россельс, М. Рудницький, М. Скорський. Автори підкреслювали особистий внесок педагога урозвиток української літератури, а також розкривали сутність його творів.

Життєвий шлях та багатогранну творчу діяльність педагога найбільш повно висвітлював у літературних працях і публікаціях А. Болабольченко. Корисними з історико-педагогічної точки зору виявилися його біографічні нариси про Г. Хоткевича, а також стаття “Багаття не згасає” про родину педагога, яка була опублікована в журналі “Рідна школа”.

Певним внеском у вивчення творчої особистості Г. Хоткевича стали публікації його дочки - Галини Хоткевич, у яких вона розповідала про батька та його діяльність на теренах освіти й виховання молодого покоління. Спогади “Слідом за пам`яттю”, “Коло не замикається” дали можливість зрозуміти феномен Г. Хоткевича як людини,педагога і митця.

За умов культурного відродження країни зросла значущість пошуків театрально-громадської діяльності Г. Хоткевича. З позицій демократизму, гуманізму та українських національних особливостей її розглядали П. Арсенич, Г. Ботунова, К. Демочко, Р. Кирчів, С. Ковальчук, Я. Партола, В. Полєк, Р. Пилипчук, В. Стеф`юк, С. Чарнецький.

Не залишилася поза увагою науковців проблема розвитку професійних засад навчання бандуристів у середніх і вищих музичних закладах освіти, навчально-методична та організаційна основа якої була підготовлена Г. Хоткевичем у процесі роботи з учнівською молоддю й професійними творчими колективами Слобожанщини. Окреслені питання вивчали В. Дутчак, О. Вальнюх. Деякі аспекти музично-педагогічної діяльності Г. Хоткевича розглядав Є. Бортник.

Огляд знайдених матеріалів свідчить про те, що педагогічна спадщина і творча діяльність Г. Хоткевича з питань формування музичної культури молоді на Слобожанщині не була предметом спеціального наукового дослідження і не класифікувалася як окрема частина багатого доробку педагога. Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження “Формування музичної культури молоді в творчій і педагогічній діяльності Г. Хоткевича на Слобожанщині” зумовлюється відсутністю спеціальних історико-педагогічних праць з питань теорії і практики становлення й розвитку музичної культури молоді в педагогічній спадщині Г. Хоткевича, потребами використання національного музично-педагогічного досвіду в умовах реформування освіти в Україні.

Зв`язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди за колективною темою “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах”. Тему дисертації затверджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Академії педагогічних наук України (протокол №6 від 18.10.1999 р.). Об`єкт дослідження - педагогічна спадщина і творча діяльність Г.Хоткевича на Слобожанщині. Предмет дослідження - теорія і практика формування музичної культури молоді в педагогічній спадщині і творчій діяльності Г. Хоткевича на Слобожанщині. Мета дослідження - систематизувати теоретичні ідеї щодо формування музичної культури молоді та узагальнити досвід навчально-виховної роботи педагога в освітніх закладах і творчих колективах Слобожанщини. Завдання дослідження:

- виявити основні етапи формування музичної культури молоді в педагогічній спадщині і творчій діяльності Г. Хоткевича;

- проаналізувати зміст та визначити головні складові музичної культури молоді в педагогічній і творчій діяльності Г. Хоткевича;

- розкрити шляхи й засоби формування музичної культури молоді, що використовувалися педагогом в освітніх закладах та творчих колективах Слобожанщини;

- визначити провідні тенденції розвитку музично-педагогічних ідей Г. Хоткевича, розглянути перспективи використання його досвіду в сучасних умовах.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання та положення про діалектичну єдність загальнолюдського й національного, тісний зв`язок історії з сучасністю. Дослідження проводилося на основі принципів науковості, наступності, системності з урахуванням сукупності історичного, проблемного та структурного методів дослідження.

Методи дослідження: історико-педагогічний, порівняльний аналіз архівних документів, науково-методичної, музично-педагогічної, музикознавчої літератури, періодичних видань, підручників і навчальних посібників досліджуваного періоду, що здійснювався на засадах об`єктивності та альтернативних підходів. Названі методи використовувались для систематизації й узагальнення ідей та досвіду Г. Хоткевича, проведених на підставі критичного ставлення до виявленого фактичного матеріалу.

Джерелознавчу базу дослідження складають документи відділу рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Рильського НАН України, відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, державного архіву Полтавської області, Харківського державного обласного архіву, а також матеріали відділу рідкісної книги Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Каразіна, Харківської державної бібліотеки ім. В. Короленка, кімнати-музею Г. Хоткевича в селищі Високому на Харківщині, музею “Музична Полтавщина”, історико-педагогічні, літературні, науково-методичні праці, посібники та підручники Г. Хоткевича, публікації в періодичних виданнях досліджуваного періоду (“Этнографическое обозрение”, “Киевская старина”, “Музика мас”, “Червоний шлях”), офіційні видання (статути, положення, постанови НКО), збірники наукових товариств, довідкова і мемуарна література, педагогічна спадщина українських освітян.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1895-1938 рр., особлива увага приділяється 20-30-м рокам ХХ ст., на які припадав розквіт педагогічної та творчої діяльності Г.Хоткевича з питань формування музичної культури молоді. Зазначені роки характеризувалися підвищеним інтересом до української музичної культури, що зумовлювалося національним відродженням України. Звернення в роботі до розгляду музичної культури молоді пояснюється тим, що педагогічна й творча діяльність Г. Хоткевича була безпосередньо пов`язана з різними категоріями робітничої, селянської, студентської та шкільної молоді віком від п`ятнадцяти до тридцяти років. Встановлено, що до самодіяльних музичних колективів, якими керував педагог, входили також службовці та військові.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше здійснено цілісний аналіз педагогічних ідей та досвіду Г. Хоткевича з питань формування музичної культури молоді:

- визначено основні етапи формування музичної культури молоді в педагогічній і творчій діяльності Г.Хоткевича, обгрунтовано його педагогічні погляди, які в ключових питаннях збігаються з національними просвітницькими ідеями Х. Алчевської, Б. Грінченка, С. Русової, Л. Українки, Г. Сковороди, І. Франка;

- розкрито зміст та складові музичної культури молоді в педагогічній спадщині і творчій діяльності Г. Хоткевича;

- проаналізовано шляхи та засоби виховання музичної культури молоді, що використовувалися педагогом в освітніх закладах і творчих колективах Слобожанщини;

- охарактеризовано провідні тенденції розвитку педагогічних ідей Г. Хоткевича, розглянуто перспективні шляхи використання досвіду педагога-митця в українських національних музично-педагогічних закладах і творчих молодіжних колективах.

Особистий внесок дисертанта визначається тим, що в працях із співавторами ним проаналізовано маловідомі підручники, посібники і статті педагогічної спрямованості Г. Хоткевича, узагальнено унікальний документальний і фактичний матеріал, знайдений в архівах, що дозволило ввести в науковий обіг нові дані й спеціально-методичні розробки навчання грі на бандурі, які поглиблюють національний аспект змісту музично-педагогічної освіти, сприяють збагаченню патріотичного та громадянського виховання молоді.

Практичну значущість роботи становлять основні положення й висновки, які сприяють подальшому впровадженню результатів дослідження в процес викладання курсів історії педагогіки, основ педагогічної майстерності, методики музичного виховання, хорового співу, оркестрових класів та ансамблів українських народних інструментів, гри на бандурі, а також при розробці навчальних програм з фахових музично-педагогічних дисциплін і додаткового музичного інструменту на педагогічних, музично-педагогічних факультетах педагогічних університетів, інститутів післядипломної освіти, на кафедрах народних інструментів навчальних закладів культури і мистецтв, консерваторій.

Достовірність та аргументованість результатів дослідження забезпечуються:

- використанням документів, рукописів, знайдених у п`яти державних архівах;

- опорою на маловідомі теоретичні й методичні праці, опубліковані за життя педагога, та на матеріали наукових видань періоду, що вивчається;

- застосуванням системи методів дослідження, підпорядкованих меті й завданням роботи, впровадженням теоретичних ідей і практичного досвіду Г. Хоткевича в процес навчання й виховання молоді на сучасному етапі.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом повідомлень на засіданнях кафедри педагогіки та кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя музично-педагогічного факультету Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Результати дослідження висвітлювалися на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 275-й річниці з дня народження Г. Сковороди (1997 р.), науково-методичній конференції “Питання мистецтва і педагогіки” музично-педагогічного факультету (1998 р.), науково-практичній конференції молодих учених і викладачів (1999 р.) Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди.

Матеріали дослідження використовувалися в лекціях і на семінарських заняттях з історії педагогіки, в процесі навчально-виховної роботи зі студентами музично-педагогічного факультету Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди та Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського, під час підготовки й організації молодіжних культурно-просвітницьких заходів у ході за навчальної виховної діяльності, у виступах на курсах підвищення кваліфікації перед учителями музики загальноосвітніх шкіл та працівниками культурно-освітніх закладів Харківщини, під час педагогічної практики студентів.

Основні теоретичні положення й висновки дисертації висвітлені в семи наукових публікаціях.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (379 найменувань, з них 83 - архівні матеріали) і додатків. Основний текст роботи становить 177 сторінок, загальний - 212 сторінок.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність і доцільність, визначено об`єкт, предмет, мету, завдання, розкрито джерелознавчу базу, методологічні підходи, методи дослідницької роботи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних висновків, подано інформацію про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні питання формування музичної культури молоді в педагогічній спадщині і творчій діяльності Г. Хоткевича на Слобожанщині” на основі вивчення архівних документів, історико-педагогічної, наукової, навчально-методичної літератури, матеріалів періодичних видань досліджуваного періоду та інших джерел виділено три послідовних етапи формування, розкрито зміст музичної культури молоді та його складові в педагогічній спадщині і творчій діяльності педагога-митця на Слобожанщині.

У другому розділі “Шляхи та засоби формування музичної культури молоді в практиці навчально-виховної і творчої діяльності Г. Хоткевича на Слобожанщині” визначено основні шляхи та засоби формування музичної культури молоді, які застосовував педагог у ході навчально-виховної діяльності в освітніх закладах Слобожанщини та під час творчої роботи в професійних і самодіяльних музичних колективах, окреслено провідні тенденції впровадження педагогічних і творчих ідей Г. Хоткевича з питань формування музичної культури молоді в українській національній музично-педагогічній практиці, виявлено можливості використання ідей та досвіду педагога в сучасних умовах.

У висновках наведено результати дослідження.

У додатках подано матеріали, які відображають зміст музичної культури в педагогічній і творчій діяльності Г.Хоткевича на Слобожанщині.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

За допомогою проведеного дослідження виявлено, що музично-педагогічна концепція Г. Хоткевича будувалася на національному грунті, відзначалася демократичністю та народним характером. Формування особистості педагога відбувалося під впливом передових національних ідей, які були притаманні український інтелігенції на межі ХІХ-ХХ ст.

Вивчення й аналіз архівних документів та літературних джерел, в яких відображено життєвий і творчий шлях педагога, дозволили виділити основні етапи становлення й розвитку творчої і педагогічної діяльності Г. Хоткевича на Слобожанщині:

- перший - 1895-1917 рр.;

- другий - 1917-1925 рр.;

- третій - 1926-1938 рр.

Перший етап (1895-1917 рр.) характеризувався започаткуванням ідеї формування музичної культури молоді, становленням естетичних уподобань, вивченням історії свого краю, традицій народної педагогіки, музичної культури Слобожанщини, оволодінням навичками гри на бандурі і скрипці. Навчаючись у Харківському технологічному інституті (1894-1900 рр.), Г. Хоткевич активно виступав з просвітницькими лекціями-концертами, перша з яких відбулася в Полтаві (1895 р.), заснував театральний гурток у с. Дергачі (1895 р.), брав участь в аматорському театрі, до складу якого входили студенти технологічного інституту та університету м.Харкова, подорожував з концертами у складі українського хору М. Лисенка (1899-1900 рр.). Після закінчення вищого навчального закладу Г. Хоткевич працював домашнім учителем у родині В. Беклемішева (1900 р.) та в Харківському товаристві розповсюдження грамотності серед народу (1902-1905 рр.), де керував самодіяльним українським робітничим театром, займався видавництвом книжок для навчання в початковій школі, серед яких була українська азбука - дидактична гра для складання слів.

Теоретико-методичне та практичне опрацювання Г.Хоткевичем музично-педагогічних основ навчання народних музикантів, вивчення історичного минулого України, музичної культури і побуту українського народу, цілеспрямоване збереження самобутнього народного епосу і, водночас, наполеглива робота над піднесенням української музично-педагогічної освіти до рівня світових вимог підготували підгрунтя для узагальнення набутого досвіду, накреслили шляхи впровадження отриманих здобутків у процес творчої і виховної роботи з молоддю Слобожанщини.

Творча діяльність Г. Хоткевича з питань формування музичної культури молоді на початковому етапі відзначалася збиранням і систематизацією педагогічно доцільного народно-пісенного матеріалу. Фольклорно-дослідницькі інтереси педагога перегукувалися з розробками В. Верховинця, Б. Грінченка, М. Грінченка, Ф. Колеси, М. Лисенка, Л. Українки. Особливим і своєрідним досягненням Г. Хоткевича було впровадження українського фольклору в музичну підготовку народних бандуристів (виступ на ХІІ археологічному з`їзді в Харкові, 1902 р.) та в лекційно-просвітницьку і педагогічну роботу. Широкий спектр творчих інтересів педагога-митця сприяв подальшій розробці спеціально-методичних ідей, що розширювало шляхи та засоби формування музичної культури молоді.

Музично-педагогічну спрямованість мали наукова доповідь Г. Хоткевича “Декілька слів про українських бандуристів та лірників” (1902 р.), проголошена на засіданні етнографічної секції ХІІ археологічного з`їзду в Харкові, та розробка двох частин підручника гри на бандурі, перша, теоретична частина якого була видана у Львові (1909 р.). Зазначений етап характеризувався популяризацією Г. Хоткевичем української музичної культури серед різних верств населення, становленням його як педагога в галузі бандурного мистецтва, першими кроками в організації педагогічної діяльності з сільською молоддю, початком формування поглядів на роль і місце національної музичної культури в розвитку людської особистості.

Другий етап (1917-1925 рр.) відзначався розвитком теоретичних ідей формування музичної культури молоді. У процесі практичної музично-педагогічної діяльності з різними категоріями молоді у Г. Хоткевича поступово складалося поняття музичної культури.

Під музичною культурою педагог розумів сукупність кращих зразків музичного мистецтва, вироблених українським народом за тривалий період історичного розвитку. Він прийшов до висновку, що національна музична культура об`єктивно відображає рівень духовних надбань народу, допомагає передавати новим поколінням моральний досвід та виховні принципи, сформовані протягом сторіч. Педагог наголошував, що вивчаючи українську музичну культуру, молодь відчуває “повне слави минуле свого народу, й мимоволі виховується в дусі батьків”.

Дослідженням виявлено, що характерною особливістю другого етапу була активна практична музично-педагогічна діяльність Г. Хоткевича, яка зумовила створення й творчий розквіт Харківського національного хору (1917 р.), українського художнього вокального квартету (1922 р.), громадського вокального товариства “Митус” (1924 р.). Сюди слід віднести позанавчальну творчу роботу з учнівськими самодіяльними колективами Дергачівського зооветеринарного технікуму (1919-1925 рр.), а також застосування педагогічних ідей на заняттях з аматорськими ансамблями бандуристів у 23-му артилерійському полку та 25-й Чапаєвській дивізії.

На цьому етапі Г. Хоткевич працював і над написанням історичних та літературних творів, які мали педагогічну спрямованість: “Хто ми і чого нам треба” (1917 р.), “Авірон” (1917 р.), “Гетьман Іван Мазепа” (1917 р.), “Історія України. Для шкіл вищих, початкових і середніх” (1918 р.), “Григорій Савич Сковорода” (1920 р.), збирав матеріали для українського орфографічного словника. Спадщина Г. Хоткевича осяяна національно-патріотичними і просвітницькими ідеями, має виховну цінність.

Третій етап (1926-1938 рр.) характеризувався узагальненням теоретичних ідей педагогом та впровадженням новаторських розробок з питань формування музичної культури студентів у навчально-виховний процес Харківського музично-драматичного інституту (1926-1934 рр.) та в творчу діяльність Зразкової капели бандуристів української філармонії (1928-1930 р.).

Робота на посаді доцента кафедри народних інструментів музично-драматичного інституту і консультантом професійної капели бандуристів сприяла підвищенню педагогічної майстерності Г. Хоткевича, вмілому використанню набутого досвіду в педагогічній і творчій діяльності з молоддю. Це виявилось у проведенні індивідуальних та групових занять з фахових дисциплін, розробці педагогічно доцільного навчального репертуару, заснуванні експериментального студентського квартету бандуристів, керівництві професійними музикантами-бандуристами.

Узагальнення музично-педагогічного досвіду і теоретичних новаторських ідей педагога знайшло своє відображення в підручниках гри на бандурі (1930, 1931 рр.), “Короткому курсі гри на бандурі”, опублікованому в журналі “Музика масам” (1930 р.), посібнику для музичних навчальних закладів та педагогічних технікумів “Музичні інструменти українського народу” (1930 р.), а також у статтях: ”До історії кобзарської справи” (1927 р.), “Про кобзу та бандуру” (1928 р.), “Два поворотні пункти в історії кобзарського мистецтва” (1928 р.), що поглиблювало національний аспект музично-педагогічної освіти.

У 1934 р., внаслідок впровадження адміністративно-командних методів керівництва освітніми закладами, відступу від ідей розвитку української національної освіти і культури, Г. Хоткевича було звільнено з посади доцента музично-драматичного інституту, а студентів-бандуристів з факультету народних інструментів переведено на інші факультети. Відійшовши від безпосередньої музично-педагогічної та творчої роботи з молоддю, Г. Хоткевич працював над написанням літературної трилогії про Т. Шевченка, в якій широко використовував знання з української музичної культури. У 1938 р. його було заарештовано за звинуваченням у шпигунській діяльності і страчено в Харкові.

У ході наукового пошуку знайдено неопубліковані педагогічні праці Г. Хоткевича, в яких відображено розвиток його ідей, висвітлено досвід роботи з формування музичної культури молоді.

Особливий інтерес викликали “Матеріали до видання підручників гри на бандурі”, тексти лекцій про українських бандуристів та лірників, чернетка виступу на ХІІ археологічному з`їзді в Харкові, програми і тези окремих лекцій-концертів Г. Хоткевича; оригінали рукописів музичних творів, автореферат та машинопис другої редакції посібника “Музичні інструменти українського народу”, листування педагога з різними установами та особами, зокрема переписка з Х. Алчевською, М. Грінченком, О. Пчілкою, О. Сластьоном, М. Сумцовим.

У поняття музичної культури молоді Г. Хоткевич включав такі складові:

1) теоретичні знання в галузі народної музичної творчості (думи, історичні, родинно-побутові, сатиричні й жартівливі пісні, зразки календарно-обрядового циклу) в поєднанні з надбаннями української професійної музики, яку представляли О. Кошиць, М. Лисенко, М. Леонтович, Ю. Мейтус, П. Сениця, К. Стеценко, Я. Степовий, та здобутками європейських композиторів-класиків В. Моцарта, Ф. Шуберта й інших;

2) загальнопедагогічні і спеціально-методичні знання, уміння й навички, набуті в процесі проведення лекцій, семінарів та практичних занять з педагогіки, історії педагогіки, психології, індивідуальних і групових уроків з фаху, лекцій-концертів, українських обрядових родинно-побутових дій та народних ігор (колядування, щедрування, “водіння кози”, весняних хороводів, весільного обряду, галицьких коломийок);

3) музично-виконавську практику, яка проводилася в навчальних закладах, міських та сільських освітніх установах (трудових школах, дитячих будинках), у ході шефських концертів перед робітниками фабрик і заводів, трудівниками села. Практика була спрямована на вироблення у студентів та учнів знань, умінь, навичок професійно-педагогічної майстерності.

Дослідження показало, що в процесі занять студенти вивчали історію національної музичної культури, теорію музики, українську народну творчість та етнографію, набували вміння й навички гри на народних інструментах, сольного та ансамблевого виконання музичних творів. У доборі нотного педагогічного репертуару перевага надавалася зразкам національної музики; уроки проводилися українською мовою.

Цілеспрямована педагогічна і творча діяльність Г. Хоткевича у 20-30 рр. ХХ ст. забезпечила розробку педагогічних та спеціально-методичних засобів формування музичної культури молоді. Серед традиційних педагогічних засобів переважали: лекції, індивідуальні й групові заняття, заліки, публічні екзамени з фахових музичних дисципін. До найбільш ефективних спеціально-методичних новаторських засобів розвитку музичної культури молоді він відносив лекцію-концерт, ансамбль народної пісні, національний хор, український вокальний квартет, український інструментальний ансамбль, квартет бандуристів, капелу бандуристів.

Лекцію-концерт Г. Хоткевич вважав одним із провідних засобів формування музичної культури молоді і важливою складовою навчально-виховної роботи. Він виважено підходив до визначення тем лекцій-концертів, їх мети, завдань, змісту, плану й послідовності викладу навчального матеріалу. У брошурі “До питання про цикл пересувних етнографічних концертів” педагог підкреслював, що програми лекцій-концертів мали бути цікавими, загальнодоступними і, водночас, науковими. Прикладом може слугувати цикл лекцій-концертів Г. Хоткевича за загальною темою “Основа української музичної творчості - народна пісня” (1917-1919 рр.).

Цінним з педагогічної точки зору був музично-педагогічний досвід роботи Г. Хоткевича з Харківським національним хором. Заняття з хоровим колективом педагог розумів як цілісний послідовний процес навчання, в ході якого поряд із словесними (розповідь, пояснення, лекція, дискусія) він широко використовував наочні методи навчання (спостереження, ілюстрація, демонстрація). Пояснюючи особливості фразування, музичні штрихи або динамічні відтінки, Г. Хоткевич виконував нотний уривок за допомогою голосу або музичного інструменту (бандури, скрипки). Викладаючи основи теорії музики, педагог спирався на музичні уявлення учнів, ілюстрував розповідь музичними прикладами з матеріалів знайомих пісень. Репетиції творчого колективу Г. Хоткевич намагався зробити змістовними, емоційно насиченими, цікавими.

Одним із шляхів формування музичної культури молоді педагог вважав обов`язкове вивчення фольклору учнями та студентами музично-педагогічних навчальних закладів. Він доводив, що народна пісенна творчість складає основу національної музики і підкреслював, що українська музична культура повинна грунтуватися на інтонаціях, мелодійних зворотах, ладо-тональних співвідношеннях, образах та сюжетах, безпосередньо успадкованих із традиційної народної пісенної творчості.

Спираючись на вокально-хорову природу народно-пісенного жанру, Г. Хоткевич наголошував на необхідності вводити у процес підготовки музично-педагогічних кадрів спеціальні навчальні дисципліни, спрямовані на теоретичне і практичне вивчення національного мистецтва. Важливим аспектом викладання народної творчості в навчальних закладах педагог вважав застосування аналітичного підходу шляхом порівняння концептуальних положень і головних особливостей музичної культури різних націй і народностей.

Поступове вдосконалення шляхів і засобів формування музичної культури молоді в педагогічній діяльності Г. Хоткевича сприяло налагодженню педагогічної та спеціально-методичної освіти народних музикантів у середніх і вищих музичних навчальних закладах. Під час занять зі студентами педагог використовував принцип індивідуального підходу, що допомагало йому у вивченні здібностей студента, розробці навчальних завдань, аналізі отриманих результатів. Педагогічно доцільним Г. Хоткевич вважав проведення контрольних заходів, заліків та екзаменів з музичних дисциплін у формі відкритих академконцертів, які проходили в присутності інших студентів і публіки.

Навчально-виховна робота педагога в освітніх закладах, самодіяльних творчих колективах Слобожанщини була спрямована на виховання гуманної, патріотичної, високоморальної особистості. Г. Хоткевич готував молодь до активного сприйняття музики, набуття навичок практичного відтворення музичного тексту, умінь самостійного оволодіння різноманітними формами музично-педагогічної діяльності, розвивав музично-естетичні смаки, розширював коло любителів музики.

Розв`язуючи питання формування музичної культури молоді Слобожанщини, мистецькі колективи під керівництвом Г. Хоткевича проводили широку культурно-освітню роботу.

Активна концертно-просвітницька діяльність учнів Г. Хоткевича зумовила постійне використання фольклорно-етногафічного матеріалу, зібраного й опрацьованого педагогом.

У результаті дослідження встановлено, що в основі музично-педагогічного і концертного репертуару, який Г. Хоткевич застосовував у ході навчально-виховної діяльності в освітніх закладах та під час роботи з самодіяльними й професійними молодіжними колективами, завжди лежала національна музика. Поряд із традиційним виконанням музичних творів педагог відстоював та активно впроваджував академічну манеру звукоутворення, злагоджений хоровий і ансамблевий спів.

Г. Хоткевич створював музику в різних жанрах, обробляв українські народні пісні для учнівської й творчої молоді. Працюючи консультантом редакційного відділу секції музичних творів державного видавництва України, він висував суворі вимоги до змісту та художньої довершеності музично-педагогічного репертуару, призначеного для виховної й навчальної роботи з молоддю. У ході наукового пошуку виявлено головні тенденції формування музичної культури молоді:

1. Поступова педагогізація навчально-виховного процесу в музично-педагогічних навчальних закладах Слобожащини.

2. Формування музичної культури студентської та творчої молоді засобами бандурного мистецтва як педагогічно доцільний шлях виховання патріотичних і громадянських якостей особистості.

3. Залучення різних категорій молоді до участі в роботі творчих самодіяльних музичних колективів.

4. Широке використання в змісті музичної культури молоді надбань національної музично-педагогічної спадщини українського народу, його традицій та культури в цілому.

5. Систематичне проведення виконавської практики студентів музично-педагогічних закладів, учасників творчих громадських молодіжних колективів у сільських та міських школах, дитячих будинках, інших освітніх закладах, а також у ході культурно-просвітницької діяльності на промислових та сільськогосподарських підприємствах, державних установах.

6. Піднесення національної свідомості різних верств населення шляхом пропаганди ідей патріотизму, волелюбності, працьовитості, людяності, доброзичливості й поваги до старших, ліризму, тонкого гумору та інших рис, притаманних українському народу.

Теоретичний аналіз широкого кола різних джерел: архівних матеріалів, посібників, підручників та інших праць Г. Хоткевича, а також історико-педагогічної, мистецтвознавської літератури досліджуваного і сучасного періодів - дозволив зробити такі висновки:

- Вперше систематизовано теоретичні їдеї щодо формування музичної культури молоді, узагальнено досвід навчально-виховної роботи Г.Хоткевича на Слобожанщині. Виявлено три основні етапи формування музичної культури молоді в педагогічній і творчій діяльності педагога-митця, показано, що перший (1895-1917 рр.) відзначався становленням музично-педагогічних ідей Г.Хоткевича; другий (1917-1925 рр.) - характеризувався розробкою поняття музичної культури та її складових, активною діяльністю в освітніх закладах і творчих молодіжних колективах Слобожанщини, виданням підручника з історії України та ряду історико-літературних праць національно-просвітницького характеру; третій (1926-1938 рр.) - поглибленням змісту, пошуками шляхів і засобів, впровадженням новаторських знахідок у процес формування музичної культури студентів Харківського музично-драматичного інституту та творчу діяльність Зразкової капели бандуристів української філармонії.

- Доведено, що під час педагогічної та творчої діяльності на Слобожанщині Г. Хоткевич зробив вагомий внесок у розробку змісту музичної культури молоді. Підпорядкувавши свою діяльність відродженню української національної музичної культури, він, працюючи поряд з педагогами-музикантами І. Добржинцем, С. Дрімцовим, В. Катанським, В. Комаренком, Н. Ландесман, П. Луценком, О. Менесом, Я. Полфьоровим, А. Розенштейном, Ф. Фаненштиль, прибічниками російської та західно-европейської школи, запропонував принципово новий підхід до змісту музичної культури молоді, який, на його думку, потребував суттєвого перегляду в плані відтворення національних джерел. До головних складових змісту він відносив: теоретичні знання в галузі народної музичної творчості; загальнопедагогічні, спеціально-методичні знання, уміння й навички; музично-виконавську практику, націлену на оволодіння студентами і учнями професійно-педагогічною майстерністю.

У дослідженні розкрито педагогічну спрямованість діяльності Г. Хоткевича з питань становлення та розвитку музичної культури молоді на Слобожанщині, показано взаємозв`язок навчально-виховної і позанавчальної музично-педагогічної роботи. Головними традиційними педагогічними засобами формування музичної культури молоді були: лекції, індивідуальні та групові заняття з педагогічних і музичних дисциплін, заліки, академконцерти. Серед спеціально-методичних новаторських засобів переважали: національний хор, ансамбль української народної пісні, український вокальний квартет, український інструментальний ансамбль, квартет бандуристів, капела бандуристів, лекція-концерт.

У дисертації визначено провідні тенденції розвитку педагогічних і творчих ідей та практичної діяльності Г.Хоткевича на Слобожанщині.

У роботі розкрито шляхи використання ідей та досвіду Г. Хоткевича стосовно проблем формування музичної культури молоді в Україні та за її межами, підготовки національних музично-педагогічних кадрів, а також з`ясовано значення творчої діяльності з студентськими колективами художньої самодіяльності, яка зумовлена широким залученням молоді до музичної культури, ознайомленням з українським музичним мистецтвом, підготовкою концертних програм і тематичних лекцій-концертів, пропагандою культури свого народу. Обгрунтування педагогічних і творчих ідей Г. Хоткевича, виявлених у ході розгляду основних етапів формування музичної культури молоді, вивчення досвіду навчально-виховної діяльності педагога слугуватиме поглибленню та подальшому розвитку національної музично-педагогічної освіти, розширенню шляхів і засобів проведення позанавчальної виховної роботи в сучасних навчальних закладах.

Науковий аналіз підручників, навчальних посібників, статей, а також знайдених в архівах неопублікованих педагогічних праць Г. Хоткевича має теоретичну й практичну цінність. Звернення до музично-педагогічного репертуару, розробленого педагогом-митцем для студентської молоді, учасників професійних та самодіяльних творчих молодіжних колективів, керівників і організаторів культурно-просвітницької й виховної роботи позитивно впливатиме на формування національної музичної культури молоді в сучасних умовах.

Використання новаторських ідей педагога, які грунтувалися на провідних засадах національного виховання, вікових культурних надбаннях українського народу, сприятиме поліпшенню процесу педагогічної та спеціально-методичної підготовки вітчизняних музично-педагогічних кадрів, розв`язанню питань поступового вдосконалення національної освіти і культури.

Проведене дослідження не вичерпує проблем національного музичного навчання й виховання молоді в освітніх закладах та творчих молодіжних колективах. Подальшої розробки потребують питання патріотичного й громадянського виховання молоді в школах, середніх і вищих музично-педагогічних навчальних закладах, збагачення змісту та урізноманітнення шляхів і засобів формування національної музичної культури молоді.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕННІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

музичний педагог освітній

1. Роман Н.М. Гнат Хоткевич про освітню діяльність Г.С. Сковороди на Харківщині // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Євдокимова В.І. і проф. Микитюка О.М. - Х.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. - Вип. 7. - С. 101-106.

2. Внукова І.П., Роман Н.М. Загальноосвітні ідеї виховання та навчання в творах Г.С. Сковороди // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць за матеріалами конференції до 275-ї річниці з дня народження Г.С. Сковороди. - Х.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. - Вип 6. - С. 49-53.

3. Роман Н.М. Григорій Сковорода і мандрівне просвітництво в Україні ХУІІІ ст. // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць за матеріалами конференції до 275-ї річниці з дня народження Г.С. Сковороди. - Х.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. - Вип 6. - С. 22-26.

4. Роман Н.М. Українська національна культура як засіб виховання молоді у творчій педагогічній діяльності Г.М. Хоткевича // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Євдокимова В.І. і проф. Микитюка О.М. - Х.: ХДПУ ім.Г.С. Сковороди, 1998. - Вип. 8-9. - С. 171-173.

5. Роман Н.М. Музично-педагогічна діяльність Г.М.Хоткевича в Харкові (20-30 рр. ХХ ст.) // Питання мистецтва і педагогіки: Зб. наук. статей за матеріалами науково-методичної конференції / За заг. ред. проф. Полякова В.Є. - Х.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. - С. 59-63.

6. Роман Н.М. Навчально-методична діяльність Г.М.Хоткевича з питань підготовки музично-педагогічних кадрів гри на бандурі у 20-30 рр. ХХ ст. // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць / За заг. ред. акад. Лозової В.І. - Х.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1999. - Вип. 9. - С. 82-87.

7. Попова Л.Д., Роман Н.М. Етнографічна та науково-педагогічна діяльність Г.М. Хоткевича на Харківщині (кінець ХІХ - поч. ХХ ст.) // Наукові записки кафедри педагогіки: Зб. наук. праць - Х.: Основа, 1999. - Вип. 4. - С. 11-15. У співавторстві з Л.Д. Поповою.

Размещено на Allbest.ru