Формування готовності музиканта-педагога до інновацій у професійній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МУЗИКАНТА-ПЕДАГОГА ДО ІННОВАЦІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Шевченко Лілія Михайлівна

Одеса - 2000

Анотація

Шевченко Л.М. Формування готовності музиканта-педагога до інновацій у професійній діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2000.

У дисертації проаналізовано стан проблеми підготовки музикантів-педагогів у теорії та практиці спеціальної музичної освіти, обгрунтовано потребу її вдосконалення засобами інновацій. Встановлено, що готовність музиканта-педагога до інновацій є чинником більш складного утворення у структурі особистості - готовності до професійної діяльності; розроблено ознаки прояву готовності до інновацій у професійній діяльності музикантів-педагогів; визначено об'єктивні і суб'єктивні обставини розвитку діяльності засобами інновацій, педагогічні умови, що забезпечують формування у студентів готовності до інновацій у процесі засвоєння музично-педагогічної діяльності. Виявлено особливості прояву готовності до інновацій у педагогів, що працюють у дитячих музичних школах.

Ключові слова: готовність до інновацій, професійна діяльність музиканта-педагога, педагогічні умови формування готовності до інновацій.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Глибокі соціальні, духовні та економічні зрушення, що відбуваються на межі третього тисячоліття в нашому суспільстві поставили систему освіти в ряд найважливіших соціальних інституцій. За цих умов особистість педагога, якість його професійної діяльності набувають особливої значущості. Складність змін, що відбуваються в суспільстві і зокрема в системі освіти, потребують від нього високого рівня професійності і загальної культури, ціннісного самовизначення, здатності здійснювати свою діяльність згідно з принципами демократизму і гуманізму, в дусі толерантності і визнання самоцінності кожної людини. Все це обумовлює високі вимоги як до системи підготовки майбутнього педагога до професійної діяльності, так і до якості цієї діяльності.

Численні явища, які спостерігаються в системі спеціальної музичної освіти, засвідчують, що темпи її оновлення суттєво відстають від зрушень у галузі науки, потреб суспільства в розвитку музичної культури. Система музичної освіти, її зміст, методика залишаються незмінними майже століття, музикант-педагог, як головна рушійна сила освітнього процесу, немає спеціальної підготовки до її розвитку й вдосконалення. У зв'язку з цим виникає протиріччя між соціальною потребою якісних змін у системі спеціальної музичної освіти і станом готовності педагогів-музикантів до розвитку і вдосконалення своєї професійної діяльності. Розв'язання цього протиріччя обумовило вибір теми дослідження і формулювання його проблеми: які закономірності професійного становлення музиканта як особистості забезпечують його готовність до інновацій в педагогічній діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри дошкільної педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, що виконується за проблемою “Варіативна система психолого-педагогічної підготовки фахівців у сучасних умовах” у рамках державної програми “Вчитель” Міністерства освіти і науки України (протокол № 5 від 26.12.1996 р. засідання Вченої ради). Досліджено аспект підготовки музиканта-педагога до професійної діяльності.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка музикантів-педагогів у вищих спеціальних навчальних закладах культури.

Предмет дослідження - процес формування в педагога-музиканта готовності до інновацій у професійній діяльності.

Мета дослідження полягає у визначенні педагогічних умов і закономірностей, що забезпечують формування в майбутніх музикантів-педагогів готовності до інновацій у процесі підготовки до професійної діяльності у вузі.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що готовність до інновацій в педагогічній діяльності музиканта-піаніста формується і розвивається під час його підготовки у вузі і є якісним виразом його особистісного самовизначення як професіонала. Ефективність формування цієї готовності значно підвищується, якщо реалізувати в навчальному процесі низку умов, з-поміж них:

забезпечення особистісного самовизначення студентів щодо предмета, змісту, цілей і засобів здійснення музично-педагогічної діяльності;

наявність свободи вибору в конструюванні індивідуальних проектів цієї діяльності;

суспільна оцінка цінності індивідуальних проектів музично-педагогічної діяльності, що створюються студентами;

Завдання дослідження:

1. визначити зміст основних понять, що утворюють теоретико-методологічну базу дослідження явища інновацій у професійно-педагогічній діяльності;

2. виявити об'єктивні та суб'єктивні механізми виникнення інновацій в педагогічній діяльності музиканта-піаніста;

3. окреслити психолого-педагогічні умови і фактори формування в педагога-музиканта готовності до інновацій у професійній діяльності і визначити їх значимість;

4. розробити з урахуванням цих умов і факторів варіативні моделі і виявити їх ефективність у формуванні досліджуваного новоутворення - готовності до інновацій у професійно-педагогічній діяльності музиканта-піаніста.

Методологічні засади дослідження складають філософські положення, що з'ясовують діалектику взаємозв'язку і взаємообумовленості педагогічних явищ і процесів; соціальну природу діяльності і детермінованість її якості об'єктивними і суб'єктивними обставинами; сутність саморозвитку і саморегуляції як принципів професійного становлення особистості.

Теоретичними джерелами дослідження є положення наукових розробок вітчизняних та зарубіжних учених у галузі психології особистості і теорії діяльності (К.А. Абульханова-Славська, О.М. Леонт'єв, В.А. Петровський, О.П. Саннікова та ін.); теорії професійно-педагогічної діяльності (Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін, Ю.К. Кулюткін, Е.Е. Карпова, Г.О. Нагорна, Р.І. Хмелюк та ін.); контекстного навчання (А.О. Вербицький); музичної педагогіки (О.Д. Алексєєв, О. Гольденвейзер, Г. Нейгауз, К. Ігумнов та ін.).

Методи дослідження. Мета і завдання дослідження обумовили використання комплексної методики, що обіймала методи двох рівнів пізнання. На теоретичному рівні, у зв'язку із визначенням джерел інноваційності у професійній діяльності педагога-музиканта при аналізі літературних джерел і навчально-методичних розробок були реалізовані дедуктивні методи (сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичний і генетичний). Індуктивні методи (єдиної подібності, супутніх змін) були використані під час узагальнення матеріалів експериментального дослідження.

На емпіричному рівні визначення фактів, що характеризували конкретні прояви інновацій у професійно-педагогічній діяльності студентів, особливості впливу визначених умов, організаційно-педагогічних і особистісно-індивідуальних факторів на якісні зрушення в педагогічній діяльності використовувалися методи спостереження, опитування, аналізу продуктів діяльності, тестування, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду. Кількісний і якісний аналіз емпіричних даних здійснювався з використанням методів математичної статистики.

Базою дослідження виступили фортепіанний факультет Одеської державної консерваторії ім. Н.В. Нежданової, музичні школи № 1, 2 м. Ізмаїла, № 2 м. Іллічівська, школа мистецтв № 1 м. Одеси і Білгород-Дністровська. В експериментальному дослідженні брали участь 204 особи, з них, 128 - складали викладачі фортепіано. У формуючому експерименті брали участь 76 студентів.

Наукова новизна і теоретична значимість дослідження. Вперше досліджено і обгрунтовано ефективність варіативних моделей підготовки музикантів-педагогів до цілеспрямованого розвитку і вдосконалення своєї професійної діяльності засобами інновацій; визначено змістовні характеристики готовності до інновацій у професійно-педагогічній діяльності; з'ясовано закономірності, що діють у різних моделях педагогічної підготовки; педагогічні умови, за яких забезпечується формування готовності до інновацій. В наукову термінологію введено поняття “готовність до інновацій”; визначено й описано види прояву цього новоутворення у структурі професійної діяльності музиканта-педагога. Закономірності, що було досліджено, та емпірічні факти, які було визначено, сприяють розвитку теорії музичної педагогіки, дозволяють прогнозувати ефективність певних моделей підготовки музикантів-педагогів з урахуванням їхнього ставлення до професійно-педагогічної діяльності; з нових позицій визначити сутність професійної майстерності педагога-музиканта, природу його педагогічної творчості. Емпірічні факти і закономірності, що було виявлено, сприяють розробці теорії музичної педагогіки, вдосконаленню чинних та створенню нових технологій музично-педагогічної діяльності, поширенню на цю галузь положень загально-педагогічної концепції управління якістю підготовки педагогічних кадрів.

Практична цінність дослідження: розроблено зміст і методику формування готовності педагога-музиканта до інновацій; визначені показники і типи прояву цього явища можуть бути використані в навчальному процесі музичних училищ і консерваторій, у проведенні курсів з підвищення кваліфікації викладачів фортепіано. Зміст практичних завдань і етапів їх опанування можуть бути використаними при розробці нових програм педагогічної практики для студентів фортепіанних факультетів консерваторій, вдосконаленні змісту програм з педагогіки, психології і методики навчання гри на фортепіано.

Впровадження результатів дослідження. Методичні розробки, що були створені за матеріалами дослідження, використовувались у практичній роботі викладачів фортепіанного факультету Одеської державної консерваторії ім. Н.В. Нежданової, педагогічного факультету Ізмаїльского державного педагогічного інституту (довідка №1 про впровадження від 24.11.1999 р), методичного семінару викладачів фортепіано музичної школи № 1 м. Ізмаїла (довідка №2 про впровадження від 18.06.2000 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень, їх визначністю в науковій практиці; використанням методики дослідження, що передбачала співставлення різних рівнів аналізу досліджуваного явища готовності до інновацій; репрезентативністю і статистичною значущості масиву емпіричних даних.

Апробація основних положень, висновків та результатів дослідження здійснювалася під час їх обговорення на Всеукраїнських науково-практичних конференціях (м. Київ, 1998; м. Херсон, 2000;), методичних семінарах учителів музичних школ (м. Ізмаїл, 1998, 1999), методологічних семінарах і засіданнях кафедри спеціалізованого фортепіано Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової, семінару кафедри дошкільної педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського.

Основні положення і результати дослідження опубліковано в 9 одноосібних публікаціях автора, з 7 - у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Матеріали дослідження викладено в дисертації, що складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 185 сторінок комп'ютерного набору. Основний текст викладено на 153 сторінках, проілюстровано 9 таблицями, 2 діаграмами. Додатки викладено на 11сторінках. Список використаної літератури містить 274 найменування.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання, окреслено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування готовності музиканта-педагога до інновацій у професійній діяльності” подано матеріали аналізу стану проблеми підготовки музикантів-піаністів до педагогічної діяльності в теорії і практиці музичної освіти; обгрунтовано сутність інновацій як показника якісних змін у професійній діяльності педагога і особливості прояву готовності до інновацій у професійній діяльності музиканта-педагога; визначено об'єктивні і суб'єктивні передумови виникнення цього новоутворення у структурі особистості музиканта-педагога під час його підготовки у вищих закладах освіти до професійно-педагогічної діяльності та педагогічні умови його формування.

Історичний шлях розвитку системи вищої музичної освіти протягом майже двох століть переважно був пов'язаний із підготовкою музикантів-виконавців. Це обумовлювалося багатьма обставинами. З-поміж них, перше місце посідали культорологічні та соціально-економічні. Високі вимоги, що ставить музично-виконавська діяльність до спеціальних здібностей людини, її художньої обдарованості, емоційно-вольової сфери впродовж тривалого часу підтримували думку, що виконавське мистецтво, зокрема мистецтво гри на фортепіано, може бути притаманне лише окремим, особливо обдарованим особистостям. Натомість демократизація системи спеціальної музичної освіти, кількісне збільшення чисельності музикантів, які мали змогу одержати спеціальну освіту в галузі фортепіанної виконавської діяльності, суттєво вплинули на її якість. З'ясувалося, що ті труднощі, подолання яких було пов'язане з іменами великих музикантів (Ф. Лист, Ф. Шопен,Ф. Бузоні, А. Рубінштейн, І. Брамс та ін.), можуть бути подолані достаньо великою кількістю студентів консерваторій, вищих музичних шкіл. Ці факти привернули увагу фахівців до необхідності усвідомлення і узагальнення педагогічного досвіду музикантів-піаністів, педагогічна діяльність яких була спроможною готувати видатних виконавців. Їхні спогади, літературно-педагогічні твори, а також спогади їхніх вихованців сприяли створенню емпіричної бази музичної педагогіки (Р. Шуман, А. Рубінштейн, С. Рахманінов, К. Ігумнов, В. Софроницький, О. Гольденвейзер, Г.Г. Нейгауз та ін.). На початку ХХ століття з'являються перші систематизовані школи гри на фортепіано, методики навчання гри на фортепіано (С. Майкапар, О. Гнесіна, Л. Ніколаєв). В цей час набуває розвитку мережа дитячих музичних шкіл і спеціалізованих училищ, консерваторій. Все це вимагало спеціальної підготовки музикантів-піаністів, саме як педагогів. Відкриття музично-педагогічних факультетів у консерваторіях, створення музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних позитивно вплинуло на розвиток теорії і практики музично-педагогічної діяльності. Поряд із накопиченням різноманітного за своїм змістом, формами, методами досвіду педагогічної діяльності, в цей час розгортаються спеціальні наукові дослідження означеної галузі. Дослідження природи музичних здібностей (Б.М. Теплов), музично-художньої діяльності, психічних процесів, що її забезпечують (Б.В. Асаф'єв, Л.М. Мазель, Е. Назайкинський та ін.) сприяють розумінню механізмів, за яких здійснюється музично-виконавська діяльність, визначенню психолого-педагогічних засад, за яких повинно здійснюватися навчання цієї діяльності. Однак вилучення музично-педагогічних факультетів із структури консерваторій в середині 60-х років негативно вплинуло на проведення означених досліджень.

Сучасні вчені, які працюють у галузі музичної педагогіки, зазначають, що система спеціальної музичної освіти залишається без будь-яких змін вже майже 50 років і не відповідає потребам сьогодення (Д. Авазашвілі, О.Д. Алексєєв, Л. Артем'єва, Н. Любомудрова та ін.). Її подальша розбудова пов'язана із удосконаленням професійної підготовки фахівців, що забезпечують функціонування цієї галузі освіти, а саме, формування в них таких рис особистості, що сприятимуть її розвитку. Вирішення питання пов'язане із формуванням у музикантів-педагогів готовності до інновацій у професійній діяльності.

Аналіз сутності інновацій виявив, що це поняття використовується в контексті визначення різних явищ освіти і освітнього процесу (М.С. Бургін, Л.І. Даниленко, В.І. Загвязинський, Л.Я.Ляудіс, Т.І. Поніманська, Л.С. Подимова, П.Г. Щедровицький, Н.Г. Юсуфбекова). Незважаючи на певні відмінності у трактовці явища, що визначається поняттям “інновації”, всі дослідження пов'язують його із наявністю нового, відмінного від того, що вже є. Узагальнюючи ці думки і результати досліджень, ми визначили інновацію таким чином: це процес і результат створення нового в будь-якій сфері діяльності людини. Інновація може торкатися як окремих структурних елементів цієї діяльності, так і її цілісності. В першому випадку - інновація є проявом удосконалення, оптимізації діяльності. У другому - її приципового оновлення,тобто якісного перетворення. В контексті професійної діяльності музиканта-педагога інновація є спеціально спланованим, мисленнєвим, наперед передбачуваним і цілеспрямованим зрушенням, яку він вносить у традиційну методику організації навчально-виховного процесу в класі фортепіано, або в її окремі елементи. Інновації характеризують професійну діяльність музиканта-педагога як таку, що постійно вдосконалюється, перебуває у стані розвитку. Раціональна природа інновацій дала підставу для її дослідження у структурі особистості як такої риси або якісної характеристики, що виникає внаслідок процесу підготовки до професійно-педагогічної діяльності та інтегрує у своєму змісті всі складові: когнитивну, операційну, мотиваційну, що забезпечують цю діяльність. Означене визначило доцільність вирішення проблеми дослідження на засадах психологічної концепції готовності до діяльності і зокрема, до професійно-педагогічної діяльності (В.К. Д'яченко, Л.О. Кандибович, К.М. Дурай-Новакова, А.Ф. Ліненко). Згідно цієї концепції, “готовність” становить особливий психічний стан, що виникає як прояв якісного новоутворення у структурі особистості на певному етапі її розвитку. Стан “готовності” - це вибіркова активність особистості у процесі підготовки до діяльності чи її виконання. Суттєво, що саме готовність до професійно-педагогічної діяльності забезпечує не тільки її ефективне виконання, але й можливість її подальшого вдосконалення. Характерною особливістю означеного новоутворення у структурі особистості педагога є те, що вона виникає на грунті засвоєння певної предметної діяльності. Тобто готовність музиканта до здійснення професійно-педагогічної діяльності може виникнути тільки на терені засвоєння ним музично-виконавської діяльності. Професійно-педагогічна діяльність у контексті професійної підготовки музиканта - це мета діяльність стосовно його підготовки як виконавця: можна здійснювати музично-виконавську діяльність, навіть, якщо музикант не оволодів музично-педагогічною діяльністю. Натомість здійснювати музично-педагогічну діяльність, якщо студент не володіє музично-виконавською, об'єктивно неможливо. Відтак, музично-педагогічна діяльність за своїм змістом, способом відтворення і цілеспрямованістю, якісно відрізняється за природою від музично-виконавської і виникає як результат осмислення найбільш продуктивних шляхів і засобів засвоєння останньої.

Готовність до інновацій в нашому розумінні - це окремий випадок прояву більш широкого і складного новоутворення у структурі особистості музиканта, чим є його готовність до професійно-педагогічної діяльності. Особливість готовності до інновацій полягає в наявності в музиканта-педагога усталеного потягу до розвитку, вдосконалення, оптимізації своїх дій в організації навчально-виховного процесу. Ознаками прояву цієї готовності в музиканта-педагога виступають:

емоційно-позитивне ставлення до проблем учня як суб'єкта педагогічного процесу, впевненість у можливості їх вирішення засобами гнучкої організації педагогічної діяльності через оновлення змісту, методів і форм організації музичної освіти, обізнаність із закономірностями та сучасними тенденціями розвитку музичної освіти, новими технологіями та авторськими методиками навчання й виховання, нововведеннями у галузі музично-педагогічної діяльності;

вміння критично оцінювати продуктивність своїх дій і гнучко змінювати їх залежно від ситуації, можливостей і мети навчання учня в музичній освіті на підставі оволодіння способами інноватизації цільового, змістового і технологічного компонентів навчально-виховного процесу на рівні різних типів музично-педагогічних систем;

усталений потяг до вдосконалення, оптимізації спілкування з учнями на засадах критичного ставлення до свого та передового педагогічного досвіду, гнучкості знань, потреб, світогляду, естетичних цінностей в галузі музичної культури і музично-виконавської діяльності.

Аналіз педагогічних досліджень, які були виконані в контексті психологічної концепції готовності засвідчив, що це явище докладно вивчено особливостей організації процесу навчання у вищих педагогічних закладах освіти. Однак така ознака цього явища, як готовність педагога до інновацій у професійній діяльності, в цих дослідженнях не розглядалася. З урахуванням цього, ми звернулися до аналізу і визначення об'єктивних і суб'єктивних передумов, що сприяють формуванню у структурі особистості означеного новоутворення.

Філософи підкреслюють, що активність людини набуває якості діяльності з моменту включення до цього процесу її свідомості. Саме діяльнісне ставлення до світу притаманне лише людині і стосується такого рівня, за яким спосіб організації цього життя регулюється і спрямовується свідомістю. Особливістю діяльності, а саме особливістю умов підвищення її ефективності є те, що цілеспрямовані зміни і перетворення середовища, що оточують людину, здійснюються на підставі засвоєння і розвитку форм культури, які існують у сьогоденні (М.В. Дьомін, О.Л. Нікіфоров).

Натомість таке розуміння діяльності залишає поза межами розуміння того, що стосується творчості як створення нового.

Сучасні наукові дослідження філософів і психологів засвідчують, що інновації у професійній діяльності музиканта-педагога мають два джерела: суб'єктивне і об'єктивне. Суб'єктивне визначається особливостями індивідуальної свідомості музиканта-педагога, а саме його відкритістю до сприйняття нового, незалежністю від стереотипів і шаблонів. Створюючи у свідомості ідеальну модель діяльності, музикант-педагог, як суб'єкт діяльності, визначає її загальну спрямованість, свою мету, мобілізує свій психічний стан, знання, вміння та навички на відтворення цієї моделі. Свідомість регулює внутрішнє намагання педагога до активного пошуку, створення нових зразків професійної діяльності, вибору серед них найбільш доцільних. Але чи буде це намагання реалізовано, залежить від зовнішніх, соціальних обставин, що обмежують той простір, у якому музикант-педагог як суб'єкт діяльності може реалізувати свої намагання і цілепокладання.

У процесі підготовки зовнішні і внутрішні передумови інновацій набувають свого конкретного виразу в системі “викладач - студент”. Аналіз означених взаємостосунків з позиції методологічного принципу саморегулювання, єдності свідомості, діяльності і особистості дає підстави для визначення умов, наявність яких має забезпечувати формування в майбутніх музикантів-педагогів готовності до інновацій у професійній діяльності, з-поміж них:

забезпечення особистісного самовизначення предмета, змісту, мети і способів здійснення музично-педагогічної діяльності;

наявність свободи вибору в конструюванні індивідуальних проектів цієї діяльності;

здійснення суспільної оцінки цінності індивідуальних проектів музично-педагогічної діяльності, що створюються студентами.

Сьогоденна соціокультурна ситуація дозволяє дійти висновку, що склалися позитивні обставини для прояву творчих потенцій кожного педагога, в тому числі і педагога-музиканта. Але ж проблема полягає в тому, щоб у кожного педагога-музиканта склалася внутрішня, суб'єктивна готовність до інновацій у професійно-педагогічній діяльності.

У другому розділі “Ефективність варіативних моделей навчання в процесі формування готовності майбутніх музикантів-педагогів до інновацій у професійній діяльності” висвітлено логіку, методику і результати експериментального етапу дослідження; описано послідовність і зміст дослідницьких процедур, за допомогою яких збирались емпірічні факти, визначалися тенденції і закономірності процесу формування готовності музиканта-педагога до інновацій; етапи і зміст формуючого експерименту; принципи побудови і реалізації дидактичних моделей, на базі яких визначалась ефективність умов, індивідуально-психологічних і організаційно-педагогічних факторів, що впливають на процес формування в майбутніх музикантів-педагогів готовності до інновацій у професійній діяльності.

На початковому етапі експерименту було досліджено, наскільки готовність до інновацій притаманна педагогам-практикам, що викладають у дитячих музичних школах. Матеріали обстеження засвідчили, що при всьому розмаїтті умов, за яких здійснюється навчальний процес, розуміння мети і завдань своєї діяльності, вони мають багато спільних рис, що визначають їхнє ставлення до традиційної методики організації професійної діяльності та можливості її вдосконалення. Залежно від того, наскільки викладачі фортепіано вважали за необхідне дотримуватися традиційної методики організації навчального процесу, або вдосконалювати її, їхня професійно-педагогічна діяльність здійснювалася за трьома основними типами:

- повне і адекватне відтворення чинної традиційної методики педагогічної діяльності;

- часткове оновлення, з використанням оригінальних прийомів, форм роботи з учнями, що стимулюють їхню активність і прояви індивідуальності;

- спроба створення своєї авторської методики, відмінної від традиційної.

Відтворюючи певні ціннісні орієнтації та установки викладачів фортепіано, якими вони керувалися у здійснюваній професійно-педагогічної діяльності, ці типи були порушені таким чином: нормативно-репродуктивний - 61%; адаптивно-вдосконалюючий - 35%; конструктивно-перетворюючий - 4%.

Результати цього етапу дослідження виявили, що в повсякденній практиці спеціальної музичної освіти діють дві тенденції. Перша, що має більш яскравий вираз, пов'язана із негативним ставленням музикантів-педагогів до інновацій, будь-яких удосконалень у тій діяльності, яку вони здійснюють. Друга - в кількісних показниках має більш слабкий вираз, але саме вона визначає готовність педагогів-музикантів до пошуків у своїй діяльності, усвідомлення ними можливості введення певних змін у традиційну методику навчання дітей у класі фортепіано.

Матеріали опитування викладачів фортепіано, що належали до адаптивно-вдосконалюючого і конструктивно-перетворюючого типів професійно-педагогічної діяльності дозволили конкретизувати ознаки прояву готовності до інновацій. Вони полягали в позитивному ставленні до ідеї розвитку (зміни, вдосконалення) загалом і професійної діяльності музиканта-педагога зокрема; потягу до експериментування в організації роботи з учнями над музичними творами; намаганні самостійно знаходити шляхи і засоби вирішення проблем, що виникають у практиці навчання учнів музично-виконавській діяльності; вміння бачити ці проблеми і обізнаність щодо їх джерел; уміння діагностувати джерела труднощів у роботі учнів і послідовно спрямовувати свою педагогічну діяльність на їх подолання.

Важливо, що на прояв обох тенденцій не впливає рівень музичної освіти педагогів-музикантів, стаж їхньої педагогічної діяльності. Це дозволяло дійти висновку, що готовність до інновацій в педагогів-музикантів, які вже сьогодні працюють, формується спонтанно, незалежно від того, яку виконавську і педагогічну підготовку вони мають. Результати цього етапу були використані при проведенні формуючого педагогічного експерименту.

Моделі організації навчального процесу, що досліджувались у формуючому експерименті, розроблялися з урахуванням наявності педагогічних умов, що були обгрунтовані; рівня музично-виконавської і музично-педагогічної підготовки студентів; способу засвоєння знань. Було створено три експериментальні групи, в яких використовувалися три різні моделі навчання:

QA₁B₁ - де зазначена сукупність педагогічних умов (Q) використовувалася поряд із максимальним рівнем музично-педагогічної підготовки (А₁) і продуктивним способом засвоєння знань (В₁).

QA₂B₁ - де сукупність педагогічних умов (Q) використовувалася поряд із мінімальним рівнем музично-педагогічної підготовки (А₂) і продуктивним способом засвоєння (В₁).

А₁В₂ - де були відсутні досліджувані умови (Q), а навчання здійснювалося за максимальним рівнем музично-педагогічної підготовки (А₁) і традиційним, репродуктивним способом засвоєння знань (В₂).

Використання цих моделей під час навчання здійснювалося шляхом виконання студентами програми педагогічної практики при проведенні індивідуальних і групових консультацій. Така форма роботи забезпечувала студентам можливість особистісного самовизначення відносно предмета, мети і способів педагогічної діяльності, що засвоювалися; свободу вибору в конструюванні оптимальних, з точки зору конкретної педагогічної ситуації, прийомів,методики організації роботи з учнями у класі фортепіано; усвідомлення цінності створюваного в результаті такого вибору продукта їхньої професійно-педагогічної діяльності, а саме, рівня музичної підготовки і розвитку учня.

Відтворенню досліджуваних умов, у тих моделях, де вони були враховані, сприяла організація взаємодії учасників формуючого експерименту за принципами:

- діалогу, що забезпечувало суб'єктність позицій викладача-консультанта і студентів;

- авторства, що закріплювало за кожним учасником право на власний погляд і відповідальність за свої висловлювання і дії;

- проблемності, що передбачало потребу кожного учасника висловлюватися і працювати в активній пізнавальній позиції;

- методологізації, що забезпечувало необхідність визначення не тільки розмаїття, але й спільності в позиціях учасників дискусій.

Зміст музично-педагогічних знань, що підлягали систематизації і усвідомленню у процесі формуючого експерименту, визначався при обговоренні низки тем. З-поміж них: “Педагогічні системи видатних музикантів: їх зміст і структура”, “Подібність і відмінність педагогічних систем видатних піаністів”, “Місце використання цих систем у практичній роботі викладача фортепіано”, “Проблеми практичної роботи викладача фортепіано, шляхи і засоби їх вирішення”, “Способи оптимізації і вдосконалення професійної діяльності педагога-музиканта у класі фортепіано”. У процесі роботи за цими темами студенти виступали з доповідями, власними проектами педагогічної діяльності, з обгрунтуванням ідей щодо вдосконалення методики навчання учнів грі на фортепіано тощо.

З метою одержання достовірних результатів у формуючому експерименті було проведено два діагностичних зрізи. Перший - був спрямований на визначення складу трьох експериментальних груп за такими показниками, як ставлення до професії педагога, професійна спрямованість особистості, самостійність і активність у навчально-пізнавальній діяльності, схильність до рефлексії, соціальна активність, якість спеціальної (музично-теоретичної і виконавської) і психолого-педагогічної підготовки, готовність до інновацій у професійно-педагогічній діяльності. Другий зріз (прикінцевий) проводився після закінчення формуючого експерименту і передбачав визначення ефективності запропонованих моделей і методики у формуванні готовності студентів до інновацій у майбутній професії музиканта-педагога.

За результатами першого зрізу було виявлено, що за означеними показниками склад експериментальних груп був достатньо рівним. У них у рівній кількості були представлені студенти з високим, середнім і низьким рівнем прояву кожного показника. На прикінцевому зрізі було виявлено суттєві відмінності в результатах сформованості у студентів кожної з трьох експериментальних груп готовності до інновацій в музичній професійно-педагогічній діяльності. Кількісні дані готовності студентів до інновацій у професійній музично-педагогічній діяльності подано в таблиці.

Таблиця. Готовність студентів до інновацій у професійній музично-педагогічній діяльності

Як засвідчують дані таблиці, найбільш високі результати формуючого експерименту було виявлено в першій експериментальній групі, де навчання здійснювалося з урахуванням досліджуваних педагогічних умов за максимальним рівнем музично-педагогічної та виконавської підготовки і продуктивним способом засвоєння знань. За якістю сформованості готовності до інновацій у професійній музично-педагогічній діяльності 12% студентів досягли високого, 72% - середнього і 16% - низького рівнів.

У другій експериментальній групі, де досліджувана модель навчання складалася із зазначених педагогічних умов, мінімального рівня музично-педагогічної та виконавської підготовки і продуктивного способу засвоєння знань, показники готовності студентів до інновацій у професійній музично-педагогічній діяльності розподілялися таким чином: 8% студентів досягли високого, 64% - середнього і 28% - низького рівнів.

У третій експериментальній групі, де були відсутні досліджувані умови, а навчання здійснювалося за максимальним рівнем музично-педагогічної та виконавської підготовки і традиційним, репродуктивним способом засвоєння знань, жоден зі студентів не досягав високого рівня сформованості готовності до інновацій у професійній музично-педагогічній діяльності. У студентів цієї групи означений феномен проявлявся лише на низькому (76%) і середньому (24%) рівнях.

Отже, серед студентів першої експериментальної групи спостерігалася тенденція зростання готовності до інновацій в музично-педагогічній діяльності. Така ж тенденція спостерігалася і у другій експериментальній групі. У третій експериментальній групі була наявною тенденція усталеного зниження кількості студентів, що виявили готовність вирішувати свої професійні завдання із використанням інновацій. Зазначені тенденції дозволили визначити моделі навчання, де було використано розроблені нами педагогічні умови, як ефективні для формування в музикантів-педагогів готовності до інновацій у професійній діяльності.

Основні висновки дослідження

У дисертації вперше досліджено процес формування в музикантів-педагогів готовності до інновацій у професійній діяльності, визначено педагогічні умови, за яких цей процес відбувається найбільш ефективно.

Формування готовності музікантів-педагогів до інновацій у професійній діяльності відбувається за наявністю у процесі підготовки таких умов: забезпечення особистісного самовизначення студентів дотично предмета, змісту, цілей і засобів здійснення музично-педагогічної діяльності; свободи вибору в конструюванні індивідуальних проектів цієї діяльності; суспільної оцінки цінності індивідуальних проектів музично-педагогічної діяльності, що створені студентами.

В сучасній практиці музичної освіти назріла потреба в подальшому розвитку і вдосконаленню професійної діяльності музиканта-педагога. Задоволення цієї потреби може здійснюватися різними шляхами і засобами. Але найбільш доцільним є формування в музікантів-педагогів таких рис особистості, що забезпечують творче ставлення до своєї професійної діяльності, тобто готовності до інновацій у процесі цієї діяльності.

3. Готовність до інновацій - це специфічний прояв більш складного новоутворення у структурі особистості музиканта - готовності до професійно-педагогічної діяльності. Її характерними ознаками є: емоційно-позитивне ставлення до проблем учня як суб'єкта педагогічного процесу, впевненість у можливості їх вирішення засобами гнучкої організації педагогічної діяльності через оновлення змісту, методів і форм організації музичної освіти; обізнаність із закономірностями та сучасними тенденціями розвитку музичної освіти, новими технологіями та авторськими методиками навчання й виховання, нововведеннями у галузі музично-педагогічної діяльності; вміння критично оцінювати продуктивність своїх дій і гнучко змінювати їх залежно від ситуації, можливостей і мети навчання учня в музичній освіті на підставі оволодіння способами інноватизації цільового, змістового і технологічного компонентів навчально-виховного процесу на рівні різних типів музично-педагогічних систем; усталений потяг до вдосконалення, оптимізації спілкування з учнями на засадах критичного ставлення до свого та передового педагогічного досвіду.

4. Стан готовності музикантів-педагогів, які працюють сьогодні в системі музичної освіти, характеризується двома тенденціями. Перша, що виявляється більш яскраво, відображує усталений потяг зберігати музично-педагогічну діяльність, методику її здійснення в незмінному вигляді. Друга - виступає у спробах удосконалити методику цієї діяльності за рахунок використання нових форм організації навчального процесу в класі фортепіано, прийомів, що активізують пізнавальні, емоційні, розумові процеси учнів, нетрадиційних методів навчання гри на фортепіано.

5. Використання у процесі підготовки майбутніх музикантів-педагогів варіативних моделей навчання, розроблених з урахуванням визначених нами педагогічних умов, забезпечує формування в них готовності до інновацій у професійній діяльності. Ефективність цих умов закономірно підвищується, якщо вони використовуються поряд з максимальним рівнем музично-педагогічної і виконавської підготовки, продуктивним (самостійним) способом засвоєння знань студентами. Відтворення цих умов на початковому рівні музично-педагогічної і виконавської підготовки студентів при збереженні продуктивного способу засвоєння знань також закономірно призводить до формування в майбутніх музикантів-педагогів готовності до інновацій у професійній діяльності.

6. В моделях навчання, де зберігаються зазначені нами педагогічні умови, формування готовності майбутніх педагогів-музикантів до інновацій у професійній діяльності забезпечується незалежно від особистісних відмінностей студентів: ставлення до професії педагога, професійна спрямованість особистості, самостійність і активність у навчально-пізнавальній діяльності, схильність до рефлексії, соціальна активність, якість спеціальної (музично-теоретичної і виконавської) і психолого-педагогічної підготовки.

Проведене дослідження дозволяє розглянути підготовку педагогів-музикантів до професійної діяльності з точки зору її подальшого вдосконалення і оптимізації, здійснення цього процесу на засадах особистісно-зорієнтованого підходу і розвитку творчих нахилів студентів. Відтак, його результати не вичерпують всіх аспектів означеної проблеми. Виникає необхідність визначення об'єктивної ролі інновацій в підвищенні якості музичної культури як самого музиканта-педагога, так і його вихованців, створенні на цьому грунті нових технологій музично-педагогічної діяльності.

педагог музикант інновація фортепіано

Основні положення дисертації викладено в таких одноосібних публікаціях автора

Подготовка педагогов-музыкантов в теории и практике высшего профессионального образования //Наука і освіта. - Вип. 5. - 2000.- С. 21-22.

Сущность понятия инновация в контексте профессионально-педагогической деятельности // Науковий вісник. - Вип. 3-4, Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2000. - С. 146-149.

Функции образования и целей профессиональной деятельности учителя в новой социокультурной ситуации //Науковий вісник. - Вип. 3-4. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2000. - С. 49-52.

Про особливості вияву соціальної активності вчителів //Науковий вісник. - Вип. 1-2. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2000. - С. 148-153.

Внутренние субъективные предпосылки инноваций //Науковий вісник - Вип. 7-8. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2000. - С. 27-33.

Характеристика оснований для инноваций в профессиональной деятельности педагогов-музыкантов //Науковий вісник. - Вип. 11. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2000. - С. 80-83.

Управління якістю професійної діяльності вчителя як передумова інновацій в освіті //Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності.- Київ. - 1998. - С.276-277.

Соціальна активність як умова інновацій у професійній діяльності вчителя //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - № 3. - Одеса, 1999. - С. 195-198.

Готовність педагога-музиканта до інновацій як умова реформування системи музичної освіти //Збірник наукових праць. - Вип. 15. - Херсон, 2000. - С. 3-6.

Размещено на Allbest.ru