Організаційно-педагогічні засади громадянської освіти старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Вербицька Поліна Василівна

УДК: 37.018.43

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Волинському державному університеті імені Лесі Українки.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, член-кореспондент АПН України Арцишевський Роман Антонович, директор Інституту соціальних наук Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, депутат Верховної Ради України, Філіпчук Георгій Георгійович, Верховна Рада України;

кандидат історичних наук, доцент, Ладиченко Тетяна В'ячеславівна, завідувач кафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін НПУ імені М.Драгоманова.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист дисертації відбудеться 25 січня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053 м. Київ, вул. Артема, 52 д.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053 м. Київ, вул. Артема, 52 д).

Автореферат розісланий 19 грудня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради професор М.П. Легкий.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку українського суспільства головне завдання полягає у зміцненні його демократичних основ. Створення громадянського суспільства покликане стати гарантом демократії та прогресу. Участь кожного громадянина в суспільному житті, рівень його громадянської культури є невід'ємною умовою демократичного способу життя.

Нинішній етап формування українського суспільства висуває на перший план громадянську освіту як потужне знаряддя політичної соціалізації, інтегрування особистості в політичну систему на фундаментальних засадах рівності, взаємної відповідальності й почуття власної гідності. Громадянська освіта має допомогти людям долати політичну апатію, навчити мирними способами здійснювати громадянську діяльність, розв'язувати соціальні проблеми.

Питання розвитку громадянської освіти і виховання стають об'єктами особливої уваги та обговорення у сучасному українському суспільстві, зокрема широкого кола педагогічної громадськості. За останні роки з'явилося чимало публікацій у педагогічних виданнях. Організовуються численні конференції і семінари з даного питання.

Дослідження громадянської освіти безпосередньо пов'язане з низкою загальнодержавних програм, зокрема тих, що стосуються зміцнення суверенітету й незалежності України, забезпечення прав і свобод людини, поглиблення демократії та народовладдя, розбудови правової держави. Ці положення мають визначальний методологічний характер для здійснення гуманізації освіти та виховання. Вони лягли в основу законів „Про освіту“, „Про загальну середню освіту“ та інші нормативні акти, які визначають правове поле реформування освіти України. На них грунтуються такі документи, як Концепція виховання, Концептуальні засади гуманітарної освіти, Концепція позашкільної освіти і виховання, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності АПН України. Виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який би у своїй діяльності керувався культурно-національними та загальнолюдськими цінностями, назване головною метою загальної середньої освіти в Законі України „Про загальну середню освіту“.

Глибокий аналіз проблем виховання молоді міститься у працях видатних українських педагогів А. Макаренка, С.Русової, В.Сухомлинського. У своїх творах вони обстоювали думку про те, що школа й виховання мають функціонувати відповідно до особливостей і потреб своєї країни. Вагомий внесок в обґрунтування актуальних проблем громадянського виховання молоді, формування у неї національної самосвідомості, у висвітлення сутності громадянськості, психолого-педагогічних та народознавчих основ її формування вносять науково-теоретичні дослідження В. Андрущенка, Р. Арцишевського, М. Боришевського, М. Задерихіної, І. Зязюна, П. Ігнатенка, О. Киричука, Н. Косарєвої, В. Кременя, Л. Крицької, Т. Ладиченко, В. Оржеховської, В.Поплужного, А. Сиротенка, О. Сухомлинської, Г. Філіпчука, К. Чорної. Питання європейської стратегії громадянської освіти та виховання учнів ґрунтовно висвітлено в публікаціях Г. Єгорова, М. Рагозіна, І. Тараненко. Ці науковці у своїх працях досліджували питання громадянської освіти, висвітлювали специфічні аспекти її становлення та розвитку.

Реальною потребою сучасної системи освіти є окреслення рис та концептуальних засад власної моделі громадянської освіти молоді, визначення оптимальних підходів та умов організації процесу демократичної освіти в загальноосвітній школі. Ці проблеми ще не стали предметом спеціальних досліджень, хоча дотично відображені в публікаціях, присвячених спорідненій тематиці. Проте наявний рівень гуманітарної думки створює належні умови як для постановки цих проблем, так і для їхнього теоретичного розв'язання.

Враховуючи актуальність, недостатню розробленість і практичне значення цієї проблеми, було обрано тему дослідження „Організаційно-педагогічні засади громадянської освіти старшокласників“, розроблення якої має важливе значення для заснування та поглиблення практики формування демократичної громадянськості старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною комплексної науково-дослідницької теми „Антропологічно-концептуальні засади оновлення змісту соціально-гуманітарної середньої і вищої освіти“ (р/н 0198U007216), яку досліджують науковці Інституту соціальних наук Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Об'єктом дослідження є громадянська освіта в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є зміст, форми і методи громадянської освіти старшокласників.

Мета дослідження полягає у розробленні та обгрунтуванні організаційно-педагогічних засад громадянської освіти старшокласників і шляхів оптимізації процесу її утвердження як пріоритетного напряму навчально-виховної діяльності загальноосвітньої школи.

Відповідно до мети визначені такі основні завдання дослідження:

- вивчити та проаналізувати існуючу практику організації громадянської освіти;

- з'ясувати сутність і концептуальні засади громадянської освіти старшокласників;

- теоретично обґрунтувати й апробувати авторську програму курсу громадянської освіти старшокласників у загальноосвітній школі;

- запропонувати найефективніші педагогічні умови організації громадянської освіти старшокласників у сучасній школі;

- здійснити експериментальну перевірку запропонованих форм і методів роботи.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія наукового пізнання, філософська концепція світоглядної культури як специфічної здатності людини сприймати і перетворювати природну і соціальну дійсність, основні положення загальної теорії діяльності, теорії навчальної діяльності. Розглянуті питання досліджувано з урахуванням останніх досягнень вітчизняної і світової наукової думки. У дослідженні використані праці вітчизняних і зарубіжних фахівців з історії філософії, педагогіки, права та політології, котрі пов'язані з пізнанням аналізованих проблем; методичні матеріали (підручники, посібники, навчальні програми тощо), в яких відображено різні форми інтеграції змісту громадянської освіти; нормативні документи в галузі освіти. Зокрема, вихідні засади дослідження формувалися на основі Загальної декларації прав людини, Конституції України, Закону України „Про освіту“, Закону України „Про загальну середню освіту“, Державної національної програми „Освіта (Україна XXI століття)“.

Основними методами дослідження були: теоретичні (поєднання історичного і логічного, сходження від абстрактного до конкретного, теоретичне моделювання та узагальнення, поєднання аналізу та синтезу, порівняння); та емпіричні (бесіди, анкетування, спостереження, констатуючий і формуючий експерименти, аналіз учнівських робіт). Використано також методи математичної статистики для оброблення здобутих результатів.

В аналізі проблеми розвитку громадянської освіти в педагогічній теорії та практиці застосовано метод поєднання логічного й історичного підходів до проблеми. При розгляді концептуальних засад громадянської освіти матеріал опрацьовано методом аналізу вихідних даних, синтезу одержаних результатів та методом абстрагування від обставин і деталей, які виявляються несуттєвими за певних умов. У дослідженні світового досвіду реалізації системи громадянської освіти застосовано метод порівняльного аналізу та індуктивний метод, який дає змогу виокреслити окремі (своєрідні, індивідуальні) складники цього процесу та на їх основі зробити певні узагальнення. Опрацьовуючи матеріал другого розділу, автор спиралася на емпіричні методи, а саме: спостереження, експеримент, анкетування, соціологічні дослідження, інтерв'ю, які дозволяють сформулювати належну інформаційну базу, котра повною мірою окреслила реальний стан справ у сфері громадянської освіти школярів. Дослідження умов організації громадянської освіти в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи ґрунтувалося на методі узагальнення та методі дедукції, що дає можливість на підставі кращих методичних надбань у цій ділянці навчально-виховної роботи запропонувати належні рекомендації стосовно оптимізації цього процесу загалом.

Наукова новизна дослідження полягає: в аналізі існуючої практики організації громадянської освіти; у доволі повній систематизації засобів, форм та методів демократичної освіти молоді; у визначенні основних засад і з'ясуванні оптимальних умов організації громадянської освіти старшокласників у навчально-виховному процесі вітчизняної загальноосвітньої школи; у розробленні авторської програми курсу громадянської освіти у старших класах та критеріїв визначення рівня громадянської освіти учнів.

Практичне значення дослідження полягає у можливості його застосування у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Результати наукової роботи мають безпосередній вихід у практичну площину реформування освіти в Україні. Вони сприятимуть поглибленню знань про завдання, принципи, зміст, активні методи викладання громадянської освіти. Запропоновані матеріали можуть бути використані при виробленні стандартів, напрацюванні програм та навчально-методичного забезпечення відповідних курсів, запровадженні системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, розробленні критеріїв перевірки та оцінювання рівня навченості учнів. Матеріали дисертації мають практичне значення під кутом зору пошуку оптимального варіанту поєднання світового досвіду й національних засад у розбудові системи громадянської освіти в навчальних закладах України.

Вірогідність результатів дослідження забезпечують: опертя на наукову методологію; застосування комплексу методів, адекватних меті і завданням дослідження; використання широкого кола взаємодоповнюючих науково-педагогічних джерел; поєднання кількісного і якісного аналізу одержаних фактів, статистичне оброблення та оцінювання даних експерименту.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювались у викладацькій роботі в загальноосвітній школі №75 м.Львова (використання активних методів навчання на уроках історії та правознавства, створення та апробація елементів програми курсу громадянської освіти старшокласників, програми громадянського виховання на годинах класного керівника); у лекційно-методичній роботі з педагогічними працівниками Львівської області на базі Львівського обласного науково-методичного інституту освіти через апробацію авторського курсу на тему: „Громадянська освіта в навчально-виховному процесі“; у громадській діяльності як голови Регіональної асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін „Доба“ (організація Всеукраїнської науково-практичної конференції на тему „Громадянська освіта у школі - проблеми, можливості, перспективи“ (Львів,1998); проведенні навчальних семінарів з даної проблематики для учителів - членів асоціації; проведення українсько-білоруської суспільно-політичної дискусії старшокласників на тему „Людина - Час - Пам'ятник“ (Львів,1999); організація серед педагогів України конкурсу на кращий конспект уроку з громадянської освіти на тему „Толерантність“; проведення засідання „Круглого столу“ вчителів-практиків, науковців, представників державних освітніх органів та недержавних організацій для обговорення проекту Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності АПН України та шляхів її практичної реалізації у системі вітчизняної шкільної освіти (Львів, 18-19 серпня 2000). Результати дослідження впроваджувалися в експериментальних класах шкіл Львівської області (ЗОШ №75, №38, №65 м.Львова, ЗОШ №2 м.Нового Роздолу, ЗОШ с.Оріва, с.Долини, с.Рикова Сколівського району Львівської області, ЗОШ №1, №2 м.Сколього Львівської області, ЗОШ №2 м.Яворова).

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися також через виступи пошукувача з доповідями і повідомленнями на міжнародних, загальноукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Громадянська освіта учнівської молоді: методологія, зміст“ (Київ, 1998); міжнародній конференції „Спадщина та національна ідентичність“ (Единбург, Шотландія, 1999); міжнародній науковій конференції „Перехідне суспільство в Україні: досвід, проблеми, перспективи“ (Львів, 1999); Регіональній науково-практичній конференції „Фактори соціального формування особистості: школа, сім'я, громадськість“ (Львів, 2000).

Публікації. Основні розробки до теми дисертації висвітлено в публікаціях: статтях у фахових виданнях - 5; статтях в інших виданнях - 4.

Структура дисертації. Праця складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (218 найменувань), 10 додатків. Обсяг дисертації - 169 сторінок. Дисертація ілюстрована 9 таблицями і 2 рисунками.

громадянський освіта активізація школа

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано стан та рівень наукового опрацювання проблеми, визначено мету, основні завдання та методи дослідження, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано положення і висновки, які становлять наукову новизну і винесені на захист, розкрито теоретичне і практичне значення дисертаційної праці, інформовано про форми апробації її підсумків, структуру та обсяг.

У першому розділі „Громадянська освіта як педагогічна проблема“ розкривається понятійний апарат громадянської освіти; узагальнюється вітчизняний і зарубіжний досвід її організації; подано характеристику сучасного стану громадянської освіти в Україні.

На підставі аналізу наукових джерел підтверджено, що однією з найважливіших функцій громадянського суспільства є освітньо-виховна, тобто навчання культури демократичного громадянства. Хід дослідження дає змогу характеризувати громадянську освіту як систему навчально-виховних заходів, спрямованих на формування громадянськості як інтегративної якості особистості, котра усвідомлює свої права і обов'язки щодо суспільства і держави; прилучення молоді до демократичної системи цінностей; формування індивідуального досвіду активних і відповідальних дій у демократичному суспільстві. Громадянська освіта передбачає три основні компоненти: пізнавальний (розуміння прав та обов'язків, моральне та критичне мислення, усвідомлення цінностей), сприймальний (емоції, самоповага, відчуття ідентичності й лояльності) та діяльнісно-поведінковий.

Незважаючи на деякі відмінності, у демократичних країнах світу загалом існує достатньо чіткий консенсус щодо розуміння суті, мети і принципів громадянської освіти. В різних формулюваннях у науковій та навчальній літературі підкреслено загальну ідею: громадянська освіта в умовах конституційної демократії передбачає виховання суспільно активних громадян для підтримування та зміцнення самоврядування як основи участі у справах конкретної спільноти, держави, нації.

Узагальнюючи зарубіжний досвід, доцільно виділити такі домінуючі форми організації громадянської освіти у школі: громадянська освіта як окремий навчальний предмет у старших класах (у більшості європейських країн, США); інтеграція основ громадянської освіти в курси інших дисциплін (Норвегія, Данія, Швеція, Бельгія, Великобританія); громадянська освіта у формі міждисциплінарного модуля, сконцентрованого на специфічних проблемах (Німеччина, Нідерланди, Іспанія, Чехія, Франція).

У дисертаційній праці стверджено, що роль громадянської освіти у формуванні демократичної культури громадян має велике значення для усіх країн сучасного світу. Актуальним є її утвердження як пріоритетного напряму в освітній системі України. Вітчизняна школа, як і суспільство загалом, стоїть нині перед багатьма викликами сучасності. Спостерігаються, зокрема, недостатнє зацікавлення молоді діяльністю демократичних структур; зростання зневіри в успішному здійсненні процесу реформування; низька суспільна активність, криза моральних цінностей та життєвих ідеалів. Водночас відчуваються нестача кваліфікованих педагогічних кадрів, здатних дати молоді необхідні знання та вміння для активної участі в політичному житті суспільства; невідповідність шкільних навчальних програм реальним потребам суспільного життя; нагальна потреба демократизації школи як державної інституції та усвідомлення кожним учителем власної ролі громадянського просвітника. Тому потреба запровадження цілісної системи громадянської освіти в навчально-виховний процес вітчизняної загальноосвітньої школи стає необхідним чинником сучасної освітньої реформи.

У другому розділі „Зміст та організація громадянської освіти старшокласників“ проаналізовано теоретичні основи структурно-функціональних особливостей громадянської освіти; теоретично та експериментально досліджено організаційно-педагогічні умови її активізації у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи; розроблено методику та інструментарій дослідження, спрямованого на визначення рівня громадянської освіти старшокласників.

У дослідженні з'ясовані такі завдання громадянської освіти: політико-правові (вивчення правової законодавчої бази, демократичних принципів функціонування політичної системи та державної влади, формування демократичної громадянської позиції, правової відповідальності, навичок участі в політичному житті); культурологічні (оволодіння вітчизняною і світовою історичною та культурною спадщиною, формування культури міжлюдських взаємин); соціальні (розуміння соціальних відносин у суспільстві, формування мотивації соціальної поведінки особистості, набуття соціальних навичок); економічні (розуміння сутності ринкових відносин, основних економічних принципів, системи соціального забезпечення та соціального захисту, формування професійної практики, економічних навичок).

У дисертаційній праці стверджується, що громадянська освіта - багатоаспектне поняття. На відміну від дедуктивно-структурованих традиційних шкільних предметів, громадянська освіта охоплює різні аспекти автономних соціальних і гуманітарних наук. Інтегруючи ці елементи навколо специфічних завдань і проблем, громадянська освіта є міждисциплінарним предметом. Така інтеграційна модель характеризується меншою внутрішньою когерентністю порівняно з традиційнми шкільними предметами; більшою увагою до практичних проблем, вимог, рішень, що надає їй динамічності та мобільності; ефективнішим засвоєнням змісту громадянської освіти порівняно з іншими предметами, проте більшою мірою залежить від використання активних методів неформального навчання.

Зміст громадянської освіти в дисертації структурується так: набуття знань; формування властивого ставлення до демократичних цінностей; формування системи поглядів; набуття інтелектуальних умінь; призвичаєння до активної участі в суспільному житті. Громадянська освіта покликана поширювати знання та вміння, виховувати повагу до культурної та політичної різноманітності й раціонального аргументу, стимулювати активну участь молоді в суспільному житті.

У дослідженні з'ясовано, що навчання засад і принципів демократії, як і ефективне навчання узагалі, потребує перебудови змісту освіти, вищої організації життя навчального закладу, створення сприятливої морально-психологічної атмосфери, що спирається на взаємну повагу вчителів та учнів. Усе це допомагає набувати знань, розвивати соціальні та інтелектуальні навички, необхідні для громадян демократичного суспільства.

Школа є початковою ланкою, в якій відбувається соціалізація молоді, котра набуває практичного досвіду громадської діяльності. Одним із провідних завдань функціонування загальноосвітнього навчального закладу є створення необхідних умов, котрі забезпечували б громадянську освіту учнів, використовуючи для того різні форми та методи навчально-виховної діяльності, шкільного самоврядування, молодіжні та інші організації. Реалізація громадянської освіти у практиці загальноосвітньої школи передбачає впровадження такого педагогічного процесу, який торкається усіх аспектів навчання і виховання, їх різних рівнів: організаційного, змістового, функціонального, комунікативного.

У дисертації підкреслено, що навчання демократії у школі має головним на меті вміння учнів брати участь у суспільному житті та впливати на його хід. Таке навчання повинно відходити від традиційної форми викладання. Для того доцільно використовувати передові методи громадянської освіти, які ґрунтуються на демократичних засадах. На основі аналізу й узагальнення теоретичного і практичного досвіду громадянської освіти в зарубіжній та вітчизняній педагогіці, а також практичного застосування у педагогічній практиці дисертанта, у дослідженні детально розглянуто найпродуктивніші методи її викладання.

При аналізуванні організаційно-педагогічних засад громадянської освіти визначено такі форми її реалізації у практиці загальноосвітньої школи: запровадження окремих навчальних курсів та дисциплін; інтегрування елементів громадянської освіти у зміст існуючих шкільних предметів; організація позакласної та позашкільної діяльності в напрямі формування демократичних цінностей школяра; демократизація шкільного життя, впровадження системи шкільного та учнівського самоврядування.

Маючи на меті визначення оптимальних умов запровадження громадянської освіти в навчально-виховний процес, проведено експериментальне дослідження за такими основними етапами: формуючий експеримент; організація і проведення творчих робіт вихованців; анкетування учнів та вчителів. Експериментом охоплено 421 особу, з них 212 учнів навчаються у контрольних і 209 учнів - в експериментальних класах. Контрольними є десяті та одинадцяті класи, учні яких навчаються за традиційними навчальними планами і програмами. Експериментальними є класи, в яких реалізовувалися елементи розробленої нами програми курсу громадянської освіти у старших класах загальноосвітньої школи.

Задля досягнення більшої результативності експериментального дослідження було розроблено критерії та визначено рівні громадянської освіти старшокласників, підготовлено анкети і творчі завдання для учнів 10-11-х класів. З огляду на багатовимірність поняття громадянської освіти ми виділили такі її аспекти: пізнавальний, сприймально-ціннісний і діяльнісно-поведінковий. Відповідно до названих аспектів на підставі показників пізнавального, сприймально-ціннісного та діяльнісно-поведінкового критеріїв відбувалося визначення рівня громадянської освіти старшокласників.

Хід експериментального дослідження дав змогу встановити три рівні розвитку громадянської освіти учнів: соціально компетентний, вибірково-ситуативний, поверхневий. Соціально компетентний рівень властивий старшокласникам, які мають глибокі та системні знання про суспільство, людину, державу, громадянські права та обов'язки; виявляють значний інтерес до політико-правових проблем суспільства; усвідомлюють відповідальність за стан навколишнього світу; демонструють яскраво виражену громадянську позицію. Вибірково-ситуативний рівень характерний для учнів, які володіють недостатньо глибокими та систематизованими знаннями з політико-правового, соціального, культурного й економічного аспектів громадянської освіти; виявляють певний інтерес до суспільних процесів; їхній світогляд перебуває у стадії формування. Поверхневий рівень знань властивий учням із низьким ступенем усвідомлення суспільних проблем, байдужим ставленням до проблем громадянського самовизначення, пасивною громадянською позицією.

Динаміку зростання рівнів громадянської освіти учнів показано на діаграмі.

Дані експериментального дослідження переконливо свідчать, що на початку експерименту показники в експериментальних і контрольних класах були майже однакові. На завершальному етапі проведення експерименту дані суттєво змінилися: зріс соціально компетентний рівень в експериментальних класах (D=18%); помітно знизився показник поверхневого рівня розвитку громадянської освіти (D=20%).

Незначні зміни в розвитку громадянської освіти учнів відбулися і в контрольних класах. Це пояснюється впливом засобів масової інформації, релігійним та сімейним вихованням, віковим дозріванням тощо. На D=2% зріс соціально компетентний рівень і на D=3% зменшився поверхневий рівень громадянської освіти.

Експериментальна перевірка ефективності формування громадянської освіти старшокласників, яка здійснювалась через впровадження у навчальний процес елементів запропонованої програми громадянської освіти, дає можливість стверджувати, що свідоме засвоєння громадянських знань сприяє не лише оволодінню системою знань про людину, державу, суспільство, а й актуалізує особистісні цінності; формує активну життєву і громадянську позиції молодих людей.

Одним із завдань експериментального дослідження було з'ясування наявності потенційних кадрових ресурсів як визначального чинника розвитку системи громадянської освіти. Для характеризування існуючої ситуації у сфері громадянської освіти та перспектив її розвитку було проведено опитування учителів загальноосвітніх шкіл. Репрезентативно опитано 205 вчителів - представників різних регіонів України. При визначенні рівня готовності педагогів викладати громадянську освіту та підвищувати для того свою кваліфікацію були отримані такі результати: близько третини опитаних (28,3%) не планує у майбутньому викладати основи громадянської освіти; 25,4% вчителів погоджуються, але без особливого бажання; 42,1% педагогів заявили про особливе зацікавлення у викладанні даного предмета. Подібні результати отримано також при з'ясуванні рівня готовності вчителів підвищувати кваліфікацію у даній сфері. Значна частина опитаних (47,6%) готова підвищувати свою кваліфікацію у будь-якій формі; 28,5% вважає це необхідним, але скептично оцінює можливості існуючої системи підвищення кваліфікації; 5,2% вважає себе достатньо підготовленими. Ще 15,7% вчителів не дали відповіді на це запитання, що є проявом їхньої незацікавленості.

Підсумовуючи проведене дослідження, можна стверджувати, що понад третину вчителів, котрі в загальноосвітній школі викладають предмети суспільно-гуманітарного циклу, висловлює зацікавлення і готовність викладати основи громадянської освіти. Бажання впроваджувати нові суспільно-гуманітарні предмети перебуває у тісному взаємозв'язку з готовністю учителів підвищувати свій кваліфікаційний рівень.

Результати й аналіз експериментального дослідження дають змогу визначити основні умови, за яких розвиток громадянської освіти старшокласників стане ефективніший, а саме: розроблення і запровадження окремого навчального курсу; інтеграція елементів змісту громадянської освіти в існуючі шкільні предмети; гуманізація відносин між педагогами й учнями; впровадження нових методик громадянської освіти, які забезпечували б активність учнів у сприйнятті інформації та виробленні їхньої громадянської позиції; активізація суспільної діяльності учнів у позакласній і позашкільній роботі; демократизація функціонування навчального закладу; забезпечення системи підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів.

Результати проведеного теоретичного та експериментального дослідження дають підставу для таких висновків:

1. На підставі аналізу наукових джерел підтверджено, що однією з найважливіших функцій громадянського суспільства є освітньо-виховна, тобто навчання культури демократичного громадянства. Громадянське суспільство є фундаментом для вироблення різноманітних умінь та навичок демократичного життя.

Участь кожного громадянина в суспільному житті, його громадянська культура є необхідною умовою демократичного способу життя. В Україні на перший план висувається проблема формування демократичної громадянської культури, запровадження у навчально-виховний процес системи громадянської освіти.

Розвиток громадянської освіти в Україні викликаний необхідністю створення сприятливих умов для самореалізації та вільного розвитку особистості; подолання відчуження індивіда від держави; формування активної життєвої позиції особи у громаді, суспільстві, державі; долання упередженості, нетерпимості та інших проявів тоталітарного минулого.

2. Аналіз наукової літератури з теми дослідження дав підставу стверджувати, що у світовій педагогічній практиці існують три домінуючі моделі організації громадянської освіти у структурі навчального плану школи: громадянська освіта - окремий навчальний предмет у старших класах; інтеграція основ громадянської освіти в курси інших дисциплін; громадянська освіта у формі міжпредметного модуля, сконцентрованого на дослідженні суспільно-політичних проблем.

3. Згідно із системно-змістовим та структурним розглядом предмета дослідження визначено сутність і концептуальні засади громадянської освіти старшокласників.

Громадянська освіта покликана поширювати знання та вміння (суспільні, інтелектуальні, технологічні); виховувати ставлення до демократичних цінностей (повага до культурної та політичної різноманітності, відмінностей, до раціонального аргументу, зацікавленість у громадських справах) та стимулювати активну участь молодої людини в суспільному житті.

Громадянська освіта структурована як комплекс політичних, культурних, соціальних та економічних знань, метод мислення, що грунтується на використанні цих знань; система демократичних цінностей та громадянська активність особистості.

Одним із важливих завдань громадянської освіти є забезпечення молоді практичними вміннями та навичками, а саме: формування критичної свідомості; прийняття свідомого рішення; здійснення вільного вибору; розуміння норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них; знання законів, основних прав людини; спільної праці на благо суспільства; формування особистої відповідальності та громадянського обов'язку; взаєморозуміння та взаємоповага до кожного індивідума, етнічної групи, народу та їхніх культур.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вербицька П. Основні аспекти громадянського виховання особистості учнів у сучасній школі // Матеріали науково-практичної конференції „Фактори соціального формування особистості: школа, сім'я, громадськість“. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2000. - С. 19-29.

2. Вербицька П. Соціальні та педагогічні засади громадянської освіти в навчально-виховному процесі // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2000. - №1. - С. 235-243.

АНОТАЦІЯ

Вербицька П.В. Організаційно-педагогічні засади громадянської освіти старшокласників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена дослідженню актуальної проблеми організаційно-педагогічних засад розвитку громадянської освіти старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід у реалізації системи громадянської освіти; проаналізовано стан громадянської освіти в Україні та перспективи її розгортання; з'ясовано її концептуальні положення та зміст; визначено основні засади реалізації системи громадянської освіти в навчально-виховній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; розглянуто сучасні технології громадянської освіти; запропоновано оптимальні підходи до організації процесу демократичного виховання старшокласників.

Дисертаційна праця містить визначені та експериментально перевірені організаційно-педагогічні умови активізації процесу розвитку громадянської освіти. Досліджено та обгрунтовано доцільність запровадження громадянської освіти в навчально-виховний процес вітчизняної школи.

Ключові слова: громадянин, громадянськість, громадянське суспільство, громадянська освіта, демократичне виховання, навчально-виховний процес, старшокласники, сучасні методи.

АННОТАЦИЯ

Вербицкая П.В. Организационно-педагогические основы гражданского oбразования старшеклассников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена исследованию актуальной проблемы организационно-педагогических основ развития гражданского образования старшеклассников в образовательно-воспитательном процессе общеобразовательной школы. В работе обобщен отечественный и зарубежный опыт в области реализации системы гражданского образования; проанализировано состояние гражданского образования в Украине и перспективы его развития; определены его концептуальные положения и содержание; обозначены условия реализации системы гражданского образования в учебно-воспитательной деятельности общеобразовательного учебного учреждения; рассмотрены современные технологии гражданского образования; предложены оптимальные подходы к организации демократического учебно-воспитательного процесса старшеклассников.

В работе раскрывается сущность понятий „гражданство, „гражданственность“, „гражданское общество“, „гражданское образование“.

На основе анализа научных источников подтверждено, что одной из наиболее важных функций гражданского образования является учебно-воспитательная, то есть обучение демократическому гражданству. В этом состоит предназначение гражданского образования, цель которого - приобщение, информирование, стимулирование, обеспечение мотивации общественной активности и воспитание гражданской ответственности подрастающего поколения. Основой гражданского воспитания является формирование у школьников гражданских взглядов, убеждений, соответственного поведения, ответственности.

Результаты теоретического исследования позволяют определить следующие составные структуры гражданского образования: знания; отношение к демократическим ценностям и система убеждений; интеллектуальные умения; практические навыки активного участия в общественной жизни. Таким образом, в диссертационной работе утверждается, что содержание гражданского образования не ограничивается одними лишь знаниями. Оно призвано обеспечить молодежь практическими умениями и навыками: формирования критического сознания в качестве основы гражданской позиции; принятия сознательного решения и осуществления свободного выбора; понимания и уважения к нормам и правилам поведения в обществе, его законам, органам власти, фундаментальным правам человека; совместной работы на благо общества; культуры политической дискуссии, терпимости к политическим оппонентам; критического анализа событий и фактов; формирования личной ответственности и гражданского долга; активной толерантности, взаимопонимания и взаимоуважения к каждому индивидууму, этнической группе, народу, культурным различиям.

Диссертационная работа содержит обозначенные и экспериментально проверенные организационно-педагогические условия активизации процесса развития гражданского образования. Уровни развития гражданского образования старшеклассников определялись путем использования конкретной методики соответственно показателям разных критериев. Результаты и анализ экспериментального исследования дают возможность определить основные условия, при которых развитие гражданского образования школьников будет более эффективным: разработка и внедрение самостоятельного учебного курса, содержание которого интегрировало бы знание о человеке, государстве, обществе и раскрывало систему отношений „Я - другие граждане“, „Я - государство“, „Я - общество“, „Я - человечество“ и др.; интеграция содержания гражданского образования в существующие учебные дисциплины; внедрение современных технологий гражданского образования, которые обеспечивают активность учеников в процессе восприятия информации и становление их гражданской позиции; демократизация системы организации учебного учреждения.

Ключевые слова: гражданин, гражданственность, гражданское общество, гражданское образование, демократическое воспитание, учебно-воспитательный процесс, старшеклассники, современные методы.

ANNOTATION

Verbytska P.V. Organizational-pedagogical fundamentals of civic education for the senior school students. - Manuscript.

The thesis is submitted for a candidate degree in pedagogical sciences, speciality 13.00.01. - General Pedagogics and History of Pedagogics. - The Institute of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The paper is devoted to research of topical problem of civic education organizational-pedagogical fundamentals of the development in the educational process in secondary schools. In the paper the in-country and foreign experience in the realization of the civic education system is summed up; the current state of civic education in Ukraine and perspectives of its development are analysed; its conceptual principles and content are elucidated; the main principles of realization of civic education system in educational activities in secondary schools are defined; modern technologies of civic education are studied; optimum approaches to the oraganization of the democratic education process of senior grade students are suggested.

The paper includes defined and experimentally proved organizatioanal-pedagogical conditions of activization of civic education development process. Expediency of establishing civic education in the educational process of secondary schools in Ukraine is researched and grounded.

Key words: citizen, civility, civil society, civic education, democratic education, educational process, senior grade students, modern methods.

Размещено на Allbest.ru