Розвиток теорії і практики навчання в Галичині (1919-1939 роки)

Важливою складовою боротьби за українську школу в Галичині міжвоєнної доби стала розробка українськими педагогами проектів аль-тернативних навчальних програм на основі рідної культури, ідея соборності України. У поясненнях до програм наголошувалося, що українська дитина має в школі пізнати духовну та матеріальну культуру свого народу на всій його етнічній території в історичній перспективі, з урахуванням української національної традиції.

Українознавчий аспект змісту освіти відображено в написаних галицькими педагогами підручниках з української мови й літератури, психолого-педагогічних дисциплін. Аналіз джерельної бази дає підстави стверджувати, що впродовж усього досліджуваного періоду їх зміст, методичний апарат вдосконалювалися. Це дозволяло викладачам втілювати в навчально-виховний процес національну ідею, посилювати виховну функцію навчання, організовувати самостійну працю учнів, залучати їх до різноманітної пізнавальної діяльності, розвивати творчі можливості дітей тощо.

Діяльність галицьких учителів акумулювала передові педагогічні ідеї часу та поєднувала традиційні методи з інноваційними: дальтонів-ським, кореляційним, частково-пошуковим, евристичним, лабораторно-бригадним тощо. Педагоги Я. Біленький, І. Велигорський, Д. Петрів, М. Федусевич та ін. вважали основною умовою оптимального вибору методів навчання їх відповідність меті та змісту освіти, психологічним і віковим особливостям учнів, місцевим чинникам, особистості вчителя.

Основною формою організації навчального процесу в закладах освіти залишився урок (лекція). Поряд із ним активно використовувалися лабораторні та практичні роботи, екскурсії, домашні роботи, екзамени тощо. Учні готували реферати, активно включалися в пошукову діяльність у галузі етнографії та фольклористики, брали участь у дискусіях, інсценізували прозові твори, складали та розв'язували шаради, ребуси, загадки.

Існувала система щомісячних письмових завдань. Їх гуманістична спрямованість, проблемність у постановці питань, опора на власний життєвий досвід -- все це сприяло розвитку в учнів самостійності, творчості, вміння аргументовано, переконливо обстоювати свою думку.

Важливими засобами навчання в народних та середніх школах Галичини були підручники, словники, допоміжна література (з історії та географії України, співу), художні твори вітчизняних письменників, наочність (“конкрети”), технічні засоби (радіо, кінематограф).

Галицькі педагоги (М. Пушкар, Г. Терлецький, Р. Шкляр) теоретично обгрунтували головні напрями вироблення загальнонавчальних умінь і навичок в учнів (організація самостійної навчальної діяльності, робота з книжкою та іншими джерелами інформації, формування культури усної та письмової мови). Для їх реалізації у шкільній практиці використовувались цикли бесід, алгоритми щодо організації навчально-пізнавальної діяльності, серії спеціальних уроків тощо.

Пошуки галицьких науковців у галузі дидактики здійснювалися в контекстi педагогiчних надбань Європи i Схiдної України з урахуванням регіональних та етнічних особливостей краю. Ними творчо використано набутий в минулому, зокрема в роки визвольних змагань, досвід розбудови національної школи, практичні напрацювання в царині навчальної діяльності й виховання.

Дослідження підтверджує положення, що розвиток теорії й практики навчання в Галичині доцільно вивчати у взаємозв'язку навчально-виховних процесів загальної та педагогічної освіти. У 20-30-х рр. ХХ ст. в Галичині, як і в розвинених країнах світу, відбулося оновлення системи фахової підготовки вчителів народних шкіл. У цей період підвищу-ються вимоги до педагога, з'являються численні моделі його особистості (М. Ваврисевич, М. Базник, Ю. Дзерович, І. Кухта, О. Макарушка, В. Пачовський, І. Ющишин та ін.).

Основою педагогічної освіти майбутніх учителів та підвищення їх кваліфікації стали нові досягнення психолого-педагогічної науки (теорія діяльності, основи педології, положення про зону найближчого розвитку дитини, гуманізація навчально-виховного процесу, уявлення про дитину як об'єкт і суб'єкт навчання, врахування в цьому процесі здібностей і нахилів учнів). Підготовка вчителів була спрямована на майбутню професійну реалізацію мети української школи, оновлення змісту навчально-виховного процесу, активізацію його операційно-діяльнісного компонента. Для цього використовувалися різноманітні методи (евристичний, наочний, практичний, діагностичний, пошуковий, самостійної роботи учнів), прийоми (навчальна гра, декламація поетичних і прозових творів, наведення цікавих прикладів, створення ситуацій здивування та успіху) і форми навчання (лекція, лабораторна робота, педагогічна практика, колоквіум, практичне заняття, екскурсія, “госпітація”, тобто безвідривна педагогічна практика впродовж усього навчання тощо), а також технічні засоби, які випускники могли б успішно застосовувати в подальшій практичній діяльності.

Викладачі українських педагогічних закладів Галичини розробляли програми з української мови та літератури, складали тематичні плани з усіх предметів, звертаючи особливу увагу на насичення змісту освіти українознавчим матеріалом; спрямовували свої зусилля на національне виховання української молоді, її підготовку до виконання громадянських обов з уів; враховували в процесі формування особистості українську ментальність, вплив культури й релігії. Були підготовлені та видані оновлені підручники й посібники з української мови та літератури, педагогіки та психології.

Система підвищення кваліфікації вчителів українських народних шкіл включала: методичну роботу, організовану як державними органами влади, так і українськими педагогічними товариствами; участь педагогів у різноманітних державних і приватних вакаційних курсах; атестацію вчителів (включаючи складання практичного екзамену, який передбачав опрацювання новітньої психолого-педагогічної та фахової літератури, підготовку реферату з урахуванням власного досвіду, “візитацію” класного колективу членами комісії, проведення не менше двох “пробних” уроків та колоквіуму) і постійне самовдосконалення. Атестація одночасно виступала критерієм рівня підвищення професійної кваліфікації педагогів.

Серед форм методичної роботи найбільш поширеними були крайові та повітові конференції, освітньо-педагогічні з'їзди, курси україністів, вакаційні курси для вчителів, гуртки з обміну досвідом роботи, педагогічні конкурси та виставки, зразкові лекції, обговорення рефератів тощо.

Суспільно-політичні, соціально-економічні та культурно-педагогіч-ні чинники акцентували увагу українських педагогів на розвитку теорії та практики навчання в Галичині міжвоєнної доби й обумовили особливості цього процесу. Він характеризувався наявністю специфічної мети (підготовка учнів до реалізації української національної ідеї) та функції освіти (пріоритет національного виховання) в українських навчальних закладах краю. Окрім того, зусилля педагогічних колективів зосереджувалися на розробці такого змісту освіти, який би забезпечував підготовку молоді до реалізації української національної ідеї, найвищого ідеалу нації; на визначенні методологічною основою навчально-виховного процесу українознавства; залученні учнів до поглибленого вивчення національної культури, що мало створити умови для активної участі молоді в розбудові рідної, а тим самим і вселюдської культури.

В умовах становлення незалежної України в навчально-виховному процесі закладів освіти можна творчо використати такі теоретичні здобутки й практичний доробок науковців та вчителів Галичини міжвоєнної доби:

-- посилення виховної функції навчального процесу,

-- підвищення ролі національного й громадянського виховання в педагогічному процесі;

-- використання “госпітацій” в педагогічних закладах різного рівня акредитації, що дозволить наблизити майбутніх педагогів до школи, раніше й грунтовніше ознайомити їх з організацією навчально-виховного процесу, сприятиме виробленню навичок свідомого застосування теоретичних положень у практиці шкільного життя, стане фундаментом їх педагогічної майстерності;

-- врахування досвіду організації системи підвищення кваліфікації вчителів, їх психолого-педагогічної і методичної підготовки, включаючи проходження атестації;

-- запровадження кваліфікаційних екзаменів для випускників педагогічних навчальних закладів з правом переходу на постійну вчительську посаду.

Проведене дослідження не вичерпує всіх багатоаспектних проблем теорії та практики навчання в Галичині. У майбутньому необхідно розглянути дидактичні основи вивчення окремих предметів у закладах різних типів, теоретичні засади єдності шкільної освіти та фахової підготовки вчителів, розвитку пізнавальної активності учнів в урочній та позаурочній діяльності, проблем організації виховуючого навчання, його індивідуалізації та диференціації тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

І.Монографії:

1. Завгородня Т. К. Дидактична думка в Галичині (1919-1939 роки). - Івано-Франківськ: Плай, 1998. - 166 с. - 11,7 авт. арк.

2. Завгородня Т. К. Підготовка вчителів для української народної школи Галичини (1919-1939 роки) - Івано-Франківськ: Плай: 1999. - 135 с.- 9, 52 авт. арк.

3. Завгородня Т.К. Підвищення професійної кваліфікації вчителів Галичини (1919-1939 роки): Дидактичний аспект. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - 88 с. - 5 авт. арк.

ІІ. Статті у наукових фахових виданнях:

4. Завгородня Т. К. Проблеми педагогічної майстерності вчителя: Визначення показників і рівня її сформованості // Джерела. Науково-методичний вісник (Івано-Франківськ) - 1995. - № 5. - С. 55-59.

5. Завгородня Т. К. Психолого-педагогічні проблеми викладання зарубіжної літератури // Джерела. - 1997. - № 3 (12). - С. 66-71.

6. Завгородня Т. К. Розвиток дидактичної думки в Галичині у 20-30-і роки ХХ ст. // Обрії. - 1998. - № 1. - С. 8-12 .

7. Завгородня Т. К. Підвищення кваліфікації вчителів у Галичині (20-30-ті роки ХХ ст.) // Обрії. - 1998. - № 2. - С.17-21; 1999. - № 2. - С. 30-31.

8. Завгородня Т. К. Навчити учня вчитися // Рідна школа. - 1999. - № 2. - С.50-52.

9. Завгородня Т. К. Проблема українських шкільних підручників у Галичині (20-30-ті рр. ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького універ-ситету: Збірник наукових праць. Вип.43: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 36-43.

10. Завгородня Т. К. Василь Пачовський про вивчення української літератури в школі // Дивослово. - 1999. - № 6. - С. 37-38.

11. Завгородня Т. К. Проблема підготовки вчителя-вихователя: Історія і сучасність // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1999. - № 2. - С. 156-162.

12. Завгородня Т. К. Курсова підготовка вчителів народних шкіл Галичини (20-30-ті роки ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького універси-тету: Збірник наукових праць. Вип. 56: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 104-108.

13. Завгородня Т. К. “…Виховник народу в широкому розумінню” (Іван Ющишин про українського вчителя Галичини) // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - 1999. - № 3. - С. 145-150.

14. Завгородня Т. К. Розвиток теорії і практики навчання в Галичині в 20-30-их роках ХХ ст. у контексті наукових пошуків педагогів європейських країн // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського: Збірник наукових праць. - Вип. 8-9. - Одесса: ПДПУ, 1999. - С. 183-189.

15. Завгородня Т. К. Творчій підхід до вивчення української мови в учительських семінаріях Галичини (1919-1939 рр.) // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1999. - № 4. - С. 221-225.

16. Завгородня Т. К. Теорія та практика навчання в Галичині в контексті світових систем європейських держав 30-х років ХХ століття. // Вісник Прикарпатського університету. - Педагогіка. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - С. 70-76.

17. Завгородня Т. К. Особливості розвитку української теорії і практики шкільного навчання в Галичині міжвоєнної доби // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка: Серія педагогічна.- № 14. - Львів, 1999. - С. 104-114.

18. Завгородня Т. К. Українознавство як основа змісту шкільної освіти у Галичині (20-30-ті роки ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 78: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 28-33.

19. Завгородня Т. К. Денис Петрів -- галицький педагог // Обрії. - 2000. - № 1. - С.14-16.

20. Завгородня Т. К. Психологічні засади організації навчально-виховного процесу в школах Галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.) // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського: Збірник наукових праць. - Вип. 3-4. - Одеса: ПДПУ, 2000. - С. 173-179.

21. Завгородня Т. К. Організація навчання // Івано-Франківська (Ста-ніславівська) українська державна гімназія: Історико-педагогічний нарис / Під загальною редакцією Б. Ступарика. - Івано-Франківськ, 2000. - С. 103-113.

Завгородняя Т. К. Ідея державотвотворення в змісті освіти навчальних закладів Галичини у 20-30-х роках ХХ ст.) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний зб. - Вип. 7. - Славянськ, 2000. - С. 288-295.

23. Завгородня Т. К. Проблема індивідуалізації процесу навчання у творчому доробку галицьких педагогів (1919-1939 роки) // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського: Збірник наукових праць. - Вип. 7-8 . - Одеса: ПДПУ, 2000. - С. 20-27.

24. Завгородня Т.К. Дидактичні основи викладання мистецьких дисциплін у навчальних закладах Галичини (20-30-ті роки ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 89: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧДУ, 2000. - С.3-8.

ІІІ. Статті та матеріали наукових конференцій:

25. Завгородня Т. К. Українське вчительство Галичини в 20-30-х роках ХХ століття // Галицько-буковинський хронограф: Гуманітарний альманах. - Івано-Франківськ; Чернівці, 1998. - С. 140-148.

26. Завгородня Т. К. Еволюція навчальних планів закладів підготовки вчителів для українських народних шкіл Галичини (20-30-ті роки ХХ ст.) // Навчально-виховний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення.- Ч.3. - Рівне: Тетіс, 1999. - С.179-183.

27. Завгородня Т. К. Підготовка майбутніх вчителів-вихователів у Галичині (20-30-ті роки ХХ ст.) // Українська система виховання: проблеми, перспективи. - Івано-Франківськ: Серія “Педагогіка, етнографія”. Вип. 27.- 1999. - С. 133-137.

28. Василевич Г.Я., Завгородня Т.К. Ситуативні завдання, розроблені на основі художніх творів, як засіб психолого-педагогічної підготовки майбутніх вчителів-філологів // Формування педагогічної майстерності в системі професійної підготовки майбутнього вчителя. - К., 1991. - С.120-121.

29. Завгородня Т. К. Педагогічна журналістика західноукраїнських земель і проблеми шкільної дидактики (1918-1939 роки) // Українська періодика: Історія і сучасність. - Житомир, 1994. - С. 88-90.

30. Завгородня Т. К. Використання літературних творів українських письменників при викладанні педагогічних дисциплін // Художня література як засіб морально-педагогічної підготовки майбутніх учителів: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 1994. - С.2-18.

31. Завгородня Т. К. Проблема становлення творчої особистості вчителя (за матеріалами педагогічної преси Галичини 30-х років ХХ ст.) // Сучасна освіта і проблеми виховання творчої особистості. - Суми, 1994. - С.263-267.

32. Драпак О. Л., Завгородня Т. К., Козак Б. З. Перший Український Педагогічний З'їзд у Львові і питання розвитку теорії виховання // Перший Український Педагогічний Конгрес і сучасність. - Івано-Франківськ, 1995. - С.21-23.

33. Завгородня Т. К. Дидактичні питання у педагогічних видання товариства “Взаємна поміч Українського Вчительства” // Діяльність товариства “Взаємна Поміч Українського Вчительства”. - Івано-Франківськ, 1996. - С.15-17.

34. Завгородня Т. К. Степан Сірополко і розвиток дидактичної думки на Україні // Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка. - Івано-Франківськ, 1996. - С.176-177.

35. Завгородня Т. К. Елементи народної дидактики у змісті шкільної освіти Галичини (1918-1939) // Матеріали III Прикарпатської історико-краєзнавчої наукової конференції.- Коломия: Вік, 1997.- С.29-30..

36. Завгородня Т. К. Методи навчання в школах Галичини (20-30-ті роки ХХ ст.) // Ідея національного виховання в українській психолого-педагогічній науці Х1Х-ХХ ст. - Коломия: Вік, 1997. - С.67-68.

37. Завгородня Т. К. Використання підручника С.Смаль-Стоцького “Граматика української мови” в школах Галичини (20-30-ті рр. ХХ ст.) // Педагогічні ідеї С.Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти й виховання. - Чернівці, 1999. - С.47-49.

АНОТАЦІЇ

Завгородня Т. К. Розвиток теорії і практики навчання в Галичині (1919-1939 роки). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю: 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки, Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

У дисертації в контексті історії дидактики України та інших європейських країн вперше здійснено комплексне дослідження розвитку теорії і практики навчання в Галичині у 1919-1939 рр. та виявлено його особливості. Досліджувана проблема висвітлюється у процесі організації навчання в школах, закладах з підготовки вчителів для українських народних шкіл та підвищення їхньої фахової кваліфікації. Педагогічну теорію і практику збагачено науковими знаннями про еволюцію мети, змісту освіти, методи, форми і засоби навчання в галицькому шкільництві на різних етапах його функціонування.

Основні результати, положення й висновки дослідження можуть бути використані при викладанні історії педагогіки, а також науковцями для розробки концептуальних положень організації навчально-виховного процесу сучасної загальної і педагогічної освіти в Україні, сприятимуть збереженню і передачі педагогічного досвіду.

Ключові слова: Галичина, історія, теорія і практика навчання, мета навчання, національна ідея, національне виховання, українська дидактика, принципи навчання, зміст освіти, методи, форми, засоби навчання, педагогічна освіта.

Завгородняя Т. К. Развитие теории и практики обучения в Галиции (1919-1939 годы). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора педагогических наук по специальности: 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики, Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации впервые осуществлено комплексное исследование развития теории и практики обучения в Галиции в 1919-1939 гг. и выявлены особенности этого процесса. Проблема изучается в единстве организации процесса обучения в школах, учебных заведениях подготовки учителей для украинских народных школ и повышения их профессиональной квалификации.

В работе раскрываются общественно-политические и социально-экономические предпосылки теоретических и практических поисков галицких педагогов в области дидактики. Освещены образовательная политика Польши, выявлены тенденции развития официальной педагогики и украинской системы образования в Галиции, ее особенности. С учетом эволюции системы учреждений подготовки будущих учителей для украинских народных школ и повышения их квалификации изучены содержание педагогического образования, научно-методические основы организации учебно-воспитательного процесса в них в контексте европейской педагогики. Детально проанализированы учебные планы, программы, учебники и методическая литература для различных типов учебных заведений, исследованы условия, при которых обучение стало средством воспитания. На конкретных примерах показан процесс функционирования сложноорганизованной образовательной системы, где общее и педагогическое образование, включащее различные формы повышения профессиональной квалификации учителей, рассматриваются как ее специфические подсистемы.

Установлено, что в процессе профессиональной подготовки учителей для украинских народных школ Галиции в 20-30-е годы ХХ в. и повышения их профессиональной квалификации происходило развитие теории и практики обучения.

Обобщение результатов многолетнего историко-педагогического научного исследования, анализ широкой источниковедческой базы дает возможность сделать вывод, что в межвоенный период в педагогическом процессе учебных заведений Галиции приоритетной целью стало воспитание, а обучение рассматривалось как основное средство достижения поставленной цели. В основу воспитания украинской молодежи Галиции была положена украинская национальная идея. Воспитание призвано было готовить активистов-патриотов, людей, готовых сознательно и активно бороться за создание собственного государства -- Украины -- и собственным творческим трудом приносить пользу родному народу. При этом национальное воспитание рассматривалось в единстве с общечеловеческими ценностями. Галицкие педагоги отстаивали положение, что идеологией обучения является национальная идея, а “осью” гуманитарного образования должно стать украиноведение. По их убеждению, реализовать украинскую национальную идею можно на основе интеграции истории, культуры, искусства, морали украинского народа. Поэтому галицкие педагоги акцентировали внимание на изучении украиноведческих дисциплин -- языка, литературы, истории, искусства, географии земель, заселенных украинцами и т.д. Особое значение уделялось насыщению содержания украиноведческих дисциплин идеями государственного строительства. Это положение нашло научное обоснование на Первом украинском педагогическом конгрессе (Львов, 1935).

Галицкие педагоги считали, что в основу организации обучения должны быть положены принципы народности, регионализма, связи с жизнью, “воспитывающего обучения”, гуманизации, психологизации, индивидуализации и дифференциации, природной заинтересованности, последовательности и систематичности, активности и самостоятельности, сочетания различных методов и форм в организации учебно-воспитательного процесса, наглядности и научности. Сравнение принципов обучения и воспитания показало, что многие из них совпадают.

На конкретном материале обобщены теоретические идеи галицких педагогов, а также практический опыт организации учебно-воспитатель-ного процесса в школах края. Показаны эволюция цели, содержание образования, методы, формы и средства обучения в теории и практике галицкой системы просвещения на различных этапах ее функционирования в сопоставлении с решением этих проблем в государствах Западной Европы и Надднепрянской Украины. Сделан вывод, что достижения в области дидактики в Галиции происходили в контексте основных педагогических течений и направлений того времени, научных поисков ученых-дидактов различных стран.

Основные результаты, положения и выводы исследования могут быть использованы в процессе преподавания истории педагогики, а также учеными, педагогами при разработке концептуальных положений организации учебно-воспитательного процесса современного общего и педагогического образования в Украине, будут способствовать сохранению и передаче педагогического опыта.

Ключевые слова: Галиция, история, теория и практика обучения, цель обучения, национальная идея, национальное воспитание, украинская дидактика, принципы обучения, содержание образования, методы, формы, средства обучения, педагогическое образование.

Zavgorodnya T.K. Development of Theory and Practice of Instruction in Halychyna (1919-1939). -- Manuscript.

Dissertation for the Doctor's degree in pedagogical sciences, speciality: 13.00.01 -- general pedagogics and history of pedagogics. Institute of Pedagogics of APS Ukraine. - Kiev, 2000.

In the dissertation, in the context of the history of didactics of Ukraine and other European countries, for the fist time a complex research of the development of theory and practice of instruction in Halychyna in 1919-1939 was carried out. The peculiarities of this process were found out, too. It is shown in the process of organising of instruction at school, teachers? training establishments for Ukrainian National schools, and improvement of their professional skills. The pedagogical theory and practice were enriched by the scientific knowledge about the evolution of the aim, content of education, methods, forms and means of instruction in Halychian principles and practice of school administration at different stages of its functioning.

The main results, tenets and summaries of the research may by used while teaching the History of Pedagogics and also by scientists for the development of conceptual tenets in the organisational sphere of instructional and educational process of modern general and pedagogical education in Ukraine. They will contribute to storing and passing the pedagogical experience.

Key words: Halychyna, history, theory and practice of instruction, the aim of education, national idea, national education, Ukrainian didactics, principles of education,content of education, methods, forms, visual and technical aid, pedagogical education.

Размещено на Allbest.ru