Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку засобами туристсько-краєзнавчої роботи

Гуменюк Галина Михайлівна

АНОТАЦІЯ

національний самосвідомість педагогічний підліток

Гуменюк Г.М.

Формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку у туристсько-краєзнавчій роботі.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль, 2000 р.

Дисертацію присвячено проблемі формування національної самосвідомості учнів середнього шкільного віку засобами туристсько-краєзнавчої роботи. Проаналізовано формування національної самосвідомості як педагогічної проблеми і на цій основі визначено її сутність, виділено основні показники рівня її сформованості у підлітків. Проведено дослідно-експериментальну роботу з удосконалення процесу формування національної самосвідомості підлітків засобами туристсько-краєзнавчої роботи. На основі аналізу отриманих результатів розроблено практичні рекомендації щодо використання туристсько-краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі сучасних українських закладів освіти.

Ключові слова: свідомість, самосвідомість, національна самосвідомість, туристсько-краєзнавча робота, туризм, краєзнавство, національна школа, учитель, навчально-виховний процес, педагогічна діяльність, дослідно-експериментальна робота.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Провідною ідеєю новітнього українського державотворення є національна ідея, що базується “на природних високих національних і загальнонаціональних цінностях” (Л.Кучма). Як показує практика, особливо гострою як в теоретичному, так і в практичному плані є проблема утвердження національної самосвідомості в усіх верствах суспільства.

Конституція України та інші державні документи серед головних суспільних орієнтирів і пріоритетів виділяють ті, що максимально сприяють відродженню та утвердженню українського етносу - носія національної самосвідомості. У системі освіти вони нерозривно пов'язані з відродженням українських виховних традицій.

“Концепція національного виховання” визначила головною метою школи передачу молодому поколінню “соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України”, серед яких найважливішими є національна самосвідомість, патріотизм, готовність до праці в ім'я України.

Проблема формування національної самосвідомості висвітлена в працях багатьох педагогів кінця ХІХ - початку ст. (С. Русова, С. Сірополко, В. Пачовський, І. Ющишин та ін.) та представників української діаспори (Г. Ващенко, Г. Васькович, Е. Жарський та ін.), але з відомих причин у радянський час на неї було накладено “табу”.

Нові умови функціонування українського суспільства після проголошення Акту про незалежність України привернули до цієї проблеми увагу широкого кола філософів (М. Возняк, В. Жмир, Ю. Римаренко), психологів (М. Боришевський, С. Максименко, В. Москалець, Л. Орбан), істориків (Л. Нагорна, І. Кресіна), педагогів (В. Кузь, В. Костів, В. Кравець, Є. Приступа, Ю. Руденко, Б.Ступарик, Д. Тхоржевський, М. Шкіль та ін.).

Аналіз історико-педагогічної літератури та досвіду роботи школи переконує, що дійовим засобом формування національної самосвідомості особистості є туристсько-краєзнавча робота - органічна складова навчально-виховної діяльності загальноосвітніх шкіл і позашкільних закладів України, яка відкриває широкі можливості для духовного та фізичного оздоровлення й громадянського становлення підростаючого покоління незалежної Української держави.

В умовах об'єктивної потреби орієнтації сучасної школи на вирішення проблем формування національної самосвідомості в учнів зростає роль туристсько-краєзнавчої роботи як вагомого чинника виховання любові до рідного краю, свого народу, залучення учнівської молоді до розбудови своєї держави.

Проте аналіз літератури свідчить про недостатнє використання в практиці роботи сучасної школи теоретичних надбань та історико-педагогічного досвіду формування національної самосвідомості, а роль туристсько-краєзнавчої роботи в цьому процесі взагалі не досліджена.

Зважаючи на актуальність, соціально-освітню значущість проблеми, недостатнє її вивчення, ми обрали темою дисертаційного дослідження “Формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку засобами туристсько-краєзнавчої роботи”.

Дисертаційне дослідження проведене відповідно до тематичного плану наукових досліджень Прикарпатського університету імені Василя Стефаника і є складовою дослідницької проблеми ”Вдосконалення навчально-виховного процесу в сучасній школі”.

Об'єктом дослідження є процес формування національної самосвідомості в учнів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - туристсько-краєзнавча робота як засіб формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці впливу туристсько-краєзнавчої роботи на формування національної самосвідомості учнів V-ІХ класів загальноосвітніх шкіл.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Простежити еволюцію сутності поняття “національна самосвідомість” у працях українських та зарубіжних представників філософсько-психологічної та історико - педагогічної думки і особливості її формування в сучасних умовах.

2. Виявити педагогічні умови формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку в сучасних умовах.

3. Проаналізувати історію становлення й розвитку туристсько-краєзнавчої роботи в Україні та особливості її використання в навчально-виховному процесі школи.

4. Визначити зміст і форми туристсько-краєзнавчої роботи в навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи, виявити їх виховний потенціал щодо формування національної самосвідомості учнів.

5. Розробити й експериментально перевірити методику використання туристсько-краєзнавчої роботи для підвищення ефективності формування національної самосвідомості учнів V-ІХ класів загальноосвітніх шкіл.

6. Підготувати методичні рекомендації працівникам освіти з питань формування у школярів національної самосвідомості засобами туристсько-краєзнавчої роботи.

Гіпотеза дослідження. Підвищенню ефективності формування національної самосвідомості підлітків сприятиме цілеспрямоване використання в навчально-виховному процесі туристсько-краєзнавчої роботи, що забезпечується компетентністю педагогів та обізнаністю батьків з її сутністю й виховними можливостями, методикою її організації; відповідністю змісту, форм і методів туристсько-краєзнавчої роботи меті, завданням і особливостям діяльності школи в умовах реформування системи освіти в Україні; оптимальним відбором об'єктів довкілля для ознайомлення з ними учнів.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять:

- основні ідеї відродження національної системи освіти, визначені Конституцією України, Законом України “Про освіту”, Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Концепцією національного виховання;

- нормативні акти, які регламентують діяльність навчально-виховних закладів у галузі туризму та краєзнавства (Закон України “Про туризм”, Положення про рух учнівської молоді “Моя земля - земля моїх батьків”);

- ідеологія державотворення, зорієнтована на загальнолюдські та національні культурні цінності, головні положення якої викладені у працях відомих теоретиків і практиків української державності - В. Антоновича, В. Винниченка, М. Грушевського, В. Липинського, С. Рудницького, В. Целевича та ін.;

- концептуальні положення щодо формування національної самосвідомості сформульовані в філософсько-психологічних працях Л. Виготського, І. Кона, В. Москальця, Л. Орбан, О. Потебні, Ю. Римаренка, С. Рубінштейна;

-висновки досліджень у галузі теорії та історії педагогіки, викладені в працях Г. Ващенка, С. Русової, О. Киричука, С. Сірополка, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської та ін.

У процесі роботи над темою дисертації нами використовувалися такі методи дослідження: узагальнення вітчизняного педагогічного досвіду; вивчення документальних джерел - архівних матеріалів, державних документів у галузі освіти; аналіз навчальних планів, програм та підручників; педагогічне спостереження; бесіда, анкетування, інтерв'ювання, тестування; експеримент.

Експериментальною базою дослідження в процесі констатуючого експерименту обрано 10 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, з них 5 міських та 5 сільських, а для формуючого експерименту - 4 школи, в тому числі 2 міські та 2 сільські, які функціонують у районах Івано-Франківщини та в обласному центрі.

Основні джерела дослідження. В процесі роботи використано історіографічні джерела, виявлені у фондах ЦНБ ім. В.Л.Вернадського НАН України (м.Київ), НБ ім.В.Стефаника НАН України (м.Львів), державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім.І. Франка (м. Івано-Франківськ), бібліотеки Прикарпатського університету імені В. Стефаника. Опрацьовано матеріали ЦДІА у м. Львові та Державного архіву Івано-Франківської області. Проаналізовано законодавчі та нормативні документи загальносуспільного значення і ті, що визначають зміст діяльності навчальних закладів із формування національної самосвідомості учнів через туристсько - краєзнавчу роботу. Джерельною базою для дослідження стали також праці видатних вітчизняних педагогів і просвітителів ХІХ-ХХ ст., найновіші матеріали, що стосуються різних аспектів національного виховання в сучасній школі, а також дані офіційної статистики та звіти шкіл і позашкільних навчально-виховних закладів.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що автором уперше науково обгрунтовано вплив туристсько-краєзнавчої роботи на процес формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку; визначено основні критерії виявлення рівня сформованості національної самосвідомості в учнів цієї вікової групи (високий, середній, низький); виявлено, узагальнено та повернуто в науковий обіг сучасної педагогічної науки окремі важливі теоретичні положення творчої спадщини культурно-освітніх діячів і педагогів минулого (про роль туризму і краєзнавства у формуванні національної самосвідомості і його місце в навчально-виховному процесі, методику організації даного виду діяльності).

Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає в їх спрямованості на уточнення найважливіших і завдань формування національної самосвідомості підлітків у процесі їх залучення до туристсько-краєзнавчої діяльності, на удосконалення змісту та форм цієї роботи, підвищення її ефективності в сучасній школі. Результати дослідження можуть бути використані при розробці шкільних програм, навчально-методичних посібників, для організації позакласної і позашкільної роботи з учнями, а також при створенні програм навчальних дисциплін, спецкурсів і спецсемінарів у закладах підготовки і підвищення кваліфікації вчителів.

Вірогідність і аргументованість одержаних результатів забезпечується теоретичною обгрунтованістю вихідних позицій і застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його меті й завданням; всебічним аналізом фактів, матеріалів і результатів дослідно-експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом упровадження експериментальних розробок у навчально-виховний процес Івано-Франківських ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 (довідка № 46 від 22.04.1999 р.), № 24 (довідка № 396 від 23.06.1999 р.), Гвіздецької ЗОШ І-ІІІ ступенів (довідка № 26 від 18.06.1999 р), Балинцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (довідка № 38 від 20.04.1999 р.) та Прикарпатського університету імені В.Стефаника ( довідка від 21.04.1999 р.). Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на Всеукраїнській конференції аспірантів у галузі фізичної культури і спорту (Львів,1997), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ідея національного виховання в українській психолого-педагогічній науці ХІХ-ХХ ст.” (Івано-Франківськ,1998), науковій конференції “ Михайло Галущинський - педагог, просвітянин, військовий і громадсько-політичний діяч” (Рогатин,1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська система виховання: пошуки, проблеми“ (Івано-Франківськ,1998), науково-практичній конференції “Україна: історія, держава, перспективи” (Івано-Франківськ,1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ідея народної та наукової педагогіки у вихованні дітей та молоді “ (Івано-Франківськ,1999).

Результати дослідження відображені в 1 монографії та 14 наукових статтях, з яких 6 опубліковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (339 найменувань), додатків (7). Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, з них: основна частина 197 сторінок, список використаних джерел - 23 сторінки, додатки - 14 сторінок. Дисертація містить 6 таблиць, 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу. Розкрито наукову, теоретичну та практичну цінність роботи. Наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Формування національної самосвідомості як педагогічна проблема” розкрито філософські та психолого-педагогічні основи формування національної самосвідомості в працях учених минулого й сьогодення (Л. Виготський, В. Жмир, І. Кон, І. Курас, Л. Петровський, Ю. Римаренко, В. Москалець та ін.). Проаналізовано погляди психологів на структуру національної самосвідомості, структурним компонентом якої є “Я-концепція “.

Національна самосвідомість розглядається в роботі як вища форма розвитку свідомості, важливий ідеологічний атрибут суспільного життя, що передбачає усвідомлення національної, культурної та мовної єдності українців, приналежності до своєї нації, її окремішності й неповторності; любов до рідної мови; зацікавлення історією свого народу, культурно-освітніми традиціями, сприйняття й шанобливе ставлення до всієї культурної спадщини минулого та сучасності, корінних інтересів і потреб розвитку своєї нації й держави; готовність до самовідданої праці на благо народу, вміння підпорядкувати особисті інтереси інтересам нації. Такий висновок зроблено на основі опрацювання історико - педагогічної літератури. Зокрема, проаналізовано праці Г. Ващенка, Б. Грінченка, М. Грушевського, О. Духновича, М. Євшана І. Крип'якевича, С .Рудницького, С .Русової, О. Субтельного, В. Сухомлинського, К. Ушинського, В. Целевича та ін.Простежено еволюцію сутності поняття “національна самосвідомість” у процесі суспільно-історичного розвитку. Встановлено, що на межі ХІХ-ХХ ст. проблема національної самосвідомості переросла в проблему політичну. Концептуальні положення, обгрунтовані педагогічними діячами початку ХХ ст., стали теоретичною основою формування національної самосвідомості в період національно-визвольних змагань та міжвоєнної доби. Засобами виховання державотворчого покоління, характерною рисою якого була висока національна самосвідомість, Перший український педагогічний конгрес (Львів, 1935) визначив українську мову, історію, географію, рідне мистецтво та інші українознавчі дисципліни.

Значне місце у розділі відведено аналізу характерних особливостей та завдань формування національної самосвідомості школярів у сучасних умовах. Встановлено, що головною вимогою до діяльності сучасної школи в умовах інтеграції України у європейський і світовий простір є необхідність посилення національного виховання молоді, забезпечення єдності національних і загальнолюдських цінностей.

Теоретичні засади формування національної самосвідомості розроблені в сучасних наукових дослідженнях О. Вишневського, В. Кузя, Ю. Римаренка, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, в кандидатських дисертаціях останніх років Г. Кловак, Н. Мещерякової, У. Нетаврованої, Л. Паламарчук, В. Чорнобай та ін. Вони вважають, що серцевиною національного виховання є українська національна ідея, яка має стати “обручем нації” (Л. Кучма), об'єднати розум, волю та зусилля всіх громадян України для будівництва незалежної, соборної Української держави.

На основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних науковців ми умовно зобразили структурну модель національної самосвідомості на рисунку 1.

У роботі проаналізовано основні чинники формування національної самосвідомості в системі роботи вчителя: знання психолого-педагогічних закономірностей виховного процесу, індивідуальних особливостей дітей; використання в навчально-виховному процесі наукової спадщини минулого; вміння налагодити спільну діяльність сім'ї, школи, релігійних конфесій з національного виховання учнів, організовувати туристсько-краєнавчу роботу з дітьми.

На основі аналізу науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження обгрунтовано педагогічні умови, дотримання яких сприяє підвищенню ефективності формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку.

На основі досліджень психологів (Л. Божович, М. Боришевський, Р. Гурова, І. Кон, С. Максименко, В. Москалець, Л. Орбан, А. Петровський, С. Рубінштейн, Д. Фельдштейн та ін.) розкрито психологічні особливості виховання підлітків в національному дусі, показано важливість туристсько-краєзнавчої роботи в цьому процесі.

У другому розділі “Туристсько-краєзнавча робота як засіб формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку” показано виховні можливості туристсько-краєзнавчої роботи, визначено її роль і місце в процесі національного виховання підлітків.

Розкрито еволюцію теоретичних основ туризму і краєзнавства. Висвітлено погляди відомих культурно-освітніх діячів ХV-ХІХ ст. (Л. Вівес, М. Монтень, Ф. Рабле, Е. Роттердамський, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці та ін.) на сутність туристсько-краєзнавчої роботи та її виховний потенціал. Зроблено висновок, що у ХІХ ст. краєзнавство і туризм як його важлива форма й водночас засіб стають органічною частиною навчально-виховної роботи в системі освіти розвинених західноєвропейських країн, засобом національного виховання дітей та молоді.

Проаналізовано історію становлення й розвитку туристсько-краєзнавчої роботи в Україні. Виявлено, що становлення організаційних форм туризму й краєзнавства на українських землях та їх використання з навчально-виховною метою припадає на ХІХ ст. Проаналізовано діяльність туристських клубів, організацію екскурсій на природу як засобу ознайомлення дітей із краєзнавчим матеріалом.

Встановлено, що на зламі століть спостерігається активізація діяльності молодіжних і студентських гуртків, товариств та громад (“Сокіл”, ”Січ”, “Пласт”, “Плай” та ін.), які приділяли значну увагу туризму та краєзнавству. Проаналізовано основні форми їх роботи (руханка, рухливі ігри, змагання, походи), показано їх пізнавальне й виховне значення. На основі аналізу звітів Станіславської, Коломийської та інших гімназій, науково-педагогічної літератури розкрито зміст і форми туристсько-краєзнавчої діяльності в тогочасних навчальних закладах.

Дослідження показало, що важливе значення для поширення туристсько-краєзнавчої роботи в навчально-виховному процесі тогочасної галицької школи мали праці С. Русової, С. Сірополка, І. Ющишина, в яких краєзнавство і туризм визначаються як важливий засіб формування національної самосвідомості учнів. Вагомий внесок в розробку теоретичних засад туристсько-краєзнавчої роботи зі школярами зробили також С. Гайдучок, Н. Дорошенко, О. Туснак, П. Франко, Т. Франко, Ю. Савицький та ін.

Рис. 1. Структурна модель національної самосвідомості

Доведено, що розроблені ними тематика, програми та методика проведення туристсько-краєзнавчої роботи не втратили своєї актуальності, заслуговують на використання в сучасних умовах..

У розділі виділено питання взаємозв'язку та взаємообумовленості краєзнавства і туризму, що надає першому дійового, творчого, суспільного характеру. Серед найважливіших напрямків туристсько-краєзнавчої діяльності в Україні, які віддзеркалюють її зорієнтованість на нові суспільні пріоритети, виділено рух учнівської молоді за збереження й примноження традицій, звичаїв, обрядів народу “Моя земля - земля моїх батьків”.

Відзначено, що у формуванні національної самосвідомості учнів середнього шкільного віку найбільш ефективними є ті форми й методи туристсько-краєзнавчої роботи, які відповідають загальносуспільним потребам, ідеям української національної системи освіти.

Аналіз статистичних даних, річних звітів обласних управлінь освіти, державних центрів туризму і краєзнавства, матеріалів дослідження показав, що в сучасних умовах розбудови національної школи потребує значної активізації використання туристсько-краєзнавчої роботи в національному вихованні школярів. Посиленої уваги потребують також питання підготовки педагогічних працівників до використання можливостей туризму і краєзнавства в процесі формування національної самосвідомості учнів.

У третьому розділі “Дослідно-експериментальна робота з удосконалення процесу формування національної самосвідомості в підлітків засобами туристсько-краєзнавчої роботи” визначено зміст та проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи, розкрито сутність основних показників рівня сформованості національної самосвідомості в учнів.

Виходячи із сутності національної самосвідомості, визначено такі основні критерії виявлення рівнів її сформованості в дітей середнього шкільного віку:

- пізнавальний - знання рідної мови та історії України, минулого свого народу, його історичних традицій, матеріальної та духовної культури, обізнаність із сучасними найважливішими подіями в країні, розуміння сутності національної самосвідомості;

- почуттєвий - любов до рідної землі, своєї нації, гордість за свою вітчизну, її видатних людей; вміння співпереживати; здатність до об'єктивної самооцінки; гуманність у ставленні до однокласників, старших людей; небайдужість до майбутнього України;

- поведінковий - добровільна участь у праці на загальну користь; бережливе ставлення до природи, суспільної власності, участь у житті класу, школи; гармонійне поєднання особистих і суспільних інтересів, вміння підпорядковувати власні інтереси загальному добру; виконання обіцянок; готовність прийти на допомогу, навіть з ризиком для себе; звичка доводити справу до кінця; володіння й спілкування рідною мовою; творча праця в інтересах поступу нації; готовність до захисту державності своєї батьківщини.

При визначенні рівня сформованості національної самосвідомості враховувалися умови мікросередовища, в якому виховується учень, його вікові та індивідуальні особливості, наявність відповідних знань, стійких навичок, мотиви дій і вчинків.

На основі оцінки прояву кожного показника визначався рівень сформованості національної самосвідомості як окремого учня (високий, середній, низький), так і всього класу. В такий спосіб можна було оцінити досягнуті результати, порівняти їх із попередніми й очікуваними.Дослідно-експериментальна робота проводилася впродовж п'яти років у школах міста Івано-Франківська та області (загальноосвітні школи № 4 і № 24 м. Івано-Франківська, Гвіздецька ЗОШ І-ІІІ ступенів Коломийського р-ну та Балинцівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Снятинського р-ну), котрі мали приблизно таку ж навчально-виховну базу, як і всі навчально-виховні заклади Прикарпаття, не вирізнялися особливим досвідом використання туристсько-краєзнавчої роботи.

На етапі констатуючого експерименту дослідженням було охоплено 1615 учнів та педагогів. Для формуючого експерименту в названих школах визначено експериментальні та контрольні класи, склад учнів у яких був однорідним за віком та рівнем сформованості національної самосвідомості.

У ході експериментальної роботи використовувалися такі методи психолого-педагогічного дослідження: анкетування; аналіз уроків, письмових робіт, позакласних заходів та шкільної документації; бесіди, спостереження, інтерв'ювання.

В експериментальних класах проводилась консультативна робота з учителями-предметниками, класними керівниками, керівниками гуртків і на основі аналізу досліджуваного матеріалу оперативно вносилися необхідні корективи в програму експерименту.

Формуючий експеримент показав, що найбільші можливості щодо використання туристсько-краєзнавчої роботи для формування національної самосвідомості підлітків мають уроки географії, історії, літератури. Проте результати дослідження свідчать, що краєзнавчий матеріал здебільшого використовується вчителями епізодично, лише 34% вчителів застосовують його в навчальному процесі.

Тому, за нашими рекомендаціями, вчителі цих предметів доповнили навчальні програми матеріалами туристсько-краєзнавчого характеру; склали список рекомендованої літератури для педагогів, батьків та учнів; внесли зміни й доповнення до планів факультативної, позакласної і позашкільної виховної роботи.

З метою підготовки майбутніх педагогів до формування у школярів національної самосвідомості засобами туристсько-краєзнавчої роботи нами розроблено в ході дослідження і впроваджено в навчально-виховний процес Прикарпатського університету імені В.Стефаника спецкурс ”Формування національної самосвідомості засобами туристсько-краєзнавчої роботи”.

Отримані результати експерименту, ретроспективний аналіз особистого педагогічного досвіду дозволили викристалізувати провідні напрями практичної діяльності педагогів у формуванні національної самосвідомості школярів засобами туристсько-краєзнавчої роботи:

- виділення краєзнавчого аспекту в змісті навчального матеріалу, формування в учнів на цій основі уявлення та поняття про рідний край, рід, родину, країну, націю, Україну;

- формування в підлітків уявлення про себе як представників української нації, усвідомлення її окремішності й внутрішньої єдності (культурної, мовної, національної тощо), розуміння спільного й відмінного з іншими народами;

- виховання в учнів любові до рідної землі, мови, культури, відповідальності за збереження й розвиток культурно-історичних надбань, прагнення примножити їх своєю працею; формування готовності підпорядковувати особисті інтереси загальному добру, здатності до критичної самооцінки, готовності до захисту державної незалежності;

- оптимальне поєднання методів навчання з методами туристсько-краєзнавчої роботи.

Проаналізовано вплив на формування національної самосвідомості в підлітків таких позакласних форм туристсько-краєзнавчої роботи, як екскурсії, походи, подорожі, мандрівки, краєзнавчі експедиції, зустрічі з видатними людьми краю та ін.

Завдання заключного етапу проведеного дослідження передбачали мав на меті узагальнення й аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи, визначення рівнів сформованості національної самосвідомості в учнів, оцінку впливу туристсько-краєзнавчої діяльності на її формування.

Проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила гіпотезу про те, що цілеспрямоване використання туристсько-краєзнавчої роботи в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи позитивно впливає на ефективність формування національної самосвідомості учнів середнього шкільного віку. Про це свідчать результати дослідно-експериментальної роботи (див. табл. 1).

Таблиця1. Динаміка рівнів сформованості національної самосвідомості в учнів

У результаті проведеної роботи в експериментальних класах кількість учнів, які мають високий рівень сформованості національної самосвідомості зросла на 28,4 %, тоді як в контрольних - тільки на 7,3 %. Порівняльний аналіз представлених даних дає підстави констатувати ефективність туристсько-краєзнавчої роботи для формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку.

Проведена дослідно-експериментальна робота дозволила зробити такі висновки:

Низький рівень сформованості в учнів середнього шкільного віку національної самосвідомості та недостатня підготовленість педагогів до використання можливостей туристсько-краєзнавчої діяльності у навчально-виховному процесі підтвердили, що ця проблема, вирішення якої є необхідною умовою підготовки й залучення вихованців до участі в розбудові незалежної соборної України, актуальна для сучасної педагогічної теорії і практики. Найважливішим завданням у сфері формування національної самосвідомості підростаючих поколінь є утвердження в суспільстві української національної ідеї.

2. В історії української педагогічної думки процес формування сутності поняття “національна самосвідомість” пройшов шлях від прагнення наших предків у часи Київської Русі виховувати дітей як носіїв рідної культури, продовжувачів справи батьків до розуміння національної самосвідомості як інтегрованої якості особистості, що характеризує її ставлення до свого народу, нації, держави, самої себе, відображає її позицію в державотворчих процесах. Аналіз наукової історико-педагогічної та сучасної літератури дав підстави виділити основні показники, за якими можна судити про рівні сформованості національної самосвідомості.

Мета, зміст, форми та методи туристсько-краєзнавчої роботи, як виховного засобу, еволюціонували в процесі переходу від перших організованих ентузіастами-любителями мандрівок до системи цілеспрямованої діяльності на державному рівні, здійснюваної професіоналами. Для сучасної школи вони визначаються Державною національною програмою “Освіта.(Україна ХХІ століття)”, Законом України “Про освіту”, положеннями про учнівський рух “Моя земля - земля моїх батьків” та акції “Сто чудес України”, “Пам'ять” та іншими документами.

Особливості формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку зумовлені такими факторами: переміна ціннісних орієнтацій, виховних ідеалів, необхідність посилення національного виховання в поєднанні з підготовкою до інтеграції України у світовий культурний простір. Це вимагає оновлення змісту освіти, вдосконалення підготовки вчителя до цього виду діяльності, підвищення його професійної кваліфікації. У процесі формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку необхідно враховувати їх вікові та індивідуальні особливості, зокрема, інтенсифікацію процесу соціалізації, посилення уваги до формування волі, принциповості, прагнення до самостійності, дорослості, підвищення самооцінки, самовиховання, самовдосконалення.

Формування національної самосвідомості засобами туристсько-краєзнавчої роботи найефективніше відбувається за таких педагогічних умов: а) підготовленість вчителя до організації цього виду діяльності та використання її виховних можливостей в навчально-виховному процесі; б) відповідність змісту, форм і методів туристсько-краєзнавчої роботи меті національного виховання, індивідуальним та віковим особливостям дитини, врахування особливостей шкільного та оточуючого середовища; в) належна організація науково-методичної роботи та забезпеченість відповідною літературою; д) стимулювання учнів до пошуково-дослідницької діяльності з проблем історії, культури свого народу; е) відповідна педагогічна підготовленість батьків до реалізації національно-виховної роботи засобами туризму та краєзнавства, їх активна участь у цьому процесі.

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках дає позитивні результати, якщо він зібраний самими учнями; достовірний та перевірений на основі кількох джерел; доступний для школярів, враховує їх вікові особливості, не переобтяжений дріб'язковою інформацією; підпорядковується меті уроку, оптимально співвідноситься з основним програмовим матеріалом, допомагає його кращому засвоєнню; має достатній науково-виховний потенціал, сприяє розвитку в учнів інтересу до вивчення історії свого краю, країни.

Оптимальною для формування національної самосвідомості засобами туристсько-краєзнавчої роботи є програма навчальної, позакласної та позашкільної діяльності, розроблена відповідно до положень про учнівський рух “Моя земля - земля моїх батьків” та акцій “Пам'ять”, “Сто чудес України”, з урахуванням особливостей, виховних традицій та конкретних умов регіонів, в яких функціонують навчально-виховні заклади.

Найефективніші форми організації туристсько-краєзнавчої роботи з учнями середнього шкільного віку такі: пошукова діяльність, екскурсії, походи, експедиції, зустрічі з відомими людьми, виставки, конкурси, вікторини, створення музейних експозицій, догляд за могилами, надання допомоги ветеранам, сім'ям загиблих, створення алей Слави.

8. Порівняльний аналіз результатів констатуючого і формуючого експерименту підтвердив висловлену гіпотезу, засвідчив значне підвищення рівня сформованості в учнів середнього шкільного віку національної самосвідомості. Апробація програми розробленого спецкурсу “Формування національної самосвідомості засобами туристично-краєзнавчої роботи” показала, що він позитивно впливає на підготовку майбутніх вчителів до цього виду діяльності.

Основні результати дослідження відображено в таких публікаціях

1. Гуменюк Г.М. Формування національної самосвідомості учнів середнього шкільного віку засобами туристсько-краєзнавчої роботи. Монографія.- Івано-Франківськ: Плай, 2000.- 158 с. (10,07 др.арк.).

2. Гуменюк Г.М. Національна самосвідомість школярів та перспективи її розвитку// Рідна школа. - 1999. - № 2. - С.59-61. (0,5 др. арк.).

3. Гуменюк Г.М. Зміст і форми туристично-краєзнавчої роботи в сучасній школі //Джерела.- 1999. - № 3. - С.8-11. ( 0,4 др. арк.).

4. Гуменюк Г.М. Роль туристично-краєзнавчої роботи у формуванні національної самосвідомості школярів // Джерела.-1999.-№1-2.- С.104-108. ( 0, 4 др. арк.)

5. Гуменюк Г.М. Проблема туристично-краєзнавчої роботи в українській історико-педагогічній літературі // Вісник Прикарпат. ун-ту. Сер. педагогіч. наук, - 1999. Вип.2.- С.130-135. (0, 4 др. арк.).

6. Гуменюк Г.М. Психолого-педагогічні особливості формування національної самосвідомості учнів в сучасних умовах // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ, 1999. Вип. 3.-Частина 1.- С.314-321. (0, 5 др. арк.).

7. Гуменюк Г.М Історична пам'ять - джерело патріотичного виховання учнівської молоді // Система виховання національної самосвідомості учнів загальноосвітньої школи: Навчально-методичний посібник для вчителів /За ред. акад. Д.О.Тхоржевського. - К.,1999. - С.136-141. (0, 5 др. арк.).

8. Гуменюк Г.М. Формування національної самосвідомості засобами туристично-краєзнавчої роботи: Метод. рекомендації з курсу “Загальної і соціальної педагогіки”.- Івано-Франківськ: ЕКОР, 1998.- 48с. (2,3 др. арк.)

9. Гуменюк Г.М. Формування національної самосвідомості школярів // Україна: державність, історія, перспективи: Матер. регіонал. наук. конф.). - Івано-Франківськ: Плай,1999. - С.229-236. (0,5 др. арк.)

10. Гуменюк Г.М. Туристично-краєзнавча робота у виховній системі Михайла Галущинського // Михайло Галущинський - Лицар обов'язку і чину: Матер. наук. конф. присвяченої 120-річниці від дня народження і 90-річниці відкриття Рогатинської гімназії ім.Володимира Великого).- Львів-Рогатин, 1999.- С.78-83. (0, 4 др. арк.)

11. Гуменюк Г.М. Формування національної самосвідомості засобами туристично-краєзнавчої роботи // Матеріали першої Всеукраїнської наукової конференції аспірантів галузі фізичної культури і спорту.- Львів: ЛДІФК, 1997.- С.32-34. (0, 2 др. арк.).

12. Гуменюк Г.М. Патріотичне виховання учнів засобами етнопедагогіки // Парадигмы антропоцентризма. Тезисы пленарных докладов и сообщений ІІ-го Междунар. симпозиума “Человек: язык, культура, познание”.- Кривой-Рог: Саксагань, 1997.- С.225-226. ( 0,1 др. арк.).

13. Гуменюк Г.М. Історичне краєзнавство в навчально-виховному процесі школи // Українська система виховання: проблеми, перспективи. - Івано-Франківськ, 1999. - С.108-112. ( 0,3 др. арк.).

14. Гуменюк Г.М. Проблема формування національної самосвідомості в науково-педагогічній літературі // Ідея народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді / За ред. чл.-кор. АПН України, проф. Р.П. Скульського. - Івано-Франківськ, 1999.-С.109-113 (0, 3 др. арк.).

15. Приступа Є.Н.; Гуменюк Г.М. Формування національної самосвідомості засобами туристично-краєзнавчої роботи // Ідея національного виховання в українській психолого-педагогічній науці ХІХ-ХХст.: Збір. статей і доповідей Всеукр. наук.-практ. конф.- Коломия: ВІК, 1997.- С.200-202. ( 0,2 др. арк.).- авторських - 0, 1 др. арк.

Размещено на Allbest.ru