Виховання духовності у підлітків в сучасній українській сім’ї і школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

«Виховання духовності у підлітків в сучасній українській сім'ї і школі»

13.00.07 - теорія і методика виховання

УДК 37.064.1 (048)

Журба Катерина

Олександрівна

Київ- 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України

Науковий керівник- кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник ПОСТОВИЙ Віктор Григорович, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії сімейного виховання.

Офіційні опоненти:

- доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України ЗЯЗЮН Іван Андрійович, Інститут педагогіки і присхології професійної освіти АПН України, директор;

- кандидат педагогічних наук, доцент МАРУШКЕВИЧ Алла Адамівна, Національний університет імені Тараса Шевченка

Провідна установа - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, кафедра педагогіки

Захист відбудеться 21 березня 2000 року о 14 00 год. На засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 18 лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Становлення і зміцнення Української держави, подальший розвиток національної освіти і культури зумовлюють необхідність духовного відродження та формування у підростаючих поколінь світогляду, ідеалів та ціннісних орієнтацій в ставленні до соціальної дійсності. На важливості цієї проблеми для сучасної педагогічної науки наголошується в державних програмах “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Діти України”, концепціях “Національне виховання” та “Сім'я і родинне виховання”, Указі Президента України від 27 квітня 1999 р. “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” та інших законодавчих актах та відомчих і галузевих документах АПН та Міносвіти України.

Проблеми духовності та особливості її формування у дітей різного віку відображені в дослідженнях відомих вітчизняних педагогів дореволюційної доби, зокрема, О.Гілярова, І.Огієнка, С.Русової, І.Сікорського, Г.Сковороди. В Росії увагу цим питанням приділяли Н.Гаврилова, М.Монахов, М.Орлов, Л. Рудевич, М.Стахорська, К.Ушинський. Цим питання у той час надавали значну увагу і зарубіжні дослідники В.Амент, К.Гільті, К.Гросс та ін.

Більшість дослідників цієї проблеми визначають чотири основних аспекти її функціонування: філософський, соціальний, психологічний та педагогічний.

Вагомий внесок у вивчення цієї проблеми зробили філософи-ідеалісти М.Бердяєв, М.Лосський, В.Соловйов, С.Франк, П.Юркевич та ін., завдяки чому духовність визначено як найважливішу сферу людського буття. Їх теорія набуває особливого значення в порівнянні з поглядами матеріалістів (П.Альсберг, Л.Больк, Л.Бюхнер, Л.Клагес, Т.Лессінг), які розглядали духовність з позицій біологічної природи людини. За радянських часів ці погляди зосереджувались на вивченні свідомості, мислення й інтелекту людини як вираження її духовності. Значною мірою вони розвинені у роботах В.Орлова (проблема духовного виробництва), Л.Іванько (духовного споживання), В.Коробейнікова (духовного спілкування як засобу ідеологічної боротьби), Д.Гирдєва, А.Павлова (керування духовним життям суспільства і особистості).

Певні позитивні зміни у цьому плані спостерігаються лише після хрущовської “відлиги” в роботах Л.Архангельського, А.Степанова, О.Сухомлинсього, Ю. Халфіна, Ю. Шарова та ін.

Нині представників різних філософських шкіл об'єднює погляд згідно з яким духовність є складним неоднорідним інтегративним явищем. У роботах Л.Буєвої, І.Сілуянової, А.Терещенко духовність розглядається як інтенція особистісного буття. Духовний потенціал особистості досліджувався в дисертаціях М.Марчука, В.Пошатаєва, духовних ідеалів та ціннісних орієнтацій - А.Абасова, З.Залевської, А.Кавалерова, духовних потреб - М.Волинки, А.Казієвої, В.Леонтьєва, В.Пчелова, духовних інтересів - Т.Мальковської, Л.Романовської, духовних почуттів - Л.Олексно, самовдосконалення - М.Макарця, М.Палюхова, духовної творчості - Г.Моргунова, Г.Северенчука, релігії духовності - О.Меня, О.Паринової, М.Цапа, духовної кризи особистості - М.Антонової, П.Стефанова та ін.

У роботах українських філософів Т.Біленка, М.Поповича, Н.Попової, Е.Семенюк, В.Скотного, К.Шудрі духовність аналізується в контексті національної культури.

Соціальний аспект духовності представлений у працях Г.Биковської, Т.Бутковської, В.Крючкова, В.Павлова, В.Рябокляча, І.Чернової.

У психології розробка проблеми формування духовності знайшла своє втілення в дослідженнях І.Беха, М.Боришевського, М.Государєва, О.Зелінченка, І.Калінаускаса, Е.Поміткіна, Ю.Рюрікова та ін.

Основна увага дослідників у визначенні сутності духовності, основних шляхів її виховання зосереджувалась на ролі суспільства, коли дитина виступала вихованцем суспільних інститутів. Все ж поза увагою залишилась така важлива сфера впливу як сім'я, яка завжди відігравала пріоритетну роль у вихованні духовних цінностей у підростаючого покоління.

Для сучасної української сім'ї, як і для суспільства в цілому, характерною є певна ціннісна дезорієнтація, коли духовні цінності та ідеали підмінюються тимчасовими прагненнями, духовні устремління - волею і бажанням досягти успіху за будь-яку ціну. Це негативно позначається на духовному здоров'ї молоді, що виявляється у депресіях, неврозах, суїцидах.

Вагомий внесок у дослідження умов виховання дітей в традиційній українській сім'ї зробили О.Вишневський, В.Костів, В.Постовий, З.Сергійчук, Р.Скульський, М.Стельмахович; виявлення закономірностей формування особистості підлітків - В.Абраменко, Т.Кравченко, А.Прихожан, М.Толстих, О.Хромова; обгрунтування відповідальності дорослих за духовне здоров'я дітей - Б.Кобзар, О.Кононко, Ю.Левков; визначення ролі педагогічного потенціалу українських народних традицій і обрядів у духовному вихованні - Г.Майборода, Т.Мацейків, Є.Сявавко; аналіз впливу культурно-просвітницької роботи на духовність дитини - Т.Алєксєєнко, С.Анісімов, Л.Миронова. Питання духовних цінностей висвітлюються у працях І.Беха, В.Болгаріної, І.Зязюна, В.Костіва, А.Марушкевич, Р.Скульского, О.Сухомлинської; духовних інтересів - В.Глазиріної; духовних потреб - В.Стаценко, Г.Тарасової; духовно-моральних якостей - О.Докукіної, К.Чорної; духовних ідеалів - В.Гайнуліної, В.Давидович; впливу мистецтва на духовний розвиток дитини - О.Кривцун; впливу релігії на духовність дітей - О.Анісімової, М.Мельничук.

Виховання духовності молодого покоління на принципах християнських і національних цінностей досліджено представниками педагогічної науки української діаспори (Г.Ващенко, Н.Іриней, П.Ковалів, В.Лаба, В.Мельник, І.Огієнко, М.Шлемкевич, В.Янів, С.Ярмусь).

В дослідженнях з філософії, соціології, психології, педагогіки та інших суспільних наук немає єдиного підходу і погляду щодо природи і структури та визначення самого поняття “духовність”, як немає і певної системи у визначенні змісту, форм і методів виховання духовності у дітей підліткового віку в умовах сім'ї і школи.

Допомогу сім'ї у здійсненні виховання духовності у дітей може надати загальноосвітня школа.

Актуальність і недостатня теоретико-педагогічна та методична розробка проблеми виховання духовності у підлітків в умовах сім'ї і школи зумовили вибір теми нашого дослідження: “Виховання духовності у підлітків в сучасній українській сім'ї і школі”.

Об'єкт дослідження - процес виховання підлітків в умовах сім'ї і школи.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи виховання духовності підлітків у сім'ї і школі.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови виховання духовності підлітків у сучасній українській сім'ї і школі.

Завдання дослідження:

-здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми виховання духовності підлітків у сім'ї і школі в сучасних умовах;

-визначити сутність, зміст і структуру виховання духовності у підлітків;

-виявити стан виховання духовності у підлітків в сучасних умовах;

-розробити форми і методи ефективного виховання духовності у підлітків в умовах сучасної сім'ї і школи.

Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури; зіставлення та узагальнення фактів; спостереження; методи опитування (індивідуальні та групові бесіди, анкетування, інтерв'ювання); тестування; ранжування; створення і розв'язання проблемних ситуацій; аналіз творчих робіт учнів; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, шкільної документації; ретроспективний аналіз власного досвіду та досвіду видатних педагогів і шкіл України; статистична обробка одержаних результатів; методи незалежних характеристик, прожективні методики.

Дослідження проводилось протягом 1992-1999 рр. і охоплює три етапи.

На першому етапі (1992-1993 рр.) здійснювався аналіз теоретико-методологічних засад, філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури з метою розробки концептуальних підходів, визначення об'єкта, предмета, гіпотези, завдань і методів дослідження. Вивчався педагогічний досвід виховання духовності у підлітків в умовах сім'ї і школи, виявлялось його наукове і практичне значення.

На другому етапі (1993-1995 рр.) проводився констатуючий експеримент, визначались психолого-педагогічні особливості дітей підліткового віку щодо виховання у них духовності та розроблялись критерії оцінки досліджуваної якості, рівнів її сформованості. Уточнювалась гіпотеза та методика формуючого етапу дослідження, проектувався зміст, форми і методи виховання духовності у підлітків у сім'ї і школі; вносилися зміни в загальну методику виховання духовності у підлітків.

На третьому етапі (1995-1999 рр.) апробовувалась розроблена методика організації виховання духовності у підлітків у співпраці сім'ї та школи, аналізувалися і узагальнювалися проміжні і кінцеві результати експериментально-дослідної роботи, здійснювався їх всебічний науковий аналіз, формулювались основні положення і висновки, розроблялись форми і методи впровадження в практику результатів дослідження; теоретично й науково-педагогічно обгрунтовані матеріали дослідження проблеми виховання духовності у підлітків у сім'ї і школі оформлялись в дисертацію.

Експериментальною базою були учні 5-9 класів та їхні батьки загальноосвітніх шкіл 1-3 ступенів: №9 м.Кам'янця-Подільського, Орининської школи Кам'янець-Подільського району, №4 смт.Полонного, № 4 м.Шепетівки Хмельницької області, №№ 21, 24 м.Рівне, Здовбицької школи Здолбунівського району Рівненської області, школи № 4 м.Малина Житомирської області, а також вчителі зазначених шкіл. Всього дослідною роботою було охоплено 970 учнів, 668 батьків і 379 вчителів.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в:

-здійсненні теоретичного і методологічного аналізу проблеми виховання духовності підлітків у сім'ї і школі в сучасних умовах;

-визначенні основних соціально-педагогічних суперечностей та умов виховання духовності у підлітків;

-уточненні змісту і сутності поняття “духовність” та визначенні структурних компонентів цієї якості особистості, основних духовних цінностей сучасної української родини;

-науковому обгрунтуванні і визначенні змісту та розробці форм і методів виховання духовності у підлітків в умовах педагогічної співпраці сім'ї і школи;

-обгрунтуванні критеріїв і рівнів педагогічної підготовки батьків до виховання духовності у підлітків.

Практичне значення дослідження полягає у розробці науково обгрунтованих та експериментально апробованих програм і конкретних методичних рекомендацій щодо виховання духовності підлітків в умовах співпраці сім'ї та школи, які можуть бути використані вчителями, вихователями і батьками, керівниками гуртків, творчих об'єднань, освітянських товариств та у вищих навчальних закладах, а також закладах післядипломної перепідготовки педагогічних кадрів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується тим, що вони спираються на новітні досягнення філософської, психологічної та педагогічної наук, застосування комплексу взаємодоповнюючих і коригуючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням, а також ефективністю впроваджених у практику рекомендацій.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались у ході теоретичної та дослідно-експериментальної роботи в експериментальних та інших загальноосвітніх школах України. Основні положення дисертації обговорювалися на науково-практичних конференціях та звітних конференціях Інституту педагогіки АПН України (1992-1996), Інституту проблем виховання АПН України (1997-1999). Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях “В.О.Сухомлинський - видатний український педагог” (м.Рівне, 1993), “Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського і розбудова національної освіти” (м.Кіровоград, 1993), “Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України” (м.Острог, 1999), З'їзді християнської молоді України (м.Київ, 1999); звітній науковій конференції Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту ім.В.П.Затонського (м.Кам'янець-Подільський, 1993), Всеукраїнській міжнародній Християнській асамблеї (м.Київ, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Імідж сучасної школи на порозі ХХІ сторіччя” (м.Київ, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Пріоритети родинно-сімейного виховання в умовах української школи” (м.Київ, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (м.Київ, 1999); робочих і виїзних засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України, засіданнях педагогічних рад експериментальних шкіл.

Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України.

Особистий внесок здобувача полягає у здійсненні теоретичного аналізу проблеми та науковому обгрунтуванні концептуальних підходів до її вирішення, безпосередній організації і проведенні дослідно-експериментальної роботи та визначенні змісту, розробці форм і методів, ефективних шляхів вдосконалення виховання духовності у підлітків в сучасних умовах.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 13 наукових та науково-методичних працях (10 статей, 3 тез). З них одноосібних - 11 робіт.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (257 найменувань), додатків (52 стор.). Загальний обсяг дисертації - 208 сторінок (основна частина - 175 стор.). У роботі подано 1 схема, 2 діаграми, 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано вибір і актуальність теми дослідження, визначені об'єкт, предмет, мета, завдання, методологічні основи, окреслені методи й етапи наукового пошуку, сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вірогідність одержаних результатів; подано відомості про апробацію результатів дослідження, особистий внесок здобувача у їх отриманні.

У першому розділі - “Духовність особистості дитини і умови її виховання в теорії суспільних наук. Історія виникнення і розвиток проблеми” - здійснено теоретичний аналіз філософських, психолого-педагогічних та методичних проблем виховання духовності людини, її проявів у суспільному житті, звертається особлива увага на дослідження проблеми духовності в дореволюційний, радянський та сучасний періоди як в Україні, так і за її межами. Не зважаючи на історично тривалий період дослідження цієї проблеми, в науці немає єдності як щодо визначення самого поняття “духовність”, так і щодо сутності, природи та структури цього феномену.

У філософії поняття “духовності” і сьогодні має дискусійний характер. По-різному його висвітлюють і тлумачать представники екзістенціоналізму (М. Бердяєв, В. Соловйов), антропології (С. Франк), інтуїтивізму (М. Лосський), езотеризму (М. Реріх, О. Реріх, О. Клізовський), теософізму (О. Блаватська), трансцеденталізму (Д. Андрєєв), біоцентризму (Л. Клагес), вульгарного матеріалізму (Л. Бюхнер), марксистського матеріалізму (В. Журавльов, В. Орлов).

Таким чином, існує багато філософських шкіл, які розглядають природу духовного в людині на основі ірраціонального та раціонального, божественного і космічного з різноманітними ознаками - архетипами національних, культурних і світоглядних традицій аж до поєднання їх з сучасним техномодерном. Саме внаслідок методологічної нерозробленості цієї проблеми, нечіткості позицій у суспільних науках щодо духовності людини виникають нині все нові напрями релігійно-містичного характеру, які завдають значної шкоди гуманістичному вихованню підростаючих поколінь. В зарубіжній і вітчизняній психології у дослідженні явища духовності можна виділити ряд таких напрямів: традиційної психології свідомості (Д.Болдуїн, Е.Клапаред, М.Мохначева, В.Прейер, І.Сікорський); культурно-історичний (Л.Виготський, С.Рубінштейн); психоаналітичний (З.Фрейд, Е.Фромм); соціально-зорієнтований (Ю.Вяземський, П.Єршов, В.Сергієнко, П.Симонов); інтроспективний (І.Калінаускас); гуманістичний (А.Маслоу, Ю.Рюріков); християнський (І.Зелінченко); національно-зорієнтований (В.Москалець); особистісно-зорієнтований (І.Бех). Проте й тут не можна твердити про “чистоту” того чи іншого напряму, адже вони є взаємозалежні і взаємопроникні.

В українській і російській філософії, педагогіці й психології певною мірою відображені суперечності як природи, так і структури та функціонування механізмів духовності в розвитку особистості і суспільства. Роботи О.Гілярова, І.Огієнка, С.Русової, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського з проблем виховання духовності у дітей є основою сучасної педагогічної науки виховання духовності особистості у поєднанні з досягненнями педагогічної і психологічної науки нашого часу.

Сповідуючи принцип активності особистості, сім'ї, суспільства в осягненні світу та певну залежність людини від сил, непідвладних їй, вони розглядали духовність як найвищу мету і цінність у розвитку індивіда. При цьому в розвитку духовності особистості мають враховуватись вроджені нахили і задатки, що є її духовним потенціалом, який збагачується в залежності від соціального середовища і умов виховання. Духовність особистості - явище динамічне і формується та змінюється протягом життя людини.

Духовність є складним полісемантичним поняттям, яке слід розглядати одночасно як процес і новоутворення. Духовність - є реальний динамічний процес і залежить від зовнішніх та внутрішніх впливів, що забезпечують вироблення особистістю життєвої програми, світоглядної системи, ієрархії вищих життєвих цілей, цінностей, ідеалів та утвердження в соціумі.

Духовність, як новоутворення особистості є особливим кількісно-якісним переходом знань, прагнень, орієнтирів, творчих пошуків у конкретні переконання, ідеали, вартості, цілі, якості, норми поведінки і діяльності, які відповідають уявленням індивіда про досконалість і призначення людини.

Духовність особистості характеризується також внутрішньою структурою і відображає різноманітні зв'язки між її компонентами: емпіричним, когнітивним, суспільно-комунікативним, самовиховним, діяльнісно-регулятивним, аналітико-творчим. Структура духовності особистості, зокрема дитини, виступає водночас цілісною, статичною і динамічною системою, яка відображає зміст і структуру виховання та характеризує його найважливіші якісні сторони. Структурні компоненти духовності є основою визначення її головних критеріїв: змістового, мотиваційного, аксеологічного, якісного, процесуального, виховного.

Дослідження та аналіз характерогічних якостей підлітків 11 до 15 років показує їх підвищений інтерес до проблем духовності. Підліткам цього віку властиві емоційність, самоствердження, відчуття дорослості, формування нових ціннісних орієнтацій, пошуків сенсу життя, активна самотворча діяльність та прагнення до самовдосконалення.

В дисертації детально аналізуються і розглядаються універсальні, громадські, суспільні, національні, родинні, світоглядні, класові, фахові та особистісні цінності, їх значення в житті дорослих і дітей.

Вивчення сучасної української сім'ї в онтогенезі показало, що створення необхідних педагогічних умов виховання духовності у дітей залежить від ставлення родини до духовних цінностей. На цій основі нами здійснено типологію сімей. У процесі дослідження були виділені егоїстичний, атрибутивно-споживацький, замкнутий, експериментальний, домінантний, гармонійний типи сімей.

У другому розділі - “Практика виховання духовності у підлітків в українській сучасній сім'ї і школі” - аналізується стан виховання духовності підлітків у сім'ї і школі. Згідно із розробленими нами критеріями, було виділено чотири групи респондентів-батьків, що відрізняються між собою рівнем теоретичних знань і характером готовності до співпраці з педагогами і дітьми у вихованні духовності підлітків у сім'ї.

І група (2,0%) - батьки з високим педагогічним і духовним рівнем зацікавленості у духовному вихованні дитини, володіють необхідними етичними, філософськими та педагогічними знаннями, методами і прийомами. Їх педагогічна готовність дозволяє створити належні педагогічні умови для успішного виховання і духовного розвитку підлітків у сім'ї. Батьки цієї групи готові до співробітництва з педагогами, надання допомоги у вихованні дітей іншим батькам.

ІІ група (43,0%) - батьки із середнім рівнем підготовки до здійснення виховання духовності у підлітків, як правило, відповідально ставляться до виховання духовності у дітей, сприяють формуванню у них ціннісної системи (ідеалів, інтересів, потреб, поглядів), проте можуть вдаватися до авторитаризму, що призводить до протестів і невпевненості у поведінці дітей. Такі батьки розуміють значення спільних і узгоджених дій школи і сім'ї у вихованні духовності у підлітків, мають стійкі навички виховної роботи, проте їхні знання з питань духовності дітей потребують суттєвої корекції.

ІІІ група (30,0%) - батьки з достатнім педагогічним рівнем. Вони володіють певними педагогічними знаннями, уміннями і навичками, проте у вихованні дітей не дотримуються системи, часто міняють свої інтереси, погляди, переконання. Їх поведінка не служить прикладом для дітей, а вимоги педагогічно необгрунтовані. Вони недооцінюють значення виховних зусиль педагогів, а їхні теоретичні знання є недостатніми для виховання духовності у дітей.

IV група (25,0%) - батьки з низьким педагогічним рівнем мають обмежені знання в галузі духовності, етики, культури спілкування. В них відсутня мотивація до взаємодії з педагогами, готовність до виховання духовності у підлітків. Такі батьки не мають впливу на формування духовних інтересів, установок і переконань у підлітків, а їхні погляди часто мають суперечливий характер, що позначається на вихованості і розвитку дітей.

Результати проведених психолого-педагогічних досліджень, експертна оцінка педагогами, батьками та обгрунтовані і розроблені нами критерії духовності особистості стали основою для визначення рівнів сформованості духовності у підлітків. Діагностуванням було умовно виділено чотири групи підлітків з різними рівнями сформованості у них духовності.

Високий рівень (6,5%) мають діти, які багато знають про духовні цінності, вміють їх аналізувати, класифікувати, оцінювати їх значення в житті людини. Вони мають стійкі ціннісні орієнтації та ідеали. Гармонійне спілкування дітей з батьками є стимулом до творчої діяльності і творення духовних цінностей особистості.

Середній рівень (12,1%). Для дітей з цим рівнем характерні добре розвинені гуманістичні якості, хоча знання про духовні цінності неповні і не завжди мають чітку систему. Поведінка має сталий позитивний характер і пояснюється привченістю до добрих вчинків, наслідування батьків. Ці діти, як правило, незадоволені собою і намагаються виховати в собі бажані духовні якості, уникати немотивованої поведінки, контролювати і аналізувати свої вчинки.

Достатній рівень (39,2%). Знання дітей цього рівня про духовність в основному вірні, але не відповідають поведінці, оскільки засвоєні формально і неусвідомлено. Знайомлячись з духовними цінностями, вони виявляють несприйнятливість і негативізм, вибірковість. Духовні інтереси, бажання покращити себе, виховати в собі духовні якості в них нестійкі. Поведінка не завжди відповідає вимогам духовності. Такі діти часто імітують духовність з метою їх заохочення.

Елементарний рівень (42,2%) - знання про духовність і духовні цінності у дітей цієї групи неправильні або обмежені. Духовні інтереси і потреби замінюються матеріальними. Бажання самовдосконалюватись і прагнення високої мети відсутнє. Це пояснюється завищеною самооцінкою підлітків або ж, навпаки, невпевненістю в собі. Для дітей цієї групи характерне байдуже ставлення до природи, людей, суспільства. Духовні якості формуються інтуїтивно, або під впливом якихось неусвідомлених чи випадкових стимулів. Діти не знають, як правильно діяти в тій чи іншій ситуації, керуються здебільшого імпульсивним потягом.

Проведений констатуючий експеримент показав, що:

-сучасна українська сім'я часто неспроможна повною мірою використовувати власний виховний потенціал внаслідок втрати традиційної та низького рівня педагогічної наукової культури, незнання природи і змісту духовного світу людини та власних дітей, недостатнім співробітництвом зі школою;

-основними причинами низького рівня духовної вихованості підлітків є недостатня компетентність вчителів і батьків з цих питань, теоретична нерозробленість науково-педагогічного аспекту проблеми та її методичного забезпечення, дезінтегрованість соціально-педагогічних умов виховання;

-ознайомлення підлітків з духовними цінностями українського народу недостатньо сприяє вихованню у них тих чи інших духовних якостей внаслідок слабкої організаційної та навчально-методичної системи оволодіння дітьми достатніми знаннями духовних основ життя сучасної людини;

-взаємодія школи і сім'ї не відповідає практичним вимогам і потребам сьогодення у вихованні духовності у підлітків;

-без теоретичного, науково-педагогічного та методичного обгрунтування і організаційного забезпечення школа і сім'я не спроможні вирішити проблему виховання духовності у підлітків у сучасних умовах.

У третьому розділі - “Шляхи виховання духовності підлітків в нових соціально-педагогічних умовах взаємодії сім'ї і школи” - висвітлено хід формуючого етапу експерименту за розробленою автором методикою, обгрунтовано педагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності виховання духовності у підлітків в сучасній українській сім'ї, проаналізовано результати дослідження.

Спираючись на логіку теоретичного дослідження, ключові для нашого експерименту наукові позиції, ми здійснювали його у таких взаємопов'язаних між собою напрямах:

-організація методичної роботи з учителями;

-педагогічна підготовка батьків до виховання духовності у підлітків;

-організація процесу виховання духовності у підлітків в умовах сім'ї і школи.

Наш експеримент довів, що ефективність пропонованої методики великою мірою залежить від духовних якостей, професійної і психологічної компетентності вчителя у роботі з батьками і дітьми, доборі оптимальних форм і методів роботи. Такий підхід вимагав спеціальної підготовки вчителів і розробки нових методичних матеріалів. З цією метою для вчителів-експериментаторів була розроблена відповідна методика, яка передбачала цикл виступів на педагогічних і координаційних радах, засіданнях методичних секцій вчителів і класних керівників 5-9 класів, співбесіди, семінари, лекції та ін., де вчителі мали змогу детально ознайомитися з основними теоретичними і практичними положеннями щодо виховання духовності у підлітків в умовах сім'ї і школи.

Виявлені під час констатуючого зрізу групи батьків з різними рівнями готовності до виховання духовності у підлітків зумовили необхідність організації диференційованої просвітницької роботи, де вони певним чином готувалися до здійснення цього процесу в умовах сім'ї. Проведена робота позитивно вплинула на об'єктивну оцінку поведінки, розуміння значення власної виховної функції батьками, сприяла підвищенню їх інтересу до проблем духовності, готовності до співробітництва з педагогами і психологами. Заняття з підготовки батьків до виховання духовності у підлітків тематично планувались у відповідності з визначеними нами напрямами: розуміння і усвідомлення феномену духовності у житті людини; особливості виховання духовності у молодших і старших підлітків; роль сім'ї у формуванні духовності у дітей; вплив духовних традицій сім'ї і її пріоритетів на духовність підростаючого покоління; створення необхідних педагогічних умов для виховання духовності підлітків в сім'ї. З цією метою у кожному експериментальному класі проводилось по 9 занять, на яких розглядались окремі питання за визначеними напрямами. Повний курс складав 45 занять, призначених для учнів 5-х-9-х класів.

Необхідною умовою формуючого експерименту було дотримання принципу диференціації, розподілу батьків на групи як в залежності від рівня їхньої педагогічної підготовки, так і в залежності від індивідуальних особливостей розвитку духовності у дітей. Окрім диференційованих форм роботи в експерименті широко використовувались колективні, групові та індивідуальні форми роботи.

Про ефективність дослідно-експериментальної роботи свідчать дані росту кількості батьків, які не тільки розуміють необхідність виховання високодуховного покоління, але й беруть безпосередню участь у виховному процесі, поглиблюють етичні знання, удосконалюють власну систему педагогічного впливу на дітей, відчувають відповідальність за їх духовний розвиток і становлення, намагаються покращити стосунки з дітьми. На кінець експерименту налічувалось 37,0% батьків з високим рівнем, 35,0% - з середнім, 16,0% - з достатнім, 12,0% - з низьким рівнем.

Робота з батьками велась синхронно і тематично близько до роботи вчителя з дітьми. Школою і педагогами були створені такі психолого-педагогічні умови, які максимально сприяли самовизначенню, самоствердженню і самореалізації задатків, нахилів, здібностей і можливостей кожного учня в духовній сфері.

Постійна орієнтація педагогів на особистість дитини з її духовними інтересами і запитами, а також стимуляція творчого пошуку учнів сприяють розвитку суб'єкт-суб'єктних форм виховання, широкому використанню навчальних програм, виховної роботи.

Позитивний вплив на формування духовності у підлітків мали виховні години “уроки серця”, які проводились у кожному класі, виконання різноманітних творчих завдань, метод незакінчених речень, малювання, музика, проведення диспутів, екскурсії, зустрічі, створення і підтримання класних і родинних традицій, доброчинна робота, організація процесу самовиховання школярів.

З метою створення повноцінних умов у вихованні духовності у підлітків на базі психологічних служб шкіл був запроваджений факультативний курс “Психологія духовності”.

У ході експериментального дослідження було виявлено, що більш сприятливі умови виховання духовності у підлітків створюються в результаті клубної діяльності, що пояснюється широкими можливостями для творчості і самореалізації кожного члена клубу, розвитку здібностей і нахилів дітей, можливістю творчого спілкування з дорослими, неформальними стосунками, нерегламентованим змістом виховання. З цією метою на основі кожного класу діяв клуб “Червона калина”, що об'єднував батьків і дітей і будував свою діяльність згідно статуту і програми. Сценарії зустрічей клубу “Червона калина” складали, враховуючи вікові особливості та духовний розвиток дітей, широко використовуючи філософську спадщину Г.Сковороди, твори Л.Костенко, І.Нечуя-Левицького, В.Стуса, Л.Українки, Т.Шевченка, роботи Г.Ващенка, О.Воропая, М.Стельмаховича та ін.; різноманітні історичні матеріали, збірки українського фольклору; українські народні пісні, казки.

Виховання духовності у підлітків в сім'ї є одним з найважливіших етапів у складному цілеспрямованому, суспільно важливому процесі системи педагогічного впливу батьків на дітей, укладу життя родини, при якому створюються сприятливі умови для формування особистісних духовних якостей дітей, їхніх світоглядних позицій, переконань, ідеалів, ставлення до життя.

Дослідження показало, що відчуття приналежності до своєї родини, зв'язок поколінь, освоєння і збереження основ духовності, а також формування суспільної і родинної моралі забезпечується в першу чергу родинними традиціями (особистими, комунікативними, творчими, культурними, громадськими, релігійними, національними, народними, мовними, суто індивідуальними).

Батьками на етапі формуючого експерименту широко використовувався комплекс методів емоційної підтримки (навіювання, довіра, батьківська любов, сімейна злагода, заохочення), вербальні методи (пояснення, роз'яснення, переконання, бесіди, поради, настанови, застороги, спільні роздуми, планування майбутнього, аналіз проблемних і випробувальних ситуацій, спільне читання і обговорення високоморальної і високодуховної літератури, перегляд і обговорення теле- і радіопередач), особистий приклад, привчання і вправляння, спільна праця з дітьми, самовиховання і самоудосконалення, комплекс чуттєво-емоційних методів (мистецтво, природа, родинні свята, урочисті події, доброчинні акції) та метод програмування бажаної поведінки.

Проведена дослідно-експериментальна робота сприяла позитивним змінам у свідомості і поведінці підлітків: формуванню у них духовності, ціннісної системи, уміння керувати власними емоціями і почуттями, працювати над собою, здатності аналізувати і критично оцінювати власні якості, вчинки, почуття, поглибленню взаєморозуміння з батьками, налагодженню близьких духовних контактів з усіма членами сім'ї, визначенню своєї ролі в житті родини, соціуму, нації, виробленню стійкого гуманного ставлення до людей, оточуючого середовища. Результати формуючого експерименту подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні	Експериментальні класи	Контрольні класи
Високий	38,0%	7,2%
Середній	32,1%	20,2%
Достатній	21,5%	33,2%
Елементарний	8,4%	39,4%

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1.Проведений аналіз філософських, психологічних і педагогічних проблем духовності особистості свідчить, що в сучасній суспільній науці не вироблено єдиного підходу до розгляду явища духовності, розуміння його природи і структури, понятійного апарату. Виявлені основні тенденції у дослідженні духовності, дають можливість розглядати духовність особистості як постійний і творчий процес осягнення нею сутності і смислу буття на різних етапах її розвитку. Духовність особистості визначає її роль і відповідальність у діяльнісному вираженні відповідно вимог часу, національних особливостей, світогляду індивіда, його життєвого досвіду, суспільно значимих ідеалів.

2.Процес виховання духовності у дітей визначено нами як специфічну наукову і практичну діяльність вихователів спрямовану на формування у дітей духовних якостей, інтересів, устремлінь на основі системи педагогічних методів і прийомів, що включають найважливіші структурні компоненти духовності: суспільно-комунікативний, самовиховний, діяльнісно-регулятивний та аналітично-творчий.

3.Виявлені характерологічні якості підлітків, на основі яких виховується духовність особистості цього віку.

4.Перевірено і доведено експериментально-дослідною роботою, що розроблені критерії і показники рівнів сформованості духовності дозволяють коригувати і координувати процес духовного становлення у підлітків.

5.Основи духовності дитини закладаються у сім'ї, яка створює всі необхідні умови для такого виховання і на сучасному етапі відіграє вирішальну роль у залученні особистості до універсальних, суспільних, національних, родинних, фахових та особистих цінностей.

6.Аналіз причин низького рівня вихованості духовності у підлітків вказує на помилки і упущення наукового та організаційно-педагогічного забезпечення взаємодії сім'ї і школи в розв'язанні проблеми. Основні протиріччя процесу виховання духовності у підлітків зумовлюється в першу чергу соціально-економічними і педагогічними причинами, їхнім безпосереднім впливом на сучасну українську сім'ю, її соціокультурне середовище. Сучасні батьки добре розуміють значимість і необхідність виховання духовності у дітей, але не можуть його продуктивно здійснювати через брак знань, відірваність від народного грунту, низьку педагогічну культуру, незнання внутрішнього світу, духовних інтересів та ідеалів власних дітей.

7.Експериментально перевірено і доведено, що школа, як найближчий соціальний і дієспроможний інститут, може стати центром з допомоги і організації освіти батьків і виховання духовності у підлітків у сучасних умовах. Педагогічна робота, проведена в рамках школи з батьками (педагогічна діагностика сім'ї, визначення мети і завдань спільної виховної роботи з підлітками і їх батьками; планування роботи виховання духовності у дітей; створення індивідуальних програм для батьків і дітей; підвищення готовності батьків до співпраці з педагогами; організація різноманітних форм спільної роботи; корекція індивідуальної і спільної виховної діяльності) сприяла створенню необхідних педагогічних умов для виховання духовності у підлітків.

8.Проведена робота спрямовувалась таким чином, аби максимально задовольнити духовні запити й інтереси всіх учасників експерименту, всі змістові компоненти і форми якого були скріплені єдиною ідеєю ствердження неповторності і самоцінності кожної особистості і будувались на засадах взаємодії і співробітництва батьків і педагогів. Кількісні і якісні показники, що висвітлені у результатах експерименту із запровадження розробленої нами методики, свідчать про ефективність змісту, форм і методів, використаних у роботі, та необхідність їх творчого застосування у масовій практиці.

9.Проведене дослідження підтвердило основні положення сформульованої гіпотези, дозволило зробити висновки і визначити перспективи подальшої розробки цієї проблеми.

Дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми виховання духовності підлітків у сім'ї і школі. Подальшого наукового пошуку потребують питання виховання духовності у дітей різного віку, дослідження впливу змін суспільного життя на рівень духовності сучасної української сім'ї, застосування особистісно-зорієнтованих педагогічних технологій у вихованні духовності у дітей.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1.Роль батьків у прилученні дітей до духовних цінностей // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “В.О.Сухомлинський - видатний український педагог”. - Рівне, 1993. - С.199-200.

2.Концепція духовності у творах О.Ярмуся // ХХХХІІІ звітна наукова конференція кафедр інституту за 1991-1992 рр. (секція психолого-педагогічних наук) // Тези доповідей. - Кам'янець-Подільський, 1993. - С.51-52.

3.Проблема виховання духовності підлітків в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського //Тези міжнародної науково-практичної конференції “Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського і розбудова національної освіти”. - Кіровоград, 1993. - С.137-139.

4.Перевірте себе // Рідна школа. - 1995. - № 9. - С.80.

5.Меморандум від вашої дитини // Рідна школа. - 1997. - № 5. С.57.

6.Духовні інтереси та ідеали дітей і батьків в сучасній українській сім'ї // Рідна школа. - 1998. - № 4. - С.24-25.

7.Дев'ять порад батькам // Журнал для батьків. - 1998. - № 1. - С.14-15 (у співавторстві).

8.Виховання духовності в сучасній родині // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 4. - С.60-68.

9.Роль сім'ї у вихованні духовності дітей // Збірник наукових праць “Оновлення змісту, методів та організаційних форм художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді”. Наукові записки Рівненського педінституту. - Вип.3. - Рівне: Рівненський державний педагогічний інститут, 1998. -С.71-72 (у співавторстві).

10.Духовні цінності української сім'ї // Збірник наукових праць “Оновлення змісту, методів та організаційних форм художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді”. Наукові записки Рівненського педінституту. - Вип.3. - Рівне: Рівненський державний педагогічний інститут, 1998. -С.130-132.

11.Відображення проблем духовності в психологічних дослідженнях // Збірник наукових праць “Оновлення змісту, методів та організаційних форм художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді”. Наукові записки Рівненського педінституту. - Вип.3. - Рівне: Рівненський державний педагогічний інститут, 1998. -С.22-24.

12.Сім'я і християнство // Всеукраїнська міжнародна християнська Асамблея “Заповідь нову даю вам: любіть один одного” (Іоан 13:34). Науково-практична конференція. - Київ, 17-18 лютого 1998 р. Доповіді, повідомлення. - К., 1998. - С.216-218.

13.Становлення патріотизму у підлітків в процесі виховання духовності // Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матеріали звітної науково-практичної конференції. - К., 1999. - С.49-51.

АНОТАЦІЯ

Журба К.О. Виховання духовності у підлітків в сучасній українській сім'ї і школі. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2000.

У дисертаційному дослідженні визначені зміст і структура поняття духовності, виявлені основні педагогічні помилки і суперечності у вихованні духовності підлітків. Особливе місце у роботі відводиться духовним цінностям та ідеалам сучасної української родини, що дало можливість створити відповідну типологію сучасної української сім'ї і об'єктивно оцінити її виховні можливості. У дисертації відображено процес і результати експериментального дослідження, науково обгрунтовані умови виховання духовності у підлітків, розроблена та експериментально апробована методика виховання духовності підлітків в умовах сім'ї і школи.

Ключові слова: духовність, духовні цінності, духовні інтереси, ціннісні орієнтації, ідеали, самовдосконалення, сенс життя, сучасна українська сім'я, підлітки, співробітництво сім'ї і школи, зміст, форми і методи виховання.

виховання підліток духовність сім'я

Журба Е.А. Воспитание духовности у подростков в современной украинской семье и школе. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблеме воспитания у подростков духовности в условиях семьи и школы.

Осуществленный анализ философских, психологических и педагогических источников указывает на отсутствие единого подхода в изучении и раскрытии проблемы духовности в современной науке. Выявленные нами основные тенденции исследовании духовности, дают возможность рассматривать ее как постоянный творческий процесс жизне- и самосозидания личности, которые строятся в соответствии с духом времени, общества, национальной специфики, а также зависит от мировоозрения, жизненного опыта, системы духовных ценностей и идеалов личности.

Духовность же как образование фиксирует уровень духовности индивида в данный момент.

Процесс воспитания духовности определяется нами как специфическая научная и практическая деятельность воспитателей, направленная на формирование мировоззрения и ценностной системы ребенка, развитие у него духовных качеств, интересов с помощью системы методов педагогического воздействия с учетом структурных компонентов духовности (эмпирического, когнитивного, общественно-коммуникативного, самовоспитательного, деятельно-регулятивного и аналитико-творческого). Наиболее важным в процессе формирования духовности выступает подростковый возраст, характеризующийся наибольшей проблематичностью и активностью в становлении, формировании и самосозидании духовной личности.

Доказано и проверено экспериментально-исследовательской работой, что разработанные нами критерии и показатели сформированности духовности, позволяют корректировать и координировать процесс духовного становления подростков.

Основы духовности ребенка закладываются в семье, которая и создает необходимые условия для такого воспитания и на современном этапе играет решающую роль в приобщении детей к духовным ценностям.

Анализ причин духовных депрессий у подростков указывает на ошибки взрослых в процессе воспитания детей.

Методикой экспериментальной работы предусматривалось создание эффективной системы воспитательного влияния на подростков и их родителей посредством педагогического просвещения, внеурочной и клубной деятельности, повышения педагогического мастерства учителей, а также обмена опытом всех участников исследования.

В ходе экспериментальной работы автором определены и апробированы педагогические условия, обеспечивающие эффективность духовного воспитания подростков (педагогическая и психологическая диагностика семьи, определение целей и задач совместной воспитательной работы с подростками и их родителями, планирование работы по воспитанию духовности у подростков, создание индивидуальных программ для родителей и детей, повышение готовности родителей к сотрудничеству с педагогами, организация совместной деятельности, индивидуальная и групповая коррекция воспитательных усилий взрослых).

Анализ результатов формирующего эксперимента свидетельствует об эффективности предлагаемой методики воспитания духовности у подростков в условиях семьи и школы.

Ключевые слова: духовность, духовные ценности, духовные интересы, ценностные ориентации, идеалы, самоусовершенствование, мировоззрение, смысл жизни, современная украинская семья, подростки, сотрудничество семьи и школы, содержание, формы и методы воспитания.

Zhurba Katerina Oleksandrovna. Spiritual education of teenages in modern Ukrainian family and school. - Manuscript.

The thesis is created for obtaining the scientific degree of the candidate of pedagogical science, speciality 13.00.07 - Theory and Methodics of Upbringing. Institute of Problems of Upbringing of APS (Academy of Pedagogical Science) of Ukraine, Kyiv, 2000.

In this scientific research work the plot and structure of the notion spirituality are difened; the main mistakes and contradictions in creating inner world of teenagers are exposed.

Special part in this work is assigned for cultural wealth and ideals of modern Ukrainian family, that has given a splendid possibility to create corresponding classification of family and to estimate its educational capasities correctly.

In the dissertation the process and results of experiment are reflected, the conditions of training spirituality among teenagers are scientifically grounded.

Methods of education spirituality among teenagers in families and at school are worked out and experimentally approved.

Key words: spirituality, cultural wealth, spiritual interests, value trends, ideals, self-perfection, outlook, sense of life, modern Ukrainian family, teenagers, cooperation of family and school, plot, forms and methods of upbringing.

Размещено на Allbest.ru

...