Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

«Формування досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи»

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

УДК 378.14

Головко

Любов Леонідівна

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Коберник Олександр Миколайович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Козаков Віталій Андрійович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри педагогіки і психології;

кандидат педагогічних наук, доцент Журавська Ніна Станіславівна, Національний аграрний університет, м. Київ, доцент кафедри педагогіки і психології.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.К. Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист дисертації відбудеться 26 квітня 2000 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України ( 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “22” березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження.

Винятково важливого значення в розвитку сільськогосподарського виробництва набуває підготовка кваліфікованих кадрів нової генерації, які в перспективі становитимуть рушійну силу прогресивного розвитку України.

Для реалізації цього завдання потрібні нові підходи до підготовки фахівців. Створення системи ступеневої підготовки спеціалістів різного рівня кваліфікації згідно з Законом України “Про освіту” дасть можливість здійснювати навчально-виробничий процес з урахуванням практичних потреб сільськогосподарського виробництва та світових тенденцій у підготовці спеціалістів відповідного профілю.

Цей процес має базуватися на інноваційних підходах до вирішення педагогічних, навчально-методичних та виробничих проблем поєднання теоретичного та виробничого навчання.

Організація кафедр на виробництві, створення навчально-науково-виробничих комплексів, нові форми організації практики є першим кроком у вирішенні проблеми підготовки спеціалістів якісно нового рівня для сільського господарства.

Сучасна реорганізація сільськогосподарського виробництва в Україні згідно з чинним законодавством, вимагає підготовки кадрів, які самостійно впроваджуватимуть у практику нові підходи до виробництва, що були засвоєні ними під час навчання у вищому закладі освіти.

Становлення та функціонування ринкових відносин, впровадження нових форм господарювання та форм власності на землю й майно вимагають від майбутніх спеціалістів самостійності мислення, підприємливості, ініціативності та творчої активності у розв'язанні виробничих завдань.

Однак, як свідчить наше дослідження, такі якості в молодого спеціаліста не завжди формуються. Це можна пояснити в деякій мірі тим, що побутує думка, за якою педагогічні знання необхідні лише викладачам педагогічних вищих закладів освіти та студентам, які в них навчаються. А тому в процесі дослідження виявилося, що молоді викладачі сільськогосподарської вищої школи мало володіють педагогічною теорією та практикою. А наукові дослідження в галузі педагогіки ніяк не стимулюються в непедагогічних вищих закладах освіти.

Майже в усіх вищих закладах освіти України пріоритетним у підготовці майбутніх спеціалістів є формування творчої, активної і самостійної особистості, відповідальності студента за якість свого навчання; розвитку інтересу до набуття знань; формування професійно спрямованих мотивів навчальної діяльності. Вирішальну роль у цьому відіграє професійна майстерність викладача, його знання з педагогіки та уміння використовувати ефективні форми та методи навчання.

Для покращання процесу засвоєння знань та формування практичних навичок педагогікою вищої школи визначено такі основні напрями:

- застосування нових прогресивних технологій навчання для підвищення рівня теоретичного навчання та покращання практичної підготовки;

- розширення кола самостійної діяльності студентів під час навчання у вищому закладі освіти.

Оволодівши досвідом самостійної діяльності, майбутній спеціаліст зможе постійно поглиблювати свої знання, виробляти уміння і навички творчої діяльності не тільки у вищому закладі освіти, а й у подальшій самостійній роботі.

Самостійна діяльності студента - це ефективний засіб самонавчання та самопідготовки, який допомагає засвоїти великий обсяг нового матеріалу та сприяє формуванню навичок самостійної навчальної діяльності.

У навчально-виховній роботі вищого закладу освіти має домінувати орієнтація на процес самоорганізації й самореалізації кожного студента. Усвідомлення суті та закономірностей самостійної пізнавальної діяльності, оволодіння високим рівнем ефективності її організації - один із шляхів вдосконалення процесу навчання і розвитку особистості. У процесі цілеспрямованої і систематичної самостійної діяльності студенти набувають досвід самостійної роботи, удосконалюють себе як спеціаліста.

Сутність самостійної пізнавальної діяльності, а також її наукові, теоретичні та методологічні засади викладені в працях А.С.Макаренка, К.Д.Ушинського, В.О.Сухомлинського, Р.Нізамова, О.М.Леонтьєва та інших.

У працях Ю.К.Бабанського, В.А.Козакова, І.Я.Лернера, В.О.Онищука, П.І.Підкасистого, М.М.Скаткіна, В.Л.Шатуновського, М.Д.Ярмаченка визначено підходи до організації самостійної пізнавальної діяльності студентів. Проте майже не вивчалася проблема формування досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи.

Отже, недостатня розробленість цієї проблеми в педагогічній теорії й практиці сільськогосподарської освіти, а також потреба сільськогосподарського виробництва у спеціалістах, здатних до самостійного мислення, відповідального ставлення до роботи зумовили вибір теми нашого дослідження: "Формування досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи".

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини (РК 0197V003017).

Об'єкт дослідження - самостійна навчальна, наукова та виробнича діяльність студентів сільськогосподарської вищої школи.

Предмет дослідження - формування досвіду самостійної навчальної, наукової та виробничої діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи.

Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному обгрунтуванні технології формування досвіду самостійної діяльності студентів, дослідженні педагогічних умов та засобів підвищення ефективності її організації під час навчання у вищому сільськогосподарському закладі освіти.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на таких положеннях:

- підготовка спеціалістів вищої кваліфікації для сільського господарства України має бути націлена на формування здатності до самостійної творчої діяльності. Ця робота повинна носити систематичний, а не епізодичний характер. Процес навчання має організовуватися так, щоб самостійна діяльність студента реалізувалася на всіх етапах: під час аудиторних занять (потокових та групових), в позааудиторний час, коли студент веде науково-дослідну роботу, виконує домашні завдання, працює над контрольними та курсовими роботами, працює з підручником і т.п. Вона має передбачати когнітивний, праксеологічний, афективний та аксіологічний компоненти самостійної діяльності студентів і носити творчий характер.

Гіпотеза дослідження: ефективне формування досвіду самостійної діяльності студентів (СДС) сільськогосподарських вищих закладів освіти можливе за умов:

- забезпечення оптимального поєднання аудиторної та позааудиторної роботи;

- застосування новітніх технологій організації самостійної пізнавальної, наукової та виробничої діяльності студентів:

- врахування специфіки вивчення навчальних дисциплін;

- стимулювання самостійної роботи.

Завдання дослідження:

1. Уточнити та обгрунтувати поняття самостійності особистості, самостійної діяльності студентів та досвіду самостійної діяльності їх.

2. Визначити педагогічні умови організації і стимулювання самостійної діяльності студентів вищих сільськогосподарських закладів освіти.

3. Вивчити форми, методи та види самостійної діяльності студентів у вищій сільськогосподарській школі, класифікувати їх.

4. Вивчити стан формування досвіду самостійної діяльності студентів у вищій сільськогосподарській школі

5. Експериментально перевірити ефективність збільшення обсягу самостійної діяльності студентів як одного з чинників формування досвіду самостійної їх роботи.

6.Розробити та впровадити в практику навчання у вищих сільськогосподарських закладах освіти методичні рекомендації з організації й проведення самостійної роботи студентів.

Методологічну основу дослідження становлять теорія пізнання, єдність пізнавальної теоретичної та практичної діяльності, філософські положення системного підходу до пізнання педагогічних явищ; психолого-педагогічні теорії розвитку й саморозвитку професійних якостей особистості в процесі діяльності.

Теоретична база дослідження. У роботі використані ідеї:

- щодо суті пізнавальної діяльності студентів С.І.Архангельського, Р.Нізамова, П.І.Підкасистого;

- щодо реалізації принципів - науковості, системності, свідомості, активності та розвитку пізнавальної діяльності особистості Ю.К.Бабанського, Л.П.Буєвої, Л.В.Занкова, В.А.Козакова, М.М.Скаткіна, Г.І.Щукіної.

Методи дослідження:

- теоретичний аналіз літературних джерел (філософських, психологічних, педагогічних і методичних);

- вивчення та аналіз документації вищого закладу освіти;

- спостереження; анкетування, бесіди, інтерв'ю;

- констатуючий та формуючий експерименти;

- метод експертної оцінки;

- статистичні (математичні) методи обробки результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася поетапно протягом 1987 - 1998 рр. на базі II та III курсів економічного та IV курсу плодоовочевого факультетів Уманської сільськогосподарської академії. Всього дослідженням було охоплено 1028 осіб стаціонарної форми навчання. Крім цього, проведено анкетування, опитування та інтерв'ювання 323 студентів молодших курсів та 407 студентів-старшокурсників Уманської сільськогосподарської академії; 459 викладачів, 820 випускників Уманської сільськогосподарської академії, Вінницького, Дніпропетровського, Житомирського, Тверського, Ульянівського та Курського сільськогосподарських інститутів, Українського національного аграрного університету, Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування, Московської сільськогосподарської академії ім. К.А.Тімірязєва та ін. (1987-1997рр.).

Дослідження здійснювалося у 3 етапи:

Перший етап дослідження: (1987-1990рр.) - вивчення наукової літератури з проблеми; аналіз досвіду роботи викладачів вищої школи; проведення діагностуючого експерименту; визначення об'єкта, предмета, мети, гіпотези і завдань дослідження.

Другий етап дослідження: (1991-1996рр.) - проведення дослідно-експериментальної роботи на базі ІІ та ІІІ курсів економічного та IV курсу плодоовочевого факультетів Уманської сільськогосподарської академії (формуючий експеримент).

Третій етап дослідження: (1997-1998рр.) - корекція дослідно-експериментальної роботи, формулювання висновків, перевірка й апробація вірогідності результатів проведеної експериментальної роботи. На третьому етапі було узагальнено та систематизовано отримані результати, проведено літературне оформлення дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- вперше теоретично та експериментально обгрунтована система формування досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи, яка включає самостійну роботу студентів під час аудиторних занять, в позааудиторний час, під час виконання домашніх завдань, роботу з підручниками і т.п.;

- класифіковано види та форми самостійної діяльності студента;

- розроблено рівні та критерії сформованості досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи.

Теоретичне значення дослідження полягає - у класифікації видів самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи за п'ятьма ознаками: за видами діяльності для набуття знань; за ступенем самостійності студента; за місцем у навчальному процесі; за обов'язковістю самостійності; за проявом у формах навчання; у визначенні структурних компонентів формування досвіду самостійної діяльності студентів вищого сільськогосподарського закладу освіти.

Практичне значення дослідження полягає у підготовці науково-методичних матеріалів їх організації, видів і методів самостійної роботи студентів; рекомендацій щодо використання й організації СДС в аудиторний та позааудиторний час; розробці критеріїв та рівнів сформованості досвіду самостійної діяльності студентів, які можуть бути використані для визначення кваліфікаційних характеристик спеціалістів сільського господарства; розробці навчального плану з курсу “Організація та проведення СДС в навчальному закладі ІІІ та IV рівнів акредитації”.

Запропонована та впроваджена в практику навчального процесу Уманської сільськогосподарської академії система організаційно-методичних заходів з формування досвіду СДС може бути використана в практичній діяльності інших вищих закладів освіти України.

Впровадження результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи Уманської сільськогосподарської академії, Уманського державного педагогічного університету, Вінницького сільськогосподарського інституту, Брацлавського, Тальнівського, Тальянківського та Уманського коледжів. Зокрема, розроблено методичні рекомендації щодо проведення практичних занять з окремих навчальних дисциплін у вигляді ділової гри, запропоновано форми організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час. Проведення потокових та групових занять з середнім та високим ступенем самостійності студентів, використання під час групових занять "рейтингових" завдань, нетрадиційних форм організації СДС в позааудиторний час впроваджено в навчально-виховний процес Уманської сільськогосподарської академії (Довідка №103 від 24 лютого 1999р.), Уманського відокремленого підрозділу Українсько-фінського інституту менеджменту та бізнесу (Довідка № 57 від 24.02.99р.), а також Уманського агротехнічного коледжу (Довідка № 48 від 17.03.99р.).

Особистий внесок дисертанта полягає в опрацюванні методологічних і теоретичних лослідження, в його плануванні та проведенні, в результаті чого:

- визначено та класифіковано види самостійної роботи студентів вищих сільськогосподарських закладів освіти;

- розроблено критерії визначення п'яти рівнів сформованості досвіду самостійної діяльності студентів;

- експериментально доведено з використанням методів математичної статистики вплив обсягу СДС на рівень знань і сформованості досвіду самостійної діяльності студента;

- теоретично обгрунтовано та розроблено систему організації самостійної роботи студентів.

Вірогідність результатів дослідження, зроблених висновків та рекомендацій забезпечується методологічною обгрунтованістю його вихідних даних та положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних меті, гіпотезі та завданням дослідження, кількісним та якісним аналізом одержаних даних, їх математико-статистичною обробкою, тривалим експериментом та достатнім обсягом вибірки одиниць дослідження.

На захист виносяться такі положення:

1. Досвід самостійної діяльності - інтегративна якість особистості, що формується у майбутніх спеціалістів і закріплюється в процесі професійної діяльності та характеризується їх здатністю самостійно працювати на дорученій ділянці, проявляти вольові зусилля, наполегливість, прагнення до виконання поставленої мети, ініціативність, організованість.

2. Досвід самостійної діяльності студентів вищих закладів освіти включає такі структурні компоненти:

- афективний, що визначає емоційне ставлення до самостійної діяльності, зацікавленість та задоволення нею;

- когнітивний, який містить в собі обсяг науково-теоретичних знань з певної галузі сільськогосподарського виробництва, усвідомлення їх значимості в процесі практичної діяльності в умовах сільськогосподарського виробництва;

- аксіологічний - мотиви оволодіння майбутньою спеціальністю та занять самостійною роботою, ціннісні орієнтації в цьому виді діяльності, інтерес і потреба в самостійній роботі для розвитку особистості в цілому;

- праксеологічний - сформованість умінь і навичок самостійно працювати, кількісні і якісні показники в практичній самостійній роботі, прояві ініціативи та творчості під час самостійної діяльності.

3. Для досягнення міцності й гнучкості знань треба використовувати різноманітні форми й методи СДС, які можна класифікувати за п'ятьма ознаками з поділом на: аудиторну та позааудиторну, навчально-пізнавальну та виробничо-професійну, обов'язкову, добровільну, бажану та ін.

Апробація результатів дослідження. Окремі аспекти та результати дослідження обговорювалися на щорічних наукових конференціях Уманської сільськогосподарської академії (1989-1998 рр.) та Уманського державного педагогічного університету (1996 - 1998рр.)

З результатами досліджень автор виступала на Регіональній науково-практичній конференції (Умань,1990р.), Всесоюзній науково-методичній конференції (Суми, 1991р.), Всесоюзних, Міжнародних та міжвузівських науково-практичних конференціях (Київ,1991р.; Кривий Ріг, Вінниця,1998р.; Умань, 1999р.).

Публікації.

Основні положення дослідження опубліковано в 12 друкованих працях, з них 8 написано без співавторів, у тому числі: 4 статті у провідних наукових фахових виданнях; 2 статті у збірниках наукових праць, 2 - у збірниках матеріалів конференцій, 4 - методичні вказівки та робочі зошити для студентів. студент самостійна педагогічна навчання

Структура дисертації.

Дисертація складається із вступу, двох розділів, в кожному із яких по три підрозділи, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 182 найменувань, з них 10 іноземних авторів, та 13 додатків на 27 сторінках. Матеріал дослідження викладено на 190 сторінках з ілюстраціями: 17 малюнків та схем на 17 сторінках, 9 таблиць на 8 сторінках, 16 фотографій на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету; завдання та гіпотезу дослідження; обгрунтовано наукову новизну, практичне значення та особистий внесок здобувача; сформульовано основні положення, які винесено на захист.

У першому розділі - “Досвід та самостійна пізнавальна діяльність студентів: теорія і практика" - розглядаються теоретичні та практичні проблеми формування досвіду самостійної діяльності особистості. Зокрема, вказується, що людина має такі якості, як активність і здатність до самостійного реагування на потреби; мотиви, які стимулюють її до діяльності.

Вчені по-різному підходять до визначення поняття "діяльність". Але всі вони визнають, що діяльність буває: усвідомлена і неусвідомлена (від імпульсивної поведінки - до гри, від навчання - до праці); в ній пов'язані зовнішня та внутрішня сторони; може бути самостійна та несамостійна.

Відомі вчені-педагоги стверджують, що навчання і виховання людини повинні бути організовані так, щоб люди отримували міцні та гнучкі знання. Зробити їх такими можливо лише тоді, коли людина самостійно здобуватиме знання і буде переконана в їх необхідності для підвищення власного інтелектуального рівня та задоволення суспільних потреб.

Вже у дітей старшого шкільного віку активно формуються пізнавальні та культурні інтереси, виникає прагнення знайти своє місце в житті. Саме в цей час розпочинається навчання у вищому закладі освіти. Тому важливо обрати оптимальний зміст, форми та методи роботи під час навчання у вищій школі, адже в майбутньому діяльність людини базуватиметься на знаннях та уміннях, які були отримані у вищому закладі освіти. І якщо привчити студента правильно організовувати самостійну навчальну роботу, то він зуміє самостійно працювати і на виробництві. Нами було виявлено, що в поняття “самостійність” або “самостійна діяльність студента” вкладається різний зміст. Узагальнивши судження вчених, ми дійшли висновку, що це - особлива форма пізнавальної діяльності, на ефективність якої впливають: витрачений час, обсяг опрацьованого матеріалу; чіткі вказівки викладача; активність і свідомість студента; матеріально-технічні можливості вищого закладу освіти; потреби практики сільськогосподарського виробництва.

Проблема організації самостійної діяльності студента (СДС) не нова і актуальна не лише для України. Так, ще в давні часи філософи Епікур, Лукрецій, Арістотель, а пізніше - Б.Спіноза, і вітчизняні - Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський визначили суть самостійності, як здатності приймати рішення та діяти, одночасно стверджуючи, що дуже погано, коли людина не має самостійних думок. Ідею активізації навчання за допомогою наочності шляхом спостереження та узагальнення і самостійних висновків пропонували на початку дев'ятнадцятого століття І.І.Песталоцці та А.Дістервег. Історії вищої школи відомі імена визначних учених - прибічників самостійної роботи студентів (М.І.Пирогов, Д.ІМенделєєв, М.ІЛобачевський, П.Л.Чебишев, М.Є.Жуковський, М.Д.Зелінський), а також сучасних вчених-педагогів та практиків (Н.А.Аверін, А.М.Алексюк, Д.Е.Алешко, С.І.Архангельський, Л.А. Верник, Є.Голант, В.В.Давидов, М.О.Данилов, Г.В..Єрофєєва, Б.П.Єсіпов, А.Єфимчик, В.Жадан, Н.С.Журавська, П.Зайченко, А.Зеленков, С.Зінов'єв, І.А.Зязюн, К.Іванович, Т.В.Ігнатенко, М.Кашин, В.А.Козаков, В.В..Корнілов, С.М.Крупицький, В.А. Кук, Н.Куликов, І.Я.Малік-Гайказян, О.Мальченкова, М.І.Махмутов, А.Михайлов, Н.Г.Ничкало, М.Нікітін, В.Осмолинський, Ю.С.Піменов, А.Пінт, І.М.Плагов, Є.В. Поздєєва, Б.Райський, Г.Г.Савельєв, Ю.Самарін, Г.А.Сіпайлов, А.Тащев, І.Цехановський, В.Л.Шатуновський, М.Д.Ярмаченко та ін.).

Проте в сільськогосподарських вищих закладах освіти, враховуючи особливості виробництва на сучасному етапі, виникає об'єктивна потреба більше уваги приділяти СДС. Дослідженнями в цій галузі займаються: Д.А.Мельничук, І.І.Мартиненко, Б.Х.Драганов, Т.Ф.Резниченко, В.В.Чупрова, П.С.Бугаков, Е.К.Низьких А.А.Каданчик, А.В.Зонова, Ф.Л.Гатапов, Ю.Р.Бальжиров, Н.І.Булинський, В.А.Крещик, В.П.Баскаков, М.К.Демидова, М.В.Маликова та ін. Їх погляди, які знайшли підтвердження в нашому дослідженні, дають підставу констатувати, що рівень підготовки спеціалістів, яких готують у вищих сільськогосподарських закладах освіти України, дещо нижчий, ніж рівень вимог сучасного виробництва. Основною причиною цього є той факт, що в Україні студенти проводять багато часу в аудиторіях, і вони мало працюють самостійно. На це вказують й опитані нами викладачі вищих закладів освіти, спеціалісти та керівники сільськогосподарських підприємств та й самі студенти-старшокурсники.

Із якостей, якими повинен володіти спеціаліст вищого гатунку (Рис.1), 42% респондентів визначили професіоналізм, 38% - високий рівень знань, умінь та навичок, 12% - наполегливість та сумлінність і лише 2% - самостійність.

Як було виявлено в результаті дослідження, видів СДС є багато, а тому студент може самостійно працювати не тільки в позааудиторний час. Проведений аналіз організації СДС у вищих закладах освіти дав можливість зробити узагальнення і класифікувати за місцем у навчальному процесі, видами діяльності, що сприяють набуттю знань, проявом у формах навчання і ін. (Рис.2).

Наведена схема засвідчує, що види, форми, способи та прояви самостійності студентів взаємопов'язані між собою, випливають одна з одної, але понад 60% їх не є обов'язковими. Тобто, є можливість значно збільшити обсяг СДС, якщо створити умови для залучення студентів до необов'язкової самостійної роботи. Це сприяло б набуттю знань і навичок самостійної діяльності в майбутньому.

Таким чином, можна говорити про формування досвіду самостійної діяльності студентів.

Досвід - велика людська цінність. Від нього часто залежить формування навичок, а для цього треба враховувати характерні особливості особистості, її зацікавленість, самостійність, ініціативність та відповідальність. Поняття "досвід", "досвід самостійної діяльності" недостатньо розкриті в педагогічній теорії.

На підставі проведених опитувань ми встановили, що більшість випускників сільськогосподарських вищих закладів освіти вважають, що за час навчання самостійність їх діяльності майже не формувалася, а тому на виробництві їм доводилося протягом певного часу адаптуватися до умов праці, оскільки вони звикли до того, що їм хтось (у вищому закладі освіти - це викладач) скаже, що і коли треба робити. 12% вказали, що зовсім не мають досвіду самостійно працювати, нeвеликий досвід мають 79% і достатній - 9%.

У другому розділі - "Педагогічні засади формування досвіду самостійної діяльності студентів сільськогосподарського вищого закладу освіти" - визначено та експериментально перевірено педагогічні засади та рівні й критерії сформованості досвіду самостійної діяльності студентів, досліджено вплив різних чинників на них та обгрунтовано ефективність СДС під час аудиторних та позааудиторних занять.

Враховуючи, що передача інформації у вищому закладі освіти проводиться, в основному, в процесі читання лекцій, студент повинен не тільки активно сприймати інформацію, а й самостійно мислити та працювати. У дослідженні усі відомі види лекцій ми поділили на 4 групи:

- з найменшим ступенем спонукання до самостійної діяльності (лекція-монолог);

- з середнім ступенем - діалого-дискусійні, бесіди, консультації і ін.;

- з високим ступенем - проблемні лекції, "мізкова атака", з "навмисними" помилками та ін;

- лекції, на яких рівень самостійності студентів невисокий, однак проявляється як найвища цікавість, що теж позитивно впливає на рівень і міцність знань - це лекція-вдвох, - шоу, - інцидент.

Окремо ми виділили лекцію-співпрацю, на якій поєднуються характеристики двох останніх груп.

У результаті проведених досліджень щодо застосування різних видів лекцій можна зробити висновок, що найчастіше у вищих сільськогосподарських закладах освіти використовуються лекції-монологи, дещо рідше - проблемні та діалого-дискусійні.

Проте, необхідно визнати, що в ході найкращих лекцій важко, а то й часом неможливо створити умови, щоб усі студенти самостійно працювали. Краще це завдання може бути вирішене на заняттях з групою студентів.

Всі види групових занять теж можна поділити за рівнем самостійної діяльності студентів:

- типове заняття (низький ступінь СДС), коли викладач чи студент виконують завдання на дошці, а всі інші - переписують у конспект;

- типове заняття - за індивідуальними завданнями (високий ступінь СДС), що вимагає занадто багато часу для контролю за кожним студентом, якщо відсутні засоби програмованого навчання;

- нетрадиційні заняття (високий ступінь СДС) у вигляді ділових ігор, семінарських занять у формі дискусії, вікторин, колоквіумів і т.п.

Наші дослідження показали, що найвищий рейтинг має практичне заняття за індивідуальними завданнями, далі - традиційні типові практичні заняття, а вже потім - ділові ігри, вікторини, дискусії та ін.

Як відомо, обов'язковою складовою частиною навчання виступає контроль знань. У цій роботі самостійність студента проявляється тільки в усних чи письмових відповідях на поставлені запитання. Ми зробили спробу на таких заняттях створити умови для СДС і це вдалося. Так, студенти були задіяні в процес формулювання запитань чи формування та виготовлення контрольних карток, за якими вони ж самі проводили контроль знань.

Значний обсяг СДС може бути під час позааудиторної роботи. Та він на стільки розтягнутий, що студенти вже тепер часто працюють 60 годин на тиждень, замість 52 годин за нормою. Тому ми вважаємо за доцільне традиційну роботу студентів над підручниками, конспектами, методичними вказівками замінити нетрадиційними заняттями, такими як: проведення олімпіад, вікторин; публічні виступи з доповідями під час захисту курсових робіт чи проектів, а також звітів про практику; виготовлення унаочнень та технічних засобів навчання; підготовка індивідуальних завдань для групових занять. Таким чином, можна без додаткових затрат часу та фінансів значно збільшити обсяг обов'язкової СДС, що в кінцевому результаті позитивно вплине на рівень знань та сформованості досвіду самостійної діяльності.

Про це переконливо свідчать результати проведеного експерименту. В ньому були задіяні студенти ІІ та ІІІ курсів економічного та IV курсу плодоовочевого факультетів Уманської сільськогосподарської академії. Експеримент проводився в два етапи. На першому встановлено рівні сформованості досвіду самостійної діяльності студента. Нами визначено п'ять таких рівнів: високий (оцінимо його як 5 балів), вище середнього (як 4 бали), середній (як 3 бали), нижче середнього (як 2 бали) і недостатній (як 1 бал).

Високий рівень самостійності у студента, який має відмінні знання та вільно ними володіє; має постійне бажання знати більше, любить про все дізнаватися першим, вміє пояснити будь-яке навчальне завдання іншим, може швидко та безпомилково його вирішити, відшукати потрібну літературу, посібники, довідники, методичні рекомендації. Він використовує комп'ютер, мобільний зв'язок, може керувати навчальною або практичною роботою групи, уміє переконувати однокурсників у необхідності виконання певної роботи. У такого студента розвинене почуття відповідальності не тільки за себе, а й за тих, кого веде за собою. Він відчуває себе лідером у будь-якій справі, якщо його вона зацікавить.

Вищесередній рівень самостійності студента - цей рівень характерний для студента, який має відмінні знання і вільно ними володіє; цікавиться науковими новинами, але не завжди про них дізнається першим, а, як правило, від когось із оточуючих; може швидко та безпомилково вирішити будь-яку навчальну проблему. Живе за правилом: "пообіцяв - виконай", часто буває лідером. Підвищена їх метушливість призводить до нераціонального використання часу. Ці люди дуже комунікабельні. У них розвинене почуття відповідальності за свої дії та дії тих, хто працює з ними поруч; вміють використовувати сучасну техніку для аналізу стану справ та прогнозування на майбутнє.

Середній рівень самостійності притаманний студентові, який володіє відповідною сумою знань, але ці знання потребують оновлення. Бажає знати більше, проте це вимагає постійного звертання до уже вивчених та нових літературних джерел; часто консультується з оточуючими, уважно прислуховується до інших, звідки й набирає інформативні відомості про новини науки, теорії й практики. Працює неритмічно, часто безвідповідально, а інколи й несвідомо. Такі студенти не є генераторами ідей, а, як правило, виконавці їх.

Нижчесередній рівень самостійності у студента, який має достатній рівень знань, але відшукати в них “раціональне зерно” не може. Цікавості до нових знань не проявляє, проте з примусу - виконує завдання. Посередньо орієнтується в наукових та практичних джерелах інформації. Може оперувати інформацією, отриманою від когось, не перевіряючи її достовірності. Ідей впровадження чогось нового, прогресивного не подає, однак, якщо його зобов'язати, може щось вирішити з сторонньою допомогою.

Недостатній рівень самостійності характерний для студента, який має посередні, часто недостатні знання, важко орієнтується в конкретній ситуації, а тому буває безпорадним. У будь-якій ситуації - безініціативний, завжди чекає вказівок, все робить тільки з примусу. Такий студент часом може бути безвідповідальним, працюючи за принципом: "моя хата скраю", може констатувати факти, але не здатен прогнозувати.

Рівні самостійності студента були перевірені експериментально методом оцінки та самооцінки і результати майже не відрізнялися. Рівень не залежить також і від факультету. Але з кожним наступним курсом трохи підвищується. Однак, незаперечним виступає той факт, що в цілому всі студенти мають досить низький рівень самостійності, який не перевищує середній.

На другому етапі проведення дослідницької роботи було проведено формуючий та контрольний експерименти, завданнями яких було встановити: як максимальне залучення студентів до СДС вплине на рівень успішності як основну ознаку рівнів сформованого досвіду самостійності студента.

Ми довели, що обсяг СДС достовірно впливає на рівень знань. А про підвищення рівня сформованості досвіду самостійної діяльності студента можна судити з діаграми (Рис. 3).

Як видно з цієї діаграми, на початку експерименту різниця у рівні сформованого досвіду самостійної діяльності студентів експериментальної та контрольної груп майже не спостерігається, після закінчення формуючого експерименту рівень самостійності в експериментальних групах збільшився від 0,11 до 0,47 балів проти контрольних. А в цих же рівнях за даними до і після експерименту різниця більша і складає від 0,41 до 0,61бала.

Нами також встановлено, що на рівень сформованого досвіду СДС впливає початковий рівень знань, умінь та навичок студентів (чим він нижчий, тим значніший вплив). Через те, приступаючи до організації СДС треба провести діагностику, встановивши початковий рівень знань студентів, а тоді, залежно від нього, планувати самостійну роботу.

Таким чином, проведене дослідження показало, що наукова гіпотеза про те, що на ефективне формування досвіду СДС впливають визначені нами педагогічні умови, підтвердилася.

ВИСНОВКИ

1. У результаті проведеного дослідження уточнено та обгрунтовано поняття самостійності особистості в новій соціально-економічній ситуації як здатності будь-якої особи вільно й самостійно діяти (у формі гри, дискусії, репродукції, праці) в певних умовах для задоволення корисних потреб як своїх власних, так і інших осіб, груп людей чи держави в цілому.

2. Розширено поняття самостійної діяльності студентів і визначено її як дії студента (розумові, матеріально-практичні), які він здійснює самостійно в процесі навчання у вищому закладі освіти. Сюди ми відносимо не тільки ті дії, які пов'язані безпосередньо з самим навчальним процесом, а й побутовими умовами, оскільки вони впливають на самостійність особи в цілому.

3. Під "досвідом самостійної діяльності" ми розуміємо інтегративну якість особистості, що формується у майбутніх спеціалістів і закріплюється в процесі професійної діяльності та характеризується їх здатністю самостійно працювати на дорученій ділянці, проявляти при цьому вольові зусилля, наполегливість, прагнення до досягнення поставлених завдань, ініціативність, організованість, культуру праці. При цьому молодий спеціаліст не тільки сам працює самостійно, а й спонукає до самостійних дій всіх підлеглих. З метою формування досвіду самостійної діяльності під час навчання у сільськогосподарському вищому закладі освіти доцільно залучати усіх студентів до самостійної роботи (навчальної, наукової, виробничої) та створювати для цього умови як в аудиторний, так і в позааудиторний час.

4. Класифіковано самостійну діяльність студентів за п'ятьма ознаками:

а) за місцем у навчальному процесі - на аудиторну та позааудиторну;

б) за обов'язковістю - на обов'язкову, бажану, добровільну;

в) за ступенем самостійності - під обов'язковим керівництвом викладача; з консультаціями викладача чи кращих студентів та старшокурсників; з самоспонуканням та самоконтролем;

г) за видами діяльності щодо набуття знань - на навчально-пізнавальну та виробничу;

д) за формою навчання: домашні завдання, ознайомча та інші види практик, участь в наукових студентських товариствах, лекції, практичні заняття і т.д.

5. Визначено чотири структурні компоненти досвіду самостійної діяльності студентів: афективний, когнітивний, аксіологічний, праксеологічний.

6. Визначено педагогічні умови, які впливають на ефективність формування досвіду самостійної діяльності студентів:

- професійна компетентність викладачів вищої сільськогосподарської школи щодо організації самостійної діяльності студентів;

- забезпечення оволодіння студентами, починаючи з початкових курсів навчання, найбільш загальними вміннями і навичками організації самостійної роботи:

- створення сприятливих організаційно-методичних засобів і заходів для СРС;

- оптимальне поєднання різних форм організації навчальної, наукової та виробничої діяльності студентів (індивідуальної, групової, колективної);

- індивідуалізація і диференціація завдань;

- варіативність способів організації СДС під час занять та в позааудиторний час;

- створення сприятливого психологічного контакту між викладачами та студентами під час організації СРС;

- здійснення диференційованого підходу до вибору методів навчання та контролю знань, які б найбільш повно стимулювали студентів до самостійної роботи.

7. Успішність формування досвіду СДС в значній мірі визначається тим, як викладач здійснює індивідуалізацію та диференціацію самостійної пізнавальної і виробничої діяльності майбутніх спеціалістів за рівнем сформованості їх самостійності. Для цього потрібно:

- розробляти індивідуальні та наскрізні групові завдання (репродуктивного і творчого характеру);

- пропонувати студентам, що добре навчаються та швидко працюють на груповому занятті, виконати додаткові завдання (названі нами "рейтинговими"), які, за умови правильного їх виконання, дадуть змогу студенту отримати "механічний" залік чи оцінку на екзамені;

- практикувати широке використання ділових ігор під час проведення семінарських занять із спеціальних дисциплін;

- використовувати лекції-вікторини, “мізкові атаки”, з "навмисними" помилками та лекції з вирішенням окремих проблемних ситуацій чи проблемні лекції;

- не скорочувати аудиторні заняття і не переносити поданий матеріал на самостійне опрацювання в позааудиторний час, щоб запобігти перевантаження студентів;

- практикувати залучення студентів до читання лекцій та проведення групових занять.

Результати наших досліджень показали, що це істотно впливає на підвищення рівня знань і займає у варіації його 20%, тобто рівень успішності можна в середньому підвищити майже на один бал та на один рівень - досвід самостійної діяльності.

Залучати студентів до активної позааудиторної самостійної роботи, особливо бажаної та добровільної (згідно з запропонованою нами класифікацією), у таких формах:

а) підготовки матеріалів для групових (лабораторних та практичних) занять;

б) підготовки матеріалів та завдань для перевірки знань студентів під час практичних занять;

в) проведення контролю знань, умінь і навичок студентів, перевірки і оцінки результатів виконання практичних завдань;

г) самостійного виготовлення і використання технічних засобів навчання;

д) підготовки, проведення та безпосередньої участі всіх студентів у предметних і міжпредметних олімпіадах, вікторинах, конкурсах, оглядах, конференціях і т.п.

Дисертаційне дослідження дає змогу запропонувати Міністерству аграрної політики України внести зміни в навчальні плани підготовки спеціалістів:

- на першому курсі в першому семестрі ввести як обов'язковий спецкурс ”Організація та проведення самостійної роботи студентів у навчальному закладі IV рівня акредитації”(обсягом 10-12 годин);

- ввести в кваліфікаційні характеристики розроблені нами критерії для встановлення рівня сформованості досвіду самостійності в діяльності молодого спеціаліста.

Наше дослідження не вичерпує всіх питань, які пов'язані з формуванням досвіду самостійності спеціалістів сільського господарства України. Ця проблема потребує подальшого вивчення та дослідження, зокрема питань: характеру і технології процесу організації самостійної роботи студентів; взаємовідносин особистості в колективі під час самостійної діяльності; ставлення особистості, як частини колективу, до цілей, завдань та способів організації самостійної роботи кожного студента зокрема і колективу в цілому.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ РОЗКРИТІ У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Головко Л. Роль самостійної праці студентів у процесі підготовки спеціалістів агропромислового комплексу // Освіта і управління. -1998. -№2. -Т.2.- С.100-103.

2. Головко Л.Л. Використання ділових ігор як способу формування досвіду самостійної роботи студентів // Наукові записки.- Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка.-1998.- Випуск XII. - Серія: Педагогічні науки. -С.143-147.

3. Головко Л.Л. Формування досвіду самостійної діяльності студентів в позааудиторний час // Наукові записки. -Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка.-1998.- Випуск XII.- Серія: Педагогічні науки. -С.118-122.

4. Головко Л.Л. Рівні досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи // Наукові записки. -Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка.-2000.- Випуск ХXI.- Серія: Педагогічні науки. -С.49 - 51.

5. Головко Л.Л. Рівні сформованого досвіду самостійної діяльності студентів сільськогосподарського вузу // Зб. наук. пр. Уманської СГА. - Умань.- 1998.- C.229-231.

6. Головко Л.Л. Організація самостійної роботи студентів із статистики в позааудиторний час // Гуманізація та гуманітаризація вищої сільськогосподарської освіти.: Зб.наук.-метод.ст.-Умань. - 1996.- С.61-64.

7. Дьомін А.І., Головко Л.Л. Активізація розумової діяльності студентів на лекції //Праці регіон. наук.-прак. конф. “Соціально-економічні та ресурсні фактори розвитку Черкаської та Кіровоградської області”. -Умань. - 1990.- С.107-108.

8. Головко Л.Л. Організація самостійної роботи студентів в позааудиторний час //Тези доп. Всесоюз. наук.-метод. конф. “Досвід та проблеми перебудови навчального процесу в вузі на основі взаємодії “Вуз-підприємство””.-К. -1991.- С.151.

9. Колісник І.І., Головко Л.Л. Методичні вказівки по вивченню курсу “Статистика” та робочий зошит для практичних занять студентів заочного факультету (агрономічне та плодоовочеве відділення).-Умань.-1987.-33с. - (авторські - С. 3-20).

10. Головко Л.Л., Фурса І.В. Методичні вказівки та робочий зошит для практичних занять із статистики студентів агрономічного факультету.-Умань.-1987.- 47с. -(авторські - С.1-11, С.35-47).

11. Головко Л.Л., Бурляй О.Л., Власюк В.О.Сільськогосподарська статистика з основами соціально-економічної статистики: Методичні вказівки та завдання для практичних занять на економічному факультеті (стаціонарна форма навчання). -Умань.-1993.-Частина 1.-22с. - (авторські - С.1-7, С. 20-22).

12. Головко Л.Л. Загальна теорія статистики: Методичні вказівки та завдання для практичних занять студентів економічного факультету.-Умань.-1993. -30с.

АНОТАЦІЯ

Головко Л.Л. Формування досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2000.

У дисертації визначається сутність досвіду самостійної діяльності студентів у новій ситуації розвитку вищої сільскогосподарської школи, її структурні компоненти: афективний, когнітивний, аксеологічний, праксеологічний- педагогічні умови його формування. Експериментально доведена залежність рівня сформованості досвіду самостійної роботи студентів від форм і методів навчальної, наукової та практичної їх діяльності в аудиторний та позааудиторний час. Проведена класифікація видів самостійної роботи студентів. Розроблено та використано в процесі дослідження критерії визначення рівня сформованості досвіду самостійної роботи студента.

Ключові слова: самостійна діяльність студента (СДС), досвід самостійної діяльності, критерії та рівні сформованості досвіду, класифікація.

Головко Л.Л. Формирование опыта самостоятельной деятельности студентов высшей сельскохозяйственной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации определяется суть опыта самостоятельной деятельности студентов в новой ситуации развития высшей селскохозяйственной школы и ее структурные компоненты: аффективный, когнитивный, аксеологический, праксеологический; педагогические условия формирования опыта самостоятельной деятельности студентов сельскохозяйственного вуза.

В диссертации определяется опыт как качественная характеристика, которая присуща только человеку. От него зависит формирование навыков, инициативности, заинтересованности, ответственности и самостоятельности.

В результате изучения состояния проблемы формирования опыта самостоятельной деятельности - важнейшей черты специалиста высшей квалификации, в частности для агропромышленного комплекса Украины в условиях становления рыночных отношений, автором установлено, что этой чертой владеют в достаточной степени лишь 9% студентов-выпускников и специалистов, небольшой опыт имеют 79% и совсем не имеют опыта 12%.

По мнению автора, значительно улучшить это положение можно, активизируя процесс обучения в высшем учебном заведении, обратив особое внимание на самостоятельную работу студентов, которую необходимо организовывать в процессе аудиторного и внеаудиторного обучения без дополнительных финансовых вложений и без увеличения бюджета времени. Для этого необходимо использовать все виды самостоятельной работы студента, которые выделяются в соответствии с классификацией, разработанной в диссертации.

Экспериментально доказана зависимость уровня сформированности опыта самостоятельной деятельности студентов от форм и методов учебной, научной и практической деятельности в аудиторное и внеаудиторное время. Результаты исследования данной проблемы свидетельствуют о том, что при условии увеличения объема самостоятельной работы студентов почти на один уровень повышается сформированность опыта самостоятельной деятельности.

Разработаны и использованы критерии определения уровня сформированности опыта самостоятельной работы студентов, которые рекомендуется использовать в характеристике на студента-выпускника сельскохозяйственного высшего учебного заведения для повышения эффективности использования будущего специалиста агропромышленного комплекса Украины.

Ключевые слова: самостоятельная деятельность студента (СДС), опыт самостоятельной деятельности, критерии и уровни сформированности опыта, классификация.

Golovko L.L. The formation of the experience of students' independent work in higher agricultural school.- Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of candidate of pedagogic sciences in speciality 13.00.04 - theory and methodics of professional education.- Institute of Pedagogics and Psychology of Professional Education of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis defines the content of experience of independent activity in new modern development of high school, its structural components, main pedagogical formation of the experience of independent activity of the agricultural institute's students. It was determined how the level and depth of knowledge depended on students' independent work. Types of independent work were classified and criteria for the determination of the level of experience formation of students' independent work were worked out.

Key works: students' independent work, experience of independent work, levels and criterion of experiense formation, classification.

Размещено на Allbest.ru

...