Предметно-орієнтована художня освіта в США

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШАВЧЕНКО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПРЕДМЕТНО-ОРІЄНТОВАНА ХУДОЖНЯ ОСВІТА У США

Спеціальність: Загальна педагогіка та історія педагогіки

КАРЦИВАДЗЕ ГЕОРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Луганськ, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність та ступінь розробки теми. Проблема формування духовної культури підростаючих поколінь є провідною в сучасній педагогічній науці. Виховати громадянина з високим рівнем національної самосвідомості загальної культури, з гуманітарним світоглядом, творчим ставленням до дійсності - найважливіше соціальне замовлення сучасного суспільства. Духовність особистості вбирає в себе інтелектуальні, моральні та естетичні цінності, серед яких важливе місце посідає мистецтво. Спілкування учнівської молоді з мистецтвом, з різними видами художньої творчості збагачує її духовний досвід, сприяє формуванню морально-естетичних ідеалів, пробуджує інтерес до творчості у всіх її проявах.

Як свідчить практика, художня освіта, художні смаки сучасної молоді потребують серйозної уваги з боку суспільства. “Масова” культура, про яку нещодавно ми говорили з зневагою, стала, на жаль, домінувати, впливаючи негативним чином на почуття, свідомість, світогляд підростаючої особистості. Не можна не пам'ятати, що художні смаки, естетичні і моральні ідеали - це внутрішній духовний стрижень молоді і тому їх треба плекати, вирощувати з раннього дитинства.

Проблеми естетичного виховання засобами мистецтва, художньої освіти завжди були в центрі уваги педагогічної науки та практики. В різні часи у вітчизняній педагогіці вони досліджувались П. Блонським, С. та В. Щацькими, О. Буровим, С. Квятковським, Б. Лихачовим, Б. Неменським, О. Рудницькою, Г. Падалкою, І. Зязюном, Г. Шевченко, А. Щербо, Б. Юсовим та іншими.

Розробляються нові концепції “художньої” освіти на Україні (Л. Масол, О. Рудницька, І. Зязун), нові підходи до полі-художньої освіти, що спираються на принципи взаємодії мистецтв (Г. Шевченко, Б. Юсов та інші).

Невід'ємною частиною існування освіти будь-якої держави є вивчення та творче використання зарубіжного досвіду. Якісному розвитку теорії художньої освіти сприятиме досвід естетичного виховання в найбільш розвинутих країнах Європи та США. Так, у США існує велика кількість різних програм художньої освіти, як наприклад, гарвардський проект “Zero's ARTSPROPEL” або комерційна програма SPECTRA. Але не одна з них не передбачає всебічного підходу. Дійсно всеосяжною у цієї галузі у США є концепція "Предметно-орієнтована художня освіта" ("ПОХО"). В історичному контексті вона є принципово новим підходом до навчання в мистецтві і через мистецтво.

Треба відзначити, що цей досвід не здобув достатнього висвітлення у вітчизняній педагогіці. Тільки окремим аспектам вивчення досвіду США в галузі художньої освіти присвятили наукові праці Б. Вульфсон, М. Лещенко, З. Малькова, О. Пономарьова, Р. Роман, Б. Юсов та інші, дисертаційні дослідження Р. Беланова, В. Дикань та інші. Проблеми ж предметно-орієнтованої художньої освіти молоді у США, досвід їх вирішення та розвиток зовсім не розглядалися. Наявність протиріччя між потребою ґрунтовного знання досвіду художньої освіти в розвинутих зарубіжних країнах, таких як США, і станом його дослідження зумовило вибір теми дисертації “Предметно-орієнтована художня освіта у США”.

Термін “предметно-орієнтована художня освіта” (ПОХО) був уведений Двайном Гріа (Dwain Greer) в 1984 році. Але появі концепції передувала тривала історія вивчення проблем художньої освіти американськими вченими, такими як: Джон Дьюї (John Dewey), Артур Веслі Доу (Arthur Wesley Dow), Віктор Ловенфельд (Viktor Lowenfeld), Джером Брюнер (Jerome Bruner), Мануель Баркан (Manuel Barkan) , Ральф Сміт (Ralph Smith), Рудольф Арнхейм (Rudolph Arnheim), Eлліот Eйзнер (Elliot Eisner), Стівен Доббс (Stephen Dobbs), Говард Гарднер (Howard Gardner), Брент Вільсон (Brent Wilson), Джун МакФі (June McFee), Віктор Рeнтл (Victor Rentl) та ін. У США створено ряд науково-дослідних інститутів, що займаються безпосередньо проблемами предметно-орієнтованої художньої освіти, зокрема Інститут Гетті (Getty Education Institute for the Arts), частина матеріалів його використана в запропонованому дослідженні. Зміст предметно-орієнтованої художньої освіти визначається чотирма фундаментальними художніми дисциплінами: творчістю, історією мистецтва, художньою критикою та естетикою. Даний підхід до художньої освіти розроблений, щоб змінити ситуацію, яка склалася у сфері вивчення мистецтва, забезпечити повноцінний зміст і ефективність викладання предмета, котрому ніколи не приділялося належної уваги і що рідко користувався перевагою в навчальних програмах шкіл. Концепція “ПОХО”, гнучка, здатна до адаптації, спрямована на численні цілі, представляє педагогічну цінність не тільки в області мистецтва, але і в викладанні інших предметів. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах комплексної теми “Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”, яка розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.П. Шевченко.

Об'єкт дослідження - художня освіта у США.

Предмет дослідження - зміст і форми предметно-орієнтованої художньої освіти школярів у США.

Мета дослідження - установити теоретичні, методичні та практичні аспекти системи предметно-орієнтованої художньої освіти школярів у США, виявити провідні тенденції розвитку концепції.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати поетапний розвиток предметно-орієнтованої художньої освіти школярів у США.

2. Розглянути й виявити особливості принципів і змісту предметно-орієнтованої художньої освіти школярів у США.

3. Охарактеризувати методи й форми навчання при використанні системи “ПОХО”.

4. Визначити найбільше сприятливі умови створення успішних програм “ПОХО”.

Основний метод науково-педагогічного дослідження - науково-теоретичний аналіз робіт американських педагогів, психологів, учених, законів і постанов уряду, міністерства освіти США, матеріалів педагогічної преси, що відносяться до названої проблеми, синтез, порівняння, узагальнення й систематизація фактичного матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає:

- у виявленні основних етапів розвитку предметно-орієнтованої художньої освіти в школах США;

- у розгляді системи організації художньої освіти при використанні системи “ПОХО” та узагальненні досвіду американської педагогічної науки щодо впровадження предметно-орієнтованого підходу в художній освіті.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони допоможуть повніше представити в історично-педагогічних дослідженнях американський досвід художньої освіти; сприятимуть якісному відновленню структури і змісту шкільних і вузівських курсів з художньої освіти в Україні.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Найважливіші теоретичні положення й висновки повідомлялися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (1997-1999), на Всеукраїнській (м. Луганськ, 1999 р.), Регіональній (м. Старобільськ, 2000 р.) науково-практичних конференціях.

Публікації. Результати дослідження відображено у збірниках наукових праць та в тезах науково-практичних конференцій (усього 7 публікацій).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, узагальнюючих висновків, списку використаних джерел (189 найменувань). Основний текст дисертації викладено на 165 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет, методи, мета, розкрита методологічна основа роботи, висвітлюється наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження, дається загальна характеристика предметно-орієнтованої художньої освіти.

У першому розділі - “Історична еволюція “ПОХО” та загально-педагогічний контекст” - простежений історичний розвиток ідей “ПОХО”, розкритий загально-педагогічний його контекст, дана оцінка значення “ПОХО” в художній освіті школярів.

Теорія “ПОХО” пройшла ряд етапів становлення:

- I етап (поч. XIX в.) - приділяється увага тільки розвитку навичок малювання з утилітарними цілями або для розвитку координації;

- II етап (кін. XIX в.) - розвиток психології як самостійної науки, малювання розглядається як джерело знань про інтелектуальний і емоційний ріст дитини, а мистецтво - як показник особистого і творчого виразу учнів;

- III етап (кін. XIX - поч. XX в.) - "малювання" доповнюється іншими предметами ("вивчення картин", “ручне мистецтво” - виготовлення корисних предметів, обговорення моральних цінностей і соціально-продуктивної поведінки). Відкриття першої академії професійного підготовки “художніх” педагогів (Массачусетс, 1870);

- IV етап (поч. 20-х - поч. 80-х рр.) - творчість і гра розглядаються як засоби розвитку дитини (Дж. Дьюї), розвивається прикладний аспект вивчення мистецтва (розвиток дизайну - Артур Весли Доу, Колумбійський університет), багатопланова художня навчальна діяльність (Мануель Баркан, 1965, університет Огайо), синтез двох концепцій художньої освіти - особистісної і дисциплінарної (Ральф Смiт, 1966), результати досліджень (Джун МакФi, Брент Вiльсон і ін.) дозволили припустити що розвиток візуального сприйняття і “візуального мислення” (Рудольф Арнхейм) грає критичну роль у функціонуванні розуму, створення федерально-підтримуваних проектів по дослідженню і розвитку художньої освіти (70-ті рр.);

- V етап (поч. 80-90-ті рр.) - перегляд на федеральному рівні навчальних планів і рекомендацій, поява програм художньої освіти, заснованих на творчості, історії мистецтва і художній критицi (Національна асоціація художньої освіти (National Art Education Assosiation), поява і введення “ПОХО” (Науково-дослідний проект по професійному розвитку і введенню навчальних планів, інститут розвитку навчальних планів (Curriculum Development Institute), Лос-Анджелес, 1983 р., створення національних стандартів художньої освіти (1994 р.), що включають у себе сфери, які можна розглядати як частину “ПОХО”: розвиток здібностей і вмінь в одній з галузей образотворчого мистецтва, навичок основного аналізу художніх робіт і демонстрація знань прикладів творів мистецтва з інших культур і епох.

Аналіз історичного становлення художньої освіти в США свідчить, що воно пройшло шлях від епізодичних утилітарних занять до прийняття федеральної програми художнього розвитку особистості в основі якої лежать принципи “ПОХО”.

Більше десятиліття після його офіційного визнання та введення предметно-орієнтований підхід до вивчення мистецтва користується широкою підтримкою в художній освіті.

Методологічні засади формування теорії “ПОХО”:

- ідеї Дж. Дьюї про творчість та гру як засоби розвитку дитини;

- принципи та елементи дизайну як спосіб оцінки творів мистецтва та навколишнього середовища (Артур Веслі Доу);

- творче самовираження та особистісний розвиток через мистецтво (В. Ловенфельд).

Особливого значення для становлення теорії і практики художньої освіти в США мали ідеї Мануеля Баркана, який стверджував необхідність формування досвіду учнів за прикладом досвіду митців, художніх критиків та істориків мистецтва.

Теоретичні дослідженні американських вчених в галузі естетики та психології мистецтва у 60-70 рр. сприяли утвердженню ідей когнітивного розвитку в теорії художньої освіти школярів.

Федеральними законами (Національні стандарти художньої освіти: що кожний молодий американець повинний знати і вміти робити в мистецтві (National Standards for Arts Education: What Every Young American Should Know and Be Able to Do in the Arts), Мети 2000: освітній акт Америки (Goals 2000: Educate America Act) мистецтво визнане ключовим предметом системи освіти - на одному рівні з англійською мовою, математикою, історією, природничими науками та ін. Значний вплив при розробці національних стандартів художньої освіти мало саме “ПОХО”, що свідчить про його визнання на загальнодержавному рівні як основної теорії в підході до вивчення мистецтва в рамках освітньої реформи в США.

“ПОХО” має у своєму розпорядженні конкретний понятійний апарат, чітко визначені завдання, що розв'язуються за допомогою даного підходу, та цілі, спрямовані на розвиток досвіду сприйняття учнів, спілкування, уяви, оцінки, розуміння законів життя суспільства, навичок вирішення проблем і розумових процесів вищого порядку, засвоєння й використання мови, розвитку культури візуальних засобів.

Предметно-орієнтована художня освіта ("ПОХО") - це всебічний підхід до навчання та вивчення мистецтва, розрахований головним чином на школярів, але застосовується він і для навчання дорослих, для програм удосконалення та підвищення кваліфікації, а також у художніх музеях. "ПОХО" розроблено для одержання знань з декількох дисциплін, особливо чотирьох базових: творчість, історія мистецтва, художня критика та естетика. Вивчення їх сприяє росту творчих здібностей та набуттю навичок й розумінню мистецтва, майстрів живопису, творчих процесів, ролі й функцій мистецтва в культурі й суспільстві. "ПОХО" - усебічний підхід до художньої освіти, заснований на логічному зв'язку мистецтва із загальною освітою. Твори мистецтва допомагають пізнати світ, зрозуміти, як численні й різні народи - як минулого, так і теперішнього - живуть, думають, почувають та усвідомлюють себе, зрозуміти їхню культуру й місце у світі.

Із часом "ПОХО" набуло певних характерних рис, які дозволяють визначити програми "ПОХО" та відрізнити їх від інших моделей художньої освіти:

- учні залучені до ретельного вивчення мистецтва на основі чотирьох художніх дисциплін;

- існує можливість довгострокового планування програм вивчення мистецтва, яки стимулюються прийняттям місцевими районними відділами освіти, університетами, художніми музеями програми, що передбачає всебічну художню освіту;

- існування або створення навчального плану художньої освіти, де навчання розділене на етапи, що відповідають рокам навчання (класам) та відображають фактори, зв'язані з розвитком та віком учнів;

- наявність планів занять (уроків) і вправ, заснованих на змісті чотирьох фундаментальних художніх дисциплін: творчість, історія мистецтва, художня критика та естетика (відома також як філософія мистецтва);

- навчання проводиться кваліфікованими викладачами, яким надана можливість професійного росту для одержання знань, навичок та розуміння "ПОХО". Викладачі мистецтва, класні наставники і вчителі беруть участь у плануванні й викладанні;

- учні мають доступ до шкільних і громадських художніх ресурсів, таких як музеї або інші суспільні інститути мистецтва;

- оцінка навчання учнів проводиться на регулярній основі, а результати повідомляються всім зацікавленим сторонам, включаючи учнів, учителів, адміністрацію і батьків;

- мистецтво може бути інтегроване в загальний навчальний план через включення чотирьох художніх дисциплін в інші предмети і навпаки;

- до художньої освіти залучені всі учні, а не тільки ті, хто виявляє здібність або талант до творчості;

- програма художньої освіти відповідним чином координується й підтримується на різних рівнях: школа, районний відділ освіти, батьки, суспільство;

- для розширення можливостей викладання та навчання використовуються технічні засоби. Учні та вчителі застосовують їх для:

а) більш успішного планування творчої роботи;

б) для спілкування на тему мистецтва;

в) доступу до інформації про мистецтво.

Отже, "ПОХО":

- це концептуальна структура або набір принципів і підхід до навчання й викладання, заснований на дисциплінах, що сприяють створенню й розумінню мистецтва;

- збалансована увага до усіх фундаментальних дисциплін протягом певного часу;

- система, що еволюціонує, яка включає різні положення філософії і практики у межах основного всебічного підходу;

- гнучка програма, призначена для виконання приватних навчальних цілей, завдань і плану.

Найкращі результати досягаються при проведенні систематичних занять протягом певного часу, де зміст чотирьох дисциплін осягається в процесі вивчення творів мистецтва. "ПОХО" не розглядає учнів як майбутніх учених, художників або фахівців окремої дисципліни. Воно призначене усім для загального розуміння мистецтва як основної форми людської культури й засобу спілкування. У другому розділі - “Змістовні аспекти та особливості “ПОХО”:

- детально досліджуються базові дисципліни, які складають зміст предметно-орієнтованої художньої освіти: творчість, художня критика, історія мистецтва, естетика;

- представляються необхідні педагогічні умови створення успішної програми художньої освіти;

- розглядається проблема бачення мистецтва через “ПОХО”.

Відповідно до теоретичних засад ПОХО творчість розуміється як джерело суспільного виразу форми, енергії і думки, який представлено переходом від художнього задуму до художнього досягнення. Творчість як дисципліна “ПОХО” спрямована на усвідомлену творчість, таке поєднання матеріалів із технікою, що допомагає учням вдало та ефективно передати свої думки, ідеї і почуття. Розвиток особистих якостей відбувається у процесі знайомства з традиціями майстрів, з суперечливим пошуком художніх рішень. Увага учнів спрямовується на особисті, соціальні та загальні ідеї, які виступають джерелами художніх інтересів і образів.

Художня критика полягає в описі, тлумаченні та оцінці творів мистецтва з метою поліпшення розуміння й визнання мистецтва, його ролі в суспільстві, проте, і для багатьох інших цілей.

Історія мистецтва передбачає дослідження історичного, соціального та культурного контекстів художніх об'єктів та зосереджується на аспектах часу, традиції і стилю стосовно творів мистецтва. Обговорення соціокультурного контексту творів сприяє активному пошуку взаємозв'язків мистецтва та всіх форм життєдіяльності людини. Вивчення історії мистецтва, як дисципліни “ПОХО” включає широку роботу з аудіовізуальним матеріалом, значна частина якого представлена з урахуванням сучасних інформаційних технологій (CD-rom, Інтернет та ін.).

Естетика - це та частина філософії, у якій зачіпаються та вивчаються питання про природу, значення і цінність мистецтва та інших об'єктів з естетичної точки зору, про естетичну сутність особистості. Естетика як дисципліна “ПОХО” включає вивчення різноманітних аспектів естетичного досвіду, його унікального внеску у культуру людства.

Особливого значення набуває спрямованість на візуальні образи об'єктів мистецтва.

Навчальна робота передбачає створення умов для усвідомлення художньої роботи в контексті історії мистецтва та художньої критики (у відповідності до ідей А. Данто про те, що об'єкт стає твором мистецтва через процес інтерпретації).

Застосування комплексу базових дисциплін найефективніше з погляду навчання. Окремо взята художня дисципліна не зможе забезпечити учнів знаннями та принести відчутну користь їхньому навчанню, як це зможе зробити всебічний підхід. Знання учнів варто поглиблювати й робити всеохоплюючими через інтеграцію чотирьох базових дисциплін, кожна з яких характеризується своїм відношенням з творами мистецтва.

Метою "ПОХО" є об'єднання, синтез та сполучення художніх засобів таким чином, щоб досягти освітнього змісту навчання у дійсно міждисциплінарному підході, де джерелом є чотири художні дисципліни. Досліджуючи художній об'єкт із позицій чотирьох дисциплін, ми можемо точніше зрозуміти та відчути його.

Використання окремих дисциплін сприяє зосередженню уваги на обраних рисах, залишаючи осторонь інші аспекти.

Такий метод допоможе досягти всеосяжного й цілісного розуміння художніх робіт, а не окремих не зв'язаних між собою суджень. Художні дисципліни в міждисциплінарному контексті використовуються, взаємно збагачуються та доповнюють одна одну. Ідеї, концепції, теми даного твору мистецтва можуть бути розкриті та показані як окремою дисципліною, так і дисциплінами в єдності.

Міждисциплінарний підхід означає, що твір мистецтва, як і будь-яке інше явище, може бути розглянутий з різних точок зору: філософської, історичної, культурної і т. ін. На основі аналізу досвіду щодо упорядкування навчальних програм художньої освіти визначені найбільш значущі умови їхнього успішного створення. Навчальні плани "ПОХО" можуть відрізнятися в деяких своїх аспектах, але вони усе ж мають спільну основу:

- документально зафіксований план; послідовно, регулярна побудова плану;

- збалансований зміст на основі чотирьох художніх дисциплін;

- різні види діяльності, що зважають на фізіологічні й психологічні особливості дітей.

Навчальні плани “ПОХО” культурні за змістом та плюралістичні за своїми джерелами. Програми "ПОХО" повинні розглядатися в єдності з іншими напрямками освітньої реформи (навчання в співробітництві, розвиток розумових здібностей вищого порядку, тематично спрямоване навчання, культурна освіта), тоді вони сприймаються як органічна частина загальнодержавної системи освіти.

Вивчення мистецтва в “ПОХО” передбачає різноманітні форми роботи із школярами як традиційні (лекції, практичні заняття та ін.), так і нетрадиційні (відвідування музеїв, галерей, художніх майстерень, творчі зустрічі з представниками миру мистецтва, екскурсії по мальовничих місцях, інтерактивна участь у художніх конференціях та ін.).

Серйозна увага приділяється ролі фахівців, які займаються реалізацією програм “ПОХО”. Це завдання лягає не тільки на плечі шкільних учителів. Помітну роль відіграють фахівці-мистецтвознавці, учені, зайняті у сфері естетики, художники, критики, історики. Хоча кожний фахівець виконує свою специфічну функцію у світі творчості, необхідно забезпечити умови розуміння того, яким способом об'єднуються дисципліни в створенні різних рівнів художнього досвіду.

Отже:

- ініціативи, подібні "ПОХО", будуть більш ефективними, якщо застосовувати їх систематично;

- реформу художньої освіти необхідно розглядати в ширшому контексті освітньої і шкільної реформи;

- численні напрямки реформи можуть допомагати один одному;

- професійний розвиток і розробку плану навчання необхідно здійснювати одночасно, "ПОХО" ставить самостійні цілі навчання перед учителями, що звичайно не мають професійної підготовки, необхідної для якісної і всебічної художньої освіти;

- розробка нових планів навчання буде марною, доки вчителі не освояться з їхнім змістом і не будуть готові їх використовувати;

- спілкування і взаємодія на різних рівнях є украй важливими для підтримки якості художньої освіти, що зростає постійно;

- учителі, фахівці з дисциплін, представники адміністрації, педагоги-працівники музеїв виступають як єдина команда, щоб довести до кінця ті значні зміни, що з'явилися завдяки "ПОХО";

- музеї й інші культурні заклади, що є частиною світу мистецтва, збагачують і поліпшують процес навчання в "ПОХО"; вони є невід'ємною й обов'язковою частиною підходу; центральне місце, що займають твори мистецтва, гарантує знайомство учнів із якісними прикладами на регулярній основі;

- коли "ПОХО" викладається як частина тематичного розділу, де мистецтво грає значну роль, воно займає менш ізольовану позицію в навчальному плані; але тематична основа - це тільки один із підходів до організації навчального плану;

- знання й уміння не є самоціллю, скоріше, вони - засоби для розуміння людського призначення, для вироблення нових поглядів на цю проблему;

- зосередження уваги на чотирьох художніх дисциплінах здійснюється не для того, щоб зробити з учнів експертів з дисциплін, але щоб дати їм можливість використовувати зміст і дослідницькі процеси цих дисциплін як засоби розв'язання більш глобальних питань особистого й соціального значення (це можна розглядати як загальну мету мистецтва);

- для підтримки програм "ПОХО" у школах необхідне постійне сприяння інститутів професійного розвитку і підвищення кваліфікації, художніх майстерень, відновлення програм, розроблення прикладів занять, інформаційних проспектів, обмін думками за допомогою електронної пошти, Інтернет, професійні консультанти і керівники.

У третьому розділі - “Практичні аспекти і перспективи “ПОХО” подається докладний аналіз уже існуючих планів навчання з їхніми достоїнствами та недоліками, висвітлюються шляхи найбільш доцільного вибору для кожного конкретного регіону, школи і т. ін., зважаючи на такі важливі аспекти, як демографічні показники, вік і термін навчання школярів, доступність та наявність культурних та суспільних ресурсів, технічна підтримка й бюджет.

Поряд із цим даються докладні рекомендації по самостійному упорядкуванню планів занять, виборові навчального опорного матеріалу, творів мистецтва, художніх інструментів, професійної бази, способів оцінювання, технологічних засобів.

Особлива увага приділяється суспільному аспекту даного питання. Визначаються ті базові суспільні інститути, що повинні стати опорою щодо упровадження програм художньої освіти в шкільний курс. Серед них музеї, бібліотеки, культурні центри, ради з мистецтва, створені на рівні регіону або штату, батьки учнів, суспільні, державні, приватні фонди, наприклад, Національний фонд мистецтв /НФМ (National Endowment for the Arts/NEA).

Про успішність практичної роботи на основі принципів “ПОХО” можна судити за результатами оцінювання досягнень учнів, яке повинно бути невід'ємною частиною програми, викладання, тобто компетентності вчителів, якості їхньої роботи, а також самої програми у відношенні як до предметів, що вивчають мистецтво, так і до більш загальним цілям освіти.

Для визначення рівня знання і розуміння учнів у галузі мистецтва була розроблена Національна програма оцінювання прогресу освіти (National Assessment of Education Progress - NAEP), що забезпечує педагогів даними в загальнонаціональному масштабі. Професіоналізм вчителів оцінюється на основі вимог Національної ради стандартів професійного вчителя (National Board for Professional Teacher Standards - NBPTS). Успішність програми залежить від того, чи виконані її мети, яким способом її компоненти працюють разом, як вона впливає на одержання результатів, що поширюються на всі шкільні предмети.

А також:

- чи здійснюється регулярне і систематичне вивчення мистецтва в школі і районі кваліфікованими викладачами, навченими принципам "ПОХО";

- чи відповідає програма національним стандартам художньої освіти, державним програмам, випускним вимогам;

- чи розподілений зміст програми між знаннями, навичками і дослідницькими процесами кожній із 4-х художніх дисциплін;

- чи є навчальна діяльність у класах різноманітною і відповідною дисциплінам і цілям навчання;

- чи досить навчальних засобів (обладнання, матеріали, час, гроші), щоб підтримати програму;

- чи є можливість відвідувати галереї і музеї, чи здійснюють вчителя і педагоги-працівники музеїв планування діяльності учнів до і після музею;

- чи відвідують класи художники, учені, що займаються історією мистецтва, і інші зв'язані з мистецтвом і художньою діяльністю люди, і чи відвідують учні місця їхньої роботи і творчості;

- чи є у вчителів можливості одержати додаткові знання або безпосередньо в школі, або за допомогою курсів підвищення кваліфікації, або у вищому навчальному закладі;

- чи підтримують програму адміністрація і шкільна рада;

- чи відчувають учасники програми почуття досягнення бажаного результату, задоволення.

Умовами успішного впровадження програми “ПОХО” і забезпечення всебічного підходу до художньої освіти стали нові правила акредитації вчителів, прийняті практично одночасно з вимогами до художніх дисциплін для випускників шкіл.

У розвитку “ПОХО” можна виділити наступні тенденції:

- поява і подальше збільшення розмаїтості його форм;

- інтеграція сфер навчання, розвиток міждисциплінарного підходу;

- застосування концепції до виконавчого мистецтва (музика, театр, танець);

- використання сучасних інформаційних технологій;

- посилення підтримки “ПОХО”;

- надання мистецтву центрального місця в освіті.

У висновках розглянуті й визначені етапи розвитку, зміст предметно-орієнтованої художньої освіти в США. Охарактеризовано методи і форми навчання при використанні цієї концепції. Виявлені найбільш сприятливі умови створення успішних програм “ПОХО”. Визначено основні тенденції його розвитку.

Отримані результати дають можливість найбільш повно представити в історично-педагогічних дослідженнях американський досвід художньої освіти. Вони можуть сприяти якісному відновленню структури і змісту шкільних та вузівських курсів по художній освіті в Україні. При підготовці і перепідготовці вчителів художньої освіти, створенні вітчизняної системи її всебічної підтримки доцільно використання американського досвіду “ПОХО”. У практиці української школи можливо створити зрозумілу й обґрунтовану структуру навчальних програм, планів і засобів художньої освіти. Застосування принципів ПОХО в інших дисциплінах, для вирішення задач, навіть не зв'язаних із мистецтвом, положень про міждисциплінарний підхід до навчання і “командної” роботи педагогів, не може не принести користь. Те ж можна сказати і про перегляд роботи музеїв, культурних центрів і т. ін. у нас у країні. педагогіка виховання освіта

Зараз в умовах освітньої реформи є прекрасні можливості продемонструвати всю корисність положень і заяв, що мають місце на сторінках цього дослідження та інших матеріалів про художню освіту.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Карцивадзе Г.Н. Особенности американской культуры как ключевого фактора в исследовании художественного воспитания и образования в США // Вісн. Схід. - Укр. держ. ун-ту. - Луганськ, 1997. - № 2(6). - С. 39-43.

2. Карцивадзе Г.Н. Особенности американской культуры как ключевого фактора в исследовании художественного воспитания и образования в США // Вісн Луган. держ. пед. ін-ту ім. Т.Г. Шевченка. - 1997. - № 1. - С. 90-93.

3. Карцивадзе Г.Н. Искусство как язык // Вісн. Луган. держ. пед. ін-ту ім. Т.Г.Шевченка. - 1998. - № 7. - С. 57-60.

4. Карцивадзе Г.Н. Предметно-ориентированное художественное образование в школе // Вісн. Луган. держ. пед. ін-ту імені Тараса Шевченка (педагогічні науки). - 2000. - № 2. - С. 119-123.

5. Карцивадзе Г.М. Предметно-орієнтована художня освіта в США // Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва: Основні концептуальні ідеї: Наук. зб. Вип. II. - Луганськ, 2000. - С. 81-82.

6. Карцивадзе Г.Н. Предметно-ориентированное художественное образование в школах США // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. Вип. VIII - Слов'янськ, 2000. - С. 85-89.

7. Карцивадзе Г.М. Використання елементів предметно-орієнтованої художньої освіти в навчально-виховному процесі українських шкіл // Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору: Тези регіональної наук.-пр. конф. - Старобільськ, 2000. - С. 25-27.

Размещено на Allbest.ru

...