кандидата педагогічних наук

Київ - 2001р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Антонець Михайло Якович, Інститут педагогіки АПН України, докторант.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України Зязюн Іван Андрійович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, директор;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Масол Людмила Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія естетичного виховання, завідувачка.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться 25 травня 2001 року о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053 м. Київ, вул. Артема, 52 д.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053 м. Київ, вул. Артема, 52 д).

Автореферат розісланий 25 квітня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Волощук І.С.

Актуальність та ступінь дослідженності теми. Реформування національної системи освіти в Україні передбачає оновлення підходів до виховання школярів загальноосвітньої школи, спрямованих на подолання кризи освіти, що проявляється передусім у невідповідності знань учнів та студентів запитам особистості, суспільним потребам та світовим стандартам, у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності. Нові важливі завдання освіти, визначені Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, зорієнтовані на гуманізацію, гуманітаризацію навчально-виховного процесу, на всебічний розвиток учнівської молоді.

Очевидним сьогодні є те, що педагогічна наука знаходиться у стані переосмислення духовних та художніх цінностей, які були створені впродовж усього історичного розвитку людства. Як в історії нашої країни, так і в усьому світі вчених цікавить розвиток теорії і практики виховання підростаючого покоління засобами мистецтва. Умовою подальшого розвитку теорії художнього виховання в школах України є історико-педагогічний аналіз ідей і концепцій на всіх етапах розвитку школи й педагогічної науки.

Останнім часом зростає увага до виховання школярів засобами мистецтва з боку творчих спілок, засобів масової інформації. Значний вплив на учнів має науково-технічний прогрес, завдяки якому з'являються нові стилі і напрями в усіх видах мистецтва: музичного, образотворчого, театрального, хореографічного та екранного. Все це має велике значення для формування культурно-мистецьких цінностей підростаючого покоління, у зв`язку із змінами в уявленні про виховання школярів засобами мистецтва в умовах підвищення рівня національної свідомості.

Аналіз історико-педагогічної літератури надає можливість пересвідчитись, що до проблеми виховання підростаючого покоління засобами мистецтва була привернута увага багатьох відомих педагогів. Прогресивні погляди в галузі навчання і виховання засобами мистецтва відображені у працях Я.Коменського, Г.Сковороди, К.Ушинського, Л.Толстого, М.Драгоманова, І.Франка, А.Макаренка, О.Потебні, І.Огієнка, Г.Ващенка, С.Русової та інших.

У цьому контексті особливої актуальності набуває теоретико-практична спадщина видатного українського педагога, дитячого письменника Василя Олександровича Сухомлинського. Видання його основних праць в Україні та за її межами сприяло інтенсивному вивченню й аналізу ідей, поглядів, практичного та теоретичного доробку вченого. Значним внеском у вивчення життя та практичної діяльності, складових педагогічної системи В.О.Сухомлинського стали праці М.Антонця, І.Беха, А.Богуш, М.Богуславського, А.Борисовського, В.Бутенка, М.Вашуленка, Г.Волкова, С.Заволоки, І.Зязюна, В.Кузя, Н.Ничкало, М.Мухіна, В.Паламарчук, А.Розенберга, О.Савченко, В.Смаля, М.Сметанського, О.Сухомлинської, В.Хайруліної, М.Ярмаченка та ін.

Окремим аспектам педагогічної системи В.О.Сухомлинського присвячені кандидатські дисертації М.Библюка, А.Бика, Л.Бондар, Т.Будняк, М.Левківського, А.Луцюка, Л.Мілкова, І.Остапйовського, Т.Остапйовської, О.Петренко, Л.Петрук, Л.Сіднєва, О.Соколовської, З.Шевців, К.Юр'євої. У дослідженнях цих та інших авторів визначено внесок В.О.Сухомлинського у розвиток різних напрямів вітчизняної педагогічної науки. Зокрема, широко розроблене В.О.Сухомлинським питання естетичного виховання молодших школярів було предметом наукового дослідження Т.Будняк. До розгляду цієї проблеми зверталися також у кандидатських дисертаціях Л.Петрук “Виховання школярів засобами народної педагогіки у творчій спадщині В.О.Сухомлинського” (1994), О.Нижник “Інтеграція систем музичного виховання в загальноосвітній школі” (1996), в якій обґрунтовується інтеграція системи виховання Сухомлинського у систему музичного виховання Д.Кабалевського. Однак проблема виховання школярів засобами мистецтва у творчій спадщині В.О.Сухомлинського ще не була предметом спеціального історико-педагогічного дослідження.

Науково-практичний доробок В.О.Сухомлинського постійно привертає увагу науковців і педагогів-практиків. Свідченням цього є створення Української асоціації імені В.О.Сухомлинського та Міжнародного товариства послідовників В.О.Сухомлинського при Марбургському університеті, щорічне проведення Всеукраїнських педагогічних читань “Василь Сухомлинський і сучасність”, які все більше пропагують і розвивають ідеї видатного вченого-педагога.

Актуальною для розвитку педагогічної науки і практики є розроблена В.О.Сухомлинським система виховання школярів засобами мистецтва. Окремі аспекти цієї проблеми розглядалися в наукових розвідках М.Антонця, А.Борисовського, М.Вашуленка, І.Зязюна, О.Мазуркевича, О.Нижник, Е.Печерської, Г.Сагач, Г.Сокола, М.Стельмаховича, О.Сухомлинської, Р.Штайнік С.Якимчук та інших.

Науково-педагогічні праці В.О.Сухомлинського сповнені ідеями, роздумами, поглядами, рекомендаціями щодо виховання школярів засобами мистецтва в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Тому вибір теми дослідження не є випадковим, а обумовлений тим, що непересічна особистість В.О.Сухомлинського, вся його педагогічна діяльність є справжньою скарбницею, до якої постійно звертаються вчені під час дослідження актуальних психолого-педагогічних проблем.

Отже, актуальність, соціально-педагогічна значимість, відсутність спеціальних історико-педагогічних досліджень, потреба історико-педагогічного вивчення і практичного втілення доробку вченого-педагога в сучасній загальноосвітній школі зумовили вибір теми дисертаційної роботи “Виховання школярів засобами мистецтва в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського”.

Зв`язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота входить до плану наукових досліджень Інституту педагогіки АПН України і є складовою комплексної теми “Українська педагогіка в персоналіях” (реєстраційний номер 0197U07543). Тема дисертації узгоджена з Радою з координації досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні.

Мета дослідження полягає у розкритті теорії і практики виховання учнів засобами мистецтва у творчій спадщині В.О.Сухомлинського та показі значення його досвіду для сучасної школи.

Відповідно до мети визначені такі основні задачі дослідження:

- висвітлити генезис процесу виховання підростаючого покоління засобами мистецтва в історії педагогіки;

- показати процес становлення поглядів В.О.Сухомлинського на виховання школярів засобами мистецтва;

- розкрити форми і методи виховання школярів засобами мистецтва у Павлиській середній школі;

- обґрунтувати необхідність творчого застосування ідей та досвіду В.О.Сухомлинського з виховання школярів засобами мистецтва в сучасній школі.

Об'єкт дослідження - організація навчально-виховного процесу у педагогічній системі В.О.Сухомлинського.

Предмет дослідження - виховання школярів засобами мистецтва у науково-практичному доробку вченого.

Методи дослідження: теоретичні (поєднання історичного, перехід від абстрактного до конкретного, поєднання аналізу, синтезу, порівняння) та емпіричні (бесіди з колегами та учнями В.О.Сухомлинського щодо виховання школярів засобами мистецтва у Павлиській середній школі за життя видатного вченого-педагога);

- вивчення практики втілення та примноження його ідей, поглядів у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи України;

- пошук і виявлення нових матеріалів в архівних, музейних та бібліографічних фондах України; аналіз філософської, історичної, педагогічної, мистецтвознавчої літератури з теми дослідження, шкільної документації, навчальних і методичних посібників Павлиської середньої школи за життя В.О.Сухомлинського; порівняльно-історичний та проблемно-логічний аналіз, що дає змогу виявити причинно-наслідкову зумовленість педагогічних явищ і простежити тенденції та фактори їх розвитку;

- узагальнення і систематизація одержаних фактичних даних, оцінювання педагогічного та культурно-мистецького досвіду на різних етапах історичного розвитку шкільництва;

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше розкривається система виховання школярів засобами мистецтва у творчій спадщині В.О.Сухомлинського і показується внесок видатного педагога у науково-практичне розв`язання цієї актуальної освітньо-виховної проблеми.

Дістало подальшого розвитку систематизоване розкриття поглядів В.О.Сухомлинського на виховання школярів засобами мистецтва.

Розширено висвітлення форм і методів виховання школярів засобами мистецтва у доробку В.О.Сухомлинського та в сучасній шкільній практиці.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає:

а) у можливості використанні його результатів у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи;

б) результати дослідження можуть бути використані педагогами, психологами, мистецтвознавцями, вихователями дошкільних закладів, вчителями молодших класів, викладачами гуманітарних та мистецьких дисциплін в середніх і старших класах;

в) у підготовці методичних рекомендацій для педагогічної практики студентів гуманітарних, мистецьких факультетів педагогічних інститутів та університетів;

г) у можливості творчого застосування фактичного матеріалу, основних положень і висновків дослідження науковцями, які працюють в галузі історії педагогіки, етнопедагогіки, мистецтвознавства.

Апробація результатів дисертації здійснювалася:

- у викладацькій роботі автора та на засіданнях кафедр теорії і методики дошкільного виховання, початкового навчання Мелітопольського державного педагогічного університету;

- матеріали наукової праці були використані у написанні кафедральної монографії 2000-2001 н.р., в якій автором розкрита проблема “Формування естетичного смаку у дітей шестирічного віку засобами мистецтва у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського” (36 с.);

- в обговоренні на засіданні лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України (1997-2000);

- на VI (Харків, 1999), VII (Луганськ, 2000) Всеукраїнських педагогічних читаннях “В.О.Сухомлинський і сучасність”;

- у викладацькій роботі автора в загальноосвітній школі № 9 І-ІІІ ст. (з художньо-естетичним спрямуванням) м. Мелітополя: застосування різних форм і методів виховання школярів засобами музичного та театрального мистецтва, на уроках оркестрового класу, елементарної теорії музики, музичної літератури, у спільних виступах шкільного камерного оркестру з солістами, вокальними ансамблями, шкільним хором, театром ляльок; основні положення наукової праці висвітлені на педагогічних радах загальноосвітніх шкіл № 7, № 9 м. Мелітополя, де обговорювалося практичне втілення результатів наукового дослідження у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи.

Публікації. Основний зміст, результати й висновки дисертації відображено у 4 публікаціях автора. Серед них 3 статті у наукових фахових виданнях, методичні рекомендації - 1.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел (336 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 195 сторінок. Обсяг основного тексту становить 166 сторінок.

сухомлинський мистецтво загальноосвітний школа

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженності теми, визначено мету, задачі, об'єкт, предмет, методи дослідження, його наукову новизну і практичне значення, подано відомості про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Розвиток та збагачення В.О.Сухомлинським теорії виховання школярів засобами мистецтва” здійснено аналіз філософської, історичної, культурологічної та педагогічної думки, який засвідчив, що загальні проблеми виховання учнівської молоді засобами мистецтва здавна намагалися розв'язати філософи, педагоги: Антісфен, Аристотель, А.Дістервег, Я.Коменський, Конфуцій, Т.Мор, Й.Песталоцці, Платон, Ф.Рабле, Ж.Руссо, Сократ та ін.

Витоками виховання підростаючого покоління засобами мистецтва у школах України стали традиції, що складались упродовж віків, починаючи з Стародавньої Індії, Китаю, Київської Русі, Запорізької Січі, країн Європи, де культивувався хоровий спів, інструментальне виконання різних форм, музично-театральна діяльність учнів. Просвітницькі традиції минулого визначили ставлення до виховання школярів засобами мистецтва як до невід`ємного компонента загальнолюдської культури.

Питання художньо-естетичного виховання підростаючого покоління хвилювали державних, громадських діячів, педагогів та письменників: М.Грушевського, О.Духновича, А.Макаренка Я.Мудрого, Ф.Прокоповича, С.Рудницького, Г.Сковороди, Лесю Українку, К.Ушинського, І.Франка, Т.Шевченка та багатьох інших.

Вагомий внесок у мистецький виховний процес України належить видатним композиторам і теоретикам М.Дилецькому, Д.Бортнянському, А.Веделю. Значний внесок у розвиток музичної культури та музичного виховання школярів в Україні зробили Р.Глієр, І.Козловський, С.Крушельницька, Л.Собінов, Б.Яворський. Важливе значення для музичного виховання школярів мають праці та твори відомих педагогів-композиторів В.Верховинця, Ф.Колесси, М.Леонтовича, М.Лисенка, Я.Степового, К.Стеценка.

Особливий інтерес становлять наукові пошуки В.Асаф'єва, Д.Кабалевського А.Костальського, Г.Нейгауза, Б.Теплова. Окремі аспекти теорії і практики музичного виховання в історії педагогіки та школи висвітлено в роботах Л.Коваль, Г.Падалки, О.Рудницької, ефективні шляхи музичного виховання школярів розкрито Л.Арчажниковою, А.Калениченко, В.Рогозіною. Проблеми музичного виховання школярів на національних традиціях досліджували мистецтвознавці та фольклористи А.Іваницький, М.Колесса, І.Ляшенко та інші.

Питанням використання засобів театрального мистецтва у навчанні та вихованні школярів присвячені теоретико-методичні розробки і статті Н.Олександрової, А.Єршової, О.Комаровської, О.Котикової, І.Любинського, Л.Масол, Н.Миропольської, О.Михайлової, Т.Пені, Ю.Рубіної, І.Сигеді, М.Стуль, Л.Хлебнікової та інших.

Формуванню естетичної культури учнівської молоді засобами образотворчого мистецтва присвячені теоретико-методичні розробки і статті Л.Бабенка, В.Вільчинського, В.Кардашова, С.Коновець, С.Лужецького, М.Резніченка, С.Свида,.

Історико-педагогічний аналіз творчої спадщини В.О.Сухомлинського дає підставу стверджувати, що постійна, наполеглива робота педагога сприяла розв'язанню проблем гармонійного виховання людини, що виражалося у його надзвичайній обізнаності як з досвідом, методами та засобами художньо-естетичного виховання у взаємозв'язках з культурою, мистецтвом, звичаями і традиціями українського етносу, так і в його науковому, творчому підході до застосування у своїй практичній діяльності ідей прогресивних діячів і педагогів.

У розділі розкриваються фактори, що вплинули на процес становлення художньо-естетичних поглядів В.О.Сухомлинського:

а) виховання у родині Сухомлинських, в якій панував ідеал глибоко культурної людини та культ творчості й освіти; прищеплення любові до книги;

б) гра з раннього дитинства на музичних інструментах; родинна музично-пісенна творчість; захоплення малюванням, живописом, різьбярством по дереву та іншими видами образотворчого мистецтва; участь у шкільному драматичному гуртку, в складі якого були учні та вчителі, в тому числі і батько - Олександр Омелянович; активна участь у шкільному гуртку художнього читання; активна участь у художній самодіяльності школи (гра в струнному оркестрі разом з викладачами);

в) прилучення з дитинства до народних українських та російських казок; виявлення зацікавленості у шкільні та студентські роки до поезії, літератури, складання власних віршів; навчання в Кременчуцькому та Полтавському педінститутах.

У дослідженні обґрунтовується, що творча спадщина В.О.Сухомлинського належить до скарбниці найдорожчих надбань національної освіти, культури і літератури. Василь .Олександрович був переконаний у тому, що потенціал мистецтва тісно пов'язаний із художньо-естетичним і морально-етичним вихованням школярів, що неможливо здійснювати гармонійний розвиток людини засобами мистецтва, не враховуючи досвід минулих поколінь.

Видатний педагог образно порівнював мистецтво з часом і простором, в якому живе краса людського духу. Переконувався власним науково-практичним досвідом, що мистецтво випрямляє душу людини як гімнастика тіло. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає естетичну насолоду.

В.О.Сухомлинський вказував на те, що дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і до музичної мелодії. Донесені в ранньому дитинстві до серця маленької Людини засобами мистецтва багатогранні відтінки людських почуттів зможуть підняти її на такий щабель культури, якого вона не досягне ніякими іншими засобами в інші періоди життя.

Аналіз процесу виховання учнівської молоді засобами мистецтва в історії педагогіки та в науково-практичній діяльності В.О.Сухомлинського дозволяє зробити висновок, що термін “виховання школярів засобами мистецтва” вміщує в собі специфічну функцію художньо-естетичного виховання підростаючого покоління, яка відіграє важливу роль у формуванні в особистості художнього смаку, розвитку інтересів, здібностей до всіх видів, жанрів мистецтва, а також спонукає її до творчої діяльності.

Одним з провідних видів мистецтва, що здійснює найбільший вплив на підростаюче покоління, В.О.Сухомлинський вважав художню літературу, оскільки літературний, художній текст лежить в основі спектаклю, оперної, пісенної, програмно-симфонічної музики, кіно, телебачення. Літературі як мистецтву слова у творчій спадщині В.О.Сухомлинського належить основне значення у навчально-виховному процесі Павлиської середньої школи, а саме: у розвитку творчих здібностей учнів, сприйнятті творів мистецтва; формуванні художнього смаку та естетичного ідеалу; підготовці молодого покоління до свідомого сприйняття значного потоку інформації через різні види мистецтва: музичного, образотворчого, театрального, хореографічного, екранного (кіномистецтво, телебачення).

Музичне мистецтво вчений вважав засобом розвитку сфери почуттів, самопізнання, цілеспрямованого й систематизованого формування музичних здібностей дітей, емоційної реакції на музику, здатності розуміти та глибоко переживати зміст музичних творів. Всі ці складові виховання засобами музичного мистецтва були органічною частиною естетичного виховання учнівської молоді у педагогічній системі В.О.Сухомлинського.

Образотворче мистецтво Василь Олександрович вважав могутнім засобом відображення духовного життя народу. Глибоким соціальним змістом воно може закликати до боротьби, протесту проти соціальної несправедливості, прославляти все світле, прекрасне в навколишньому житті - від краси природи до краси людських почуттів. Заняття образотворчим мистецтвом розвивало у школярів Павлиської середньої школи художньо-образне мислення, необхідне не тільки художнику, поету, але й представникам інших сфер людської діяльності.

Потужними засобами художньо-естетичного виховання школярів у творчій спадщині Сухомлинського є театральне, хореографічне мистецтво, кіно, які служили одній і тій же меті - духовному і гармонійному розвитку людської особистості.

Аналізуючи педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського в аспекті врахування вікових та психолого-педагогічних особливостей школярів у вихованні засобами мистецтва, можна зробити висновок, що активне залучення підростаючого покоління до різних видів мистецтва має здійснюватись, починаючи з найбільш сприятливого періоду розвитку людини, а саме - з раннього дитячого віку і продовжуватися протягом отроцтва та юності.

У другому розділі “Практика виховання учнів засобами мистецтва у Павлиській середній школі” висвітлюється науково-практичний досвід В.О.Сухомлинського з досліджуваної проблеми, використання його творчого доробку у навчально-виховному процесі сучасної школи.

Система В.О.Сухомлинського з виховання підростаючого покоління засобами мистецтва охоплювала широкий спектр словесних і практичних методів, прийомів, засобів, які були спрямовані на формування єдності свідомості, переконаності та поведінки, накопичення практичного художньо-естетичного досвіду школяра. Творчий нестандартний підхід до виховання школярів засобами мистецтва у навчально-виховному процесі, глибоке розуміння фізіологічних та інтелектуальних перетворень у людському організмі, досконале знання педагогічних теорій дозволили В.О.Сухомлинському різними формами та методами навчально-виховного процесу у Павлиській середній школі масово залучити школярів до всіх видів мистецтва.

Вивчення практики художньо-естетичного виховання школярів засобами мистецтва у Павлиській середній школі на основі аналізу нових архівних, музейних та емпіричних матеріалів дає змогу стверджувати, що ефективність словесних методів у процесі засвоєння основ наук, навчальних предметів художньо-естетичного спрямування, проведення уроків серед природи здійснювалося з використанням виховних методів: розповіді, роз'яснення, бесіди, диспуту, прикладу, привчання, педагогічної вимоги, заохочення, схвалення, змагання; наочних методів навчання: демонстрації, ілюстрації, екскурсії та ін., які визначали зміст думки учня у формуванні естетичного ставлення до спостережуваних явищ. Практичні методи: вправи, самостійна творча робота, гра надавали можливість формувати та удосконалювати мистецькі вміння та навички.

В.О.Сухомлинським визначені закономірності формування у школярів переконань та ідеалів у процесі спілкування з мистецтвом: розуміння вихованцями суті моральних цінностей через використання засобів мистецтва; усвідомлення і переживання моральних понять, зосереджених у найкращих творах мистецтва національного та світового значення.

Виховання школярів у Павлиській середній школі здійснювалося засобами різних видів мистецтв (музичного, образотворчого, театрального, хореографічного, екранних) через систему різних видів творчої діяльності.

Слухання музики:

а) в ранньому дитячому віці _ колискових пісень, казок, пов'язаних з “музикою природи” та “чарівними музичними інструментами”;

б) “музики природи”, де джерелом її є “краса навколишнього світу”;

в) концертів - вокальних, вокально-хорових, інструментальних, вокально-інструментальних;

г) звукозапису музичних казок, музичних концертів, програмної музики згідно з тематикою програм для загальноосвітньої школи;

д) народнопісенного мистецтва на святах, обрядах.

Вокально-хоровий вид музичної виконавської діяльності здійснювався:

а) на уроках співів;

б) у позаурочних шкільних ранках, концертах, вечорах;

в) на святах родини, концертах для односельців, виїзних концертах.

Гра на музичних інструментах: а) у шкільному оркестрі; б) в інструментальному ансамблі; в) сольному виконанні, музикуванні у вільний час.

Виховання школярів засобами образотворчого мистецтва здійснювалося шляхом залучення їх до художньо-творчих видів діяльності, споглядання творів образотворчого мистецтва, які створюють зримий образ навколишнього світу на площині та у просторі, а саме:

а) відвідання картинних галерей, музеїв образотворчого мистецтва, де здійснювався перегляд полотен живопису, графіки, фресок, скульптури, архітектури, витворів народно-ужиткового мистецтва;

б) споглядання виставок образотворчого мистецтва, організованих у приміщеннях школи: вестибюлі, коридорі, класній кімнаті.

Виховання засобами образотворчого мистецтва реалізовувалося через художньо-практичну творчу діяльність та художню працю, виконання графічних робіт на площині, ліплення виробів, які відтворюють зримий образ навколишнього світу на площині чи в просторі, а саме створення:

а) малюнків з пластиліну, глини, гіпсу; малювання, ліплення та інших видів роботи в школі на уроках образотворчого мистецтва;

б) виготовлення предметів народно-ужиткового мистецтва на уроках праці: вишивання, різьблення, чеканка, ліплення із глини, гіпсу тощо;

в) виконання домашніх завдань з різних видів робіт з образотворчого мистецтва.

Участь у гуртках художньо-творчого напряму:

а) у шкільних та позашкільних виставках-конкурсах учнівських робіт з образотворчого мистецтва;

б) участь в художньо-естетичному оформленні школи, класних кімнат, кабінетів, шкільного музею, кімнати Музики, кімнати Казки.

Виховання школярів засобами театрального мистецтва здійснювалося через:

а) художнє читання на уроках та в позаурочних заходах;

б) використання театралізації казок на уроках розвитку мовлення у молодших класах;

в) використання мізансцен при читанні п'єс на уроках літератури;

г) участь у драматичному гуртку та “театрі ляльок” у позаурочний час.

Виховання школярів хореографічним мистецтвом реалізовувалось завдяки участі у балетному та танцювальних гуртках, відвіданні концертів професійних митців, художньої самодіяльності та перегляді телевізійних концертів.

Значне місце в естетичному вихованні учнів Павлиської середньої школи займало кіномистецтво. Воно здійснювалося шляхом перегляду та обговорення побачених учнями в шкільному кінозалі або в Будинку культури с. Павлиш художніх кінофільмів згідно з навчальною програмою з української, російської літератури, малювання, співів. Директор школи і педагогічний колектив постійно стежили за радіопередачами та телевізійними програмами, включаючи в тижневі плани позакласних та позашкільних заходів слухання та перегляд у школі і вдома передач, пов'язаних з різними видами мистецтва.

Неабиякого значення у пропагуванні мистецтва відігравав шкільний радіовузол. Вчителі разом з піонервожатою готували дикторів і кореспондентів, які проводили різноманітні випуски шкільного радіомовлення, пов'язані з різними видами мистецтва: художнє читання творів класиків літератури, читання власних творів (віршів, оповідань), постановка міні-радіоспектаклів, озвучення персонажів дитячих спектаклів-казок, виступ солістів, вокальних та інструментальних ансамблів.

Система позакласної творчої діяльності у практичній спадщині В.О.Сухомлинського забезпечувалася масовими (колективними, груповими) та індивідуальними формами роботи. Ці форми перебували у логічному зв'язку з поставленими завданнями позакласної та позашкільної творчої діяльності школярів. Індивідуальні форми використовувались для максимально можливого забезпечення розвитку кожного учня. Цій меті служили індивідуальні бесіди, використання колекцій грамплатівок, збірок репродукцій картин, словесні скриньки, особисті бібліотеки школярів та індивідуальне читання. Масові форми виховання були представлені загальношкільними святами, вечорами, ранками, диспутами, екскурсіями, шкільними музеями, стінними газетами, радіогазетами, виставками, бесідами.

Лісопаркове мистецтво, започатковане Василем Олександровичем, реалізовувалось учнями всіх класів. У школі і в селищі здійснювалося прилучення школярів до опіки, відтворення краси природи, розвитку лісопаркового мистецтва: насадження декоративних дерев у байраках, лісках, біля ставу, в парках та алеях селища, школи, заснування фруктових садів у школі та на присадибних ділянках односельців. Руками учнів та вчителів були створені “зелений клас”, сад Матері, Березова, Каштанова, Горобинова, Трояндова та Дубова алеї, розарії.

Створена В.О.Сухомлинським система виховання засобами мистецтва ефективно реалізовувалася у позаурочних та позашкільних формах виховного впливу відповідно до різних видів мистецтва: музичним - через гуртки: хорові (хор молодших школярів і старших), вокальні, інструментальні (ансамбль баяністів та струнний оркестр); образотворчим - через гуртки малювання; театральним - через драматичний гурток, театр казки, театр ляльок, гурток художнього читання; хореографічним - через танцювальні гуртки; екранним - через шкільні: кіностудію, телестудію, фотостудію. Всі ці колективи творчої діяльності об'єднувалися в загальношкільну художню самодіяльність, в якій активну участь брали майже всі учні Павлиської середньої школи.

У третьому розділі: “Творче використання педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського з питань виховання школярів засобами мистецтва в сучасній школі” представлено практику і примноження доробку В.О.Сухомлинського щодо виховання школярів засобами мистецтва в сучасній загальноосвітній школі на основі зібраного нами фактичного матеріалу стосовно порушеної проблеми протягом 1998-1999, 1999-2000, 2000-2001 навчальних років. Насамперед висвітлюються форми і методи виховання засобами мистецтва школярів у сучасній Павлиській ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В.О.Сухомлинського Онуфріївського району Кіровоградської області.

У цій школі неабиякого значення надають, зокрема, урокам мислення серед природи, обгрунтованих видатним педагогом, вихованню учнів засобами всіх видів мистецтва. Майстрами проведення уроків мислення є вчителі початкових класів О.Богданова, К.Берун, С.Лідкова, Л.Роскос, Т.Свистун та інші. Ними проводяться традиційні осінні, зимові та весняні цикли уроків мислення. Заслужена вчителька України класовод С.Лідкова проводить на уроках мислення інсценізацію складених дітьми казок. Діти, у грі неодноразово перевтілюються, одягаючи імітовані костюми казкових персонажів.

У школі організовані і діють багато творчих колективів художньої самодіяльності з різних видів мистецтва: духовий оркестр, ансамбль сопілкарів, вокальні ансамблі (керівник. М.Богданов), театр ляльок (О.Овчаренко), танцювальні колективи (Н.Тарабань), гуртки художньої вишивки (С.Лідкова, З.Ткаченко), “Умілі руки” (В.Зоря), “Театр мод”(З.Ткаченко), літературний гурток (Л.Явтушенко).

У Богданівській ЗОШ школи №1 І-ІІІ ст. ім. І.Г.Ткаченка Знаменського району Кіровоградської області впроваджуються ідеї В.О.Сухомлинського стосовно виховання школярів засоби мистецтва. Обов'язковою формою є проведення “уроків мислення серед природи”, де втілюються методи започатковані В.О.Сухомлинським “слухання музики природи”, “малювання вранішньої зорі”, “милування вечірніми сутінками” та ін.

Великого значення надається хореографічному мистецтву - працює танцювальний гурток, в якому починають займатися діти з першого класу, де вони вивчають народні та бальні танці, але більша частина репертуару складають українські народні хореографічні постановки. Учасники танцювальних колективів виступають на конкурсах, концертах, випускних вечорах.

Постійно проводяться виставки робіт школярів з образотворчого мистецтва та екібани до шевченківських днів, до свят весни, зими та осені, Свята врожаю, до шкільних ярмарків, з виробами учнів, які виготовлені з підручного матеріалу. Проводяться літературно-музичні вечори, осінні, новорічні, весняні бали, сценарії яких пов'язані з природою, поезією та ін. видами мистецтва. Ідеї і погляди В.О.Сухомлинського втілюють і розвивають учителі В.Ніколаєнко, М.Ребедайло, В.Яреніна, Л.Шокул та ін.

У Ново-Троїцькій ЗОШ І-ІІІ ст. Вільнянського району Запорізької області творчо впроваджується досвід В.О.Сухомлинського стосовно виховання школярів засобами мистецтва учителями Л.Мельником, О.Загоруньком, О.Куртою, М.Макаренко, О.Макаренко, О.Макаренком, В.Ляшенком, К.Бомацарою, які ведуть гуртки фольклору та етнографії, художньої самодіяльності, декоративно-ужиткового мистецтва, очолюють роботу “Світлиці”, “Поетичної вітальні”, кабінету народознавства. Кожний напрям цієї роботи включає багатогранну дослідницьку і пошукову роботу, сприяє вихованню в учнів кращих моральних якостей на прикладах народної моралі, кращих традицій школи, сім'ї, національної культури.

Вчителькою молодших класів О.А.Макаренко оригінально проводяться “уроки мислення серед природи”, де вона використовує і розвиває ідеї та погляди В.О.Сухомлинського. Її учні люблять співати народні пісні, патріотичні пісні про Україну, складають вірші та оповідання на природі, інсценізують свої невеличкі казки. Разом із вчителькою вони у вільний час займаються народознавчою творчою діяльністю: збирають усну народну творчість, легенди про куточки краси рідної природи серед мешканців навколишніх сіл (наприклад, легенд про такі куточки краси рідної природи як “Стара гребля”, “Кобиляча балка” та ін.), замальовують орнаменти вишивок давніх рушників та вбрання.

У загальноосвітніх школах № 7 і № 9 І-ІІІ ст. м. Мелітополя впроваджуються погляди В.О.Сухомлинського стосовно виховного потенціалу мистецтва, постійно використовується його ідеї у вихованні школярів учителями як молодших, так і старших класів: Н.Гончаренко, Т.Гончаровою, О.Зайцевою, В.Мордасовим, О.Наливайко, С.Поляковою, І.Сердюк в таких організаційних формах виховного впливу засобами мистецтва, як: виставках дитячого малюнка, конкурсах на краще художнє читання, вечорах, присвячених музичному мистецтву та ін. Колективи вчителів цих шкіл прагнуть найефективніше комплексно розвивати здібності дітей щодо художньо-естетичного сприймання, застосовуючи засоби різних видів мистецтва.

В Українському колежі ім. В.О.Сухомлинського, триступеневій середній загальноосвітній навчально-виховній установі м. Києва колективом учителів та дирекцією втілюються та примножуються ідеї В.О.Сухомлинського щодо виховання колежан засобами мистецтва на уроках художньо-естетичного циклу і в позакласній та позашкільній роботі.

Реалізація творчої діяльності колежан здійснюється через один із основних компонентів виховання - “світ художньо-естетичної краси”, куди входять такі підрозділи, як: образотворче мистецтво, театральне мистецтво, мистецтво хорового співу, фольклорно-етнографічний ансамбль, вокальний ансамбль і мистецтво хореографії. Вчителями молодших класів постійно проводяться “уроки мислення серед природи”, на яких втілюються і розвиваються ідеї В.О.Сухомлинського стосовно виховання школярів засобами мистецтва. У школі створені куточки живої природи, вирощується “Сад матері”.

Формуючи естетичну культуру, педагогічні колективи вище згаданих шкіл України наслідують, продовжують, розвивають ідеї В.О.Сухомлинського у реалізації художньо-естетичного виховання школярів мистецтвом у всіх видах творчої діяльності, що створює сприятливі умови організації життя в школі, сім'ї та побуті за законами добра і краси.

Результати проведеного історико-педагогічного дослідження дають підставу для таких висновків:

1. Ретроспективний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури свідчить, що проблема виховання засобами мистецтва посідала важливе місце у навчально-виховному процесі та системах виховання педагогів-просвітителів, в історії розвитку школи і педагогічної думки.

Історико-педагогічний аналіз творчої спадщини В.О.Сухомлинського дає підставу стверджувати надзвичайну обізнаність педагога як з підходами, досвідом, методами та засобами народного виховання (музичного та пісенного фольклору, театралізації народних свят, зв'язку з культурою, звичаями і традиціями українського етносу), так і про його творчий підхід до застосування у своїй практичній діяльності ідей прогресивних діячів і педагогів: А.Дістерверга, О.Духновича, Я.Коменського, А.Макаренка Й.Песталоці, Ж.Руссо, Г.Сковороди, Л.Толстого, К.Ушинського, І.Франка, Т.Шевченка та ін.

2. Простеження життєвого шляху В.О.Сухомлинського у процесі історико-педагогічного аналізу архівних документів і матеріалів дає змогу зробити висновок, що джерелами педагогічної творчості вченого у сфері виховання були вплив родинного оточення та естетичне світосприймання, прилучення до української культури, мистецтва, літератури, традицій, що у поєднанні з любов'ю до дітей, талантом педагога створило основу для його педагогічної науково-творчої діяльності.

3. Творча науково-практична діяльність В.О.Сухомлинського становить співзвучну потребам сьогодення систему художньо-естетичного виховання школярів засобами мистецтва, що характеризується єдністю мети, завдань, форм, методів. Вона значно збагатила, розширила та поглибила теорію педагогіки. Василь Олександрович виявив і сформулював ряд закономірностей, які мають бути реалізовані у навчально-виховному процесі сучасної школи.

4. Аналіз ідей В.О.Сухомлинського з питання виховання школярів засобами мистецтва в період дитинства, отроцтва та юнацтва надає можливість виділити ряд психолого-педагогічних особливостей моральної свідомості школярів: сформованість певного кола моральних уявлень і художньо-естетичних понять; формування моральних ідеалів в ранньому дитинстві засобами народної казки, фольклору, красою навколишнього світу; співвіднесення своєї творчої діяльності із загально прийнятними моральними нормами; синзитивність школярів до творчої діяльності, в якій формуються і реалізуються різноманітні судження, погляди, переконання, сприяє вихованню єдності моральної свідомості і поведінки.

5. В.О.Сухомлинський був одним із перших вітчизняних педагогів, які комплексно вивчали та масштабно впроваджували засоби мистецтва у всебічному художньо-естетичному розвитку школярів усіх вікових груп. Педагогічні погляди В.О.Сухомлинського щодо гармонійного всебічного розвитку школярів еволюціонувало від надання конкретних порад щодо виховання школярів засобами мистецтва (“Серце віддаю дітям”, 1969 р.) до створення авторської, самобутньої системи гармонійного виховання школярів у Павлиській середній школі (“Павлиська середня школа”).

6. В.О.Сухомлинський по-новому, з гуманістичних моральноетичних позицій підійшов до розв'язання теоретичної та практичної проблеми естетичного виховання школярів засобами мистецтва, створивши педагогіку моралі та гуманізму, концептуально спрямовану на гармонійне, духовне життя, на світоглядну культурологічну основу бачення людських стосунків, на розуміння своєї ролі серед краси навколишнього світу.

7. У процесі аналізу творчого доробку В.О.Сухомлинського з позиції використання вченим педагогічних форм, методів і засобів впливу у вихованні школярів різними видами мистецтва нами виокремлені шляхи використання мистецтва у вихованні школярів Павлиської середньої школи.

Формування естетичного смаку учнів у процесі вивчення художньо-естетичних дисциплін передбачалось як процес самовираження при активному взаємозв'язку чуттєвого і логічного в пізнавальній творчій діяльності. Успіх цього процесу залежав від певних факторів: від інтелектуального багатства шкільного життя; від змісту навчальних програм художньо-естетичного спрямування й організації розумової праці на уроках і в позаурочний час (через гуманітарні науки виховувалось вміння діалектично мислити і давати правильну оцінку історичним подіям і фактам; через літературний матеріал, пісенний та музичний фольклор, засоби музичного мистецтва, образотворчого, театрального, хореографічного, екранного); від духовного багатства самого вчителя, його ерудиції, культури, прагнення і вміння пов'язувати будь-який матеріал із завданнями художньо-естетичного виховання з метою комплексного впливу на свідомість, почуття і поведінку учня.

8. Виховання засобами мистецтва у педагогічній концепції В.О.Сухомлинського відображено певними видами творчої діяльності школярів: слухання музики, хоровий спів, гра на музичних інструментах, малювання, виготовлення предметів декоративно-ужиткового мистецтва, художня вишивка, участь у театралізації п'єс та казок, танцювальних та літературних гуртках; колективний перегляд та обговорення кінофільмів, телепередач: насадження алей, садів, квітників.

9. У даному дисертаційному дослідженні було систематизовано й узагальнено основні форми (індивідуальні, групові, колективні) і методи (розповіді, роз'яснення, бесіди, диспуту, прикладу, привчання, педагогічної вимоги, заохочення, схвалення, змагання, демонстрації, ілюстрації, екскурсії та ін.) виховання школярів засобами мистецтва, які використовував В.О.Сухомлинський особисто разом з педагогічним колективом у Павлиській середній школі для формування всебічно розвиненої гармонійної особистості.

Проведене дисертаційне дослідження не претендує на повне і всебічне розв'язання порушених у ньому питань і проблем. Багатогранна спадщина В.О.Сухомлинського, важливість і значимість якої актуалізується, не тільки втілюється в навчально-виховний процес, а й постійно розвивається вченими та вчителями в період розбудови національної української школи і заслуговує на подальше історико-педагогічне вивчення. Зокрема, це стосується ролі особи вчителя і педагогічного колективу у процесі художньо-естетичного виховання школярів засобами мистецтва.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Наливайко І.П. Погляди Василя Сухомлинського на музичне виховання молодших школярів // Мистецтво та освіта. - 1998. - №4. - С. 2-7.

2. Наливайко І.П. Становлення поглядів В.О.Сухомлинського на виховання школярів засобами мистецтва // Наукові записки: Зб. наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. - К.: НПУ, 2000. - Ч.1. - С. 87 -95.

3. Наливайко І.П. Василь Сухомлинський і виховання підростаючого покоління засобами музики: історико-педагогічний аспект // Наукові записки: Зб. наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. - К.: НПУ, 2000. - Ч.2. - С. 90- 97.

4. Наливайко И.П. Методические рекомендации для студентов музыкально-педагогических факультетов пединститутов к руководству детскими оркестрами. - 2-е изд. - Мелитополь. - 1993. - 36 с.

АНОТАЦІЇ

Наливайко І.П. Виховання школярів засобами мистецтва у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2001.

Дисертаційне дослідження присвячено вихованню школярів засобами мистецтва у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. Розглядається розвиток виховання підростаючого покоління засобами мистецтва в історії педагогіки. Аналізується і розкривається теоретико-практичний досвід В.О.Сухомлинського щодо художньо-естетичного виховання школярів засобами мистецтва Павлиської середньої школи.

За результатами аналізу праць педагога, архівних матеріалів, спогадів його колег та учнів виявлені основні форми та методи виховання школярів Павлиської середньої школи засобами мистецтва: музичного, образотворчого, театрального, хореографічного, екранного.

Обґрунтовано доцільність запровадження ідей та поглядів В.О.Сухомлинського стосовно виховання школярів засобами мистецтва в навчально-виховний процес сучасної загальноосвітньої школи.

Ключові слова: педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського, виховання, засоби мистецтва.

Наливайко И.П. Воспитание школьников средствами искусства в педагогическом наследии В.А.Сухомлинского. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2001.

Исследование посвящено актуальной проблеме воспитания учащихся общеобразовательной школы средствами искусства. Рассматривается развитие воспитания подрастающего поколения средствами искусства в истории педагогики.

Анализируется широкий пласт культурно-исторического, народоведческого, этнографического, философского, исторического, педагогического, психологического развития таких видов искусства, как: музыкальное, изобразительное и театральное искусство, что служило средством формирования художественно-эстетичных ценностей у молодого поколения на протяжении всей мировой истории школьничества.

Анализируется становление художественно-эстетических взглядов выдающегося педагога, ученого и общественного деятеля под влиянием трех групп факторов: общественно-политических, социально-культурных и общепедагогических. Освещается и анализируется теоретико-практический опыт В.О.Сухомлинского по воспитанию средствами искусства учащихся Павлышской средней школы.

В диссертацию введены собранные автором воспоминания родных и близких Василия Александровича - жены, брата, детей, коллег и бывших учеников. Из них проступает образ многогранной личности, высокоинтеллектуального и высокообразованного Человека с большой буквы, его любовь к музыке, пению, живописи, театру и кино.

В диссертации освещается чрезвычайно важное понимание В.О.Сухомлинским средств искусства, как одного из самых важных звеньев целостной системы воспитания личности, учитывая ее этнопедагогические, социально-культурные, нравственно-этические и эстетические составные.

Анализируются предложенные В.О.Сухомлинским такие актуальные проблемы воспитания, как: использование “музыки природы” красоты окружающего мира; воспитание у детей интереса к музыке, изобразительному искусству, театру, хореографии, киноискусству; творческое применение активных методов обучения на уроке, в частности, активизация умственной деятельности учеников во время проведения занятий по разным видам искусства; формирование эстетически-целостной ориентации личности и развитие эстетически-творческих задатков как одной с главных функций эстетичного воспитания; воспитание потребности в искусстве.

Сосредоточивается внимание на раскрытии таких многогранных процессов как: воспитание школьников средствами музыкального, изобразительного, театрального, хореографического и экранного видов искусства; формирование моральных идеалов, ценностей, личностных представлений и понятий соответственно видам искусства.

В диссертации проведен научно-обоснованный анализ воспитания школьников Павлышской средней школы средствами искусства в педагогическом наследии В.О.Сухомлинського.

Раскрывается практика воспитания учеников средствами искусства в Павлышской средней школе. Представляется изучение, осмысление, отображение в работе многоплановых за своей сутью форм, методов, средств воспитательного воздействия на школьников искусством в урочной, внеклассной и внешкольной работе через: уроки музыки, рисования, экскурсии, выставки, слушание музыки, игру на музыкальных инструментах (индивидуально и коллективно), вокально-хоровое пение, художественное чтение, инсценизацию сказок и спектаклей, школьные вечера, вечера для населения, художественную самодеятельность, киноискусство, лесопарковое искусство, кружки (хоровой, вокальный, оркестровый, ансамбль баянистов, драматический, кукольный, танцевальный и прочие).

Рассматривается практическое воплощение, творческое развитие идей, взглядов В.О.Сухомлинського по воспитанию школьников средствами искусства в современной общеобразовательной школе Украины. Освещаются формы и методы воспитания школьников средствами искусства в современной Павлышской средней общеобразовательной школе им. В.А.Сухомлинского Онуфриевского района, Богдановской общеобразовательной школы № 1 им. И.Г. Ткаченко Знаменского района Кировоградской области, Ново-Троицкой общеобразовательной школы Вольнянского района Запорожской области, в общеобразовательных школах № 7 и № 9 г. Мелитополя, Украинском коллеже № 272 им. В.А.Сухомлинского г. Киева.

Ключевые слова: педагогическое наследие В.А.Сухомлинского, воспитание, средства искусства.

Nalivaiko I.P. Up-bringing by Means of Art in V.O.Sukhomlinsky`s Pedagogical Heritage. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in speciality 13.00.01. - General Pedagogics and History of Pedagogics. - The Institute of pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation focuses on up-bringing schoolchildren by means of Art. The development of growing generation by means of Art in the history of Pedagogics is has been examined. V.A.Sukhomlinsky`s theoretical and practical experience in the education of schoolchildren by means of Art at Pavlyshskaya secondary school is analysed and revealed.

The research based on the analysis of his works, archives material, his colleagues and pupils' reminiscence has resulted into finding basic forms and methods of schoolchildren by mean of musical, fine, theatrical, choreographic, screen Arts.

It has been proved expedient to put into practice of modern secondary school education V.O.Suhomlinsky's ideals and opinions about up-bringing schoolchildren by mean of Art.

Key words: V.O.Sukhomlinsky's pedagogical heritage, up-bringing, means of art.

Размещено на Allbest.ru