Педагогічна корекція дисграфії у слабозорих молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут дефектології АПН України

Пічугіна Тетяна Вікторівна

УДК: 376.352.36.025

Педагогічна корекція дисграфії у слабозорих молодших школярів

13.00.03 - Корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2001р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті дефектології АПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Вавіна Людмила Сергіївна, Інститут дефектології АПН України, завідувач лабораторії тифлопедагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Тарасун Валентина Володимирівна, Інститут дефектології АПН України, завідувач лабораторії діагностики і психічного розвитку аномальної дитини кандидат педагогічних наук, Чередніченко Наталія Володимирівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, старший викладач кафедри логопедії

Провідна установа: Слов'янський державний педагогічний інститут, кафедра логопедії, Міністерство освіти та науки України, м. Слов'янськ.

Захист відбудеться “ 27 ” лютого 2001 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті дефектології АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту дефектології АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблема запобігання і виправлення порушень письма в учнів залишається актуальною для шкільного навчання, оскільки письмо і читання із мети початкового навчання перетворюються у засіб отримання знань. Необхідність розробки та обґрунтування психолого-педагогічних засад удосконалення початкового навчання дітей з порушеннями зору і мовлення зумовлена збільшенням їх кількості і наявністю у них специфічних утруднень процесу письма. У наукових розвідках Л. Вавіної, Л. Волкової, Е. Данилавічюте, М. Земцової, С. Коробко, Б. Коваленко, Н. Крилової, Л. Логвинової, Л. Моргайлик, О. Російської, Є. Соботович, В. Тарасун, Н. Чередниченко, М. Шеремет та ін. порушено проблеми виявлення загальних і специфічних особливостей цього процесу та розробки методик навчання письма дітей з різними вадами розвитку.

Формування мовленнєвої функціональної системи у зрячих і незрячих людей має принципову єдність, але відсутність зору або його зниження порушують взаємодію слухової, кінестетичної та зорової аналізаторних систем, що впливає на формування письма. Слабозорі діти, у яких гострота зору на оці, що краще бачить, з використанням звичайних засобів корекції, коливається в межах 0,05-0,4, складають відносно велику групу серед молодших школярів. У них зір залишається основним засобом сприймання, а зоровий аналізатор - провідним у навчальному процесі, як і у дітей з нормальним зором. Дослідженнями в тифлопсихології і тифлопедагогіці переконливо доведено, що засобами цілеспрямованого навчання і виховання можна компенсувати недостатню сформованість вищих психічних функцій у дітей з вадами зору (Л. Виготський, М. Земцова, Л. Зимкіна, О. Литвак, Л. Солнцева та ін.).

На думку О. Корнєва, дисграфія і дислексія є не тільки педагогічною, але й медичною проблемою. Однак, у медичній статистиці, згідно міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду ВООЗ, дисграфію не виділяють окремим пунктом в рубриці F81 - Специфічні розлади розвитку шкільних навичок. Саме ця проблема, яку в літературі зарубіжних авторів визначають як шкільну дезадаптацію - неспроможність до оволодіння шкільними навичками, є зараз найактуальнішою.

У багатьох дослідженнях порушень письма вивчено маніфестні симптоми дисграфії. Менш відомі особливості симптоматики дисграфії у дітей зі складним дефектом і основні закономірності процесу компенсації цього порушення. Використовуються дані, отримані на різнорідному, клінічно недиференційованому матеріалі, що не дозволяє застосувати встановлені закономірності до навчання письма дітей зі специфічними зоровими ускладненнями. При цьому недостатньо враховуються такі фактори, як затримка формування різноманітних психічних функцій та їх відповідність мозковій організації; особливості взаємодії різних структур головного мозку, в тому числі й півкуль; специфіка структури дефекту, викликана слабозорістю. Не менш важлива проблема визначення прогнозу компенсації дисграфічних порушень. Для вибору оптимальної стратегії корекції дисграфії необхідно створити відповідні критерії оцінки стану невербальних психічних функцій. Використання нейро- і психолінгвістичного вчення про структуру мовленнєвої діяльності та механізми її порушення дозволить розкрити вплив дефекту психічних процесів на розвиток складових мовленнєвої функції у слабозорих дітей і на цій основі розробити систему попередження дисграфії та окреслити зміст їх мовленнєвої підготовки до навчання у школі. Викладені тези дозволяють зробити висновок про актуальність питань вивчення особливостей порушень письма, розробки критеріїв прогнозування дисграфії та створення методики ранньої її корекції у дітей із зоровою депривацією.

Дисертаційна робота є одним із напрямків дослідження комплексної теми “Науково-організаційні засади функціонування закладу нового типу “Реабілітаційний центр для дітей з вадами зору”, яку виконує центр як експериментальний педагогічний майданчик Інституту дефектології АПН України, а також пов'язана з комплексною темою лабораторії тифлопедагогіки названого Інституту “Компенсаторно-реабілітаційна організація навчально-виховного процесу в школі для дітей з важкими порушеннями зору”, шифр держреєстрації 0196V004423. Дослідження відповідає напрямкам, окресленим Національною програмою “Діти України”.

Об'єкт дослідження - процес навчання письма слабозорих учнів початкових класів.

Предмет дослідження - система педагогічної корекції відхилень письма у слабозорих молодших школярів, що мають симптоматику дисграфічного письма за оптико-кінетичним типом.

Мета дослідження - розробити та апробувати зміст і методику корекційно-попереджувального навчання з подолання найтиповіших відхилень письма у слабозорих дітей на основі їх всебічного нейропсихологічного вивчення.

Гіпотеза дослідження. Згідно засад системної будови психічних функцій, їх динамічної локалізації в онтогенезі, а також принципу відповідності внутрішньої будови психічної функції її мозковій організації, причини виникнення дисграфії полягають не тільки у функціональній недостатності тієї чи іншої півкулі, але й в порушеннях взаємодії різних мозкових структур (в тому числі й півкуль) в процесах здійснення психічних функцій. Тобто, існує функціональна залежність між ступенем зрілості гностико-праксичних функцій та готовністю дитини до опанування графією. Тому формування писемних навичок у слабозорих молодших школярів буде успішним за умов проведення своєчасної діагностики стану невербальних функцій (зорово-просторових уявлень, слухо-моторних та оптико-моторних координацій, загальної моторики), що дозволить прогнозувати майбутні труднощі під час опанування грамоти та визначати зміст корекційно-попереджувальної роботи. Це може бути реалізовано за умов:

- експериментального підтвердження можливості діагностики схильності до дисграфії слабозорих дітей дошкільного віку;

- розробки методів обстеження гностико-праксичних функцій (як основи оптичної та кінетичної дисграфії) у слабозорих учнів початкових класів та методик оптимізації темпів засвоєння ними графічних навичок за рахунок індивідуалізації змісту корекційного навчання;

- використання в методиці обстеження порівняльного аналізу особливостей мозкової організації психічних функцій для розуміння механізмів, які визначають структуру дефекту при різних патологіях розвитку;

- врахування феномену функціональної асиметрії півкуль головного мозку в методиці виявлення схильності слабозорих дітей до порушень письма для оцінки зрілості немовних процесів.

Для досягнення мети й перевірки гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

1. Вивчити ступінь опрацювання проблеми корекційно-попереджувального навчання слабозорих молодших школярів в клінічній, нейропсихологічній, психолого-педагогічній та дефектологічній літературі і визначити основні напрями його забезпечення.

2. Провести порівняльне клініко-логопедичне обстеження різних категорій учнів (слабозорих, з важкими порушеннями мовлення, учнів з нормальним зором) для визначення типології специфічних порушень письма у слабозорих школярів.

3. Виявити особливості нервово-психічних порушень у дітей з вадами зору, які мають розлади письма, та з'ясувати патофізіологічні механізми дисграфічних відхилень.

4. Розробити та експериментально перевірити зміст та методику превентивного навчання.

Методологічною основою дослідження є: концепції розвитку домінантності півкуль при психічних дизонтогеніях (В. Голод, В. Деглін, Н. Полякова, Т. Рещікова, Є. Симерницька, Т. Чернігівська, Г. Шостакович, S. Orton, R. Sperry, R. Wold та ін.) та лінгвістичної підготовки аномальних дітей до шкільного навчання (Л. Вавіна, В. Тарасун, В. Тищенко, Є. Соботович, І. Соботович); наукові теорії про функціональні системи та їх пластичність, рівні організації діяльності, поетапне формування розумових дій, про функціональну структуру усвідомленого регулювання діяльністю (П. Анохін, М. Бернштейн, П. Гальперін, М. Жинкін, О. Леонтьєв, K. Pribram та ін.) та психофізіологічні механізми і психологічну структуру процесу письма і вербальних дій, що їх складають (Б. Ананьєв, Л. Виготський, І. Зимня, О. Леонтьєв, О. Лурія, Є. Соботович, Л. Цвєткова та ін.).

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної, дефектологічної, нейропсихологічної, психолінгвістичної, нейролінгвістичної, лінгвістичної літератури з означеної проблеми; вивчення і узагальнення педагогічного досвіду з подолання порушень письма у слабозорих дітей; тестування; педагогічний експеримент.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики ранньої діагностики та виявлення схильності слабозорих дітей до дисграфії, яка базується на комплексному підході до аналізу порушень письма у дітей з патологією зору та враховує стан сформованості немовних психічних функцій, які забезпечують формування графії (механізмів спільної роботи півкуль головного мозку, гностико-праксичних функцій, оптико-просторових уявлень). Зокрема:

- виявлено, що утруднення у формуванні навичок письма у дітей з вадами зору пов'язані з незрілістю зорово-просторових уявлень, недостатністю просторової орієнтації та інертністю рухового стереотипу;

- визначено та систематизовано типологію специфічних помилок у письмі слабозорих учнів;

- теоретично обґрунтовано та розроблено зміст корекційно-попереджувальної роботи щодо формування невербальних психічних функцій у слабозорих дітей старшого дошкільного віку та молодших школярів з порушеннями зору, які зумовлюють їх готовність до опанування грамоти.

Практичне значення дослідження. Врахування стану сформованості гностико-праксичних функцій сприятиме уточненню психічних дизонтогеній та диференціації вад письма, зумовлених порушенням загальнофункціональних та специфічних мовленнєвих механізмів. Розроблена методика ранньої діагностики та виявлення схильності до дисграфії може стати складовою частиною комплексної логопедичної методики діагностики мовленнєвої готовності слабозорих дітей до навчання у школі та сприятиме підвищенню ефективності їх корекційно-попереджувального навчання.

Результати дослідження можуть бути використані: при розробці корекційних програм з подолання дисграфії в учнів різного контингенту; у практиці роботи спеціальних дошкільних та шкільних закладів, психолого-медико-педагогічних консультацій; для індивідуалізації методик навчання грамоти з урахуванням особливостей стану невербальних психічних процесів, ієрархії здібностей та балансу сенсорних систем.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено аналіз порушень письма у дітей з патологією зору; самостійно розроблено методику вивчення стану психічних функцій у слабозорих дітей та здійснено аналіз ефективності превентивних та корекційних заходів щодо їх формування; розроблено та апробовано авторську методику корекційно-попереджувального навчання, спрямованого на підготовку дітей з вадами зору до навчання у школі.

Вірогідність отриманих результатів забезпечується теоретичним обґрунтуванням усіх напрямків дослідження; застосуванням комплексу методів, адекватних природі явища, що вивчається; кількісним та якісним аналізом експериментального матеріалу та його статистичною обробкою; широким обговоренням результатів на наукових сесіях, науково-практичних конференціях і семінарах.

Апробація та впровадження результатів дослідження проводились у навчально-реабілітаційному центрі для слабозорих дітей “Левеня” м. Львова (науковий керівник - канд. пед. наук. В.М. Ремажевська), в спецшколах-інтернатах для слабозорих дітей Львівської області (с. Підгірці, с. Нагуєвичі).

Основні результати дослідження доповідалися та були схвалені на: Міжнародній науково-практичній конференції “Діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями в системі корекційного навчання та виховання” (м. Біла Церква, 1997 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціальна робота у сфері освіти: проблеми профільної підготовки та діяльності” (м. Кам'янець-Подільський, 1997 р.); Міжгалузевій науково-практичній конференції “Актуальні питання практичної психології та логопедії в закладах освіти та охорони здоров'я України” (м. Харків, 1998 р.); науковій сесії Інституту дефектології АПН України “Дидактичні та соціально-психологічні аспекти розвитку дефектологічної науки та педагогічної практики на порозі XXI століття” (м. Київ, 1999 р.). Результати дослідження оприлюднені в публікаціях і використані у матеріалах лекцій, прочитаних автором протягом 1996-2000 р.р. з курсу “Особливості логопедичної роботи з дітьми, що мають вади зору”: студентам Львівської філії факультету розвитку людини Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету; на курсах підвищення кваліфікації логопедів, вчителів і вихователів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами психофізичного розвитку при кафедрі розвитку особистості Львівського обласного науково-методичного інституту освіти.

Публікації. Основні матеріали дисертації висвітлено в 13 публікаціях (6 статтях, 5 посібниках, 1 тезах доповіді): в наукових журналах - 4, окремим виданням - 5, збірниках наукових робіт - 3, матеріалах конференцій - 1. З них одноосібних - 5.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (207 найменувань) та додатків. У тексті міститься 15 таблиць (загальний обсяг - 10 с.), 7 рисунків (загальний обсяг - 2,5 с.). 3агальний обсяг дисертації - 166 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

У першому розділі - “Теоретичні передумови дослідження порушень письма у слабозорих учнів” - проаналізовано науково-теоретичну літературу та практику роботи з корекції вад письма у дітей зі слабозорістю, висвітлено теоретичні засади та основні передумови формування письма як графічної навички.

Порушення письма в учнів є однією з найактуальніших проблем логопедії та корекційної педагогіки в цілому. Оволодіння писемною діяльністю відбувається на основі взаємодії вищих психічних функцій, які забезпечують необхідні для реалізації письма процеси звукорозрізнення, актуалізації образів буквених знаків і перекодування їх в систему рухів руки (М. Бернштейн, О. Корнєв, О. Лурія, Л. Цвєткова та ін.). Дослідження останніх років (О. Корнєв, Л. Цвєткова, В. Тарасун, Е. Данилавічюте) довели, що успішність формування письма у молодших школярів залежить не стільки від недорозвитку мовлення, скільки від несформованості невербальних форм психічних процесів - зорово-просторових уявлень, слухо-моторних та оптико-моторних координацій, загальної моторики, цілеспрямованої свідомої діяльності, самоконтролю за діями та уваги. Рівень їх сформованості визначає готовність дітей до опанування грамоти. Проте, питання взаємозв'язку між станом невербальних психічних функцій, ступенем їх зрілості та особливостями засвоєння письма в літературі розкрито недостатньо. Встановлення цих взаємозв'язків набуває особливої значущості для навчання дітей з порушеннями зору.

Причини порушень письма у слабозорих молодших школярів вивчено у наукових розвідках Л. Волкової, С. Коробко, Н. Крилової, Т. Свиридюк та ін. Виявлено відсутність прямої залежності між оволодінням графією й станом зорових функцій, але підкреслюються певні особливості, зумовлені порушеннями зору і вторинними відхиленнями у психічному розвитку дитини, зокрема недорозвиток мовлення спричиняє появу порушень письма. Мовлення дітей, які мають одночасно зорові і мовленнєві порушення, розвивається в умовах збідненого сенсорного досвіду, спотвореного розвитку рухової активності, при недосконалому процесі спілкування з довкіллям. Л. Волковою розроблено чотирирівневу класифікацію мовленнєвого розвитку слабозорих дітей, в основу якої покладено їх готовність до засвоєння знань. Порівняно з дітьми з нормальним зором, у слабозорих повільніше формується зоровий образ букви, спостерігаються труднощі зорового контролю, недорозвиток окоміру, процесів форморозрізнення та аналізуючого спостереження, що дуже важливо на перших етапах опанування письма.

Аналіз кортикальних механізмів письма, розроблений О. Лурія, широко застосовується при локальних ураженнях мозку для вирішення багатьох загальнопсихологічних та дефектологічних проблем. Одним із розповсюджених підходів до вивчення патофізіологічних механізмів, що лежать в основі органічних уражень мозку, є концепція дизонтогенезу розвитку домінантності півкуль. Зміст поняття “аномалія домінантності” розкривається по-різному в роботах фізіологів (Л. Балонов, В. Деглін, Т. Глезерман, В. Голод та ін.), нейропсихологів (Л. Вассерман, О. Лурія, Я. Меєрсон, Н. Трауготт, Є. Хомська, Л. Цвєткова, M. Albert, M. Gazzaniga, Y. Hecaen, D. Kimura, A. Levy, R. Sperri та ін.), дефектологів (Л. Волкова, О. Корнєв, Р. Лалаєва, Є. Соботович та ін.). Пошук відхилень від “нормального” стану домінантності при психічних дизонтогеніях здійснюється в рамках клінічних та діагностичних обстежень, спрямованих на виявлення ушкодженої ланки або цілої системи експресивного та імпресивного мовлення, одним із проявів яких є дисграфія.

На основі теоретичного аналізу нейро- та психофізіологічної, психолінгвістичної літератури (П. Анохін, Т. Ахутіна, Л. Балонов, В. Голод, В. Деглін, І. Зимня, Е. Симерницька, Є. Соботович, В. Тарасун, Л. Цвєткова, О. Шахнарович та ін.) було визначено вплив міжпівкульних зв'язків на процеси формування зорово-просторової орієнтації і тим самим наголошено на важливості вивчення послідовності формування просторового сприймання та просторових уявлень в онтогенезі. Останнім часом питання функціональної спеціалізації великих півкуль головного мозку розглядаються як один із можливих підходів до розуміння механізмів, що визначають структуру дефекту при різноманітних порушеннях розвитку. З позицій корекційної педагогіки цей підхід дозволяє краще зрозуміти об'єктивні причини та механізми, які лежать в основі порушень і відхилень у навчальній діяльності дітей з вадами розвитку. Визначення механізмів вад письма дає можливість розробити адекватні методи подолання дисграфії, адже корекція ґрунтується не тільки на знанні симптомів, а й на врахуванні природи та структури порушень.

Виникає нагальна потреба у створенні методики ранньої діагностики схильності до дисграфії як дітей без порушень зорового аналізатора, так і слабозорих. Отож великого значення для педагогіки, дефектології та логопедії набувають дослідження взаємодії аналізаторів, які забезпечують опанування графічною системою української мови.

Результати теоретичного аналізу дозволили обґрунтувати основні напрямки корекційно-попереджувального навчання слабозорих учнів та розробити комплексну систему раннього виявлення схильності слабозорих дітей до дисграфії та своєчасного корекційного впливу, спрямованого на попередження і подолання виявлених графічних порушень.

У другому розділі - “Особливості порушень письма у слабозорих молодших школярів” - викладено результати вивчення порушень письма та аналізу практики їх корекції у слабозорих учнів початкових класів.

Для з'ясування особливостей та труднощів формування грамотного письма саме у слабозорих дітей нами було передбачено вивчення у них специфічних порушень письма, їх характеру порівняно з учнями, які не мають патології зору та важких порушень мовлення. Для цього було проаналізовано писемну продукцію 130 учнів початкових класів: навчально-реабілітаційного центру (НРЦ) “Левеня” м. Львова та двох спецшкіл-інтернатів для слабозорих дітей, розташованих у селах Підгірці та Нагуєвичі Львівської області; 236 учнів Львівської спецшколи-інтернату № 6 для дітей з важкими порушеннями мови; 722 учнів загальноосвітніх шкіл, інтернатів Львова та пацієнтів Львівського державного обласного дитячого психоневрологічного диспансеру (ЛДОДПНД). Загалом проаналізовано 3234 письмові роботи.

Відповідно до розроблених у тифлопедагогічній літературі підходів (Л. Волкова), слабозорі молодші учні за мовленнєвими порушеннями були згруповані за чотирма рівнями. За провідний критерій обрано стан експресивного мовлення.

До першого мовленнєвого рівня віднесено 7,2 % дітей, які мали необхідний рівень готовності до навчання грамоти; до другого - 47,6 % дітей з рівнем готовності, близьким до необхідної норми; 40 % учнів з низькою підготовленістю до опанування грамоти віднесено до третього рівня; 5,2 % дітей - до четвертого рівня через непідготовленість до засвоєння рідної мови.

Для аналізу специфічних помилок, яких припускаються слабозорі діти у письмових роботах, нами застосовано типову схему обліку помилок та недоліків І. Садовнікової. Для оцінювання частоти помилок використано показник помилковості, який визначався як співвідношення кількості помилок до кількості слів в тексті, що аналізується. Його використання дозволило порівнювати різні за обсягом роботи і простежувати його динаміку в процесі корекційних занять з дітьми. Аналіз письмових робіт виявив, що 91 % дітей з вадами зору припускаються помилок дисграфічного характеру, тоді як цей відсоток в учнів масових шкіл був значно меншим і коливався в межах 15 -30 %. Для дітей із порушенням зору середній показник помилковості коливався від 0,5 до 1,2; в учнів з важкою мовленнєвою патологією - від 0,26 до 0,52; у дисграфіків масової школи він дорівнював 0,06-0,12.

До типових дисграфічних помилок писемної продукції слабозорих учнів 2-4-х класів віднесено такі: помилки звукового аналізу (пропуски, перестановки, додавання зайвих букв і складів) - у 19 % учнів; заміни букв за акустико-артикуляційною подібністю - у 16 %; персеверації - у 14 %; антиципації - у 5 %; лексико-граматичні помилки - у 25 % учнів. Кількісний та якісний аналіз дисграфічних помилок свідчить, що вони відповідають тим, які мають діти-дисграфіки масової школи. Однак, поряд з типовими, 54 % слабозорих школярів припускаються значної кількості графічних помилок. За існуючою різноманітністю класифікацій порушень письма окремі автори (О. Корнєв, Р. Лалаєва, І. Садовнікова, О. Токарева, М. Хватцев, Л. Цвєткова та ін.) виділяють, як самостійні типи помилок - оптичні, пов'язані з недорозвитком зорового гнозису, аналізу, синтезу та просторових уявлень, та кінетичні (О. Корнєв, Л. Коробко, І. Садовнікова), для яких характерно змішування кінестетичних образів та рухових “формул” (кінем), а не оптичних образів (графем). Ці типи помилок виявляються доволі пізно, лише в шкільному віці, коли у дитини інтенсивно формується процес письма. Незважаючи на те, що проблема дисграфії недостатньо представлена в тифлопедагогічній літературі, ми зупинимося саме на цих типах помилок, тому що вони найстійкіші у дітей з вадами зору. Виявлення та наступна диференціація оптико-кінетичної групи помилок досить складна, оскільки не з'ясовано механізми, які зумовлюють їх появу, та не розроблено їх чіткої класифікації.

Серед слабозорих дітей виявлено 33 % таких, хто має помилки за кінетичною подібністю, а саме: заміни букв (о-а, б-д, и-у, У-Ч, п-т, П-Т, л-м, Л-М, х-ж, Г-Р, н-ю, и-ш, л-я, Н-К, а-д); пропуск елементу букви або написання зайвого; спотворення конфігурації букв. Змішування букв за оптичним образом та конструкцією (с-о, с-е, у-д-з, л-и, м-ш, в-д, п-н, п-и), дзеркальне їх написання або неправильне розташування окремих елементів припускаються 21 % учнів. Окремо виділено 66 % дітей з графічними недоліками письма, які стосуються розташування елементів букв і самих букв на рядку, матеріалу на сторінці, її заповнюваності, відхилення від рядка, неправильного з'єднання букв, а також численних виправлень та наведень, що робить вигляд письмових робіт незавершеним, брудним і вказує на нестійкість графічного образу букв.

Для відокремлення специфічних помилок на письмі у слабозорих учнів обстежено 234 дитини з важкою мовленнєвою патологією, з яких виділено 26 % учнів з кінетичним типом помилок, 17 % - з оптичними та 56 % - з графічними недоліками. Аналіз їхньої писемної продукції виявив високий відсоток цих помилок, але менший, ніж у дітей з патологією зору. Характерними були помилки у накресленні букв, пов'язані з недосконалістю аналізу, як розумової дії, або недостатньою автоматизацією графічної навички письма (п-т, и-ш, л-м); з сенсорними розладами, зокрема, з астереогнозом, наявність якого ускладнює розрізнення правого і лівого боку, верху і низу при написанні букв (б-д, т-ш). Серед третьої категорії обстежуваних - учнів загальноосвітніх масових шкіл м. Львова та пацієнтів ЛДОДПНД - 17 % роблять кінетичні, 7 % - оптичні помилки та 13 % мають графічні недоліки. Відзначимо, що в учнів масових шкіл значно нижчий відсоток помилок кінетичного та оптичного характеру, ніж у слабозорих.

Порівняльний аналіз дозволив виявити у слабозорих учнів певну специфіку відхилень: неточність письмової реалізації комбінацій певних елементів, прийнятих у графічній системі української мови; змішування графем за кінетичною схожістю, заміну та додавання графем за типом уподібнень; попарне змішування оптично подібних букв; графічні недоліки (повторення, регресії руху руки, повернення до накресленого та його виправлення з метою контролю написаного). Наявність названих помилок свідчить про недостатній рівень засвоєння графічного складу букви та розрізнення букв, подібних за накресленням, а отже - недостатній оптичний аналіз кожної букви за елементами. Оскільки різниця між багатьма буквами полягає лише в просторовому розташуванні одних і тих же елементів, то засвоєння оптичного образу букви можливо лише за умови достатнього розвитку у дитини просторових уявлень.

Узагальнення результатів обстеження усного мовлення та письма слабозорих дітей, а також тривалий досвід нашої логопедичної роботи з ними дозволяє наголосити на необхідності розробки таких практично важливих напрямків: наукового обґрунтування механізмів порушень писання та читання у слабозорих дітей для розробки спеціальних методик їх корекції; доцільності спеціально організованих занять зі слабозорими дітьми підготовчих груп дошкільних відділень та учнями 1-х класів з метою попередження дисграфії та підготовки до засвоєння графічних навичок. Отримані результати дають підставу стверджувати, що в учнів, які з різних причин мають слабозорість, на ранніх етапах розвитку порушується вся зорова функціональна система. Тому й корекційна робота з ними повинна базуватися на механізмах взаємодії численних зовнішніх зорових аферентацій, відповідних їм рухів і встановлення різноманітних умовних зв'язків між різними ділянками кори великих півкуль, які формують та регулюють зорову функціональну систему.

У третьому розділі - “Попередження та виправлення дисграфії у слабозорих дітей” - теоретично обґрунтовано і розкрито методику та зміст формуючого експерименту, його результати. Методологічною основою їх розробки обрано онтогенетичну концепцію функціональної асиметрії півкуль головного мозку та наукові основи психофізіологічних механізмів письма.

Для з'ясування питання про зв'язок сенсо-моторних координацій, просторових уявлень з процесом опанування письма використано завдання нейропсихологічних методик Л. Васермана та О. Корнєва, спеціально адаптовані для експериментально-психологічного обстеження слабозорих дітей, і проведено нейропсихологічний аналіз зібраних даних. Експериментальне навчання мало три етапи: 1) психолого-педагогічне вивчення учнів різних категорій; 2) розробка експериментальної програми і дидактичного матеріалу з попередження дисграфії та апробація їх на слабозорих учнях; 3) формування груп ризику з числа дітей підготовчих груп та подальшого проведення з ними спеціальної корекційно-превентивної роботи протягом навчального року.

Метою першого етапу дослідження було вивчення стану гностико-праксичних функцій у дітей з патологією зору і мовлення та їх здорових однолітків, виявлення якісних і кількісних кореляцій між рівнем оптико-кінетичних помилок та станом сформованості цих функцій. Припускалося, що вада, викликана порушенням зорової функціональної системи (несформованість просторового сприймання, порушення цілісності зображення, недостатність аналітико-синтетичної діяльності), зумовлює появу у дітей з вадами зору кінетичних, оптичних помилок та графічних недоліків.

В учнів з важкою мовленнєвою патологією та учнів масових шкіл цей показник становив відповідно 16-22 та 10-16 одиниць. Порівняльний аналіз сформованості просторової орієнтації учнів трьох груп виявив у слабозорих учнів, порівняно з іншими категоріями, високий показник ускладнень (85 % учнів) з орієнтації у сторонах тіла, екстраперсональному просторі, у виконанні просторово організованих рухів, що ряд авторів (О. Корнєв, R. Benton) пов'язують з незрілістю формування у них чуття “схеми тіла”.

Високий показник ускладнень (83%) у слабозорих учнів під час виконання завдань на реципрокну координацію рук, динамічний праксис свідчить про несформованість рухових систем та модально неспецифічний дефіцит сукцесивних функцій. Частіше страждало переключення з одного руху на інший, відмічено персеверації та латентність між рухами. Діти з важкою мовленнєвою патологією (73 %) плутали послідовність рухів або пропускали деякі з них, дуже часто у них спостерігались різноманітні сінкінезії.

Аналіз зображувально-графічної продукції учнів свідчить про незрілість графічного символізму у малюнках 81 % слабозорих, несформованість графо-моторних навичок та формоутворюючих рухів, нездатність передати просторові ознаки предметів та їх пропорції. Причиною цього, крім несформованості зорово-просторового сприймання, може бути й недосконалість зорово-моторної координації.

При вивченні стану розвитку рухових функцій китиці руки і рухової сфери слабозорих школярів у цілому було виявлено виражені кінетичні та динамічні порушення, притаманні більшості учасників експерименту. Це засвідчує, що несформованість рухової сфери є однією з суттєвих причин виникнення досліджуваних нами порушень письма. Несформованість просторових уявлень у цих учнів проявляється не лише в процесі опанування письма, а й у неспроможності відтворити задану форму під час малювання. Ці труднощі зумовлюються не лише порушенням праксису, а й несформованістю оптико-просторових уявлень. Доцільно зазначити, що порушення письма мають місце при значній своєрідності як мовленнєвого розвитку дитини, так і низки невербальних функцій (рухових функцій руки, графічних здібностей, формоутворювальних рухів, відтворення рядкової послідовності, зорового та просторового сприймання, стану симультанного та сукцесивного аналізу і синтезу, процесу латералізації). У слабозорих учнів названі функції дещо затримуються у своєму розвитку або мають спотворений характер.

Враховуючи, що структура мовленнєвої функціональної системи багаторівнева, виникнення дисграфії пов'язано з недорозвитком багатьох функціональних систем, у тому числі порушень сенсо-моторного порядку. У більшості випадків порушення письма визначаються недорозвитком символічного мовного рівня і мовних узагальнень, про що свідчать низькі показники виконання окремих проб ("Повторення цифр" - у 79 % учнів, "Розповідь за малюнком" - у 75 % школярів). У обстежених дітей спостерігалася також несформованість символічного рівня просторових уявлень та здібностей до їх вербалізації. Зроблено висновок, що недостатня сформованість оптико-просторових уявлень характерна для дітей молодшого шкільного віку не тільки із зоровою патологією, але й зі збереженим зором. Отож, порушення зору не є основною причиною появи графічних порушень письма.

На другому етапі формуючого експерименту розроблено авторську програму з попередження дисграфії, яка складається з тестової та тренувальної частин, і методичні рекомендації до її застосування. В експериментальному навчанні брало участь 56 учнів початкових класів НРЦ “Левеня”. Контрольна група складалася з 25 учнів спецшкіл-інтернатів для слабозорих дітей.

Зіставлення результатів обстеження стану сформованості гностико-праксичних функцій (бал обстеження) та помилковості письма слабозорих учнів (коефіцієнт помилковості) виявило кореляційну залежність між цими параметрами. Максимально високі коефіцієнти кореляції показали тести, які включають завдання: “Схема тіла”, “Ритми, проба Озерецького”, “Повторення цифр”, малюнок “БДЛ”. При цьому характер помилок, яких вони припускаються, не можна пояснити лише зниженням гостроти зору. Більш суттєвий вплив на формування письма, на наш погляд, мають вторинні порушення, зумовлені вадами зору, а саме: просторово-часова орієнтація та зорово-моторна координація. І чим швидше такі діти отримають корекційну допомогу у формуванні цих процесів, тим менша вірогідність виникнення у них проблем в опануванні грамоти.

Використання розробленої програми корекційних занять з попередження дисграфії в роботі з учнями експериментальної групи засвідчило високий результат формування навичок письма при оптико-кінетичній формі його порушення. Слід відмітити, що після корекційного навчання кількість помилок різних типів в учнів суттєво зменшилась: за кінетичною подібністю - майже в 7 разів, за оптичною подібністю - в 10 разів, графічних недоліків - в 2,2 рази. В контрольній групі ці показники становили відповідно 1,6; 2; 1,5. Адже на початку експерименту рівень помилковості учнів експериментальної групи перевищував такий контрольної. Отож можна констатувати, що програма корекційних занять забезпечує високі темпи подолання графічних помилок. Окрім того, наприкінці експерименту загальний рівень помилковості учнів експериментальної групи був нижчий, ніж контрольної, зокрема, помилок за кінетичною подібністю було менше в 3,3 рази, за оптичною подібністю - в 1,6 рази, графічних недоліків - в 1,7 рази.

Отже, для своєчасного і повноцінного формування письма у слабозорих дітей необхідний ряд передумов, а саме: сформованість усного мовлення, зорового та зорово-просторового сприймання, аналізу і синтезу образів-уявлень; рухової сфери - тонких рухів пальців і руки; зорово-моторної координації; рухового контролю; мотивації діяльності, самоконтролю. Формування цих передумов включено до програми корекційної та попереджувальної роботи на основі врахування стану зорово-просторового сприймання (невербальних форм психічної діяльності) слабозорих дітей та адекватних механізмів виявлених порушень. Розроблена методика визначення домінуючої симптоматики при дисграфії дозволяє виявити ще у дошкільному віці схильність дитини до можливих порушень письма та організувати спеціальне корекційне навчання на етапі дошкільної логопедії з урахуванням особливостей ушкоджених психічних функцій та операцій.

На третьому етапі за експрес-методикою протягом 1997-2000 років було обстежено 50 дітей підготовчих груп НРЦ “Левеня” з різноманітною патологією зорового аналізатора та окомоторних систем (амбліопія, астигматизм, косоокість, стан після оперованої вродженої катаракти обох очей, оптичний ністагм тощо). На підставі такого обстеження було сформовано групи ризику, до яких увійшли 66 % обстежених дітей. У 78 % слабозорих дітей 6-річного віку з груп ризику виявлено несформованість латераліти. Це свідчить, що домінуючий з парних сенсо-моторних органів у них ще не визначився. Вочевидь, це і є однією з причин наявності у них несформованості просторових понять та уявлень або неузагальненості їх до рівня, який би дозволив дітям самостійно займатися різними видами діяльності. З цими дітьми щорічно було проведено до 60 годин корекційного навчання за розробленою нами програмою. Контрольне обстеження після проведеної корекційно-розвивальної роботи засвідчило, що стан гностико-праксичних функцій слабозорих дітей експериментальних груп значно покращився: практично всі діти легко здійснювали просторову орієнтацію у сторонах власного тіла; підвищилася здатність до запам'ятовування, автоматизації і відтворення послідовного ряду; вдосконалився симультанний і сукцесивний аналіз і синтез; середній бал обстеження зменшився з 17 до 4,6 (в контрольній групі ці показники становили 14 та 8,4 бали відповідно).

Таким чином, аналіз результатів формуючого експерименту переконливо підтвердив ефективність розробленої системи корекційно-попереджувального навчання, спрямованого на підвищення рівня готовності слабозорих дітей до оволодіння грамоти. Отримані результати дали змогу розробити конкретні методичні рекомендації для логопедів та тифлопедагогів щодо раннього виявлення схильності слабозорих дітей до порушень писемного мовлення та проведення превентивної роботи з подолання дисграфічних помилок.

дисграфія слабозорий діти кінетичний

висновки

Аналіз науково-теоретичної літератури засвідчив, що засвоєння навичок письма у слабозорих дітей, специфіка оволодіння ними графією, вивчення характеру і причин труднощів формування графічної діяльності та шляхи їх запобігання не знайшли в тифлодидактиці достатньої науково-методичної реалізації.

Проведене нами комплексне дослідження стану писемного мовлення у слабозорих дітей дозволило виявити системний характер його порушення і залежність між рівнем зрілості окремих складових немовних психічних функцій у дошкільному періоді та якістю опанування навичками письма дітьми у школі. Встановлено, що несформованість просторових уявлень, графічних навичок у цих дітей виявляється не лише в процесі опанування письма, але й читання, малювання, засвоєння геометричного матеріалу.

Вивчено механізми графічних помилок у слабозорих молодших школярів, зумовлених труднощами засвоєння зорово-просторових та кінестетичних ознак фонем, а також пов'язані з ними специфічні відхилення у формуванні процесу письма. Показано, що етіопатогенетичним фактором дисграфії у слабозорих дітей є порушення вищих психічних функцій, які забезпечують процес письма в нормі. Доведено, що дисграфії оптико-кінетичного характеру у слабозорих учнів викликаються слабкістю міжаналізаторної інтеграції і міжсенсорного переносу, незрілістю просторових уявлень та графо-моторних навичок, що, в свою чергу, зумовлює труднощі опанування графемами і кінемами, їх упізнання, розрізнення та автоматизацію.

На основі аналізу особливостей зорово-просторового сприймання та закономірностей побудови рухів у слабозорих молодших школярів визначено диференційовані ознаки графічних порушень за кінетичною та оптичною подібністю та графічних недоліків. Оптична дисграфія пов'язана з недорозвитком зорового гнозису, аналізу, синтезу, просторових уявлень і проявляється в замінах і спотвореннях букв, близьких за оптичною подібністю. Кінетична дисграфія пов'язана з інертністю рухового стереотипу, повільністю виховання рухової формули букви та несформованістю кінестетичних образів, які базуються на інформації про рух і положення тіла в просторі (пропріоцептивні відчуття) і проявляється в замінах і змішуваннях букв, накреслення яких потребує тотожності графо-моторних рухів, особливо першого елементу. Графічні недоліки відображають труднощі в автоматизації графо-моторної навички; відсутність усвідомленого контролю; сповільненість темпу письма. Для всіх слабозорих дітей, які припускаються графічних помилок, характерні труднощі орієнтації у просторі, що обумовлює їх латентну схильність до дисграфії.

Виявлений недостатній рівень сформованості операціональних компонентів (зорового і буквеного гнозису, зорового аналізу та синтезу, зорового контролю) та функціональних передумов оволодіння письмом (зорової увага, зорової пам'яті, зорово-моторних координацій та дрібної моторики пальців рук) можна визначити як одну з причин виникнення графічних і оптико-просторових помилок у слабозорих дітей.

Проведене психолого-педагогічне вивчення дозволило отримати нові експериментальні дані про рівень сформованості немовних психічних процесів у слабозорих молодших школярів та його вплив на формування графічної навички, які обумовлюють можливість і необхідність організації спеціальної профілактичної роботи з виявлення в учнів схильності до дисграфії та індивідуалізації темпів і методів їх навчання письма. На цій основі розроблено зміст спеціального корекційно-попереджувального навчання, спрямованого на формування у молодших школярів зорово-моторних координацій та просторових уявлень. Він включає такі напрямки: розвиток зорового сприймання та розрізнювальної зорової системи (зорові уявлення та спостережливість, їх актуалізація); розвиток графо-моторних навичок (формування стереогнозису і дрібної моторики руки, зорово-моторної координації; конструктивного праксису, графічних здібностей та формоутворювальних рухів). Результати формуючого експерименту підтверджують ефективність розробленої системи корекційно-попереджувального навчання, спрямованого на підвищення рівня готовності слабозорих дітей до оволодіння грамотою.

Вивчення стану розвитку гностико-праксичних функцій відкриває перспективи для удосконалення діагностики як при порушенні зорового аналізатора, так і при психічних дизонтогеніях, та диференціації вад письма, зумовлених порушенням загальнофункціональних та специфічних мовленнєвих механізмів. Специфічні порушення письма виникають тільки тоді, коли супроводжуються неповноцінністю низки інших немовних функцій, які складають функціональний базис цих навичок. Знання цих закономірностей відкриває перспективи для практиків в плані створення діагностичних та скринінгових методик, спрямованих на раннє виявлення дисграфії у дітей.

Перелік публікацій за матеріалами дисертації

1. Пічугіна Т. В. Рання діагностика дітей із дислексією та дисграфією (методичні рекомендації) // Дефектологія. - 1998. - № 1. - С. 6-12.

2. Пічугіна Т. В Порушення письма у дітей з важкими мовленнєвими вадами // Дефектологія. - 1998. - № 2. - С. 6-9.

3. Пічугіна Т. В. Типологія специфічних помилок письма при порушеннях зору і мовлення в учнів початкових класів // Дефектологія. - 2000. - № 2. - С. 17-21.

4. Пічугіна Т. В. Особливості гностико-праксичних функцій при дисграфіях у дітей з важкою мовленнєвою патологією // Український вісник психоневрології. - 2000. - Том 8. - Вип. 2 (24). - С. 57-59.

5. Блінова Г. Й., Пічугіна Т. В. Дидактичний матеріал для подолання вад письма у дітей. Посібник для вчителя. - Київ: Радянська школа, 1990. - 111 c.

6. Дидактичний матеріали для обстеження дитячого мовлення. Посібник для логопеда / Т. В. Пічугіна, І. Я. Подимова, Я. А. Дубан, Д. І. Лісова. - Львів: ЛОНМІО, 1997. - 72 с.

7. Ремажевська В. М., Пічугіна Т. В., Білоус М. О. Організація роботи логопедичного пункту при загальноосвітній школі. Методичні рекомендації. Львів: ЛОНМІО, 1998.-52 с.

8. Пічугіна Т. В., Губай Т. М. Методичні рекомендації щодо обстеження дітей із дислексією і дисграфією / Методичні матеріали на допомогу вчителеві-дефектологу. - Львів: ЛОНМІО, 1998. - С. 78-89.

9. Ремажевська В. М., Пічугіна Т. В., Марунич Л. А. Перед тим як ваша дитина піде до школи / Альбом для підготовки дітей до навчання грамоти та попередження порушень писемного мовлення. - Львів: НРЦ “Левеня”, 2000. 71 с.

10. Ремажевська В. М., Пічугіна Т. В., Марунич Л. А. Як виявити у дитини схильність до порушень писемного мовлення / Посібник обстеження готовності дітей до навчання грамоти та ранньої діагностики і попередження розладів писемного мовлення. - Львів: НРЦ “Левеня”, 2000. - 67 с.

11. Ремажевська В. М., Пічугіна Т. В., Марунич Л. А. Експериментальне обстеження стану сенсорно-моторних здібностей у слабозорих дітей з порушеннями письма / Розвиток творчих здібностей дітей засобами мовлення: Збірник наукових праць. Випуск 11. - Київ-Запоріжжя, 1998. - С. 261-265.

12. Ремажевська В. М., Пічугіна Т. В., Марунич Л. А. Рання діагностика та попередження схильності слабозорих дітей до порушень писемного мовлення Професійна творчість: проблеми і пошуки. Збірка наукових праць. Випуск 16. Шляхи розвитку дітей з особливими потребами. Частина II: - Київ-Запоріжжя, 1999. - С. 70-74.

13. Пічугіна Т. В. Вивчення стану гностико-праксичних функцій при порушеннях писемного мовлення у дітей / Діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 27-28 травня 1997 р. - Київ, 1997. - С. 125-126.

анотації

Пічугіна Т. В. Педагогічна корекція дисграфії у слабозорих молодших школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 - корекційна педагогіка. - Інститут дефектології АПН України. - Київ, 2000.

Дисертацію присвячено проблемі диференційованого вивчення, попередження та корекції вад писемного мовлення у слабозорих учнів початкових класів. У роботі на основі нейропсихологічного та психолінгвістичного підходів досліджено стан невербальних форм психічних процесів у слабозорих учнів початкових класів: зорово-просторові уявлення, зорова пам'ять, увага та контроль, оптико-моторні координації. Виявлено особливості впливу міжпівкульних зв'язків на формування просторового сприймання та просторових уявлень, визначено психологічні механізми порушень цих психічних процесів, залежність темпів становлення процесів письма від ступеня їх сформованості.

На основі аналізу та узагальнення отриманих результатів розроблено систему спеціальної підготовки слабозорих дітей до навчання в школі, яка передбачає ранню діагностику, корекцію та розвиток психічних функцій, що забезпечують засвоєння шкільних знань та полегшують процес опанування письма.

Ключові слова: слабозорі учні, писемне мовлення, дисграфія, нейропсихологічні механізми, гностико-праксичні функції, оптико-просторовий гнозис і праксис, латералізація, корекційне навчання.

Пичугина Т. В. Педагогическая коррекция дисграфии у слабовидящих младших школьников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 - коррекционная педагогика. - Институт дефектологии АПН Украины. - Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблеме дифференцированного изучения и коррекции нарушений письменной речи у слабовидящих учеников начальных классов. Выбор темы исследования обусловлен социальной значимостью овладения грамотной письменной речью как составным компонентом языкового образования, а также неудовлетворительным методическим обеспечением процесса обучения родному языку слабовидящих учащихся, недостаточной разработкой проблемы предупреждения и преодоления дисграфии в теоретическом и практическом аспектах.

Объектом исследования избран процесс обучения письму слабовидящих учеников начальных классов; предметом - система педагогической коррекции нарушений письма у слабовидящих младших школьников с симптоматикой дисграфического письма по оптико-кинетическому типу.

Цель исследования - разработать и апробировать содержание и методику коррекционно-предупредительного обучения для преодоления наиболее типичных отклонений письма у слабовидящих детей на основе их всестороннего нейропсихологического изучения.

Гипотезой исследования явилось предположение, что существует прямая функциональная зависимость между состоянием гностико-праксических функций и готовностью детей к овладению графией, а целенаправленное обучение и воспитание может компенсировать недостаточную сформированность высших психических функций, обеспечивающих этот процесс в норме.

В работе доказано, что формирование навыков письма у слабовидящих детей является успешным при условии проведения ранней диагностики состояния невербальных функций (зрительно-пространственных представлений, зрительной памяти, внимания и контроля, оптико-моторных координаций) и коррекционно-предупредительной работы по их развитию.

Экспериментально исследована возможность ранней диагностики склонности слабовидящих детей к дисграфии; разработаны методики обследования состояния развития у них гностико-праксических функций, лежащих в основе оптической и кинетической дисграфии. Оптимизация темпов усвоения графических навыков учениками осуществлена за счет индивидуализации методик коррекционного обучения с учетом специфической деятельности анализаторов.

Исследования письма у слабовидящих учеников были направлены на: а) изучение в целом состояния развития их зрительного восприятия, наблюдательности и способности к актуализации зрительных представлений; б) формирование и актуализацию пространственных представлений и понятий; в) развитие зрительно-моторной координации, конструктивного праксиса и графо-моторики; г) определение наименее пораженных участков названных процессов как компенсаторной основы. Изучение письменной продукции учащихся позволило сделать вывод о недостаточном уровне усвоения графической структуры буквы и различения букв, схожих по своему начертанию (недостаточный оптический анализ каждой буквы по элементам). Очевидно, усвоение оптического образа буквы возможно лишь при достаточном развитии у ребенка пространственных представлений (недостаточная сформированность прослеживания взглядом в лево-правом направлении связана с типом латерального профиля ребенка).

На основании такого подхода была разработана методика формирующего обучения, которое предполагало три этапа: на первом было проведено психолого-педагогическое изучение учеников разных категорий; затем разработана экспериментальная программа и дидактический материал для предупреждения дисграфии; на третьем этапе сформированы группы риска из детей подготовительных групп, с которыми в течение учебного года проведено 60 часов коррекционно-развивающей работы по разработанной автором программе.