Створення ситуації успіху в навчальній діяльності школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

педагогічний концепція творчий учень

Важливою умовою для успішного розвитку творчих здібностей учнів є правильна організація навчально-виховного процесу. Атмосфера в класі повинна сприяти появі нових ідей і думок. Учень повірить в свій успіх тоді, коли йому допоможуть у цьому.

Успіх в навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів : бажання вчитися. З психологічної точки зору - успіх - це переживання стану радості, задоволення результатом діяльності.

1.«Школа успіху і радості» С.Френе. Основні ідеї

Великою популярністю в країнах Західної Європи користується педагогічна концепція французького педагога СелестенаФрене (1896--1966). Він народився в селянській родині на півдні Франції. Його педагогічна діяльність розпочалася в 1920 р. в маленькій сільській школі. Незадоволення консервативною системою навчання, відривом школи від життя молодий учитель починає пошук шляхів іі оновлення. У 1927р. С. Френе створив об'єднання вчителів початкових класів Франції, очолив його і до кінця життя керував ним, а на базі своєї початкової школи проводив тривалі експерименти. Його школа була однокомплектною, один учитель вів там заняття одночасно з дітьми від 6 до 14 років.

Педагогічна система С. Френе - глибоко гуманна. Її головні ознаки: обов'язкове врахування особливостей вікової психології та різноманітності здібностей і нахилів дітей, цілеспрямоване стимулювання їхньої інтелектуальної та емоційної активності, суспільно корисна праця на всіх етапах навчання, створення ефективної системи шкільного самоврядування, виховання в дусі високих моральних і громадських ідеалів.

Особливу увагу Френе приділив розвивальному та виховному середовищу, яке створював разом із дітьми. Саме в такий спосіб, вважав він, дитина природно розвиває свої здібності, зв'язує свої знання із життям.

У процесі набуваня і збагачення знань вихованцями Френе виділив три фази:

1) Фаза спроб і помилок, або діяльність навпомацки, коли дитина повторює дії, які приносять успіх і уникає тих, що закінчуються розчаруванням;

2) Фаза упорядкування, коли дитина, спираючись на набутий досвід, починає вводити певний порядок у свої дії;

3) Фаза гри-роботи, яка переходить у роботу-гру, коли через гру як типовий вид своєї діяльності дитина готується до роботи і до реалізації «серйозних» життєвих завдань.

Отже, Френе вважав, що розумно організована вільна діяльність - найкращий спосіб навчання, тому слід поступово, але неухильно розширювати й створювати розвивальне довкілля.

Френе принципово заперечував систематичне використання шкільних підручників у початковій школі, вважаючи, що вони гальмують розвиток активності й самостійності дітей. Як замінник підручника в його школі використовувалися спеціальні картки, що містили частинами той чи інший навчальний матеріал.

Замість оцінок у школідіяла система «класифікації успіхів» учнів, за якою діти діставали порядковий номер відповідно до успіхів з конкретного предмета.

На думку С.Френе необхідно допомагати дитині формувати свою особистість через створення необхідної обстановки, а не через навчання та вказівки, адже будь-яке насильство над особистістю призводить до негативних наслідків. Він стверджував, що «демократія завтрашнього дня готується демократією в школі. Авторитарний режим у школі не знає, як формувати демократичних громадян» .

Педагогіка С.Френе передбачає також і співробітництво. І не лише вчителя й учнів, а й учнів один з одним - у класі, школі, з партнерами по листуванню, з батьками та іншими дорослими.

Дана педагогічна система розвивалася і вдосконалювалася протягом кількох десятиліть. Процес розвитку теорії і практики школи відображений у багатьох працях відомого педагога. Серед них найвизначніші «Нова французька школа» (1946), «Моральне і громадянське виховання», «Формування особистості дитини і підлітка» (1960).

Познайомившись з педагогічною спадщиною С.Френе можна зробити висновок, що його педагогічний світогляд характеризується яскравим гуманістичним спрямуванням.

2.Педагогічна технологія "створення ситуації успіху"(Бєлкін)

Перш ніж перейти безпосередньо до алгоритму створення ситуації успіху, необхідно з'ясувати, чим успіх є для дитини. Звернімося до досліджень А. С. Бєлкіна.

Успіх у навчанні - єдиний джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. У тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значимих для особистості, можна говорити про успіх. Може змінюватися те коло людей, думкою яких дорожить особистість, але суть успіху не змінюється.

Психолого-педагогічний аспект успіху. З психологічної точки зору успіх, як вважає А. Бєлкін - це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого прагнула особистість в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, надіями, або перевершив їх.З педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, при яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Успіх - це досягнення значних результатів у діяльності, як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.

В основі очікування успіху -- прагнення заслужити схвалення; прагнення утвердити своє "Я", свою позицію, зробити заявку на майбутнє.

Головний сенс діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити кожному вихованцю ситуацію успіху. Тут важливо розділити поняття «успіх» і «ситуація успіху». Ситуація - це поєднання умов, які забезпечують успіх, а сам успіх - результат подібної ситуації. Ситуація це те, що спроможний організувати вчитель: переживання ж радості, успіху щось більш суб'єктивне, зумовлене значною мірою погляду з боку. Завдання вчителя в тому й полягає, щоб дати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

Несподівана радість - це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору, як вважає А. Бєлкін, несподівана радість - це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя. Вчитель повинен усвідомлювати свою причетність до успіху, осмислювати творчий початок у своїй діяльності, повинен бути переконаний у правильності застосовуваних методів.

Ситуація неуспіху - це суб'єктивно-емоційні переживання, незадоволення собою у ході діяльності чи на стадії їх завершення. Педагогічне призначення ситуації неуспіху як і ситуації успіху полягає у створенні умов для індивідуального розвитку дитини. Звичайно, педагог виконує функцію емоційного фону в дитячому колективі, коли створює атмосферу довіри, поваги, тепла, тим самим зменшуючи стресові ситуації. Якщо навчальний процес веде педагог-гуманіст, то він дасть дитині можливість відчути радість власного досягнення, усвідомити свої сили, повірити в них. А.С.Бєлкін зазначив, що «радість виникає від усвідомлення досягнутого. Головний зміст діяльності педагога полягає саме в тому, щоб створити для кожного вихованця сукупність умов, за яких успіх буде забезпечено.

Уміння педагога моделювати та створювати унікальні умови, ситуації, середовище любові, прийняття, розуміння. Довіри, успіху - це його майстерність. Радість сама собою не виникає, її джерело - УСПІХ.

Прийоми досягнення успіху (за А. С. Бєлкіним)

Отже, у пошуках власного підходу до розробки шляхів створення ситуації спіху А.С. Бєлкін радив:

- ретельно вивчати особистість кожної дитини;

- орієнтуватись на реакції дітей під час успіхів чи невдач (досліджувати не лише випадкові прояви характеру, а й сталу поведінку, емоції, головним чином те, що збуджує, що штовхає дитину до діяльності);

- спостерігати,чи збігаються результати діяльності з домаганнями дітей. І прагнути формувати рівень цих домагань;

- окреслювати для кожної дитини і дитячого колективу взагалі радісну оптимістичну перспективу, а якщо випало розчарування - пом'якшити його;

- досягти емоційного комфорту в колективі, атмосфери доброзичливості та взаємодопомоги.

Формула успіху в кожного може дещо відрізняться. Але основні її складові такі: мета, бажання віри, знання.

3.Вивчення передового педагогічного досвіду вчителів - шлях до педагогічної майстерності

Педагогічний досвід -- сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Він є важливим елементом загальної культури педагога, в якій відображаються знання, вміння, навички та індивідуальні риси його особистості, постійно розвиваючись, збагачуючись протягом усієї педагогічної діяльності. Оновлюванність педагогічного досвіду зумовлена постійними змінами у практичній педагогічній діяльності та освітніх надбаннях педагога.

Педагогічний досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної роботи, тобто спеціально організованого педагогічного досвіду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів та ін. Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежності його компонентів.

Передовий педагогічний досвід -- творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.

Передусім він спрямований на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи, зокрема на сучасному етапі -- використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури школяра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для передового педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання.

Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання мають бути перевірені часом. Перспективність передового педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяльності інших педагогів, його можна поширювати, втілювати в життя.

Розрізняють передовий педагогічний досвід новаторський і зразковий.

Новаторському досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експериментальний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання, то такий досвід називають раціоналізаторством.

Зразковий досвід -- це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.

Отже, передовий досвід - це відтворювані методи, прийоми і способи навчання та виховання, практично здійснені в діяльності окремих вчителів так, щоб забезпечити високі результати без додаткових витрат часу (тобто тільки час роботи).

Висновок

Отже, кожна людина намагається бути успішною, і це природньо. Однак саме в дитинстві вона особливо гостро потребує піднесеного сприйняття світу, а тому якщо не бажаємо «зламати» дитину в сенситивний період її становлення, то не станемо позбавляти її віри в себе, власні можливості, сподівання на позитивні перспективи в майбутньому, очікування завтрашньої радості.

Успішна дитина популярна, у неї багато друзів, сприятливий настрій, вона внутрішньо вільна й відкрита світу. Фахівці вважають, що неуспішність дитини відіграє негативну роль у розвитку її особистості. Негативно позначається на настрої, обмежує можливості самореалізації.

У повсякденному житті дитини виникає чимало природних ситуацій, які можуть бути використані дорослими (педагогами, батьками) для розкриття його особистості. Проте нерідко виникає необхідність у створенні навмисних ситуацій, де успіх дитини було б гарантовано!

Головний зміст діяльності педагога полягає саме в тому, щоб створити для кожного вихованця сукупність умов, за яких успіх буде забезпечено.

Література

1.Зазуліна Л.В. Сучасні педагогічні технології та їх впровадження в практику роботи // Інформаційно-методичний збірник.-Хмельницький, 1997.

2. Белкин А. С. Ситуацияуспеха. Какеесоздать: книга для учителя.- М.: Просвищение,1991.- 176с.

3. Зайченко І.B. Педагогіка.- Київ, 2008 р.

Размещено на Allbest.ru