Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (м. ОДЕСА) імені К.Д.УШИНСЬКОГО

ВОДОЛАГА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 372.21+372.212.3+372.614

НАВЧАННЯ РОЗПОВІДАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ТЕАТРАЛІЗОВАНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.02 - Теорія і методика навчання (українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса - 2001р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Слов'янському державному педагогічному інституті, Міністерство освіти і науки України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК - кандидат педагогічних наук, доцент ГАВРИШ НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА Слов'янський державний педагогічний інститут, доцент кафедри дошкільної педагогіки і психології.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: - доктор філологічних наук, професор, дійсний член АПН України МАЦЬКО ЛЮБОВ ІВАНІВНА, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри стилістики української мови, м. Київ;

кандидат педагогічних наук ПОСТОЯН ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА, Одеський державний сільськогосподарський інститут, начальник навчально-методичного відділу, м. Одеса

ПРОВІДНА УСТАНОВА - Харківський державний педагогічний університет імені Г.Сковороди, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист дисертації відбудеться "21" грудня о _11_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий "__16__" листопада 2001р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається концептуальними положеннями Базового компонента дошкільної освіти у сфері "Культура", зокрема змістовою лінією "Світ мистецтва" щодо театральної і літературної обізнаності дітей, яка вводить дитину в світ "практичної та доцільної діяльності людини, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, навчає одержувати задоволення від процесу та результату своєї діяльності, культивує інтерес до надбань національної та світової культури".

Зазначимо, що провідними тенденціями в дошкільній лінгводидактиці науковці (Богуш А.М., Захарченко В.Г., Зрожевська А.Я., Ласунова С.В., Луцан Н.І., Постоян Т.Г., Таніна Л.В., Фесенко Л.І., Ушакова О.С. та ін.) визначають інтеракцію, тобто застосування принципу інтегративного і комплексного навчання рідної мови, оскільки дошкільник набуває певних знань, умінь і навичок в активній мовленнєвій практиці, що пов'язана з різними видами дитячої діяльності. Передусім це стосується оволодіння зв'язним мовленням - одного зі стрижневих завдань мовленнєвого розвитку дошкільників.

Водночас вивчення стану означеної проблеми засвідчило однобічний підхід до формування навичок зв'язного мовлення, обмежений насамперед ситуацією організованих мовленнєвих занять і недостатнім використанням мовленнєвотворчого розвивального потенціалу різних видів дитячої художньої діяльності, зокрема театралізованої.

Позитивний вплив театралізованої діяльності на різні аспекти розвитку особистості доведено в численних дослідженнях, присвячених вивченню ігрової (Артемова Л.В., Жуковська Р.Й. та ін.), мовленнєвої (Аматьєва О.П., Богуш А.М., Полозова Г.І., Фесенко Л.І. та ін.) діяльності, становленню емоційної сфери дошкільників (Кошелєва Г.Д., Стрелкова Л.П. та ін.). Театралізована діяльність - унікальний засіб збагачення мовленнєвого досвіду дітей, розвитку зв'язного мовлення, оскільки вона дає можливість для одночасного розв'язання різних мовленнєвих завдань, а саме: зв'язності - в сюжетоскладанні, образності та інтонаційної виразності - у виконавчій діяльності, збагачення і уточнення словника - у процесі засвоєння і відтворення текстів, вправляння в різних видах творчих завдань. Натомість нерозробленість проблеми використання театралізованої діяльності як засобу навчання дітей розповідання не дозволяє максимально повно й успішно розв'язувати це важливе завдання в дошкільних закладах, що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: "Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Південного наукового центру АПН України (м.Одеса) "Лінгводидактичні засади мовної освіти в навчально-виховних закладах різного типу" (№019711006237). Автором досліджувався аспект навчання дітей старшого дошкільного віку розповідання в театралізованій діяльності.

Об'єкт дослідження - художньо-мовленнєва діяльність старших дошкільників.

Предмет дослідження - процес навчання творчого розповідання в театралізованій діяльності.

Мета дослідження - з'ясувати місце театралізованої діяльності у навчанні старших дошкільників творчого розповідання; теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати методику навчання творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності.

Гіпотеза дослідження - навчання творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в процесі театралізованої діяльності відбуватиметься успішно, якщо забезпечити такі педагогічні умови:

- взаємозв'язок основних напрямків роботи (літературно-мовленнєвого, мовленнєвотворчого, театрально-ігрового) на різних етапах навчання;

- комплексне розв'язання мовленнєвих завдань у різних видах театралізованої діяльності;

- раціональне поєднання різних видів і типів занять;

- інтеграцію різних видів дитячої художньої діяльності;

- занурення дітей в активну театралізовану діяльність на основі інформаційно-змістової обізнаності;

- адекватне використання театралізованої діяльності в навчально-виховному процесі та доцільну частотність планування різних її видів;

- особисту зацікавленість вихователя в означеному виді дитячої діяльності.

Завдання дослідження:

1. Науково обґрунтувати можливість використання театралізованої діяльності в навчанні творчого розповідання старших дошкільників.

2. Визначити критерії, показники та рівні сформованості навичок творчого розповідання старших дошкільників.

3. Охарактеризувати педагогічні умови навчання творчого розповідання старших дошкільників у процесі театралізованої діяльності.

4. Розробити й експериментально апробувати методику навчання творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності.

Методологічними засадами дослідження виступили: положення про пріоритетну роль мови як національного джерела формування особистості; використання духовних і національних цінностей українського народу в мовленнєвій практиці; теорії пізнання про взаємозв'язок мови, мовлення й мислення; існування діяльнісного, процесуального підходу (погляд на мистецтво як діяльність); опанування дитиною світу мистецтва як основи художньо-естетичного виховання.

Теоретичні засади дослідження склали праці філософів, що визначають різні аспекти (соціологічний, гносеологічний, культуротворчий) мови і мовлення (Бахтін М.М., Бердяєв М.І., Волошин М., Гартман М., Ільєнков Е., Лосєв О.Ф., Соловйов В.Г., Потебня О.О., Філатов Ф.П. та ін.); праці корифеїв педагогіки з проблеми розвитку мови та мовлення (Русова С.Ф., Тихеєва Є.І., Ушинський К.Д. та ін.), психологів і психолінгвістів про різні види діяльності та теорії мовленнєвої діяльності (Виготський Л.С., Ельконін Д.Б., Леонтьєв О.О., Леушина Г.М., Лурія О.Р., Рубінштейн С.Л., Синиця І.О. та ін.), лінгвістів та лінгводидактів щодо методики розвитку зв'язного мовлення дітей (Богуш А.М., Ворошніна Л.В., Виноградова Н.Ф., Гвоздєв О.М., Ладиженська Т.О., Мельничук О.С., Огієнко І.І., Пентилюк М.І., Русанівський В.М., Сохін Ф.О., Семчинський С.В., Ушакова О.С., Щерба Л.В. та ін.), основи культури мовлення як науки (Бабич Н.Д., Ганич Д., Головін Б.М., Єрмоленко С.Я., Жовтобрюх М.І., Пентилюк М.І. та ін.).

Методи дослідження: теоретичні - аналіз та узагальнення філософської, культурологічної, лінгвістичної, психологічної, педагогічної, методичної літератури та інструктивно-методичних джерел, що розкривають сутність дитячої творчості та навчання творчого розповідання; емпіричні - педагогічний експеримент, цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей у театралізованій діяльності з метою перевірки достовірності наукових припущень, аналіз навчально-методичної документації, анкетування вихователів задля визначення стану досліджуваної проблеми у практиці дошкільних закладів; статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.

Дослідження проводилось у три етапи протягом 1998-2001 років.

На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчалися теоретичні й практичні аспекти проблеми навчання творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності, аналізувалася навчально-виховна документація дошкільних закладів освіти з метою конкретизації предмета і завдань, розробки гіпотези наукового дослідження, визначались основні напрямки дослідницької роботи; проводився пілотажний експеримент. Завершенням першого етапу роботи було уточнення сутності понять "театралізована діяльність", "творче розповідання", "зв'язне мовлення", "сюжет", "сценарій", розробка методики експерименту.

На другому етапі (1999-2000 рр.) поглиблювався теоретичний аналіз стану означеної проблеми, узагальнювався досвід роботи дошкільних закладів із навчання дітей зв'язного мовлення, зокрема в театралізованій діяльності; апробовувалася методика констатуючого і формуючого експерименту, в ході якого перевірялась ефективність експериментальної методики навчання творчого розповідання старших дошкільників у процесі театралізованої діяльності, з'ясовувалися рівні творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку.

На третьому етапі (2000-2001 рр.) аналізувалися та узагальнювалися результати проведеного експериментального навчання, здійснювалася статистична обробка одержаних даних, їх інтерпретація; формулювалися загальні висновки дослідження; виявлялися тенденції, стадії навчання творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності.

Базою дослідження виступили дошкільні заклади № 5, 53, 64, 68, 69, 96, 97 міського відділу освіти м. Краматорська, № 86 м. Макіївки, № 1 м. Харцизська Донецької області. В експерименті брали участь 189 дітей, 100 вихователів, зокрема дослідно-експериментальною роботою було охоплено 71 дитину старшого дошкільного віку.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження: вперше вивчено вплив театралізованої діяльності на розвиток творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку; науково обґрунтовано поетапну методику навчання творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності; уточнено й конкретизовано лінгводидактичну сутність понять "зв'язне мовлення", "творче розповідання", "сюжет", "сценарій", "театралізована діяльність"; дано класифікацію видів театралізованої діяльності відповідно до пріоритету мовленнєвих завдань.

Практична значущість дослідження полягає в розробці методики навчання дітей старшого дошкільного віку творчого розповідання засобами театралізованої діяльності, системи вправ та мовленнєво-ігрових ситуацій, що пройшли апробацію у процесі навчально-виховної роботи в дошкільних закладах м. Краматорська Донецької області (довідки про впровадження № 84/24 від 21.06.2001, № 01/90 від 15.06.2001р., № 78/113 від 28.05.2001). Опубліковані матеріали, результати дослідження, авторський посібник “Театральна абетка” можуть бути використані в роботі вихователів дошкільних закладів, у навчально-виховному процесі вищої педагогічної школи, на етапі післядипломної освіти педагогів.

Достовірність результатів дисертаційної роботи забезпечується науковим обґрунтуванням її вихідних позицій, використанням системи методів, що адекватні об'єкту, предмету та завданням дослідження; якісним та кількісним аналізом одержаних даних, результатами експериментальної перевірки розроблених положень.

Особистий внесок автора полягає у розробці критеріїв, показників; визначенні рівнів, педагогічних умов, тенденцій, стадій навчання творчого розповідання дітей 5-7 років.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській (Рівне - 2000) та міжвузівських (Запоріжжя - 1999, Слов'янськ - 2000) науково-практичних конференціях; обговорювалися на аспірантських семінарах, засіданнях кафедри педагогіки Слов'янського державного педагогічного інституту впродовж 1998 - 2001 рр. Матеріали дослідження було представлено на науково-практичних семінарах для керівників дошкільних закладів м. Краматорська, м. Макіївки Донецької області (1999 р.), на курсах підвищення кваліфікації (м. Краматорськ, Костянтинівка - 1999 - 2001 рр.). Основні положення й результати дослідження відображено в 7 публікаціях, з них 3 - у фахових виданнях України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 216 сторінок машинописного тексту, з них 181 сторінка основного тексту. У роботі вміщено 14 таблиць, 4 схеми, які займають 2 сторінки самостійного тексту. У списку використаних джерел 260 найменувань. Обсяг додатків становить 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його новизну, теоретичну та практичну значущість; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження; представлено дані щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні засади розвитку зв'язного мовлення" розкрито сутність понять "зв'язне мовлення", "творче розповідання", "сюжет", "сценарій", "театралізована діяльність"; представлено характеристику зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку; висвітлено традиційні підходи до розв'язання проблеми навчання творчого розповідання у вітчизняній та зарубіжній дошкільній лінгводидактиці; визначено вплив театралізованої діяльності на розвиток зв'язного мовлення, зокрема навчання дітей старшого дошкільного віку творчого розповідання.

Аналіз філософської, лінгвістичної, психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми засвідчив різні підходи щодо її розробки. Науковим підґрунтям у розумінні природи зв'язного мовлення в дошкільному віці є філософсько-лінгвістичні теорії мови й мовлення, що розглядають різні аспекти цього багатокомпонентного складного утвору: соціологічний, гносеологічний, культуротворчий. Як соціальні явища, що виникають тільки в людському суспільстві, мова і мовлення мають суттєве значення для здійснення комунікації в певному соціумі (Аристотель, Бахтін М.М., Геракліт, Ільєнков Е., Платон та ін.). У гносеологічному аспекті - це один із найважливіших засобів пізнання (Бахтін М.М., Бердяєв М.І., Гартман М., Філатов Ф.П. та ін.). Історичний та культуротворчий підходи пов'язуються з усвідомленням ролі мови і мовлення в житті нації, становленням національної самосвідомості та гідності, а також проблемами формування мовленнєвої культури (Бабич Н.Д., Бахтін М.М., Борєв Ю.М., Вашуленко М.С., Головін Б.М., Лосєв О.Ф., Пентилюк М.І., Потебня О.О., Русова С.Ф., Сковорода Г.С., Срезневський І.І., Ушинський К.Д., Хмельницький Б., Шевченко Т.Г., Щерба Л.В. та ін.).

У лінгвістичних працях із проблеми розвитку зв'язного мовлення об'єктами дослідження традиційно виступають текст (писемний або усний) як продукт мовленнєвої діяльності (Гальперін І.Р., Тураєва З.Я. та ін.), а також процес створення зв'язного висловлювання, процес розповідання (Бабич Н.Д., Баранник Д.Х., Вашуленко М.С., Дорошенко С.І., Ладиженська Т.О., Львов М.Р., Мельничайко В.Я., Синиця І.О. та ін.). Спираючись на численні визначення зв'язного мовлення, ми розглядаємо його як продукт мовленнєвої діяльності, єдине смислове і структурне ціле, що включає пов'язані між собою і тематично об'єднані закінчені відрізки.

Психологи та психолінгвісти досліджують у проблемі розвитку зв'язного мовлення процес породження і сприймання повідомлення, регуляції та контролю власної діяльності. Аналіз психологічних досліджень висвітлює окрім діяльнісного також і особистісний аспект проблеми, адже мовлення - процес використання мовних засобів для формування та висловлювання думок, забезпечення комунікації - властиве кожній особі, воно допомагає висловити й донести до інших думки цієї особи (Артемов В.О., Запорожець О.В., Ковальов О.Г., Кульчицька О.І., Якобсон П.М. та ін.).

Лінгводидактичний аспект означеної проблеми виявляється не тільки у визначенні особливостей розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку, а й у розкритті послідовності, системи навчання творчого розповідання, в якому сучасні дослідники вбачають вузол, що акумулює мовленнєві досягнення дитини в лексиці, граматиці, фонетиці і підходять до розвитку зв'язного мовлення з позиції інтегрування різних мовленнєвих завдань та комплексного їх розв'язання (Богуш А.М., Захарченко В.Г., Зрожевська А.Я., Ласунова С.В., Постоян Т.Г., Сохін Ф.О., Таніна Л.В., Ушакова О.С. та ін.).

Ми розглядаємо процес складання дітьми розповіді, тобто процес розповідання як специфічний вид діяльності, що спонукається певними мотивами і спрямована на створення завершеного мовленнєвого продукту. У зв'язку з цим особливого значення набуває і сам результат, тобто кінцевий продукт - творча розповідь, що або розігрується в театралізованій діяльності в момент свого створення як своєрідна мовленнєва імпровізація на тему (сюжет), або складається дітьми спеціально для майбутньої вистави (сценарій). Творча розповідь, що представлена в театралізованій діяльності у вигляді підготовленої вистави або сюжету драматизації, відбиває і одночасно завершує процес її створення, засвідчує результат (показ театралізованої вистави за власне розробленим сценарієм).

Одним із найскладніших видів розповідання в дошкільному віці, що вимагає достатнього мовленнєвого, когнітивного досвіду, літературно-художніх умінь, розвиненої уяви, є творче розповідання. Вчені розглядають творче розповідання як важливий засіб прояву індивідуальності дитини (Косенко Ю.М., Короткова Е.П., Кудіна Г.М., Мелік-Пашаєв О.О., Новлянська З.М., Родарі Дж., Орланова Н.П., Сухомлинський В.О. та ін.); визначають його як цілеспрямований процес створення творчої розповіді - закінченої, цілісної, граматично правильно оформленої, самостійно складеної дітьми розповіді за темою, певним сюжетом (Бородич А.М., Короткова Е.П., Косма Т.В., Лещенко О.М., Орланова Н.П., Сухенко Є.К. та ін.). У визначенні власної дослідницької позиції ми виходили з розуміння того факту, що кожне зв'язне мовленнєве висловлювання певною мірою є творчим за своїм характером, оскільки у процесі породження висловлювання беруть участь як механізми репродукування, так і комбінування, твірні механізми. У визначенні сутності поняття "творче розповідання" ми прагнули підкреслити передусім самостійність і оригінальність думки дитини і мовленнєвого продукування висловлювання, що складається у стані творчого натхнення. Отже, ми розуміємо творче розповідання як процес самостійного складання дитиною змістової оригінальної розповіді, логічно побудованої і викладеної у відповідній словесній формі.

Театралізована діяльність стосовно дітей дошкільного віку визначається вченими по-різному: "театральна діяльність", "театралізована гра" (Артемова Л.В.), "театралізована діяльність" (Богуш А.М.), "театрально-ігрова діяльність" (Аматьєва О.П.), "ігри за сюжетами літературних творів" (Косенко Ю.М.), "театрально-мовленнєва діяльність" (Гавриш Н.В.). Кожен із термінів відбиває певний аспект вивчення науковцями цієї діяльності: ігровий, художньо-естетичний, мовленнєвий. На наш погляд, поняття "театралізована діяльність" є більш об`ємним порівняно з поняттям "театралізована гра", оскільки йдеться не тільки про специфічний вид дитячої ігрової творчості, а й про художньо-естетичне сприймання та відтворювання як суттєві компоненти означеного виду художньої діяльності. Отже, театралізована діяльність - це художня діяльність, що пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Принципово важливим є визначення видів театралізованої діяльності дітей, адже це дозволяє конкретизувати, вдосконалювати мовленнєву роботу в процесі керування театралізованою діяльністю. Виділення таких видів театралізованої діяльності, як видовища, ефективного впливового засобу наочного навчання (Перенчук Ю.М.); специфічного виду сюжетно-рольової гри (Карпинська Н.С., Маркова Т.О., Менджерицька Д.В.); театральної вистави - способу вправляння дошкільників у виразному мовленні, дозволяє упорядкувати мовленнєву роботу, врахувати специфічність мовленнєвих завдань у кожному з означених напрямків.

Творче розповідання в театралізованій діяльності дошкільнят може виступати насамперед у складанні усних зв'язних висловлювань: сюжету, що відбиває у стислій формі динаміку основних подій гри, та сценарію, який складається в усній формі (але може бути записаним дорослим за дітьми) задля розігрування певного сюжету в різних видах театралізованих ігор. На нашу думку, специфіка сценарію порівняно з сюжетом гри виявляється в тому, що фабула, як сюжетна основа твору, відбивається не стільки способом зображення послідовності подій, скільки у відтворенні насамперед у діалогах стосунків та стану героїв.

Активізацію мовленнєвої діяльності у процесі театралізованих ігор зумовлюють, на нашу думку, такі чинники, як-от: форма організації (моногра, у процесі якої дитина уособлює в собі і сценариста, і режисера, і виконавця всіх ролей; та колективна гра, під час якої діти розподіляють ролі, розвивають сюжет, добирають костюми, готують виставу); свобода відтворення тексту (точне відтворення літературного твору, тобто дослівна його передача, заучування тексту; вільне володіння ним, яке дає дитині можливість імпровізувати, змінювати його, додавати нові події, вводити нових персонажів); адресність (гра "для себе" (маніпулювання, режисерська гра); гра "для інших" (показ вистав, інсценування). Під час першої - дитина майже не вживає розгорнутих речень, оскільки немає потреби пояснювати самому собі те, що зрозуміло. Навпаки, "гра для інших" є більш складною, адже існує потреба якомога точніше, цікавіше донести до адресата певний зміст.

У другому розділі "Методика навчання старших дошкільників творчого розповідання в театралізованій діяльності" проаналізовано стан навчання творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності в сучасних дошкільних закладах; представлено результати анкетування вихователів старших та підготовчих груп, аналіз календарних планів щодо визначення в них місця театралізованої діяльності як засобу навчання дітей творчого розповідання; описано критерії та рівні творчого розповідання старших дошкільників у театралізованій діяльності; розкрито логіку і зміст методики експериментального навчання; подано результати констатуючого та формуючого етапів експерименту.

Проведене анкетування вихователів старших та підготовчих до школи груп дошкільних закладів засвідчило, що педагоги виявляють інтерес до проблеми організації театралізованої діяльності дітей і навчання їх творчого розповідання, усвідомлюють її важливість і необхідність, натомість не володіють достатнім інструментарієм із означеного напряму роботи. Значна частина респондентів майже не орієнтується у різновидах театралізованих ігор. Головне завдання мовленнєвого розвитку вихователі вбачають у формуванні інтонаційної виразності мовлення, точного відтворення літературного тексту. Театралізована діяльність не планується як засіб розвитку зв'язного мовлення, навчання дітей творчого розповідання, що можна пояснити невірою в мовленнєвотворчі можливості дітей, однобічним підходом до використання театралізованої діяльності як способу розваги і як засобу формування виразного мовлення.

Під час аналізу творчого розповідання оцінці підлягали складені дітьми зв'язні висловлювання та сам процес розповідання. До основних критеріїв та показників, за якими виявлявся рівень творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності, було віднесено: рівень розвитку зв'язного мовлення, а саме: вміння складати на основі літературних творів самостійні зв'язні висловлювання, що характеризуються відповідністю змісту темі та жанру, композиційною цілісністю, точністю та яскравістю характеристики персонажів, образним мовленням; літературна обізнаність, що передбачає вміння сприймати літературні твори в єдності змісту і художньої форми, знання літературних творів (у межах програми), готовність до елементарного художнього аналізу (усвідомлення змісту, визначення композиційної структури, характеристика образів персонажів); вміння створювати яскраві образи головних персонажів на основі володіння засобами образної виразності (жести, міміка, поза, інтонація, мелодика, тембр, темп мовлення); інтерес до театралізованої діяльності, тобто бажання розігрувати створені сюжети, сценарії, добирати відповідно до теми, змісту необхідні атрибути, ігровий матеріал, тривалість театральних дій, колегіальність.

На основі означених критеріїв та показників було визначено рівні творчого розповідання в театралізованій діяльності: високий, достатній, середній, задовільний, низький.

Високий рівень творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності відрізняло дотримання відповідності темі та жанру, композиційної цілісності, образність мовлення; обізнаність із літературними творами та творами театрального мистецтва; вміння створювати яскраві образи головних персонажів, передавати їх своєрідність за допомогою засобів виразності, стійкий довготривалий інтерес до театралізованої діяльності, колегіальність театральних дій.

Достатній рівень творчого розповідання був характерний для дітей, розповіді яких відповідали темі та жанру, були композиційно цілісними, мовлення - образним. Для них була характерною елементарна літературна обізнаність. Вони виявляли інтерес до театралізованої діяльності, добирали необхідні атрибути, ігровий матеріал, їхні театральні дії були досить тривалими, проте не завжди колегіальними. Водночас створені ними образи головних персонажів частіше були запозиченими із знайомих літературних творів.

До середнього рівня були віднесені діти, чиї розповіді відповідали темі та жанру, проте мали незначні композиційні порушення. Дошкільники виявляли певний обсяг знань щодо творів літературного і театрального мистецтва, але не завжди могли проаналізувати їх зміст і художню форму. Вони проявляли інтерес до театралізованої діяльності, бажання розігрувати готові сюжети, самостійно добирали необхідний ігровий матеріал та атрибути, водночас гра дітей подекуди втрачала змістовність і вимагала стимуляції з боку дорослого, а театральні дії були не завжди колегіальними.

Задовільний рівень творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності характеризувався тим, що складені дітьми розповіді мали значні композиційні порушення, не завжди відповідали темі. Знання літературних творів та творів театрального мистецтва були обмеженими, вони надавали перевагу казковому жанру. Ці діти виявляли недовготривалий інтерес до театралізованої діяльності. Бажання розігрувати сюжети не завжди відповідало можливості розвинути перебіг гри, діти потребували втручання дорослого, не звертали уваги на партнерів у грі.

До низького рівня ми віднесли дітей, в яких складання розповідей нагадувало відповіді на запитання вихователя, без дотримання сюжетної лінії, виявлення жанрових особливостей, композиційної структури сприйнятих творів. Нестійкий інтерес до театралізованої діяльності призводив до того, що вони не могли самостійно розігрувати сюжети, добирати необхідні атрибути до ігор, не дотримувалися принципу колегіальності.

В оцінці вміння дітей складати різні види розповідей (сюжет, сценарій) у театралізованій діяльності важливо було з'ясувати умови організації процесу розповідання, що стимулювали творчі прояви дітей: використання наочної основи - ігрового поля, набору іграшок тощо; словесної основи - заданого літературного тексту, на підставі якого дитина складає сценарій шляхом уведення діалогів, нових персонажів для подальшого розігрування в театралізованих іграх. У першій серії завдань дітям пропонували скласти сюжет на наочній основі за темою: "Пригоди на лісовій галявині", розповісти його, супроводжуючи розповідь показом (матеріалом до завдання слугувала "рамка - ігрове поле", оформлена у вигляді лісової галявини), змінити сценарій на основі введення до заданого тексту нового персонажа (колобка), розіграти новий сценарій у театрі іграшок; самостійно перетворити літературний сюжет (текст) на сценарій для театралізованої вистави (дітям читали оповідання В.О.Сухомлинського "Як котові соромно стало", надалі експериментатор пропонував розробити власний сценарій за цим оповіданням і розіграти його в театрі: "Поміркуй, про що б могли розмовляти кіт та горобці, чим вони могли займатися і склади про них розповідь").

Внаслідок виконання дітьми експериментальних завдань було виявлено, що певна кількість дошкільників охоче брала участь у розробці колективного сценарію; водночас сюжети переважної більшості дітей мали значні композиційні порушення (відсутність першої або другої частини розповіді), в них спостерігався відступ від теми, невідповідність змісту жанру, маловиразні характеристики персонажів; завдання, яке передбачало зміну сценарію на основі введення нового персонажа, виявилося досить складним для дітей, більшість із них не могли виконати завдання. Низький якісний рівень виконання завдань зумовлювався бідним словниковим запасом, порушенням композиційної структури, недостатнім рівнем розвитку зв'язного мовлення, елементарної літературної обізнаності, невмінням продукувати самостійні висловлювання, бідністю уяви тощо.

Другу серію завдань констатуючого експерименту було спрямовано на виявлення рівня елементарних уявлень дітей про театр, а також їхнього ставлення до театралізованої діяльності. Зміст бесіди про театр складали запитання (з використанням картинок і без них) про призначення театру, види театру тощо. Друге завдання цієї серії проводилося після перегляду театральної вистави з метою визначення особливостей її сприймання, а саме: вміння розуміти зміст переглянутого, визначати тему, ідею, композиційну структуру.

Ґрунтовний аналіз відповідей дітей за цією серією завдань довів, що: уявлення про театр були дуже обмеженими, тобто дошкільники виявили елементарні знання про функціональні особливості театру, виходячи з власного життєвого досвіду; рівень художньо-естетичного сприймання театральної вистави виявився досить низьким.

У дослідженні було розроблено і теоретично обґрунтовано модель експериментального навчання, що включала роботу за трьома основними напрямками: літературно-мовленнєвим, мовленнєвотворчим, театрально-ігровим, кожен із яких набував певного змісту на послідовних етапах навчання.

Мета першого етапу - ознайомлювального - полягала в ознайомленні дітей із жанровими та композиційними особливостями літературних творів та можливістю їх відтворення засобами театру, театральною термінологією та видами театру. У процесі навчання звертали увагу дітей на відповідність змісту тексту літературного твору його темі; мовних засобів, композиційних особливостей - певному жанру. У зв'язку з цим дітей учили емоційно сприймати та розуміти театральну виставу; підводили до усвідомлення того, що в театральній виставі актори не просто маніпулюють ляльками, виконують певні дії, а відбувається передача певного сюжету. Власні мовленнєві дії дітей на першому етапі були переважно відтворювальними, імітаційними. Вихователь допомагав дитині не тільки відтворити в переказі сприйнятий текст, а й побудувати власні зв'язні висловлювання. Задля цього було розроблено систему спеціальних мовленнєвотворчих завдань, ігор, вправ. На цьому етапі навчання здійснювалося за принципом комплексного поєднання мовленнєвих завдань (розвитку словника, вдосконалення звуковимови, формування інтонаційної виразності мовлення, граматичних умінь та навичок). Експериментальна робота фрагментарно включалася до змісту різних видів мовленнєвих занять (розповідь за картиною, складання казки за набором іграшок, переказ тощо) та занять із ознайомлення з художньою літературою.

Другий етап - пошуково-діяльнісний - передбачав розвиток уміння дітей аналізувати художні твори за змістом і формою у процесі виконання творчих мовленнєвих завдань, ігор, під час бесід за змістом художніх творів. На цьому етапі дошкільників учили складати сюжети на словесній основі; розробляти сценарії за невеличкими віршованими текстами; влаштовувати гру в театр, організовувати театралізовані ігри з використанням різних видів театру (іграшок, ляльок, картинок). Мовленнєві заняття та заняття з ознайомлення з художньою літературою будувалися за принципом інтеграції різних видів дитячої художньої діяльності. Власні дії дітей у художньо-мовленнєвій діяльності на цьому етапі було визначено як випробувально-пошукові. Позиція вихователя теж змінювалася - від керівника та організатора до учасника гри.

Третій етап - самостійно художній - було спрямовано на розвиток уміння дітей вживати у власних зв'язних висловлюваннях діалоги, образні мовні вирази, дошкільників підводили до усвідомлення ролі у створенні художнього образу; вчили самостійно складати сюжети, розробляти сценарії на основі комбінування знайомих сюжетів, уведення нових персонажів до відомого тексту; готувати та влаштовувати вистави за самостійно розробленими сценаріями. Власні дії дітей у художньо-мовленнєвій діяльності набували переважно творчо-імпровізаторського характеру, а діяльність педагога обмежувалася опосередкованим керівництвом театралізованою діяльністю дітей. Зацікавлене, щире ставлення педагогів до театралізованої діяльності дітей спонукало їх до самостійності, ініціативності, високої активності.

На контрольному етапі експериментального дослідження було проведено підсумкові зрізи з метою з'ясування ефективності розробленої методики навчання творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності. Дітям пропонувалися завдання аналогічні констатуючому експерименту.

Водночас значних змін щодо творчого розповідання в театралізованій діяльності в дітей контрольної групи не відбулося. Якщо на констатуючому етапі кількість дітей із високим рівнем становила 4%, то на кінець року їх кількість зросла до 8%. На достатньому рівні до навчання знаходилося 12% дітей, на контрольному етапі цього рівня досягли вже 16% дітей. На кінець року середній рівень творчого розповідання було виявлено у 28% дітей, на констатуючому етапі на цьому рівні знаходилося 24% дошкільників. Якщо на початку року задовільний рівень спостерігався у 32% дітей, то на кінець року на задовільному рівні залишилося 24% дітей. Щодо низького рівня творчого розповідання, то 24% старших дошкільників ще перебувало на низькому рівні (на початковому етапі було 28%). Незначна позитивна динаміка розвитку творчого розповідання в театралізованій діяльності дітей контрольної групи пояснювалася недостатньою увагою до означеного різновиду мовлення, що характерне для традиційної дошкільної методики. Вихованці контрольної групи відчували значні труднощі у складанні сюжетів, розробці сценаріїв, доборі адекватних мовленнєвих засобів.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі.

Дослідження присвячено з'ясуванню впливу театралізованої діяльності на розвиток творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку. Було розроблено, теоретично обґрунтовано та апробовано методику навчання творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності.

1. Вищим проявом дитячої творчості в мовленнєвій діяльності є творче розповідання, оскільки воно вимагає не тільки певної мовленнєвої компетентності, а й розвиненої уяви, достатнього життєвого досвіду тощо. Творче розповідання - це процес самостійного складання дитиною оригінального тексту (сюжету), логічно побудованого і викладеного у відповідній словесній формі. У процесі театралізованої діяльності творче розповідання виступає насамперед у формі сюжету - усного зв'язного висловлювання, що відбиває у стислій формі динаміку основних подій гри, та сценарію, який складається в усній формі (але може бути записаним дорослим за дітьми) задля розігрування в різних видах театралізованих ігор. Порівняно з сюжетом гри своєрідність сценарію виявляється в тому, що фабула, як сюжетна основа твору, відбивається не стільки в зображенні послідовності подій, скільки у відтворенні в діалогах стосунків та стану героїв.

2. Одним із засобів розвитку мовлення є театралізована діяльність, що дозволяє комплексно розв'язувати різні мовленнєві завдання (збагачення словника, розвиток інтонаційної виразності мовлення, формування зв'язного мовлення). Традиційно театралізовану діяльність розглядають як один із видів сюжетно-рольової гри, що побудована на матеріалі літературних текстів, спеціально підготовлена та розіграна для глядачів (Артемова Л.В., Жуковська Р.Й., Косенко Ю.М., Маркова Т.О., Ядешко В.Й. та ін.). У дослідженні театралізована діяльність розглядається більш широко, як художня діяльність, пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва, відтворенням у зв'язному мовленні набутих уявлень, вражень, почуттів і реалізована в ігровій формі. Таке розуміння театралізованої діяльності поширює межі її використання як впливового засобу навчання творчого розповідання через сюжетоскладання та розробку сценаріїв для театралізованих ігор, перетворення готових літературних текстів на сценарії.

3. Результати констатуючого етапу дослідження засвідчили, що лише 4,1% дітей 1 ЕГ та 4% - КГ досягли високого рівня творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності. У 2 ЕГ високий рівень творчого розповідання в театралізованій діяльності не зафіксовано. До достатнього рівня піднялося 8,3% дітей 1 ЕГ; 9,1% - 2 ЕГ та 12% - КГ. На середньому рівні знаходилося 25,1% дошкільників 1 ЕГ; 27,3% - 2 ЕГ; 24% - КГ. Задовільний рівень розвитку творчого розповідання було виявлено у 33,3% дітей 1 ЕГ; 31,8% - 2 ЕГ та 32 % - КГ. На низькому рівні перебувало 29,2% дітей 1 ЕГ; 31,8% - 2 ЕГ та 28% - КГ.

4. У процесі дослідження було виявлено педагогічні умови, що сприяють ефективному процесу навчання творчого розповідання в театралізованій діяльності. З-поміж них: взаємозв'язок основних напрямків роботи (літературно-мовленнєвого, мовленнєвотворчого, театрально-ігрового); комплексне розв'язання мовленнєвих завдань (розвитку словника, вдосконалення звуковимови, формування інтонаційної виразності , граматичних умінь та навичок); раціональне поєднання різних типів (фронтальні, групові, індивідуально-групові) і видів (заняття з ознайомлення з художньою літературою, заняття з розвитку мовлення, заняття театрального гуртка) занять; інтеграція різних видів дитячої художньої діяльності (образотворчої, музично-ритмічної, мовленнєвої, театралізованої); занурення дітей в активну театралізовану діяльність на основі інформаційно-змістової обізнаності; забезпечення адекватного використання театралізованої діяльності в навчально-виховному процесі та доцільної частотності планування різних її видів; особиста зацікавленість вихователя в означеному виді дитячої діяльності.

5. На формуючому етапі дослідження було розроблено методику навчання творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності, яка обіймала три взаємопов'язаних етапи: ознайомлювальний, пошуково-діяльнісний, самостійно художній і велася за такими напрямками: літературно-мовленнєвим, мовленнєвотворчим, театрально-ігровим. Метою першого етапу - ознайомлювального - було знайомство дітей із жанровими та композиційними особливостями літературних творів, можливістю їх відтворення засобами театру. Другий етап - пошуково-діяльнісний - передбачав розвиток уміння дітей аналізувати художні твори за змістом і формою у процесі виконання творчих мовленнєвих завдань, ігор, під час бесід за змістом художніх творів і знаходити відповідні засоби відтворення набутих уявлень, вражень, почуттів у театралізованих іграх. Третій етап - самостійно художній було спрямовано на розвиток уміння дітей вживати у власних зв'язних висловлюваннях діалоги, образні мовні вирази; дошкільників підводили до усвідомлення їх ролі у створенні художнього образу; вчили самостійно складати сюжети, розробляти сценарії на основі комбінування знайомих сюжетів, уведення нових персонажів до відомого тексту.

6. За результатами дослідження було виявлено тенденції розвитку творчого розповідання у процесі театралізованої діяльності. З-поміж них: темпи розвитку навчання творчого розповідання в театралізованій діяльності обумовлюються комплексною роботою за трьома основними напрямками (літературно-мовленнєвим, мовленнєвотворчим, театрально-ігровим); послідовне виконання різноманітних літературно-мовленнєвих і мовленнєво-творчих завдань є підготовчим етапом для самостійного складання дітьми творчих розповідей (сюжетів, сценаріїв) у процесі театралізованих ігор; інтеграція різних видів дитячої художньої діяльності (образотворчої, музично-ритмічної, мовленнєвої, театралізованої) стимулює активну мовленнєву практику, сприяє підвищенню творчого потенціалу дітей, що відбивається також і у творчих розповідях; інформаційно-змістова обізнаність щодо театральної творчості, розвиток художньо-естетичного сприймання театральної вистави позитивно впливають на збагачення театралізованої діяльності дітей; підтримання інтересу до театралізованої діяльності та самостійне її використання обумовлюються адекватним вживанням її в навчально-виховному процесі та доцільною частотністю планування різних її видів; особиста зацікавленість вихователя в означеному виді дитячої діяльності стимулює яскраві прояви театральних умінь дітей, їхнє бажання розігрувати створені сюжети в самостійній театралізованій діяльності.

7. Розвиток творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності відбувається за такими стадіями: 1) знайомство з функціональним призначенням творчих розповідей (сюжетів, сценаріїв) для театралізованої діяльності, театральною творчістю, розвиток художньо-естетичного сприймання літературних творів та театральних вистав; 2) формування зв'язності висловлювань на основі структурного та лексико-граматичного забезпечення; 3) вправляння дітей у відтворенні відомих літературних текстів у різних видах театралізованих ігор; 4) заохочення дітей до складання самостійних сюжетів і розробки сценаріїв із подальшим розігруванням їх у театралізованій діяльності; 5) залучення дітей до підготовки та показу вистав за власними сюжетами та сценаріями.

Перспективу дослідження вбачаємо в пошуку шляхів навчання творчого розповідання в умовах наступності дошкільної та початкової ланок освіти.

навчання сценарій театральний мовлення

Результати проведеного дослідження знайшли відображення в таких публікаціях автора

1. Водолага Н.В. Роль театралізованих ігор у мовленнєвому розвитку дошкільників//Гуманізація навчально-виховного процесу Науково-методичний зб. - Випуск 8. - Слов'янськ: СДПІ, 2000. - С. 12-15.

2. Водолага Н.В. Вас запрошує театральна студія //Дошкільне виховання. Палітра педагога. - 2000. - № 4. - С. 12-15.

3. Водолага Н.В. Лінгвістичні основи проблеми розвитку зв'язного мовлення //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського. - Вип.10-11 - Одеса: ПДПУ імені К.Д.Ушинського, 2001. - С. 39-44.

4. Водолага Н.В., Гавриш Н.В. Развитие креативности дошкольников в процессе художественно-речевой деятельности //Наша школа. - 1999. - № 5. - С. 83-85.

5. Водолага Н.В. Театралізована гра як засіб мовленнєвого розвитку дітей// Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Зб. наук. пр. - Вип. - 12.- У 3-х ч.- Частина 2. - Рівне: РДГУ, 2000. - С.156-160.

6. Водолага Н.В. Театральна абетка. - Донецьк: Либідь, 2000. - 108 с.

7. Водолага Н.В. Развитие воображения старших дошкольников в процессе театрализованных игр //Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку Зб.наук.пр. - Випуск 16. - Частина 1. - К.-Запоріжжя, 1999.- С.33-37.

АНОТАЦІЇ

Водолага Н.В. Навчання розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська мова). - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського, Одеса, 2001.

Дисертацію присвячено навчанню творчого розповідання старших дошкільників у театралізованій діяльності. Вперше вивчено і науково обґрунтовано вплив театралізованої діяльності на розвиток зв'язного мовлення, вміння складати самостійні зв'язні висловлювання - сюжети гри та сценарії театральних вистав; визначено критерії та показники творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності, його рівневі характеристики.

Автором запропоновано лінгводидактичну модель роботи щодо навчання творчого розповідання в театралізованій діяльності, що обіймала три етапи: ознайомлювальний, пошуково-діяльнісний і самостійно художній та проводилася за трьома взаємопов'язаними напрямками: літературно-мовленнєвим, мовленнєвотворчим, театрально-ігровим. Було визначено педагогічні умови, за яких навчання творчого розповідання відбуватиметься ефективніше; виявлено послідовні стадії та тенденції розвитку творчого розповідання в театралізованій діяльності.

Ключові слова: "зв'язне мовлення", "творче розповідання", "сюжет", "сценарій", "театралізована діяльність".

Водолага Н.В. Обучение рассказыванию детей старшего дошкольного возраста в театрализованной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г.Одесса) имени К.Д.Ушинского, Одесса, 2001.

Диссертация посвящена обучению творческому рассказыванию детей старшего дошкольного возраста в театрализованной деятельности. Впервые изучено и научно обосновано влияние театрализованной деятельности на развитие связной речи, умение составлять самостоятельные связные высказывания - сюжеты игр и сценарии театральных спектаклей; определены критерии и показатели творческого рассказывания детей старшего дошкольного возраста в театрализованной деятельности, его уровневые характеристики. Автором предложена лингводидактическая модель работы по обучению творческому рассказыванию в театрализованной деятельности, которая включала три етапа: ознакомительный, поисково-деятельностный, самостоятельно художественный и проводилась по трем взаимосвязанным направлениям: литературно-речевом, речетворческом, театрально-игровом. Были определены педагогические условия, при которых обучение творческому рассказыванию будет протекать эффективнее, выявлены последовательные стадии и тенденции творческого рассказывания в театрализованной деятельности.

Ключевые слова: "связная речь", "творческое рассказывание", "сюжет", "сценарий", "театрализованная деятельность".

Vodolaga N.V. Teaching senior preschool age children narration in dramatized activity. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree on speciality 13.00.02 - Theory of Instruction and methodology methods (Ukrainian language). - South Ukrainian State Pedagogical University named after K.D.Ushinsky, Odesa, 2001.

The dissertation is devoted to the questions of teaching senior preschool age children creative narration in dramatized activity. Notions "coherent speech", "creative narration", "dramatized activity" are investigated and clarified. Creative narration is considered as a process of child's independent composing of informative original text (plot) logically built and recounted through appropriate verbal form. Dramatized activity creates the most optimal conditions for coherent speech and creative narration development. At the same time while organizing teaching creative narration in the process of dramatized activity one must take into consideration specificity of this activity. For that purpose we worked out two forms of creative narration: the plot (an oral coherent utterance representing in a condensed form the dynamics of the main events) and the scenario (a text meant for playing in various types of dramatized games, the content of which is unfolded not so much in reflection of the succession of events, but in reproducing it mainly by means of heroes' states and attitude dialogues).

In the process of our experimental investigation the criteria and indicators of children's creative narration were revealed, among them are: the level of speech competence - a skill of composing coherent utterances on the basis of literary works, the content of which corresponds to the theme and genre, which are characterized by the compositional integrity, precise and vivid characteristics of the personages and figurative speech; literary and theatrical knowledge - a skill to perceive literary works in the unity of content and artistic form, knowledge of literary works (within the limits of the program), readiness to make an elementary literary analysis (understanding the content, determining the compositional structure, characterizing appearances of personages); a skill to create vivid images of the main characters - possession of the means of imaginative expressiveness (gestures, mimicry, attitude; intonation, melody, timbre, tempo of speech); interest to the dramatized activity - a desire to act out the plots, scenarios that have been made, to select the necessary attributes, playing material according to the theme and the content; duration of the theatre activity, collectiveness of the actions. The levels of creative narration development in dramatized activity are determined in the dissertation.

In the process of our research we substantiated scientifically pedagogical conditions that help effective teaching of creative narration in dramatized activity. They are the following: systematic, integrated work in three main directions (literary-speech, speechmaking, theatre-playing); consecutive, integrated accomplishing of speech tasks; rational combination of different types and kinds of lessons; integration of various sorts of children's activity; involving children into the active dramatiged activity on the basis of children's informative knowledge about the theatre work and dramatized activity; providing adequate usage of dramatized activity in the teaching-educational process and expedient frequency of planning different kinds of activity; teacher's personal interest in this type of children's activity.