Методична підготовка вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах України (1956–1996 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Соціально-політичні та економічні процеси, які відбуваються в Україні, спрямовані на встановлення пріоритету загальнолюдських цінностей. Оновлення наукової концепції формування особистості майбутнього вчителя початкових класів, однією з найважливіших складових якої є методична підготовка, можливе лише на основі ґрунтовного історико-педагогічного аналізу становлення та розвитку системи підготовки вчительських кадрів у вищій педагогічній школі. Застосування історичного підходу дозволяє, з одного боку, довести, що методична підготовка має глибокі традиції та прогресивні тенденції, з іншого - стане запорукою усвідомлення творчого використання педагогічної спадщини в умовах реформування освітньої системи України.

Дослідження й вирішення зазначених проблем, їх актуальність зумовлені суперечностями між об'єктивною необхідністю здійснення в Україні реформи освіти й станом її науково-методичного забезпечення, між зростаючими вимогами суспільства до особистості вчителя та репродуктивним рівнем його підготовки у вищому педагогічному закладі освіти, між потребами сучасної школи у впровадженні національного досвіду та недостатньою розробкою організаційно-педагогічних і методичних аспектів його використання в умовах сьогодення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідженню професійної підготовки педагогів приділялася належна увага. Проблемам стану та розвитку системи народної освіти вчителя на різних історичних етапах свої дослідження присвятили Л.П. Вовк, М.С. Гриценко, М.М. Грищенко, П.М. Гусак, Н.М. Дем'яненко, М.Б.Євтух, Н.П. Калениченко, С.В. Крисюк, В.К. Майборода, О.Г. Мороз, О.В. Сухомлинська, М.Д. Ярмаченко. Питання філософії та нової парадигми освіти висвітлено у працях А.М. Алексюка, С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, В.І. Лугового, В.С. Лутая, Л.П. Одерія, М.І. Шкіля. Розробленню психологічних аспектів підготовки вчителя, ідеям впровадження педагогічної майстерності та творчості присвячено роботи В.В. Давидова, Н.В.Кічук, В.О. Моляко, О.М.Пєхоти, О.П. Рудницької, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєвої, Т.С. Яценко. Ґрунтовний матеріал з проблеми підготовки вчителя в системі вищої педагогічної освіти відображено в працях учених Російської Федерації О.О. Абдулліної, С.І. Архангельського, Н.В. Кузьміної, Ф.Г. Паначина, А.І.Піскунова, В.О. Сластьоніна, А.І. Щербакова. Публікації у періодичних виданнях та окремі наукові розробки Н.В. Абашкіної, Б.Л. Вульфсона, М.П. Лещенко, З.О. Малькової, М.Д.Нікандрова, Л.П. Пуховської надали можливості ознайомлення із зарубіжним досвідом підготовки вчителя. Окремі питання історії й розвитку педагогічної освіти та шкільництва в Україні висвітлено у дисертаційних дослідженнях М.М. Барни, О.А. Лавриненка, С.О.Нікітчиної, В.Є. Прокопчук, О.І. Янкович та ін.

Вважаємо за необхідне підкреслити важливість ґрунтовних праць, в яких визначено технологічні аспекти навчально-виховного процесу початкової ланки освіти: взаємозв'язок навчання й розвитку в системі початкової школи, психологічні основи розвивального навчання, професійно-педагогічної та творчо-інноваційної спрямованості підготовки вчителів даного профілю. Серед авторів - Ш.О. Амонашвілі, В.І. Бондар, Л.В. Занков, Н.В.Кічук, Є.-І. Ляска, О.Я. Савченко, Л.О. Хомич. Різні напрями фахової підготовки вчителя початкових класів (оволодіння педагогічною технікою та формування конструктивного мислення, розвиток професійної активності та підготовка вчителя до педагогічної взаємодії з учнями, використання дидактичної мистецької гри та керівництво театральною діяльністю) досліджували О.О. Горська, В.В. Докучаєва, О.І.Кіліченко, Л.А. Онищук, С.О. Соломаха, Н.В. Сулаєва та ін.

Результати здійсненого аналізу дозволяють стверджувати, що проблема методичної підготовки вчителів початкових класів в історії розвитку педагогічної освіти України не була предметом спеціального дослідження. Питання змісту, організаційних форм методичної підготовки майбутніх учителів початкових класів, аналізу співвідношення методичних дисциплін з іншими дисциплінами навчального плану спеціальності (у тому числі - в умовах підготовки вчителів за подвійними спеціальностями) в історії розвитку вищої педагогічної школи залишилися поза увагою дослідників. Врахування актуальності означеної проблеми, її недостатня теоретична розробленість та практичне впровадження, нагальна потреба і соціальна значущість якісної професійної підготовки майбутніх учителів початкової ланки освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Методична підготовка вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах України (1956-1996 рр.)».

Нижня хронологічна межа зумовлена Постановою Ради Міністрів СРСР «Про заходи підвищення якості підготовки вчителя для загальноосвітніх шкіл» (1956 р.) та Наказом Міністерства вищих навчальних закладів СРСР «Про затвердження переліку факультетів та спеціальностей широкого профілю педагогічних інститутів країни» (1956 р.). Виконання цих документів передбачало підготовку вчителів початкових класів з вищою освітою на спеціальних факультетах.

Верхня хронологічна межа визначена у зв'язку з переходом вищих педагогічних закладів України до ступеневої системи освіти та створенням нормативно-правової бази вищої освіти, зокрема, прийняттям Положення «Про державний вищий заклад освіти» (1996 р.); «Переліку основних видів методичної, наукової й організаційної роботи у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації» (1996 р.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України за темою «Концептуальні засади психолого-педагогічної підготовки вчителя в сучасних умовах (питання теорії і технології)» (РК №0197U006397).

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки вчителів початкових класів в історії розвитку вищої педагогічної освіти України.

Предмет дослідження - зміст, структура, форми організації методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах України у 1956-1996 роках.

Для дослідження обрано стаціонарну форму навчання у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ та IV рівнів акредитації.

Мета дослідження - виявити тенденції розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів в історії розвитку вищої педагогічної школи України у 1956-1996 роках, обґрунтувати можливість використання національного досвіду в сучасних умовах реформування освітньої галузі.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на таких положеннях: національний досвід підготовки вчительських кадрів для початкових класів є джерелом удосконалення методичної підготовки педагогів у практиці сучасної вищої педагогічної школи України; методична підготовка - як підсистема професійної підготовки вчителів початкових класів у загальній системі вищої педагогічної освіти України - має власний зміст, структуру та функції; підвищенню рівня методичної компетентності майбутніх педагогів початкової школи сприяє формування у студентів готовності до авторизації педагогічного досвіду, запровадження у педагогічну діяльність сучасних освітніх технологій. Вирішення означеної проблеми можливе за умов усвідомлення студентами важливості методичної підготовки як невід'ємної складової професійної підготовки та становлення, оволодіння методиками дисциплін початкової школи, врахування історичного досвіду та перегляду існуючих підходів у процесі методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах.

Здійснюючи дослідження, ми виходили з того, що удосконалення методичної підготовки вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах України можливе за умови врахування вітчизняного й світового досвіду та прогресивних ідей підготовки педагогічних кадрів, використання виявлених тенденцій розвитку в сучасних умовах реформування національної системи освіти.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати стан проблеми у педагогічній науці та в практичній діяльності вищих педагогічних закладів освіти ІІІ - IV рівнів акредитації;

2) виявити передумови становлення та основні етапи розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах країни з 1956 по 1996 роки;

3) проаналізувати зміст, структуру та функції методичної підготовки вчителів початкових класів у системі вищої педагогічної освіти України;

4) дослідити провідні тенденції розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України (1956-1996 рр.);

5) обґрунтувати шляхи творчого використання прогресивних ідей національного досвіду у сучасних умовах реформування української освітньої галузі.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про взаємозумовленість явищ об'єктивної дійсності; принципи системного підходу, системного аналізу та системної побудови; концепції взаємозв'язку національного і загальнолюдського, діалектичної єдності теорії та практики; психолого-педагогічні теорії розвитку і саморозвитку професійних якостей. У процесі дослідження були використані положення Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа), особистісно орієнтованого підходу до підготовки майбутніх учителів.

Теоретичну основу дослідження становлять положення щодо: професійної підготовки майбутнього вчителя (О.О. Абдулліна, А.М. Алексюк, С.І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, М.М. Барахтян, В.М. Галузинський, М.Б.Євтух, Н.В. Кузьміна, В.О. Моляко, О.М.Пєхота, О.П. Рудницька, В.А. Семиченко, В.О. Сластьонін, С.О. Сисоєва, М.І. Шкіль, А.І. Щербаков); історії розвитку та філософії освіти (Л.П. Вовк, М.С. Гриценко, М.М. Грищенко, П.М. Гусак, Н.М. Дем'яненко, І.А. Зязюн, Н.П. Калениченко, С.В. Крисюк, В.І. Луговий, В.С. Лутай, В.К. Майборода, О.Г. Мороз, Л.П. Одерій, Ф.Г. Паначин, О.В. Сухомлинська, М.Д. Ярмаченко); світового досвіду підготовки педагогів (Н.В. Абашкіна, Б.Л. Вульфсон, М.П. Лещенко, З.О. Малькова, М.Д.Нікандров, Л.П. Пуховська); професійної підготовки вчителів початкових класів (В.І. Бондар, А.Й. Капська, Н.В.Кічук, Є.-І. Ляска, О.Я. Савченко, Л.О. Хомич та ін.); методик викладання навчальних дисциплін у початковій школі та вищих закладах освіти (Л.Г. Арчажникова, М.В. Богданович, М.С. Вашуленко, С.У. Гончаренко, П.М. Ерднієв, А.П. Коваль, Л.В. Кондрашова, М.М. Левшин, Л.К. Нарочна, М.С. Соловейчик, Н.Ф. Скрипченко та ін.).

Методи дослідження. Визначені мета та завдання дослідження вимагали обрання адекватних теоретичних та емпіричних методів. Серед них: пошуково-бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань; аналіз, класифікація та систематизація літературних джерел з метою виявлення опорної джерельної бази й досвіду, що стосуються методичної підготовки вчителя; порівняльний аналіз архівних документів і матеріалів; історико-педагогічний та статистичний аналіз фактів і явищ, їх синтез для дослідження провідних ідей та основних етапів розвитку методичної підготовки майбутніх учителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах України; інтерпретація та узагальнення опрацьованих матеріалів для формулювання висновків, рекомендацій та для визначення шляхів подальшого розвитку методичної підготовки в умовах реформування освіти; використано досвід роботи дисертанта в ролі вчителя початкових класів та метод інтроспекції.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1995-2001 років.

Перший етап (1995-1997 рр.) - теоретичне осмислення проблеми; вивчення науково-методичної літератури; визначення об'єкта, предмета, мети, гіпотези, завдань та напрямів дослідження; конкретизація програми дослідницької роботи.

Другий етап (1997-2000 рр.) - вивчення та систематизація масиву архівних документів і публікацій у періодичних виданнях досліджуваного періоду, комплекту навчально-методичного забезпечення й навчальної документації, що регламентувала діяльність факультетів підготовки вчителів початкових класів (ПВПК) у вищих педагогічних закладах освіти; класифікація та аналіз змісту, структури і функцій методичної підготовки фахівців початкової школи у вищій педагогічній школі України; виявлення тенденцій розвитку та прогресивних ідей історичного досвіду методичної підготовки вчителів початкових класів; виконання основної частини дослідження.

Третій етап (2000-2001 рр.) - узагальнення і систематизація одержаних результатів та їх впровадження у практику вищих педагогічних закладів освіти, на основі концептуальних ідей дослідження розроблення новітньої моделі методичної підготовки вчителів початкових класів у сучасному ВНЗ, написання й оформлення дисертаційної роботи, визначення перспектив подальших досліджень.

Джерелознавча база дослідження - документи та матеріали Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України), зокрема фонди 2, 166; Державного архіву Миколаївської області, зокрема фонди 993, 2817; архіви Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Миколаївського та Херсонського державних педагогічних університетів. Виявлено та опрацьовано 107 архівних справ. Серед них: директивні документи про функціонування педагогічних навчальних закладів; звіти та доповідні записки про діяльність вищих навчальних закладів, звіти голів Державних екзаменаційних комісій (ДЕК); навчальні плани і програми, затверджені МО СРСР та МО України для навчальних закладів різних рівнів акредитації. Було проаналізовано матеріали конференцій з питань підготовки вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах; опрацьовано 93 публікації у періодичних виданнях досліджуваного періоду з проблеми підготовки майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше здійснено науковий аналіз змісту та структури методичної підготовки майбутніх учителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах України з 1956 по 1996 роки; виявлено і науково обґрунтовано основні періоди та етапи (1956-1991: 1956-1964, 1965-1984, 1985-1991; 1991-1996), визначено позитивні та негативні тенденції розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах України; введено до широкого наукового обігу нові документи та факти (107 архівних джерел); удосконалено підходи до визначення методичної підготовки як складової професійної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України; дістали подальшого розвитку прогресивні ідеї національного досвіду підготовки вчителів даного профілю, визначено шляхи його творчого використання в сучасних умовах реформування вищої педагогічної освіти.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що виявлено тенденції розвитку методичної підготовки педагогів для початкової ланки освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України з 1956 по 1996 роки; теоретично обґрунтовано специфіку методичної підготовки як складової професійної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України; введено до наукового обігу нові архівні документи; встановлено взаємозв'язок між соціально-економічним й освітнім станом у державі та змістом і функціями методичної підготовки у ВНЗ; визначено прогресивні ідеї національного досвіду педагогів для початкової школи; розроблено новітню модель методичної підготовки вчителів початкових класів.

Практичне значення. Одержані результати та висновки, що містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій сфері - окреслено найголовніші напрями подальших наукових досліджень із теорії та історії підготовки вчителів для початкової ланки освіти у вищій педагогічній школі України;

- у процесуально-практичній сфері - при написанні праць з історії педагогіки України та науково-методичної літератури, при подальшій розробці методичних рекомендацій щодо проходження різних видів педагогічної практики зі спеціальності «Педагогіка та методика початкової освіти» (в т.ч. і подвійних); при плануванні й проведенні аудиторних занять та самостійної роботи студентів факультетів ПВПК педагогічних інститутів та університетів, училищ та коледжів; запровадженні інтегрованих курсів з фахово-методичного напряму підготовки; розробленні тематики спецкурсів і спецсемінарів та відповідного до них навчально-методичного забезпечення;

- в освітньо-управлінській сфері - на основі осмислення тенденцій розвитку методичної підготовки у вітчизняній вищій педагогічній школі та використання світового досвіду підготовки педагогічних працівників даного профілю підведено теоретичне підґрунтя для розробки пропозицій і шляхів удосконалення методичної підготовки як самостійної складової системи професійної підготовки.

Основні наукові положення впроваджено у навчальний процес Миколаївського державного педагогічного університету (довідка №01/810-01 від 07 грудня 2001 р.), Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (довідка №04-10/160 від 07 лютого 2002 р.), Новобузького педагогічного коледжу МДПУ (довідка №357 від 20 жовтня 2001 р.), Херсонського державного педагогічного університету (довідка №661 від 31 жовтня 2001 р.).

Вірогідність наукових результатів і висновків дослідження забезпечується вихідними теоретико-методологічними положеннями; системним аналізом джерелознавчої бази дослідження; застосуванням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; аналізом вітчизняних та зарубіжних психолого-педагогічних праць; впровадженням результатів дослідження в практику роботи вищих навчальних закладів ІІІ - IV рівнів акредитації.

На захист виносяться положення:

- про особливості методичної підготовки педагогів даного профілю у системі вищої педагогічної освіти України;

- щодо визначення позитивних та негативних тенденцій розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у системі вищої педагогічної освіти України у 1956-1996 роках;

- про теоретичну розробку новітньої моделі методичної підготовки педагогів для початкової школи з урахуванням історичного досвіду.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Освітні технології у школі та вузі» (Миколаїв, 1999); «Формування професійної культури майбутнього вчителя початкових класів» (Вінниця, 1999); «Сучасні тенденції підготовки вчителя у контексті вітчизняної освіти» (Миколаїв, 2000); «Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку» (Миколаїв, 2001); на науково-методичній конференції Миколаївського державного педагогічного інституту (Миколаїв, 1997).

Основні положення і результати дослідження обговорювалися, на засіданнях кафедр педагогіки і методики початкового навчання, природничо-математичних дисциплін Миколаївського державного педагогічного університету, засіданнях відділу педагогічної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (1997-2001 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 9 науково-методичних працях, всі написано без співавторів, у тому числі: 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 2 статті - у збірниках наукових праць, 3 статті - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (368 загальних найменувань використаної літератури, з них 107 - архівних джерел), 18 додатків на 81 сторінці. Повний обсяг роботи складає 296 сторінок, з них основного тексту - 187 сторінок. У дисертації міститься 22 таблиці на 10 сторінках та 4 рисунки на 3 сторінках.

Основний зміст дисертації

методичний вчитель педагогічний школа

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання дослідження; розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження, наводяться дані про структуру роботи.

Перший розділ - «Проблема методичної підготовки вчителів початкових класів у теорії та практиці вищої школи» - присвячений теоретичному аналізу наукової та методичної літератури, в якій прямо або опосередковано розглядаються теоретико-методологічні аспекти підготовки вчителя (у тому числі - для початкової школи) в системі вищої освіти (О.О. Абдулліна, А.М. Алексюк, С.І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, В.М. Галузинський, М.Б.Євтух, Н.В.Кічук, Н.В. Кузьміна, Є.-І. Ляска, В.О. Моляко, О.Г. Мороз, О.Я. Савченко, В.А. Семиченко, В.О. Сластьонін, М.І. Шкіль, Л.О. Хомич, А.І. Щербаков та ін.). На основі узагальнення підходів до визначення компонентів професійної підготовки педагогів було розроблено власну структурну модель підготовки вчителів початкових класів, в якій особливе місце займає методична підготовка. Проаналізовано сутність основних понять дослідження: «підготовка до професійної діяльності», «психолого-педагогічна підготовка», «готовність до педагогічної діяльності», «фахово-методична підготовка». Уточнено та теоретично обґрунтовано багатоаспектність використання поняття «методична підготовка» як системоутворюючого компонента професійної підготовки вчителя; як самостійної динамічної й комплексної системи, що відбиває зміст, структуру та функції; як підсумку, що визначає рівень засвоєння методичних та інтегративних знань та умінь, сформованості професійно-методичних навичок.

На основі аналізу наукових публікацій з проблеми світового досвіду підготовки вчительських кадрів (Н.В. Абашкіна, Б.Л. Вульфсон, М.П. Лещенко, З.О. Малькова, М.Д.Нікандров, Л.П. Пуховська та ін.) було зроблено висновок про наявність двох компонентів методичної підготовки вчителів початкових класів - теоретичного та практичного, що розкриває спільність визначення складових у вітчизняній та зарубіжній вищій школі.

Вивчення науково-методичних розробок С.У. Гончаренка, А.Г. Мордковича, Л.М. Панчешнікової, А.А.Пінського, А.І.Піскунова, М.Ф. Полевської, М.В. Потоцького, В.О. Сластьоніна, Г.М. Чорнобельської дозволило визначити, що методична підготовка виступає одночасно керованою та самокеруючою системою, що конструюється з теоретичної та практичної складових, потреб особистості майбутнього вчителя до самоосвіти, самовдосконалення, самовиховання. Визнання гуманізації, гуманітаризації, особистісно орієнтованого навчання дозволило виокремити аутометодичну підготовку як складову досліджуваного напряму, яка передбачає визначення майбутнім учителем початкової школи власного методичного рівня та постійну роботу над його зростанням через: постановку мети та етапів самовдосконалення; ознайомлення, критичне узагальнення та авторизацію передового педагогічного досвіду; збагачення методичних надбань та запровадження у власну педагогічну діяльність інновацій і сучасних освітніх технологій; саморегуляцію та самокорекцію знань і умінь з метою вироблення власного педагогічного й методичного іміджу.

У розділі доведено, що сутність методичної підготовки полягає в діалектичній єдності всіх її компонентів: теоретичного (методики викладання навчальних дисциплін початкової школи), практичного (проходження різних видів педагогічної практики) та аутометодичного (самостійна робота, саморегуляція методичних знань та умінь, авторизація педагогічного досвіду, запровадження у власну педагогічну діяльність інновацій і сучасних освітніх технологій). Якість методичної підготовки забезпечується реалізацією всіх її функцій: культурологічної, аксіологічної, прогностичної, інноваційної, діагностичної, моделюючої. Зміст та структура методичної підготовки вчителів початкових класів визначається нормативними документами, що регламентують роботу ВНЗ.

На основі аналізу праць, присвячених історії розвитку та філософії освіти (Л.П. Вовк, М.С. Гриценко, М.М. Грищенко, П.М. Гусак, Н.М. Дем'яненко, І.А. Зязюн, Н.П. Калениченко, С.В. Крисюк, В.І. Луговий, В.К. Майборода, О.Г. Мороз, Л.П. Одерій, Ф.Г. Паначин, М.Д. Ярмаченко), було зроблено висновок, що проблема становлення й розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України має історичні, соціальні та організаційно-педагогічні передумови. На різних етапах суспільного розвитку вона набуває своєрідних особливостей, що віддзеркалюють соціально-політичні, економічні та освітні процеси у державі.

У розділі зроблено висновок, що використання кращих здобутків минулого у практиці сучасної вищої школи України можливо лише за умови визначення основних тенденцій розвитку методичної підготовки як самостійної складової професійної підготовки вчителів початкових класів; чіткого усвідомлення та гармонійного поєднання всіх її компонентів, що сприятиме формуванню методичної майстерності вчителя.

Другий розділ - «Тенденції розвитку методичної підготовки вчителів початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах України (1956-1991 рр.)» - присвячений логіко-історичному аналізу змісту та структури методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України в умовах централізованої освіти. На основі аналізу 102 архівних джерел було зроблено висновок, що зміст методичної підготовки, як невід'ємної складової професійної підготовки педагогічних кадрів у системі вищої педагогічної освіти України, визначався нормативними документами Міністерства освіти СРСР та аналогічних республіканських міністерств; в умовах монополізованої держави він був уніфікованим.

Динаміку змісту та структури методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах України з 1956 по 1991 роки розкрито у 14 таблицях. Доведено, що, починаючи з 1989-1990 н.р., структура методичної підготовки вчителів даного профілю ставала своєрідною. Аналіз навчальної документації, що регламентувала діяльність факультетів ПВПК у визначений період (11 навчальних планів та 9 програм педагогічних інститутів для студентів спеціальності «Педагогіка і методика початкового навчання»), дозволив визначити нестійкі тенденції розвитку змісту методичної підготовки, зокрема: коливання загальної кількості годин з методичних дисциплін, спецкурсів та спецсемінарів, обсягу педагогічної практики в школі; вилучення двох навчальних дисциплін (методики викладання географії та історії в початкових класах); перенесення дисциплін з обов'язкових у факультативні (методика фізичного виховання, каліграфія з методикою викладання); постійне внесення змін у перелік Державних екзаменів тощо.

На основі аналізу 29 архівних документів (звіти голів ДЕК факультетів ПВПК, звіти про роботу ВНЗ різних регіонів України) та публікацій у науково-методичних і періодичних виданнях (65 джерел) було виявлено типові недоліки методичної підготовки вчителів початкових класів у системі вищої педагогічної освіти. Доведено, що оновленню змісту методичної підготовки вчителів початкових класів у ВНЗ сприяли поява та поширення авторських методик - «Школа людяності» (Ш.О. Амонашвілі), «Школа радості» (В.О. Сухомлинський), використання опорних сигналів та блок-конспектів (В.Ф. Шаталов), створення умов для вільного розвитку учнів та впровадження методів випереджаючого, коментованого та індивідуально-диференційованого навчання учнів початкової школи (С.М. Лисенкова, С.П. Логачевська, О.М. Потапова).

У дисертації обґрунтовано, що на розвиток методичної підготовки майбутніх учителів початкових класів у системі вищої педагогічної освіти України мали вплив як позитивні, так і негативні тенденції; провідні ідеї та досвід організації методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних закладах освіти України ще не повністю вивчені, не узагальнені та не враховані у зв'язку з потребами розвитку і становлення сучасної вищої педагогічної школи. Серед її досягнень, які бережно відновлюються в умовах сьогодення, визначено: створення комплексів, що передбачали професійно-педагогічну інтеграцію; система профвідбору та допрофесійної педагогічної підготовки; запровадження активних форм та методів навчання й альтернативних педагогічних технологій; прагнення до забезпечення єдності всіх складових досліджуваного напряму.

У розділі зроблено висновок, що в різні періоди історії зміст, структура та функції методичної підготовки трансформувалися й набували відповідних організаційних форм; напрями розвитку методичної підготовки, як складової професійної підготовки вчительських кадрів для початкової школи, залежать від соціально-економічного та освітнього стану в державі.

Третій розділ - «Зміст та структура методичної підготовки майбутніх учителів початкових класів у вищій педагогічній школі України (1991-1996 рр.)» - присвячений виявленню специфіки методичної підготовки педагогів у ВНЗ незалежної української держави. На основі аналізу навчально-методичної документації трьох вищих педагогічних навчальних закладів (Київського державного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Миколаївського та Херсонського державних педагогічних інститутів) було визначено спільні закономірності її розвитку (оновлення змісту теоретичного компонента через запровадження широкого переліку спецкурсів, спецсемінарів та дисциплін за вибором, що розкривали сучасні та нетрадиційні підходи в методиці викладання шкільних предметів; впровадження в навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів України програм нових інтегрованих курсів; зміна обсягу педагогічної практики в початковій школі; посилення уваги до аутометодичного компонента методичної підготовки через збільшення (до 1/3 частини) годин для самостійної роботи студентів; сталий перелік Державних екзаменів, що розкривали знання випускників з фахово-методичного напряму в кожному конкретному ВНЗ).

Автономність навчальних планів окремих вищих педагогічних навчальних закладів зумовила своєрідність розвитку методичної підготовки в кожному з них. Генезу її змісту та структури розкрито у 7 таблицях. У розділі доведено, що нарощення наукового і методичного потенціалу, матеріально-технічної бази ВНЗ позитивно вплинуло на рівень методичної підготовки вчительських кадрів для початкової школи; з 1995 року система підготовки фахівців з вищою педагогічною освітою поповнюється якісно новою формою - магістратурою.

Дослідження проблеми методичної підготовки вчителів початкових класів дозволило обґрунтувати положення, що вона в сучасному вищому педагогічному закладі освіти розвивається не на порожньому місці. Прогресивними тенденціями її розвитку можна вважати: надання ВНЗ у 90-х роках ХХ століття більшої свободи при розробці навчальних планів, права самостійно розробляти доцільний графік навчального процесу, змінювати співвідношення різних форм аудиторних занять та самостійної роботи студентів з метою врівноваження теоретичної, практичної та аутометодичної складових.

Динаміку розвитку методичної підготовки майбутніх учителів початкової ланки освіти у вищій педагогічній школі України (1956-1996 рр.) представлено у табл. 1.

Таблиця 1

У третьому розділі доведено, що важливим етапом є прогнозування шляхів розвитку в умовах реформування освітньої галузі України. Узагальнення результатів дослідження методичної підготовки вчительських кадрів для початкової ланки освіти у вищій педагогічній школі України (1956-1996 рр.) дозволило розробити новітню модель, в якій відображено складові (теоретичну, практичну, аутометодичну), шляхи удосконалення (оновлення навчальних планів зі спеціальності відповідно до рівня підготовки; розроблення нових навчальних програм з методичних дисциплін; структурування змісту дисциплін методичної підготовки; удосконалення організації оволодіння студентами методичних знань та умінь у навчальному процесі ВНЗ) та сучасні тенденції її розвитку. Серед останніх визначено: організаційно-педагогічні (становлення системи факультетів ПВПК у державних ВНЗ та запровадження навчальних закладів недержавної форми власності, динамічне оновлення переліку спеціалізацій під впливом ринку праці, що зумовлює необхідність запровадження у навчальний процес ВНЗ навчально-методичного забезпечення нового покоління); змістовно-процесуальні (впровадження навчальних планів, які складені з інваріантної (державний стандарт) та варіативної (регіональний компонент) частин, врахування зовнішніх та внутрішніх інтегративних зв'язків, збалансованість методичної підготовки зі спеціальності та спеціалізації); структурно-функціональні (оновлення форм організації та видів навчальної діяльності, запровадження нових інформаційних технологій у процес методичної підготовки та оцінки її результатів).

У розділі зроблено висновок, що виявлення, узагальнення та оперативне впровадження прогресивних ідей і досвіду методичної підготовки вчителів початкових класів у педагогічних ВНЗ України минулих історичних періодів можна вважати однією з найважливіших умов оновлення її змісту та широкого бачення перспектив її розвитку.

У заключній частині дисертації викладено висновки та рекомендації щодо можливостей застосування отриманих результатів, визначаються шляхи подальшої розробки проблеми.

Висновки

У висновках зроблено теоретичне узагальнення, що виявляється в дослідженні теоретико-методологічних та організаційно-педагогічних аспектів становлення і розвитку методичної підготовки майбутніх учителів початкових класів у вищій педагогічній школі України (1956-1996 рр.). Наукове визначення сутності методичної підготовки стало основою для розробки висновків та рекомендацій.

1. На основі системного й концептуально-порівняльного аналізу наукової літератури методична підготовка розглядається як системоутворюючий компонент професійної підготовки вчителів початкових класів та як самостійна динамічна система, що складається з теоретичного (методики викладання навчальних дисциплін початкової школи, спецкурси та спецсемінари з методик), практичного (проходження різних видів педагогічної практики) та аутометодичного (авторизація педагогічного досвіду, збагачення методичної скарбнички, запровадження інновацій та сучасних освітніх технологій) компонентів. Доведено положення про багатоаспектність його використання: як підсистеми професійної підготовки вчительських кадрів для початкової школи у системі вищої педагогічної освіти; як процесу оволодіння методиками дисциплін початкової школи та системою міждисциплінарних знань з різних галузей наук на теоретичному, практичному та особистісному рівнях; як узагальнюючого результату, що визначає рівень засвоєння методичних та інтегративних знань, сформованості професійно-методичних умінь та навичок.

2. Проблема становлення й розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України має історичні та соціально-економічні передумови: становлення державної системи народної освіти; розширення мережі навчальних закладів; соціальне замовлення на вчительські кадри даного профілю; тісний зв'язок між метою і структурою методичної підготовки у ВНЗ та реальними потребами шкільної практики; розроблення науково-методичного забезпечення для здійснення підготовки вчителів початкової школи. На різних етапах суспільного розвитку вона набуває своєрідних особливостей, що віддзеркалюють соціально-політичні, економічні та освітні процеси у державі.

3. Визначено та обґрунтовано періодизацію розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у досліджуваний період:

1-й етап (1956-1964) - становлення системи підготовки вчителя початкових класів у вищій педагогічний школі, розроблення основ методичної підготовки та уніфікація її змісту й форм;

2-й етап (1965-1984) - розвиток та удосконалення навчальних планів і програм ВНЗ з метою врівноваження всіх складових методичної підготовки майбутніх учителів І - ІV класів, досягнення єдності теорії та практики у викладанні методичних дисциплін;

3-й етап (1985-1991) - пошуки оптимальної моделі (зміст, структура, функції, методи, форми організації) методичної підготовки педагогічних кадрів для початкової школи, зміцнення зв'язку між викладанням методичних дисциплін у ВНЗ та шкільними навчально-освітніми програмами.

4-й етап (1991-1996) - характеризується своєрідністю розвитку методичної підготовки в умовах ступеневої системи вищої педагогічної освіти незалежної України.

4. Виявлено позитивні та негативні тенденції розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів в системі вищої педагогічної освіти України (1956-1996 рр.). До позитивних тенденцій розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України було віднесено: зростання політичної самосвідомості українського народу та повернення педагогічної освіти на національне підґрунтя; розширення номенклатури спеціальностей та повернення історичного досвіду підготовки педагогів для початкової школи за подвійними спеціальностями; створення спеціальних (профілюючих) кафедр та високий рівень професорсько-викладацького складу на факультетах ПВПК; розроблення категоріального апарату методичної науки та поява ґрунтовних досліджень, присвячених даному напряму підготовки; уніфікація змісту методичної підготовки та пошук інтенсивних шляхів її удосконалення; посилення зв'язку теорії та практики у викладанні методичних дисциплін і запровадження спецкурсів, спецсемінарів, факультативних занять з метою врівноваження всіх складових методичної підготовки; започаткування з 1989/1990 н.р. своєрідної структури (а з 1992 р. - і змісту) методичної підготовки у кожному конкретному вищому навчальному закладі; впровадження в навчально-виховний процес ВНЗ активних методів навчання, самостійної роботи студентів та залучення їх до науково-дослідної роботи; налагодження тісних зв'язків вищих навчальних закладів зі школами, випускниками факультетів підготовки вчителів початкових класів та органами народної освіти, функціонування базових («зразкових») шкіл та шкіл передового педагогічного досвіду; виникнення та розповсюдження новаторських та альтернативних методик; розроблення та запровадження оновлених підручників для учнів початкової школи та навчально-методичних посібників для вчителів.

Серед негативних тенденцій розвитку методичної підготовки педагогів початкової ланки освіти в умовах монополізованої держави виявлено: командно-адміністративний стиль керівництва й загострення кризи в суспільстві й в системі освіти; перехід до повної централізації та денаціоналізація освіти, нехтування регіональними і етнонаціональними особливостями; заперечення ідей народної педагогіки; постійна зміна навчальних планів та невиправданий розподіл годин з методичних дисциплін. На розвиток методичної підготовки вчителів початкових класів у практиці сучасної вищої педагогічної школи негативно впливає недостатня кількість сучасних підручників та навчально-методичних посібників; відсутність централізованого випуску та постачання; обмежені технічні можливості та слабка матеріальна база ВНЗ.

5. У різні історичні періоди зміст, структура та функції методичної підготовки трансформувалися та набували відповідних організаційних форм. Якість методичної підготовки забезпечується реалізацією її функцій: культурологічної, аксіологічної, прогностичної, інноваційної, діагностичної, моделюючої. Визнання гуманізації, гуманітаризації, особистісно орієнтованого навчання пріоритетами розвитку методичної підготовки як складової професійної підготовки педагогічних кадрів сприяє формуванню методичної майстерності вчителя, яка виступає загальним її знаменником.

Серед досягнень вищої педагогічної школи України, які творчо відновлюються в умовах незалежності, визнано: створення навчальних комплексів, що передбачають професійно-педагогічну інтеграцію (школа - вищий педагогічний заклад - школа; дитячий садок - школа - ліцей - коледж - педучилище - педінститут тощо); система профвідбору та допрофесійної педагогічної підготовки; розроблення та розповсюдження в закладах освіти авторських методичних систем та альтернативних педагогічних технологій.

6. Обґрунтування положення щодо використання історичного досвіду у практиці сучасної вищої школи, узагальнення результатів дослідження дозволило розробити новітню модель методичної підготовки вчителів початкової школи у системі вищої педагогічної освіти України. У ній відображено складові досліджуваного напряму, шляхи удосконалення та сучасні тенденції її розвитку.

7. Комплексним системним дослідженням обґрунтовано такі шляхи творчого використання здобутків національної педагогічної школи: оновлення навчальних планів у зв'язку з переходом до багатоступеневої підготовки педагогічних кадрів; створення у кожному вищому педагогічному навчальному закладі оптимальної системи методичної підготовки вчителів початкових класів; застосування ідей інтеграції в умовах повернення до національного досвіду підготовки вчительських кадрів широкого профілю; створення на базі ВНЗ регіональних науково-методичних комплексів; розроблення варіативних освітніх програм підготовки педагогів.

Розгляд проблеми на методологічному, історичному й практичному рівнях підтвердив гіпотезу про те, що удосконалення методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах України є результативним за умови системного вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду підготовки педагогічних кадрів та використання прогресивних ідей у практиці сучасної педагогічної школи.

З метою реалізації Державної програми «Вчитель», Закону України «Про вищу освіту», переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, науково обґрунтовані результати проведеного дослідження прогресивного досвіду методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України (1956-1996 рр.) дозволяють висловити рекомендації Науково-методичному центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України: сприяти розробленню й запровадженню в навчально-виховний процес ВНЗ типових навчальних планів підготовки педагогічних кадрів даного профілю, які б містили інваріантну (державний стандарт) та варіативну (регіональний компонент) частини; створити при Департаменті вищої освіти Міністерства освіти і науки України Державну комісію з проведення реформування освітньої галузі та використання вітчизняного досвіду підготовки вчителів початкових класів історичного минулого; відновити діяльність Науково-методичних рад за відповідним фахом з метою надання своєчасної та кваліфікованої методичної допомоги.

Досліджувана проблема багатоаспектна і не вичерпується даною працею. Вважаємо перспективними такі напрями подальшої розробки проблеми: дослідження співвідношення традиційних та інноваційних підходів у методиках дисциплін початкової школи; наступності та динаміки розвитку методичної підготовки в умовах багаторівневої підготовки фахівців початкових класів; обґрунтування нових інформаційних технологій, що акумулюють національний та світовий досвід підготовки педагогічних кадрів даного профілю.

Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладено в таких публікаціях

1. Авраменко К.Б. Використання освітніх технологій у процесі методичної підготовки фахівців початкової школи // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. статей. - Сер.: Педагогіка і психологія. - К: Пед. преса. - 2000. - Ч. 2. - С. 3-6. - 0,33 авт. арк.

2. Авраменко К.Б. Майбутньому вчителю початкової школи - належну методичну підготовку // Теоретико-методичні проблеми виховання соціальної зрілості учнів шкіл-інтернатів: Науково-методичний збірник. - К. - 2000. - С. 210-216. - 0,33 авт. арк.

3. Авраменко К.Б. З історії становлення методичної підготовки вчителів початкових класів у системі вищої педагогічної освіти України // Вересень. - 2001. - №4 (18). - С. 57-60. - 0,33 авт. арк.

4. Авраменко К.Б. Шляхи удосконалення методичної підготовки майбутніх вчителів початкових класів // Науковий вісник Миколаївського державного педагогічного університету. - Миколаїв: МДПУ. - 2000. - Вип. ІІІ. - Т. 2. - С. 79-84. - 0,25 авт. арк.

5. Авраменко К.Б. До питання методичної підготовки майбутніх вчителів початкових класів у практиці вищої педагогічної школи України // Теоретико-методичні засади виховання і соціально-педагогічної реабілітації учнів загальноосвітніх шкіл: Науково-методичний збірник АПН України. - К. - 2001. - С. 28-35. - 0,33 авт. арк.

6. Авраменко К.Б. Формування методичних умінь у майбутніх вчителів початкових класів у процесі професійної підготовки // Теоретико-методичні проблеми виховання і соціально-педагогічної реабілітації учнів загальноосвітніх шкіл: Зб. наукових праць. - К.: АПН України, Інститут проблем виховання АПН України. - 2001. - С. 144-151. - 0,33 авт. арк.

7. Авраменко К.Б. Особливості методичної підготовки майбутніх вчителів початкових класів // Формування професійної культури майбутнього вчителя початкових класів: Зб. матеріалів республіканської науково-практичної конференції. 19-20 квітня 1999 р., м. Вінниця: - У 2 т. - Вінниця: Вінницьк. держ. пед. університет ім. М. Коцюбинського. - 1999. - Т. І. - С. 48-52. - 0,21 авт. арк.

8. Авраменко К.Б. Підготовка студентів факультету ПВПК до майбутньої педагогічної діяльності // Збірник матеріалів доповідей та повідомлень науково-методичної конференції МДПІ, присвяченої 20-річчю історичного факультету (16 травня 1997 р.). - Миколаїв. - 1997. - С. 50-51. - 0,13 авт. арк.

9. Авраменко К.Б. З історії розвитку освітніх технологій в Україні // Освітні технології у школі та вузі: Зб. статей до Всеукраїнської науково-практичної конференції. 14-16 квітня 1996 р. - Миколаїв: Видавн. відділ МФ НаУКМА. - 1999. - С. 48-49. - 0,10 авт. арк.

Размещено на Allbest.ru